Golosnovinua.com

Позначка: рішення

  • Після удару по ТЦ у Кривому Розі РНБО не заборонятиме роботу під час тривог

    Після удару по ТЦ у Кривому Розі РНБО не заборонятиме роботу під час тривог

    Після подвійного удару по «Сонячній галереї» у Кривому Розі, де 21 серпня загинули 16 людей і постраждали понад 130, включно з дітьми, питання роботи торговельних центрів під час повітряних тривог знову вийшло на рівень центральної влади. Але замість очікуваної жорсткої загальнонаціональної заборони історія розгортається інакше.

    У Києві розглядали можливість винести питання на засідання РНБО. Передбачалося, що після трагедії в рідному місті президента рішення буде жорстким і єдиним для всієї країни. Однак представники ритейлу та власники великих комплексів встигли донести до кабінетів, наскільки болючим стане такий крок. У регіонах, де тривоги лунають особливо часто, примусове закриття ТЦ на час сирен уже зараз б’є по оборотах. Оцінки, які озвучувалися під час переговорів, говорять про падіння виручки на 30 відсотків і більше. Це не лише недоотримані податки, а й пряма загроза банкрутства частини орендарів, особливо у прифронтових областях, де купівельна спроможність і так стиснута.

    У результаті ідею загальнонаціональної заборони відкладено. Замість неї знову роблять ставку на місцеві ради оборони. Саме їм, особливо в небезпечних регіонах, пропонують самостійно ухвалювати рішення щодо захисту працівників і відвідувачів. Схема знайома, так уже було з обмеженням руху громадського транспорту в Києві. Спочатку жорстка заборона, потім послаблення, а остаточний поворот відбувся лише після першого серйозного влучання.

    Власники торговельних точок уже готуються до нової реальності. Паралельно з переговорами щодо правил роботи вони вибудовують юридичні конструкції, які мають зняти з них пряму відповідальність за життя і здоров’я продавців та покупців. Інструкції, підписи, акти ознайомлення, посилання на рішення місцевих рад — усе це стає частиною стандартного пакета документів. У Кривому Розі, до речі, місцева рада оборони ще 29 липня збирала понад сотню підприємців, включно з керівництвом «Сонячної галереї», і під розпис доводила вимогу припиняти роботу під час тривоги. Проте в день удару магазини продовжували обслуговувати клієнтів, а значна частина людей залишилася всередині.

    За інформацією, яка циркулює серед учасників ринку, поліція може почати жорсткіше перевіряти працюючі точки під час тривог. Йдеться не стільки про системну безпеку, скільки про звичний механізм тиску, який в українських реаліях часто перетворюється на додаткове фінансове навантаження.

    Сама по собі трагедія в «Сонячній галереї» вже запустила кримінальне провадження. Директору одного із супермаркетів, який продовжував роботу після оголошення тривоги, повідомили про підозру у службовій недбалості. Слідство перевіряє, чи були відвідувачі та працівники належним чином попереджені, чи пролунала команда на евакуацію і чи не блокувалися виходи до укриття. Між оголошенням тривоги та першим влучанням минуло близько двадцяти хвилин.

    Тим часом статистика Української ради торгових центрів показує, наскільки сильно тривоги вже впливають на галузь. У липні 2026 року частка робочого часу, втраченого через сирени, досягла майже 20 відсотків — максимуму від початку повномасштабного вторгнення. У Донецькій, Запорізькій та Сумській областях цифри ще вищі. Для бізнесу це не абстрактні відсотки, а реальні збитки, які накопичуються місяцями.

    Зараз баланс сил виглядає так, що центральна влада уникає жорсткого загальнонаціонального рішення, яке вдарить по податках і зайнятості, і перекладає відповідальність на місцевий рівень. Місцеві ради оборони отримують більше повноважень, але й більше ризиків. Бізнес намагається одночасно зберегти виручку та захиститися юридично. А поліція, судячи з настроїв на місцях, може використати момент для посилення контролю.

    Ситуація залишається рухливою. Як і у випадку з транспортом у столиці, будь-яке нове рішення може бути переглянуте після наступного удару. Поки ж після Кривого Рогу влада вважала за краще не закривати торговельні центри по всій країні, а знову віддати питання на відкуп регіонам — із зрозумілими економічними аргументами та менш зрозумілими наслідками для безпеки.

     

     

  • Верховна Рада планує цього тижня перерозподіл 8 мільярдів з бюджету столиці

    Верховна Рада планує цього тижня перерозподіл 8 мільярдів з бюджету столиці

    За інформацією наших джерел, на цьому тижні Верховна Рада проголосує скандальний законопроект 13439-3 про внесення змін до держбюджету, згідно якого передбачається вилучення з дохідної частини столичного бюджету 10% надходжень  податку на прибуток в еквіваленті 8 млрд грн.

    Як зазначає джерело, наразі “на підтримку законопроекту вдалось зібрати 240 голосів народних депутатів, питання тільки в тому, на які цілі будуть направлені ці 8 мільярдів гривень столичного бюджету”.

    Нагадаємо, спочатку ці кошти планували перенаправити на потреби Укрзалізниці, але після хейту в ЗМІ, було прийнято рішення змінити формулювання “на забезпечення логістики для Міноборони”.

    Раніше мер Києва Віталій Кличко звинуватив, правлячу партію “Слуга народу” в намаганні вилучити з бюджету Києва ще 8 млрд грн, закладених на допомогу ЗСУ, виплати вчителям та медикам.

  • Суд повернув державі нафтопровід Медведчука на Закарпатті

    Суд повернув державі нафтопровід Медведчука на Закарпатті

    Українська держава повернула контроль над стратегічним об’єктом — частиною магістрального нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок», що знаходиться на Закарпатті. Відповідне рішення ухвалив Господарський суд Закарпатської області.

    Позов подавав Фонд державного майна України. Відповідачами у справі були три компанії: швейцарська International Trading Partners AG, українське ТОВ «Прикарпатзахідтранс» та Південно-Західне акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів, зареєстроване в Росії. Відомо, що справу пов’язують з оточенням проросійського політика Віктора Медведчука.

    Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу, укладений 4 жовтня 2018 року між ТОВ «Прикарпатзахідтранс» та швейцарською компанією, та зобов’язав повернути у власність держави все майно, що підпадає під цей договір.

    Йдеться про технологічний комплекс трубопроводу, розташований у селі Росош Свалявського району. У перелік переданого майна входять, зокрема, промблоки, насосні станції, резервуари, озонаторна, технологічні колодязі, шлаконакопичувач та підземні стальні резервуари.

    Це рішення є важливим кроком до відновлення контролю над ключовою інфраструктурою, яку раніше контролювали приватні компанії, пов’язані з російськими або офшорними структурами. За оцінками експертів, повернення цього активу є не лише юридичною перемогою, а й значним посиленням енергетичної безпеки України.

    Фонд держмайна продовжує юридичну роботу для повернення інших об’єктів, які раніше могли опинитися під контролем осіб, наближених до проросійських сил.

  • Ексзаступнику Нафтогазу Кацубі суд відмовив у знятті судимості за розкрадання 450 млн

    Ексзаступнику Нафтогазу Кацубі суд відмовив у знятті судимості за розкрадання 450 млн

    Суд відмовив колишньому заступнику голови правління НАК “Нафтогаз України” Олександру Кацубі у перегляді його вироку від 2017 року. Причина – відсутність нових юридично значущих обставин.

    Кацуба — ексфігурант справи Сергія Курченка — намагався скасувати вирок, за яким його було засуджено за участь у злочинній організації, розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах та службове підроблення.

    У 2012–2013 роках Кацуба допоміг компанії “Газ України 2020” незаконно заволодіти паливом на суму понад 450 мільйонів гривень, використовуючи схеми фіктивних закупівель. Його дії кваліфікували за чотирма статтями Кримінального кодексу, серед яких і створення злочинної організації (ч. 1 ст. 255 ККУ).

    Після угоди з прокуратурою Кацуба компенсував державі 100 млн грн і отримав 1 рік і 5 місяців позбавлення волі. Завдяки “закону Савченко”, який зараховував день у СІЗО за два, він вийшов на волю в день винесення вироку.

    У 2024 році Кацуба через адвоката намагався оскаржити цей вирок, заявивши, що дав зізнання “під тиском”, аби уникнути більш суворого покарання. Проте суд вказав, що угоду укладено добровільно, у присутності трьох адвокатів, і жодних доказів тиску немає.

    Суд також зауважив, що термін погашення судимості за особливо тяжкий корупційний злочин ще не минув. Відповідно до закону, така судимість знімається лише через 8 років, якщо засуджений не вчиняє нових злочинів.

    Олександр Кацуба також згадується в “справі вишок Бойка” — про переплату у $300 млн за бурові установки для “Чорноморнафтогазу” у часи Януковича. На той момент Кацуба обіймав посаду заступника директора компанії.

    До того ж, він внесений до реєстру корупціонерів НАЗК, а його родина тісно пов’язана з Партією регіонів. Його батько — Володимир Кацуба — був нардепом VII скликання, а брат Сергій — колишній заступник глави “Нафтогазу” та нардеп від тієї ж партії.

    Попри відмову в перегляді вироку, Кацуба залишається активним бізнесменом та співвласником Katsuba Corporation.

  • Ексміністра Табачника позбавили елітного майна і спадку

    Ексміністра Табачника позбавили елітного майна і спадку

    Вищий антикорупційний суд задовольнив позов Міністерства юстиції щодо конфіскації майна колишнього міністра освіти Дмитра Табачника, засудженого за державну зраду. У дохід держави перейшли елітна нерухомість, банківські активи та коштовні спадкові об’єкти.

    У межах рішення до державної власності передано:

    • Половину квартири площею 126,5 кв. м у самому центрі Києва (вул. Ярославів Вал, 28);

    • Маєток площею 672 кв. м у Козині на березі Дніпра;

    • П’ять земельних ділянок у селищі Козин під Києвом;

    • $144 тисяч на банківському рахунку;

    • Право на компенсацію в розмірі 40,6 млн грн;

    • Право вимоги до банку на 191 тис. грн.

    Згідно з матеріалами справи, частина цього майна була оформлена на матір Табачника — Аллу Табачник, а частина — напряму належала самому Дмитру Табачнику або була пов’язана з ним через спадок після смерті батька.

    Підставою для конфіскації стали зв’язки активів із засудженим за державну зраду, а також спроби уникнути відповідальності через переписування майна на близьких родичів. Ключовим об’єктом, який привернув увагу слідства, стала квартира в Києві, зареєстрована на батька Табачника, але фактично використовувана самим Дмитром. Саме це дало змогу суду визнати її пов’язаним активом і передати у власність держави.

    Нагадаємо, у 2023 році Дмитро Табачник був заочно засуджений до 15 років позбавлення волі за державну зраду, пособництво державі-агресору та порушення законів і звичаїв війни. Апеляційний суд залишив вирок чинним.

    Його діяльність після 2014 року викликала особливу увагу правоохоронців, адже ексміністр активно співпрацював з окупаційною владою та просував проросійські наративи, навіть перебуваючи за межами України.

  • Суди масово скасовують пенсійні обмеження для прокурорів

    Суди масово скасовують пенсійні обмеження для прокурорів

    З січня 2025 року в Україні почали діяти нові обмеження для спеціальних пенсій. Кабінет міністрів своєю постановою №1 від 3 січня впровадив понижувальні коефіцієнти для обмеження надвисоких пенсій, які раніше могли сягати сотень тисяч гривень. Згідно із Законом “Про Державний бюджет на 2025 рік”, пенсійні виплати, що перевищують десять прожиткових мінімумів (23 610 грн), підлягають урізанню. Це правило стосується тих “спецпенсіонерів”, які не мають участі в захисті країни після 2014 року.

    Йдеться насамперед про прокурорів, окремих чиновників, силовиків і військових. Усього нові обмеження торкнулися 17,7 тис. пенсіонерів. Проте намагання скоротити пенсійні витрати вилилося у хвилю судових процесів – сотні спеціальних пенсіонерів подають позови, вимагаючи відновити виплати в повному обсязі. На 27 березня в Єдиному державному реєстрі вже нараховувалося понад 840 рішень судів, у більшості з яких постанову Кабміну про знижувальні коефіцієнти було скасовано.

    Колишній прокурор Дніпропетровської області Віктор Матвійчук, який раніше через суд домігся пенсії в 95 тисяч гривень, подав позов, коли в січні отримав уже лише 36 тисяч. Проте йому відмовили: суд вказав, що застосування коефіцієнтів – це новий правовий спір, не пов’язаний із попереднім рішенням про підвищення пенсії.

    Інші екс-посадовці мають більше успіху. Наприклад, колишньому заступнику прокурора Полтавської області Олександру Озерянському суд у березні скасував знижувальні коефіцієнти, повернувши йому повний розмір пенсії – 72 тис. грн замість 33 тис.

    Є й інші приклади, як-от справа Володимира Рідченка, екс-прокурора з Рівного. Він отримав судове рішення про підвищення пенсії до 63 тис. грн ще кілька років тому, а тепер намагається оскаржити її урізання через нові коефіцієнти. Суд йому відмовив, знову ж таки зазначивши, що це вже інше питання – новий спір.

    У той час як частина спеціальних пенсіонерів бореться за відновлення своїх привілеїв, є й ті, кого обмеження не зачепили. Це приблизно 7 тис. осіб – здебільшого військові з бойовим досвідом, які залишилися із високими пенсіями без жодних обмежень.

    Проте найбільш “недоторканною” категорією залишаються судді. Завдяки рішенням Конституційного суду вони зберегли право на “довічне грошове утримання” без будь-яких урізань. Зараз найбільша виплата з Пенсійного фонду – 390 тис. грн, і отримує її, за інформацією журналістів, ексголова КСУ Наталія Шаптала.

    Цікаво, що при цьому внески суддів до Пенсійного фонду такі ж, як і в решти громадян – 22% єдиного соціального внеску. Однак на відміну від звичайних українців, які можуть розраховувати на 30% від колишньої зарплати, судді отримують до 90%.

    Парадокс у тому, що ті, хто найменше платив у систему, часто отримують із неї найбільше. Хоч урізання спецпенсій могло б заощадити бюджету Пенсійного фонду 1,3 млрд грн на рік – у масштабах усіх витрат це не так і багато, але це був би крок до більш справедливої системи.

    А наразі чиновники, прокурори та судді продовжують боротися за свої сотні тисяч гривень, тоді як решта українців тримається на мінімалці й мовчки платить податки.

  • Верховний Суд відхилив касаційну скаргу Коломойського щодо ПриватБанку

    Верховний Суд відхилив касаційну скаргу Коломойського щодо ПриватБанку

    Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу Ігоря Коломойського щодо повернення йому ПриватБанку. Це рішення є остаточним і підтверджує законність націоналізації фінустанови у 2016 році.

    Остаточне рішення суду

    Як повідомляє Національний банк України (НБУ), Верховний Суд залишив без задоволення позов Коломойського та підтвердив неможливість повернення ПриватБанку колишнім власникам. Таким чином, націоналізація банку, яка відбулася у грудні 2016 року, залишається чинною та законною.

    26 лютого 2025 року суд залишив без задоволення касаційну скаргу колишнього співвласника ПриватБанку Ігоря Коломойського та залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції, яким було закрито провадження у справі про оскарження рішень органів державної влади про виведення ПриватБанку з ринку за участю держави. Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

    – повідомили у НБУ.

    Національний банк привітав рішення Верховного Суду, яке назвав свідченням утвердження принципу верховенства права в Україні.

    Як вказали у НБУ, Верховний Суд підтвердив законність закриття провадження у справі на підставі норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності” № 590-ІХ.

    “Наголошую, що рішення про виведення неплатоспроможного ПриватБанку за участю держави приймалося відповідно до норм чинного законодавства, було підтримане РНБО та урядом з метою забезпечення фінансової стабільності та збереження коштів громадян. (…) Отже, вчергове в судовому порядку підтверджено неможливість повернення ПриватБанку у власність колишнім акціонерам. Також слід констатувати, що всі рішення державних органів щодо націоналізації ПриватБанку є чинними”, – пропокоментував голова Національного банку Андрій Пишний.

  • Суд визнав незаконною мобілізацію заброньованого працівника на Рівненщині

    Суд визнав незаконною мобілізацію заброньованого працівника на Рівненщині

    У Рівненській області суд скасував мобілізацію чоловіка, який мав бронювання, і зобов’язав військову частину звільнити його зі служби. Відповідне рішення ухвалив Рівненський окружний адміністративний суд.

    Позивач – працівник аграрної компанії – мав відстрочку від мобілізації до кінця 2025 року. Роботодавець ще в серпні 2024-го повідомив ТЦК про його зарахування на спеціальний військовий облік. Попри це, в листопаді чоловіка мобілізували.

    У лютому 2025 року військовозобов’язаний звернувся до суду, заявивши, що його призов є незаконним. Після розгляду справи суд задовольнив позов і визнав наказ про мобілізацію неправомірним.

    Тепер військова частина, до якої відправили мобілізованого, зобов’язана його звільнити. Це рішення може стати прецедентом для інших подібних випадків.

  • Юрій Бутусов: Чому генерали ухиляються від відповідальності

    Юрій Бутусов: Чому генерали ухиляються від відповідальності

    Український журналіст Юрій Бутусов в своїй останній публікації підняв актуальне питання військової стратегії та відповідальності командування в умовах війни з Росією. Відомий своїми глибокими аналізами та високою експертизою у військовій справі, Бутусов звертає увагу на низку проблем, що ускладнюють ведення війни та вимагають належної відповідальності від генерального командування.

    Чому Україна – єдина у світі у ХІХ-ХХІ століттях армія, яка не воює дивізіями і корпусами, та чому генерали ухиляються від відповідальності?

    Основна проблема війни – визначення відповідальності командирів усіх рівнів за результат, тобто за знищення ворога, збереження своїх людей, утримання вигідних позицій.

    На фронті багато критики на адресу генералів, що штаби ОТУ й ОСУВ контролюють та карають комбригів і комбатів виключно за смуги та точки на карті, за утримання позицій, не звертаючи уваги на стан військ, на тактичну обстановку, на проблеми знищення ворога та збереження своїх сил. Драматичний розрив між стратегічними завданнями й тактичними можливостями призводив та призводить до постійного повтору одних і тих самих помилок, де планування закладається із самого початку помилкове, оскільки воно прив’язане до хибних тактичних рішень.

    Це протиріччя закладене самою організаційною структурою наших сил оборони, і не має прикладів у світовій історії під час масових мобілізаційних війн.

    Як керують у нас?

    В Україні на фронті найвищою організаційною формою є з’єднання – бригада. Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу й техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, залежно від напрямку та умов – загальний фронт активних дій наразі приблизно 800 км. Якщо порахувати відкриті джерела, то бригад наземних сил усіх видів у нас розгорнуто понад 100, плюс сотні окремих підрозділів, батальйонів, рот, загонів. Тому логічно було б очікувати, що така велика кількість об’єктів управління, такий великий фронт вимагають збільшення з’єднань до розміру дивізій та створення об’єднань – корпусів або армій. Але цього не відбувається.

    Для управління військами у нас створені оперативно-тактичні управління – ОТУ, яким нарізають ділянки, які відповідають корпусним районам, та оперативно-стратегічні управління військами – ОСУВ, зона відповідальності армії.

    Але вони не відповідають за війська. Війська у нас адміністративно входять в структуру окремих оперативних командувань – ОК. ОК тимчасово підпорядковують свої сили фронтовим ОТУ та ОСУВ, які відповідають безпосередньо за війну.

    Тому за боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК і бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ й ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали.

    Ось тому й існує розрив. Це розрив відповідальності на рівні генералів. Точки на карті не можуть існувати у відриві від усвідомлення боєздатності, від особового складу, від планування та організації знищення ворога.

    Генерали не відповідають комплексно за результат – відповідають тільки комбриги, і все, далі відповідальність розпорошується.

    В історії світових війн ХІХ-ХХІ століть масових мобілізованих армій, прикладів такого дивного стану справ ще не було.

    В усіх інших арміях еволюційно приходили до єдиної логіки – чим вище злагодженість та відповідальність, тим вище боєздатність, тим краще керованість.

    А яка керованість у наших ОТУ? Як може керувати ефективно штаб ОТУ, якщо у нас є ОТУ, яким підпорядковувалось у певні періоди одночасно понад 20 бригад та понад 20 батальйонів тільки різнорідної піхоти, плюс ще більша кількість підрозділів інших родів військ? Ви собі уявіть, чи може бути ефективним управління, якщо у вас одночасно 100 підлеглих командирів, і по кожному постійно треба планування та рішення? Нонсенс.

    А як може відновлювати боєздатність бригад та батальйонів ОК, якщо вони практично не бачать свої підрозділи, і відірвані від їхнього застосування, не можуть оцінити проблеми? Ніяк.

    У чому причина?

    Я писав про цю проблему починаючи з 2014 року, коли управління бойовими діями на Донбасі було передано тимчасовим структурам – секторам, а потім – тимчасовим оперативним управлінням. Нагадаю, що структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-13 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України й армійські корпуси розформував. Останній 8-й армійський корпус був ліквідований вже у червні 2014-го.

    Тодішній новий начальник Генштабу В.Муженко хотів переробити усю структуру армійського управління на свій розсуд. Тому історія з розформуванням корпусів, зі створенням тимчасових штабів, секторів, ОТУ, була зручною для ручного контролю армією, для швидкого зняття та призначення на посади будь-якого генерала, і тому її зберегли тоді, і зберігають досі. Тобто відсутність дивізій та корпусів на фронті – причини політичні, які не мали нічого спільного з боєздатністю армії.

    Після заміни Муженка ця тимчасова структура зберігалася, оскільки виявилася зручною і для його наступників. Але для війни це рішення працювало жахливо як у 2014-му, так і у 2024-му.

    Нам потрібна реорганізація військ – створення дивізій та корпусів постійного складу, тому що цього вимагає увесь досвід і логіка війни. Нам потрібно, щоб генерали особисто відповідали не за проведення селекторів та нанесення точок на карті, а щоб вони, як комбати та комбриги, спільно відповідали за підпорядкований до них постійний сталий комплект військ, і спільно відповідали за результат – за знищення ворога, за збереження своїх, за утримання рубежів оборони.

    Юрій Бутусов

  • Пільгова ціна на електроенергію для населення залишається незмінною: Уряд ухвалив рішення

    Пільгова ціна на електроенергію для населення залишається незмінною: Уряд ухвалив рішення

    Кабінет міністрів України прийняв рішення про продовження дії пільгових тарифів на електроенергію для населення до кінця квітня наступного року. Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль у своєму Telegram-каналі.

    “Уряд продовжує пільгову ціну на електроенергію для населення до кінця квітня наступного року”, – заявив прем’єр-міністр. Для побутових споживачів ціна електроенергії залишиться на рівні 2,64 гривень за кВт/год. Це рішення спрямоване на уникнення збільшення фінансового тягаря для громадян під час опалювального сезону.

    Нагадаємо, що з 1 липня в Україні тарифи на електроенергію для бізнесу були значно підняті. Однак для населення пільгова ціна залишається стабільною.

    Також недавно “Укренерго” оголосило про залучення аварійної допомоги від Словаччини, Румунії та Польщі для збалансування української енергосистеми та уникнення відключень світла. Наразі в Україні не вводяться ліміти споживання, а також не передбачаються графіки відключень.