Golosnovinua.com

Позначка: ринок праці

  • Понад 2 мільйони ветеранів: чи готовий український бізнес до наймасштабнішої трансформації ринку праці

    Понад 2 мільйони ветеранів: чи готовий український бізнес до наймасштабнішої трансформації ринку праці

    Україна вже сьогодні переживає одну з найбільших соціальних трансформацій за час незалежності. За офіційними оцінками, статус ветерана мають понад два мільйони українців, і ця цифра продовжує зростати. Після завершення військової служби сотні тисяч захисників повертатимуться до цивільного життя, а значна їх частина — на ринок праці. Це означає, що питання адаптації ветеранів поступово стає не лише державною політикою, а й одним із ключових викликів для українського бізнесу.

    Саме цьому присвячена авторська колонка генеральної директорки Фонду Ріната Ахметова Ксенії Сухової, видання Delo.ua, у якій вона аналізує, як війна змінює професійні пріоритети військових, чому традиційних програм працевлаштування вже недостатньо та яку роль можуть відіграти роботодавці у поверненні ветеранів до цивільного життя.

    Ветеранський ринок праці вже формується

    За даними Міністерства у справах ветеранів, кількість українців, які отримали статус ветерана війни, перевищила два мільйони. Після завершення активної фази бойових дій ця цифра може зрости ще більше, що зробить ветеранів однією з найбільших соціальних груп країни.

    Відповідно, роботодавці вже зараз стикаються з необхідністю адаптувати свої кадрові політики. Йдеться не лише про створення нових робочих місць, а й про формування умов, у яких люди після фронту зможуть повернутися до професійної діяльності.

    За даними проєкту «Серце Азовсталі», близько 70% ветеранів планують працювати у цивільному секторі після завершення служби. При цьому приблизно половина не хоче повертатися до професії, яку мала до війни.

    Причини такого вибору, як зазначає авторка, пов’язані не зі зміною рівня доходів чи умов праці. Війна суттєво змінює світогляд людини, її життєві пріоритети, мотивацію та уявлення про майбутнє. Багато ветеранів після пережитого вперше переосмислюють власну професійну реалізацію та прагнуть розпочати новий етап життя.

    Посттравматичне зростання як новий підхід

    Ключовим поняттям матеріалу є посттравматичне зростання (Post-Traumatic Growth, PTG) — концепція, яка виникла у психології ще у 1990-х роках і описує позитивні зміни, що можуть відбутися після пережитої травми.

    Йдеться не про заперечення наслідків війни чи спробу «забути» пережите. Навпаки, посттравматичне зростання передбачає прийняття травматичного досвіду та пошук нових життєвих сенсів, цілей і можливостей.

    За словами Ксенії Сухової, саме цей підхід сьогодні впроваджується у програмах підтримки захисників Маріуполя в межах проєкту «Серце Азовсталі». Основою стали методики американської організації Boulder Crest, яка багато років працює з ветеранами збройних сил США та їхніми родинами.

    Українська команда адаптувала ці практики до реалій повномасштабної війни та інтегрувала їх у власні програми підтримки військових.

    Відновлення починається ще до повернення

    Авторка наголошує, що повернення ветерана до цивільного життя не починається після працевлаштування.

    Перший етап — підтримка родини ще під час перебування військового у полоні або на службі.

    Після звільнення людина отримує комплексний супровід:

    • медичну допомогу;
    • психологічну підтримку;
    • консультації кар’єрних радників;
    • допомогу із житлом;
    • професійну перепідготовку;
    • підтримку під час пошуку роботи.

    Особливу роль у цьому процесі відіграє принцип «рівний — рівному».

    У програмі тренерами виступають колишні військовополонені, які вже пройшли власний шлях відновлення. Саме вони працюють із ветеранами одразу після повернення, часто ще у госпіталях.

    На думку авторки, такий формат забезпечує найвищий рівень довіри, адже людина спілкується з тим, хто вже пережив подібний досвід.

    Чому це має цікавити бізнес

    У колонці наголошується, що головне питання для роботодавців полягає не в тому, як створити вакансії для ветеранів.

    Набагато важливіше — сформувати таке робоче середовище, куди ветерани захочуть повернутися.

    За останні два роки програми, побудовані на принципах посттравматичного зростання, реалізовувалися спільно з великими українськими компаніями, зокрема групою «Метінвест» та «Нафтогазом».

    Учасники проходили спеціальні ветеранські кемпи, програми декомпресії та психологічної адаптації, які допомагали інтегрувати бойовий досвід у мирне життя, зміцнювати сімейні стосунки та визначатися з подальшим професійним розвитком.

    За словами авторки, одним із найважливіших результатів стало формування всередині компаній ветеранських спільнот, де працівники підтримують один одного та допомагають адаптуватися новим колегам.

    Бізнесу доведеться змінювати корпоративну культуру

    Експерти дедалі частіше наголошують, що повернення ветеранів стане не лише кадровим, а й управлінським викликом.

    Компаніям необхідно навчати керівників працювати з працівниками, які мають бойовий досвід, переглядати HR-політики, розвивати програми психологічної підтримки та формувати культуру взаємної поваги.

    Йдеться не про особливе ставлення чи зниження професійних вимог, а про розуміння того, що військовий досвід часто змінює стиль комунікації, мотивацію та підходи до роботи.

    Саме тому адаптація ветеранів дедалі частіше розглядається не як благодійність чи корпоративна соціальна відповідальність, а як повноцінний бізнес-процес.

    Найбільший виклик — змінити ставлення

    На завершення авторка звертає увагу на поширену помилку роботодавців.

    На її думку, ветеранів не варто сприймати виключно як людей, яким необхідно допомагати. Натомість вони є фахівцями, які отримали унікальний досвід відповідальності, командної роботи, прийняття рішень у кризових ситуаціях та лідерства.

    Саме тому головним завданням українського бізнесу стає не лише створення робочих місць, а й готовність побачити у ветеранах потенціал для розвитку компаній. В умовах, коли країна поступово готується до післявоєнного відновлення, питання інтеграції мільйонів ветеранів у цивільне життя стає одним із ключових факторів майбутнього економічного розвитку України.

  • До 170 тисяч гривень на місяць: українські роботодавці відкрили понад 242 тисячі вакансій, а дефіцит кадрів штовхає зарплати вгору

    До 170 тисяч гривень на місяць: українські роботодавці відкрили понад 242 тисячі вакансій, а дефіцит кадрів штовхає зарплати вгору

    Український ринок праці продовжує відновлюватися, попри війну та гострий дефіцит робочої сили. За перші шість місяців 2026 року роботодавці подали до Державної служби зайнятості понад 242 тисячі вакансій, що майже на 5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Одночасно зростає і кількість компаній, які шукають працівників: із січня по червень із державною службою співпрацювали майже 76 тисяч роботодавців, що на 6,2% більше, ніж торік. Найбільшу активність демонструє Львівська область, а окремі роботодавці вже готові пропонувати цивільним спеціалістам зарплату до 170 тисяч гривень на місяць.

    За інформацією Державної служби зайнятості, протягом першого півріччя її послугами скористалися майже 390 тисяч громадян. Із них близько 220 тисяч отримали статус безробітного, а майже 194 тисячі вже знайшли нову роботу за сприяння служби. Загальний рівень укомплектування вакансій зріс до 54,5%, що також свідчить про поступове пожвавлення ринку праці.

    Водночас головною проблемою для українських компаній залишається нестача персоналу. Через мобілізацію, міграцію населення, демографічні втрати та структурні зміни економіки підприємствам дедалі важче знайти працівників навіть на традиційно популярні спеціальності. Саме кадровий дефіцит став одним із головних чинників зростання зарплат.

    Найактивніше роботодавці шукали працівників у Львівській області. Тут із початку року із центрами зайнятості співпрацювали понад 6,6 тисячі підприємств і компаній, які запропонували більше 28 тисяч вакансій. Це становить майже 12% від усіх зареєстрованих вакансій країни. Високі показники також демонстрували Дніпропетровська, Харківська, Одеська області та Київщина. Найшвидше ж кількість вакансій зростала у Запорізькій та Закарпатській областях.

    Серед професій найбільший попит традиційно зберігається на робітничі спеціальності та сферу торгівлі. Найбільше роботодавці потребують водіїв автотранспортних засобів — понад 10,6 тисячі вакансій. На другому місці продавці продовольчих товарів — майже 9,8 тисячі пропозицій. Також активно шукають продавців-консультантів, кухарів і бухгалтерів. Ці професії вже кілька років поспіль залишаються серед найдефіцитніших в Україні.

    Найбільше уваги привернули зарплати за окремими вакансіями. Абсолютним лідером стала посада оператора радіочастотного контролю із середньою пропозицією 170 тисяч гривень на місяць. На другому місці — вишкоелектромонтажник із зарплатою до 150 тисяч гривень. Технічним керівникам пропонують у середньому 142,8 тисячі гривень, начальникам або завідувачам підрозділів — близько 140 тисяч, а директорам виробництва — приблизно 125 тисяч гривень.

    Такі суми значно перевищують середню заробітну плату в Україні. За даними Держстату, середня номінальна зарплата штатних працівників у першому кварталі 2026 року становила майже 28,9 тисячі гривень. Отже, найвищі пропозиції роботодавців перевищують середній рівень доходів майже у шість разів.

    Втім, у Державній службі зайнятості наголошують, що рекордні зарплати стосуються переважно вузькопрофільних спеціалістів із високою кваліфікацією, яких на ринку практично неможливо знайти. Йдеться про складні технічні професії, керівників виробництва, спеціалістів із високим рівнем відповідальності та дефіцитними компетенціями.

    Паралельно зростає попит і на навчання. Лише за перше півріччя майже 37 тисяч українців отримали направлення на професійну підготовку або перепідготовку. Із них близько 21 тисячі навчалися у центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. Після завершення курсів понад 82% випускників успішно працевлаштовуються.

    Окремим напрямком стала підтримка людей старшого віку. У травні стартував державний проєкт «Досвід має значення», який допомагає працевлаштовувати українців віком 50+. За два місяці майже 900 людей пройшли стажування, а понад 1,1 тисячі вже отримали роботу. Це має частково компенсувати нестачу кадрів у багатьох галузях економіки.

    Експерти зазначають, що кадровий голод залишається однією з найбільших проблем українського бізнесу. Через мобілізацію значної частини працездатного населення, виїзд громадян за кордон та демографічні втрати підприємствам дедалі складніше комплектувати штат. Саме тому компанії змушені активніше конкурувати між собою не лише розміром зарплати, а й додатковими бонусами, навчанням, соціальними пакетами та можливістю гнучкого графіка.

    Попри позитивну динаміку, роботодавці визнають, що знайти кваліфікованих працівників стає дедалі складніше. Найгостріше ця проблема відчувається у транспортній сфері, будівництві, виробництві, торгівлі та громадському харчуванні. Саме там кількість вакансій значно перевищує число кандидатів.

    У Державній службі зайнятості прогнозують, що до кінця року попит на працівників залишатиметься високим. Найбільше шансів швидко знайти роботу матимуть представники робітничих професій, водії, продавці, кухарі, бухгалтери, інженери та технічні спеціалісти. А конкуренція між роботодавцями за кваліфіковані кадри й надалі підштовхуватиме рівень оплати праці вгору, особливо у сферах, де дефіцит персоналу вже став системною проблемою.

  • Українці можуть безкоштовно опанувати нову професію

    Українці можуть безкоштовно опанувати нову професію

    В Україні розпочався набір учасників на програму розвитку професійних навичок TVET, яка реалізується в межах міжнародного проєкту REMARKET. Ініціатива відкриває можливість для сотень українців безкоштовно пройти професійну перепідготовку, опанувати нову спеціальність або підвищити кваліфікацію відповідно до сучасних потреб ринку праці. Програма насамперед орієнтована на ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, людей, які повернулися з-за кордону, а також інших громадян, які прагнуть знайти нову роботу або змінити професію. Загалом у межах проєкту планують навчити до 800 учасників із восьми областей України.

    Про це повідомляє платформа “Ветеран”.

    Організатори наголошують, що проєкт TVET є одним із напрямків підтримки українців, які через повномасштабну війну втратили роботу, були змушені змінити місце проживання або потребують нових професійних навичок для працевлаштування. Програма покликана допомогти людям швидше адаптуватися до нових економічних умов та отримати спеціальності, які нині користуються найбільшим попитом серед роботодавців.

    До участі запрошують жителів восьми областей України: Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Івано-Франківської та Львівської. Саме у цих регіонах працюватимуть навчальні заклади та партнери проєкту, які проводитимуть підготовку майбутніх слухачів.

    Подати заявку можуть одразу кілька категорій громадян. Насамперед це внутрішньо переміщені особи, які були змушені покинути свої домівки через бойові дії. Також учасниками можуть стати українці, які повернулися додому після перебування за кордоном, місцеві мешканці громад, де реалізовується проєкт, ветерани війни, а також люди, які вже мають роботу, але хочуть опанувати нову професію чи змінити сферу діяльності.

    Водночас організатори повідомляють, що під час відбору перевагу надаватимуть представникам соціально вразливих категорій населення. Йдеться про жінок, людей з інвалідністю, молодь віком від 18 до 25 років, яка ще не має достатнього професійного досвіду, осіб віком понад 50 років, ветеранів, а також представників етнічних меншин. Такий підхід має забезпечити рівний доступ до освіти для тих категорій населення, які найчастіше стикаються зі складнощами під час пошуку роботи.

    Організатори звертають увагу, що скористатися можливістю навчання в межах програми можна лише один раз. Це дозволить надати шанс отримати нову професію максимально широкому колу українців.

    Програма TVET побудована таким чином, щоб навчання максимально відповідало сучасним потребам економіки та роботодавців. Саме тому основна увага приділяється спеціальностям, на які сьогодні спостерігається стабільно високий попит як у приватному секторі, так і на підприємствах, що працюють у сфері виробництва, послуг та аграрного комплексу.

    Серед базових напрямків навчання — швейне виробництво, пекарська справа та бджільництво. Ці професії залишаються затребуваними у багатьох регіонах країни та відкривають можливості як для офіційного працевлаштування, так і для започаткування власної справи.

    Однак перелік доступних спеціальностей цим не обмежується. Для учасників індивідуальних курсів передбачено значно ширший вибір напрямків підготовки. Залежно від потреб регіону та власних професійних планів можна обрати навчання у сферах будівництва, логістики, маркетингу, технічного обслуговування, ремонту обладнання, професійних сервісів, виробництва, торгівлі та інших галузях.

    Організатори зазначають, що навчальні програми формуються з урахуванням реального попиту роботодавців, тому після завершення курсів випускники матимуть значно більше шансів знайти роботу або розпочати власну професійну діяльність.

    Програма передбачає два формати участі. Перший — групові курси TVET, які повністю фінансуються організаторами. Для слухачів таке навчання є безкоштовним. Воно проходитиме на базі закладів професійної освіти, а його тривалість залежатиме від обраної спеціальності — від двох тижнів до чотирьох місяців.

    Другий формат — індивідуальні курси. У цьому випадку учасник самостійно обирає навчальний заклад або освітнього провайдера, який найбільше відповідає його професійним потребам. Програма компенсує значну частину вартості такого навчання, однак власний внесок слухача повинен становити щонайменше 25% від загальної ціни курсу. Тривалість індивідуального навчання може коливатися від 10 академічних годин до шести місяців.

    Навчальний процес проходитиме в очному або змішаному форматі залежно від спеціальності та можливостей конкретного навчального закладу. При цьому обов’язковою складовою курсів стане практична підготовка. Учасники не лише вивчатимуть теорію, а й виконуватимуть практичні завдання, працюватимуть із професійним обладнанням та набуватимуть реальних навичок, які можна буде використовувати вже після завершення навчання.

    Після успішного проходження програми кожен учасник отримає документ, що підтверджує здобуту кваліфікацію. Це може бути сертифікат або диплом, залежно від виду навчання та освітньої програми.

    Організатори наголошують, що головною метою проєкту є не лише навчання новим професіям, а й сприяння економічному відновленню українських громад. Підготовка кваліфікованих кадрів має допомогти підприємствам швидше знаходити працівників, а українцям — отримувати стабільну роботу та підвищувати власний рівень доходів.

    Особливе значення програма має для ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб, які після повернення до цивільного життя часто потребують нових професійних навичок або змушені повністю змінювати сферу діяльності. Аналогічна підтримка є важливою і для українців, які повернулися з-за кордону та прагнуть швидше інтегруватися у вітчизняний ринок праці.

    Для участі необхідно звернутися до представництва програми у своєму регіоні. Реєстрація вже відкрита для жителів Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Івано-Франківської та Львівської областей. Саме там учасники зможуть отримати консультацію, дізнатися про доступні спеціальності, умови навчання та подати заявку на участь.

    Проєкт REMARKET реалізується міжнародними організаціями Caritas Switzerland, Карітас Україна, Карітас-Спес Україна та SPARK. Ініціатива є частиною ширшої програми підтримки економічного відновлення України, розвитку професійної освіти та підготовки кваліфікованих фахівців для відбудови країни в умовах війни та післявоєнної реконструкції.

  • Повернення українців з-за кордону, що може змусити мільйони людей повернутися додому

    Повернення українців з-за кордону, що може змусити мільйони людей повернутися додому

    Станом на початок 2026 року за кордоном залишається понад 5,6 млн українців, з яких близько 4,37 млн перебувають під тимчасовим захистом у країнах ЄС. Це найбільше вимушене переміщення в Європі з часів Другої світової війни.

    До кінця 2025 року з-за кордону повернулося близько 1,1 млн осіб за даними IOM. З урахуванням внутрішньо переміщених осіб загальна кількість тих, хто повернувся, перевищує 4,4 млн. Однак прогнози Центру економічної стратегії (п’ята хвиля, лютий 2026) залишаються стриманими. У базовому сценарії очікується повернення близько 1,6 млн, в оптимістичному до 2,2 млн, у песимістичному лише 1,3 млн.

    Серед 1,1 млн тих, хто повернувся, більшість становлять люди, які виїжджали в перші місяці повномасштабного вторгнення і повернулися, коли лінія фронту відійшла від їхніх регіонів. Ці повернення часто носять тимчасовий характер. При новому витку обстрілів або енергетичній кризі багато хто знову виїжджає.

    Дослідження CES показує стабілізацію намірів на рівні 43% тих, хто бажає повернутися, при цьому 36% не планують або сумніваються. Ті, хто вже повернувся, здебільшого мають міцні сімейні зв’язки в Україні, виїжджали через прямі бойові дії та отримали компенсацію або відновили житло. Глибоко інтегровані за кордоном, з дітьми в місцевих школах, стабільною роботою та соціальною мережею, повертаються значно рідше.

    Зростання виїзду молодих чоловіків у 2025 році

    Рішення 2025 року про вільний виїзд чоловіків 18-22 років для навчання та роботи суттєво змінило структуру міграції. За даними CES та ZOiS Berlin, частка молодих чоловіків серед біженців зросла на 25%. Кожний четвертий у цій групі залишив країну саме після послаблення.

    Мотивація була раціональною, а не панікою. 70% молодих людей називали головною причиною постійну загрозу життю та здоров’ю. Далі йшли страх мобілізації, переривання кар’єри та болісне відчуття «втрачених років». Багато з них уже мали якісну освіту, хороше знання іноземних мов та певну фінансову подушку, що дозволяло їм відносно швидко адаптуватися за кордоном. Основні країни призначення, які вони обирали: Німеччина, Польща та Чехія.

    Рівень зайнятості в цій групі сягає 49%. Але психологічна ціна виявилася дуже високою. Майже третина молодих чоловіків зазначає серйозні проблеми з ментальним здоров’ям, що майже вдвічі перевищує середні показники. Багато хто стикається з хронічним стресом, тривожністю та відчуттям відірваності від батьківщини.

    Нова реальність для українських біженців у Європі

    Первісна солідарність Європи була справді вражаючою та безпрецедентною за своїми масштабами. Польща прийняла понад 2 млн українців за лічені тижні, а понад 90% поляків активно підтримували надання допомоги. Європейський Союз уперше в своїй історії застосував Директиву про тимчасовий захист у такому величезному масштабі, що дозволило мільйонам людей швидко отримати легальний статус, доступ до ринку праці, освіти та медичних послуг.

    Крістін Гойєр, представниця UNHCR у Польщі, у березні 2022 року заявила: «Це була величезна робота з боку людей, місцевих громад, муніципалітетів та уряду Польщі щодо прийому та розміщення новоприбулих».

    До 2026 року ситуація помітно змінилася. Під тимчасовим захистом залишаються 4,37 млн українців, основні країни прийому: Німеччина, Польща та Чехія. Рівень зайнятості серед біженців досяг 57%, а завдяки високій кваліфікації багатьох українців вдалося частково закрити хронічні кадрові дефіцити в ключових секторах економіки.

    Однак на тлі затяжної війни поступово наростає втома приймаючих суспільств. Політичний дискурс дедалі частіше акцентує увагу на «справедливості» розподілу ресурсів між власними громадянами та біженцями.

    Європейські держави починають поступово посилювати або коригувати умови перебування українських біженців. Значне фінансове навантаження на бюджети. Виплати допомоги, медична допомога та освіта вимагають великих витрат. Зростання популярності правих та антиміграційних партій змушує уряди демонструвати турботу про власних громадян в першу чергу. Також існують побоювання довгострокового «звикання» до допомоги та зниження мотивації до повернення.

    У результаті в низці країн обговорюють або вже запроваджують обмеження. Йде скорочення термінів та обсягів соціальної підтримки, жорсткіші вимоги до працевлаштування, перевірки реальної потреби та поступовий перехід від масового тимчасового захисту до індивідуальних рішень. Ці зміни посилюють відчуття невизначеності та тимчасовості статусу серед біженців. Для багатьох це створює додатковий психологічний тиск та бюрократичні бар’єри. Парадоксальним чином, чим довше триває така невизначеність, тим міцніше частина людей вбудовується в нове життя, шукає стабільну роботу, влаштовує дітей у школи та намагається мінімізувати ризики, пов’язані з поверненням. У підсумку ймовірність повернення в Україну для значної частини біженців лише знижується.

    Фактори та механізми, що стимулюють повернення

    В Україні вже впроваджено деякі корисні програми — єВідновлення (компенсації за житло), платформа «Ukraine is Home» (інформація та пробні поїздки без втрати статусу), підтримка IOM, програми визнання кваліфікацій та пільги для роботодавців. Однак цих заходів явно недостатньо, щоб повернути більшу частину українців. Вони залишаються фрагментарними, залежать від зовнішнього фінансування та слабо скоординовані з майбутнім завершенням тимчасового захисту в ЄС після березня 2027 року. Окремих інструментів не вистачає для вирішення завдання такого масштабу, потрібна повноцінна комплексна стратегія.

    Повернення визначають кілька ключових факторів. Безпека — безумовна основа, без реального покращення ППО, розмінування та стабільної енергетики масового повернення чекати не доводиться. Не менш важливо відновлення житла та інфраструктури, без видимого прогресу сім’ї з дітьми не наважаться повернутися.

    Вирішальну роль відіграють економічні стимули, якісні робочі місця, допомога з переїздом, визнання кваліфікацій та підтримка бізнесу. Емоційні заклики працюють лише за наявності реальної матеріальної перспективи. Важливою є й соціально-психологічна реінтеграція — ПТСР, моральна травма та проблеми адаптації дітей вимагають системної допомоги. Усе це має спиратися на довіру до держави та прозору комунікацію.

    Перспективи розвитку подій і необхідні кроки

    Повернення українців матиме поступовий та селективний характер. В першу чергу повернуться ті, хто зберіг міцні сімейні зв’язки, житло та можливості працевлаштування в Україні. Водночас глибоко інтегровані сім’ї та молоді спеціалісти, як правило, залишаться за кордоном або перейдуть на «човникову» модель життя між країнами.

    Головний стратегічний ризик — втрата значної частини людського капіталу, особливо покоління 2025 року. Це поглибить кадровий дефіцит у ключових галузях, посилить демографічний спад та соціальну фрагментацію суспільства. Крім того, Україна може втратити цінні європейські компетенції та досвід, які могли б суттєво прискорити післявоєнне відновлення.

    У разі реалізації продуманої стратегії повернення 1,5-2 млн осіб, навпаки, стане потужним каталізатором відродження країни. Притік кваліфікованих кадрів, підприємців та нових знань здатен дати значний імпульс економічному та соціальному розвитку.

    Для цього Україні необхідна офіційна національна стратегія повернення та реінтеграції, яка об’єднає розрізнені зусилля в єдину систему. Стратегія має передбачати комплексний пакет заходів підтримки сімей, включаючи фінансову допомогу, пріоритетне житло та працевлаштування, медичний супровід, а також чітку координацію з ЄС щодо завершення тимчасового захисту після березня 2027 року. Особливу увагу потрібно приділити прискореному відновленню житла та критичної інфраструктури в регіонах повернення, створенню масштабної системи психологічної допомоги, сімейної терапії та підтримки освіти дітей. Ключовими елементами мають стати регулярна прозора комунікація з громадянами та постійний координаційний орган, відповідальний за реалізацію та моніторинг стратегії.

    Масового автоматичного повернення не відбудеться. Лише поєднання реальної безпеки, видимого прогресу у відновленні, економічних можливостей та якісної соціально-психологічної реінтеграції здатне принципово змінити ситуацію. До березня 2027 року в України залишається обмежене вікно можливостей. Чим оперативніше та переконливіше буде запропонована стратегія, тим більше людей зроблять вибір на користь повернення. Зволікання загрожує необоротною втратою людського капіталу та суттєвим уповільненням відновлення країни на десятиліття. Успішна реалізація, навпаки, дозволить трансформувати одну з найбільших міграційних хвиль сучасності у стратегічний ресурс національного відродження.

     

  • В Україні посилили правила бронювання

    В Україні посилили правила бронювання

    В Україні оновили підхід до бронювання працівників критично важливих підприємств від мобілізації, запровадивши нові вимоги до бізнесу та уточнивши критерії отримання відповідного статусу. Про це під час виступу у Верховній Раді заявив міністр економіки України Олексій Соболев.

    За його словами, система бронювання залишається одним із ключових механізмів, який дозволяє з одного боку забезпечувати обороноздатність держави, а з іншого — зберігати стабільну роботу критичних секторів економіки. Водночас уряд визнає необхідність регулярного перегляду правил, адже ситуація на ринку праці та потреби Збройних сил суттєво змінюються під час повномасштабної війни.

    Базою для бронювання залишається статус критично важливого підприємства, який компанія може отримати лише за умови відповідності щонайменше трьом критеріям. Два з них є обов’язковими — це рівень середньої заробітної плати та відсутність податкової заборгованості. Відтепер середня зарплата має становити не менше 26 тисяч гривень, а для підприємств, розташованих у прифронтових регіонах, цей поріг знижено до 21 600 гривень.

    Третій критерій підприємства обирають самостійно. Це може бути, зокрема, обсяг сплачених податків (понад 1,5 млн гривень на рік), річна валютна виручка (понад 32 млн євро) або інші показники, визначені галузевими чи регіональними органами влади. Загалом у системі існують сотні різних критеріїв, які застосовуються залежно від сфери діяльності.

    Окрему увагу уряд приділив оновленню секторальних підходів. Як повідомив Соболев, усі державні органи переглянули власні критерії визначення критично важливих підприємств відповідно до нової постанови Кабінету міністрів. Частину нормативних актів уже затверджено та опубліковано, решта має бути фіналізована найближчим часом.

    Серед прикладів оновлення — посилення вимог до окремих галузей. Зокрема, у сфері виробництва протезів змінили підхід до оцінки критичності: якщо раніше достатньо було забезпечувати протезування щонайменше 50 осіб на рік, то тепер цей показник підвищено до 300.

    За попередніми оцінками, нові секторальні та регіональні критерії торкнуться приблизно 20% підприємств, які мають пройти повторне підтвердження статусу критично важливих. Для них передбачено обов’язкове подання оновленого пакета документів і перевірку відповідності новим вимогам.

    Водночас для решти компаній, де критерії не змінилися, уряд запровадив спрощену процедуру підтвердження статусу. Вона передбачає подання лише базових фінансових документів — довідки про середню зарплату та податкової звітності за останній місяць. Кінцевий термін подання — 10 серпня.

    Окремо змінено підхід до обліку працівників, які працюють за сумісництвом у кількох компаніях. Відтепер вони враховуються у квоті бронювання лише за одним місцем роботи — тим, де мають найдовший трудовий стаж. За словами міністра, це рішення ухвалене для запобігання зловживанням, коли одного працівника могли враховувати одразу кілька підприємств для збільшення квоти.

    Міністр також зазначив, що бізнес був завчасно поінформований про ці зміни ще на початку червня, що дало змогу підприємствам підготуватися до нових правил. Компанії, які перевищили встановлені квоти бронювання після перерахунку, отримають відповідні повідомлення і повинні будуть привести кількість заброньованих працівників у відповідність до нових норм протягом тижня.

    У Міністерстві економіки наголошують, що мета оновлення системи — зробити бронювання більш адресним і справедливим, а також забезпечити, щоб у переліку критично важливих залишалися лише ті підприємства, які реально мають значення для економіки, інфраструктури або оборони держави.

    Раніше уряд уже посилював критерії для окремих секторів, зокрема аграрного та лісового господарства, а також переглядав вимоги до великих компаній щодо доходів і зайнятості. Загалом кількість заброньованих працівників в Україні за останній рік зросла більш ніж на 300 тисяч, що, за словами уряду, також стало однією з причин перегляду системи.

  • Більше роботи і вищі зарплати: в Україні зростає інклюзивний ринок праці

    Більше роботи і вищі зарплати: в Україні зростає інклюзивний ринок праці

    В Україні роботодавці дедалі активніше відкривають вакансії, орієнтовані на людей з інвалідністю, а умови праці та рівень оплати в таких пропозиціях демонструють помітне зростання. За останній рік кількість інклюзивних вакансій збільшилася на 17%, а середній рівень зарплат у них зріс на 26%, що свідчить про поступову трансформацію ринку праці в бік більшої доступності та конкуренції за працівників. Про це йдеться у дослідженні платформи OLX Робота.

    Аналітики зазначають, що у травні 2026 року на ринку праці було розміщено 13 135 вакансій, у яких роботодавці прямо вказують можливість працевлаштування людей з інвалідністю. Для порівняння, у травні попереднього року таких пропозицій було 11 225, що демонструє стабільне зростання попиту на інклюзивну робочу силу. Експерти пов’язують цю тенденцію насамперед із дефіцитом кадрів у багатьох секторах економіки, який змушує компанії розширювати коло потенційних кандидатів та впроваджувати більш гнучкі підходи до найму.

    Водночас значно змінилися й фінансові умови. Якщо ще рік тому медіанна зарплата у вакансіях для людей з інвалідністю становила близько 21 тисячі гривень, то нині цей показник зріс до 26,4 тисячі гривень. У дослідженні підкреслюється, що таке зростання зумовлене не лише загальною інфляційною динамікою на ринку праці, а й конкуренцією між роботодавцями, які змушені пропонувати вищу оплату для залучення працівників у ключових галузях.

    Найвищі зарплати у сегменті інклюзивних вакансій фіксуються у будівельній та технічній сферах, де попит на робочу силу залишається стабільно високим. Зокрема, найбільш оплачуваною професією серед таких вакансій є штукатур, де медіанна зарплата сягає близько 80 тисяч гривень, що на 23% перевищує середні показники по ринку для цієї спеціальності. Також у переліку лідерів за рівнем доходу перебувають фасадники із зарплатою близько 75 тисяч гривень, муляри з показником 73,3 тисячі гривень, далекобійники з доходом близько 60 тисяч гривень, стоматологи також із рівнем близько 60 тисяч гривень, рихтувальники з оплатою 56,3 тисячі гривень, а також монтажники, автомаляри, маляри та автоелектрики, яким пропонують у середньому близько 50 тисяч гривень на місяць.

    Аналітики звертають увагу, що у більшості зазначених професій рівень оплати праці для людей з інвалідністю не поступається середньоринковому, а подекуди навіть перевищує його. Це свідчить про те, що роботодавці поступово відходять від стереотипного підходу до працевлаштування та дедалі більше орієнтуються на реальні професійні навички кандидатів, а не на їхній соціальний статус чи фізичні обмеження.

    У OLX Робота підкреслюють, що повномасштабна війна стала одним із ключових факторів, який прискорив зміни на ринку праці. З одного боку, значна частина працездатного населення була змушена змінити місце проживання або сферу діяльності, з іншого — бізнес зіткнувся з гострим дефіцитом кадрів. У результаті роботодавці почали активніше впроваджувати інклюзивні підходи до найму та створювати умови, які дозволяють залучати ширше коло працівників, зокрема людей з інвалідністю.

    Експерти зазначають, що зростання кількості таких вакансій є позитивним сигналом для ринку праці, адже воно свідчить про поступове формування більш відкритої та конкурентної системи зайнятості. Водночас підвищення рівня зарплат у цих пропозиціях демонструє, що інклюзивність поступово перестає бути виключно соціальною ініціативою і все більше стає економічно обґрунтованою стратегією для бізнесу.

    Раніше повідомлялося, що в Україні також зростає кількість сезонних вакансій, однак разом із цим посилюється конкуренція за тимчасову роботу. Окремі аналітичні дослідження ринку праці фіксують і значний гендерний розрив в оплаті праці, який у середньому становить близько 27%, при цьому найбільші відмінності спостерігаються у сферах фінансів, ІТ та мистецтва.

  • Кадрова криза загострюється: у прифронтових областях дедалі менше відгуків на ва

    Кадрова криза загострюється: у прифронтових областях дедалі менше відгуків на ва

    У прифронтових регіонах України фіксується стійке поглиблення дисбалансу на ринку праці, де з одного боку зростає кількість вакансій, а з іншого — зменшується активність шукачів роботи. Про це свідчить аналітичне дослідження OLX-робота, яке охоплює Запорізьку, Харківську, Сумську, Херсонську та Миколаївську області та відображає тенденції зайнятості в умовах війни та економічної нестабільності.

    Згідно з даними дослідження, роботодавці у цих регіонах продовжують активно розміщувати вакансії, причому попит на персонал у порівнянні з травнем 2025 року зріс приблизно на 2%, однак кількість відгуків від кандидатів навпаки демонструє зниження. Це свідчить про посилення кадрового дефіциту, який у прифронтових областях відчувається значно гостріше, ніж у середньому по країні.

    Найбільший обсяг пропозицій роботи традиційно припадає на сферу роздрібної торгівлі, зокрема на позицію продавця. Саме ця категорія залишається найбільш масовою як за кількістю оголошень, так і за рівнем конкуренції серед кандидатів. Водночас навіть у цьому сегменті спостерігається помітне скорочення кількості відгуків, яке за рік становить близько 20%, що може свідчити про загальне зниження мобільності робочої сили або зміну пріоритетів працевлаштування населення.

    Окрему роль на ринку праці відіграють вакансії для водіїв, які залишаються одними з найбільш затребуваних у прифронтових регіонах. Найвищі медіанні зарплати для цієї категорії зафіксовані у Харківській області, де вони сягають 32,5 тисячі гривень, тоді як у Херсонській області цей показник становить близько 30 тисяч гривень. У Сумській, Запорізькій та Миколаївській областях рівень оплати праці водіїв перебуває в межах приблизно 27,5 тисячі гривень, що свідчить про відносну стабільність попиту на цю професію попри регіональні ризики.

    Ще одним важливим сегментом ринку залишаються вакансії для різноробочих, які демонструють високий рівень попиту з боку роботодавців, особливо у промислових та логістичних сферах. У Харківській області медіанна зарплата для таких працівників становить близько 22,5 тисячі гривень, що є найвищим показником серед прифронтових регіонів. У Запорізькій області цей рівень становить приблизно 21 тисячу гривень, тоді як у Миколаївській та Сумській областях він тримається на позначці близько 20 тисяч гривень.

    Сфера громадського харчування також залишається важливим елементом локального ринку праці, зокрема у Миколаївській, Запорізькій та Херсонській областях, де роботодавці активно шукають кухарів. Рівень заробітної плати у цій категорії варіюється залежно від регіону і становить приблизно від 15 тисяч гривень у Херсонській області до 18,5–19 тисяч гривень у Миколаївській та Запорізькій областях.

    Окрім основних професій, у прифронтових регіонах стабільно затребуваними залишаються вантажники, баристи, продавці-консультанти, автослюсарі та охоронці. Ці спеціальності формують основу ринку праці в умовах обмеженої економічної активності та структурних змін у зайнятості населення.

    Аналітики також звертають увагу на зміну поведінки шукачів роботи. Попри загальне зниження відгуків у ряді категорій, у деяких професіях фіксується зростання інтересу. Зокрема, збільшується кількість відгуків на вакансії різноробочих, барист, касирів і водіїв, що може свідчити про прагнення населення до більш стабільних або доступних форм зайнятості в умовах війни та економічної невизначеності.

    На тлі цих процесів в Україні загалом зберігається гострий дефіцит кадрів. За даними Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, 69% підприємств називають нестачу працівників однією з головних перешкод для ведення бізнесу під час війни, що додатково ускладнює ситуацію на ринку праці та підсилює регіональні дисбаланси.

  • Гроші понад оклад: роботодавців зобов’язали провести перерахунок зарплат

    Гроші понад оклад: роботодавців зобов’язали провести перерахунок зарплат

    У червні 2026 року частина українців отримає підвищені виплати завдяки відновленню індексації заробітних плат. Роботодавці вперше з початку року повинні провести відповідний перерахунок для працівників, яким не підвищували оклади або переглядали їх лише на початку року. Відповідні роз’яснення надала Державна служба України з питань праці.

    Індексація заробітної плати є одним із механізмів державного захисту доходів громадян від інфляції. Вона дозволяє частково компенсувати зростання споживчих цін та зберегти купівельну спроможність працівників в умовах подорожчання товарів і послуг.

    У 2026 році порядок проведення індексації змінився. Відповідно до статті 41 Закону України про Державний бюджет на 2026 рік, обчислення індексу споживчих цін для індексації доходів населення здійснюється наростаючим підсумком починаючи із січня 2026 року. Саме січень став новим базовим місяцем для проведення розрахунків. Водночас індексація, яка була сформована станом на грудень 2025 року, з початку нового року більше не виплачується.

    Фактично це означає, що для більшості працівників, оклади яких не змінювалися після січня 2026 року, саме цей місяць є відправною точкою для визначення права на індексацію.

    Право на першу індексацію у 2026 році виникло після того, як накопичений індекс інфляції перевищив встановлений законодавством поріг у 103%. Під час розрахунку враховувалися показники інфляції за лютий, березень та квітень поточного року.

    Згідно з розрахунками, індекс споживчих цін за цей період становив 104,2%, що перевищило необхідний поріг. Через це роботодавці повинні провести індексацію вже у червні. Величина приросту індексу склала 4,2%.

    Експерти зазначають, що червень став першим місяцем реальної індексації після так званого “обнулення” на початку року. Саме тому бухгалтерські служби підприємств зараз активно перевіряють базові місяці працівників та здійснюють необхідні нарахування.

    Яку суму отримають працівники

    Розмір індексації обмежується прожитковим мінімумом для працездатних осіб. У 2026 році він становить 3328 гривень.

    Саме на цю суму застосовується коефіцієнт індексації 4,2%. У результаті максимальний розмір доплати для працівників із базовим місяцем січень 2026 року становить 139,78 гривні.

    Для працівників, оклади яких підвищувалися у лютому 2026 року, сума індексації є меншою та становить 103,17 гривні. Працівники, яким зарплати переглядалися пізніше — у березні, квітні або травні, наразі права на індексацію не мають, оскільки для них базовий місяць змінився і новий розрахунок інфляції ще не досяг необхідного порогу.

    Кого торкнеться перерахунок

    Насамперед індексація стосується працівників бюджетної сфери, державних установ, комунальних підприємств та приватного сектору, якщо роботодавці використовують найману працю та не підвищували оклади співробітникам після початку року.

    Водночас право на індексацію залежить не від дати прийняття працівника на роботу, а від дати останнього підвищення посадового окладу за відповідною посадою. Саме тому навіть новоприйнятий співробітник може отримати індексацію, якщо його посада має відповідний базовий місяць.

    Для працівників із неповною зайнятістю або тих, хто частину місяця перебував у відпустці чи на лікарняному, індексація розраховується пропорційно фактично відпрацьованому часу.

    Чи можуть роботодавці не платити індексацію

    Фахівці наголошують, що індексація є державною гарантією в оплаті праці. Ігнорування цього обов’язку може призвести до штрафів та претензій з боку контролюючих органів.

    Водночас законодавство передбачає механізм, який дозволяє уникнути нарахування індексації. Якщо роботодавець підвищує посадовий оклад працівника на суму, що перевищує можливу індексацію, місяць такого підвищення стає новим базовим місяцем. У такому випадку індексація не нараховується. Для працівників із базовим місяцем січень достатньо було підвищити оклад щонайменше на 140 гривень до червня 2026 року.

    Економісти зазначають, що нинішня сума індексації є доволі символічною та навряд чи суттєво вплине на добробут українців. Проте сам факт відновлення механізму індексації свідчить про поступове повернення до стандартних соціальних гарантій, які були частково переглянуті в попередні роки через складну економічну ситуацію.

    Наразі відомо, що аналогічні суми індексації збережуться також і в липні 2026 року. Якщо рівень інфляції надалі продовжить зростати, розміри доплат можуть бути переглянуті в наступних місяцях.

  • У Чехії хочуть скасувати захист для українців

    У Чехії хочуть скасувати захист для українців

    У Чехії знову загострилася політична дискусія щодо майбутнього українських біженців: частина політиків закликає переглянути або навіть скасувати систему тимчасового захисту, яка дозволяє громадянам України легально перебувати в країні через війну. Про це заявив лідер чеської партії СДПН і голова Палати депутатів Чехії Томіо Окамура, повідомляє České noviny.

    Під час ефіру на телеканалі Prima TV він висловив позицію, що Чехія має припинити дію тимчасового захисту для українців. Політик стверджує, що країна нібито стикається з надмірним навантаженням через велику кількість біженців, а частина місцевих мешканців висловлює невдоволення їхньою присутністю.

    «Якби це залежало від мене, я б негайно припинив тимчасовий захист», — заявив Окамура, додавши, що, на його думку, суспільство дедалі частіше ставить під сумнів масштаби прийому українців.

    Його слова викликали критику з боку представників інших політичних сил Чехії, які наголошують, що українці стали важливою частиною ринку праці та економічної системи країни. Зокрема, йдеться про дефіцит робочої сили в будівельній галузі, медицині, сфері догляду та промисловості, який частково компенсується за рахунок українських працівників.

    За офіційними даними, у Чехії нині перебуває близько 400 тисяч українців, які отримали тимчасовий захист. Понад 175 тисяч із них офіційно працевлаштовані та сплачують податки, що, за оцінками урядових структур, робить їх значним внеском у бюджет країни. Значну частину решти становлять діти, студенти та люди, які тимчасово не залучені до роботи.

    Урядові представники також наголошують, що присутність українців допомагає Чехії частково компенсувати дефіцит робочої сили та уникнути додаткових зобов’язань у межах європейського міграційного механізму ЄС. У політичних колах підкреслюють, що економічний ефект від працевлаштування українців у багатьох секторах є позитивним і вимірюваним.

    Водночас дискусія про майбутнє системи тимчасового захисту виходить за межі однієї країни. У Європейському Союзі тривають обговорення щодо продовження цього механізму після березня 2027 року, коли спливає чинний термін його дії. Розглядаються різні сценарії: від продовження статусу до поступового переходу на інші форми легального перебування або інтеграції.

    Окремо на рівні ЄС обговорюються можливі зміни для нових мігрантів, зокрема щодо чоловіків мобілізаційного віку. При цьому підкреслюється, що будь-які майбутні правила не повинні зачіпати тих українців, які вже перебувають у ЄС під захистом.

    За даними європейських соціальних досліджень, тривале перебування за кордоном також впливає на настрої українців. Частина біженців розглядає можливість повернення додому, однак значна кількість людей залишається в ЄС через стабільніші доходи, доступ до соціальних послуг та безпекову ситуацію в Україні.

    У Чехії це питання залишається політично чутливим: з одного боку, українці інтегрувалися в економіку і частково стабілізували ринок праці, з іншого — тема міграції активно використовується у внутрішньополітичних дискусіях. В уряді наголошують, що будь-які рішення щодо статусу біженців мають ухвалюватися на рівні ЄС, а не окремих держав, щоб уникнути правової та соціальної фрагментації.

  • Держава платить за нову професію: тисячі українців отримують ваучери на освіту

    Держава платить за нову професію: тисячі українців отримують ваучери на освіту

    Українці можуть безкоштовно опанувати нову професію або підвищити свою кваліфікацію за рахунок держави. Для цього діє програма ваучерів на навчання, яка у 2026 році дозволяє отримати до 33 280 гривень компенсації на здобуття освіти у ліцензованих закладах. Програма орієнтована на людей, які хочуть змінити професію, повернутися на ринок праці або отримати більш затребувану спеціальність в умовах воєнного часу та трансформації економіки.

    Про можливості програми в інтерв’ю РБК-Україна розповів заступник міністра освіти і науки Дмитро Завгородній. За його словами, держава щороку фінансує навчання для десятків тисяч українців, а загальна кількість учасників програми вже перевищила 68 тисяч осіб.

    Програма реалізується Міністерством економіки та Державною службою зайнятості. Головна її мета — допомогти громадянам адаптуватися до нових умов на ринку праці, де дедалі більшим попитом користуються технічні спеціальності, робітничі професії, медичні працівники та фахівці у сфері цифрових технологій.

    Ваучер фактично є державним сертифікатом на освіту. Якщо людина знаходить програму навчання вартістю до 33 280 гривень, її повністю може оплатити держава. Якщо ж курс або освітня програма коштують дорожче, різницю можна доплатити самостійно або за рахунок роботодавця.

    Сума підтримки у 2026 році зросла. Якщо раніше максимальний розмір ваучера становив 30 280 гривень, то тепер він збільшений до 33 280 гривень відповідно до чинного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

    Право на отримання ваучера мають кілька категорій громадян. Насамперед це українці віком від 45 років зі страховим стажем не менше 15 років, ветерани та ветеранки, внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, звільнені з військової служби, а також особи, які постраждали внаслідок війни або перебували в незаконному полоні. Водночас претендент повинен мати професійну, фахову передвищу або вищу освіту та не бути зареєстрованим як безробітний.

    Однією з головних переваг програми є свобода вибору. Українці можуть самостійно обирати як навчальний заклад, так і напрям підготовки. Навчання доступне у вишах, коледжах, професійно-технічних закладах та навчальних центрах, які мають відповідну ліцензію.

    Серед найпопулярніших напрямів навчання залишаються медсестринство, психологія, соціальна робота, будівельні спеціальності, транспортна галузь, енергетика, аграрний сектор та ІТ. Водночас значний попит мають короткострокові програми перепідготовки — зокрема курси зварювальників, електромонтерів, монтажників, операторів обладнання та інших робітничих професій.

    За даними Державної служби зайнятості, наразі для навчання за ваучером доступний 161 професійний напрямок — це 100 професій та 61 спеціальність. У 2026 році перелік додатково розширили, включивши такі професії, як водолаз, машиніст насосних установок, монтажник будівельний та няня.

    Особливо актуальною програма стала для ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб. Через війну багато людей втратили роботу або змушені були змінити місце проживання. Ваучер дозволяє швидко перекваліфікуватися та отримати нові навички, які відповідають сучасним потребам ринку праці. Експерти зазначають, що нині саме технічні спеціалісти та кваліфіковані робітники є одними з найбільш затребуваних в Україні.

    Подати заявку на отримання ваучера можна онлайн через сервіси Державної служби зайнятості або особисто у будь-якому центрі зайнятості. Для цього необхідно подати паспорт, ідентифікаційний код, документи про освіту та трудову діяльність, а також документи, які підтверджують належність до відповідної категорії отримувачів. Розгляд заявки триває до трьох робочих днів. Після отримання ваучера людина має 120 днів для укладення договору з обраним навчальним закладом.

    У Міністерстві освіти наголошують, що програма є одним із ключових інструментів професійної адаптації населення. В умовах післявоєнного відновлення країни Україні будуть потрібні десятки тисяч нових фахівців у сферах будівництва, енергетики, медицини, виробництва та високих технологій. Саме тому держава продовжує розширювати можливості для здобуття нових компетенцій та підтримувати тих, хто готовий інвестувати у власний розвиток.

    Фахівці також звертають увагу, що ваучер не можна використати для вже розпочатого або завершеного навчання. Він видається виключно на нову освітню програму після офіційного погодження заявки.

    Українці, які хочуть отримати нову професію або підвищити власну конкурентоспроможність на ринку праці, можуть скористатися реальною можливістю навчатися за державний кошт. А максимальна сума компенсації у понад 33 тисячі гривень дозволяє покрити значну частину витрат на освіту або навіть повністю оплатити навчання за багатьма популярними напрямами.