Позначка: Русал

  • «Сировина для “Іскандерів”»: ЄС готується прикрити ірландський завод Дерипаски

    «Сировина для “Іскандерів”»: ЄС готується прикрити ірландський завод Дерипаски

    Європейський Союз впритул наблизився до ліквідації однієї з найбільш цинічних санкційних прогалин, через яку стратегічні ресурси з території блоку продовжують живити воєнну машину Кремля. Низка держав-членів ЄС вимагає включити до нового жовтневого санкційного пакета найбільший у Європі глиноземний завод Aughinish Alumina, розташований в Ірландії. Підприємство належить російському металургійному гіганту «Русал», заснованому підсанкційним олігархом Олегом Дерипаскою. Попри повномасштабну агресію РФ проти України, завод не лише не згорнув співпрацю з державою-агресором, а навпаки наростив її до парадоксальних масштабів: частка експорту ірландського глинозему до Росії підскочила з 24% у 2021 році до шокуючих 68% у 2025-му, перетворивши Ірландію на третього найбільшого постачальника цієї сировини для РФ у світі після Китаю та Індонезії.

    Логістичний ланцюг прямо пов’язує ірландське виробництво з російським оборонно-промисловим комплексом. Сировина з заводу прямує до Сибіру, де заводи «Русала» переплавляють її на первинний алюміній, після чого метал викуповує московський трейдер ASK. Останній постачає продукцію понад сотні російських оборонних підприємств, більшість із яких уже давно перебувають під західними санкціями. Цей метал використовується для виготовлення високоточних гіроскопів для крилатих ракет Х-101, авіаційних двигунів для винищувачів марки «Су» та балістичних комплексів «Іскандер-М», якими окупаційні війська щодня обстрілюють цивільну інфраструктуру й мирні міста України.

    Намагаючись уникнути нищівних санкцій, керівництво Aughinish Alumina вдалося до відкритого шантажу, звернувшись до уряду Ірландії із заявою про неминуче закриття заводу, звільнення тисячі працівників та катастрофічні наслідки для європейської індустрії в разі заборони поставок до Росії. Втім, аналітики The Economist повністю спростовують ці апокаліптичні тези: європейські алюмінієві потужності наразі завантажені лише на третину, а на континенті успішно функціонують ще чотири профільні заводи, які повністю припинили роботу з Москвою. Ухвалення жорсткого рішення щодо підприємства в Ірландії стане принциповим тестом для Брюсселя, покликаним довести, що збереження прибутків пов’язаного з Кремлем бізнесу не може переважати над безпекою континенту та життями українців.

  • $10 млрд для Росії: ЄС вимагають зупинити схему постачання санкційного алюмінію

    $10 млрд для Росії: ЄС вимагають зупинити схему постачання санкційного алюмінію

    Європейські виробники алюмінію закликали Брюссель терміново усунути лазівку, яка дозволяє російському алюмінію, попри санкції, потрапляти на ринок Європейського Союзу через треті країни. Представники галузі попереджають, що нинішня система контролю фактично дозволяє Кремлю й надалі заробляти мільярди доларів на експорті металу, який після мінімальної переробки змінює країну походження лише на папері.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на представників алюмінієвої промисловості та дипломатичні джерела ЄС.

    За інформацією видання, проблему вже обговорюють у Європейській комісії. Занепокоєння також висловили окремі країни-члени Євросоюзу, серед яких Литва. Європейські дипломати підтверджують, що питання може стати одним із пріоритетів під час підготовки наступних санкційних рішень.

    Як пояснюють представники галузі, після запровадження санкцій проти російського первинного алюмінію метал почали активно переправляти до третіх країн, де його переплавляють або використовують для виготовлення напівфабрикатів. Після цього продукція вже експортується до Європейського Союзу як така, що походить не з Росії, а з країни, де відбулася мінімальна обробка.

    Фактично російський алюміній продовжує потрапляти на європейський ринок, хоча формально санкційні вимоги не порушуються. Саме цю схему європейські виробники називають головною прогалиною чинних обмежень.

    Для її усунення бізнес пропонує запровадити новий механізм контролю. Зокрема, імпортери повинні будуть декларувати не країну, де виготовили готовий виріб, а державу, де алюміній був первинно виплавлений або відлитий. Подібна система вже використовується у США, Канаді та Мексиці, де контролюють походження металу саме за місцем його виробництва, а не подальшої переробки.

    Генеральний директор European Aluminium Пол Восс наголосив, що через існуючу лазівку Росія продовжує отримувати величезні доходи від продажу алюмінію. За його словами, лише торік експорт цього металу приніс Москві майже 10 млрд доларів. Щоб зберігати конкурентоспроможність на міжнародному ринку, російські компанії продають алюміній приблизно на 11% дешевше за середню ціну імпортованого металу в країни Європейського Союзу.

    Європейська алюмінієва галузь вважає, що така ситуація не лише нівелює ефект санкцій, а й створює нерівні умови конкуренції для місцевих виробників. Дешевший російський метал, який фактично обходить обмеження, тисне на європейський ринок і дозволяє російським компаніям зберігати значну частку експорту.

    Нагадаємо, що Європейський Союз запровадив обмеження на імпорт первинного російського алюмінію в межах 16-го пакета санкцій. Рішення мало скоротити доходи Кремля від продажу стратегічної сировини, яка використовується у виробництві автомобілів, авіації, будівництві, машинобудуванні та інших галузях промисловості.

    Втім, як свідчать дані Financial Times, повністю перекрити потоки російського металу не вдалося саме через використання третіми країнами схем із переплавленням або мінімальною переробкою продукції.

    Подібну проблему Європейський Союз уже вирішував у нафтовому секторі. Після того як російська нафта почала масово перероблятися на нафтопереробних заводах Індії та Туреччини, а потім потрапляти до ЄС уже як нафтопродукти іншого походження, Брюссель включив до 18-го пакета санкцій спеціальні норми, які заборонили імпорт продукції, виготовленої з російської нафти в третіх країнах.

    Саме цей механізм тепер пропонують використати і щодо алюмінію. На думку представників галузі, він дозволить ефективніше відстежувати реальне походження металу та позбавить Росію можливості використовувати треті держави для обходу європейських санкцій.

    Якщо Європейська комісія підтримає відповідні пропозиції, імпортерам доведеться надавати значно більше інформації про походження алюмінію. Це може істотно скоротити обсяги прихованого експорту російського металу до країн ЄС і, відповідно, зменшити валютні надходження до бюджету РФ, який фінансує війну проти України.

    Брюссель може зробити ще один крок до посилення санкційного режиму. Після боротьби зі схемами обходу нафтових обмежень Європа тепер прагне перекрити ще один канал, який, за оцінками виробників, щороку приносить Кремлю мільярди доларів доходів попри чинні міжнародні санкції.

  • ЄС перевіряє поставки до Росії: ірландський завод опинився в центрі гучного скандалу

    ЄС перевіряє поставки до Росії: ірландський завод опинився в центрі гучного скандалу

    В Ірландії стрімко набирає обертів політичний та економічний скандал, який може мати далекосяжні наслідки не лише для самої країни, а й для всієї санкційної політики Європейського Союзу щодо Росії. У центрі уваги опинився найбільший у Європі виробник глинозему – завод Aughinish Alumina, який належить російській алюмінієвій корпорації «Русал». За даними Financial Times, продукція підприємства продовжує постачатися до Росії, де може використовуватися для виробництва алюмінію, необхідного для військової техніки, ракет, безпілотників та інших елементів російського військово-промислового комплексу.

    Публікація британського видання викликала широкий резонанс серед політиків, експертів із санкційної політики та українських дипломатів. На тлі війни Росії проти України дедалі більше європейських політиків ставлять питання про те, як стратегічна сировина з території Європейського Союзу продовжує потрапляти до країни-агресора, незважаючи на численні пакети санкцій та заяви про необхідність максимального обмеження можливостей Кремля фінансувати війну.

    Завод Aughinish, розташований у графстві Лімерик на південному заході Ірландії, є найбільшим виробником глинозему в Європі та одним із найбільших подібних підприємств у світі. Глинозем є ключовою сировиною для виробництва алюмінію, який використовується практично в усіх галузях сучасної промисловості – від будівництва й автомобілебудування до авіації та військового виробництва.

    Сам завод формально не перебуває під санкціями Європейського Союзу. Водночас його власником є російська компанія «Русал», яку заснував олігарх Олег Дерипаска. Сам Дерипаска перебуває під санкціями ЄС, Великої Британії та США через зв’язки з Кремлем і підтримку російських економічних інтересів. Хоча у 2019 році США вивели «Русал» з-під санкцій після зміни структури власності та зменшення формального впливу Дерипаски, компанія продовжує залишатися одним із найбільших промислових активів Росії та важливим елементом її економіки.

    Особливе занепокоєння викликали митні документи Російської Федерації за 2025 рік, які проаналізували журналісти Financial Times. З них випливає, що найбільшим отримувачем глинозему, виробленого в Ірландії, є алюмінієвий комбінат «Русала» у Красноярську. Саме цей регіон українські аналітики відносять до переліку стратегічно важливих центрів російського військово-промислового комплексу.

    Експерти Київської школи економіки наголошують, що Красноярськ відіграє важливу роль у забезпеченні російської оборонної промисловості. Підприємства регіону залучені до виробництва продукції для військових програм, а алюміній є одним із найважливіших матеріалів для сучасної зброї.

    За даними журналістських розслідувань, вироблений у Красноярську алюміній надалі постачається через торговельні компанії до підприємств, які працюють на потреби російської армії. Зокрема, згадується торговий дім ASK, який, за інформацією Irish Times, співпрацює з російським військово-промисловим комплексом.

    Фахівці пояснюють, що значення алюмінію для сучасної війни важко переоцінити. Цей метал використовується у виробництві танків, бронетехніки, літаків, вертольотів, крилатих ракет, артилерійських систем та різноманітних безпілотних літальних апаратів. Особливо важливими є високочисті алюмінієві сплави, які використовуються у високотехнологічному озброєнні.

    Експерт із санкційної політики Київської школи економіки Павло Шкуренко зазначив, що алюміній став одним із критично важливих компонентів для російської військової промисловості. За його словами, новітні модифікації безпілотників, включаючи реактивні версії ударних дронів типу «Герань», потребують саме високоякісних алюмінієвих сплавів, без яких виробництво таких систем значно ускладнюється.

    На цьому тлі особливу увагу привертають масштаби експорту з Ірландії до Росії. Згідно з даними Посольства України в Дубліні, обсяг експорту глинозему зріс із 196 мільйонів євро у 2021 році до 315 мільйонів євро у 2025 році. Таким чином, попри повномасштабну війну, санкційний режим та міжнародну ізоляцію Росії, торгівля стратегічною сировиною фактично не припинилася, а вартість поставок навіть зросла.

    Після появи цієї інформації в Ірландії розпочалася гостра політична дискусія. Представники правлячих партій і депутати Європарламенту почали вимагати від уряду негайного розслідування ситуації та оцінки можливих ризиків для національної репутації країни.

    Євродепутатка Реджина Догерті заявила, що навіть найменша ймовірність того, що вироблена в Ірландії продукція може бути використана для виготовлення зброї, яка застосовується проти України, вимагає негайних дій з боку влади. На її думку, уряд не може дозволити, щоб країна опосередковано ставала частиною ланцюга постачання для російської військової машини.

    До критики приєдналися й представники інших політичних сил. Співголова Європейської партії зелених Кіаран Каффе заявив, що стає дедалі очевиднішим зв’язок між поставками матеріалів із Європи та виробництвом російського озброєння. Він закликав Європейську комісію розглянути можливість запровадження нових санкцій проти всіх товарів подвійного призначення та стратегічної сировини, яка може використовуватися у військовій сфері.

    На тлі суспільного резонансу уряд Ірландії був змушений відреагувати. Міністр оборони країни Міхеал Мартін визнав важливість заводу Aughinish для місцевої економіки та зайнятості населення, однак наголосив, що Ірландія не зацікавлена в тому, щоб будь-яка продукція, вироблена на її території, використовувалася для створення зброї або боєприпасів, які потім застосовуються у війні проти України.

    Українська дипломатія також активно відреагувала на ситуацію. Посольство України в Дубліні виступило із заявою про серйозне занепокоєння через продовження експорту глинозему до Росії. Українські дипломати наголосили, що кожен подібний канал поставок потенційно допомагає російському військово-промисловому комплексу підтримувати виробництво зброї, яка використовується для атак на українські міста.

    У посольстві нагадали, що лише за останній тиждень Росія застосувала проти України понад 2900 ударних безпілотників, майже 1560 керованих авіаційних бомб та понад 150 ракет різних типів. На думку дипломатів, будь-які поставки стратегічних матеріалів до РФ мають оцінюватися з урахуванням того, що вони можуть бути використані для продовження війни.

    Скандал набуває особливої ваги ще й тому, що вже з 1 липня Ірландія головуватиме в Раді Європейського Союзу. Критики уряду зазначають, що країні буде складно одночасно виступати за підтримку України та збереження санкційного тиску на Росію, якщо на її території продовжує працювати підприємство, продукція якого може опинятися у виробничих ланцюгах російського ВПК.

    Наразі уряд Ірландії проводить перевірку обставин експорту, однак конкретних термінів завершення розслідування не називає. Тим часом дискусія навколо Aughinish та «Русала» може стати одним із найгучніших санкційних скандалів у Європі за останні місяці та вкотре поставити питання про ефективність контролю за експортом стратегічної сировини до Росії в умовах триваючої війни проти України.

  • Фінансові ринки вірять у швидке завершення війни в Україні

    Фінансові ринки вірять у швидке завершення війни в Україні

    Після переобрання Дональда Трампа президентом США інвестори з оптимізмом дивляться на перспективи завершення війни в Україні. Фондові ринки, особливо в Європі, демонструють значне зростання, що свідчить про очікування стабільності та можливого миру.

    Найбільше зростання продемонстрували акції європейських оборонних концернів. Наприклад, вартість акцій Hensoldt, Leonardo та Rheinmetall подвоїлася порівняно з рівнем, що був до виборів у США. Водночас, американські гіганти Lockheed Martin і L3Harris втратили понад 10%, що може свідчити про перегляд пріоритетів військових інвестицій.

    Цікаво, що європейський індекс Stoxx 600 зріс на 14% у доларах, тоді як американський S&P 500 показав незначне зниження, а німецький DAX додав майже 25%. Це вказує на впевненість європейських інвесторів у майбутньому регіону.

    Окремо інвестори звертають увагу на російські компанії, що котируються на міжнародних біржах. Очікування потенційного послаблення санкцій підштовхнуло вгору акції “Русала” (+61%), Raiffeisen Bank (+39%) та OTP Bank (+23%).

    Такі тенденції говорять про те, що глобальні фінансові кола закладають у свої прогнози ймовірне завершення війни та повернення Росії до більш відкритої економічної політики.

    Значним індикатором очікувань інвесторів є ціна українських державних облігацій та корпоративних боргових паперів. Облігації енергетичних, залізничних та інфраструктурних компаній України зростають з листопада 2024 року.

    Девід Хаунер із Bank of America зазначає, що облігації із погашенням у 2028 році вказують на те, що спекулянти оцінюють високу ймовірність мирного завершення конфлікту. Водночас, Goldman Sachs додає: якщо український ВВП зростатиме на 4,7% щороку, країна зможе вийти на показники, що перевищать рівень 2023 року на 25%.

    Однак цей сценарій можливий лише за умов тривалого миру та стабільності, що додатково підтверджує очікування ринків щодо швидкого завершення бойових дій.

    Попри загальний оптимізм, 28 лютого відбулася перепалка в Овальному кабінеті, після чого очікування швидкого миру різко знизилися. Аналітики зазначають, що відтоді фінансові ринки не змогли повністю відновити свої позиції.

    Це може означати, що хоча інвестори ставлять на завершення війни, вони розуміють: переговори будуть складними, а гарантії миру – нестабільними.