Golosnovinua.com

Позначка: Prozorro.Продажі

  • Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Одна з найбільших приватизаційних угод 2026 року опинилася під загрозою через російські обстріли та політичну невизначеність. Одеський припортовий завод, який держава виставила на продаж за стартовою ціною 4,31 мільярда гривень, зацікавив інвесторів зі США та несподіваного українського претендента. Однак потенційні покупці не поспішають подавати заявки й перераховувати гарантійні внески. Американські компанії дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна з питаннями про безпеку Одеси, ризики нових російських атак та перспективи українсько-американських відносин. Уже 19 жовтня має відбутися аукціон, який покаже, чи готовий великий капітал інвестувати в українську промисловість під час війни.

    Про ситуацію навколо продажу підприємства розповів голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха в інтерв’ю «Главкому».

    За його словами, інтерес до Одеського припортового заводу проявляють кілька американських компаній.

    Їх приваблює промисловий потенціал підприємства, його розташування поблизу морського порту та запропонована державою ціна.

    Однак ситуація різко ускладнилася після останньої хвилі російських обстрілів.

    Потенційні покупці почали сумніватися не стільки в комерційній привабливості підприємства, скільки в можливості безпечно володіти та управляти ним.

    Американські інвестори телефонують по кілька разів на день

    Дмитро Наталуха розповів, що представники американських компаній уважно стежать за розвитком воєнної ситуації в Україні.

    Після масованих російських атак вони дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна за додатковими роз’ясненнями.

    Насамперед інвесторів цікавить, чи поширюється загострення безпекової ситуації на Одеську область.

    Особливе занепокоєння викликає можливість ударів по промисловій та портовій інфраструктурі.

    За словами Наталухи, представники американських компаній протягом останнього тижня телефонували по кілька разів на день, намагаючись з’ясувати, наскільки змінилися ризики.

    Інвестори також запитують, чи має українська влада інформацію про можливі подальші російські атаки.

    Однак наявність таких запитань ще не означає, що американські компанії остаточно відмовилися від участі в аукціоні.

    Станом на момент інтерв’ю потенційні покупці продовжували вивчати актив, але не ухвалили остаточних рішень щодо участі в торгах.

    Політика Трампа додала нових ризиків

    Окремою проблемою стала політична невизначеність у відносинах між Україною та Сполученими Штатами.

    За словами голови Фонду держмайна, американських інвесторів занепокоїли останні рішення адміністрації Дональда Трампа.

    Зокрема, йдеться про домовленості щодо російського дизельного пального та призупинення застосування нових санкцій проти Росії.

    На цьому тлі потенційні покупці почали цікавитися, чи не змінилося ставлення української держави до американського капіталу.

    Наталуха запевнив, що Україна залишається відкритою для інвесторів зі США.

    За його словами, правила приватизації не змінювалися, а участь у торгах відбувається на конкурентних засадах.

    Голова Фонду наголосив, що американські компанії можуть реєструватися на аукціон, сплачувати гарантійний внесок і змагатися за право придбати підприємство.

    Водночас останні політичні події стали ще одним чинником, який впливає на рішення інвесторів.

    Це важливо, оскільки придбання такого підприємства, як Одеський припортовий завод, передбачає довгострокові фінансові зобов’язання.

    Майбутньому власнику доведеться не лише сплатити вартість державного пакета акцій, а й вирішувати питання боргів, відновлення виробництва та подальшого розвитку підприємства.

    З’явився несподіваний український претендент

    Попри сумніви іноземних інвесторів, Фонд державного майна повідомив про нового потенційного учасника приватизації.

    За словами Наталухи, український інвестор, який раніше не демонстрував активної участі в процесі, несподівано почав цікавитися підприємством.

    Представники цього претендента запросили додаткову інформацію про актив і матеріали, необхідні для оцінювання його фінансового та виробничого стану.

    Голова Фонду вважає, що такий учасник потенційно може суттєво вплинути на перебіг приватизації.

    Проте назву компанії або ім’я кінцевого бенефіціара не оприлюднили.

    Також не повідомлялося, яку суму український інвестор готовий запропонувати за завод.

    Тому стверджувати, що підприємство вже має визначеного українського покупця, немає підстав.

    До того ж, за словами Наталухи, станом на 15 жовтня жоден із потенційних претендентів ще не сплатив гарантійного внеску.

    Саме від фактичної реєстрації учасників залежатиме, чи відбудуться конкурентні торги.

    За скільки держава продає Одеський припортовий завод

    На продаж виставлено державний пакет акцій розміром 99,5667% статутного капіталу Одеського припортового заводу.

    Відповідно до офіційного повідомлення Фонду держмайна, аукціон запланований на 19 жовтня 2026 року.

    Стартова вартість пакета акцій становить 4 308 275 796 гривень без ПДВ.

    Цю ціну затвердив Кабінет Міністрів України розпорядженням від 15 липня 2026 року №698-р.

    Продаж відбуватиметься через державну електронну систему «Прозорро.Продажі».

    Для участі потенційні покупці повинні сплатити гарантійний внесок у розмірі 215 413 789,80 гривні.

    Крок підвищення ціни становить приблизно 43,08 мільйона гривень.

    Відповідно до офіційного оголошення аукціону, приймання заявок завершується 18 жовтня о 20:00.

    Початок торгів призначено на 19 жовтня о 12:10.

    Таким чином, вирішальний етап приватизації має відбутися вже найближчого понеділка.

    Чому завод вважають стратегічним активом

    Одеський припортовий завод розташований у місті Південне Одеської області.

    Підприємство спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, які використовуються, зокрема, у виробництві мінеральних добрив.

    Його важливою перевагою є розташування поблизу морської транспортної інфраструктури.

    Це дозволяє поєднувати виробництво хімічної продукції з її перевалкою та експортом.

    ОПЗ тривалий час залишався одним із найбільших хімічних підприємств України.

    Проте останніми роками він зіткнувся зі значними фінансовими та виробничими проблемами.

    Промислове виробництво на підприємстві фактично простоює з 2021 року.

    Водночас завод зберігає виробничі потужності, які за відповідних умов можуть бути використані для відновлення роботи.

    За інформацією Фонду державного майна, площа земельної ділянки підприємства становить 252,41 гектара.

    Детальні характеристики об’єкта оприлюднені на державному порталі приватизації.

    Борги перевищують стартову ціну в кілька разів

    Одним із головних чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства, залишається його фінансовий стан.

    За даними, оприлюдненими в матеріалах про приватизацію, станом на кінець березня 2026 року активи ОПЗ оцінювалися приблизно в 4,33 мільярда гривень.

    Водночас прострочена кредиторська заборгованість підприємства становила близько 17,57 мільярда гривень.

    Окремо повідомлялося про заборгованість перед працівниками та бюджетом.

    Таким чином, сума прострочених боргових зобов’язань значно перевищує стартову ціну пакета акцій.

    Однак необхідно враховувати, що структура боргів, правові спори та порядок їхнього врегулювання можуть мати суттєве значення для майбутнього покупця.

    Стартова ціна 4,31 мільярда гривень не означає, що саме такою сумою обмежаться всі майбутні витрати інвестора.

    Потенційному власнику також доведеться оцінювати потреби підприємства в модернізації, забезпеченні сировиною, відновленні виробництва та виконанні умов приватизації.

    Саме тому навіть зацікавлені компанії можуть витрачати багато часу на фінансову та юридичну перевірку активу.

    Чотири іноземні компанії вже вивчали підприємство

    Ще влітку 2026 року Фонд державного майна повідомляв про значний інтерес до Одеського припортового заводу.

    У липні Дмитро Наталуха заявляв, що чотири іноземні компанії уклали угоди про нерозголошення інформації та отримали доступ до додаткових матеріалів про підприємство.

    Представники потенційних покупців також відвідували виробничі потужності.

    За словами голови Фонду, зацікавленість проявляли інвестори зі Сполучених Штатів, Близького Сходу та Азії.

    Проте підписання угоди про нерозголошення інформації не є заявкою на участь в аукціоні.

    Це лише етап попереднього вивчення об’єкта.

    Наявність кількох компаній, які ознайомилися з документацією, не гарантує, що вони надалі внесуть гроші та братимуть участь у торгах.

    Чому приватизація може не відбутися

    Одеський припортовий завод уже неодноразово намагалися приватизувати.

    Попередні спроби ускладнювалися боргами, юридичними питаннями, коливаннями на світовому ринку добрив та недостатньою кількістю покупців.

    Нинішня ситуація має додатковий ризик — повномасштабну війну.

    Одеська область регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак.

    Для інвесторів це означає необхідність враховувати можливі пошкодження промислового обладнання, обмеження логістики та витрати на відновлення.

    Крім того, покупець має оцінити можливості страхування воєнних ризиків і перспективи експорту готової продукції.

    Показовою стала ситуація з іншим великим державним підприємством — «Сумихімпромом».

    Його приватизаційний аукціон, призначений на 13 жовтня, не відбувся через відсутність учасників.

    Це демонструє, що інтерес до промислових активів не завжди перетворюється на реальні інвестиційні рішення.

    Водночас повторення такого сценарію для ОПЗ не є неминучим.

    Підсумок залежатиме від того, чи подадуть потенційні покупці заявки у встановлений строк.

    Що буде з підприємством після аукціону

    Якщо для участі зареєструється достатня кількість претендентів, продаж відбуватиметься на конкурентних засадах із підвищенням ціни.

    Потенційна конкуренція між українськими та іноземними компаніями може збільшити суму, яку держава отримає від приватизації.

    Однак якщо бажаючих придбати підприємство не буде, заплановані торги можуть визнати такими, що не відбулися.

    У такому разі організатор матиме визначати подальші кроки відповідно до законодавства про приватизацію.

    Можливим варіантом є повторне виставлення активу на продаж за новими умовами.

    Проте конкретного рішення щодо повторного аукціону Одеського припортового заводу наразі немає.

    Станом на 18 жовтня 2026 року Одеський припортовий завод залишається у процесі приватизації, а остаточний склад учасників аукціону ще не оголошений.

    Американські інвестори продовжують цікавитися підприємством, але побоюються російських обстрілів і політичної невизначеності.

    Одночасно з’явився український претендент, який може вплинути на результат торгів.

    Чи перетвориться цей інтерес на реальні заявки та фінансові пропозиції, стане відомо після завершення реєстрації та проведення аукціону.

    Для держави продаж Одеського припортового заводу стане перевіркою того, наскільки великий бізнес готовий вкладати мільярди гривень у стратегічні українські підприємства навіть під час повномасштабної війни.

  • Один із символів центру Києва пішов з молотка: за Gulliver хочуть щонайменше $207 млн

    Один із символів центру Києва пішов з молотка: за Gulliver хочуть щонайменше $207 млн

    Один із найвідоміших комерційних комплексів столиці — Gulliver — офіційно виставили на відкритий продаж. 31 серпня державні Ощадбанк та Укрексімбанк оприлюднили лот у системі Prozorro.Продажі зі стартовою ціною понад 9,235 млрд грн, що відповідає приблизно $207,3 млн за курсом НБУ на дату оголошення. Торги можуть стати однією з найбільших публічних угод на українському ринку комерційної нерухомості за останні роки.

    Прийом пропозицій розпочався 31 серпня о 13:58 і триватиме до 20:00 30 вересня, а сам електронний аукціон запланований на 1 жовтня о 12:20. Торги відбудуться у форматі трираундового англійського аукціону, тобто учасники змагатимуться шляхом підвищення ставок. Мінімальний крок становить близько 92,35 млн грн, або 1% стартової вартості, а для участі претенденту необхідно внести гарантійний внесок у розмірі близько 461,8 млн грн.

    У лот входить не лише сама будівля Gulliver, а й земельні ділянки під комплексом. За даними Prozorro.Продажі, торговельно-офісний комплекс із громадськими приміщеннями та паркінгом має площу 151 805,3 кв. м і розташований на Спортивній площі, 1-А у Києві. Разом із ним продаються дві земельні ділянки загальною площею 1,2512 га. Оголошена стартова ціна нерухомості та землі становить 9 235 467 626,87 грн без ПДВ, причому на відповідну частину фінальної вартості податок буде нарахований згідно із законодавством.

    Сам Gulliver поєднує торговельно-розважальний центр і великий офісний блок та є одним із найбільш впізнаваних об’єктів у центральній частині столиці. Комплекс розташований біля одного з найбільших транспортних вузлів Києва та поряд одразу з кількома станціями метро, а його орендарями є українські та міжнародні компанії. Ощадбанк раніше оцінював загальну площу багатофункціонального комплексу більш ніж у 157 тис. кв. м, якщо враховувати весь обсяг пов’язаних площ, і повідомляв про понад 150 тис. відвідувачів на день.

    Голова правління Ощадбанку Юрій Каціон наголосив, що конкурентна процедура має дозволити визначити ринкову ціну активу та залучити до боротьби за Gulliver не лише українських, а й іноземних інвесторів. За його словами, комплекс має сформований пул орендарів, сильні операційні характеристики та потенціал для подальшого розвитку. Для державного банку важливо отримати максимальну можливу вартість, адже фінансовий результат Ощадбанку впливає і на майбутні надходження до бюджету через податки та дивіденди.

    Історія нинішнього продажу Gulliver безпосередньо пов’язана з багаторічною кредитною історією комплексу. Державні банки фінансували інвестиційний проєкт його будівництва ще з 2006 року, а сам об’єкт ввели в експлуатацію у 2014-му. Кредит кілька разів реструктуризовували, однак, за версією банків, із червня 2024 року позичальник ТОВ «Три О» почав скорочувати платежі, а згодом фактично припинив обслуговувати борг. У березні 2025 року Ощадбанк та Укрексімбанк розпочали процедуру звернення стягнення на заставлене майно.

    26 липня 2025 року право власності на Gulliver зареєстрували за консорціумом двох державних банків: 80% отримав Ощадбанк, ще 20% — Укрексімбанк. Банки пояснювали, що комплекс був забезпеченням за кредитними зобов’язаннями ТОВ «Три О», які не виконувалися належним чином. У листопаді того ж року Антимонопольний комітет також дозволив державним банкам набути контроль над єдиним майновим комплексом Gulliver.

    Окремою фігурою в історії Gulliver залишається бізнесмен Віктор Поліщук. Forbes раніше називав його реальним власником комплексу, хоча юридично актив належав компанії «Три О» В’ячеслава Ігнатенка. За інформацією видання, Поліщук надав особисту поруку за кредитом, який використовувався для фінансування будівництва, а також особисто брав участь у переговорах щодо реструктуризації заборгованості у 2020 році. Ощадбанк окремо підтверджував, що під час реструктуризації кредит додатково забезпечили особистою порукою Поліщука та його гарантією, підпорядкованою англійському праву.

    Перехід комплексу під контроль державних банків минулого року супроводжувався гострим конфліктом. 30 жовтня 2025 року Gulliver тимчасово припинив роботу, а Ощадбанк заявляв про проблеми з передачею інженерних, диспетчерських, енергетичних та охоронних систем від попереднього власника. У банку тоді стверджували, що ситуація створювала ризики для безпечної експлуатації комплексу, тому роботу довелося призупинити. Згодом функціонування торгових площ почали поетапно відновлювати.

    Водночас конфлікт навколо права власності остаточно не зник. Компанія «Три О» після переходу Gulliver до держбанків заявляла, що використовуватиме передбачені законодавством механізми для відновлення своїх прав на актив. У документації нинішнього аукціону навіть окремо оприлюднено інформацію про судові справи, пов’язані з комплексом, щоб потенційні інвестори могли ознайомитися з юридичним станом активу до подання пропозиції.

    Для майбутнього покупця важливо й те, що банки планують забезпечити юридичну можливість повноцінного переходу нерухомості. В оголошенні Prozorro зазначено, що в державному реєстрі існують записи про заборону відчуження та іпотеку, де обтяжувачами виступають самі банки. Ощадбанк та Укрексімбанк заявляють, що вчинять необхідні дії для припинення цих обтяжень і безперешкодної реалізації майна переможцю торгів. Договір купівлі-продажу має бути укладений протягом 20 робочих днів після формування протоколу про результати аукціону, хоча в окремих випадках завершення угоди може залежати від дозволу або висновку АМКУ.

    Продаж Gulliver буде показовим і для всього українського ринку комерційної нерухомості, який продовжує працювати в умовах повномасштабної війни. Ще наприкінці липня Ощадбанк називав майбутній аукціон одним із найбільших інвестиційних продажів такого типу в країні та сигналом для потенційних міжнародних інвесторів. Водночас стартова ціна у $207 млн означає, що коло реальних претендентів буде обмеженим великими українськими бізнес-групами, інституційними інвесторами та міжнародним капіталом. Хто саме подасть заявки, стане зрозуміло лише ближче до завершення прийому пропозицій 30 вересня.

    Таким чином, історія одного з найпомітніших київських комплексів переходить у нову фазу. Після багаторічної кредитної історії, стягнення застави, переходу до державних банків, конфлікту з попереднім власником і тимчасового закриття Gulliver тепер має отримати нового приватного власника через відкриті торги. Стартова планка вже встановлена на рівні понад 9,2 млрд грн, але остаточна вартість залежатиме від конкуренції між учасниками. Головна дата — 1 жовтня 2026 року, коли має відбутися аукціон і стане зрозуміло, чи знайдеться покупець на один із найдорожчих комерційних об’єктів Києва.

  • ТРЦ «Гуллівер» виставлений на продаж, головним претендентом на купівлю може стати Максим Кріппа

    ТРЦ «Гуллівер» виставлений на продаж, головним претендентом на купівлю може стати Максим Кріппа

    Державні банки готують до відкритого аукціону один із найпомітніших комерційних об’єктів Києва — багатофункціональний комплекс Gulliver. При цьому, за інформацією, що є в розпорядженні редакції, з імовірністю близько 90 відсотків його придбає Максим Кріппа. Стартова ціна лота, який виставлять через систему Prozorro Продажі, становитиме 207 мільйонів доларів. Публікація очікується на початку вересня.

    Комплекс загальною площею понад 157 тисяч квадратних метрів розташований у самому центрі столиці поруч із трьома станціями метро і поєднує торговельну галерею з 35-поверховою офісною вежею. Після кількох місяців невизначеності, пов’язаних зі зміною власника, об’єкт повністю відновив роботу в лютому. Потоки відвідувачів відновилися, орендарі повернулися, проте стратегічне питання про довгострокового власника залишалося відкритим. Право власності на Gulliver перейшло до консорціуму Ощадбанку та Укрексімбанку у липні 2025 року в результаті процедури стягнення іпотеки. Попередній власник — компанія «Три О», пов’язана з Віктором Поліщуком, — припинив обслуговувати кредитні зобов’язання. Сукупний борг перед двома державними банками оцінювався приблизно в 675 мільйонів доларів. Банки використали механізм, що дозволяє звернути стягнення без тривалого судового процесу, і зареєстрували право власності.

    Перехід активу супроводжувався гострим конфліктом. Колишні керівники, за твердженням банків, блокували доступ до інженерних систем, документації та диспетчеризації. Наприкінці жовтня комплекс тимчасово закрили, посилаючись на ризики техногенного характеру. Часткове відкриття відбулося в грудні, повноцінна робота відновилася лише через три місяці. Юридичні спори та спроби оскаржити реєстрацію права власності з боку колишніх бенефіціарів тривали паралельно. На цьому тлі ринок уже кілька місяців обговорює коло потенційних покупців. Серед імен, які регулярно лунали в професійних колах, фігурував Максим Кріппа — підприємець, який за останні роки сформував портфель зі знакових об’єктів у центрі Києва. Вінпридбав бізнес-центр «Парус», приватизував готель «Україна» на Майдані, а також розширював присутність в інших комерційних і девелоперських проєктах. Сам Кріппа неодноразово підкреслював інтерес саме до унікальних, «неповторних» локацій, альтернативи яким практично не існує.

    Восени 2025 року через свій фонд він публічно дистанціювався від Gulliver, заявивши, що об’єкт не відповідає поточній інвестиційній стратегії. Відтоді ситуація змінилася. Комплекс стабілізовано, юридичні ризики частково знято, а держава явно має намір вийти з активу через прозорий аукціон. Висока ймовірність його участі та перемоги на торгах логічно вписується у вже сформовану модель: Кріппа послідовно збирає активи, які формують впізнаваний «пояс» преміальної нерухомості в історичному центрі. Gulliver, розташований за кілька хвилин ходи від «Паруса» та готелю «Україна», географічно і статусно доповнює цю групу. При цьому стартова ціна в 207 мільйонів доларів виглядає відносно помірною на тлі попередніх оцінок і обсягу накопичених інвестицій в об’єкт.

    Для державних банків угода стане одним із найбільших публічних виходів із заставних активів за останні роки. Прозорість процедури через Prozorro має знизити політичні та репутаційні ризики, які неминуче супроводжують продаж такого помітного об’єкта. Якщо аукціон пройде за сценарієм, який зараз обговорюють у ділових колах, київський центр отримає ще одного великого приватного гравця з уже сформованим портфелем.

     

  • Gulliver виставлять на продаж: держбанки оцінили один із найбільших ТРЦ України у $207 млн

    Gulliver виставлять на продаж: держбанки оцінили один із найбільших ТРЦ України у $207 млн

    Один із найбільших торговельно-офісних комплексів України — київський багатофункціональний комплекс Gulliver — офіційно готують до продажу. Державні Ощадбанк та Укрексімбанк, які після багаторічного кредитного спору стали співвласниками об’єкта, погодили проведення відкритого аукціону через систему Prozorro.Продажі. Стартова вартість комплексу становитиме 207 млн доларів США, а самі торги планують оголосити вже на початку вересня 2026 року.

    Про рішення повідомила пресслужба Ощадбанку. У банку наголосили, що продаж стане фінальним етапом врегулювання одного з найбільших проблемних корпоративних кредитів в історії української банківської системи.

    Продаж через відкритий аукціон

    Наприкінці липня наглядові ради двох державних банків погодили реалізацію комплексу Gulliver через електронну систему Prozorro.Продажі. Саме ця платформа використовується для відкритих аукціонів державного майна та забезпечує рівний доступ усім потенційним покупцям.

    Наразі відомо, що стартова ціна активу становитиме 207 млн доларів. Повний пакет документів, умови участі, дату проведення торгів та вимоги до потенційних інвесторів банки оприлюднять одночасно з офіційною публікацією лота у вересні.

    За словами представників банків, відкритий формат аукціону має забезпечити максимальну прозорість продажу та залучити як українських, так і міжнародних інвесторів.

    Один із найбільших торговельно-офісних комплексів країни

    Gulliver є одним із найвідоміших багатофункціональних комплексів столиці. Загальна площа об’єкта перевищує 157 тисяч квадратних метрів. До його складу входять сучасний торговельно-розважальний центр і бізнес-центр класу «А».

    Комплекс розташований у самому центрі Києва поруч одразу з трьома станціями метро, що забезпечує надзвичайно високий потік відвідувачів. За оцінками банків, щодня територією Gulliver проходить понад 150 тисяч людей.

    У будівлі працюють десятки українських та міжнародних компаній, торговельних мереж, ресторанів, сервісних підприємств і офісів. Саме тому комплекс залишається одним із ключових комерційних об’єктів столиці навіть попри складну економічну ситуацію останніх років.

    Як Gulliver опинився у власності державних банків

    Історія комплексу тягнеться ще з середини 2000-х років.

    Будівництво Gulliver фінансувалося за рахунок кредитів, які надали державні Ощадбанк та Укрексімбанк. Кредитування інвестиційного проєкту стартувало ще у 2006 році, а в експлуатацію комплекс ввели у 2014 році.

    Позичальником виступало ТОВ «Три О», яке юридично володіло комплексом. Водночас у ділових колах фактичним власником активу тривалий час називали бізнесмена Віктора Поліщука. За інформацією Forbes Ukraine, саме він надавав особисту поруку за кредитними зобов’язаннями компанії та безпосередньо брав участь у переговорах щодо реструктуризації боргу.

    Попри кілька реструктуризацій кредиту, домовитися про остаточне врегулювання заборгованості сторонам не вдалося.

    Чому банки почали стягнення майна

    Ситуація суттєво загострилася у 2024 році.

    За інформацією державних банків, із червня 2024 року компанія «Три О» почала скорочувати платежі за кредитом, а згодом повністю припинила виконувати свої боргові зобов’язання.

    У листопаді 2024 року банки розпочали підготовку до звернення стягнення на заставне майно, а вже у березні 2025 року офіційно стартувала процедура переходу комплексу у власність кредиторів.

    Особливістю процесу стало те, що він відбувався без судового рішення. Банки скористалися механізмом іпотечного застереження, передбаченим Законом України «Про іпотеку», який дозволяє кредитору отримати право власності на заставний об’єкт у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань.

    26 липня 2025 року право власності на Gulliver було зареєстровано за консорціумом державних банків.

    Згідно з домовленостями:

    • Ощадбанк отримав 80% комплексу;
    • Укрексімбанк — 20%.

    Конфлікт навколо передачі комплексу

    Передача комплексу новим власникам проходила непросто.

    Після реєстрації права власності банки заявили, що зіткнулися з перешкодами з боку колишнього власника під час передачі критично важливих систем управління об’єктом.

    Йшлося про диспетчеризацію, системи енергопостачання, охорони, технічну документацію та інші інженерні елементи, необхідні для повноцінної експлуатації будівлі.

    В Ощадбанку тоді зазначали, що така ситуація створювала потенційні ризики для безпеки орендарів і відвідувачів комплексу.

    Саме через це наприкінці жовтня 2025 року Gulliver тимчасово припинив роботу.

    Після завершення передачі необхідної інфраструктури та стабілізації роботи комплекс відновив діяльність із 1 лютого 2026 року.

    Компанія «Три О» не погоджується із рішенням

    Попри перехід права власності до державних банків, компанія «Три О» не визнає ситуацію завершеною.

    28 липня представники компанії заявили, що мають намір використати всі передбачені українським законодавством механізми для відновлення своїх прав на комплекс.

    Чи вплинуть можливі судові процеси на майбутній аукціон, наразі невідомо. Водночас державні банки продовжують підготовку до продажу активу відповідно до затвердженого графіка.

    Чому продаж Gulliver важливий для банківської системи

    Для Ощадбанку та Укрексімбанку реалізація комплексу має не лише комерційне, а й системне значення.

    У банках наголошують, що продаж дозволить завершити історію одного з найбільших проблемних корпоративних кредитів в історії державного банківського сектору та частково компенсувати кошти, які були видані на фінансування масштабного інвестиційного проєкту ще майже двадцять років тому.

    Водночас майбутній аукціон стане одним із найбільших продажів комерційної нерухомості в Україні за останні роки. Якщо комплекс вдасться реалізувати за стартовою або вищою ціною, це може стати знаковою подією для українського ринку нерухомості та сигналом про готовність великих інвесторів вкладати кошти у стратегічні комерційні активи навіть в умовах воєнного часу.

    Найближчим кроком стане публікація лота у системі Prozorro.Продажі, після чого потенційні покупці отримають можливість ознайомитися з усіма умовами придбання одного з найвідоміших торговельно-офісних комплексів України.

  • Розподіл пляжних зон у Києві викликав запитання: журналісти анонсували звернення до контролюючих органів

    Розподіл пляжних зон у Києві викликав запитання: журналісти анонсували звернення до контролюючих органів

    Журналісти видання «Телеграф» оприлюднили розслідування щодо передачі в користування рекреаційних зон біля київських водойм, у якому заявили про можливе заниження стартової вартості лотів та поставили під сумнів рівень конкуренції під час окремих аукціонів, організованих комунальним підприємством «Плесо». На момент публікації матеріалу офіційної реакції КП «Плесо», Київської міської державної адміністрації чи Київської міської ради на наведені у розслідуванні твердження не було.

    За даними журналістів, на початку червня КП «Плесо» виставило через систему Prozorro.Продажі 26 лотів, які передбачають право організації рекреаційної діяльності на прибережних територіях столиці. Йдеться про ділянки біля озер, заток і пляжів, де підприємці можуть облаштовувати альтанки та надавати відпочинкові послуги.

    Автори матеріалу стверджують, що стартові ціни на частину лотів були суттєво нижчими за потенційну комерційну вартість такого бізнесу. Як приклад наводиться лот на Венеціанському острові в Гідропарку, який дозволяє встановити п’ять альтанок. За інформацією журналістів, право користування цією ділянкою було реалізовано за 32 тис. грн на рік, що становить приблизно 2,7 тис. грн на місяць.

    У розслідуванні також зазначається, що інші лоти, які передбачали розміщення від 15 до 20 альтанок, продавалися за ціною від 70 тис. до 200 тис. грн на рік. На думку авторів матеріалу, за нинішньої ринкової вартості оренди альтанок такі платежі можуть окупатися за короткий період.

    Окрему увагу журналісти приділили перебігу окремих електронних аукціонів. У матеріалі описується приклад торгів щодо рекреаційної зони біля озера Алмазне, де, за твердженням видання, переможцем став фізична особа-підприємець Іван Проскочило.

    «Телеграф» зазначає, що іншим учасником цих торгів було товариство «Алмазне Лейк», співвласником і директором якого, за даними системи YouControl, також є Іван Проскочило. На цій підставі журналісти припускають можливий конфлікт інтересів та звертають увагу на питання реальної конкуренції під час проведення аукціону.

    Водночас у матеріалі не стверджується, що такі дії вже визнані порушенням законодавства. Оцінку законності проведення торгів можуть надати лише уповноважені державні органи.

    Журналісти також проаналізували інших переможців аукціонів. Зокрема, у розслідуванні згадується підприємець, який отримав право організації рекреаційної діяльності на одній із ділянок у затоці Собаче Гирло. Автори матеріалу посилаються на відкриті державні реєстри та судові документи, вказуючи, що ця особа є учасником низки судових спорів і щодо неї розглядається кримінальне провадження за статтею про самовільне зайняття земельної ділянки та самочинне будівництво.

    Разом із тим наявність кримінального провадження або судового розгляду сама по собі не означає винуватості особи. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, остаточне рішення може ухвалити лише суд після завершення розгляду справи.

    Окремий розділ розслідування присвячений механізму визначення стартової вартості лотів. Автори припускають, що низькі ціни могли бути пов’язані з чинною редакцією рішення Київської міської ради про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг. На думку журналістів, право реалізовувалося не як оренда земельної ділянки, а як право на організацію рекреаційної діяльності, що могло вплинути на методику розрахунку стартової вартості.

    У матеріалі також згадується колишній генеральний директор КП «Плесо» В’ячеслав Савицький, якому раніше правоохоронні органи повідомили про підозру в іншому кримінальному провадженні, що не стосується нинішніх аукціонів. Журналісти наголошують, що нинішні торги проводилися вже за керівництва виконувача обов’язків генерального директора Андрія Вагіна.

    Наприкінці розслідування редакція повідомила про намір направити офіційні запити до Київської міської ради, КМДА та КП «Плесо» з проханням пояснити методику формування стартових цін, а також звернутися до Антимонопольного комітету України і Державної аудиторської служби із проханням перевірити обставини проведення торгів та надати правову оцінку можливим ознакам порушень.

    Станом на момент публікації офіційних результатів перевірок або рішень контролюючих органів щодо описаних у журналістському розслідуванні фактів оприлюднено не було. Позиція КП «Плесо», КМДА та інших згаданих у матеріалі осіб щодо наведених тверджень також поки не опублікована.

  • Уряд закрив схему викупу держмайна і запровадив аукціони

    Уряд закрив схему викупу держмайна і запровадив аукціони

    Кабінет міністрів України затвердив зміни до правил малої приватизації, якими фактично ліквідовано механізм позаконкурентного викупу орендованого державного та комунального майна. Відтепер усі такі об’єкти, включно з тими, де орендарі проводили ремонт або модернізацію, продаватимуться виключно через відкриті онлайн-аукціони.

    Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко, наголосивши, що уряд фактично “зруйнував схему”, яка дозволяла викуповувати державне майно за значно заниженими цінами.

    За її словами, раніше в Україні широко використовувався механізм так званих невід’ємних поліпшень. Він дозволяв орендарям після тривалого користування об’єктом, а також після проведення ремонту чи модернізації, претендувати на його викуп без конкуренції та без участі інших потенційних покупців. У багатьох випадках це призводило до того, що майно фактично переходило у приватні руки за ціною, нижчою за ринкову.

    Тепер ця практика скасована. Усі об’єкти малої приватизації, які перебувають в оренді та навіть були поліпшені коштом орендарів, продаватимуться через систему електронних торгів Prozorro.Продажі. Уряд підкреслює, що саме конкуренція між учасниками торгів має визначати кінцеву ринкову ціну, а не домовленості між орендарем і балансоутримувачем.

    У Кабміні зазначають, що попередня модель створювала суттєві втрати для держави та громад. Часто орендарі інвестували у ремонт об’єкта мінімальні кошти, але отримували право викупу за значно заниженою оцінкою, без реального ринкового змагання. Це призводило до недоотримання бюджетами значних сум.

    За оцінками антикорупційної організації Transparency International Ukraine, у таких схемах держава в середньому втрачала близько 45% потенційної вартості активів у порівнянні з відкритими аукціонами. Водночас, як свідчить статистика, лише за 2021–2024 роки продажі через конкурентні онлайн-торги забезпечили понад 3 млрд грн надходжень — більш ніж удвічі більше, ніж механізм прямих викупів.

    Нова постанова уряду передбачає, що навіть у випадках, коли орендар здійснював капітальні вкладення у майно, ці витрати не дають йому права на позаконкурентний викуп. Водночас держава гарантує захист інтересів добросовісних орендарів: підтверджені інвестиції в так звані невід’ємні поліпшення або компенсуватимуться, або враховуватимуться у фінальному розрахунку під час продажу об’єкта на аукціоні.

    Уряд наголошує, що нові правила мають не лише посилити прозорість приватизаційних процесів, а й підвищити довіру бізнесу та громадськості до управління державними активами. Очікується, що конкуренція на відкритих електронних торгах дозволить збільшити надходження до державного та місцевих бюджетів, а також зменшити корупційні ризики у сфері розпорядження майном.

    Раніше Фонд державного майна повідомляв, що в Україні сформовано портфель із понад 1200 об’єктів малої приватизації. За сім років роботи системи електронних аукціонів держава отримала понад 21,8 млрд грн надходжень від продажу майна різних рівнів власності.

    Також окремо зазначається, що після запуску великої приватизації через Prozorro. Продажі держава змогла отримати майже 9 млрд грн лише за перший рік, що в уряді розглядають як підтвердження ефективності повністю конкурентної моделі продажу активів.

  • Депутат Веревський може стати власником Одеського припортового заводу

    Депутат Веревський може стати власником Одеського припортового заводу

    Одеський припортовий завод, один із найбільших та стратегічно важливих промислових об’єктів країни, опинився у центрі гострої публічної дискусії на тлі оголошеної Фондом державного майна великої приватизації. За повідомленнями активістів і кількох публікацій у мережі, процес підготовки та проведення електронного аукціону викликає підозри щодо порушень і наявності заздалегідь «узгодженого» переможця.

    До приватизаційного лоту входить 99,5667% акцій підприємства та пакет із 45 одиниць нерухомого майна загальною площею понад 285 тис. кв. м — виробничі комплекси, логістичні потужності, соціально-оздоровчі об’єкти, а також об’єкти нерухомості на території Івано-Франківської області (зокрема пансіонат у Яремче). Офіційно аукціон має відбутися через систему ProZorro.Продажі 25 листопада 2025 року.

    Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

    У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

    Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

  • 6,7 млн за 40 гектарів: як аграрії та депутати скуповували землю на аукціонах Волині

    6,7 млн за 40 гектарів: як аграрії та депутати скуповували землю на аукціонах Волині

    Протягом 2023–2024 років на Волині через систему Prozorro.Продажі реалізували 27 арештованих земельних ділянок загальною площею понад 40 гектарів. Це були наділи, вилучені у боржників через невиплати кредитів або банкрутство, подальшу долю яких визначали державні та приватні виконавці.

    За два роки продажі принесли державі 6,7 млн грн. Сума лише трохи перевищила стартову ціну, адже більшість аукціонів відбувалися без реальної конкуренції. Частина ділянок призначалася під житлову забудову, інша – для ведення особистого селянського господарства.

    Найбільший обсяг землі придбала компанія «МГК «Форест» колишнього нардепа Сергія Мартиняка – понад 7 гектарів у Володимирському районі. Підприємство часто було єдиним учасником торгів або ж змагалося з особами, пов’язаними з власником.

    Аналогічну практику застосовував і аграрій Валерій Діброва з компанією «П’ятидні». Така схема дозволяла великим гравцям фактично без конкуренції розширювати свої земельні активи.

    Розслідування виявило низку випадків, що свідчать про штучну конкуренцію:

    • ТОВ «П’ятидні» на торгах змагалося зі своїми ж юристами;

    • «Волинь-агроцентр» мав суперників серед колишніх бухгалтерів;

    • інші учасники були працівниками або афілійованими особами аграрних компаній.

    Такі дії усували конкуренцію й спотворювали результати, що прямо суперечить закону про захист економічної конкуренції.

    Серед нових власників опинилися й місцеві політики:

    • фермерське господарство «Аміла» депутата облради Романа Микитюка придбало майже 1,4 га;

    • посадовець Луцької міськради Василь Демчук став власником ділянки на 1,4 га у селі Пульмо;

    • будівельна компанія «Ефект» Сергія Бохонка отримала 25 соток у Струмівці під Луцьком, скориставшись арештом через неповернений кредит.

  • АРМА вже вчетверте не змогла продати арештовану землю Владислава Каськіва

    АРМА вже вчетверте не змогла продати арештовану землю Владислава Каськіва

    Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) вже вчетверте не змогло реалізувати 463 гектари арештованої землі на полонині Боржава — актив, який фігурує у гучній справі про розкрадання коштів з Держінвестпроєкту часів Владислава Каськіва.

    Останній аукціон, запланований на 7 липня, зірвався через відсутність учасників. Торги мали відбутися на платформі Prozorro.Продажі. Усього до лоту входять 494 земельні ділянки у Хустському та Мукачівському районах Закарпаття, а також об’єкти гірськолижної інфраструктури — верхня та нижня станції витягу.

    Після переоцінки у 2025 році стартова вартість об’єкта склала 827,4 млн грн. Кошти від потенційного продажу планують направити на спеціальний рахунок ЗСУ.

    Ці ділянки були арештовані за рішенням Вищого антикорупційного суду в рамках справи про розкрадання 259,2 млн грн, які були виділені на інвестиційні проєкти ще в період керівництва Каськіва Держінвестпроєктом. У справі обвинувачують десятьох осіб, серед яких — брати Каськіва. Четверо фігурантів нині проходять службу в Збройних силах, і жоден з них не отримав реального тюремного терміну: найбільше — п’ять років умовно.

    Сам Владислав Каськів, нинішній депутат Закарпатської облради від колишньої проросійської партії ОПЗЖ, уник відповідальності через умови своєї екстрадиції з Панами у 2017 році. Згідно з цими умовами, його не можна було притягнути до відповідальності за інші злочини, вчинені до моменту видачі Україні.

    АРМА обіцяє оголосити нову дату аукціону вже найближчими днями і закликає бізнес уважно стежити за оголошеннями у системі Prozorro.Продажі.