Golosnovinua.com

Позначка: санкції проти росії

  • «Циркони» з чипами Заходу: європейським послам показали іноземні деталі у ракетах РФ після масованої атаки по Україні

    «Циркони» з чипами Заходу: європейським послам показали іноземні деталі у ракетах РФ після масованої атаки по Україні

    Україна продемонструвала європейським дипломатам іноземні компоненти, виявлені у російських ракетах і дронах, якими Росія здійснила одну з наймасштабніших атак по Україні в ніч проти 24 травня. Уламки зброї, зібрані після ударів по Києву та інших регіонах, містили деталі виробництва США, Німеччини, Швейцарії, Великої Британії, Японії, Китаю та інших держав.

    Про це повідомили в Офісі президента України.

    За даними української влади, представникам європейських держав продемонстрували компоненти російських ракет «Циркон», «Калібр», Х-101, а також ударних дронів «Герань-2», якими РФ атакувала Україну у ніч на 24 травня.

    Особливу увагу дипломатів привернуло те, що частина іноземних компонентів була виготовлена вже у 2026 році, попри багаторівневі санкції проти Росії та офіційні заборони на постачання високотехнологічної продукції до країни-агресора.

    У Києві наголошують: це свідчить про те, що Росія досі має доступ до західної електроніки через посередників, паралельний імпорт та так звані «сірі» схеми постачання.

    За інформацією Офісу президента, дипломатам окремо показали плати з російської ракети «Орєшнік». На відміну від інших типів озброєння, ці елементи містили виключно російські та білоруські компоненти, виготовлені ще у 2004–2014 роках.

    Йдеться, зокрема, про мікрочипи та плати виробництва білоруського підприємства «Інтеграл», яке є одним із найбільших виробників електроніки у Білорусі та перебуває під санкціями Заходу.

    Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк під час зустрічі заявив, що критично важливо повністю перекрити постачання електронних компонентів до РФ.

    «Потрібно зосередитися та справді зупинити постачання деталей до Росії. Це стане значним ударом по потужностях російського оборонного виробництва», — наголосив він.

    За словами Власюка, Україна також закликала партнерів посилити контроль за доступом Білорусі до західної електроніки, оскільки частина продукції потрапляє до Росії саме через білоруські підприємства.

    У Києві вважають, що попри масштабні санкції, Росія змогла адаптуватися до обмежень і вибудувала мережу постачання критично важливих компонентів через треті країни.

    За даними української та західної розвідок, російський ВПК активно використовує компанії-посередники у країнах Кавказу, Центральної Азії, Близького Сходу та Азії для закупівлі мікроелектроніки подвійного призначення.

    Українська сторона наголошує, що сучасна російська високоточна зброя критично залежить від імпортних компонентів. Саме тому перекриття цих каналів може суттєво вплинути на здатність РФ виробляти ракети та дрони.

    На цьому тлі українська влада також закликала Європу активніше боротися з так званим «тіньовим флотом» Росії.

    Йдеться про мережу танкерів і суден, які використовуються для обходу санкцій, транспортування російської нафти та фінансування військової машини Кремля.

    Україна пропонує партнерам арештовувати такі судна на основі матеріалів, зібраних СБУ, ГУР, Службою зовнішньої розвідки та Офісом генерального прокурора.

    За інформацією ОП, під час зустрічі дипломатам також нагадали про масовану атаку РФ у ніч на 24 травня.

    Тоді Росія випустила по Україні сотні дронів та десятки ракет різних типів. У Києві, на Київщині та в інших регіонах було зафіксовано руйнування житлових будинків, пожежі та пошкодження цивільної інфраструктури.

    Одним із найбільш постраждалих районів столиці стала Лук’янівка, куди 25 травня міністр закордонних справ Андрій Сибіга запросив представників понад 70 іноземних держав.

    Дипломатам показали наслідки російських ударів, зруйновані будинки та уламки ракет.

    Крім того, внаслідок атаки було пошкоджено й будівлю Міністерства закордонних справ України.

    У Києві наголошують: демонстрація іноземних компонентів у російській зброї має стати ще одним аргументом для посилення санкційного тиску на РФ.

    Українська влада вже неодноразово заявляла, що Росія не змогла б підтримувати нинішні темпи виробництва ракет без доступу до західної мікроелектроніки.

    За оцінками аналітиків, у деяких типах російської зброї частка імпортних компонентів перевищує 70%.

    Попри це, російський ВПК продовжує знаходити шляхи обходу обмежень.

    Саме тому Україна закликає союзників перейти від формальних санкцій до жорсткішого контролю за експортом, реекспортом та діяльністю компаній-посередників.

    У Києві переконані: без перекриття доступу до електроніки та фінансових схем Росія не зможе довго підтримувати нинішній рівень ракетного терору проти України.

  • ЄС хоче обмежити право вето для нових членів через блокування Орбана

    ЄС хоче обмежити право вето для нових членів через блокування Орбана

    У Європейському Союзі почали обговорювати один із найбільш суперечливих сценаріїв майбутнього розширення блоку — тимчасове обмеження права вето для нових держав-членів після їх вступу до ЄС. Причиною таких дискусій став багаторічний досвід конфліктів усередині Союзу через позицію уряду Віктор Орбан, який неодноразово блокував ключові рішення Євросоюзу щодо України, санкційної політики та зовнішньої безпеки.

    Про це повідомляє The Guardian із посиланням на європейських дипломатів та джерела в інституціях ЄС. За інформацією видання, у Брюсселі дедалі серйозніше побоюються, що масштабне розширення Євросоюзу без внутрішньої реформи системи ухвалення рішень може фактично паралізувати роботу об’єднання.

    Йдеться про механізм одностайного голосування, який нині діє у низці критично важливих сфер. Зараз кожна країна-член ЄС має право накласти вето на рішення щодо зовнішньої політики, санкцій, безпекових питань, податкових реформ та окремих міжнародних угод. Саме ця система, яка десятиліттями вважалася гарантією рівноправності держав-членів, останніми роками дедалі частіше стає джерелом політичних криз усередині Євросоюзу.

    Особливе роздратування в Брюсселі викликала поведінка уряду Віктора Орбана, який регулярно використовував право вето як інструмент політичного тиску на партнерів по ЄС. Угорщина неодноразово блокувала або затягувала ухвалення пакетів допомоги Україні, санкцій проти Росії та низки зовнішньополітичних рішень. У багатьох європейських столицях це почали розглядати як приклад того, наскільки вразливою стала система одноголосного ухвалення рішень.

    Саме тому в Єврокомісії та серед держав-членів почали обговорювати варіант, за якого нові країни після вступу до ЄС протягом певного перехідного періоду не отримуватимуть автоматичного права блокувати рішення Союзу. За даними The Guardian, це може стосуватися насамперед сфер зовнішньої політики, санкційної політики та міжнародної безпеки.

    У Брюсселі побоюються, що якщо до ЄС одночасно приєднаються Україна, Молдова та країни Західних Балкан, кількість потенційних центрів блокування рішень різко зросте. За відсутності реформ це може ускладнити або навіть зробити неможливим швидке реагування ЄС на міжнародні кризи.

    Однією з перших держав, щодо яких потенційно можуть застосувати такий механізм, називають Чорногорію. Саме вона нині вважається найближчою до повноправного вступу до Євросоюзу серед усіх країн-кандидатів. Переговори про членство тривають уже 14 років, а цього місяця спеціальна технічна група провела перші засідання щодо підготовки фінального договору про вступ.

    Європейські дипломати визнають, що сама ідея тимчасового обмеження права вето є юридично та політично дуже складною. В ЄС побоюються, що такий підхід можуть сприйняти як створення “членів другого сорту”, що суперечить базовим принципам рівності всередині Союзу. Саме тому в Брюсселі наголошують, що мова може йти лише про тимчасовий перехідний механізм.

    Один із дипломатів ЄС назвав цю ідею “частиною креативного мислення”, яке зараз активно триває в межах дискусії про майбутнє розширення Союзу. За його словами, Європа намагається знайти модель, яка дозволить одночасно прийняти нових членів і не зруйнувати ефективність самої системи ухвалення рішень.

    Паралельно в Європі дедалі активніше обговорюють необхідність масштабної внутрішньої реформи ЄС. У Німеччина вже відкрито заявляють, що Євросоюз із 35 державами не зможе працювати за нинішньою моделлю. Міністр закордонних справ ФРН Йоганн Вадефуль раніше попереджав, що без переходу до нових механізмів голосування ЄС ризикує втратити керованість.

    На цьому тлі окремо обговорюється майбутнє Україна в Євросоюзі. У Брюсселі визнають, що Україна є особливим випадком через масштаб війни, необхідність післявоєнного відновлення та стратегічне значення для безпеки континенту. За оцінками ЄС, технічно Україна може завершити переговори про вступ приблизно за чотири роки, однак остаточні терміни залежатимуть як від внутрішніх реформ, так і від безпекової ситуації.

    Окрім цього, в Європі триває дискусія щодо проміжних моделей інтеграції для України. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц запропонував ідею “асоційованого членства”, яка дозволила б Україні брати участь у роботі європейських інституцій без повного права голосу на початковому етапі. Однак президент Володимир Зеленський уже публічно відкинув такий підхід, заявивши, що Україна прагне виключно повноправного і рівноправного членства.

    Усередині ЄС дедалі сильніше зростає розуміння того, що майбутнє розширення стане не лише випробуванням для країн-кандидатів, а й одним із найбільших викликів для самого Євросоюзу за останні десятиліття. Дискусії про право вето, реформу системи голосування та нову модель управління Союзом свідчать про те, що Європа вже готується до глибокої трансформації власної політичної архітектури.

  • ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    У Європейському Союзі загострилися внутрішні розбіжності щодо можливого призначення єдиного спеціального переговірника для контактів із Росією, оскільки частина держав-членів вважає таку ініціативу необхідною для збереження впливу ЄС у можливих майбутніх мирних процесах, тоді як інші переконані, що прямий діалог із Кремлем несе ризики легітимізації російської політики та послаблення санкційного тиску.

    Про це повідомляє Politico з посиланням на дипломатичні джерела та обговорення напередодні неформальної зустрічі міністрів закордонних справ ЄС.

    За даними видання, дискусія виникла на тлі невизначеності міжнародної ролі Європейського Союзу у потенційних переговорах щодо завершення війни Росії проти України, а також через побоювання частини урядів, що ЄС може опинитися осторонь ключових рішень, якщо не сформує єдину переговорну позицію. Прихильники ідеї зазначають, що у разі зменшення активності США як посередника Європа повинна мати власного уповноваженого представника, який міг би вести комунікацію з Москвою та координувати позицію всередині блоку.

    Водночас група країн, які займають найбільш жорстку позицію щодо Росії, виступає категорично проти такого кроку. На їхню думку, будь-який офіційний переговорник може бути використаний Кремлем як інструмент політичної маніпуляції, спрямований на розкол ЄС та поступове послаблення санкційного режиму. Вони також вважають, що Росія не демонструє жодних ознак готовності до реальних переговорів про припинення війни, а тому сама ідея спеціального посланця є передчасною.

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно заявив, що Європа не повинна створювати ситуацію, у якій Україна може сприймати союзників як сторону, що чинить тиск для компромісів із Росією. Подібні позиції озвучили також представники країн Балтії, які застерігають, що Кремль може використати переговорний формат для затягування процесу та досягнення політичних поступок без реального припинення агресії. Скептичну позицію займає і верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас, яка послідовно виступає за збереження жорсткого підходу до Москви та уникнення будь-яких кроків, що можуть бути інтерпретовані як нормалізація відносин.

    Попри це, інша частина держав-членів ЄС наполягає, що відсутність єдиного європейського представника послаблює позиції блоку на міжнародній арені. Вони вважають, що Євросоюз має бути готовим до сценарію, за якого мирні переговори або попередні консультації щодо завершення війни можуть відбуватися без активної участі США, і в такому випадку Європа ризикує втратити можливість впливати на ключові рішення. Саме тому, на їхню думку, необхідно вже зараз визначити особу, яка могла б виступати від імені ЄС у контактах із Росією, навіть якщо ці контакти залишатимуться обмеженими та контрольованими.

    За інформацією Politico, у кулуарах уже обговорюється низка потенційних кандидатур. Серед них називають президента Європейської ради Антоніу Кошту, президента Фінляндії Александера Стубба, колишнього голову Європейського центрального банку Маріо Драгі, колишнього президента Фінляндії Саулі Нійністьо та експрезидента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера. Кожен із цих потенційних кандидатів має різний політичний досвід і підхід до відносин із Росією, що додатково ускладнює досягнення компромісу між країнами ЄС.

    Александер Стубб, якого часто згадують серед можливих претендентів, публічно підтвердив, що теоретично готовий розглянути таку роль, однак наголосив, що прийме її лише у разі офіційного звернення лідерів ЄС і за умови чітко визначеного мандата, а також після досягнення стабільного припинення вогню в Україні.

    Очікується, що питання можливого переговірника, а також загальна стратегія ЄС щодо майбутніх контактів із Росією, стане однією з центральних тем неформальної зустрічі міністрів закордонних справ Євросоюзу, яка відбудеться найближчими днями. Дипломати попереджають, що обговорення може ще більше підсвітити внутрішні розбіжності всередині блоку, які вже проявляються у підходах до санкційної політики, військової допомоги Україні та довгострокового бачення відносин із Москвою.

    На цьому тлі Україна продовжує наполягати на тому, що будь-які майбутні переговори щодо завершення війни мають відбуватися лише за її безпосередньої участі та за участі європейських партнерів. Президент України Володимир Зеленський підкреслював, що Європа повинна мати “сильний голос” у мирному процесі, оскільки результати війни безпосередньо впливають на безпеку всього континенту та майбутню архітектуру європейської безпеки.

  • Путін дозволив Росії вводити війська за кордон під приводом “захисту громадян”

    Путін дозволив Росії вводити війська за кордон під приводом “захисту громадян”

    Глава Кремля Володимир Путін підписав закон, який фактично дозволяє Росії використовувати свої Збройні сили на території інших держав під приводом “захисту громадян РФ”. Документ уже офіційно оприлюднений у Росії та набуде чинності через десять днів після публікації. Про це повідомляє російське агентство “Інтерфакс”.

    Згідно з новим законом, підставою для застосування російської армії за межами країни можуть стати арешти, затримання, кримінальне переслідування або інші рішення щодо громадян Росії, ухвалені іноземними чи міжнародними судами, юрисдикцію яких Москва не визнає.

    У поясненнях комітету Ради Федерації РФ з оборони та безпеки прямо вказано, що в таких випадках допускається “можливість залучення Збройних сил Російської Федерації” за рішенням президента Росії для “захисту” громадян РФ за кордоном.

    Фактично документ закріплює право Кремля самостійно визначати, коли і де виникла необхідність використати військову силу нібито в інтересах росіян. Остаточне рішення щодо застосування армії ухвалюватиме особисто Володимир Путін.

    Крім військового механізму, закон також надає російським державним органам право здійснювати інші “заходи захисту” громадян РФ за межами країни. Формулювання документа залишаються дуже широкими й фактично не містять чітких обмежень щодо того, які саме дії може вважати допустимими російська влада.

    Раніше законопроєкт був ухвалений Державною думою РФ одразу у другому та третьому читаннях, а згодом його підтримала верхня палата російського парламенту. Після цього документ надійшов на підпис Путіну.

    Новий закон уже викликав занепокоєння через те, що Кремль неодноразово використовував риторику “захисту російськомовних” або “захисту громадян Росії” як політичне та військове виправдання для втручання у справи інших держав.

    Саме подібними аргументами Москва роками пояснювала свої дії щодо України після окупації Криму у 2014 році та початку війни на Донбасі. Російська влада також активно роздавала російські паспорти на окупованих територіях, після чого заявляла про необхідність “захисту” власних громадян.

    Аналітики звертають увагу, що новий закон фактично створює ще ширшу юридичну основу для потенційного використання російських військ за межами країни. При цьому документ не уточнює, що саме вважатиметься “загрозою” для росіян за кордоном і які масштаби втручання можуть бути застосовані у відповідь.

    Окремо експерти наголошують, що закон з’явився на тлі посилення конфронтації Росії із Заходом, санкційного тиску та міжнародних розслідувань щодо російських воєнних злочинів. Москва також продовжує не визнавати рішення низки міжнародних судів та інституцій, зокрема пов’язаних із війною проти України.

    У самому Кремлі новий документ пояснюють необхідністю “захисту прав росіян” у разі рішень міжнародних органів, які Росія вважає нелегітимними. Однак критики закону зазначають, що його формулювання можуть бути використані як інструмент для легалізації нових військових операцій за межами РФ.

    Поява такого документа також свідчить про подальше посилення ролі президента Росії у питаннях застосування сили. Закон фактично концентрує в руках Володимира Путіна додаткові повноваження щодо ухвалення рішень про використання армії за кордоном без необхідності окремих складних погоджень.

  • Зеленський запровадив санкції проти командирів РФ та суден тіньового флоту

    Зеленський запровадив санкції проти командирів РФ та суден тіньового флоту

    Президент України Володимир Зеленський підписав укази про введення нових санкцій проти російських військових, причетних до ракетних ударів по Україні, а також проти суден тіньового флоту РФ, які використовуються для забезпечення воєнної логістики Кремля.

    Про це повідомили в Офісі президента.

    До першого санкційного пакета увійшли 127 російських військових, відповідальних за масовані ракетні удари по українських містах, критичній інфраструктурі та цивільних об’єктах. Під санкції потрапили командири підрозділів дальньої авіації Повітряно-космічних сил РФ, які застосували понад 4 100 крилатих ракет повітряного базування та аеробалістичних ракет «Кинджал».

    Серед епізодів, за які запроваджено санкції, — удар по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві 8 липня 2024 року, атака на багатоповерхівку в Тернополі 19 листопада 2025 року, де загинули 38 людей, зокрема восьмеро дітей, а також бомбардування Маріуполя у березні 2022 року із застосуванням фугасних авіабомб.

    Окремо санкції ввели проти командирів ракетно-артилерійських підрозділів Сухопутних військ РФ, які здійснили понад 1 100 ударів крилатими ракетами «Іскандер-К» та балістичними ракетами «Іскандер-М».

    За даними Офісу президента, саме ці підрозділи причетні до удару по кафе-магазину в селі Гроза Харківської області 5 жовтня 2023 року, де загинули 59 людей, атаки на центр Сум 13 квітня 2025 року, внаслідок якої загинули 35 людей, зокрема двоє підлітків, а також ракетного удару по Чернігову 17 квітня 2024 року, де жертвами стали 18 людей, ще 78 отримали поранення.

    До другого санкційного пакета внесли 29 цивільних торговельних суден, які Росія використовує для перевезення вантажів військового призначення. За інформацією української влади, ці судна регулярно транспортують озброєння, боєприпаси, військову техніку та особовий склад.

    Більшість із них уже перебувають під санкціями США, Європейського Союзу та Великої Британії. Україна планує продовжити координацію із західними партнерами для синхронізації обмежень щодо інших суден тіньового флоту РФ.

    В Офісі президента наголосили, що санкційна політика залишається одним із ключових інструментів тиску на Росію та її військову інфраструктуру. Україна також продовжує роботу над міжнародною ізоляцією російського тіньового флоту, який Кремль активно використовує для обходу нафтових санкцій та забезпечення логістики в умовах війни.

  • Російські АЗС працюють у збиток: у РФ загострюється паливна криза

    Російські АЗС працюють у збиток: у РФ загострюється паливна криза

    Російський ринок пального дедалі глибше занурюється в кризу, де продаж бензину на внутрішньому ринку для операторів автозаправних станцій фактично перетворюється на збиткову діяльність. За оцінками, які наводить Служба зовнішньої розвідки України, середні втрати на кожному літрі бензину марки АІ-92, наймасовішого пального в Росії, становлять близько 84 копійок. Це означає, що кожна реалізація базового виду пального не лише не приносить прибутку, а системно генерує фінансові втрати для учасників ринку.

    Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України, підкреслюючи, що ситуація не є локальною чи короткостроковою, а має структурний характер і формується під впливом сукупності економічних, логістичних та санкційних факторів, які взаємно підсилюють негативний ефект.

    У сегменті бензину марки АІ-95 ситуація виглядає дещо стабільнішою лише формально. За даними розвідки, цей вид пального приносить близько 47 копійок прибутку з літра, однак у реальних умовах високої інфляції, дорогих кредитних ресурсів та зростання операційних витрат цей показник фактично не забезпечує жодної економічної стійкості бізнесу. Аналітики зазначають, що така маржа є умовною і не покриває повного циклу витрат, пов’язаних із транспортуванням, зберіганням та реалізацією пального.

    У розвідці наголошують, що ключові причини кризового стану паливного ринку Росії мають комплексний характер і пов’язані насамперед із державною економічною політикою. Зокрема, Кремль, намагаючись утримати стабільний валютний дохід, продовжує стимулювати експорт нафтопродуктів, що автоматично скорочує пропозицію пального на внутрішньому ринку. У результаті формується штучний дефіцит, який тисне на роздрібні ціни та дестабілізує роботу автозаправних мереж.

    Додатковим фактором, який суттєво погіршує ситуацію, є перевантаження російської залізничної системи. Значна частина логістичних потужностей переорієнтована на військові перевезення, що призводить до затримок у транспортуванні паливних цистерн. Унаслідок цього зростають витрати на логістику, збільшуються строки постачання, а бізнес змушений працювати в умовах нестабільних поставок і непередбачуваних витрат.

    Окремо аналітики звертають увагу на стан нафтопереробної галузі. Російські нафтопереробні заводи працюють у режимі обмеженого доступу до західного обладнання, запчастин та хімічних присадок через санкційний тиск. Це змушує підприємства закладати додаткові ризики у вартість продукції на оптовому рівні, однак роздрібний сектор не може повністю перекласти ці витрати на споживача через адміністративне регулювання цін. У результаті формується так званий «ціновий розрив», коли реальна собівартість перевищує можливості ринку.

    Найбільш відносно стабільним сегментом, за даними Служба зовнішньої розвідки України, наразі залишається дизельне пальне. Воно приносить приблизно 3,68 рубля прибутку з літра, однак і цей показник перебуває під тиском. Причина полягає в тому, що дизель у великих обсягах використовується російською армією та військово-промисловим комплексом, що створює додаткове навантаження на внутрішній баланс попиту та пропозиції.

    Аналітики попереджають, що за збереження нинішніх тенденцій російський паливний сектор може зіткнутися з хвилею банкрутств незалежних мереж автозаправних станцій уже в середньостроковій перспективі. Особливо вразливими є невеликі оператори, які не мають доступу до дешевих кредитів і працюють із мінімальною маржею. Це, у свою чергу, може призвести до подальшої монополізації ринку великими державними або квазідержавними структурами.

    У прогнозах також зазначається, що до кінця 2026 року Росія може зіткнутися з неминучим двозначним зростанням цін на пальне. При цьому Кремль опиняється перед складною дилемою: або дозволити підвищення цін, що може спровокувати соціальне невдоволення всередині країни, або продовжувати адміністративно стримувати ринок, що лише поглиблює збитковість галузі та підвищує ризики фізичного дефіциту пального на автозаправних станціях.

    Додатково вказується, що паливна криза в Росії розгортається на тлі глобальних коливань енергетичного ринку. У світі спостерігається зростання цін на нафтопродукти, що пов’язують із перебоями в окремих логістичних маршрутах та геополітичною нестабільністю у ключових регіонах постачання.

    На цьому тлі подорожчання пального фіксується і в Україні. Як повідомляє РБК-Україна, за останню добу ціни на бензин на автозаправних станціях зросли в середньому від 50 копійок до 1 гривні залежно від регіону та конкретної мережі АЗС, що пов’язують із загальносвітовими тенденціями та коливаннями на ринку нафти.

  • Сибіга: У війні настав переломний момент

    Сибіга: У війні настав переломний момент

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що війна Росії проти України входить у “переломний момент”, а сама Україна вже не є лише державою, яка просить допомоги у партнерів, а виступає повноцінним учасником системи європейської безпеки та важливим союзником НАТО.

    Таку заяву глава української дипломатії зробив під час неформального засідання Ради Україна–НАТО у шведському Гельсінгборзі, де зібралися міністри закордонних справ держав-членів Альянсу та представники української влади для обговорення подальшої підтримки Києва, ситуації на фронті та безпекових загроз з боку Росії.

    За словами Сибіги, нинішній етап війни є визначальним не лише для України, а й для всієї європейської системи безпеки. Міністр наголосив, що українська армія за понад два роки повномасштабної війни отримала безпрецедентний бойовий досвід, який уже вивчають західні союзники.

    “Україна більше не просто просить про пожертви; ми є учасником у забезпеченні безпеки, донором та партнером, готовим ділитися своїм досвідом із союзниками”, – заявив він.

    Сибіга підкреслив, що Україна фактично стримує одну з найбільших армій світу, захищаючи не лише власну територію, а й східний фланг НАТО. За його словами, досвід українських військових у сфері протидії дронам, використання сучасних технологій на полі бою, ведення гібридної війни та кіберзахисту вже став важливим елементом для оборонних стратегій країн Альянсу.

    Глава МЗС наголосив, що міжнародна підтримка України зараз має ключове значення, оскільки ситуація на фронті поступово змінюється на користь Києва. За словами Сибіги, Кремль втрачає одну зі своїх головних переваг – можливість компенсувати втрати великою кількістю особового складу.

    “Україна тримає лінію, і людські ресурси Росії більше не є вирішальною перевагою”, – підкреслив він.

    Міністр також заявив, що міжнародний тиск на Москву продовжує посилюватися. Йдеться як про санкції, так і про зростання військової допомоги Україні та дипломатичну ізоляцію Росії. На думку Сибіги, саме сукупність цих факторів свідчить про те, що війна входить у переломну фазу.

    “Тиск на Москву зростає”, – наголосив глава МЗС, додавши, що нині відбувається “переломний момент війни”.

    Сибіга закликав союзників не зменшувати підтримку України та збільшити оборонні витрати. За його словами, інвестиції в українську оборону є прямою інвестицією у стабільність Європи та стримування подальшої агресії Росії.

    “Збільшення витрат на оборону — це гарантія миру, і я закликаю кожного члена НАТО внести вклад у оборону України. Ця інвестиція принесе найбільший мирний дивіденд у нашому житті”, – заявив міністр.

    Очільник МЗС наголосив, що Україна потребує не лише політичної підтримки, а й конкретних рішень щодо постачання зброї, систем протиповітряної оборони, боєприпасів та фінансування оборонної промисловості. За словами Сибіги, Росія продовжує масовані удари по українських містах та енергетичній інфраструктурі, тому питання посилення ППО залишається критично важливим.

    Окремо міністр окреслив три головні складові, які, на його переконання, необхідні для досягнення справедливого миру. Йдеться про дипломатію, тиск на Росію та силу України й її союзників.

    “Щоб досягти миру, ми маємо зосередитися на трьох ключових елементах: дипломатії, тиску та силі. Нам потрібен новий поштовх у наших зусиллях заради миру”, – заявив він.

    На полях зустрічі у Гельсінгборзі Сибіга також провів переговори з генеральним секретарем НАТО Марк Рютте. Сторони обговорили поточну ситуацію на фронті, безпекові виклики для Європи та подальшу координацію між Україною та Альянсом.

    За інформацією МЗС, окрема увага під час переговорів приділялася питанням зміцнення української протиповітряної оборони, розвитку оборонної промисловості та підготовки до майбутніх рішень НАТО щодо підтримки України.

    Засідання Ради Україна–НАТО відбувається на тлі активних дискусій серед союзників щодо довгострокової стратегії підтримки Києва. Частина країн Альянсу наполягає на збільшенні виробництва зброї та прискоренні постачання озброєння Україні, оскільки війна дедалі більше переходить у фазу виснаження ресурсів.

    Водночас країни НАТО дедалі частіше заявляють, що результат війни в Україні матиме прямий вплив на майбутню архітектуру безпеки в Європі. У Альянсі наголошують, що поразка України може створити нові ризики для держав східного флангу НАТО та спровокувати подальшу дестабілізацію регіону.

    На цьому тлі Київ продовжує закликати партнерів посилити санкції проти Росії, обмежити доходи Кремля від експорту енергоносіїв та перекрити шляхи обходу обмежень через треті країни. Українська влада також домагається пришвидшення інтеграції до євроатлантичних структур та поглиблення оборонної співпраці із союзниками.

    Заяви Сибіги у Гельсінгборзі стали ще одним сигналом того, що Україна прагне позиціонувати себе не лише як держава, яка потребує підтримки, а як ключовий елемент нової системи безпеки Європи на тлі тривалої російської агресії.

  • Індія заявила про готовність купувати російську нафту

    Індія заявила про готовність купувати російську нафту

    Індія не планує відмовлятися від закупівлі російської нафти навіть у разі посилення санкційного тиску з боку США або скасування окремих санкційних винятків. У Міністерстві нафти Індії заявили, що країна й надалі керуватиметься насамперед економічною доцільністю та власними енергетичними потребами, а не політичними рішеннями інших держав.

    Про це повідомляє Reuters із посиланням на заяву секретарки Міністерства нафти Індії Суджати Шарми.

    За її словами, Нью-Делі закуповував російську нафту ще до появи будь-яких спеціальних санкційних послаблень з боку Вашингтона і не змінюватиме свою політику через можливі нові обмеження.

    “Щодо американського винятку стосовно Росії, я хотіла б наголосити, що ми купували в Росії й раніше. Тобто і до винятку, і під час винятку, і зараз”, — заявила Шарма.

    Представниця індійського уряду наголосила, що головним критерієм для Індії залишається комерційна вигода. За її словами, країна не стикається з дефіцитом нафти, а необхідні обсяги постачань уже забезпечені через довгострокові контракти.

    “Для нас купівля має передусім мати комерційний сенс. Дефіциту нафти немає. Достатні обсяги нафти неодноразово були законтрактовані. І це, незалежно від того, є виняток чи ні, не вплине”, — пояснила Шарма.

    Заява пролунала на тлі посилення санкційної політики Заходу щодо російського енергетичного сектору. Після початку повномасштабної війни Росії проти України США та Європейський Союз почали вводити масштабні обмеження проти експорту російських енергоносіїв, намагаючись скоротити прибутки Кремля, які використовуються для фінансування війни.

    У межах санкційного режиму США періодично надавали окремі винятки для певних операцій із російською нафтою та енергетичними компаніями, щоб уникнути різких стрибків цін на світовому ринку. Водночас Вашингтон поступово посилює тиск на держави та компанії, які продовжують активно співпрацювати з російським енергетичним сектором.

    Після втрати значної частини європейського ринку Росія різко збільшила поставки нафти до Азії, а Індія стала одним із найбільших покупців російської сировини. Кремль почав пропонувати нафту зі значними знижками, що дозволило Індії суттєво наростити імпорт і отримувати додаткові прибутки від переробки та подальшого експорту нафтопродуктів.

    За оцінками міжнародних аналітиків, Індія за останні роки перетворилася на один із ключових центрів переробки російської нафти. Частина продукції, виготовленої з російської сировини, згодом потрапляє на світові ринки, зокрема й до країн Заходу.

    Експерти зазначають, що для Індії енергетична безпека є одним із головних стратегічних пріоритетів. Країна має один із найбільших у світі рівнів споживання енергоносіїв і критично залежить від імпорту нафти. Саме тому Нью-Делі прагне максимально диверсифікувати джерела постачання та купувати сировину за найвигіднішими цінами.

    Водночас позиція Індії викликає занепокоєння у західних партнерів, які намагаються обмежити доходи Росії від експорту енергоносіїв. У США та ЄС неодноразово заявляли, що продаж нафти залишається одним із головних джерел фінансування російської військової машини.

    Попри це, Індія продовжує дотримуватися прагматичного підходу, уникаючи прямого приєднання до санкцій проти Росії та намагаючись балансувати між співпрацею із Заходом і збереженням вигідних економічних відносин із Москвою.

  • У Німеччині викрили масштабну схему обходу санкцій для постачання технологій у РФ

    У Німеччині викрили масштабну схему обходу санкцій для постачання технологій у РФ

    Правоохоронні органи Німеччини розкрили масштабну міжнародну схему контрабанди, яка роками забезпечувала російський військово-промисловий комплекс критично важливими технологіями подвійного призначення, попри дію санкцій, запроваджених після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Як повідомляє Politico, йдеться про добре організовану мережу постачань, яка охоплювала кілька країн Європи, Близького Сходу та Туреччину як ключовий транзитний вузол.

    У центрі схеми, за даними слідства, перебувала німецька торговельна компанія Global Trade, зареєстрована в місті Любек. Після 2022 року її очолив 39-річний бізнесмен, відомий у матеріалах справи як “Нікіта С.”, однак фактичний контроль над діяльністю структури, як встановили слідчі, здійснювала російська підсанкційна компанія “Коловрат”, яка безпосередньо пов’язана з оборонною промисловістю РФ. За даними німецьких слідчих органів, російські куратори мали неформальний та прихований доступ до внутрішньої електронної пошти компанії в Німеччині та могли координувати замовлення, логістику та фінансові операції фактично в режимі реального часу.

    Розслідування встановило, що схема працювала як складна багаторівнева система маскування кінцевого отримувача товарів. Після введення жорстких експортних обмежень на постачання технологій до Росії організатори мережі швидко перебудували логістику і почали використовувати транзитні маршрути через треті країни, насамперед через Туреччину, а також інші юрисдикції, які дозволяли приховувати справжній напрямок вантажів. У низці випадків, як зафіксовано слідством, час між відправленням товарів із території Європейського Союзу та їх фактичним надходженням до Росії становив лише п’ять–десять днів, що свідчить про високий рівень організації та постійно діючу логістичну інфраструктуру.

    За даними матеріалів справи, через цю мережу до Росії систематично постачалися мікроконтролери, високоточні електронні компоненти, датчики, перетворювачі, промислові шарикопідшипники, складні механічні вузли, осцилографи та інше вимірювальне обладнання, яке може застосовуватися як у цивільній, так і у військовій сфері. Слідчі підкреслюють, що значна частина цих технологій належить до категорії товарів подвійного призначення, які прямо або опосередковано використовуються у виробництві озброєнь, систем наведення, ракетних технологій та іншого військового обладнання.

    Окремо в матеріалах слідства зазначається, що кінцевими отримувачами частини продукції були підприємства російського оборонно-промислового комплексу. Зокрема, обладнання надходило до Всеросійського науково-дослідного інституту автоматики, який пов’язують із розробками у сфері стратегічних озброєнь та ядерних технологій. Це, на думку слідчих, підтверджує прямий військовий характер використання частини поставок, попри їх формальне маскування під цивільні закупівлі.

    Схема, як встановили правоохоронці, не обмежувалася однією компанією або кількома людьми. Вона функціонувала як розгалужена мережа, у якій були задіяні логістичні оператори, менеджери з продажу, бухгалтери та посередники в різних країнах Європи та Росії. Частина учасників займалася пошуком постачальників і оформленням замовлень, інші відповідали за фінансові операції та підготовку підробленої або спотвореної документації, яка дозволяла приховувати кінцевий маршрут товарів.

    Слідчі звертають увагу, що в окремих внутрішніх комунікаціях фігуранти прямо обговорювали необхідність ретельного приховування походження та призначення продукції. У матеріалах справи містяться повідомлення, в яких наголошувалося, що документація не повинна містити жодних згадок про Росію, а всі сліди кінцевого отримувача мають бути повністю замасковані. В іншому повідомленні, яке цитують слідчі, прямо зазначалося, що товари “призначені для підсанкційної країни”, що, на думку прокуратури, свідчить про усвідомлений характер порушення санкційного режиму.

    Загалом, за оцінками слідства, через цю схему було здійснено близько 16 тисяч окремих відправлень товарів і компонентів на загальну суму понад 30 мільйонів євро. Такий масштаб операцій, як зазначають у німецьких правоохоронних органах, свідчить не про разові порушення, а про довготривалу та системну діяльність, спрямовану на обходження санкцій та забезпечення російської оборонної промисловості критично важливими ресурсами.

    Викриття схеми стало можливим завдяки роботі Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND), яка змогла отримати доступ до внутрішніх комунікацій російської сторони та відстежити ланцюги постачання від європейських виробників до кінцевих отримувачів у Росії. Розвідка також відстежила фінансові потоки та логістичні маршрути, що дозволило встановити повну структуру мережі та роль кожного з її учасників.

    Після тривалого періоду прихованого спостереження німецькі правоохоронці затримали “Нікіту С.” та кількох його ймовірних спільників. Усім фігурантам висунуто обвинувачення у систематичному порушенні правил експортного контролю, участі у схемі обходу санкцій та організації незаконних поставок товарів подвійного призначення. За чинним законодавством Німеччини їм загрожує до десяти років позбавлення волі.

    Окремо слідство підкреслює, що викрита мережа може бути лише одним із елементів значно ширшої системи, яка продовжує функціонувати в різних формах. У розвідці зазначають, що інші російські структури також намагаються отримувати аналогічне обладнання через посередників у Європі та третіх країнах, використовуючи складні багаторівневі схеми маскування.

    У додаткових оцінках BND згадується ще одна компанія — Rokem Services, яка, за даними слідства, намагалася отримати санкційне обладнання через посередницькі структури, включно з європейськими фірмами та турецькими державними структурами. У розвідці припускають, що частина цього обладнання може використовуватися не лише у цивільних системах, а й у військових технологіях, зокрема в обладнанні для атомних підводних човнів, де застосовуються складні системи очищення та опріснення води.

    Німецькі слідчі наголошують, що справа Global Trade стала одним із наймасштабніших прикладів обходу санкцій у Європі та демонструє, наскільки складно повністю перекрити постачання технологій до Росії в умовах глобалізованої торгівлі. Розслідування триває, і правоохоронці не виключають нових арештів та викриття додаткових ланок цієї міжнародної мережі.

  • Лідерка АдН розкритикувала Україну за удари по РФ: у Німеччині знову заговорили мовою Кремля

    Лідерка АдН розкритикувала Україну за удари по РФ: у Німеччині знову заговорили мовою Кремля

    Лідерка ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» Аліса Вайдель розкритикувала Україну за далекобійні удари по території Росії та заявила, що такі атаки нібито створюють загрозу для безпеки Німеччини.

    Її заяву цитує видання Clash Report.

    Вайдель порівняла Росію з «великим ведмедем» і заявила, що удари українських безпілотників по об’єктах у глибині РФ можуть мати небезпечні наслідки.

    «Не можна постійно штрикати великого ведмедя розпеченим залізом в око — як це роблять безпілотники в глибині Росії — і потім очікувати, що нічого не станеться. Ведмідь врешті-решт накинеться», — сказала вона.

    За словами Вайдель, політика чинного уряду Німеччини щодо підтримки України нібито підвищує ризики для самої Федеративної Республіки Німеччина.

    Вона також заявила, що у разі приходу її партії до влади АдН проводитиме так звану «політику балансу».

    Партія «Альтернатива для Німеччини» відома критикою військової допомоги Україні, виступами проти санкцій щодо Росії та заявами про необхідність відновлення діалогу з Москвою. Її представників неодноразово звинувачували у використанні риторики, вигідної Кремлю.

    Найбільшу підтримку АдН має у східних землях Німеччини, зокрема на території колишньої НДР, де партія на регіональних виборах часто посідає перше або друге місце.

    На останніх парламентських виборах у Німеччині «Альтернатива для Німеччини» отримала рекордні 19,5% голосів і обійшла Соціал-демократичну партію Німеччини тодішнього канцлера Олафа Шольца.

    Раніше один із представників АдН заявляв, що Німеччина нібито даремно переймається через Володимира Путіна, тоді як потенційною загрозою для Берліна може бути Польща.

    На тлі війни Росії проти України позиція АдН регулярно викликає критику як у самій Німеччині, так і серед європейських партнерів. Опоненти партії вважають, що подібні заяви фактично перекладають відповідальність за ескалацію з агресора на Україну, яка захищається від російського вторгнення.

    Україна останніми місяцями посилила удари по військових, паливних та промислових об’єктах у Росії, які задіяні у забезпеченні війни. Серед цілей — нафтопереробні заводи, військові аеродроми, склади боєприпасів, пункти управління та підприємства оборонного комплексу.

    У Києві неодноразово наголошували, що такі удари спрямовані не проти цивільного населення, а проти інфраструктури, яка допомагає Росії вести війну проти України.