Поїздка Володимира Зеленського до Нью-Йорка на 81-шу сесію Генеральної асамблеї ООН знову підсвітила не лише зовнішньополітичні пріоритети України, а й те, як після відходу Андрія Єрмака переформатувалося президентське оточення. У великому матеріалі «Коротко про» склад учасників візиту трактують як ознаку нової моделі: замість одного центру, який акумулював політичні, кадрові та дипломатичні важелі, навколо Зеленського працює кілька окремих фігур із власними напрямами відповідальності.
Водночас робити остаточний висновок про «нове ближнє коло» лише зі складу однієї поїздки було б перебільшенням. Це прямо визнає і політолог Володимир Фесенко, наведений у матеріалі: делегація до Нью-Йорка була сформована під конкретні переговори на полях Генасамблеї, а не як офіційний список найвпливовіших людей Банкової.
Проте сама структура роботи команди справді показує цікаву зміну: ключові функції дедалі більше розведені між різними посадовцями.
Офіційні документи президента підтверджують, що до української делегації на 81-шу сесію Генасамблеї ООН увійшли, зокрема, перший заступник керівника ОП Сергій Кислиця та заступник керівника ОП Ігор Жовква. Президентське розпорядження також дозволяє главі делегації залучати до роботи інших радників та експертів.
Паралельно в Нью-Йорку Зеленський проводив зустрічі з американськими сенаторами, Дональдом Трампом, Урсулою фон дер Ляєн, Крісталіною Георгієвою та іншими західними партнерами. Офіційно серед головних тем були санкції проти Росії, антибалістичний захист, фінансування України та можливі деескалаційні кроки.
Саме на цьому тлі особливо помітною стала роль Давида Арахамії.
У матеріалі «Коротко про» йому відводять функцію головного парламентського переговорника та одного з важливих каналів Банкової у Вашингтоні. Автори стверджують, що після відходу Єрмака вплив Арахамії зріс, оскільки він більше не мусить погоджувати кожен політичний крок через одного потужного керівника Офісу президента.
Сам Арахамія офіційно залишається головою фракції «Слуга народу», тому його парламентська вага очевидна незалежно від неформальних оцінок. Але твердження про те, що саме він є «головним комунікатором» із республіканським оточенням Дональда Трампа, варто сприймати як оцінку джерел і авторів матеріалу, а не як формалізований статус.
На «Ненька інфо» ця тема вже отримала окреме продовження. 22 вересня видання писало, що саме Арахамія, за даними джерела, міг організувати закриту зустріч Зеленського з директором ЦРУ Джоном Реткліффом через свої американські контакти. Сам факт зустрічі пізніше підтвердив Зеленський, але інформація про роль Арахамії та зміну маршруту президента походить із джерел «Ненька інфо» і офіційно не підтверджена.
Буданов — уже не «другий Єрмак»
Окремо у матеріалі аналізується роль нинішнього керівника Офісу президента Кирила Буданова.
Автори стверджують, що Буданов не намагається відтворювати модель тотального ручного управління, яку приписували Єрмаку. Його сфера впливу, за цією версією, значно більше зосереджена на безпеці, розвідці, переговорах та обмінах, тоді як економічні й технократичні рішення лишаються Кабміну та парламенту.
Ця теза цікава ще й тому, що раніше в політичному середовищі обговорювали, чи не стане Буданов новим надцентром влади після Єрмака.
«Ненька інфо» ще у червні писала про внутрішній баланс між Будановим, Арахамією та Михайлом Федоровим. Тоді видання зазначало, що замість одного домінуючого центру Банкова дедалі більше розподіляє вплив між кількома фігурами.
Боротьба за місце біля Зеленського: Буданов, Арахамія чи Федоров? — Ненька інфо
У нинішньому матеріалі ця модель виглядає вже більш структурованою: безпековий і частина переговорного треку — у Буданова, парламент — у Арахамії, а окремі міжнародні переговори — в інших членів команди.
Умєров залишається людиною для закритих переговорів
Ще однією важливою фігурою автори називають Рустема Умєрова.
У матеріалі стверджується, що він зберігає роль одного з головних переговорників Зеленського на міжнародному напрямку, особливо в закритих контактах із американцями та представниками країн Близького Сходу.
Це частково відповідає публічній практиці останніх місяців: Умєров регулярно брав участь у переговорах щодо можливого дипломатичного треку разом із Будановим, Арахамією та іншими представниками команди президента.
Раніше «Ненька інфо» писала, що на одній із нарад із Зеленським щодо переговорів були присутні Умєров, Буданов, Арахамія та Кислиця.
Тобто в міжнародному блоці Банкова фактично використовує кілька різних каналів одночасно: офіційну дипломатію через МЗС та ОП, парламентські контакти через Арахамію і закриті переговорні формати через Умєрова та Буданова.
Шмигаль, Кислиця і Жовква — технічний блок
Дениса Шмигаля, Сергія Кислицю та Ігоря Жовкву автори матеріалу відносять радше до групи технократів, а не до окремих політичних центрів.
Шмигалю приписують роботу з енергетикою, підготовкою до зими та переговорами щодо фінансування. Кислиця відповідає за дипломатичну та юридичну частину зовнішньополітичної роботи, а Жовква — за протокол і технічне наповнення міжнародних візитів.
Офіційна програма Зеленського в Нью-Йорку підтверджує, що фінансування, енергетична стійкість і ППО були серед центральних питань поїздки. Під час переговорів із Трампом ішлося про зимовий пакет ППО та спільну роботу над виробництвом перехоплювачів Patriot. З Урсулою фон дер Ляєн Зеленський обговорював фінансову стійкість і позику ЄС на €90 млрд.
Тобто принаймні функціональний розподіл, описаний у матеріалі, частково збігається з тим, що видно з офіційного порядку денного.
Що змінилося після Єрмака
Найцікавіша теза матеріалу полягає в тому, що Зеленський нібито відійшов від моделі, де майже всі ключові потоки проходили через одну людину.
У фінальній частині статті автори описують нову схему так: військовий блок концентрується навколо відповідального військового командування, безпека — навколо Буданова, парламент — навколо Арахамії, а енергетичні питання — навколо Шмигаля.
Політолог Тарас Загородній у коментарі виданню пояснює це прагматикою: якщо одна людина більше не бере на себе всі функції попереднього керівника ОП, президент розподіляє їх між кількома менеджерами. Водночас головним центром ухвалення стратегічних рішень усе одно залишається сам Зеленський.
А Фесенко додає важливе застереження: говорити про радикальну зміну всієї команди поки рано. На його думку, швидше йдеться про розділення функцій Єрмака на кілька напрямів, щоб жоден із нинішніх посадовців не отримав такої самої концентрації впливу.
Саме ця формула зараз виглядає найобережнішою.
Не «новий Єрмак» і не один новий «сірий кардинал», а кілька людей, кожна з яких відповідає за власний сегмент: Буданов — за безпековий і частину переговорного треку, Арахамія — за парламент і неформальні політичні контакти, Умєров — за частину закритої дипломатії, Шмигаль — за технократичний та енергетичний блок, Кислиця і Жовква — за дипломатичну машину.
Наскільки ця конструкція є стійкою і хто з цих людей справді має найбільший особистий вплив на Зеленського, з відкритих джерел встановити неможливо. Але поїздка до Нью-Йорка добре показала інше: після Єрмака президентська команда працює вже не як система з одним очевидним центром посередництва, а як мережа кількох функціональних центрів навколо самого Зеленського.
