Golosnovinua.com

Позначка: Рустем Умєров

  • Справу про «бронежилети Міндіча» на 97 млн грн розглядатимуть у закритому режимі

    Справу про «бронежилети Міндіча» на 97 млн грн розглядатимуть у закритому режимі

    У Господарському суді міста Києва вирішили проводити у закритому режимі розгляд справи щодо стягнення майже 100 млн гривень штрафних санкцій зі скандальної компанії ТОВ «Мілікон ЮА».

    Йдеться про контракт на постачання бронежилетів для Міністерства оборони України, який раніше викликав суспільний резонанс через можливі порушення та сумнівну якість продукції.

    Під час судового засідання представник Агенції оборонних закупівель (АОЗ) звернувся до суду з проханням проводити розгляд справи у закритому режимі. У відомстві пояснили це ризиком оприлюднення інформації, яка може містити адреси військових частин.

    Суддя погодився з аргументами представника АОЗ, після чого ухвалив рішення про закритий формат розгляду справи.

    При цьому контракт із компанією «Мілікон ЮА», навколо якого виник скандал, був публічним і раніше оприлюднювався у системі державних закупівель Prozorro.

    Позов стосується стягнення штрафних санкцій у розмірі 97,34 млн гривень, які держава вимагає від компанії після розірвання контракту. Станом на сьогодні ці кошти до бюджету не сплачені.

    Скандал навколо постачання бронежилетів виник після появи так званих «плівок Міндіча». На оприлюднених записах, які стали публічними 10 листопада 2025 року, фігурує бізнесмен Тімур Міндіч.

    На цих записах він нібито обговорює із тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим питання, пов’язані з компанією «Мілікон ЮА».

    У розмові, що стала відомою широкій публіці, співрозмовник, якого називають «Карлсон», звертається до міністра зі словами: «Реши этот вопрос, прошу тебя, или это п…ц какой-то будет».

    Після оприлюднення записів Центр протидії корупції звернувся до наглядової ради закупівельної агенції із запитаннями щодо співпраці з компанією «Мілікон ЮА» та можливого стягнення штрафів за невиконання умов контракту.

    У відповідь наглядова рада повідомила, що ініціювала внутрішній аудит закупівлі бронежилетів.

    Вже 14 листопада 2025 року Агенція оборонних закупівель подала до Господарського суду Києва позов про стягнення штрафних санкцій із компанії «Мілікон ЮА».

    Контракт із фірмою було розірвано у серпні 2025 року. До цього якість поставлених бронежилетів також викликала питання, зокрема через повідомлення про їхню недостатню стійкість до ураження.

    Перше судове засідання у справі планували провести ще у січні 2026 року, однак його довелося перенести через повітряну тривогу.

    Тепер, після рішення суду про закритий режим слухань, громадськість може не отримати повної інформації про перебіг процесу та про те, чи буде компанія, пов’язана зі скандалом, притягнута до відповідальності.

  • Як через суди мільярдні контракти на харчування ЗСУ опиняються у фірм-фаворитів ДОТ

    Як через суди мільярдні контракти на харчування ЗСУ опиняються у фірм-фаворитів ДОТ

    Попри публічні заяви про «прозорість» оборонних закупівель, система постачання харчів для ЗСУ фактично перетворилася на замкнений механізм перерозподілу мільярдних контрактів між обмеженим колом компаній. Його ключовою ланкою став Державний оператор тилу (ДОТ), який відповідає за закупівлі продуктів для армії.

    За даними Prozorro та судових реєстрів, у 2024–2025 роках типовий сценарій виглядає так: ДОТ проводить відкриті торги, де перемагають реальні виробники або постачальники — зокрема ТОВ «Гарна Страва» чи ТОВ «Охтирка М’ясопродукт». Проте після оголошення результатів у процес втручається інша компанія — ТОВ «Міт Пром».

    «Міт Пром» починає масово оскаржувати результати тендерів у судах. Формальні підстави — площа складських приміщень, нюанси реєстрації потужностей, дрібні технічні деталі в документах конкурентів. Судові рішення у таких справах стають підставою для ДОТ дискваліфікувати переможців торгів і переписувати контракти на іншу компанію.

    Таким чином, відкритий тендер у Prozorro фактично перетворюється на перший, формальний етап. Остаточний переможець визначається вже в судах.

    Компанія з кримінальним шлейфом

    Ситуація виглядає особливо контрастно, з огляду на те, що «Міт Пром» вже фігурує в розслідуваннях НАБУ та БЕБ. Зокрема, компанію пов’язують зі скандальними поставками продуктів для армії за завищеними цінами, у тому числі яйцями по 17 гривень за штуку, а також із можливим використанням «чорної каси» та ухиленням від сплати податків.

    Попри це, фірма не просто не зникла з ринку, а навпаки — стабільно отримує нові оборонні контракти через механізм судових оскаржень.

    Роль керівництва ДОТ

    Ключовим вузлом у цій схемі є керівництво Державного оператора тилу. За інформацією з рішень судів і тендерної документації, саме ДОТ використовує судові ухвали як формальний привід, щоб не підписувати контракти з переможцями Prozorro і укладати угоди з іншими постачальниками.

    У період, коли ці механізми почали працювати системно, за оборонні закупівлі відповідали команда Міністерства оборони на чолі з тодішнім міністром Рустемом Умєровим, його заступником Михайлом Шевцовим та керівництвом ДОТ, зокрема т.в.о. генерального директора Арсеном Созанським.

    Саме за цієї управлінської конфігурації судові рішення стали регулярним інструментом переписування результатів тендерів.

    Кругова порука контролюючих органів

    Формально компанії, які фігурують у кримінальних провадженнях, не повинні отримувати нові державні замовлення. Але на практиці це не працює.

    Податкова, аудитори та інші контролюючі органи не заважають «Міт Прому» працювати з мільярдними оборонними контрактами навіть за наявності кримінальних справ щодо податкових зловживань та легалізації коштів. Це створює підозру в існуванні неформального консенсусу між учасниками схеми та державними інституціями.

    Що втрачає армія

    У підсумку ЗСУ отримують не систему чесної конкуренції між постачальниками, а закритий ринок, де переможець визначається не ціною чи якістю, а юридичними маніпуляціями. Реальні виробники усуваються, а бюджетні мільярди концентруються у руках компаній-фаворитів.

    Фактично, замість прозорих закупівель держава отримала судово-тендерну модель, у якій кожен контракт можна «переписати» під потрібну фірму.

  • Секретарю РНБО нібито готують підозру: що відомо зі слів депутата Олексія Гончаренка

    У політичному просторі України — новий гучний скандал. Народний депутат від “Європейської солідарності” Олексій Гончаренко заявив, що Національне антикорупційне бюро України нібито підготувало підозру секретарю РНБО Рустему Умєрову. За словами депутата, Умєрова підозрюють у розкраданні державних коштів.

    Гончаренко також стверджує, що на Умєрова оформлена частина “общака”, який нібито вивели до країн Перської затоки. Деталей щодо цих тверджень депутат не навів, проте зазначив, що до “прізвиська” Умєрова на записах вирішив не повертатися, закликавши аудиторію “здогадатися самостійно”.

    У своєму коментарі політик нагадав, що ще рік тому він закликав звільнити Умєрова, однак, за його словами, тоді отримував відповіді про “чесність”, “професіоналізм” і “високу компетентність” посадовця. Гончаренко додав, що нинішня ситуація, на його думку, ставить під сумнів такі оцінки.

    Офіційних заяв НАБУ на момент публікації немає. Підтвердження підозри чи деталей справи з боку правоохоронних органів також не надходило. РНБО та сам Рустем Умєров публічно не коментували інформацію, озвучену депутатом.

    Ситуація залишається предметом політичної дискусії, а подальші дії антикорупційних органів мають визначити, чи матимуть ці заяви юридичне продовження.

  • Від бронежилетів до фортифікацій: як ім’я Умєрова опинилося в епіцентрі “плівок Міндича”

    Від бронежилетів до фортифікацій: як ім’я Умєрова опинилося в епіцентрі “плівок Міндича”

    НАБУ анонсує другу частину так званих “плівок Міндича” — і обіцяють, що “найцікавіше” буде саме про закупівлі в Міністерстві оборони. Поки країна чекає нових записів, чинний секретар РНБО та колишній міністр оборони Рустем Умєров уже встиг публічно виправдовуватись. Він називає усе, що з ним пов’язують, наклепом і зводить контакти з Тимуром Міндичем до нібито розмови про бронежилети, за якою жодних контрактів не було.

    Однак ланцюжок подій виглядає так, що до цих пояснень у суспільства виникає більше запитань, ніж відповідей.

    Ключовий момент, на який звертають увагу спостерігачі: саме після появи імені Умєрова в медійних розслідуваннях і згадок про нього у контексті “плівок Міндича”, він стрімко залишає посаду міністра оборони. Без публічного скандалу, без гучної політичної грози — тихо, “за кулісами”, як фігура, яку варто прибрати з першої лінії, поки записи не стали надбанням громадськості.

    Парадокс у тому, що сьогодні той самий Умєров очолює Раду національної безпеки і оборони — орган, який формально має захищати державу від зовнішніх та внутрішніх загроз. Тобто людина, ім’я якої звучить у контексті можливих корупційних домовленостей в оборонці, отримує один із найчутливіших безпекових постів у країні.

    Офіційно йдеться про “зустрічі” та “бронежилети”. Але в реальному оборонному бюджеті, де обертаються сотні мільярдів гривень, бронежилети — лише зручна історія “для публіки”. Справжні гроші, за логікою всього оборонного циклу, крутяться на фортифікаціях.

    Саме фортифікаційні проєкти проходили через погоджувальні комісії, де фігурував неформальний вплив Міндича. Саме там виникають імена людей, пов’язаних із лісгоспами та “лісовими” схемами — зокрема, згадують Болоховця та структури, що роками заробляли на державних лісах.

    Схема виглядає так: ліс вирубували під приводом оборонних потреб, деревину продавали через посередників утричі дорожче, далі “дерев’яна фортифікація” поверталась у державу вже як дорогий “оборонний продукт”. Військові адміністрації підписували акти, підрядники “будували”, а по факту ні повноцінних ліній оборони, ні якісних фортифікацій на місцях так і не з’являлося. Зате гроші — були, і йшли по знайомому колу.

    Найбільший цинізм у тому, що це відбувається у країні, де кожен метр окопу оплачений життям і здоров’ям військових. Міністр оборони в такій реальності мав би бити кулаком по столу за кожну бронеплиту, за кожен метр бетону, за кожен несвоєчасно поставлений блок чи затриманий тендер.

    Натомість ми бачимо іншу картину: посадовець, який мав би бути “адвокатом фронту” в кабінетах, сидить поруч із людьми, яких правоохоронці пов’язують із тендерними схемами. Обговорюються “маршрути” закупівель, можливі підряди, а коли стає надто гаряче — валізи, “несподіваний” виліт до Туреччини і м’яке переведення в іншу високу кабінетну якість.

    А далі — нова роль, новий статус. Секретар РНБО, реформатор, публічний “обличчя реформ”. І жодної публічної відповіді на питання: що насправді звучить на тих записах, які НАБУ готує до другої публікації, і яку роль у цьому всьому відігравав тодішній міністр оборони.

    Коли в історії з “плівками Міндича” вже фігурують енергетики, міністри, радники, а тепер ще й міністр оборони — це не просто окремі скандали. Це симптом того, що політична система живе не за Конституцією, а за негласними правилами людей, які вміють працювати з потоками, контактами й “домовленостями”.

    Тут питання вже не в тому, чи буде скандал. Питання в іншому: чи залишився хоч хтось із ключових гравців, хто не фігурує в цих записах, чи не згадується бодай побіжно у контексті схем.

    З боку це виглядає, ніби Україна існує в режимі нескінченного кримінального подкасту. Нові серії — це нові “плівки”, нові прізвища, нові подробиці, і все це — за кошти платників податків.

    Рустем Умєров може скільки завгодно називати звинувачення наклепом і нагадувати, що формально з багатьох “пропозицій” не виросло жодних контрактів. Але факти, контексти та послідовність рішень вперто тягнуться за ним — від історій з бронежилетами до фортифікацій і тендерів, через які на фронті бракувало того, що мало бути “вчора”.

    Якщо друга частина плівок НАБУ справді існує, суспільство має не лише моральне, а й політичне право почути їх повністю. Не вибірково, не “з коментарями спікерів”, а так, як є. Бо в умовах повномасштабної війни питання довіри до системи оборони й безпеки — це питання не рейтингу окремих осіб, а виживання держави.

    І доти, доки відповіді на ці запитання дають не суди й інститути, а анонімні джерела й уривки записів, сумнів щодо “чистоти” будь-яких посад продовжуватиме роз’їдати систему зсередини.

  • “Бек-офіс Міндича” при владі: як фігуранти корупційного скандалу засідають у РНБО

    “Бек-офіс Міндича” при владі: як фігуранти корупційного скандалу засідають у РНБО

    Схоже, у стінах РНБО давно треба не брифінги проводити, а обряд екзорцизму. Бо якщо подивитися, хто сьогодні ухвалює рішення щодо нацбезпеки і санкційної політики, засідання дедалі більше нагадує збори “бек-офісу Міндича”, а не орган стратегічного управління країною під час війни.

    Йдеться про людей, чиї імена звучать у матеріалах НАБУ та гучній антикорупційній операції в енергетиці, але які паралельно продовжують обіймати ключові державні посади.

    У центрі нинішнього скандалу — бізнесмен Тимур Міндич, давній партнер Володимира Зеленського по медійному бізнесу. Саме його, під кодовим ім’ям “Карлсон”, НАБУ і САП називають організатором масштабної корупційної схеми навколо “Енергоатому” і тендерів у сфері енергетики.

    За версією слідства, “бек-офіс Міндича” впливав на стратегічні держпідприємства, вибудовуючи систему “відкатів” і контролю над грошовими потоками. Обшуки, сотні годин записів, десятки підозр — це вже не чутки, а документи, оприлюднені антикорупційними органами.

    На цих плівках згадуються колишній міністр енергетики, а нині міністр юстиції Герман Галущенко та міністерка енергетики Світлана Гринчук. Їхні імена фігурують у контексті впливу на енергетичні компанії та кадрові рішення в секторі. Сам Галущенко, за словами учасників розмов, називається “людиною Деркача” — колишнього проросійського політика Андрія Деркача, хоча його власного голосу на оприлюднених фрагментах не чути.

    Паралельно міжнародні медіа пишуть про розслідування понад $100 млн можливих “відкатів” в енергетиці, обшуки, відставки й резонанс серед західних донорів.

    І тут ми повертаємось до РНБО. Сьогодні в цьому органі, який визначає санкційну політику й ключові рішення у сфері безпеки, одночасно присутні:

    • Герман Галущенко — колишній міністр енергетики, нині міністр юстиції, фігурант “плівок Міндича”;

    • Світлана Гринчук — міністерка енергетики, яка також з’являється у записах НАБУ;

    • Рустем Умєров — колишній міністр оборони, нинішній секретар РНБО, відповідальний за координацію всього сектору безпеки й оборони.

    Тобто люди, чиї імена звучать у матеріалах резонансних корупційних справ, сьогодні офіційно входять до складу Ради нацбезпеки. І саме вони, серед інших, мають право голосу, коли РНБО ухвалює рішення про санкції щодо того самого Міндича та його оточення.

    Це вже не метафора й не чорний гумор, а реальний конфлікт інтересів, від якого залежать мільярди бюджетних гривень і довіра західних партнерів.

    Окрема, але пов’язана історія — оборонні закупівлі часів, коли Рустем Умєров очолював Міноборони, а до того — системні провали в цій сфері.

    Громадські розслідування неодноразово показували, як під час найгарячіших боїв, коли ЗСУ бракувало боєприпасів та техніки, Міноборони укладало угоди з посередниками, які або не постачали нічого, або поставляли відвертий мотлох. На цьому тлі знову спливає стара, але показова історія контракту Міноборони з Everest Limited.

    Ще у 2016 році оборонне відомство підписало контракт з Everest Limited на 722,6 млн грн — компанія без досвіду в оборонці мала розробити програмне забезпечення для автоматизованої системи управління військами “Дзвін-АС”. За даними розслідувань, проект так і не був реалізований належним чином, а гроші розчинилися в ланцюжку підрядників.

    Цей кейс став символом того, як в оборонці роками працювали схеми: фіктивні підрядники, завищені кошториси, “мертві” контракти. І вже часів Умєрова питання якості боєприпасів та прозорості закупівель знову вийшло на перші шпальти — від історій з неякісними мінометними мінами до конфлікту навколо Агентства оборонних закупівель і кримінальних проваджень щодо можливого зловживання повноваженнями.

    У результаті маємо ситуацію, коли людина, до якої є серйозні питання щодо ефективності оборонних закупівель, тепер відповідає за координацію всього сектору безпеки й санкційної політики в статусі секретаря РНБО.

    Паралельно в енергетичному секторі та екологічному блоці, де працювали й працюють Галищенко та Гринчук, слідство НАБУ описує “бек-офіс”, який міг впливати на контракти “Енергоатому” та інших стратегічних компаній.

    За логікою підозр, “спрут” мав довгу руку: від тендерів на захист енергооб’єктів до спроб “зайти” у керівні органи інших держкомпаній. І тепер частина цього ж кола опинилася в органі, який:

    • запроваджує санкції проти бізнесу й посадовців,

    • погоджує ключові рішення щодо енергетичної безпеки,

    • може де-факто впливати на долю будь-якого великого гравця на ринку.

    Саме тому історія з РНБО в такому складі виглядає небезпечно: санкційна політика ризикує перетворитися не лише на інструмент нацбезпеки, а й на важіль тиску або захисту “своїх”.

    У підсумку маємо дивну, але дуже показову картину.

    Галущенко, Гринчук, Умєров — це не просто прізвища з чиновницьких біографій. Це вузли однієї системи, яка зрослася з грошовими потоками, бізнесом, політикою та обороною. Системи, що одночасно:

    • фігурує в антикорупційних розслідуваннях;

    • розподіляє мільярди гривень у чутливих секторах;

    • сидить за столом у РНБО й ухвалює рішення, які визначають, кого карати санкціями, а кого — рятувати.

    От і виходить, що “спрут” уже давно не ховається в тіні — він офіційно інтегрований у владну вертикаль.

    І питання сьогодні не лише в тому, кого НАБУ наступним оголосить підозрюваним. Питання в іншому: чи готова держава чесно визнати, що система нацбезпеки, покликана захищати країну від зовнішніх і внутрішніх загроз, сама опинилася під впливом людей із “бек-офісу”, проти якого ці ж органи нібито й мають боротися.

  • Справа Міндіча: джерела в ОП говорять про занепокоєння та перегляд дипломатичного графіка

    Справа Міндіча: джерела в ОП говорять про занепокоєння та перегляд дипломатичного графіка

    Наші джерела в Офісі президента стверджують, що розслідування, пов’язане зі справою бізнесмена Тимура Міндіча, викликає занепокоєння серед представників влади. Співрозмовники редакції повідомляють про зміни в графіку міжнародних відряджень окремих посадовців, однак жодних офіційних заяв щодо участі конкретних осіб у провадженні немає.

    На тлі активізації антикорупційних розслідувань довкола низки резонансних бізнесових і кадрових рішень у енергетичному та оборонному секторах, в Офісі президента занепокоєні масштабами запитів правоохоронних органів. Про це нашому виданню повідомили кілька джерел у владних колах.

    За словами співрозмовників, окремі функціонери ОП уважно відстежують хід справи, в якій фігурує ім’я Тимура Міндіча — бізнесмена, пов’язаного з низкою управлінських і політичних рішень останніх років. Джерела стверджують, що комунікації між слідствами та державними інституціями містять більший обсяг матеріалів, ніж це відомо публічно, що, на їхню думку, створює напруження всередині владної команди.

    Також співрозмовники звернули увагу на зміну міжнародного графіка окремих посадових осіб. Зокрема, один зі співрозмовників повідомив, що робоча поїздка міністра оборони Рустема Умєрова до Туреччини відбулася на тлі посиленої уваги до оборонних закупівель і суміжних рішень попередніх періодів. Водночас офіційних повідомлень про зв’язок цього відрядження зі слідчими діями не існує, а у відкритому доступі воно позиціонується як частина дипломатичних і безпекових перемовин.

    Будь-які кримінальні провадження такого масштабу створюють ризики для всієї вертикалі ухвалення рішень, але наявність інформації у джерел не дорівнює юридичній доказовій базі. Водночас увага суспільства і запити на очищення влади роблять подібні справи індикатором того, наскільки ефективно система здатна проходити стрес-тести на прозорість.

  • Гаврилюк повернувся в Міноборони щоб відтіснити людей Умєрова від закупівель

    Гаврилюк повернувся в Міноборони щоб відтіснити людей Умєрова від закупівель

    За інформацією наших джерел, Івана Гаврилюка повернули в Міноборони щоб контролювати поставки зброї та витіснити з процесу людей Рустема Умєрова.

    Нагадаємо, правою рукою нового Міністра оборони Дениса Шмигаля став Іван Гаврилюк, який напряму співпрацює з американським збройним лобі та, за інформацією джерела, має витіснити з процесу закупівель людей Рустема Умерова.

    Іван Гаврилюк разом з нещодавно призначеною – Оксаною Ферчук, в Міноборони будуть відповідати за “відбілювання закупівель”.

    Нагадаємо, за керівництва відомством Олексієм Резніковим та Рустемом Умєровим цей напрямок обріс корупційними скандалами та стає вкрай “токсичним” для влади.

    Як повідомляє наше джерело в Міноборони, Гаврилюк та Ферчук поставлено завдання так перебудувати корупційні потоки, щоб прибрати видимі порушення на кшталт “яйця по 17” чи “дрони від Генерала Черешні, половина з яких не придатна для роботи на фронті”.

    Зв’язка “Гаврилюк-Ферчук” невипадкова. Генерал-лейтенант Іван Гаврилюк є висококласним спеціалістом з військової логістики, як і а Оксана Ферчук, яка офіційно в Міноборони курує напрямок “цифровізації”,  насправді також є спеціалістом з питань логістики.

    За інформацією джерела, Гаврилюк та Ферчук мають разом вибудувти схему, при якій  на всьому шляху поставки зброї – від закупівлі до логістики будуть інтегровані “свої” компанії, які будуть “відщіпувати” на кожному етапі, але зовні – все буде виглядати “чисто”.

    Нагадаємо, Івана Гаврилюка пов’язують з рядом корупційних скандалів, таких як відправка 78 млрд грн польській фірмі-посередниці PHU Lechmar Sp. z o.o. на закупівлю боєприпасів, в той як вітчизняні виробники залишилися без замовлень та скандал з “бракованими мінами”.

  • Трамп пообіцяв більше зброї: США можуть розморозити постачання військової допомоги Україні

    Трамп пообіцяв більше зброї: США можуть розморозити постачання військової допомоги Україні

    Американська військова допомога Україні, яка була раптово припинена на початку липня, може знову рушити в українському напрямку після зустрічей між представниками Вашингтона та Києва. Про це повідомляє Politico з посиланням на джерела в адміністрації США.

    Спецпосланець президента Дональда Трампа в Україні Кіт Келлог цього тижня зустрінеться з міністром оборони України Рустемом Умєровим у Римі, під час міжнародної конференції з підтримки України (10–11 липня), а наступного тижня планує приїхати до Києва.

    Хоча початково зустрічі були заплановані ще до оголошення паузи в постачанні зброї, ключовим питанням нині стане саме відновлення оборонної підтримки. За даними джерел Politico, США вже повідомили Києву про готовність відновити постачання частини озброєння – зокрема інженерного обладнання та деяких бронетранспортерів. Конкретних термінів наразі не називають.

    Нагадаємо, що на початку липня американська адміністрація раптово призупинила відвантаження навіть уже підготовлених до транспортування партій зброї з польських хабів. Серед них — ракети Patriot, Hellfire та тисячі артснарядів.

    У Білому домі пояснили це «тимчасовою ревізією» глобальних зобов’язань США щодо озброєння країн-партнерів. Проте ця пауза викликала занепокоєння в Києві, адже саме зараз Росія активізувала масовані обстріли, і потреба в ППО є критичною.

    Після телефонної розмови Зеленського і Трампа 7 липня, американський президент публічно заявив про намір передати більше озброєння Україні.

    “Ми надішлемо більше зброї. Ми повинні. Вони повинні бути в змозі захистити себе. Їх зараз дуже сильно обстрілюють”, — наголосив Трамп.

    Наступні зустрічі Келлога й Умєрова можуть остаточно розблокувати допомогу — принаймні у частині видів зброї, життєво необхідних для оборони України в умовах посиленої агресії РФ.

  • Маркарова на вихід: посольство України у США чекає новий очільник

    Маркарова на вихід: посольство України у США чекає новий очільник

    Україна готується до зміни голови дипломатичної місії у Вашингтоні. Чинна посолка Оксана Маркарова, яка представляє Україну в США з весни 2021 року, найближчим часом може залишити посаду. Як повідомляє РБК-Україна з посиланням на джерело в Офісі президента, ротація ініційована Банковою.

    За словами співрозмовника, президент Володимир Зеленський наразі розглядає кандидатури, які мають чітке розуміння американського політичного середовища та вже показали результат у переговорах із партнерами зі США в умовах війни.

    «Це люди, які не потребують часу на входження в контекст. Вони вже працювали з американцями, знають систему і мають довіру», — наголосив співрозмовник.

    Кого розглядають як наступника

    Серед кандидатів на посаду посла України у США:

    • Денис Шмигаль, прем’єр-міністр України. Один із головних фігурантів у перемовинах із Вашингтоном щодо макрофінансової допомоги та відновлення енергосистеми.

    • Рустем Умєров, міністр оборони. Має глибокі контакти з Пентагоном і НАТО, зокрема у питаннях постачання озброєння.

    • Ольга Стефанішина, віцепрем’єрка з євроінтеграції. Брала участь у ключових зустрічах із американськими дипломатами в рамках інтеграційних процесів України.

    • Герман Галущенко, міністр енергетики. Відомий своєю залученістю до переговорів щодо енергетичної безпеки та ситуації навколо Запорізької АЕС.

    • Ігор Жовква, заступник голови ОП з міжнародних питань. Має глибоку експертизу у зовнішній політиці, раніше курував зовнішньополітичний напрям в ОП.

    Також, за інформацією джерел, колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба вже отримував пропозицію обійняти цю посаду, але відмовився.

    Причини зміни

    Хоча формально йдеться про ротацію кадрів, внутрішньополітичний контекст дає інше трактування. Зокрема, Оксана Маркарова опинилася під критикою після організації візиту президента Зеленського до Пенсильванії — штату, важливого для американських президентських перегонів. Цей крок, за даними джерел, викликав роздратування у частини республіканських кіл.

    На Банковій вирішили, що доцільно замінити представника України у Вашингтоні на людину з кращими каналами комунікації в обох партіях.

    Очікується, що новий посол приступить до обов’язків уже в липні 2025 року.

    У США також відбудеться заміна. Посолка Бріджіт Брінк завершує свою каденцію, і серед претендентів на її місце розглядають Крістофера Сміта — дипломата з досвідом у східноєвропейському регіоні.

  • Що відомо про розкрадання на будівництві фортифікацій у Сумській області

    Що відомо про розкрадання на будівництві фортифікацій у Сумській області

    Широкий резонанс в суспільстві викликали публікації аналітиків пабліку DeepState про швидке просування росіян в Сумській області через відсутність фортифікаційних споруд.

    Особливу увагу медіа привернули публікації фото на яких груди звалених та покинутих на околицях Юнаківки “зубів дракона”, які замість стати частиною українських фортифікацій дістались росіянам.

    ФОТО: скріни поста військових аналітиків пабліку DeepState
    ФОТО: скріни поста військових аналітиків пабліку DeepState

    “На даних світлинах — околиці населеного пункту Юнаківка та черговий подарунок для кацапів, які можуть потім облаштувати для себе інженерні загородження. З різних відео, якими з нами поділилися та аналізу супутникових знімків, вони лежали там на один місяць (приблизно з початку зими). А зі слів самих бійців, було достатньо часу, щоб їх встановити. Але цього не сталося” – заявив  DeepState.

    Водночас, наше джерело із МО, яке побажало залишитись неназваним, ситуацію з будівництвом фортифікацій на Сумському напрямку прокоментувало наступним чином:

    “З початку повномасштабного вторгнення на проведення фортифікаційних робіт з бюджету виділяються мільярди, звісно є бажаючі “трохи завищити” ціни.

    Але якщо в 22-23 роках це робили “безсистемно”, то починаючи з 2024 хтось почав вибудовувати чітку схему. Спіймати за руку складно, документів немає, але таку “систематизацію процесів” приписують Кирилу Тимошенку (радник міністра оборони – ред.).

    Для розуміння ситуації – місце розташування фортифікаційних споруд визначать військові, гроші виділяє Кабмін, розподіляє військова адміністрація, підрядників давали правоохоронці, а за усім процесом наглядає Офіс. І забаганки усіх цих сторін потрібно було “примирити”. 

    При чому з 2025 року правоохоронці стали ще й прямими учасниками процесу зведення фортифікацій – вони офіційно зайшли на контроль.

    А з огляду на той факт, що більша частина тендерів була закрита або перемагала Держспецслужба транспорту , яка і наймала субпідрядників, то потрібно було чітко домовлятися “на березі”.

    Щоб  “розмити гроші” з минулого року почали окремо закуповувати дерево, окремо бетон, окремо оренду техніки.

    Стосовно ситуації на Сумському напрямку там взагалі треш:  військові пообіцяли, що всі недоробки спишуть на удари КАБами, ніхто не очікував, що росіяни попруть на Сумщину. Через це з виділених грошей там вкрали біля 80%”.

    Ситуація з недобудованими фортифікаціями та швидким  наступом росіян на Сумщині привернула також увагу The Wall Street Journal, де відмітили, що “протягом півроку, поки Україна утримувала територію в Курській області Росії, солдати, які воювали там, вважали, що військові готуватимуть міцні оборонні позиції на українському боці кордону. Замість цього, після хаотичного і дорогого відступу з Курська, вони виявили застарілі окопи, не захищені від дронів. У деяких випадках солдати тепер риють окопи на своїх позиціях під обстрілом дронів”.

    Водночас, на ситуацію навкруги зведення фортифікацій на Сумщині відреагувала українська влада та вище військове керівництво.

    Зокрема,  міністр оборони Рустем Умєров на зустрічі з журналістами заявив, що що фортифікації адаптують до нової тактики ворога та замість масивних укріплень будуть побудовані малі й замасковані.

    У ЦПД відреагували на скандал з фортифікаціями зазначивши, що будівництво фортифікацій залежить від рельєфу та військових норм, і лише військові інженери можуть надати компетентні пояснення щодо їх розташування.

    РНБО відреагувало на заяви DeepState, відзначивщи, що потрібно розбирати кожний кейс – детально і на прикладах, а на практиці не завжди можливо зводити фортифікаційні споруди по лінії кордону через обстріли російської артилерії.