Golosnovinua.com

Позначка: російські шпигуни

  • Росія готує сценарії війни з НАТО до 2045 року: розвідка назвала країни під загрозою

    Росія готує сценарії війни з НАТО до 2045 року: розвідка назвала країни під загрозою

    Росія не відмовляється від можливості прямого військового протистояння з європейськими державами та опрацьовує сценарії конфліктів із країнами НАТО на період до 2045 року. За даними Служби зовнішньої розвідки України, серед потенційних напрямків російської агресії — Польща, держави Балтії та Північної Європи. Водночас наразі Москва намагається послабити Європу іншими методами: диверсіями, кібератаками, шпигунством та інформаційними операціями.

    Про це 13 жовтня повідомила Служба зовнішньої розвідки України.

    За оцінкою українських розвідників, російське керівництво розглядає протистояння із Заходом як довгостроковий процес, який не обмежується нинішньою війною проти України.

    Попри публічні заяви Володимира Путіна про нібито відсутність намірів нападати на Європу, у Москві продовжують аналізувати можливі сценарії військової ескалації.

    Росія розглядає сценарії війни до 2045 року

    У СЗРУ зазначають, що Росія опрацьовує варіанти можливих збройних конфліктів із європейськими державами на перспективу до 2045 року.

    Зокрема, шість сценаріїв пов’язані з Північною Європою. Окремо розглядають Польщу та країни Балтії.

    Водночас українська розвідка не стверджує, що Москва вже ухвалила рішення про початок війни з НАТО.

    Йдеться про стратегічне планування та підготовку до різних варіантів розвитку подій.

    За оцінкою СЗРУ, нинішня мета Кремля — послаблення європейської єдності та підрив довіри до системи колективної безпеки.

    Росія може намагатися створювати ситуації, які перевірятимуть здатність союзників швидко реагувати на загрози.

    Майже 400 російських розвідників перебувають у Європі

    Особливу увагу Служба зовнішньої розвідки приділила діяльності російських спецслужб за кордоном.

    За її даними, у європейських країнах перебувають майже 400 співробітників російських спецслужб.

    Українська розвідка вважає, що вони можуть бути залучені до збору інформації, операцій впливу та інших заходів, спрямованих на дестабілізацію ситуації.

    Серед інструментів, які використовує Москва, називають:

    • диверсії та саботаж;
    • кібератаки проти державних установ і критичної інфраструктури;
    • інформаційні операції та дезінформацію;
    • шпигунство;
    • порушення повітряного простору безпілотниками.

    Такі дії, за оцінкою СЗРУ, дозволяють Росії перевіряти реакцію європейських держав, водночас намагаючись уникнути прямого військового зіткнення з НАТО.

    Кремль може створити «контрольовану кризу» на східному фланзі НАТО

    Одним із можливих сценаріїв російських дій українська розвідка називає створення обмеженої регіональної кризи поблизу кордонів країн Балтії.

    У такому випадку метою Москви може бути не масштабне вторгнення чи військова перемога над усім Альянсом.

    Натомість Росія може намагатися створити ситуацію, за якої країнам НАТО доведеться ухвалювати складні рішення в умовах обмеженого часу та невизначеності.

    На думку українських розвідників, такий підхід може використовуватися для перевірки механізмів колективної оборони.

    Ключовим завданням Кремля у подібному сценарії може стати демонстрація нібито неспроможності НАТО своєчасно захистити державу-члена.

    Це створювало б політичні ризики для Альянсу навіть без масштабної війни.

    Путін говорить про мир, але погрожує ядерною зброєю

    У повідомленні СЗРУ також звернули увагу на суперечливу риторику російського президента.

    Путін продовжує заявляти, що Москва нібито не планує нападати на Європу.

    Водночас він погрожує застосуванням усіх наявних видів озброєння, зокрема ядерної зброї, якщо Росія зазнає удару.

    Українська розвідка розцінює такі заяви як частину кампанії залякування європейських урядів і суспільств.

    За оцінкою СЗРУ, Росія прагне стримувати військову допомогу Україні, впливати на європейську оборонну політику та формувати страх перед можливим прямим зіткненням.

    Україна та Європа залишаються частинами одного протистояння

    У Службі зовнішньої розвідки наголошують, що російська агресія проти України та загрози європейським державам взаємопов’язані.

    З цієї причини українські розвідники закликають європейські уряди розглядати підтримку Києва як складову ширшої стратегії безпеки.

    Серед необхідних заходів СЗРУ називає зміцнення обороноздатності, скорочення енергетичної залежності від Росії та продовження економічного тиску на Москву.

    Водночас оцінки української розвідки не означають, що прямий військовий конфлікт між Росією та НАТО є неминучим.

    Головне попередження СЗРУ полягає в тому, що Кремль готується до тривалого протистояння із Заходом і розглядає військову ескалацію як один із можливих варіантів майбутнього.

    Наразі основними інструментами Росії залишаються гібридні операції, спрямовані на послаблення європейської єдності та підтримки України.

  • Німеччина вислала понад 80 російських дипломатів від початку війни: більшість підозрювали у шпигунстві

    Німеччина вислала понад 80 російських дипломатів від початку війни: більшість підозрювали у шпигунстві

    Штат російського посольства в Німеччині суттєво скоротився від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За цей час Берлін вислав понад 80 російських дипломатів, значну частину яких німецька влада пов’язувала з розвідувальною діяльністю. Окрім дипломатів, з Німеччини з 2022 року видворили ще понад 300 громадян Росії.

    Про це повідомляє німецьке видання Bild із посиланням на дані Міністерства закордонних справ Німеччини.

    За інформацією видання, від лютого 2022 року Німеччина оголосила про видворення понад 80 російських дипломатів. Більшість із них, за оцінкою німецької сторони, були співробітниками російських спецслужб, які працювали під дипломатичним прикриттям.

    Таким чином, дипломатичний статус використовувався не лише для виконання офіційних представницьких функцій, а й, за версією німецьких органів, для здійснення розвідувальної діяльності на території ФРН.

    У Міністерстві закордонних справ Німеччини підтвердили, що чисельність персоналу російського посольства в Берліні за останні роки значно скоротилася. Водночас заходи Берліна не обмежувалися лише співробітниками дипломатичних установ.

    За даними німецького зовнішньополітичного відомства, починаючи з 2022 року Німеччина вислала загалом ще 313 громадян Росії. У цю кількість входять особи, які не мали дипломатичного статусу, але, за даними німецької влади, становили загрозу для безпеки країни або були причетні до діяльності, несумісної з перебуванням на її території.

    Останній відомий випадок висилання російського дипломата, про який пише Bild, стався у січні 2026 року. Тоді Німеччина оголосила персоною нон грата заступника військового аташе російського посольства в Берліні.

    Рішення ухвалили на тлі гучної справи щодо громадянки Німеччини українського походження Ілони В., яку німецьке слідство підозрює у співпраці з російськими спецслужбами.

    За версією слідства, жінка почала працювати на російську секретну службу ще в листопаді 2023 року. Після її затримання німецькі правоохоронці встановили зв’язок із представником російського дипломатичного відомства.

    Унаслідок цього заступник військового аташе посольства РФ був змушений залишити Німеччину. Берлін фактично продемонстрував, що дипломатичний статус не гарантуватиме захисту тим, кого німецька влада підозрює у діяльності на користь російських спецслужб.

    У Міністерстві закордонних справ Німеччини тоді наголошували на принциповій позиції Берліна щодо шпигунства. У німецькому уряді заявляли, що не мають наміру толерувати діяльність російських спецслужб на території країни, особливо якщо вона здійснюється під дипломатичним прикриттям.

    Скорочення російського дипломатичного корпусу в Німеччині відбувається на тлі загального погіршення відносин між Москвою та Берліном після початку повномасштабної війни Росії проти України.

    До 2022 року дипломатичні установи Росії в європейських країнах мали значно ширші можливості для роботи. Однак після початку повномасштабного вторгнення держави ЄС почали переглядати ставлення до російського дипломатичного персоналу, оскільки спецслужби низки країн заявляли про використання дипломатичних представництв РФ для розвідувальної діяльності.

    Особливу увагу європейські уряди приділяють так званим розвідникам під дипломатичним прикриттям. Такі співробітники формально можуть обіймати посади в посольствах або консульствах, однак паралельно виконувати завдання російських спецслужб.

    Німеччина в останні роки неодноразово заявляла про необхідність посилення протидії російському шпигунству. Причиною стали не лише класичні розвідувальні операції, а й ширша активність, яку європейські держави пов’язують із російською гібридною війною.

    Йдеться про спроби отримувати інформацію про військові об’єкти, оборонні підприємства, критичну інфраструктуру та виробників озброєння, а також про потенційні диверсії та вербування агентів.

    Останніми місяцями в Німеччині розслідують низку справ, пов’язаних із можливою діяльністю російських спецслужб. Зокрема, німецькі правоохоронці затримали громадянина України, якого підозрюють у зборі інформації для російської розвідки.

    За версією слідства, отримані ним дані могли бути пов’язані з підготовкою Росією замаху на керівника німецького виробника безпілотників Donaustahl.

    Подібні випадки фіксують і в інших європейських державах. На кордоні Сербії та Угорщини раніше затримали двох громадян Росії, яких підозрюють у підготовці диверсії на оборонному об’єкті в Німеччині. За версією слідства, вони могли діяти за винагороду та виконувати завдання, пов’язані з російськими спецслужбами.

    Італія також вживала заходів проти російських дипломатів. Раніше Рим вислав двох російських військових аташе на тлі шпигунського скандалу.

    Таким чином, ситуація навколо російського посольства в Берліні є частиною масштабнішого процесу скорочення дипломатичної присутності РФ у Європі. Водночас європейські країни дедалі більше розглядають російську розвідувальну активність як елемент ширшої гібридної загрози.

    Для Німеччини це питання має особливе значення через її роль у підтримці України. Російські спецслужби можуть намагатися отримувати інформацію про постачання озброєння, виробництво військової техніки та оборонні проєкти, а також чинити тиск на компанії та людей, залучених до допомоги Україні.

    Зменшення кількості російських дипломатів, яких Берлін вважає потенційно пов’язаними з розвідувальною діяльністю, є одним із заходів, спрямованих на обмеження можливостей російських спецслужб працювати під офіційним прикриттям.

    Водночас німецька влада продовжує стежити за діяльністю російських представників та осіб, яких підозрюють у співпраці з Москвою. Нові кримінальні провадження свідчать про те, що загроза шпигунства та диверсій у ФРН залишається актуальною.

  • Японія кардинально змінює систему розвідки: причиною стала активність російських шпигунів

    Японія кардинально змінює систему розвідки: причиною стала активність російських шпигунів

    Японія розпочала наймасштабнішу реформу власної розвідувальної та контррозвідувальної системи з часів завершення Другої світової війни. Влада країни має намір створити повноцінну службу зовнішньої розвідки, суттєво розширити повноваження спецслужб та посилити боротьбу з іноземними агентами після того, як російські спецслужби активізували спроби отримати доступ до японських технологій, які можуть використовуватися для виробництва озброєння у війні проти України. Про це повідомляє The Guardian.

    Протягом десятиліть Японію вважали однією з найменш захищених демократичних держав у сфері протидії шпигунству. На відміну від багатьох західних країн, шпигунська діяльність тут тривалий час не була окремим кримінальним злочином, а суворі конституційні гарантії приватності значно обмежували можливості правоохоронців і спецслужб вести спостереження за підозрюваними іноземними агентами.

    Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну кардинально змінило підхід Токіо до питань національної безпеки. За інформацією японських ЗМІ, після того як десятки російських дипломатів і співробітників спецслужб були вислані з європейських країн, значна частина агентурної мережі почала переміщуватися до Японії. За оцінками місцевої преси, на території країни діяли щонайменше 120 російських шпигунів, які намагалися встановлювати контакти з представниками високотехнологічних компаній та отримувати доступ до передових розробок.

    Одним із ключових центрів діяльності російської агентури, за даними журналістів, став офіс авіакомпанії “Аерофлот” у Токіо. Як стверджується, через нього організовували закупівлю технологічної продукції, що має критичне значення для російського військово-промислового комплексу.

    Також повідомляється про діяльність співробітника Служби зовнішньої розвідки Росії, який працював під прикриттям у торговому представництві та координував збір інформації. Крім того, японська поліція нещодавно викрила інженера місцевої компанії, якого підозрюють у передачі комерційних секретів російському куратору.

    Експерти пояснюють, що тривала вразливість Японії до шпигунської діяльності була наслідком історичного розвитку країни після Другої світової війни. Через негативний досвід політичних переслідувань та державного контролю влада десятиліттями уникала створення потужних спецслужб із широкими повноваженнями. Конституція країни надала громадянам надзвичайно сильний захист приватності листування та комунікацій, що значно ускладнювало проведення оперативно-розшукових заходів навіть щодо осіб, яких підозрювали у шпигунстві.

    Спроби змінити законодавство неодноразово наштовхувалися на опір суспільства. Зокрема, у 1985 році парламент відхилив законопроєкт про боротьбу зі шпигунством після масових протестів. Через це навіть сьогодні багатьох осіб, яких підозрюють у передачі секретної інформації іноземним державам, можуть притягати до відповідальності лише за порушення законодавства про недобросовісну конкуренцію, а не за шпигунську діяльність.

    Попри це Японія все ж мала окремі елементи розвідувальної системи. Управління радіоелектронної розвідки країни функціонує ще з 1950-х років і тісно співпрацює з Агентством національної безпеки США. У спеціальному комплексі Міністерства оборони в центрі Токіо працюють близько 1700 співробітників, які здійснюють цілодобовий моніторинг цифрових каналів зв’язку та аналізують інформацію. Дані про діяльність цього підрозділу безпосередньо доповідають прем’єр-міністру Японії. Протягом багатьох років США також надавали японській стороні доступ до сучасних технологій електронної розвідки та кібермоніторингу.

    Тепер уряд прем’єр-міністра Санае Такаїчі вирішив суттєво посилити систему національної безпеки. Парламент уже ухвалив закон про створення Національної ради розвідки, яка координуватиме роботу різних спеціальних служб. Крім того, передбачено створення нового Національного бюро розвідки (NIB), яке має об’єднати діяльність окремих відомств.

    Найважливішою частиною реформи стане формування першої в сучасній історії Японії повноцінної служби зовнішньої розвідки. Вона виконуватиме функції, аналогічні американському ЦРУ або британській MI6. Запуск нового агентства планують здійснити на початку 2028 року, а вже до кінця 2026 року уряд має намір ухвалити пакет нових законів, які значно розширять можливості держави щодо виявлення та нейтралізації діяльності іноземних агентів.

    “В умовах швидкозмінної безпекової ситуації зростає необхідність боротися з іноземною інформаційною діяльністю, яка загрожує нашій національній безпеці, такою як крадіжка важливої інформації”, — заявив речник уряду Японії Мінору Кіхара.

    Посилення контррозвідки безпосередньо пов’язане й із підтримкою України. Раніше повідомлялося, що російські спецслужби активно намагаються отримувати через Японію високотехнологічні компоненти подвійного призначення, які можуть використовуватися для виробництва балістичних ракет, крилатих ракет, безпілотників та іншого озброєння. За оцінками експертів, значна частина сучасних російських ракет і дронів містить електронні компоненти японського виробництва, які потрапляють до Росії через мережу посередників у третіх країнах.

    Також повідомлялося, що російська військова розвідка шукає партнерів серед японських логістичних компаній для організації схем постачання санкційної продукції через інші держави. Крім того, раніше з’являлася інформація про можливі спроби Росії імпортувати авіаційне паливо японського виробництва через міжнародних торговельних посередників, обходячи чинні санкційні обмеження.

  • Італія викрила агентів ГРУ, які полювали за секретами ППО для України

    Італія викрила агентів ГРУ, які полювали за секретами ППО для України

    Італійські правоохоронці викрили масштабну шпигунську мережу, яка, за даними слідства, діяла в інтересах російської військової розвідки (ГРУ) та збирала секретну інформацію про сучасні західні системи протиповітряної оборони, оборонні розробки НАТО, військово-промислові програми Італії та допомогу Україні. За підсумками розслідування уряд Італії вже оголосив персонами нон грата двох російських військових аташе, яких підозрюють у координації шпигунської діяльності на території країни.

    Про це повідомляє Defense News.

    За інформацією видання, розслідування прокуратури засвідчило, що російська військова розвідка протягом тривалого часу здійснювала систематичний збір інформації про новітні зразки озброєння, які використовуються країнами НАТО або можуть бути передані Україні. Особливу увагу Москва приділяла засобам протиповітряної оборони, які стали одним із ключових факторів стримування російських масованих ракетних і дронових атак.

    Слідчі встановили, що одним із головних завдань шпигунської мережі було отримання технічних характеристик, принципів роботи, виробничих процесів та логістичних деталей щодо сучасних європейських систем ППО. Російські спецслужби намагалися з’ясувати не лише можливості цих комплексів, а й темпи їх виробництва, перспективи модернізації та масштаби майбутніх поставок Україні.

    Особливий інтерес Кремля викликала система протиповітряної оборони SAMP/T, яку Італія та Франція вже передали Україні. Саме цей комплекс став одним із найважливіших елементів української багаторівневої системи ППО, здатним перехоплювати балістичні ракети, крилаті ракети та інші складні повітряні цілі. Російська сторона прагнула отримати максимально повну інформацію про її можливості, систему управління, технічне обслуговування та ефективність під час бойового застосування.

    Окремим напрямком діяльності агентів став збір інформації про нову зенітно-ракетну систему MBDA CAMM-ER. За даними слідства, російські спецслужби уважно стежили за переговорами щодо можливої локалізації виробництва окремих компонентів цих комплексів в Україні. Кремль цікавило, наскільки швидко український оборонно-промисловий комплекс зможе інтегруватися у виробництво сучасних європейських засобів протиповітряної оборони.

    Ще одним об’єктом шпигунської діяльності стала перспективна система “Купол Мікеланджело”, яку розробляє італійська компанія Leonardo. Ця система має відкриту архітектуру та дозволяє інтегрувати різні типи радарів, засобів управління й озброєння в єдиний комплекс. За інформацією Defense News, випробування цієї системи на території України заплановані вже найближчими місяцями, що ще більше посилило інтерес російської розвідки.

    Однак діяльність агентурної мережі не обмежувалася лише протиповітряною обороною. Російська військова розвідка також прагнула отримати відомості про плани Італії щодо закупівлі британсько-французьких крилатих ракет Storm Shadow, які вже довели свою ефективність під час українських ударів по військових об’єктах окупаційних сил.

    Серед запитів, які отримували агенти, також були документи щодо програм переозброєння Збройних сил Італії, перспектив розвитку оборонної промисловості Європейського Союзу, нових військових програм НАТО, а також будь-яка інформація про допомогу Україні у створенні власних далекобійних ракетних систем.

    Крім цього, російські спецслужби активно цікавилися перспективними військово-морськими розробками компанії Leonardo. Зокрема, йшлося про підводний безпілотний апарат нового покоління, який проходить випробування на полігоні в Ла-Спеції. У Москві прагнули оцінити потенціал цієї системи та можливість її використання в майбутніх військових операціях НАТО.

    Серед інших тем, що цікавили російську сторону, були також оцінки ефективності нещодавніх ударів по іранських ядерних об’єктах, результати аналізу сучасних засобів повітряного нападу та новітніх систем протиракетної оборони.

    Центральною фігурою розслідування став 59-річний Гавіно Пірас — колишній співробітник італійських спецслужб, який після завершення служби, за версією слідства, погодився співпрацювати з російською військовою розвідкою.

    Італійська прокуратура вважає, що безпосереднім куратором Піраса був російський військовий аташе в Римі Михайло Астаков. Слідчі переконані, що він працював під дипломатичним прикриттям, хоча фактично був кадровим офіцером Головного розвідувального управління Генерального штабу РФ.

    Для передачі інформації використовувалися методи конспірації, характерні для класичної агентурної діяльності. За даними слідства, Астаков передавав Пірасу списки інформації, яку необхідно було отримати, а той залишав карти пам’яті microSD із документами у спеціально обладнаній схованці в отворі стіни. Подібний спосіб передачі даних дозволяв уникати безпосереднього контакту та мінімізувати ризики викриття.

    За кожен пакет переданої інформації російський куратор виплачував приблизно 4 тисячі євро готівкою. Загалом, за версією слідства, йдеться про тривалу співпрацю, під час якої було передано значний масив службової інформації.

    У матеріалах кримінальної справи наведено запис однієї із розмов між Пірасом та російським куратором.

    «Все, що я можу тобі дати, я тобі дам. Передай це своєму начальнику», — сказав Пірас під час однієї із зустрічей.

    Слідство також встановило, що отримані від російської сторони гроші використовувалися не лише як винагорода самому агенту. За версією прокуратури, Пірас створив власну мережу інформаторів серед військовослужбовців, працівників оборонних підприємств та інших осіб, які могли мати доступ до службової інформації.

    Наразі слідчі перевіряють діяльність ще щонайменше п’ятьох осіб, яких підозрюють у співпраці з російськими спецслужбами. Не виключається, що коло підозрюваних може суттєво розширитися.

    Особливий інтерес для слідчих становлять стенограми переговорів між Пірасом та Астаковим. З них випливає, що агент регулярно інформував російську сторону про питання, пов’язані з війною в Україні.

    Зокрема, він повідомив своєму куратору, що, за його інформацією, Україна отримує допомогу від британських спецслужб під час планування далекобійних ударів по російських нафтопереробних підприємствах та інших стратегічних об’єктах.

    Також Пірас розповідав про дослідження, які італійські військові проводили щодо захопленого російського танка Т-90. За його словами, особливий інтерес викликала автоматизована система керування кулеметом, принцип роботи якої намагалися детально вивчити західні спеціалісти.

    У розмовах із російським куратором він навіть попереджав, що італійські інженери можуть спробувати відтворити технологію після її детального аналізу.

    У квітні 2025 року Астаков також вимагав отримати інформацію про діяльність компанії Avio, яка спеціалізується на виробництві твердопаливних двигунів для ракетної техніки. Інтерес Москви до цього підприємства виник після початку його співпраці зі Сполученими Штатами щодо виробництва компонентів для американських ракетних програм.

    Після затримання Гавіно Піраса його адвокат категорично відкинув усі звинувачення, заявивши, що його підзахисний нібито не передавав Росії секретної інформації, яка могла б становити державну таємницю або загрожувати безпеці Італії.

    Втім, уряд Італії відреагував на результати розслідування максимально жорстко. Міністерство закордонних справ ухвалило рішення про висилку двох російських військових аташе, включно з Михайлом Астаковим, якого прокуратура називає ключовою фігурою всієї шпигунської операції.

    Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні наголосив, що Москва продовжує використовувати методи гібридної війни проти західних демократій, поєднуючи шпигунство, кібератаки, інформаційні операції та діяльність агентурних мереж.

    За його словами, такі дії є прямим втручанням у внутрішні справи Італії, становлять загрозу національній безпеці країни та безпеці всього Північноатлантичного альянсу.

    Викриття шпигунської мережі стало ще одним підтвердженням того, що російські спецслужби значно активізували спроби отримати інформацію про оборонні технології західних країн після початку повномасштабної війни проти України. Подібні випадки вже фіксувалися у Німеччині, Польщі, Великій Британії, країнах Балтії та інших державах НАТО. Європейські спецслужби неодноразово попереджали, що Росія дедалі активніше використовує дипломатичне прикриття, колишніх військових і завербованих агентів для збору інформації про військову допомогу Україні, виробництво сучасного озброєння та оборонні програми Альянсу.