Golosnovinua.com

Позначка: Роман Насіров

  • Ексголову ДФС Насірова визнали винним і взяли під варту просто в залі суду

    Ексголову ДФС Насірова визнали винним і взяли під варту просто в залі суду

    Вищий антикорупційний суд засудив колишнього голову Державної фіскальної служби Романа Насірова до шести років позбавлення волі. Його визнали винним у зловживанні владою в інтересах структур екснардепа-втікача Олександра Онищенка. Насірова взяли під варту в залі суду. Вирок поки не набрав законної сили й може бути оскаржений. Про це повідомляють Суспільне, Центр протидії корупції та Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

    Колегія суддів ВАКС у складі Ігоря Строгого, Лесі Федорак та Віктора Ногачевського визнала Романа Насірова винуватим у зловживанні службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК України) — йдеться про незаконні рішення, які дозволяли компаніям, пов’язаним з Олександром Онищенком, відтерміновувати сплату ренти за користування надрами і податкові зобов’язання. За даними сторони обвинувачення, держава через це недоотримала понад 2 мільярди гривень.

    Суд призначив покарання — шість років позбавлення волі та штраф 17 тисяч гривень, що є максимальною межею санкції статті. Окремо Насірову заборонено протягом трьох років обіймати посади в органах влади, місцевого самоврядування та на держпідприємствах, які пов’язані з управлінськими функціями. Після оголошення вироку суд постановив взяти його під варту негайно, просто у залі.

    Що стосується інших фігурантів. За даними журналістів, ексчиновника ДФС Володимира Новікова засудили до чотирьох років ув’язнення з таким самим штрафом і забороною обіймати посади. Водночас Центр протидії корупції стверджує, що Новікова суд визнав невинуватим, і пише про його виправдання. Тобто наразі є суперечливі повідомлення щодо статусу другого обвинуваченого.

    Юридично вирок іще не набрав чинності. Далі — апеляція. Апеляційна палата ВАКС має розглянути скарги на вирок до середини квітня 2026 року. Якщо цього не станеться вчасно, Насіров може уникнути покарання через сплив строку давності. Саме на цьому наголошують в Центрі протидії корупції, називаючи таймінг критично важливим.

    Це рішення стало кульмінацією однієї з найвідоміших корупційних справ останніх років — так званої «газової справи Онищенка». Справу слухали більше шести років, і вона включала понад двісті судових засідань. Суть підозри — у тому, що керівництво ДФС штучно «розстрочувало» платежі компаніям Онищенка, фактично дозволяючи їм уникати негайної сплати обов’язкових платежів за користування надрами.

    Окремий епізод, який викликав суспільний резонанс під час розгляду справи, — спроба захисту зупинити процес, посилаючись на мобілізацію Насірова. У квітні захист заявив, що обвинувачений нібито зарахований до військової частини. Підставою стала довідка військово-лікарської комісії від 30 січня 2025 року. Уже наступного дня Збройні сили України скасували цей наказ, вказавши, що документ про призов був виданий протиправно.

    Поки що Насіров перебуває під вартою за рішенням ВАКС і формально вважається засудженим до шести років ув’язнення. Але його юридичний статус залишається неповним до рішення Апеляційної палати ВАКС. Саме темп апеляції — і питання строку давності до квітня 2026 року — стане тестом не лише для самого обвинуваченого, а й для репутації антикорупційної системи загалом.

  • Насіров відмиває мільйони через забудови Standart One у Києві

    Насіров відмиває мільйони через забудови Standart One у Києві

    Колишній голова Державної фіскальної служби Роман Насіров, попри підозру у завданні державі збитків на 722 мільйони гривень і кримінальну справу щодо незаконного збагачення, не лише уникає відповідальності, а й активно примножує свої статки. За даними журналістських розслідувань, Насіров організував масштабну схему легалізації сумнівних коштів через інвестиції у житлову нерухомість столиці.

    Ключовим елементом схеми стала мережа компаній і осіб, які формально не мають стосунку до Насірова, однак виконують його розпорядження. Саме через цих довірених осіб ексчиновник контролює бізнес під брендом «Standart One» — нові житлові комплекси в Києві, які активно будуються біля метро «Мінська», «Виставковий центр» та Південного вокзалу.

    Юридична конструкція побудована на використанні корпоративних інвестфондів — АТ «ЗНВКІФ “С1 ІНВЕСТ» та ТОВ “КУА “ТРАСТ КЕПІТАЛ”, які обслуговують схему фінансування. За цими структурами стоїть тесть Насірова — Олександр Глімбовський, через якого акумулюються грошові потоки, зокрема офшорного походження.

    Слідство вже виявило трансакції на суму 13 мільйонів євро, які були переказані через офшорну компанію з Британських Віргінських островів. Ці кошти згодом опинилися в українських забудовах, що пов’язуються з брендом Standart One. Ці офшори згадуються і в інших кримінальних справах, пов’язаних з розслідуваннями НАБУ щодо незаконного збагачення.

    Одна з причин, чому цю схему так важко викрити — це юридична модель реалізації. Мова йде не про класичні квартири, а про продаж майнових прав на апартаменти, які формально не є житлом. Це дозволяє уникати контролю з боку держави, знижує податковий тиск і повністю знеособлює структуру власності.

    Фактичне управління проектами здійснюють наближені до Насірова особи: Петро та Анна Сліпці, Сергій Фітель і Вадим Павлушин. Саме вони підписують ключові документи, керують будівництвом і контактують з інвесторами. Усі вони мають доведений зв’язок з родиною Насірова або працювали з ним ще за часів його перебування на держслужбі.

    Поки справа Насірова буксує в судах, а державний бюджет не побачив жодної компенсації за завдані збитки, підконтрольні йому структури зводять нові багатоповерхівки та залучають інвестиції з тіньових джерел.

  • Мати ексзаступника Генпрокурора Кізя отримала маєток у Конча-Заспі під час “розслідування” ОГП

    Мати ексзаступника Генпрокурора Кізя отримала маєток у Конча-Заспі під час “розслідування” ОГП

    Поки Офіс Генерального прокурора “розслідував” незаконне відчуження будинків на території митної бази у Конча-Заспі, родина одного з колишніх топчиновників самої прокуратури стала новими господарями елітної нерухомості.

    У 2021 році будинок площею понад 100 квадратних метрів на цій престижній території придбала Ганна Кізь — мати ексзаступника Генерального прокурора Сергія Кізя. Ще через три роки — у 2024-му — сам Кізь оформив на себе інший маєток на 200 квадратних метрів, розташований на тій самій базі. До речі, раніше в цьому будинку мешкав не хто інший, як ексглава ДФС Роман Насіров.

    Формально база належить профспілці митників, однак угоди відбувалися не з нею. Будинок, який згодом перейшов матері Кізя, був ще у 2013 році відданий сторонній особі Ларисі Атреп’євій в рахунок погашення боргу. Саме це відчуження свого часу стало предметом “розслідування”, яке проводили правоохоронці під процесуальним керівництвом Офісу Генпрокурора. Очікувано — без жодного результату.

    Цинізм ситуації полягає в тому, що одним із тих, хто мав би забезпечувати контроль законності в таких процесах, був сам Кізь — багаторічний працівник ОГП, що встиг залишити по собі доволі скандальний слід:

    • Саме він у 2019 році закрив справу проти Ігоря Калєтніка, автора “диктаторських законів” 16 січня.

    • Ім’я Кізя фігурувало у зв’язку зі зривом спецоперації НАБУ проти Діни Пімахової, колишньої заступниці голови Державної міграційної служби.

    • У 2020-х Кізь нібито ініціював листи до ЄС з вимогами зняти санкції з Андрія Портнова — одіозного юриста часів Януковича.

    Тепер ексзаступник Генпрокурора — щасливий власник маєтку на престижній митній базі, де “за збігом обставин” проживали й інші фігуранти гучних справ, на кшталт Насірова.

    Система вчергове продемонструвала свою еластичність: законність в Україні не заважає приватним інтересам, а чудово з ними співіснує — якщо, звісно, ти “свій”.

  • Екскерівник ДФС Насіров тепер забудовує Київ з компанією Standard One

    Екскерівник ДФС Насіров тепер забудовує Київ з компанією Standard One

    Ексголова Державної фіскальної служби Роман Насіров, відомий справами НАБУ, скандалами з е-декларацією та фігуруванням у схемах оптимізації податків, вийшов на столичний девелоперський ринок через компанію Standard One. Про це йдеться в розслідуванні «Економічної правди».

    За даними джерел, Насіров є одним з інвесторів проєктів Standard One через пов’язаних осіб, зокрема через структури родини свого тестя — відомого бізнесмена Олександра Глімбовського, власника будівельної корпорації «Альтіс-холдинг».

    Саме Глімбовський, за даними слідства НАБУ, у 2010-х роках нібито допоміг Насірову легалізувати частину хабаря — 13 млн євро — через купівлю недобудови на вул. Предславинській (нині ЖК Metropole). Крім того, у 2015 році журналісти Bihus.info виявили, що компанії «Альтіс» платили мізерні податки через внутрішню «оптимізацію», коли ДФС очолював саме Насіров.

    Standard One позиціонує себе як новатор: перший в Україні забудовник прибуткових апартаментів за західною моделлю. Ключовий проєкт — ЖК біля станції метро «Виставковий центр», де інвестор купує не квартиру, а бізнес-одиницю, яку здає в оренду через керуючу компанію.

    Однак за лаштунками сучасного фасаду — класичні знайомства, конфлікти інтересів і тіньові бенефіціари.

    Дружина Насірова — Катерина Глімбовська — нині депутатка Київради від “Батьківщини”. Формально у складі акціонерів Standard One її не вказано. Та за даними профільних інвесторів і керівників девелоперських компаній, частина фінансування йде саме від Насірова через родинні структури.

    Офіційні власники бренду Standard One — Сергій Фітель, Петро Сліпець, Анна Сліпець, Олександр Овчаренко, Вадим Павлушин, Артем Гордійчук — уникають публічності. CEO компанії Фітель заперечує причетність Насірова до бізнесу, однак коментар від самого ексголови ДФС журналістам отримати не вдалося.

    Фінансову інфраструктуру проєктів забезпечує КІФ “С1 інвест”, яким управляє компанія “Траст Кепітал”. Її власниця — Анна Нагорна, колишня дружина Глімбовського і ексспіввласниця низки компаній «Альтіс». Таким чином, структурна прив’язка проєктів до родини Насірова та Глімбовського — пряма.

    У квітні девелопер запустив власний фонд нерухомості — S1 REIT — із мінімальним порогом входу $3 000 і обіцяною прибутковістю 10% у валюті. Водночас компанія відмовляється оприлюднювати фінансові моделі, посилаючись на комерційну таємницю.

    Андрій Журжій, засновник першого українського REIT-фонду, відкрито сумнівається в прозорості моделі:

    “Жоден прибутковий будинок не працює з ПДВ 20%. Це може бути вигідно лише за рахунок оптимізації податків або нестандартних схем.”

    Таким чином, поки REIT-фонди у світі стають інструментом прозорих інвестицій, в Україні вони ризикують перетворитися на вітрину для старих податкових схем.

  • Ексрадник ОП Шило намагається уникнути вироку через фейкову службу

    Ексрадник ОП Шило намагається уникнути вироку через фейкову службу

    Колишній співробітник СБУ і радник Офісу президента Артем Шило, фігурант справи про розкрадання коштів у “Укрзалізниці”, готується до мобілізації. Але, як стверджують джерела, йдеться не про щире бажання захищати Україну — а про спробу уникнути судового вироку.

    Розслідування проти Шила веде НАБУ: у 2021–2022 роках він нібито брав участь у корупційних схемах із завищення цін під час закупівель для “Укрзалізниці”. Збитки державі обчислюються мільйонами. Провадження вже на фінальній стадії, однак Шило, схоже, вирішив сховатися не в залі суду, а за армійським жетоном.

    За інформацією детективного бюро Absolution, Шило намагається оформитися до Національної гвардії України, а саме в підрозділ “Хартія”, який створив харківський аграрій Всеволод Кожемяко. Його цікавлять “комфортні” умови: без передової, бойових дій чи штурмів.

    Фактично, йдеться про класичну схему “втечі у військову форму”. Подібну тактику вже намагався використати ексголова ДФС Роман Насіров, щоби призупинити суд — тоді трюк не спрацював.

    У випадку з Шилом наслідки можуть бути серйознішими. Якщо він отримає військовий статус, процес може бути призупинено або відкладено на роки. Це створює небезпечний прецедент: з одного боку — зловживання механізмами мобілізації, з іншого — блокування правосуддя.

  • Обвинувачені масово мобілізуються, щоб уникнути вироку

    Обвинувачені масово мобілізуються, щоб уникнути вироку

    48 фігурантів кримінальних проваджень, що розслідують Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, після передачі їхніх справ до суду мобілізувалися до лав Збройних сил України. Як наслідок, судовий розгляд щодо цих обвинувачених зупинено.

    Про це повідомила САП, акцентуючи на новій тенденції, яка, за словами прокурорів, перетворюється на механізм уникнення відповідальності.

    Після вручення підозри, розслідування і передачі справи до суду, обвинувачений може добровільно стати до лав ЗСУ. Якщо він потрапляє до зони бойових дій або бере участь у виконанні бойових завдань, суд зупиняє розгляд справи до завершення служби.

    Як зазначають у САП, така практика веде до:

    • зупинки судових процесів на невизначений термін;

    • відкладання винесення вироку;

    • скорочення строків давності притягнення до відповідальності, що фактично дозволяє уникнути покарання.

    Прокурори зауважують, що дедалі частіше бачать у добровільній мобілізації обвинувачених не прояв громадянської відповідальності, а юридичну стратегію.

    Ця тенденція набула особливого розголосу на тлі новини про колишнього голову Державної фіскальної служби Романа Насірова, справу якого розглядали вже на етапі судових дебатів. У квітні стало відомо, що Насіров мобілізувався до ЗСУ, після чого захист одразу звернувся з проханням зупинити розгляд справи.

    Однак вже за кілька днів Військова служба правопорядку скасувала наказ про мобілізацію, а також повідомила про службове розслідування щодо обставин його призову.

    Цей випадок продемонстрував можливі зловживання механізмом мобілізації та викликав суспільний резонанс.

    У прокуратурі наголошують: участь у бойових діях — не повинна стати щитом для уникнення відповідальності. З одного боку, обвинувачені дійсно можуть виконувати бойові завдання, з іншого — використовують це як юридичну паузу, що в умовах воєнного стану значно затягує процес притягнення до відповідальності.

    Також у САП застерігають: зловживання такими механізмами можуть підірвати довіру до самої мобілізації як оборонного інструмента.

  • Колишній очільник фіскальної служби Роман Насіров служитиме сапером

    Колишній очільник фіскальної служби Роман Насіров служитиме сапером

    Колишній голова Державної фіскальної служби Роман Насіров, який фігурує у гучній газовій справі, мобілізувався до лав Збройних сил України. Як повідомили ЗМІ, відтепер він проходить службу у складі інженерно-саперного підрозділу, займаючи посаду сапера.

    Згідно з документом, датованим 7 квітня 2025 року, Насіров призначений сапером 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперної роти. Його базовий оклад становить 2640 гривень. Водночас фактичні виплати значно перевищують базову суму: передбачено щомісячну премію в розмірі 578% за «особливий внесок у загальні результати служби», а також надбавку 65% за особливі умови проходження служби.

    Підставою для зарахування Насірова до військової частини стала довідка про проходження військово-лікарської комісії, видана 30 січня 2025 року.

    Цікаво, що рішення про мобілізацію збіглося з фінальною фазою судового процесу щодо так званої газової справи, в якій Насіров обвинувачується у зловживаннях службовим становищем. Йдеться про газові схеми за участі екснардепа Олександра Онищенка, які, за даними слідства, завдали державі значних збитків.

    9 квітня мало відбутися судове засідання, де мали розглянути подальші обов’язки обвинуваченого. У зв’язку з мобілізацією Насірова, засідання було перенесене. Захист колишнього посадовця вимагає призупинення розгляду справи до завершення його служби.

  • Марина Барсук: Професійне відсудження майна та співпраця з олігархами

    Марина Барсук: Професійне відсудження майна та співпраця з олігархами

    Нещодавно ЗМІ облетіло відео з весілля судді Північного апеляційного господарського суду Марини Барсук (в дівоцтві – Дідиченко), що провели у 2021 року, і окрім невідповідної до офіційних доходів українських високопосадовців  розкоші, на версії був один помітний гість.

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    Оператор зафільмував Ігоря Коломойського на весільній урочистості судді Марини Барсук, яка розглядала кілька справ, в яких він фігурував.

    Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень, суддя Барсук ухвалювала рішення у двох справах, пов’язаних із Коломойським.

    Перше з них стосується позову «Нікопольського заводу феросплавів» проти «ПриватБанку». У 2009 році «ПриватБанк» надав заводу, що пов’язаний з Коломойським, кредит на суму 36,1 млн доларів США. Постановою Північного апеляційного господарського суду було скасовано борг у розмірі 35 млн доларів.

    Друга справа стосується ПАТ «Укрнафта», що також асоціюється з Коломойським. Колегія суддів, до складу якої входила Барсук, залишила в силі рішення суду про стягнення з державного бюджету 1,77 млн грн на користь «Укрнафти» як матеріальний збиток.

    Окрім цього, суддя Барсук ухвалювала рішення у справах, пов’язаних з підсанкційним бізнесменом Павлом Фуксом.

    У одній з таких справ колегія суддів, до складу якої входила Барсук, підтвердила рішення суду першої інстанції на користь ТОВ «Кредит Фінанс», компанії, що асоціюється з Фуксом

    В іншій справі колегія суддів, до складу якої також входила Барсук, залишила в силі рішення суду першої інстанції на користь ТОВ «Вердикт Капітал», ще однієї компанії, пов’язаної з Фуксом.

    Тож ми вирішили поцікавитися кар’єрою Марини Барсук.

    Початок кар’єри

    Історія Маринни Барсук, а тоді ще Дідиченко почалася ще 2009 року після обрання Януковича на посаду президента голова Київського господарського суду Василь Саранюк почав замислюватися про забезпечене майбутнє. У цій справі йому активно допомагала молода суддівська команда, яку він сам підбирав — цинічна та жадібна.

    Значимість цього суду в системі господарських судів України важко переоцінити — великі компанії намагаються отримати столичну прописку, тому саме тут вирішуються практично всі серйозні господарські спори в країні. Це робить суддівство в Київському господарському суді не лише почесним, але й дуже вигідним.

    Головою цього неформального союзу був Василь Саранюк, який на той момент був головою суду вже кілька років.

    Схема Саранюка базувалася на групі наближених суддів серед яких Микола Якименко, Олександра Мандриченка, Сергій Ковтун, а також молоді судді – Ростислав Сташків Сергій Мудрий та  Марина Дідиченко.

    Батько Марини Дідиченко тоді займав високий пост у київській прокуратурі, що забезпечувало тісне співробітництво з цією інституцією. Група Саранюка активно взаємодіяла з заступником генерального прокурора Олександром Шинальським та його партнером, колишнім прокурором Подільського району Василем Драговозом.

    Діяльність суддівського кооперативу особливо яскраво проявлялася у взаємодії з російським Альфа-банком. Ця фінансова структура була відома в Україні застосуванням «кризових» технологій відбору майна. Голова суду Саранюк розподіляв справи Альфа-банку на розгляд лише «правильним» суддям, зокрема Марині Дідиченко.

    В свою чергу Марина Дідиченко активно сприяла фінансовим інтересам Альфа-банку. У 2009 році на її було рахунку як мінімум 15 судових рішень на користь банку. Це лише ті справи, які Господарський суд добровільно надіслав для публікації в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

    Відповідачі в справах Альфа-банку часто зіштовхувались з тим, що рішення приймались без їх участі, що порушує базові принципи судочинства. З урахуванням того, що мінімальна такса за позитивне рішення становила 5% від суми позову, «заробіток» судді на банківських справах був значним. Наприклад, загальна сума стягнення по 10 справах Марини Дідиченко на користь банку становила 13 612 820 доларів США та 16 033 268 гривень. Зрозуміло, що більша частина цієї суми йшла голові суду Саранюку. Отже, лише на частині цих справ вона могла заробити мінімум 680 тисяч доларів і понад 800 тисяч гривень, варто нагадати, що долар у 2009 коштував 8 гривень.

    Після такого підйому Марина Дідиченко, не стала приховувати своє розкішне життя, незважаючи на офіційні скромні доходи.

    Незважаючи на свою скромну офіційну зарплату у 4 тисячі гривень на місяць, Дідиченко жила у просторій трикімнатній квартирі на Оболонських Липках в Києві. Квартира, загальною площею 132 квадратних метри, оцінюється приблизно в 400 тисяч доларів. Виникає питання: звідки такі кошти у судді, яка отримує таку мізерну зарплату? Можливо, це подарунок від її батька, прокурора Анатолія Яковенка, або ж від інших “вдячних” клієнтів суду?

    Що цікаво, Марина Дідиченко та її колишній чоловік володіли кількома паркувальними місцями в підземному паркінгу, хоча на них офіційно не зареєстровано жодного автомобіля. Однак, є підозра, що вони могли користуватися автівками її матері, Антоніни Яковенко, яка працювала у приватному дитячому садку. Ця скромна вихователька володіла одразу трьома автомобілями: навороченим Mersedes Benz GL 450 (2008 р.), Chrysler PT Cruiser (2004 р.) та старим Mersedes 600 (1997 р.).

    Відпустки Марини Дідиченко теж не обмежувалася скромними поїздками. За 2009 вона відвідала Хорватію та Арабські Емірати.

    По тій же схемі відсудження майна, у програмі «Останнє попередження» на Першому національному журналісти розкрили схему роботи Укрсоцбанку, це було 2013 року, через яку сотні родин в Одесі можуть залишитися без житла. У вересні 2008 року Укрсоцбанк припинив фінансування будівництва житла, якого вже п’ять років чекали сотні одеситів. Через конфлікт із забудовником банк наклав арешт на квартири та п’ять недобудов, які були оплачені інвесторами.

    Забудовник — корпорація «Альянс» — підписав із Укрсоцбанком кредитну угоду на 55 мільйонів гривень. Однак банк раптово відмовився видавати гроші, заявляючи про нестачу гривні на своїх рахунках. Забудовника змусили підписати додаткову угоду на валютний кредит. Після отримання третього траншу Укрсоцбанк в односторонньому порядку припинив фінансування, що призвело до заморожування будівельних робіт.

    Суди Укрсоцбанку відбувалися за однією схемою. Банк наймав юридичну компанію «Боярчуков, Алексеєв і партнери», яка подавала позов до Господарського суду Києва про стягнення майна на користь банку. Розгляд справи завжди доручався Марині Дідиченко, яка, до того, є двоюрідною сестрою юриста Сергія Боярчукова. Суд ухвалював рішення всього за одне засідання, передаючи все майно клієнта банку.

    Така схема дозволяла банку отримувати право власності на будь-яке майно, що підтверджує її ефективність у відстоюванні інтересів банку на шкоду звичайним людям.

    І це тільки 2 прецеденти, а наскільки Марина Дідиченко (Барсук) збагатилася у період між 2009 та 2013 можна тільки здогадуватися

    Поява Сергія Алєксєєва та дерибан Києва

    Літом 2015 народний депутат та заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя Сергій Алексеєв був викритий у корупційних діях та лобіюванні інтересів своєї юридичної компанії «Алексеєв, Боярчуков і партнери».

    За повідомленням ЗМІ, народний депутат Сергій Алексеєв дав вказівку перерахувати судді апеляційного господарського суду Марині Дідиченко суму в розмірі 5 000 доларів США на її банківську картку. Крім того, Алексеєв вів переговори стосовно того, що Дідиченко Марина допоможе в ухваленні потрібного йому рішення іншим суддею, що підтверджується відповідними аудіозаписами. Забігаючи наперед скажемо, що у Дідичук та Алєксеєва тоді зав’язалися стосунки.

    У результаті, Марина Дідиченко 14 жовтня 2014 року винесла позитивне рішення на користь клієнта компанії Сергія Алексєєва, ПАТ «Укрсоцбанк».

    Тож завдяки співпраці Марини Дідиченко з компанією свого двоюрідного брата Сергія Боярчукова нардеп Алєксєєв Сергій отримав карт-бланш на афери з метою збагачення.

    2016 року важливе для України підприємство «Хімнафтемашпроект» стало об’єктом суперечок, що могло призвести до його закриття. Інститут, що десятиліттями займався проєктною діяльністю, опинився під загрозою через інтереси впливових осіб, яким сподобались приміщення в центрі Києва на Печерську. Основним активом установи є будівля на 6000 кв. м на бульварі Лесі Українки, де розміщена наукова лабораторія та архів проєктів стратегічних заводів України.

    Історія почалась у березні 2013 року, коли відбулося сфабрикованого зібрання акціонерів, на якому прийняли рішення зробити «Хімнафтемашпроект» поручителем за кредит у майже 300 000 000 грн. для двох сумнівних компаніймайно з метою перепродати майно компанії за борги.

    Через півроку працівникам «Хімнафтемашпроєкту» вдалося змінити керівництво, і нова команда почала оскаржувати попередні рішення у суді. Підприємство почало повертатися до нормальної роботи, займаючись проєктами важливих соціальних і промислових об’єктів, таких як дитячі садки, лікарні та порти. Однак 2016 року проєкти знов опинилися під загрозою через блокування рішень Київським апеляційним судом.

    Після детального аналізу архівів справ стало зрозуміло, що у всіх судових засіданнях, де «Хімнафтемашпроект» зазнав поразки, брала участь одна і та ж суддя — Марина Дідиченко.

    Варто зазначити, що всі її рішення, як і рішення по «Хімнафтемашпроекту», були скасовані наступною судовою інстанцією, але ані резонанс у пресі, ані загроза розслідування її дій не зупиняли цю суддю.

    Також у процесі цих судових спорів був очевидний прямий зв’язок Марини Дідиченко з депутатом Сергієм Алєксєєвим, юридична компанія якого, за щасливим збігом обставин, обслуговувала «Укрсоцбанк».

    А вже 2019 року Києві почався гучний скандал, пов’язаний із діяльністю організованої злочинної групи, яка заволоділа нерухомістю, що належить територіальній громаді міста. Йдеться про нежитловий будинок за адресою вул. Б. Хмельницького, 34Б, який розташований неподалік від відомого готелю «11 mirrors», який належить брату мера Києва Володимиру Кличку (власник ТОВ «ВІТ-ПЛЮС»). Саме через таке сусідство і виникли маніпуляції з об’єктом нерухомості.

    23 липня 2019 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Києві порушило кримінальне провадження за фактом злочинних дій, вчинених службовцями Київської міської державної адміністрації (КМДА) у змові з народним депутатом України та представниками приватного бізнесу. Обвинувачення стосуються заволодіння майном територіальної громади.

    Заявником і потерпілим у цьому провадженні виступило ТОВ «Капітал», яке в 2005 році отримало статус інвестора реконструкції вказаного нежитлового будинку. Проте згодом інвестиційний договір був розірваний у судовому порядку на підставі сумнівного рішення, а об’єкт передано ТОВ «Альтернатива», яке мало створити у приміщенні музей та бібліотеку. Зокрема, до складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, яка переглядала зазначену справу, входила суддя Марина Дідиченко, яка перебувала в громадянському шлюбі з народним депутатом Сергієм Алєксєєвим.

    ТОВ «Альтернатива» належало Валерію Аракчеєву, який був директором ще двох компаній — ТОВ «Тельбін» та ТОВ «Е-Груп». Ці компанії пов’язані з родичами народного депутата від партії «Удар» Віталія Кличка. Згодом ТОВ «Альтернатива» придбав Сергій Боярчуков, бізнес-партнер Сергія Алєксєєва.

    Підсумовуючи Київський міський голова Віталій Кличко, використовуючи свою владу та політичний вплив, організовував прийняття необхідних рішень, а Алєксєєв разом зі своєю цивільною дружиною Дідиченко забезпечували розірвання інвестиційного договору в суді. Боярчуков, у свою чергу, оформлював договір оренди та володіння об’єктом на користь ТОВ «Альтернатива».

    Пізніше корумповану схему розірвання інвестиційного договору та заволодіння об’єктом реконструкції було розкрито журналістським розслідуванням і висвітлено в ЗМІ. За словами Боярчукова, він намагався співпрацювати з готелем «11 mirrors», але зустрічав опір з боку інвестора.

    Насправді ж ТОВ «Альтернатива» не створило ні музею, ні бібліотеки, а використовує приміщення для обслуговування готелю, що належить Володимиру Кличку.

    Згодом Київська міська рада розпочала процес приватизації цього об’єкту, і незважаючи на звернення ТОВ «Капітал», електронні торги все ж таки відбулись. Переможцем стала компанія, кінцевим бенефіціаром якої є офшорна компанія Володимира Кличка.

    Співпраця з Фуксом

    2019 року компанія  «Інвестохілс Веста», яка має зв’язки з особами, пов’язаними з олігархом Павлом Фуксом, почала вести агресивну політику скупки стратегічних українських підприємств, підриваючи їхню ефективність та здатність функціонувати. Одним із таких підприємств став Білоцерківський шинний завод «Росава», що є ключовим виробником автомобільних шин в Україні. Раніше цей актив належав колишньому народному депутату Костянтину Жеваго.

    У 2019 році інвестиційна компанія «Інвестохілс Веста» придбала 25% активів «Росави». Після того, як компанія Фукса отримала контроль над заводом, було змінено арбітражного керуючого підприємства. Подальші дії, як вважають журналісти, були спрямовані на банкрутство заводу та його подальший продаж на металобрухт.

    Важливу роль у цих подіях зіграла суддя Марина Барсук (Дідиченко). Згідно з повідомленнями ЗМІ за серпень 2022 року вона, як суддя, розглядала позови, пов’язані з «Інвестохілс Веста», і ухвалювала рішення, що сприяли компанії у досягненні її цілей.

    Дії судді Дідиченко сприяли зміцненню позицій «Інвестохілс Веста» у справі з заводом «Росава». Це стало можливим завдяки її особистим зв’язкам з впливовими особами, що піднімає питання про конфлікт інтересів та можливі корупційні дії. Незважаючи на численні звернення та скарги від інших учасників судового процесу, судові рішення, прийняті за участю Дідиченко, вже під час повномасштабного вторгнення, були спрямовані на підтримку інтересів «Інвестохілс Веста».

    Ця ситуація може мати серйозні наслідки для економіки регіону. Білоцерківська ТЕЦ, акціонером якої є завод «Росава», могла опинитися під загрозою зупинки, цікаво чи знав тоді Фукс про плани росіян зі знищення енергетики України?

    Подружнє життя Марини Борсук

    Повертаючись до весілля Марини Барсук (Дідиченко) та Віктора Барсука – адвоката і магістра юридичних наук.

    Суддя Марина Барсук не приховує свого захоплення розкішшю і комфортом. Вона мріє очолити Південний апеляційний господарський суд. І як зручно для її чоловіка, адвоката Віктора Барсука, який готовий інвестувати у кар’єрний ріст своєї дружини. Адже навіщо декларувати нерухомість, коли можна задекларувати цілий автопарк автомобілів, включаючи MERCEDES-BENZ S580/2021, G63AMG/2019, S600/2009 і EQV/2021? Чому б не пропустити вказівку на нерухомість, якщо це можна просто не зробити? Це ж геніально, чи не так?

    І, звичайно, жодних конфліктів інтересів у тому, що чоловік адвокат  у справах, які розглядає його дружина-суддя, не існує. Це, очевидно, просто збіг обставин. Так само як і їхній стиль життя, задекларовані сотні тисяч євро та франків, і все це на одну суддівську зарплату.

    Згідно з декларацією судді Марини Барсук, її родина володіє чотирма квартирами в Києві і однією у Великій Британії – там проживає син Марини Анатоліївни, Привалов Тимур Артемович. Можливо, він навчається на пілота чи танкіста – адже не може бути, щоб син українського судді ухилявся від мобілізації, правда?

    Родина також має машиномісце, гараж, житловий будинок і три земельні ділянки, всі в Києві. Згідно з декларацією, їх вартість складає 30 117 983 гривні. Одна з квартир у Києві придбана за 12 746 гривень. За декларацією, звісно.

    Автопарк теж вражає – родина судді Барсук їздить на новеньких «Мерседесах», яких у них чотири. Сама суддя Марина Барсук, звісно, не могла б собі дозволити таку розкіш через невелику зарплату, тож автомобілі належать іншим особам, які дозволяють їй ними користуватися. Які добрі люди в нашій країні!

    Що стосується грошей, то адвокатсько-суддівська родина теж не страждає від нестачі коштів. Сама Марина Анатоліївна задекларувала 455 000 гривень та 44 000 доларів готівкою, також у неї є банківський вклад на суму 130 517 гривень.

    Чоловік, багатший – у нього в загальному є 600 000 доларів, 500 000 євро, 2 000 000 гривень і 350 000 швейцарських франків, також готівкою.

    Існує ще одна цікава історія з подарунками: свекор Марини Барсук, пенсіонер Микола Васильович Барсук, подарував своєму сину (чоловіку судді) Віктору Миколайовичу Барсуку подарунок у вигляді «грошової форми» вартістю 20 051 060 гривень, який той потім передарував своїй улюбленій дружині Марині Барсук.

    Цікаво, що це був за подарунок і чому ніхто в НАЗК не запитав, звідки у пенсіонера з річною пенсією в 80 166 гривень можливість робити такі подарунки.

    Як і годиться людям їхнього кола, у сімейства Барсуків було кілька яскравих епізодів. Наприклад, у 2021 році їх помітили на дні народження олігарха Павла Фукса. Це зовсім не дивно, адже Віктор Барсук представляв інтереси Фукса у суді, де працювала Марина Барсук.

    Також був скандал навколо Полтавського ГОК, де Барсук діяв в інтересах Коломойського та російської фінансово-кримінальної групи Бабакова. Але це все дрібниці для справжніх професіоналів, адже для них конфлікт інтересів не існує.

    Віктор Барсук — не просто адвокат, а фігура з вражаючим послужним списком. Його адвокатська діяльність охоплює широкий спектр справ, включаючи корпоративні спори, захист інтересів великих бізнесменів і навіть політичних діячів. Барсук відомий своєю здатністю знаходити «сіри зони» у законодавстві та успішно використовувати їх для захисту інтересів своїх клієнтів. Серед його клієнтів можна знайти відомих олігархів, міжнародні компанії і навіть представників політичної еліти.

    Особливо активно почав заробляти під час президентства Петра Порошенка, працюючи на Олександра Грановського, куратора юридичної сфери при Порошенку. Барсук був «чорним юристом», який займався технічним реалізацією багатьох сумнівних справ. Грановський, формально будучи депутатом, майже не з’являвся у Раді, проводячи свої ділові зустрічі у дорогих ресторанах Києва. Він координував діяльність Барсука, який завдяки «ручним» суддям вигравав більшість юридичних битв.

    Барсук і його партнер по адвокатському об’єднанню «EQUITY» Олег Малиневський застосовували рейдерські схеми, організовуючи подачу однакових позовів у різні суди для вибору «правильного» судді. Серед їхніх гучних справ — представлення інтересів компаній у скандальних тендерах, захист інтересів бізнесменів і політиків, а також рейдерські захоплення великих об’єктів нерухомості, таких як ТРЦ Sky Mall і бізнес-центр «Горизонт-Парк».

    Вони також представляли інтереси колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого звинувачують у крадіжці понад двох мільярдів гривень. У цьому справі Барсук навіть супроводжував Насірова в суд на носилках, зображаючи його немічним.

  • Складні корупційні зв’язки фонду держмайна,- історія “Альтіс-Холдинг” і Романа Насірова

    Складні корупційні зв’язки фонду держмайна,- історія “Альтіс-Холдинг” і Романа Насірова

    Україна знову стоїть перед скандалом через зв’язки між впливовими особами і корупцією, цього разу пов’язаними з “Альтіс-Холдинг” та колишнім головним фіскалом країни Романом Насіровим. “Альтіс-Холдинг”, що належить Олександру Глімбовському, відомому бізнесмену і впливовій особі в українському бізнес-середовищі, стала центром уваги через свої невідому корупційні зв’язки.

    “Альтіс-Холдинг” – корпорація Олександра Глімбовського, чоловіком молодшої доньки якого є колишній головний фіскал країни Роман Насіров, а старшої – Андрій Гмирін, якого пов’язують із Дмитром Сенниченком, обвинуваченим у корупції, який сховався від слідства за кордоном, колишнім головою Фонду держмайна.

    Експерти публічно озвучували відомості про те, що компанія, яка бере участь у тендерах проєкту “Велике будівництво” і отримала перший транш у розмірі 30% від заявленої вартості проєкту як передоплату, відправила всі 100% цих коштів компанії, відомій у певних колах як обнальний центр. Згідно з розслідуванням, озвучені оцінки в 30-40% вкрадених коштів занижені; реалістичною оцінкою є цифра в 70%. Виведення коштів здійснюється як через переведення в готівку, так і через офшори, однак використовується і новий спосіб – переказ у криптовалюту.

    Транзакції, здійснені в такий спосіб, найскладніше відстежити, в Україні застосування криптовалюти надзвичайно розвинене, для довідки, до 2021 року загальна сума коштів, розміщена в активах такого роду, задекларована українськими депутатами (переважно з фракції “Слуга народу”), склала приблизно 3 млрд доларів США. Загалом, розслідувати ці порушення не видається складним завданням, оскільки схеми реалізації цих дій примітивні, однак, цьому заважає відсутність політичної волі.

    Олександр Кубраков з урахуванням настільки карнавальної біографії, найімовірніше, був призначений міністром спеціально для “правильного” перерозподілу потоків. Оскільки складно трактувати призначення людини із сумнівним минулим на відповідальну ділянку, напередодні візиту Зеленського до США в серпні 2021 року, Кубракова в останній момент викреслили зі складу урядової делегації.

    Додаткову вагу представленим вище відомостям сприяють розкриті пізніше факти, що стосуються згаданого серед підрядників “Великого будівництва” “Альтіс-Холдингу” та афілійованих із його власником Олександром Глімбовським – Гміріним Андрієм Анатолійовичем та, своєю чергою, пов’язаним із ним Дмитром Сенниченком.

    Згідно з цими даними, Сенниченка та Гмиріна оголошено в розшук як підозрюваних у межах кримінального провадження No12020000000000236 від 11.03.2020 за фактом створення злочинної групи  з метою заволодіння бюджетними коштами. Зокрема, НАБУ в оновленій підозрі закидає Сенниченку керівництво злочинною групою, що здійснила легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, на суму понад 10 мільярдів гривень Олексій Гончарук, під час перебування прем’єром.

  • НАБУ і САП оголосили про підозру тестю Насірова у найбільшому хабарі в історії України

    НАБУ і САП оголосили про підозру тестю Насірова у найбільшому хабарі в історії України

    Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру наближеній особі колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова та його раднику.

    Прес-служби органів повідомили, що ідеться про тестя ексголови ДФС Романа Насірова, забудовника Олександра Глімбовського.

    «За процесуального керівництва прокурорів САП детективи НАБУ викрили схему легалізації частини неправомірної вигоди, яку одержав голова ДФС на свою користь та на користь третіх осіб протягом 2015-2016 років. Йдеться про рекордний хабар у розмірі понад 722 млн грн, який надавався за дії, пов’язані із забезпеченням відшкодування ПДВ підконтрольним агрохолдингу юридичним особам у розмірі понад 3,2 млрд грн. Наразі про підозру повідомлено двом особам: наближеній до ексголови ДФС особі (дії кваліфіковані за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209 КК України) та його раднику (ч. 3 ст. 209 КК України)», – інформує САП.

    Слідство вважає, що Глімбовський допоміг легалізувати 13 млн євро неправомірної вигоди, яку, на думку сторони обвинувачення, отримав Насіров від олігарха Олега Бахматюка за позачергове відшкодування ПДВ його компаніям. Глімбовський нібито легалізував всю суму хабаря та витратив її на придбання недобудованого житлово-офісного комплексу з паркінгом у центрі Києва «Метрополь». Комплекс продовжили будувати та отримувати додаткові доходи, зокрема у 2022-2023 рр.

    Наприкінці 2023 року НАБУ і САП домоглися накладення арешту на 81 об’єкт нерухомості та понад 30 млн грн, які забудовник набув завдяки легалізованим коштам.

    Іншу частину неправомірної вигоди у сумі 7,9 млн євро, яка знаходилась на рахунках ще однієї підконтрольної офшорної компанії, легалізував радник Насірова. 5,5 млн доларів він відмив шляхом укладення агентського договору у січні 2017 року, а у квітні – серпні 2018 року – ще 2,8 млн євро як оплату за договорами купівлі-продажу.

    Вживаються заходи щодо встановлення обставин легалізації останньої частини неправомірної вигоди у розмірі 5,5 млн дол. та причетних до цього осіб.

    Раніше повідомлялося, що НАБУ і САП розслідують легалізацію ймовірного хабаря, одержаного Насіровим. У справі фігурував тесть ексголови ДФС Глімбовський.

    Нагадаємо, НАБУ і САП повідомили про підозру ексголові ДФС Роману Насірову в одержанні понад 722 млн грн неправомірної вигоди. Також про підозру в наданні цієї вигоди повідомили олігарху Олегу Бахматюку, але заочно.

    Слідство встановило одержання головою ДФС (2015-2016 рр.) неправомірної вигоди у $5,5 млн за забезпечення відшкодування понад 540 млн грн компаніям агрохолдингу у серпні 2015 року та понад 21 млн євро за відшкодування майже 2,7 млрд ПДВ упродовж лютого 2015 – серпня 2016 рр. «Плату за послуги», яка, в середньому, становила близько 20% від суми відшкодованого ПДВ, Насіров одержував на рахунок підконтрольної йому іноземної компанії, а також компанії, підконтрольної тестю та раднику, через іншу іноземну компанію-прокладку, залучену радником експосадовця. Відправником коштів, як встановили НАБУ і САП, була компанія-нерезидент, підконтрольна власнику агрохолдингу Бахматюку.

    При цьому частину неправомірної вигоди сформували безпосередньо з коштів бюджетного відшкодування ПДВ і конвертували в іноземну валюту. НАБУ та САП мають докази, що голова ДФС пріоритезував виплати з відшкодування ПДВ компаніям агрохолдингу, не включаючи відомості про суми, заявлені до бюджетного відшкодування іншими суб’єктами господарювання (в тому числі комунальними підприємствами), які мали на те право. Це призвело до судових позовів з боку таких товариств та стягнення ними з держбюджету, окрім заявлених сум бюджетного відшкодування, ще щонайменше 2 млн грн пені.