Golosnovinua.com

Позначка: російський газ

  • Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість відновлення транзиту російського природного газу через Україну до європейських країн як один з елементів майбутньої мирної угоди. За інформацією американського видання The New York Times, спеціальний представник Білого дому Стів Віткофф і зять американського президента Джаред Кушнер уже порушували це питання під час переговорів із Володимиром Зеленським та європейськими посадовцями. У Вашингтоні вважають, що повернення російського газу на європейський ринок може стати економічним стимулом для Москви погодитися на припинення війни. Однак у Європі ініціатива викликала серйозні заперечення: повернення до закупівель у «Газпрому» може відновити залежність від Кремля, якої Євросоюз намагається позбутися з 2022 року.

    Про американську пропозицію повідомила The New York Times, посилаючись на співрозмовників, ознайомлених із перебігом переговорів.

    Подробиці публікації також передали Deutsche Welle та РБК-Україна.

    За інформацією журналістів, американські представники обговорювали можливість відновлення закупівель російського газу на початку жовтня під час переговорів у Маямі.

    Аналогічна ідея, за даними NYT, пролунала і під час вересневої зустрічі Віткоффа та Кушнера з президентом України Володимиром Зеленським у Києві.

    Пропозиція передбачає повернення економічних зв’язків між Росією та Європою в обмін на можливий прогрес у переговорах про завершення війни.

    Водночас наразі немає підтвердження, що українська влада погодилася відновити транспортування російського газу.

    Російський газ як інструмент мирної угоди

    За інформацією The New York Times, команда Трампа розглядає енергетичну співпрацю як один із механізмів досягнення політичних домовленостей.

    Американські переговорники припускають, що повернення російського газу до Європи може створити для Москви фінансовий стимул погодитися на припинення бойових дій.

    Йдеться про відновлення доходів Росії від експорту енергоносіїв, які залишаються важливим джерелом надходжень для її економіки.

    Україна, за такою логікою, могла б отримувати плату за використання власної газотранспортної системи.

    До початку 2025 року українські магістральні газопроводи забезпечували транспортування значних обсягів російського газу до європейських споживачів.

    Після припинення транзиту Україна втратила відповідне джерело доходів.

    За окремими оцінками, раніше транспортування російського газу забезпечувало близько одного мільярда доларів надходжень на рік.

    Однак можливі майбутні доходи залежали б від обсягів постачання, тарифів та умов нових контрактів.

    Тому навіть у разі відновлення транзиту немає гарантії, що Україна отримуватиме ті самі суми, що й до завершення попереднього договору.

    Крім того, повернення російського газу до Європи суперечить нинішньому курсу Євросоюзу на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    Що саме пропонували Віткофф і Кушнер Зеленському

    Американські переговорники, за інформацією NYT, розглядали відновлення газових поставок не як окрему комерційну операцію, а як частину ширшого пакета домовленостей.

    До нього можуть входити питання безпеки України, майбутніх відносин Росії з НАТО та територіального врегулювання.

    Вашингтон прагне використати економічні стимули для просування переговорів із Москвою.

    Водночас частина європейських і українських посадовців побоюється, що економічні поступки Росії можуть бути запропоновані раніше, ніж Москва погодиться на реальні кроки для припинення агресії.

    У Білому домі пояснюють свій підхід прагненням створити взаємну економічну зацікавленість у мирі.

    Проте офіційного документа, який визначав би конкретні умови відновлення транзиту, поки не оприлюднено.

    Також невідомо, хто саме мав би укладати нові газові контракти, які компанії відповідали б за продаж ресурсу та яку роль могли б отримати американські інвестори.

    США можуть заробляти на російському газі

    Окремою інтригою переговорів є можлива участь американського капіталу в газових проєктах Росії.

    Ще 8 жовтня агентство Reuters повідомило про переговори між представниками США та Росії щодо можливого залучення американського інвестора до газопроводів «Північного потоку».

    За інформацією п’яти співрозмовників агентства, серед учасників контактів були Джаред Кушнер і представник російського керівництва Кирило Дмитрієв.

    Обговорення стосувалися можливого майбутнього бізнесу, пов’язаного з транспортуванням російського газу до Європи.

    За такого сценарію американські інвестори могли б отримувати частину доходів від енергетичних операцій.

    Водночас Reuters наголосило, що реальне відновлення роботи газопроводів стикається із серйозними політичними та юридичними перешкодами.

    У Білому домі заявили, що останнім часом переговори безпосередньо про «Північний потік» не проводилися.

    Таким чином, інформація про можливі американські прибутки залишається повідомленням джерел, а не підтвердженою домовленістю.

    Чи можуть запустити «Північний потік-2»

    У публікації NYT також ідеться про можливе повернення до експлуатації газопроводу «Північний потік-2».

    Його будували для транспортування російського газу до Німеччини через Балтійське море.

    Однак газопровід так і не розпочав повноцінної комерційної роботи.

    У вересні 2022 року внаслідок підводних вибухів було пошкоджено кілька ниток газопроводів системи «Північний потік».

    Водночас одна нитка «Північного потоку-2» залишилася неушкодженою.

    Попри це відновлення транспортування газу через Балтику потребувало б не лише технічних, а й політичних рішень.

    За даними Reuters, американські та європейські санкції наразі перешкоджають відновленню відповідних операцій.

    Крім того, будь-який перезапуск вимагав би погодження німецької влади.

    Отже, навіть якщо Вашингтон і Москва домовляться про економічне співробітництво, цього буде недостатньо для автоматичного відновлення роботи «Північного потоку-2».

    Німеччина виступила проти повернення російського газу

    Одним із головних противників американської ініціативи стала Німеччина.

    До початку повномасштабного вторгнення Росії ця держава була одним із найбільших покупців російських енергоносіїв.

    Значна частина німецької промисловості використовувала газ із РФ.

    Однак після 2022 року Берлін почав прискорено перебудовувати систему енергопостачання.

    Країна інвестувала в інфраструктуру приймання зрідженого природного газу та диверсифікацію постачальників.

    За інформацією The New York Times, радник канцлера Фрідріха Мерца з питань національної безпеки Гюнтер Заутер під час переговорів у Флориді висловив заперечення проти повернення до російських газових поставок.

    У німецькому уряді побоюються, що відновлення великих закупівель у Росії знову створить залежність від Кремля.

    Колишній міністр економіки Німеччини Роберт Габек також заявив, що європейські країни не повинні повторювати помилки минулого.

    На його думку, використання посередників або зміна комерційної схеми не змінює походження російського газу.

    Водночас усередині Німеччини існують політичні сили, які підтримують повернення до закупівель російських енергоносіїв.

    Зокрема, представники партії «Альтернатива для Німеччини» виступають за відновлення газової співпраці, аргументуючи це необхідністю зниження цін на енергію.

    Євросоюз уже ухвалив закон про відмову від російського газу

    Американська ініціатива виникла на тлі принципових змін у європейському енергетичному законодавстві.

    26 січня 2026 року Рада ЄС остаточно затвердила регламент щодо поступової відмови від російського природного газу.

    Відповідно до регламенту ЄС № 2026/261, імпорт російського газу має бути припинений поетапно.

    Для довгострокових контрактів на зріджений природний газ заборона почне застосовуватися з 1 січня 2027 року.

    Для довгострокових контрактів на трубопровідний газ основний термін становить 30 вересня 2027 року.

    За окремих умов, пов’язаних із заповненням газосховищ, його можуть перенести до 1 листопада 2027 року.

    Короткострокові контракти вже підпадають під обмеження, запроваджені протягом весни та літа 2026 року.

    Це означає, що масштабне відновлення російського газового транзиту до Євросоюзу потребувало б вирішення питання відповідності чинному європейському законодавству.

    Україна сама не може ухвалити рішення, яке дозволить європейським країнам ігнорувати імпортні обмеження ЄС.

    Чому Україна припинила транзит газу 2025 року

    Транзит російського природного газу через українську газотранспортну систему припинився 1 січня 2025 року.

    Причиною стало завершення п’ятирічної угоди між українським оператором газотранспортної системи та російським «Газпромом».

    Українська сторона вирішила не продовжувати договір.

    Це рішення стало частиною політики скорочення економічної залежності від Росії на тлі повномасштабної війни.

    Попри припинення транзиту, Україна зберегла працездатність газотранспортної системи та можливість отримувати газ із європейського напрямку.

    Важливо розрізняти транспортування російського газу територією України до ЄС та імпорт газу самою Україною.

    Нині українські компанії можуть закуповувати природний газ на європейських ринках, використовуючи доступні маршрути міждержавного сполучення.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала питання постачання газу через Угорщину та Словаччину, зокрема ризики непрямої присутності російського ресурсу на європейському газовому ринку.

    Водночас купівля газу в європейського постачальника не обов’язково означає укладання прямого договору з російським «Газпромом».

    Чому Трамп повернувся до енергетичних угод із Росією

    Нова газова пропозиція з’явилася невдовзі після іншої суперечливої домовленості Вашингтона з Москвою.

    У жовтні адміністрація Дональда Трампа підтримала механізм, який дозволяє збільшити постачання російського дизельного пального на міжнародний ринок.

    У Вашингтоні пояснювали цей крок необхідністю стримати зростання цін на паливо.

    Проте рішення викликало невдоволення частини американських сенаторів і критичну реакцію української влади.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля.

    Наступним кроком стало рішення Білого дому призупинити застосування частини санкцій, передбачених законом Грема.

    Про наслідки цього рішення «Ненька інфо» писала в окремому матеріалі про відтермінування економічних обмежень проти Кремля.

    Таким чином, пропозиція щодо відновлення газових поставок не є ізольованою ініціативою.

    Вона вписується у ширший підхід адміністрації Трампа, яка намагається використати економічні домовленості як інструмент переговорів із Росією.

    Кремль уже заговорив про нові спільні проєкти зі США

    Представник російського президента з економічних питань Кирило Дмитрієв позитивно оцінює перспективи нового діалогу між Москвою та Вашингтоном.

    Після домовленостей щодо дизельного пального він заявляв про можливість появи додаткових економічних ініціатив.

    Серед потенційних напрямків співпраці російська сторона називала енергетичні проєкти, інфраструктуру центрів обробки даних і використання атомної енергії.

    Також обговорювалися можливості американської участі в російських енергетичних активах.

    Зокрема, Reuters повідомляло про переговори, пов’язані з майбутнім міжнародного бізнесу російської нафтової компанії «Лукойл».

    Однак значна частина цих ідей залишається на рівні попередніх консультацій.

    Факт обговорення не означає, що угоди вже укладені або що відповідні санкційні обмеження скасовані.

    Чи погодиться Зеленський відновити газовий транзит

    Офіційної згоди України на відновлення транспортування російського газу до Європи наразі немає.

    Так само відсутній оприлюднений проєкт домовленості, у якому були б визначені обсяги постачання, майбутні транзитні тарифи та юридичні зобов’язання сторін.

    Для Києва це питання пов’язане не лише з потенційними доходами, а й із національною безпекою.

    Повернення російського газу на європейський ринок може забезпечити Москві додаткові валютні надходження.

    Водночас Україна продовжує вимагати посилення міжнародного економічного тиску на Росію та захисту власної енергетичної інфраструктури від обстрілів.

    Тому можливість укладання такої угоди залежатиме від ширших переговорів щодо припинення війни, позиції Європейського Союзу та конкретних гарантій безпеки.

    Станом на 18 жовтня 2026 року відновлення транзиту російського газу через Україну залишається переговорною пропозицією, а не погодженим рішенням.

    Адміністрація Трампа розглядає газову співпрацю як можливий економічний стимул для досягнення миру, тоді як частина європейських урядів побоюється нового посилення залежності від Кремля.

    Найближчі переговори покажуть, чи здатен Вашингтон перетворити цю ініціативу на конкретний план і чи матиме такий план підтримку України та Євросоюзу.

  • Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.

    Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.

    Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.

    Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».

    Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.

    Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.

    Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців

    За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.

    У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.

    Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.

    Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.

    Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.

    За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».

    Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.

    Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.

    Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.

    Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.

    Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу

    Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.

    Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.

    За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.

    У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.

    Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.

    Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.

    Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.

    Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.

    Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.

    Чому Європа досі не відмовилася від російського газу

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.

    Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.

    За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.

    Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.

    Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.

    Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.

    Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.

    Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.

    Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.

    Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.

    За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.

    Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.

    У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.

    Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.

    Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами

    Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.

    Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.

    Також російський газ надходить до Греції.

    Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.

    Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.

    Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.

    У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.

    Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.

    Коли ЄС остаточно заборонить російський газ

    На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.

    Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.

    Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.

    Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.

    Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.

    Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.

    Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.

    У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.

    Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.

    Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.

    Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.

    Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.

    Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії

    Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.

    За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.

    У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.

    Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.

    На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.

    Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.

    Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.

    Це підвищує ефективність експортної логістики.

    Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.

    Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.

    Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах

    Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.

    Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.

    Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.

    Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.

    У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.

    Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.

    Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.

    Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.

    Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.

    Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.

    Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія

    Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.

    Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.

    Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.

    Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.

    Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.

    Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.

    Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.

    Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу

    Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.

    Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.

    Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.

    Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.

    Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.

    Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.

    У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.

    Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.

  • Трамп підписав «пекельні санкції» проти Росії: під ударом нафта, банки й покупці енергоносіїв РФ

    Трамп підписав «пекельні санкції» проти Росії: під ударом нафта, банки й покупці енергоносіїв РФ

    Президент США Дональд Трамп підписав закон, який суттєво розширює можливості Вашингтона для економічного тиску на Росію та країни, що допомагають їй заробляти на експорті енергоносіїв. Документ, який у США неофіційно називали пакетом «пекельних санкцій», відкриває шлях до нових обмежень проти російських чиновників, банків, енергетичних компаній, «тіньового флоту», а також дозволяє президенту запроваджувати високі мита проти найбільших покупців російської нафти й газу.

    Білий дім офіційно повідомив, що 18 вересня Трамп підписав H.R. 5334 — Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Документ «санкціонує та розширює передбачені законом санкції, мита й заборони щодо Росії», а також продовжує дію частини санкційних повноважень щодо Ірану.

    Одним із центральних елементів нового закону стали вторинні економічні заходи. Закон дозволяє президенту США вводити мита до 100% на товари з держав, які входять до числа найбільших покупців російської нафти або газу, а також країн, які допомагають Москві обходити енергетичні санкції. У фінальній конструкції тарифний механізм обмежили п’ятьма найбільшими імпортерами російських енергоносіїв і п’ятьма ключовими державами, причетними до обходу санкцій.

    Саме цей механізм робить новий закон особливо важливим. Його мета — впливати не лише безпосередньо на російські компанії, а й на покупців, завдяки яким Москва продовжує отримувати великі валютні доходи. До потенційно вразливих держав американські та міжнародні медіа відносять передусім Китай та Індію, хоча сам закон не встановлює постійного списку конкретних країн: його застосування залежатиме від обсягів імпорту російських енергоносіїв і рішень американської адміністрації.

    Водночас закон значно ширший за тарифний блок. Сенатори, які працювали над документом, пояснювали, що він передбачає первинні та вторинні санкції проти російських чиновників, фінансових структур та осіб, які підтримують російську державу й фінансування війни. Окремими напрямами називалися банки та фінансові установи РФ, пов’язані з владою бізнесмени та їхні мережі, а також судна так званого «тіньового флоту», який Росія використовує для транспортування нафти в обхід західних обмежень.

    Адміністрація Трампа підтримувала фінальний компромісний варіант документа ще до його остаточного ухвалення. У заяві адміністративно-бюджетного управління Білого дому зазначалося, що закон має посилити інструменти, які президент може використовувати для збільшення економічної ціни продовження війни Росією. Водночас Білий дім наполіг на збереженні президентських повноважень щодо винятків та призупинення окремих санкцій.

    Саме ця деталь означає, що підписання закону не дорівнює автоматичному одномоментному введенню всіх максимально можливих обмежень. Президент отримує додаткові юридичні інструменти, однак конкретний масштаб їх застосування залежатиме від рішень Білого дому. Reuters звертає увагу, що закон надає адміністрації дуже широкі тарифні повноваження, а також можливість робити винятки з міркувань національної безпеки.

    Це стало однією з причин дискусій у Конгресі. Частина демократів підтримувала посилення санкцій безпосередньо проти Росії, але висловлювала занепокоєння через можливі наслідки нових мит для американських споживачів і союзників США. Опоненти попереджали, що тарифний механізм може зачепити ширше коло торговельних партнерів Вашингтона, ніж передбачалося спочатку. Прихильники закону натомість наголошували, що без тиску на покупців російської нафти Москва й надалі матиме можливість компенсувати частину втрат від прямих санкцій.

    Закон пройшов Конгрес із помітною міжпартійною підтримкою. Сенат схвалив його у серпні 86 голосами проти 11, а Палата представників у вересні підтримала фінальний пакет 262 голосами проти 159. Після цього документ передали президенту.

    Документ назвали на честь сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який тривалий час був одним із головних авторів та прихильників посилення економічного тиску на Росію. Після його смерті законодавці продовжили роботу над пакетом, назвавши його ім’ям політика. Американські сенатори прямо говорили, що ухвалення закону має стати частиною його політичної спадщини.

    Президент України Володимир Зеленський після підписання документа подякував Трампу, американським сенаторам і членам Палати представників. Він нагадав, що Грем під час візитів до України регулярно говорив про необхідність не послаблювати тиск на Росію та окремо звертав увагу на країни, які купують російську нафту або забезпечують фінансові канали для російського бізнесу. Зеленський закликав до повної та швидкої реалізації положень закону.

    Для Росії найбільш чутливим залишається саме енергетичний напрям. Москва продовжує отримувати значні доходи від експорту нафти та газу, тому Вашингтон намагається змістити акцент із простого обмеження російських компаній на тиск проти покупців і посередників. Фактично логіка нового закону полягає в тому, щоб підвищити ціну співпраці з російським енергетичним сектором для третіх країн.

    Втім, це створює і ризик торговельних конфліктів. Індія вже публічно дала зрозуміти, що розглядає енергетичну політику як питання власних національних інтересів. Нью-Делі попереджав, що масштабні американські тарифи через закупівлю російської нафти можуть негативно позначитися на двосторонніх відносинах із США.

    Москва також критично відреагувала на американський санкційний курс. Російські представники заявляли, що посилення обмежень нібито ускладнює дипломатичні зусилля щодо завершення війни. Це позиція російської сторони; Вашингтон та прихильники закону, навпаки, пояснюють його як спосіб збільшити економічну ціну продовження війни та посилити переговорні важелі США.

    Для читачів «Ненька інфо» ця історія має пряме продовження. Ще 17 вересня видання писало, що Трамп готується підписати «пекельні санкції» проти Росії, а після голосування у США повідомляло про реакцію Кремля на новий санкційний пакет. Ще влітку «Ненька інфо» стежила за просуванням документа в Конгресі та розповідала про заклики сенаторів терміново ухвалити санкції і про те, як Сенат перейшов до активного розгляду пакета.

    Тепер ця історія перейшла з етапу політичних заяв у юридичну площину: документ уже став законом. Наступним ключовим питанням буде не його формальна наявність, а те, наскільки швидко і проти кого саме Білий дім застосує нові повноваження. Саме від цього залежатиме реальний економічний ефект нового санкційного пакета для Росії та її найбільших енергетичних партнерів.

  • Трамп готується підписати «пекельні санкції» проти Росії: Зеленський уже відреагував

    Трамп готується підписати «пекельні санкції» проти Росії: Зеленський уже відреагував

    Президент США Дональд Трамп, за даними американських медіа, готується підписати масштабний санкційний законопроєкт проти Росії та Ірану, який 16 вересня остаточно пройшов Конгрес США. Документ, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, розширює можливості американського президента вводити санкції проти російського енергетичного та оборонного секторів, «тіньового флоту» РФ і країн, які продовжують купувати російські енергоносії.

    Палата представників підтримала Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 голосами 262 конгресменів проти 159. До цього документ уже пройшов Сенат, де його підтримали 86 законодавців, а 11 проголосували проти. Тепер законопроєкт направляється президентові США для підпису.

    Сам Білий дім раніше офіційно виступав за збереження ключових санкційних і тарифних механізмів документа. В адміністрації Трампа наголошували, що нові повноваження потрібні президентові як додатковий інструмент впливу на Москву та для стимулювання Росії до переговорів щодо завершення війни.

    За даними The Wall Street Journal і Financial Times, представники Білого дому підтвердили, що Трамп має намір підписати законопроєкт. Адміністрація також тиснула на республіканців у Палаті представників, аби документ був винесений на голосування і пройшов Конгрес.

    Документ передбачає санкції проти російських посадовців, підприємств оборонного та енергетичного секторів, структур, які допомагають обходити чинні обмеження, а також суден російського «тіньового флоту». Окремий блок законопроєкту стосується тарифного тиску на країни, які продовжують купувати російську нафту і газ.

    Важливо, що в остаточній редакції, яку пройшов Конгрес, йдеться про можливість для президента США встановлювати мита до 100% для країн, які є великими покупцями російських енергоносіїв. Йдеться насамперед про держави на кшталт Китаю та Індії. Раніші версії ініціативи передбачали значно жорсткіші — до 500% — тарифи, тому в частині медіапублікацій досі фігурує саме ця цифра.

    На сайті «Ненька інфо» ця санкційна ініціатива висвітлювалася ще влітку. У липні видання писало, що двопартійна група американських сенаторів закликала якомога швидше винести документ на голосування, наголошуючи, що його погоджено з Білим домом і він має широку підтримку в Конгресі.

    Пізніше «Ненька інфо» повідомляло, що Сенат може перейти до розгляду так званих «пекельних санкцій» уже наприкінці липня. Тоді документ називали одним із найжорсткіших пакетів економічного тиску на Росію, які розглядалися у США від початку повномасштабної війни.

    Ще в одному матеріалі «Ненька інфо» йшлося про зміну позиції самого Трампа щодо ініціативи. Президент США почав публічно демонструвати більшу готовність підтримати документ, а шанси на його проходження Конгресу після цього різко зросли. Видання також нагадувало, що законопроєкт створює для президента додаткові механізми тиску не лише на Росію, а й на держави та компанії, які допомагають Москві отримувати доходи від енергетики.

    Після голосування у Палаті представників на рішення Конгресу відреагував і президент України Володимир Зеленський. Він заявив, що посилення санкцій проти Росії може стати одним з інструментів, здатних змусити Москву припинити війну та перейти до переговорів.

    Зеленський звернув увагу на те, що голосування в Конгресі відбулося на тлі нової масованої російської атаки на Україну. За його словами, саме в цей момент російські війська знову застосовували балістичні ракети, інші ракети та безпілотники по українських містах і цивільній інфраструктурі.

    Український президент назвав такий збіг «символічним» і наголосив, що тиск на російську економіку має бути достатньо сильним, щоб у керівництва РФ з’явився реальний стимул завершувати війну.

    Позиція Зеленського щодо санкцій не є новою. Ще 29 липня під час візиту до США він зустрічався більш ніж із 60 сенаторами й окремо обговорював із ними законопроєкт Грема. Тоді президент України наголошував, що санкції та мита проти держав і компаній, які допомагають Росії та Ірану заробляти на війні, можуть стати важливою частиною міжнародного тиску.

    У серпні Зеленський знову порушував тему санкцій під час переговорів з американськими сенаторами Річардом Блюменталем та Джеймсом Ленкфордом, наголошуючи, що посилення економічного тиску на Росію є критично важливим для примусу Москви до дипломатичного завершення війни.

    У вересні Київ також продовжив власну санкційну політику. 13 вересня Зеленський підписав три укази, які ввели в дію рішення РНБО щодо обмежень проти 20 суден російського «тіньового флоту», підприємств, пов’язаних із корпорацією «Ростех», та пропагандистів. Українська влада заявляла, що ці судна використовувалися для експорту російської нафти, нафтопродуктів і зрідженого газу.

    Водночас новий американський законопроєкт має і критиків. Частина демократів у Палаті представників вважає, що документ передає Трампу надто широкі тарифні повноваження. Зокрема, конгресмен-демократ Грегорі Мікс звертав увагу на те, що президент зможе не лише запроваджувати санкції, а й відмовлятися від їх застосування, посилаючись на національні інтереси США.

    Схожі побоювання висловлювали й інші демократи: на їхню думку, торговельні механізми теоретично можуть торкнутися не лише Китаю чи Індії, а й союзників Вашингтона, якщо вони продовжуватимуть імпортувати російські енергоносії. Саме це стало однією з причин, чому значна частина демократів не підтримала фінальну редакцію документа.

    На «Ненька інфо» раніше також писали про дискусію всередині США щодо затримки із санкціями. У серпні демократи вимагали від адміністрації Трампа пояснень, чому Білий дім не посилює тиск на Росію швидше. У тому матеріалі зазначалося, що Київ розраховував на перехід США до нового етапу санкційної політики вже восени 2026 року.

    Окремий політичний символізм має й те, що документ тепер носить ім’я покійного Ліндсі Грема. Сенатор був одним із головних авторів і лобістів санкційної ініціативи та тривалий час виступав за максимально жорсткий економічний тиск на Москву. «Ненька інфо» після його смерті нагадувало, що саме робота над новим санкційним пакетом була одним із останніх великих політичних проєктів сенатора.

    У своєму останньому великому інтерв’ю, яке також переказувало «Ненька інфо», Грем говорив про необхідність тиску на покупців російської нафти й наполягав, що саме енергетичні доходи залишаються одним із ключових джерел фінансування російської війни.

    Після кількох місяців дискусій законопроєкт пройшов обидві палати Конгресу й опинився на фінальній стадії. Якщо Трамп підпише документ, він отримає нові повноваження для запровадження санкцій і тарифів проти Росії та її економічних партнерів. При цьому застосування частини найжорсткіших інструментів не буде автоматичним — рішення щодо них значною мірою залишатиметься за президентом США.

  • Санкції проти Росії зависли за крок до ухвалення: у Сенаті США виникла несподівана перепона

    Санкції проти Росії зависли за крок до ухвалення: у Сенаті США виникла несподівана перепона

    Новий масштабний пакет американських санкцій проти Росії отримав переконливу двопартійну підтримку в Сенаті США, однак його остаточне ухвалення затримує суперечка навколо одного з найпотужніших інструментів документа — права президента Дональда Трампа запроваджувати високі тарифи проти держав, які продовжують купувати російські енергоносії.

    Йдеться про Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 — законопроєкт, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який був одним із головних прихильників посилення економічного тиску на Москву.

    28 липня Сенат зробив важливий процедурний крок до його ухвалення. За просування документа проголосували 86 сенаторів, проти — 12. Таким чином, законопроєкт має значно більше голосів, ніж необхідні 60 для подолання процедурного бар’єра. Водночас це ще не було фінальним голосуванням за закон.

    І саме тут виникла проблема: частина демократів підтримує посилення санкцій проти Кремля, але категорично не погоджується з тим, скільки додаткових повноважень у сфері торговельних тарифів закон може передати Трампу.

    Сенатори сперечаються не стільки про Росію, скільки про повноваження Трампа

    Головним каменем спотикання стала тарифна частина законопроєкту.

    Одна з його ключових цілей — вдарити не лише безпосередньо по російській економіці, але й по країнах, які забезпечують Москві валютні надходження, продовжуючи масово купувати російські нафту та газ.

    Актуальна редакція передбачає можливість запровадження президентом США тарифів до 100% проти держав, які є найбільшими покупцями російських енергоносіїв. Під потенційний удар можуть потрапити великі торговельні партнери Вашингтона, зокрема Китай та Індія.

    Саме це викликало спротив частини демократів.

    Сенаторка Елізабет Уоррен та низка її колег побоюються, що такий механізм фактично надасть Трампу новий надзвичайно потужний інструмент торговельної політики. Критики документа стверджують, що тарифи можуть зрештою вдарити не тільки по покупцях російської нафти, а й по американських імпортерах та споживачах через зростання цін.

    Схожі побоювання висловлювали сенатори Рон Вайден, Джон Оссофф та інші демократи. Associated Press зазначає, що частина законодавців хоче внести зміни до документа саме через масштаб президентських тарифних повноважень.

    Тобто голосування 86 проти 12 не означає, що дванадцять сенаторів виступають проти санкцій щодо Росії як таких. Для значної частини опонентів проблема полягає саме в конструкції тарифного механізму.

    Законопроєкт уже суттєво пом’якшили

    Суперечка навколо тарифів тягнеться не перший місяць.

    Початкова версія Sanctioning Russia Act була значно жорсткішою. Документ 2025 року передбачав тарифи щонайменше 500% на товари та послуги з Росії, а також аналогічні тарифи на імпорт із держав, які свідомо торгують російськими нафтою, нафтопродуктами або ураном.

    Це прямо зафіксовано в тексті законопроєкту, оприлюдненому Конгресом США.

    Однак у новій редакції 2026 року механізм змінили.

    Замість фактично універсального 500-відсоткового тарифного бар’єра пропонується більш точковий підхід: президент отримує можливість запроваджувати тарифи до 100% проти найбільших покупців російської енергії.

    Таким чином законодавці намагаються одночасно зберегти сильний економічний важіль проти Москви та зменшити ризик глобальної торговельної війни.

    Сам законопроєкт S.5025 був представлений у Сенаті 16 липня 2026 року. Серед його авторів і співавторів — представники обох основних американських партій, що пояснює надзвичайно високий рівень підтримки документа.

    Удар планують завдати по головному джерелу грошей Кремля

    Логіка американських законодавців проста: Росія продовжує отримувати значні доходи від експорту енергоносіїв, які дозволяють Кремлю фінансувати війну проти України.

    Тому замість обмежень виключно проти російських компаній та чиновників Вашингтон хоче зробити торгівлю з Москвою дорожчою для третіх країн.

    У такому разі великі покупці російської нафти фактично опиняються перед вибором: зберігати масштабні закупівлі в Росії або ризикувати доступом своїх товарів на американський ринок на звичних умовах.

    Саме цей механізм і робить законопроєкт потенційно надзвичайно потужним.

    Reuters зазначає, що документ передбачає не тільки тарифні інструменти, а й санкції проти російських посадовців та інші заходи економічного тиску.

    Окрему увагу приділено російському енергетичному сектору та схемам, які дозволяють Москві обходити вже запроваджені західні обмеження.

    До законопроєкту додали ще й Іран

    За наполяганням адміністрації Трампа законодавці розширили документ, включивши до нього додаткові заходи проти Ірану. У результаті він отримав назву Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026.

    Це ще більше збільшило політичну вагу документа, але одночасно ускладнило переговори навколо остаточного тексту.

    Для України ключовою залишається саме російська частина законопроєкту.

    Президент Володимир Зеленський під час свого липневого візиту до Вашингтона підтримав просування санкційного пакета. Показово, що процедурне голосування в Сенаті відбулося саме під час перебування українського президента у столиці США.

    Чому 86 голосів ще не означають ухвалення закону

    Результат 86:12 демонструє величезний запас політичної підтримки, але законодавчий процес у США на цьому не завершується.

    Після процедурного просування Сенату ще необхідно завершити розгляд документа та провести фінальне голосування. Крім того, закон має пройти Палату представників.

    За даними Reuters, розгляд у Палаті представників очікується після повернення конгресменів у вересні.

    До того часу сенатори можуть спробувати змінити спірні положення.

    Найімовірніше, боротьба точитиметься саме навколо механізму тарифів: хто визначатиме країни, проти яких вони вводяться, наскільки високими можуть бути ставки, за яких умов президент матиме право їх скасовувати та наскільки Конгрес контролюватиме застосування цих повноважень.

    Тому говорити, що Сенат «не може ухвалити санкції через 12 демократів», було б спрощенням. Документ уже подолав важливий процедурний бар’єр із величезною перевагою. Реальна суперечка полягає у тому, яким буде остаточний механізм санкцій і наскільки широкі торговельні повноваження отримає Білий дім.

    Для Росії ризик залишається серйозним

    Попри дискусії, сама математика голосування виглядає для Кремля несприятливо.

    86 голосів у Сенаті свідчать про те, що ідея нового економічного тиску на Росію має широку двопартійну підтримку. Навіть частина сенаторів, які голосували проти нинішнього варіанта, заперечують передусім проти тарифних повноважень Трампа, а не проти необхідності тиснути на Москву.

    Якщо законодавцям вдасться домовитися про компромісну конструкцію тарифів, одна з головних політичних перепон може бути усунена.

    У такому разі новий пакет стане одним із найсерйозніших американських санкційних інструментів проти російської економіки за час повномасштабної війни — передусім через спробу змусити треті країни скорочувати закупівлю російської нафти та газу.

    Саме тому зараз боротьба у Вашингтоні точиться вже не стільки навколо питання, чи потрібно посилювати тиск на Росію, скільки навколо іншого: наскільки далеко США готові зайти, щоб змусити торговельних партнерів Кремля відмовитися від російських енергоносіїв — і скільки влади для цього Конгрес готовий передати Дональду Трампу.

  • У США закликають терміново ухвалити санкції проти Росії

    У США закликають терміново ухвалити санкції проти Росії

    У Сполучених Штатах двопартійна група сенаторів закликала Конгрес якнайшвидше винести на голосування законопроєкт про масштабне посилення санкцій проти Росії. Законодавці наполягають, що документ, над яким майже два роки працював покійний сенатор Ліндсі Грем, уже узгоджений із Білим домом, має широку підтримку як серед республіканців, так і демократів, а тому не потребує жодних додаткових змін чи поправок. Про це сенатори заявили під час спільної пресконференції.

    За словами авторів ініціативи, законопроєкт став результатом тривалих міжпартійних переговорів і містить складний механізм економічного та санкційного тиску на Росію. Саме через це вони виступають проти повторного відкриття документа для внесення нових положень, оскільки це може затягнути процес його ухвалення.

    Сенатори наголошують, що нинішня редакція законопроєкту вже погоджена з адміністрацією президента США та є компромісом, досягнутим після багатьох місяців консультацій. На їхню думку, головним пріоритетом зараз має стати якнайшвидше голосування, а не нові дискусії щодо його змісту.

    Позицію сенаторів підтримав і спікер Палати представників Майк Джонсон. Він заявив, що переважна більшість республіканців давно підтримує ідею запровадження нових санкцій проти Росії та готова працювати над документом, який уже погодили Сенат і Білий дім.

    “Ми давно підтримуємо законопроєкт про санкції проти Росії, і переважна більшість республіканців це робить… Сенат та Білий дім розробили формулу, яка, на їхню думку, спрацює, і ми раді її опрацювати”, – наголосив Джонсон.

    Окрему увагу під час пресконференції приділили пропозиції президента США Дональда Трампа, який раніше висловив ідею доповнити законопроєкт санкційними положеннями щодо Ірану та ліванського угруповання “Хезболла”. Однак співавтор документа, сенатор-демократ Річард Блюменталь, виступив проти такого підходу.

    За його словами, президент уже підтримав чинну редакцію законопроєкту, а будь-яке розширення його предмета може лише затягнути ухвалення документа. Якщо адміністрація США вважає за необхідне посилити санкції проти Ірану чи “Хезболли”, відповідні законодавчі ініціативи, на його думку, слід розглядати окремо.

    “Президент схвалив цей законопроєкт, і ми маємо рухатися вперед саме з ним, а не відкривати його для інших потенційних цілей. Якщо адміністрація хоче запропонувати окремі законодавчі ініціативи щодо Ірану чи “Хезболли”, Конгрес може розглянути їх окремо”, – заявив Блюменталь.

    Сенатор також наголосив, що необхідність якнайшвидшого ухвалення документа пов’язана з продовженням російських атак проти українського цивільного населення. За його словами, кожне зволікання з посиленням санкцій означає додаткові можливості для Кремля фінансувати війну, що зрештою призводить до нових людських жертв.

    Автори законопроєкту сподіваються, що голосування вдасться провести ще до початку серпневої перерви в роботі Конгресу США. За їхніми словами, лідер республіканської більшості в Сенаті Джон Тун готовий винести документ на розгляд, щойно буде остаточно підтверджено достатню кількість голосів. Водночас самі ініціатори переконані, що необхідна підтримка серед сенаторів уже сформована.

    Законопроєкт передбачає масштабне розширення санкційного тиску на Росію. Під нові обмеження можуть потрапити російські державні структури, компанії, фінансові установи, олігархи, а також особи й організації, які допомагають Москві обходити міжнародні санкції. Окремим напрямом документа є запровадження вторинних санкцій та спеціальних мит щодо найбільших імпортерів російської нафти й природного газу.

    Порівняно з початковою версією законопроєкту його остаточну редакцію суттєво доопрацювали. Якщо раніше документ допускав можливість застосування мит до понад 60 держав, то тепер санкційний механізм буде зосереджений лише на п’яти найбільших імпортерах російської нафти та п’яти ключових покупцях природного газу, частина з яких збігається. Крім того, автори уточнили процедури застосування винятків із санкційного режиму та розширили повноваження Торгового представника США щодо визначення конкретних тарифних ставок.

    Однією з головних новацій законопроєкту став окремий розділ, присвячений боротьбі з так званим “тіньовим флотом” Росії. Йдеться про мережу танкерів, які використовуються Москвою для обходу міжнародних санкцій та експорту нафти попри чинні обмеження. За словами Річарда Блюменталя, нова редакція документа містить дієві інструменти для протидії діяльності цього флоту, що має суттєво ускладнити Росії отримання прибутків від продажу енергоносіїв і посилити економічний тиск на країну-агресора.

  • Таяні: ЄС має повністю відмовитися від російських нафти й газу

    Таяні: ЄС має повністю відмовитися від російських нафти й газу

    Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні заявив, що Європейський Союз має дотримуватися послідовної та єдиної позиції щодо відмови від закупівлі російських нафти та газу, якщо прагне створити реальні передумови для того, щоб Росія погодилася на переговори щодо завершення війни проти України. Про це він сказав в інтерв’ю італійському мовнику Rai.

    За словами Таяні, енергетична політика ЄС має залишатися стабільною та послідовною, адже будь-які коливання або повернення до закупівель російських енергоносіїв послаблюють загальну позицію Європи. Він наголосив, що після початку повномасштабної війни проти України європейські країни вже змогли знайти альтернативні джерела постачання енергоресурсів, що дозволяє їм і надалі утримуватися від імпорту з Росії без критичних наслідків для економіки.

    Таяні підкреслив, що відмова від російських нафти та газу є не лише економічним рішенням, а й політичним сигналом, який демонструє єдність і послідовність ЄС у питанні підтримки України та тиску на Росію. Він зазначив, що лише чітка й узгоджена позиція може мати вплив на поведінку Москви в контексті війни.

    «Я вважаю, що нам не слід купувати російський газ, бо коли займаєш певну позицію, її треба дотримуватися – я маю на увазі послідовність… Ми послідовні. Ми заявили, що не будемо купувати російську нафту та газ, у нас є дуже хороші альтернативи, і ми рухаємося вперед», – заявив глава МЗС Італії.

    Окремо Таяні звернув увагу на те, що Італія паралельно працює над диверсифікацією власного енергетичного балансу. Зокрема, країна розглядає розвиток ядерної енергетики як один із стратегічних напрямів, який у майбутньому має допомогти ще більше зменшити залежність від викопного палива та підвищити енергетичну безпеку держави.

    У своїх заявах італійський міністр також підкреслив, що санкційний і енергетичний тиск на Росію залишається важливим інструментом міжнародної політики, спрямованої на досягнення переговорного процесу щодо завершення війни. На його думку, саме послідовність у санкціях і відмова від фінансування російського енергетичного сектору можуть стати одним із ключових факторів, які змінять розрахунки Кремля.

    «Я вважаю, що правильно діяти й рухатися вперед послідовно, адже якщо ми хочемо змусити Путіна сісти за стіл переговорів, треба надсилати йому сигнали… Якщо ми будемо жорсткими в одному, а потім м’якими в іншому, він продовжуватиме дбати про свої інтереси», – додав Таяні.

    Заяви глави МЗС Італії пролунали на тлі тривалих дискусій у межах ЄС щодо подальшого посилення санкційної політики проти Росії та зменшення залежності від її енергоресурсів. Попри вже значне скорочення імпорту російської нафти і газу, окремі країни Європи продовжують обговорювати темпи повного розриву енергетичних зв’язків із Москвою.

    Водночас у європейських розвідструктурах раніше заявляли, що російська економіка залишається вразливою до санкційного тиску, особливо у разі подальших обмежень у банківському секторі або падіння світових цін на нафту. За оцінками аналітиків, саме енергетичні доходи залишаються одним із ключових джерел фінансування російської держави та військових витрат, що робить енергетичний аспект санкцій критично важливим у довгостроковій перспективі.

  • Поки Європа відмовляється від РФ: Сербія продовжила газовий контракт із «Газпромом»

    Поки Європа відмовляється від РФ: Сербія продовжила газовий контракт із «Газпромом»

    Сербія продовжить отримувати російський газ щонайменше до кінця вересня 2026 року. Белград зміг домовитися з російським «Газпромом» про чергове продовження контракту на постачання блакитного палива ще на три місяці після завершення чинної угоди, яка спливає 30 червня. Для сербської влади це рішення стало важливим успіхом, оскільки країна залишається однією з найбільш залежних від російського газу держав Європи.

    Про досягнення домовленостей повідомила міністерка гірничої справи та енергетики Сербії Дубравка Джедович-Ханданович після зустрічі з головою правління «Газпрому» Алєксєєм Міллером у Санкт-Петербурзі. За її словами, сторони підтвердили продовження постачання газу ще на три місяці після 30 червня, що дозволить забезпечити стабільність енергетичної системи країни впродовж літнього сезону та підготуватися до наступного опалювального періоду.

    Сербська міністерка наголосила, що нова домовленість має стратегічне значення для держави, громадян та економіки. За її словами, російський газ залишається для Сербії одним із найдоступніших за ціною джерел енергії, а також забезпечує необхідні обсяги та гнучкість постачання.

    Це вже друге продовження газової угоди між Белградом і Москвою за останні місяці. У березні 2026 року Сербія також отримала тримісячну пролонгацію контракту з Росією. Таким чином, країна фактично продовжує працювати в режимі короткострокових домовленостей, паралельно ведучи переговори щодо майбутнього довгострокового контракту.

    Попри активні заяви про диверсифікацію енергетичних джерел, Сербія досі критично залежить від російського газу. За офіційними даними, до 90% внутрішніх потреб країни покриваються саме завдяки імпорту з Росії. Така залежність сформувалася протягом багатьох років через вигідні ціни та розвинену інфраструктуру постачання.

    Водночас Белград намагається поступово зменшити залежність від Москви. Сербська влада розвиває співпрацю з Азербайджаном, звідки вже надходять альтернативні обсяги природного газу. Крім того, країна отримала доступ до скрапленого природного газу через грецькі LNG-термінали та інтерконектори з сусідніми державами. Проте поки що ці маршрути не здатні повністю замінити російські поставки.

    Під час переговорів у Санкт-Петербурзі сторони також обговорили розширення підземного газового сховища «Банатський Двір», яке є одним із ключових елементів енергетичної безпеки Сербії. Планується збільшення його потужності з 450 до 750 мільйонів кубометрів газу. Це дозволить накопичувати більші резерви перед зимовим сезоном і зменшити ризики можливих перебоїв у постачанні.

    Окремою темою переговорів стала ситуація навколо сербської нафтової компанії NIS, яка залишається під санкційним тиском США через російську структуру власності. Компанія контролюється «Газпром нафтою» та «Газпромом», а її діяльність має критичне значення для паливного ринку Сербії. Саме NIS володіє єдиним у країні нафтопереробним заводом у Панчевому та забезпечує більшу частину внутрішнього ринку нафтопродуктів.

    Через санкції США вже кілька місяців тривають складні переговори щодо продажу російської частки в NIS угорській компанії MOL. Вашингтон вимагає скорочення російського впливу на стратегічні енергетичні активи Сербії. Наразі MOL прагне отримати додатковий час для завершення переговорів щодо придбання контрольного пакета акцій компанії.

    Ситуація навколо російського газу для Сербії демонструє складне становище багатьох країн Балканського регіону. З одного боку, Європейський Союз послідовно реалізує політику скорочення залежності від російських енергоносіїв після початку повномасштабної війни Росії проти України. З іншого боку, держави, які історично були інтегровані в російську енергетичну систему, змушені шукати баланс між політичними вимогами Заходу та власною енергетичною безпекою.

    Для Сербії питання газу залишається не лише економічним, а й політичним. Президент Александр Вучич неодноразово заявляв, що країна прагне вступу до Європейського Союзу, однак одночасно підтримує тісні економічні та енергетичні зв’язки з Росією. Саме тому кожне нове продовження контрактів із «Газпромом» привертає увагу як Брюсселя, так і Вашингтона.

    Поки Європа намагається остаточно відмовитися від російських енергоресурсів, Белград продовжує обирати прагматичний підхід, роблячи ставку на дешеві поставки з Росії та поступовий розвиток альтернативних маршрутів. Нове продовження контракту до кінця вересня дає Сербії додатковий час для підготовки до складних переговорів про майбутнє енергетичної співпраці та забезпечення стабільності власної економіки.

  • Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Російський диктатор Володимир Путін під час візиту до Китаю вкотре намагався просунути стратегічний для Кремля газовий проєкт «Сила Сибіру-2», однак замість очікуваного прориву Москва отримала вкрай стриману реакцію Пекіна. Попри гучні заяви про «безпрецедентне партнерство» між Росією та Китаєм, після переговорів Кремль був змушений визнати: остаточних домовленостей щодо нового газогону досі немає.

    Про це свідчать заяви речника Кремля Дмитра Пєскова після зустрічі Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, а також публікації Bloomberg, Reuters і CNBC щодо результатів візиту російського президента до Пекіна.

    За словами Пєскова, Москва та Пекін «загалом досягли розуміння» щодо основних параметрів проєкту «Сила Сибіру-2», однак конкретики він не надав. Представник Кремля визнав, що сторони поки не узгодили остаточних умов реалізації проєкту та продовжують обговорювати «нюанси».

    «Розуміння вже є, залишилося домовитися про деякі нюанси», — заявив Пєсков, додавши, що деталі є «комерційною інформацією».

    Саме ця стриманість російської сторони різко контрастувала з традиційною риторикою Кремля про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Китаєм. Аналітики звертають увагу: якби Москва справді отримала від Пекіна згоду на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б настільки розмитими формулюваннями.

    Газогін «Сила Сибіру-2» є одним із ключових геоекономічних проєктів Росії після втрати європейського газового ринку через війну проти України та санкції Заходу. Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів російського газу щороку через територію Монголії.

    Після різкого скорочення експорту до Європи Москва фактично втратила свого головного покупця газу. До повномасштабного вторгнення РФ продавала до країн ЄС понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Натомість нині Кремль намагається переорієнтувати енергетичні потоки на Китай та Азію.

    Однак Пекін не поспішає рятувати російський газовий сектор. Bloomberg із посиланням на джерела повідомляє, що китайська сторона продовжує займати жорстку позицію щодо ціни на газ та умов фінансування проєкту. Китай прагне купувати російський газ за внутрішніми російськими цінами, що для «Газпрому» означало б суттєве зниження прибутковості.

    Ще однією проблемою для Кремля є те, що Китай не відчуває критичної потреби у новому російському газогоні. Пекін активно диверсифікував постачання енергоносіїв і має довгострокові контракти з Туркменістаном, Катаром та Австралією, а також нарощує закупівлі скрапленого природного газу.

    Аналітики CNBC зазначають, що Росія зараз перебуває у значно слабшій переговорній позиції, ніж кілька років тому. Через санкції та втрату європейського ринку Москва стала набагато більш залежною від Китаю, тоді як Пекін отримав можливість диктувати свої умови.

    Енергетична експертка Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Анна Мікульська зазначила CNBC, що Китай «не поспішає підписувати угоду, оскільки чудово розуміє, наскільки Росія потребує цього проєкту».

    За даними Reuters, Кремль уже щонайменше п’ять разів намагався домогтися остаточної згоди Пекіна щодо «Сили Сибіру-2», однак переговори постійно заходять у глухий кут.

    Під час нинішнього візиту Путін також намагався використати кризу на Близькому Сході як аргумент на користь російського проєкту. Російська сторона розраховувала, що нестабільність на енергетичних ринках та ризики для постачання нафти й газу через Ормузьку протоку можуть підштовхнути Китай до швидшого рішення. Однак, судячи з результатів переговорів, Пекін не вважає ситуацію достатньо критичною для поспішних домовленостей.

    Попри відсутність прориву щодо газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили публічно демонструвати політичну близькість. Під час зустрічі китайський лідер назвав президента РФ «дорогим другом», а сторони вкотре заявили про стратегічне партнерство та протидію «однополярному світу».

    Втім, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Financial Times раніше повідомляло, що Китай дедалі обережніше ставиться до надмірної залежності від Росії та не хоче брати на себе ризики, пов’язані із західними санкціями. Крім того, Пекін намагається балансувати між підтримкою Москви та збереженням економічних відносин із ЄС і США.

    Для Кремля ж ситуація стає дедалі складнішою. «Газпром» продовжує втрачати прибутки, а експорт газу до Європи залишається на мінімальних рівнях. У 2025 році компанія зафіксувала один із найгірших фінансових результатів за останні десятиліття.

    На цьому тлі «Сила Сибіру-2» для Москви перетворилася не просто на економічний, а фактично на політичний проєкт виживання російської газової галузі. Однак нинішній візит Путіна до Китаю показав: попри всю риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий беззастережно рятувати Кремль від наслідків його власної війни та енергетичної ізоляції.

  • «Я не служив Росії»: Петер Сійярто відповів на скандал із розмовами з Сергієм Лавровим

    «Я не служив Росії»: Петер Сійярто відповів на скандал із розмовами з Сергієм Лавровим

    Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто після гучних скандалів із витоками його розмов із главою МЗС РФ Сергієм Лавровим заявив, що ніколи не діяв в інтересах Росії і вважає подібні звинувачення несправедливими та образливими. Про це він сказав в інтерв’ю угорському виданню Telex, коментуючи критику на свою адресу після публікації аудіозаписів переговорів із російською стороною. За словами дипломата, йому «особисто боляче» чути звинувачення у зраді, адже протягом 11 років він нібито працював над побудовою прагматичних відносин між Угорщиною та Росією, які, на його думку, були вигідними для Будапешта. Сійярто наголосив, що саме завдяки такій політиці Угорщина отримувала дешевші енергоресурси, що позитивно впливало на економіку країни, і тому називати його діяльність проросійською — неправильно.

    Ця заява пролунала на тлі серйозного політичного скандалу, який розгорівся після витоку записів телефонних розмов між угорським міністром і його російським колегою. Наприкінці березня в мережі з’явилися аудіо, де Сергій Лавров звертається до Сійярто з проханням посприяти у виключенні з санкційних списків Європейського Союзу окремих осіб, пов’язаних із російським бізнесом. Зокрема, йшлося про сестру російського олігарха Алішера Усманова — Гульбахор Ісмаїлову. У записах угорський міністр нібито погоджується допомогти, і вже за кілька місяців її справді було виключено із санкційного переліку, що викликало хвилю критики як усередині країни, так і на рівні Європейського Союзу.

    Ситуація отримала новий розвиток уже у квітні, коли напередодні парламентських виборів в Угорщині було оприлюднено ще одну частину переговорів між Сійярто та Лавровим. У цих розмовах сторони обговорювали ширше коло питань, зокрема санкційну політику ЄС, відносини з Росією, а також тему європейської інтеграції України. Після цього в Європейська комісія офіційно зажадали пояснень від Будапешта, підкресливши, що подібні контакти можуть суперечити спільній політиці Євросоюзу щодо Росії.

    Сам Петер Сійярто у відповідь заявив, що звинувачення у співпраці з Москвою є перебільшеними і не враховують реальних інтересів Угорщини. Він наголосив, що його робота завжди була спрямована на забезпечення національних інтересів, зокрема енергетичної безпеки країни, і що саме завдяки цим зусиллям Будапешт зміг уникнути значно серйозніших економічних потрясінь. Міністр також підкреслив, що називати подібну діяльність державною зрадою — «дуже серйозне і безпідставне звинувачення».

    Водночас політичний контекст ситуації залишається напруженим. Після виборів в Угорщині, на яких перемогу здобули опозиційні сили, новий політичний лідер Петер Мадяр заявив, що Сійярто міг знищувати документи в Міністерстві закордонних справ, пов’язані з санкційною політикою щодо Росії. Ці заяви ще більше посилили підозри щодо ролі угорської дипломатії у відносинах із Кремлем і викликали нову хвилю обговорень у європейських столицях.

    Критики Сійярто наголошують, що його політика протягом останніх років часто йшла врозріз із загальною лінією ЄС, особливо у питаннях санкцій проти Росії та підтримки України. Угорщина неодноразово блокувала або затримувала ухвалення важливих рішень на рівні Євросоюзу, що викликало невдоволення серед партнерів. У цьому контексті витоки розмов із Лавровим лише підсилили підозри щодо неформальних контактів між Будапештом і Москвою.

    Попри це, сам Сійярто продовжує наполягати, що його політика була прагматичною і відповідала інтересам країни. Він заявив, що історія дасть оцінку його роботі, а всі звинувачення є політично мотивованими. Водночас аналітики зазначають, що цей скандал може мати довгострокові наслідки для репутації Угорщини в ЄС, особливо в контексті війни Росії проти України та посилення європейської єдності у питаннях безпеки.

    Заява Сійярто стала спробою захистити свою позицію на тлі зростаючого тиску як усередині країни, так і з боку міжнародних партнерів. Однак питання про реальний характер відносин Угорщини з Росією залишається відкритим, а подальший розвиток ситуації залежатиме від політичних змін у Будапешті та реакції Європейського Союзу.