Golosnovinua.com

Позначка: правосуддя

  • Фінансовий моніторинг проти правосуддя: Національний банк заборонив автоматично блокувати заставні платежі для «ВАКС» – регулятор вимагає змін

    Фінансовий моніторинг проти правосуддя: Національний банк заборонив автоматично блокувати заставні платежі для «ВАКС» – регулятор вимагає змін

    Національний банк України здійснив рішуче втручання у конфліктну ситуацію, що виникла між вітчизняною банківською системою та органами антикорупційної інфраструктури, видавши суворе застереження комерційним фінансовим установам щодо неприпустимості безпідставного блокування судових платежів. Головний фінансовий регулятор країни офіційно попередив банки, що внесення грошової застави в рамках кримінального провадження на спеціальні казначейські рахунки не може автоматично кваліфікуватися як підозріла фінансова операція. Каталізатором для такого жорсткого роз’яснення стала низка системних скарг від адвокатів, підозрюваних та поручителів, які масово стикалися з безапеляційними відмовами банківських установ переказувати визначені суддями кошти на офіційні рахунки Вищого антикорупційного суду. Спрацьовування жорстких алгоритмів внутрішнього контролю призводило до штучного паралічу виконання судових ухвал, створюючи небезпечний прецедент, коли внутрішні інструкції приватних установ ставали вищими за рішення державної судової влади.

    Корінь цієї системної проблеми криється у надмірно консервативному трактуванні банками правил фінансового моніторингу та законодавства про запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Сучасні банківські системи налаштовані на автоматичне виявлення ризиків, і великі суми переказів, особливо якщо вони пов’язані з політично значущими особами або фігурантами гучних кримінальних розслідувань, миттєво потрапляють під червоні прапорці комплаєнс-контролю. Однак регулятор чітко наголосив, що сам по собі факт виконання ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді застави є абсолютно легальною та законодавчо регламентованою дією, яка апріорі не несе терористичних чи відмивальних загроз. Переказ коштів на рахунки Державної казначейської служби України є максимально прозорим процесом, де кінцевим отримувачем виступає держава, тому використання формальних алгоритмів для блокування таких транзакцій є проявом професійної некомпетентності та бюрократичної перестраховки банківського менеджменту.

    Наслідки подібної надмірної пильності фінансових установ мають прямий і вкрай негативний вплив на дотримання базових конституційних прав громадян та загальну ефективність системи кримінальної юстиції. Грошова застава є ключовим альтернативним запобіжним заходом, який дозволяє особі, чия провина ще не доведена в суді, перебувати на волі, продовжувати працювати та готувати повноцінний юридичний захист замість перебування у слідчому ізоляторі. Коли банк безпідставно відмовляється провести платіж у встановлений законом короткий термін, підозрюваний фізично позбавляється можливості виконати рішення суду, що автоматично дає прокурорам формальні підстави вимагати зміни запобіжного заходу на більш жорсткий – тримання під вартою. Таким чином, комерційні банки своїми діями фактично втручалися у здійснення правосуддя, штучно обмежуючи свободу людей та підриваючи авторитет Вищого антикорупційного суду, який не міг вчасно отримати визначені ним же фінансові гарантії.

    Своєю категоричною заявою Національний банк України зобов’язав усі піднаглядні фінансові установи негайно переглянути свої внутрішні протоколи ризик-менеджменту та адаптувати їх до реалій функціонування антикорупційної вертикалі. Відтепер банки повинні забезпечити гнучкий, ручний та оперативний розгляд транзакцій, пов’язаних із внесенням судових застав, уникаючи шаблонних автоматичних відмов, які дискредитують саму ідею справедливого судочинства. Регулятор надіслав чіткий сигнал всьому ринку: боротьба з тіньовими капіталами не повинна перетворюватися на абсурдний інструмент саботажу легальних державних процедур, а банківський комплаєнс зобов’язаний діяти в синергії із законом, гарантуючи безперешкодний рух коштів, коли йдеться про виконання прямих рішень іменем України.

     

  • Екстрадиційний шторм на Адріатиці: Хорватія видає Німеччині українця у справі про підрив «Північних потоків» попри голодування та заяви про політичний тиск

    Екстрадиційний шторм на Адріатиці: Хорватія видає Німеччині українця у справі про підрив «Північних потоків» попри голодування та заяви про політичний тиск

    Судова система Хорватії ухвалила безпрецедентне та вкрай суперечливе рішення, яке здатне спровокувати новий виток напруженості у європейській правовій та дипломатичній площині. Судова колегія міста Пула офіційно санкціонувала екстрадицію до Федеративної Республіки Німеччина громадянина України Володимира Журавльова, якого німецьке слідство називає другим ключовим підозрюваним у справі про масштабну диверсію на магістральних газопроводах «Північний потік» та «Північний потік – 2» восени дві тисячі двадцять другого року. Вердикт хорватських суддів під головуванням судді Едвіни Суєвич викликав хвилю гострого несприйняття з боку захисту українця, який категорично відкидає законність вердикту та наполягає на відверто політичному підґрунті справи. Адвокати фігуранта вже розпочали екстрену підготовку апеляційної скарги, тоді як сам затриманий оголосив про початок безстрокового голодування на знак протесту проти наміру видати його німецькому правосуддю.

    Юридична драма навколо затримання українця набула особливої гостроти після того, як Берлін вирішив кардинально посилити тиск і переглянути статус справи. На початку вересня німецька прокуратура внесла суттєві корективи у зміст європейського ордера на арешт, несподівано додавши до переліку звинувачень нову, надзвичайно важку кваліфікацію – вчинення воєнного злочину. Такий різкий крок обурив незалежних правників, які вказують на абсурдність застосування подібних статей до знищення інфраструктурного об’єкта в нейтральних балтійських водах. Захисники українського громадянина наголошують, що в умовах глибокої поляризації європейської політики судове переслідування набуває ознак спланованого процесу, покликаного знайти зручних винних у краху енергетичної співпраці Берліна з Москвою. Ба більше, українське вище керівництво неодноразово публічно та однозначно заявляло про цілковиту непричетність офіційного Києва та державних структур до планування чи реалізації операцій із руйнування балтійських трубопроводів.

    Руйнування системи «Північних потоків» стало одним із найбільш загадкових та доленосних епізодів початку повномасштабного протистояння в Європі, який фактично обрубив кремлівські енергетичні зашморги на континенті. Міжнародні аналітики в галузі глобальної безпеки давно констатували, що ці російські газогони ніколи не були суто комерційними проєктами, а слугували геополітичною зброєю Кремля. Їхня головна стратегічна мета полягала в повній ізоляції східного флангу Північноатлантичного альянсу, позбавленні України транзитного статусу та закріпленні критичної залежності німецької промисловості від російського газу. Проте судове розслідування, замість пошуку першопричин російського шантажу, наразі зосереджується на переслідуванні окремих осіб, чиї права та життя опинилися під загрозою через міжнародні компроміси. Подальший розгляд апеляції в Хорватії стане вирішальним тестом на здатність європейського правосуддя протистояти політичній кон’юнктурі та захищати базові права людини від маніпулятивних звинувачень.

     

  • Мільярдний компроміс із правосуддям: експосадовець визнав провину у справі нафтопродуктів та уникнув тюремного ув’язнення

    Мільярдний компроміс із правосуддям: експосадовець визнав провину у справі нафтопродуктів та уникнув тюремного ув’язнення

    Вітчизняна антикорупційна система продемонструвала безпрецедентний прагматичний підхід до вирішення одного з найбільш резонансних і тривалих кримінальних проваджень останнього десятиліття. Колишній народний депутат України та високопосадовець Сергій Пашинський офіційно уклав угоду про визнання винуватості зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. Цей юридичний крок ставить остаточну крапку в багаторічному розслідуванні масштабної економічної афери, пов’язаної з незаконним привласненням колосальних обсягів арештованого пального. Головний фігурант складної схеми погодився піти на повну співпрацю зі слідством та визнати власні порушення закону, що дозволило йому уникнути реального тюремного строку. Натомість держава отримає безпрецедентну фінансову компенсацію, розмір якої сягає понад один мільярд сто мільйонів гривень, що робить цю угоду однією з найдорожчих в історії українського правосуддя.

    Корупційна епопея бере свій початок ще з подій дві тисячі чотирнадцятого року, коли на хвилі політичних змін правоохоронні органи наклали арешт на величезні резерви нафтопродуктів. Ці стратегічні запаси належали структурам сумнозвісного олігарха-втікача Сергія Курченка і мали бути прозоро реалізовані на користь знекровленої національної економіки. Проте замість чесного аукціону та поповнення державного бюджету, десятки тисяч тонн дефіцитного пального були передані сумнівним приватним компаніям за штучно заниженими цінами. Різниця між реальною ринковою вартістю та сумами, сплаченими фіктивними фірмами, осіла в кишенях організаторів оборудки. Детективам знадобилися роки кропіткої роботи, тисячі годин аналізу фінансових проводок та складних експертиз, аби довести причетність впливових політиків до розкрадання національних ресурсів і сформувати неспростовну доказову базу.

    Розуміючи безперспективність подальшого судового протистояння та зіткнувшись із залізними доказами слідства, експосадовець обрав тактику юридичного компромісу. Підписана угода означає, що підозрюваний повністю погоджується з висунутими обвинуваченнями та визнає свою безпосередню участь у тіньових процесах розподілу арештованого майна. В обмін на це антикорупційні органи застосували сучасний правовий механізм, який дозволяє конвертувати тюремний строк у колосальні фінансові стягнення. Сума в один мільярд сто мільйонів гривень має бути виплачена як пряме відшкодування завданих збитків. Такий підхід свідчить про зміну пріоритетів вітчизняної юстиції: замість того, щоб роками утримувати фігуранта за ґратами за кошти платників податків у нескінченних судових процесах, держава обирає миттєве та гарантоване повернення вкрадених активів.

    Цей випадок формує потужний юридичний прецедент для всієї правоохоронної системи країни та надсилає недвозначний сигнал іншим учасникам корупційних схем. Практика укладання угод про визнання провини у справах такого високого рівня демонструє зрілість антикорупційної інфраструктури, здатної заганяти в кут навіть найбільш захищених політичних діячів. Змусити посадовця такого рангу публічно визнати свою провину та добровільно повернути понад мільярд гривень – це суттєвий психологічний та економічний удар по культурі безкарності. Повернуті кошти стануть критично важливим ресурсом для державних потреб в умовах колосального навантаження, довівши, що справедливість може мати не лише моральний, але й цілком конкретний фінансовий вимір.

  • Силовий зашморг для підприємців: Андрій Оністрат б’є на сполох через свавілля прокуратури та вимагає радикальних змін

    Силовий зашморг для підприємців: Андрій Оністрат б’є на сполох через свавілля прокуратури та вимагає радикальних змін

    Українська правоохоронна система перетворилася на інструмент тотального контролю та безпрецедентного тиску на великий капітал, отримавши необмежений доступ до внутрішньої кухні будь-якого масштабного бізнесу. З такою гострою та безкомпромісною критикою виступив відомий фінансовий експерт, колишній банкір, а нині військовослужбовець Збройних сил України Андрій Оністрат. За його глибоким переконанням, сучасні реалії ведення підприємницької діяльності в державі нагадують ходіння по мінному полю, адже силові структури наділені колосальними повноваженнями, які дозволяють їм у будь-який зручний момент штучно зробити злочинцем абсолютно кожного успішного власника компанії. Ця проблема набула настільки загрозливих масштабів, що безпосередньо гальмує економічний розвиток країни, відлякує потенційних міжнародних інвесторів та руйнує довіру суспільства до державних інституцій.

    Аналізуючи поточний стан взаємодії між державою та бізнес-середовищем, експерт наголошує на наявності системної вади у самому фундаменті правоохоронних органів. Маючи неосяжний арсенал слідчих та оперативних інструментів, представники прокуратури та інших силових відомств здатні безперешкодно втручатися в господарську діяльність, блокувати рахунки, вилучати критично важливу документацію та паралізувати роботу цілих корпорацій. Подібна вседозволеність часто продиктована не реальними інтересами правосуддя чи захистом державного бюджету, а суто меркантильними або політичними мотивами. Підприємці опиняються у ситуації абсолютної беззахисності перед репресивною машиною, яка замість виконання своїх прямих обов’язків із забезпечення законності займається відвертим перерозподілом сфер впливу та неприхованим економічним шантажем.

    Головним каталізатором цього правового свавілля, на думку Оністрата, є абсолютна політична залежність керівництва Офісу Генерального прокурора. Фінансовий аналітик повністю солідарний із позицією провідних антикорупційних організацій та активної частини громадянського суспільства у тому, що чинна процедура призначення очільника відомства є глибоко хибною та такою, що не відповідає викликам часу. Існуючий механізм кулуарних домовленостей та політичних квот перетворює посаду генерального прокурора на інструмент лояльності до чинної влади, а не на незалежного арбітра, здатного гарантувати верховенство права. За таких умов керівник інституції змушений постійно озиратися на своїх політичних патронів, часто свідомо ігноруючи кричущі факти зловживань з боку власних підлеглих у регіонах.

    Вирішення цієї критичної проблеми вимагає негайного та докорінного перегляду підходів до формування кадрового складу вищих ланок правоохоронної системи. Процедура призначення генерального прокурора має стати максимально прозорою, відкритою та повністю незалежною від мінливої політичної кон’юнктури, із обов’язковим залученням авторитетних міжнародних експертів та делегатів від громадськості до процесу відбору. Лише незалежна та сильна фігура, яка пройшла жорстке сито перевірки на доброчесність, зможе зламати корупційну кругову поруку та зупинити тиск на підприємців. Очищення відомства від недоброчесних кадрів дозволить перетворити прокуратуру із карального органу на справжнього захисника інтересів вільної економіки. Успішна реформа правоохоронного сектору є не просто формальною вимогою західних партнерів, а фундаментальним питанням національного виживання та економічної.

  • Орбана вимагають арештувати у справі «золотого конвою»

    Орбана вимагають арештувати у справі «золотого конвою»

    Адвокат українських інкасаторів звернувся з вимогою про арешт колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, а також низки колишніх високопосадовців країни у справі, що стосується ймовірного незаконного затримання українських громадян під час інциденту з так званим «золотим конвоєм». Ініціатива правозахисника вже викликала широкий резонанс в угорському та українському медіапросторі, оскільки вперше в межах цієї справи мова зайшла про можливу відповідальність політичного керівництва найвищого рівня.

    Про це повідомляє угорське видання 24.hu.

    Згідно з оприлюдненою інформацією, адвокат обґрунтовує своє клопотання матеріалами журналістських розслідувань, зокрема публікаціями видання 444.hu, у яких йдеться про необхідність перевірки можливих рішень, ухвалених на політичному рівні під час затримання українських інкасаторських автомобілів. У центрі справи опинився інцидент, що стався 6 березня 2026 року, коли на території Угорщини були зупинені два інкасаторські автомобілі «Ощадбанку», які перевозили значні суми готівкової валюти та близько дев’яти кілограмів золота, загальною вартістю десятки мільйонів доларів і євро.

    Адвокат заявляє, що у діях фігурантів справи можуть міститися ознаки щонайменше семи епізодів незаконного позбавлення волі, а також можливі факти катування або жорсткого поводження. На його думку, ключовим питанням розслідування залишається встановлення того, чи було затримання українських інкасаторів здійснене в межах чинного законодавства та процесуальних норм, чи це було політично мотивоване рішення, ухвалене поза межами правового поля з метою реалізації державних або політичних інтересів.

    Окремо правозахисник наголошує, що у разі підтвердження того, що рішення про затримання та подальші дії щодо українських громадян ухвалювалися не слідчими органами, а на політичному рівні, такі дії можуть бути кваліфіковані як незаконне позбавлення волі з обтяжуючими обставинами. Він також підкреслює, що існує реальний ризик впливу потенційних фігурантів справи на хід розслідування, що, на його переконання, робить арешт необхідним запобіжним заходом для забезпечення неупередженості слідства.

    Журналісти зазначають, що наразі Генеральна прокуратура Угорщини не підтвердила і не спростувала інформацію щодо можливих підозрюваних, на яких посилається сторона захисту. У відомстві підкреслили, що слідство у справі триває, а будь-які публічні припущення щодо винуватості або статусу окремих осіб можуть негативно вплинути на процес збору доказів і встановлення об’єктивної картини подій.

    Водночас головний прокурор Угорщини Габор Балінт Надь у коментарі наголосив, що з професійної точки зору підстави для формування обґрунтованої підозри щодо окремих посадових осіб могли існувати значно раніше, однак остаточні правові висновки має зробити слідство після повного аналізу всіх матеріалів справи.

    Нагадаємо, що інцидент із затриманням українських інкасаторів стався під час транспортування валютних коштів та дорогоцінних металів через територію Угорщини. Тоді угорська сторона ініціювала розслідування за підозрою у відмиванні грошей, а парламент країни ухвалив рішення про арешт відповідних активів. Українська сторона розцінила ці дії як неправомірне вилучення майна та порушення міжнародних норм.

    Згодом, після тривалого дипломатичного тиску та переговорів між Києвом і Будапештом, у травні 2026 року президент України Володимир Зеленський повідомив про повернення всіх затриманих цінностей українській стороні. Попри це, юридичні наслідки інциденту продовжують розглядатися в правовому полі, а справа поступово набуває ознак міжнародного резонансу, оскільки може торкатися не лише виконавців, а й політичного керівництва держави.

  • Суддя з «паспортом РФ» знову в центрі уваги: Верховний Суд повернув справу до касації

    Суддя з «паспортом РФ» знову в центрі уваги: Верховний Суд повернув справу до касації

    Велика палата Верховного Суду повернула до Касаційного адміністративного суду справу про поновлення на посаді колишнього судді Верховного Суду Богдана Львова, якого у 2022 році було позбавлено повноважень після інформації про наявність у нього громадянства Російської Федерації. Таким чином одна з найрезонансніших судових історій останніх років отримала новий розвиток, а остаточна крапка у справі поки що не поставлена.

    Про це повідомили журналісти проєкту «Схеми», які першими оприлюднили інформацію про російський паспорт екссудді.

    Історія навколо Богдана Львова триває вже майже чотири роки і залишається однією з найгучніших справ у судовій системі України. Вона стосується не лише долі конкретного судді, а й питань національної безпеки, довіри до судової влади та механізмів очищення державних інституцій під час війни.

    Згідно з ухвалою Великої палати Верховного Суду від 9 червня 2026 року, підстав для розгляду справи на рівні Великої палати немає. Судді не погодилися з позицією Касаційного адміністративного суду, який раніше заявив про існування так званої «виключної правової проблеми».

    У своєму рішенні Велика палата зазначила, що різні підходи судів до тлумачення одного й того самого питання самі по собі не свідчать про наявність виключної правової проблеми.

    Таким чином справа повертається до касаційного розгляду, де суд має дати остаточну оцінку законності припинення повноважень Богдана Львова.

    Скандал навколо екссудді розгорівся у вересні 2022 року після журналістського розслідування програми «Схеми». Тоді журналісти оприлюднили матеріали, які свідчили про те, що суддя Верховного Суду Богдан Львов міг мати громадянство Російської Федерації.

    У розслідуванні йшлося про російський паспорт, отриманий у Москві, а також про нерухомість родини Львова на території РФ.

    Після публікації журналістів Служба безпеки України провела власну перевірку та повідомила керівництво Верховного Суду про підтвердження факту російського громадянства.

    На підставі листа СБУ тодішній голова Верховного Суду Всеволод Князєв 4 жовтня 2022 року видав наказ про припинення повноважень Богдана Львова як судді.

    Саме цей наказ став предметом судових спорів.

    Богдан Львов категорично заперечує всі звинувачення та наполягає, що не має російського громадянства.

    У січні 2024 року він публічно заявив, що звинувачення базуються на припущеннях та недостовірних даних. За словами екссудді, йому закидають існування двох російських паспортів, виданих у 1999 та 2012 роках, однак він не визнає цих документів своїми.

    Після звільнення Львов звернувся до суду з позовом про поновлення на посаді судді Верховного Суду та виплату заробітної плати за весь період вимушеного прогулу.

    10 січня 2024 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення на його користь.

    Суд першої інстанції визнав наказ про припинення повноважень незаконним, постановив поновити Львова на посаді та виплатити компенсацію за час відсторонення від роботи.

    Це рішення викликало широкий суспільний резонанс, особливо на тлі повномасштабної війни та суспільного запиту на очищення державних органів від осіб, які можуть мати зв’язки з Росією.

    Втім Верховний Суд та Служба безпеки України не погодилися з таким рішенням і подали апеляційні скарги.

    Улітку 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд став на бік Верховного Суду та СБУ, скасувавши рішення першої інстанції.

    Апеляційний суд фактично визнав законним припинення повноважень Львова на підставі інформації про його російське громадянство.

    Після цього справа перейшла до касаційної інстанції.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду дійшов висновку, що справа має особливе значення для судової практики, та передав її до Великої палати Верховного Суду для розгляду питання про існування виключної правової проблеми.

    Однак Велика палата вирішила інакше та відмовилася брати справу до розгляду.

    Тепер остаточне рішення знову має ухвалити Касаційний адміністративний суд.

    Сама справа Львова вже давно вийшла за межі особистого конфлікту між суддею та керівництвом Верховного Суду.

    Фактично вона стала тестом для всієї української судової системи щодо того, як діяти в ситуаціях, коли виникають питання про громадянство представників найвищих державних інституцій.

    Особливо гостро ця проблема постала після початку повномасштабної російської агресії, коли питання лояльності державних службовців та посадовців набули безпрецедентного значення.

    На сьогодні Богдан Львов продовжує наполягати на своїй невинуватості та домагається повернення до Верховного Суду. Натомість СБУ та керівництво судової системи вважають рішення про припинення його повноважень законним та обґрунтованим.

    Подальший розгляд справи у касаційній інстанції може стати одним із ключових судових процесів 2026 року та створити важливий прецедент для всієї системи правосуддя України.

    Від його результату залежатиме не лише доля самого Богдана Львова, а й підходи держави до оцінки подібних випадків у майбутньому.

  • Мінус 50 мільйонів: суд пішов назустріч ексміністру енергетики Галущенку

    Мінус 50 мільйонів: суд пішов назустріч ексміністру енергетики Галущенку

    Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про зменшення застави для колишнього міністра енергетики України Германа Галущенка. Відтепер сума застави становить 150 мільйонів гривень замість раніше визначених 200 мільйонів. Рішення стало черговим етапом у резонансній справі, яка останніми місяцями перебуває в центрі уваги українського суспільства та міжнародних спостерігачів.

    Про зміну запобіжного заходу повідомила адвокатка ексміністра Сусанна Тірзікян. За її словами, захист розцінює рішення суду як позитивний сигнал, однак наголошує, що боротьба за повне виправдання підозрюваного триває.

    «Це важливий проміжний результат. Водночас ми розглядаємо це рішення лише як перший крок на шляху до справедливості. Попереду ще багато роботи, і ми продовжимо використовувати всі передбачені законом механізми для захисту прав нашого клієнта», – заявила адвокатка.

    У команді захисту переконані, що звинувачення проти Галущенка не мають достатнього підґрунтя. Саме тому адвокати планують і надалі оскаржувати позицію сторони обвинувачення та доводити невинуватість свого підзахисного.

    Справа Галущенка стала однією з найгучніших антикорупційних справ останнього часу. Колишнього міністра енергетики затримали детективи Національного антикорупційного бюро України в межах так званої справи «Мідас». Після затримання ВАКС обрав для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із правом внесення застави у розмірі 200 мільйонів гривень.

    Така сума одразу привернула значну увагу експертів та громадськості, оскільки стала однією з найбільших застав, призначених українськими судами для колишніх високопосадовців. У захисті неодноразово заявляли, що розмір застави є надмірним і не відповідає ані ризикам, ані фактичним обставинам справи.

    Додатковий резонанс ситуації надало втручання міжнародних правозахисних структур. Зокрема, раніше повідомлялося, що за перебігом процесу почала спостерігати міжнародна організація IAC ISHR. Після аналізу судового розгляду її представники заявили про низку зауважень щодо дотримання прав підозрюваного.

    У своєму попередньому висновку експерти організації звернули увагу на окремі процедурні моменти та висловили сумніви щодо достатності доказової бази, представленої стороною обвинувачення. Водночас офіційних юридичних наслідків такі висновки не мають, однак можуть використовуватися стороною захисту як додатковий аргумент під час подальших судових засідань.

    На цей момент деталі обвинувачень у межах справи «Мідас» продовжують досліджуватися судом. Остаточного рішення щодо винуватості або невинуватості Германа Галущенка не ухвалено. Відповідно до Конституції України та норм кримінального процесуального законодавства, він вважається невинуватим, доки його провину не буде доведено в законному порядку та підтверджено обвинувальним вироком суду.

    Експерти зазначають, що рішення про зменшення застави не означає зміни суті обвинувачень або перегляду позиції слідства. Йдеться лише про коригування запобіжного заходу з урахуванням аргументів сторін та оцінки ризиків, які аналізує суд.

    Водночас сама справа залишається важливою не лише для енергетичної галузі, а й для всієї антикорупційної системи України. В умовах війни та масштабної міжнародної фінансової підтримки питання прозорості управління державними ресурсами перебувають під особливою увагою як українського суспільства, так і міжнародних партнерів.

    Подальший перебіг процесу може мати значний вплив на суспільну дискусію щодо роботи антикорупційних органів, стандартів доказування у справах проти високопосадовців та практики застосування застав як альтернативи триманню під вартою.

    Наразі Герман Галущенко та його захист продовжують відстоювати свою позицію в суді. Водночас слідство наполягає на обґрунтованості висунутих підозр. Остаточну крапку в резонансній справі має поставити суд після повного дослідження всіх доказів та аргументів сторін.

  • Справу Тимошенко винесли на рівень ООН

    Справу Тимошенко винесли на рівень ООН

    Провадження проти лідерки партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко отримало новий міжнародний резонанс після того, як група європейських юристів-міжнародників з прав людини звернулася до структур Організації Об’єднаних Націй із заявами про можливі порушення фундаментальних прав та ознаки політичної вмотивованості розслідування.

    Як повідомляє агентство AFP, звернення до чотирьох спеціальних доповідачів Управління Верховного комісара ООН з прав людини подали французький юрист Франсуа Зімере, а також юристки Джессіка Фінель та Каталіна де ла Сота. У своєму документі вони виклали детальний аналіз перебігу справи та зазначили, що, на їхню думку, розслідування містить низку системних процесуальних проблем, які можуть суперечити міжнародним стандартам справедливого судочинства.

    Юристи стверджують, що ключовим елементом їхніх зауважень є питання доступу сторони захисту до доказової бази. Зокрема, вони вказують, що адвокатам, за їхньою оцінкою, було обмежено доступ до матеріалів справи, включно з оригінальними аудіозаписами, які фігурують як важливі докази. На їхню думку, така ситуація може ставити під сумнів рівність сторін у процесі та право на повноцінний захист.

    У зверненні до ООН також наголошується, що сукупність обставин у провадженні проти Тимошенко може свідчити про порушення базових гарантій справедливого суду, закріплених у міжнародному праві. Автори документа закликають спеціальних доповідачів ООН розглянути ситуацію та дати їй правову оцінку в межах своїх повноважень, а також вжити заходів реагування у випадку підтвердження виявлених порушень.

    Окрему увагу привертає постать Франсуа Зімере, який є відомим європейським правником у сфері міжнародного права та прав людини, а також колишнім послом Франції з прав людини. Він неодноразово виступав у міжнародних інституціях із позицією щодо захисту прав людини та активно підтримує притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини, скоєні під час війни проти України, що додає додаткової уваги до його участі у цій справі.

    Реакція міжнародної правової спільноти на провадження проти Тимошенко з’являється не вперше. Раніше окремі депутати Європейського парламенту та представники Парламентської асамблеї Ради Європи висловлювали занепокоєння щодо дотримання процесуальних гарантій у справі, а також наголошували на необхідності забезпечення повної неупередженості розслідування та судового розгляду.

    Крім того, у звітах українських правозахисних організацій, зокрема Харківської правозахисної групи, зазначалося, що перебіг розслідування може містити низку процесуальних порушень. У цих висновках підкреслювалося, що сукупність зафіксованих обставин потенційно може вказувати на політичну вмотивованість переслідування, хоча остаточні юридичні оцінки мають давати компетентні судові інстанції.

    Сама справа Тимошенко вже тривалий час залишається предметом суспільної та політичної дискусії як в Україні, так і за її межами. Вона неодноразово ставала об’єктом критики з боку міжнародних організацій, тоді як українська сторона наполягає на законності дій правоохоронних органів і відсутності політичного впливу на перебіг розслідування.

    Нинішнє звернення європейських юристів до структур ООН може стати черговим етапом у міжнародному розгляді справи, оскільки спеціальні доповідачі УВКПЛ мають мандат оцінювати відповідність національних проваджень міжнародним стандартам прав людини та формувати рекомендації для держав щодо усунення можливих порушень.

    Таким чином, справа Тимошенко знову опинилася у фокусі міжнародної уваги, а участь авторитетних європейських правників і звернення до ООН можуть суттєво посилити дискусію навколо дотримання стандартів справедливого судочинства в цьому провадженні.

  • Рада терміново ухвалила закон про доброчесність суддів і розблокувала 300 млн євро для України

    Рада терміново ухвалила закон про доброчесність суддів і розблокувала 300 млн євро для України

    Верховна Рада України 9 червня ухвалила закон про удосконалення декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів. Документ став одним із ключових зобов’язань України перед Європейським Союзом у межах програми Ukraine Facility і дозволяє розблокувати близько 300 млн євро фінансової допомоги, яку країна могла втратити у разі провалу голосування.

    За законопроєкт №13165-2 проголосували 242 народні депутати. Документ передбачає зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та низки інших нормативних актів, що регулюють процедури декларування доброчесності представників судової влади. За даними парламентського Комітету з питань правової політики, головною метою закону є посилення підзвітності суддів, удосконалення механізмів перевірки їхніх декларацій та виконання рекомендацій Європейської комісії.

    У центрі реформи опинилися декларації доброчесності суддів та декларації родинних зв’язків. Закон передбачає їх об’єднання в єдиний документ — декларацію доброчесності та родинних зв’язків судді. Також уточнюється перелік відомостей, які судді повинні вказувати у таких деклараціях, та врегульовується процедура їхньої перевірки Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

    Прийняття документа відбулося на тлі активного тиску з боку європейських партнерів. Напередодні голосування до Києва прибула єврокомісарка з питань розширення Марта Кос, яка наголосила на важливості виконання Україною взятих на себе зобов’язань у сфері судової реформи. Саме питання очищення та підвищення доброчесності судової системи залишається одним із ключових критеріїв для подальшого просування України на шляху до членства в ЄС.

    Програма Ukraine Facility, яка передбачає для України загалом 50 млрд євро підтримки на 2024–2027 роки, прив’язана до виконання конкретних реформ та індикаторів. Серед них — завершення етапів судової реформи, перевірка декларацій доброчесності суддів, добір нових суддів та створення механізмів очищення судової системи. Саме тому ухвалення цього закону розглядалося Брюсселем як один із важливих маркерів виконання Україною своїх євроінтеграційних зобов’язань.

    Втім, попри позитивне голосування, закон уже викликав гостру дискусію серед антикорупційних організацій та експертів у сфері судової реформи. Низка громадських організацій заявила, що документ не повною мірою відповідає очікуванням суспільства щодо очищення судової системи. Зокрема, критика стосується механізмів перевірки суддів Верховного Суду та відсутності достатньої участі міжнародних експертів у процесі оцінювання доброчесності.

    У Фундації DEJURE наголошували, що закон не містить окремого механізму масштабної перевірки суддів Верховного Суду, яка після корупційного скандалу навколо колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва вважається одним із головних запитів суспільства. На думку експертів, документ не забезпечує достатньо жорсткого контролю та може перетворити процедури перевірки на формальність.

    Схожої позиції дотримується і Центр протидії корупції. Там вважають, що законопроєкт суттєво пом’якшує механізми контролю за доброчесністю суддів та не передбачає залучення міжнародних експертів із вирішальним голосом, як це раніше застосовувалося під час створення Вищого антикорупційного суду та формування Вищої ради правосуддя.

    Разом із тим прихильники закону наголошують, що документ є компромісним рішенням, яке дозволяє виконати вимоги ЄС та забезпечити подальше фінансування України. У Верховній Раді зазначають, що закон створює основу для більш прозорого декларування та перевірки доброчесності суддів, а його подальше вдосконалення можливе вже в рамках наступних етапів судової реформи.

    Питання судової реформи залишається одним із найважливіших для України не лише через фінансову допомогу, а й через переговорний процес щодо вступу до Європейського Союзу. Брюссель неодноразово наголошував, що незалежна, прозора та доброчесна судова система є фундаментом верховенства права та ключовою умовою для подальшої інтеграції України до європейського співтовариства.

    Тепер після ухвалення закону Україна зможе розраховувати на отримання чергового траншу фінансової підтримки в межах Ukraine Facility. Водночас дискусія щодо реального очищення судової системи, ролі міжнародних експертів та ефективності нових механізмів перевірки доброчесності суддів лише набирає обертів.

  • Після рішення Трампа Україна ризикує втратити ключових слідчих воєнних злочинів РФ: десятки міжнародних експертів уже припинили роботу

    Після рішення Трампа Україна ризикує втратити ключових слідчих воєнних злочинів РФ: десятки міжнародних експертів уже припинили роботу

    Міжнародні експерти, які допомагали Україні документувати та розслідувати воєнні злочини Росії, почали згортати свою діяльність після масштабного скорочення фінансування з боку США. Частина фахівців уже припинила поїздки в Україну, а окремі проєкти з фіксації злочинів російських військових були заморожені або повністю закриті. Про це повідомляє Reuters із посиланням на джерела серед правозахисників, прокурорів, міжнародних юристів та учасників програм документування воєнних злочинів.

    Йдеться про десятки іноземних експертів, які працювали безпосередньо на місцях російських атак, збирали свідчення потерпілих, документували факти катувань, сексуального насильства, депортації українських дітей та руйнування цивільної інфраструктури. Саме ці матеріали в подальшому використовувалися українськими правоохоронними органами, міжнародними судами та спеціальними слідчими групами для формування доказової бази проти Росії.

    За даними Reuters, до роботи над розслідуванням російських злочинів були залучені близько 40 організацій — серед них правозахисні структури, міжнародні юридичні фонди, дослідницькі групи, аналітики та експерти з міжнародного гуманітарного права. Більшість із них значною мірою залежали від американського фінансування, яке забезпечувалося через програми Державного департаменту США, USAID та інші механізми підтримки.

    Після приходу адміністрації Дональда Трампа частину таких програм було скорочено або припинено. Reuters зазначає, що фінансування десятків проєктів, пов’язаних із документуванням воєнних злочинів та притягненням винних до відповідальності, потрапило під перегляд у межах політики скорочення зовнішньої допомоги та переорієнтації ресурсів на внутрішні пріоритети США.

    Наслідки цього вже відчувають українські та міжнародні організації. Правозахисна група Truth Hounds, яка документує злочини РФ на окупованих та деокупованих територіях, повідомила про скорочення персоналу, призупинення частини архівних проєктів і відкладення програм підготовки суддів та прокурорів. Організація втратила фінансування, яке покривало приблизно третину її бюджету.

    За словами співкерівника Truth Hounds Дмитра Коваля, через скорочення ресурсів частина потенційних розслідувань може взагалі не розпочатися. Він наголосив, що документування злочинів потребує постійної присутності на місцях, швидкого збору доказів та роботи зі свідками, адже з часом важливі свідчення можуть бути втрачені.

    Особливу стурбованість викликає ситуація з міжнародними експертами, які працювали разом з українськими прокурорами. За інформацією Reuters, через нестачу коштів десятки іноземних спеціалістів більше не можуть регулярно приїжджати до України для аналізу доказів та консультування слідчих груп. Це суттєво ускладнює роботу української системи правосуддя, яка й без того перевантажена величезною кількістю відкритих справ.

    Станом на сьогодні українські правоохоронці відкрили понад 230 тисяч проваджень щодо можливих воєнних злочинів, скоєних Росією від початку повномасштабного вторгнення. Серед них — умисні вбивства цивільних, обстріли житлових кварталів, катування, сексуальне насильство, депортація дітей та руйнування критичної інфраструктури.

    У Державному департаменті США підтвердили зміну підходу до фінансування міжнародних програм, однак запевнили, що Вашингтон не відмовляється від підтримки процесів притягнення винних до відповідальності. Там наголосили, що частину фінансового навантаження повинні взяти на себе європейські союзники та міжнародні партнери. Водночас американська сторона заявляє про збереження підтримки окремих програм у сфері правосуддя та документування злочинів.

    Попри це, експерти сумніваються, що Європа зможе швидко компенсувати втрату американського фінансування. За словами представників міжнародних юридичних організацій, саме США були одним із найбільших донорів програм розслідування воєнних злочинів у світі. Тому навіть за умови продовження підтримки з боку ЄС та Великої Британії повністю замінити американські ресурси буде надзвичайно складно.

    Reuters також нагадує, що скорочення фінансування відбувається на тлі ширшого перегляду підходів США до міжнародних правозахисних ініціатив. Упродовж останнього року були закриті або реорганізовані кілька структур, які координували глобальні програми з документування масових злочинів та підтримки міжнародного правосуддя.

    Правозахисники попереджають, що уповільнення розслідувань може мати довгострокові наслідки для майбутніх судових процесів. Багато доказів потребують оперативної фіксації, а свідки злочинів можуть змінювати місце проживання або втрачати можливість давати свідчення через тривалий час після подій. Саме тому міжнародна допомога залишається критично важливою для документування злочинів війни та створення доказової бази проти російських військових і політичного керівництва РФ.

    На цьому тлі українські правозахисні організації закликають міжнародних партнерів не допустити згортання програм, які допомагають збирати докази злочинів Росії. Вони наголошують, що питання відповідальності за воєнні злочини стосується не лише України, а й усієї системи міжнародного права, яка опинилася перед одним із найбільших викликів за останні десятиліття.