Golosnovinua.com

Позначка: школа

  • «Дай Боже пережити жовтень»: учителі розповіли, як працюють під тривогами й “шахедами”

    «Дай Боже пережити жовтень»: учителі розповіли, як працюють під тривогами й “шахедами”

    Початок 2026/2027 навчального року для українських шкіл виявився не стільки урочистим, скільки кризовим. У багатьох ліцеях і гімназіях до Дня вчителя цього року навіть не планують святкувань — педагоги кажуть, що головне зараз просто спокійно завершувати робочі тижні й витримувати нові виклики. За перший місяць навчання школи одночасно зіткнулися з проблемами харчування, тривалими повітряними тривогами, навчанням в укриттях, суперечками щодо дистанційного формату та підготовкою до можливих зимових блекаутів.

    Одним із перших гучних скандалів вересня стало шкільне харчування. З 1 вересня безоплатні гарячі обіди за державні субвенції почали поширюватися не лише на початкову школу та пільгові категорії, а на всіх учнів від 1-го до 10-го класів. Проте майже відразу в соцмережах з’явилися фото, які викликали хвилю обурення. Одним із найобговорюваніших став обід у чернівецькому ліцеї — шматок хліба із сирою морквою, запіканка, чай і кілька слив. Після розголосу по країні почали перевіряти шкільні харчоблоки.

    ФОТО: Непотерта морква на сиротливому шматку хліба в чернівецькому ліцеї – може, й смачно та корисно, але виглядає не дуже/facebook.com/oliynyk.vitali

    Ситуація швидко вийшла за межі дискусії про одне меню. Батьки почали сперечатися, чи варто взагалі витрачати бюджетні гроші на однакові обіди для всіх дітей, чи краще спрямовувати кошти сім’ям. Частина родин наполягала, що саме школа має гарантувати дитині гарячу їжу, інші скаржилися на якість страв та велику кількість відходів. У відповідь школи почали масово звітувати про меню, а директори й учителі опинилися ще й у ролі координаторів харчування.

    ФОТО: Буває й гірше. Ось як на фото з одного житомирського ліцею/facebook.com/toma.koval.522993

    За словами освітян, у багатьох закладах усе впирається не лише у гроші, а й у кадри та обладнання. Юрист громадської організації «Батьки SOS» Роман Бондаренко зазначив, що в одних школах є додаткове місцеве фінансування або підтримка спонсорів, а інші змушені вкладатися у приблизно 60 гривень на учня та працювати двома працівниками їдальні. За його словами, директор формально відповідає за все, що відбувається в школі, але далеко не всі проблеми залежать саме від адміністрації.

    Окремим викликом стали повітряні тривоги. Школи готувалися до навчання в умовах війни, але тривоги, які можуть тривати годинами або повторюватися одна за одною, створили ситуації, для яких немає простих рішень. За методичними рекомендаціями МОН безпека залишається пріоритетом: під час тривоги всі учасники освітнього процесу мають перебувати в укриттях. Але в реальному житті це породжує десятки практичних питань — як проводити урок, якщо тривога почалася ще до початку занять, що робити батькам дорогою до школи і як організувати навчання в укритті без нормального інтернету.

    Директори окремих шкіл розповідають, що навіть за наявності укриття повноцінно навчати там сотні дітей дуже складно. У невеликих гімназіях ситуацію частково рятує менша кількість учнів, однак у великих школах, де навчається тисяча дітей і більше, укриття часто переповнені. Батьки скаржаться на задуху, нестачу меблів і шум, коли кілька класів змушені вчитися одночасно в одному просторі.

    ФОТО: Навіть в такому новому та на вигляд зручному укритті проводити уроки для всієї школи – нереально/КМДА

    Ще одна проблема — робота самих учителів під час повітряної тривоги. Педагог Крюківщинського ліцею «Лідер», розповів, що адміністрація вимагала від нього їхати на роботу навіть у момент, коли над головою працювала ППО та збивали дрони. У якийсь момент він вирішив повернутися до безпечного місця. В інших школах, навпаки, педагоги пишуть батькам, що до відбою діти залишаються вдома і уроки не проводяться навіть дистанційно.

    Юристи наголошують, що єдиного детального алгоритму для таких ситуацій фактично немає. Значну частину рішень залишили на розсуд самих закладів освіти. Через це в різних школах правила можуть суттєво відрізнятися: десь учителі повинні бути на робочому місці за будь-яких умов, десь дозволяють працювати дистанційно, а десь рішення приймають залежно від конкретної тривоги.

    Це породжує і ще одну проблему — подовження робочого дня. Якщо уроки вже закінчилися, але тривога триває, учитель не може просто відпустити дітей з укриття. Водночас не до кінця врегульоване й питання, коли та за яких умов дитину можна передати батькам під час тривоги. Освітяни побоюються, що в разі надзвичайної ситуації відповідальність можуть покласти саме на них.

    На тлі цього дедалі активніше обговорюється дистанційне навчання. Наприкінці вересня на сайті Кабміну зареєстрували петицію з вимогою або перевести загальноосвітні заклади на дистанційний формат, або офіційно гарантувати батькам право самостійно його обирати. Подібна петиція з’являлася і на сайті КМДА. При цьому ставлення батьків до дистанційки різниться: родини старшокласників частіше підтримують онлайн-формат, тоді як батьки молодших дітей більше схиляються до очного навчання.

    І на цьому виклики не закінчуються. Школи вже почали готуватися до зими та можливих тривалих відключень електроенергії. МОН рекомендувало закладам мати друковані навчальні матеріали на випадок зникнення світла та інтернету, передбачити асинхронне навчання, за потреби переходити на шестиденний тиждень або роботу у дві зміни, а також дообладнати укриття для проведення занять.

    Окремо запропоновано п’ять рівнів реагування на блекаути. Якщо електрики немає до двох годин, школа має працювати майже у звичайному режимі. За відключень від двох до шести годин уроки можуть скорочувати. Якщо блекаут триває від шести до 24 годин, енергонезалежні заклади працюють очно, інші переходять на дистанційний чи асинхронний формат. За відключень до трьох діб навчання мають організовувати в освітніх хабах, а якщо криза триває понад 72 години — громади повинні створювати тимчасову мережу таких хабів.

    Також школам рекомендують мати запас води та харчів щонайменше на 48 годин. Заклади з автономними котельнями мають подбати про генератори або інші резервні джерела живлення. Для директорів це означає ще більший перелік завдань, який давно вийшов за межі суто освітнього процесу.

    Саме тому частина керівників шкіл уже жартує, що директор тепер має одночасно бути педагогом, кризовим менеджером, логістом, енергетиком, комендантом укриття та психологом. Те саме стосується й учителів, які паралельно повинні проводити уроки, контролювати безпеку дітей, допомагати з харчуванням і бути готовими до дистанційної роботи без світла.

    Перший місяць нового навчального року показав: українська школа зараз працює не просто в умовах війни, а в режимі постійної адаптації. Зранку педагог може накривати столи в їдальні, через годину вести дітей в укриття, після обіду проводити заняття в підвалі, а ввечері готувати матеріали на випадок блекауту.

    І саме тому напередодні Дня вчителя для багатьох педагогів головне бажання звучить максимально просто — щоб хоча б один робочий день минув без тривог, термінових евакуацій і нових криз.

  • Російська школа, пропаганда та військова підготовка дітей на окупованих територіях

    Російська школа, пропаганда та військова підготовка дітей на окупованих територіях

    Понеділок у школі на окупованій території може починатися так само, як у тисячах російських шкіл: шикування, російський прапор, гімн, після чого — «Разговоры о важном» і звичайні уроки. Для дитини це не обов’язково виглядає як окрема політична акція. Це стає частиною звичного шкільного розкладу — поруч із математикою, російською мовою чи фізикою.

    Саме в цьому полягає одна з особливостей російської системи на тимчасово окупованих територіях. Йдеться не лише про окремі уроки чи пропагандистські заходи, а про зміну всього освітнього та соціального середовища дитини. Російська програма визначає, що вивчати, російська мова стає мовою навчання, російська символіка — частиною шкільних ритуалів, а молодіжні організації та військово-патріотичні заходи продовжують цей вплив за межами класу. За даними «Альменди», у 2025–2026 навчальному році на тимчасово окупованих територіях, включно з Кримом і Севастополем, працювали 1 980 шкіл за російськими стандартами. У них навчалися понад 582 тисячі дітей. Ці цифри ґрунтуються на даних окупаційних адміністрацій та російського Міністерства освіти.

    Водночас ці 582 тисячі не є загальною кількістю дітей, які перебувають під окупацією. Human Rights Watch у липні 2026 року оцінювала їхню кількість приблизно у 1,6 млн, із яких близько 600 тисяч — шкільного віку. Частина дітей не відвідує окупаційні школи щодня, частина поєднує російське навчання з українською дистанційною освітою, частина виїхала. Але сама масштабність російської шкільної системи показує, що йдеться про системну заміну освітнього середовища. Цей процес почався одразу після встановлення російського контролю над окремими територіями. Human Rights Watch документувала примусовий перехід шкіл на російську програму, зокрема на територіях, що перебували під російською окупацією.

    Окремий напрям — підручники. За даними «Альменди», у 2022–2025 роках на окуповані території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей доставили понад 11 млн російських підручників. Безпосередньо у 2025 році було передано 1 040 175 примірників. Станом на 1 грудня 2025 року середній рівень забезпеченості шкіл цих територій російськими підручниками становив 56%. Потреба в державних підручниках з історії для 5–11 класів, за тими ж даними, була повністю закрита.

    Змінився і сам зміст історичної освіти. З 2025 року російська система запроваджує єдині підручники зі світової та російської історії для 5–9 класів. За даними «Альменди», в них посилюються концепції «російської цивілізації» та «деєвроцентризації». Окремий модуль «Історія регіону» подає окуповані території як невід’ємну частину російського історичного простору.

    Не менш важливою є мовна зміна. Human Rights Watch фіксує, що освітня система на окупованих територіях відтворює російську державну програму і не передбачає навчання українською мовою. «Альменда» окремо зазначає, що з 15 грудня 2025 року на рівні федеральних освітніх стандартів українську мову повністю вилучено з освітнього процесу. У Криму, за даними «Альменди», частка дітей, які вивчають українську як рідну, скоротилася до 988 дітей, або 0,4%. До окупації українську вивчали всі школярі півострова.

    Зміна програми супроводжується зміною шкільної символіки та ритуалів. Human Rights Watch фіксувала обов’язкове виконання російського гімну, патріотичні вірші, написання листів і малюнків для російських військових, шикування з прапорами та заняття, на яких прославляють так звану «СВО». «Разговоры о важном» — не факультативна ініціатива окремої школи. Це обов’язкові ідеологічні заняття в російській системі освіти. Human Rights Watch документувала, що вчителі на таких уроках вихваляли російське вторгнення, показували фільми про війну проти України та говорили про «героїчних російських солдатів». Організація оцінює цю систему як спрямовану на формування лояльності до російської держави.

    Змінюється і роль учителя. Частина педагогів залишила окуповані території або відмовилася працювати за російськими стандартами. Human Rights Watch повідомляла про тиск на працівників освіти, які відмовлялися переходити на російську програму: погрози, затримання, а в окремих випадках — насильство. Тиск поширюється і на батьків: окупаційна влада стежить за дітьми та карає їх за дистанційне навчання в українських закладах.

    Цей процес має і міжнародно-правовий вимір. Стаття 50 IV Женевської конвенції зобов’язує окупаційну державу забезпечувати належну роботу освітніх установ та сприяти їхній роботі. ОБСЄ/БДІПЛ у 2026 році дійшло висновку, що Росія протиправно трансформувала освітню систему на окупованих територіях, порушуючи зокрема статтю 50 IV Женевської конвенції та статтю 43 Гаазького положення. Російська школа в такій системі змінює не лише підручник. Вона змінює середовище, в якому дитина проводить значну частину дня. А після уроків цей вплив продовжується вже за межами школи.

    Військово-патріотичне виховання дітей на ТОТ

    Шкільний день на окупованій території не закінчується разом із останнім уроком. Поруч із російською програмою існує мережа молодіжних організацій, кадетських класів, патріотичних конкурсів, таборів та військово-патріотичних заходів. Для дитини це може виглядати як набір різних активностей, але разом вони створюють цілісне середовище соціалізації. Одна з найбільших структур — «Движение первых», створене в Росії у 2022 році. На окупованих територіях, за даними «Альменди», до 2025 року до руху залучили понад 344 600 дітей. У закладах освіти діяли 2 108 первинних осередків. ОБСЄ/БДІПЛ фіксує зростання членства в цьому русі на окупованих територіях приблизно з 60 тисяч у 2022 році до понад 340 тисяч.

    Інший рівень — «Юнармия», створена за участю російського Міністерства оборони. Вона має значно виразніший військово-патріотичний профіль. За даними «Альменди», у ній брали участь понад 44 тисячі дітей з окупованих територій. Ще один показник — кадетські класи. За даними «Альменди», станом на квітень 2025 року в окупованому Криму діяло 260 кадетських і 16 козацьких класів, загалом військовій справі в школах півострова навчали 6 265 дітей. На окупованій частині Херсонщини організація фіксувала 9 таких класів, на окупованій частині Запорізької області — 13, на Луганщині — 86.

    Поруч із цими структурами існує ширша мережа конкурсів, свят, «уроків мужності», спортивних заходів та поїздок. Human Rights Watch повідомляла про тиск на дітей щодо участі у «Движении первых», «Юнармии», «Орлятах России», «Юге молодом» та «Воине». В окремих випадках участь могла ставати фактично необхідною для нормального проходження шкільного життя. Монітори Human Rights Watch описували ситуації в Херсонській області, коли після відмови від російського гімну дітям вимагали відвідувати заняття «Воин» або «Юнармии». В інших випадках дітей водили на зустрічі з військовими, екскурсії та спортивні заходи з російською військовою символікою.

    Водночас не кожну таку активність коректно називати військовою підготовкою. Патріотичний захід, спортивний конкурс або дитячий рух не є тотожними заняттям зі зброєю. Стаття 50 IV Женевської конвенції сама по собі не забороняє будь-яку форму патріотичного виховання. Питання виникає в контексті системи, де російські освітні стандарти поєднуються з усуненням українських елементів, державними молодіжними організаціями та орієнтацією на військову або цивільну службу в Росії. У 2026 році ОБСЄ/БДІПЛ описувало цю модель як систему, що формується з 2014 року та особливо прискорилася після 2022-го. Йдеться про поєднання російських освітніх стандартів, вилучення українського змісту, молодіжних організацій та військово-патріотичного виховання.

    У результаті формується своєрідна драбина. Обов’язкова російська школа переходить у щотижневі ідеологічні заняття, далі — у молодіжний рух, профільний або кадетський клас, військово-патріотичну гру чи табір і, зрештою, спеціалізовану підготовку. Не кожна дитина проходить усі ці етапи. Але наступний рівень уже існує поруч і стає доступним, а іноді — заохочуваним або пов’язаним зі шкільним статусом. Коли на цій драбині з’являються зброя, дрони та тактичні ролі, виховання переходить від символів до практичних навичок.

    Військові навички, табори та поїздки до Росії

    З 2023–2024 навчального року в російських школах обов’язковим став предмет «Основы безопасности и защиты Родины». Human Rights Watch повідомляла про елементи базової військової підготовки, догляд за зброєю та героїзацію війни, а «Альменда» — про використання макетів автоматів, FPV-дронів та інших безпілотників. Окреме місце посідає «Зарница 2.0» — оновлена версія радянської військово-патріотичної гри. На окупованих територіях її активно розгорнули з 2024–2025 років. За описом ОБСЄ/БДІПЛ, дітей поділяють на «армії», навчають складати зброю, керувати дронами, проходити тактичні смуги перешкод, виконувати ролі під час умовного штурму, а також працювати з інформаційними та кіберопераціями. Ще один напрям — програма «Воин». За даними українського Центру національного спротиву, у 2024 році через неї пройшли щонайменше 1 290 дітей з окупованих частин Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей.

    Інша структура — «Авангард», російська система військово-патріотичних навчально-методичних центрів. ОБСЄ/БДІПЛ фіксувало участь груп дітей з окупованих частин Херсонської та Запорізької областей у заходах «Авангарду». Тут важливо розділити кілька різних процесів. Перше — навчання та виховання безпосередньо на окупованій території. Друге — поїздки дітей до Росії або Криму в табори, санаторії, освітні центри та на інші програми. Третє — незаконне переміщення або депортація дітей. Ці явища можуть бути частинами однієї ширшої політики, але юридично та фактично не є одним і тим самим.

    У випадку незаконного переміщення дітей існує окрема міжнародно-правова оцінка. Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової у справі про незаконну депортацію та переміщення українських дітей. ОБСЄ/БДІПЛ на червень 2026 року наводило український офіційний облік: 20 610 депортованих або примусово переміщених дітей. Ініціатива Bring Kids Back UA веде окремий публічний облік повернень і підтверджених випадків депортації.

    Не можна ставити знак рівності між двотижневим оздоровчим табором та дитиною, яку помістили до російської системи опіки або внесли до реєстру на усиновлення. Але поїздки до Росії також можуть мати освітню та ідеологічну складову. Дослідження Єльської лабораторії гуманітарних досліджень ідентифікувало мережу об’єктів, пов’язаних із переміщенням українських дітей до Росії або окупованих територій, і фіксувало ознаки систематичної «перевиховної» програми — академічної, культурної, патріотичної або військової. У звіті «Ukraine’s Stolen Children» Yale HRL описала табори, санаторії, кадетські школи та інші установи, де діти могли брати участь у стройовій підготовці, парадах, складанні дронів та заняттях з історії війни.

    За даними «Альменди», лише влітку 2025 року через офіційно названі оздоровчими та рекреаційними програми пройшли понад 189 тисяч дітей з окупованих частин Запорізької та Херсонської областей, а також із Криму та Севастополя. Понад 7,5 тисячі дітей вирушили до Росії в рамках так званих «Університетських змін», ще близько 3,4 тисячі підлітків — через програму «Воин».

    Не всі ці програми мають однаковий зміст. «Університетські зміни» можуть бути орієнтовані на профорієнтацію, спорт чи знайомство з університетами. «Зарница 2.0» включає тактичні завдання. Джерела не дають підстав стверджувати, що кожна дитина, яка побувала в такому таборі, готується до війни. Але вони показують, що військово-прикладні заняття зі зброєю та дронами стали частиною доступної для дітей системи. Для самої дитини вхід до неї не обов’язково починається з політичної мотивації. Це може бути шкільний конкурс, путівка, рекомендація вчителя, бажання поїхати до моря, можливість отримати нові знайомства чи додаткові бали під час вступу. Але поступово окремі активності стають пов’язаними з тією самою російською державною військово-патріотичною системою.

    Ідентичність дітей в умовах окупації

    Ідентичність змінюється повільніше, ніж навчальна програма. Тому твердження, що дитина після кількох років у російській школі автоматично «стала росіянином», було б надто спрощеним. Але так само спрощено вважати, що зміна школи не має довгострокових наслідків. У дитини може зникати українська мова з публічного життя, українські символи — зі шкільного простору, українська історія — з навчальної програми. Натомість російська мова стає мовою уроків, оголошень, підручників і церемоній, а російська версія історії — офіційною відповіддю, яку потрібно знати для контрольної, іспиту або отримання документа про освіту.

    Human Rights Watch фіксувала випадки покарання або переведення дітей через використання української мови. Водночас багато дітей на окупованих територіях і до війни були російськомовними. Тому зміна мовного режиму сама по собі не доводить зміни національної ідентичності. Вона показує інше: українська мова поступово витісняється з інституційного та повсякденного простору школи.

    Те саме відбувається з історичною пам’яттю. Підліток може не повірити російському поясненню війни, але знати його як єдину версію, яку потрібно відтворити на уроці. Для частини дітей українські знання можуть переміщуватися у приватну сферу — розмови з батьками, український контент, родичів на підконтрольній території. Так виникає розрив між публічною та приватною поведінкою. Дитина може стояти під російським прапором, брати участь у «Движении первых», підписуватися на необхідні канали й водночас зберігати українські сімейні зв’язки та чекати можливості виїхати.

    Human Rights Watch описувала випадки, коли діти відтворювали російську символіку в малюнках і шкільних ритуалах. Це свідчить передусім про середовище, в якому дитина живе, а не дозволяє зробити висновок про її остаточну ідентичність. Водночас сім’я залишається окремою інституцією соціалізації. Деякі батьки віддають дітей до російської школи, щоб уникнути проблем із владою, але вдома продовжують використовувати українську мову та пояснювати події інакше. Інші виїжджають саме через освітню політику. Треті змушені приймати правила окупаційної системи заради безпеки дітей.

    Важливе значення має і вік. Дитина, якій у 2022 році було шість років, у 2026-му прожила майже весь свідомий шкільний досвід уже в умовах окупації. Підліток, якому у 2022 році було 15, пам’ятає українську школу, іншу карту країни, розмови в родині та довоєнну систему освіти. Це два принципово різні шляхи соціалізації.

    Порівняльні дослідження Північної Ірландії, Балкан та процесів возз’єднання Німеччини показують, що після тривалого конфлікту ідентичність рідко змінюється лінійно. Люди можуть одночасно зберігати кілька лояльностей, замовчувати частину переконань або адаптувати публічну поведінку до середовища. Ці приклади не можна механічно переносити на Україну, але вони показують, чому зміна освітнього середовища не дорівнює автоматичній зміні ідентичності.

    Інший фактор — документи та доступ до майбутнього. Human Rights Watch повідомляла, що російський паспорт дедалі частіше стає необхідним для отримання освітнього документа та продовження навчання. Для хлопців це також може бути пов’язано з військовим обліком. Відмова від російських документів у певних випадках створює ризик неотримання атестата або інших можливостей.

    Тут паспорт перестає бути лише документом. Він стає інструментом доступу до університету, роботи, пересування та інших сценаріїв майбутнього. Саме так освітня система може впливати не лише на те, що дитина думає про минуле, а й на те, яке майбутнє для неї здається практично можливим. Це особливо важливо для оцінки довгострокових наслідків. Дитина може не приймати російську версію історії, але вступати до російського університету, тому що іншої доступної траєкторії немає. Вона може не вважати себе росіянином, але роками жити в російськомовному інформаційному та освітньому просторі, де російська держава контролює школу, документи й молодіжні активності.

    Тому правильніше говорити не про «зламану» ідентичність, а про змінене середовище соціалізації. Професіонали, яких цитує Human Rights Watch, описують у дітей, що повернулися, тривожність, прогалини в навчанні, мовні труднощі та необхідність індивідуальних освітніх планів. Окремі діти можуть повторювати російські наративи, інші — мовчати про свої погляди, треті — демонструвати сильну прив’язаність до України.

    Система формує не лише уявлення про минуле. Вона формує доступні сценарії майбутнього. Російське майбутнє стає інституційно простішим — через школу, документи, молодіжні організації, табори та університети. Українське майбутнє, навпаки, потребує додаткового кроку: виїзду, відновлення документів, повернення української програми та повторного входження до українського суспільства.

    Адаптація дітей після років окупації

    Повернення дитини на підконтрольну Україні територію не означає автоматичного повернення до української системи. Державна ініціатива Bring Kids Back UA фіксує повернення дітей з депортації, примусового переміщення та тимчасової окупації й веде окремий облік підтверджених випадків вивезення. Навіть якщо дитина фізично повернулася додому, її освітня біографія вже може відрізнятися від біографії однокласників. Вона могла кілька років навчатися російською програмою, мати інший рівень української мови та літератури, вивчати історію за російськими підручниками або отримати російський документ, який не визнається українською системою.

    Human Rights Watch наголошує на потребі компенсаторного навчання, мовної підтримки та психологічної допомоги. Для частини дітей повернення до української школи може супроводжуватися труднощами у спілкуванні, прогалинами в знаннях або конфліктом між двома версіями історії. Деякі можуть стикатися з нерозумінням чи булінгом через російську мову, акцент або повторення наративів, які вони чули в окупації.

    Українська держава і громадські організації вже створюють механізми адаптації: відновлення документів, психологічний супровід, освітнє надолуження. Human Rights Watch окремо підкреслює, що дітям, які повернулися, потрібні індивідуальні освітні плани, а не перевірка лояльності. Психологічна складова тут має бути частиною освітнього процесу, а не окремим ярликом. У дітей можуть проявлятися тривожність, недовіра, сором, мовчання або суперечність між тим, що вони чули в російській школі, і тим, що чують після повернення.

    Найбільший ризик виникає тоді, коли дитину сприймають не як людину, яка жила в зміненому середовищі, а як носія ворожої ідеології. Тоді школа легко перетворюється на перевірку лояльності: хто правильніше говорить українською, хто знає українську історію, хто не повторює російських тез. Для дитини, яка кілька років жила в окупації, це може стати ще одним бар’єром замість адаптації.

    Тому реінтеграція має бути одночасно звичайною та спеціально спроєктованою. Дитині потрібен доступ до української мови та програми, але без приниження через освітні прогалини. Потрібне визнання попереднього навчання, але без перенесення на дитину відповідальності за систему, в якій вона була змушена жити. Потрібна психологічна допомога, але не примусове «лікування» і не автоматичне визначення всіх дітей як травмованих.

    Окремим завданням стає робота з історією. Дитині, яка роками чула російську версію війни, недостатньо просто дати інший підручник. Потрібно навчити її розрізняти факт, інтерпретацію та пропагандистський наратив, працювати з джерелами та розуміти, чому різні системи освіти можуть розповідати про одну подію по-різному.

    Так само важливо не створювати для таких дітей окреме ізольоване освітнє середовище на роки. Вони мають повертатися до звичайних шкіл, але самі школи повинні бути готовими до дітей із різним освітнім досвідом. Учителю потрібні інструменти для роботи з мовними прогалинами, різницею в програмах та конфліктом історичних наративів, а класу — правила, які не дозволяють перетворити минуле дитини на привід для цькування.

    Для частини дітей повернення буде швидким і майже непомітним. Для інших — тривалим процесом, у якому доведеться одночасно відновлювати навчання, документи, соціальні зв’язки та відчуття безпеки. І результат залежатиме не лише від того, що дитина пам’ятає про Україну, а й від того, наскільки українське суспільство зможе запропонувати їй реальне місце в майбутньому.

     

  • Українцям виплачують по 5 000 грн на дитину: хто ще може отримати гроші

    Українцям виплачують по 5 000 грн на дитину: хто ще може отримати гроші

    Українські родини, діти яких у 2026 році пішли до першого класу, можуть отримати від держави одноразову допомогу у розмірі 5 000 гривень на кожну дитину. Програма «Пакунок школяра» продовжує діяти й після початку навчального року, тож батьки, які ще не встигли оформити гроші, мають час подати заяву. Станом на 4 вересня загальна сума виплат за програмою вже перевищила 738 млн грн.

    У Міністерстві цифрової трансформації повідомляють, що заяву через застосунок «Дія» в середньому можна оформити приблизно за чотири хвилини. Водночас отримати допомогу можуть не лише користувачі застосунку — для родин, яким зручніше оформити виплату офлайн, передбачена можливість звернення до сервісного центру Пенсійного фонду.

    Важливий момент: 5 000 грн виплачують на кожного першокласника, а не одну суму на всю сім’ю. Тому якщо в родині цього навчального року до першого класу пішли, наприклад, двоє дітей, держава може виплатити загалом 10 000 грн. Це прямо підтверджують у Пенсійному фонді.

    Хто може отримати 5 000 гривень

    Програма розрахована на дітей, які у 2026/2027 навчальному році вперше пішли до першого класу на підконтрольній Україні території.

    Право оформити виплату мають батьки, усиновлювачі або інші законні представники першокласника — громадяни України. Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачено оформлення допомоги законним представником через сервісний центр Пенсійного фонду.

    При цьому сам факт того, що дитині виповнилося шість чи сім років, ще не дає автоматичного права на гроші. Ключова умова — дитина має бути зарахована до першого класу та розпочинати навчання цього року.

    Дані про зарахування першокласників містяться в державній освітній системі АІКОМ 2, тому під час стандартного оформлення приносити окрему довідку зі школи не потрібно.

    Як оформити «Пакунок школяра» через «Дію»

    Найпростіший спосіб — скористатися мобільним застосунком «Дія».

    Потрібно авторизуватися, відкрити розділ «Допомога від держави», знайти послугу «Пакунок школяра» та вибрати дитину, яка пішла до першого класу. Далі користувач переходить до оформлення заяви, обирає Дія.Картку зі спеціальним рахунком «Турбота для дитини», перевіряє інформацію та підписує заяву Дія.Підписом.

    Якщо відповідної Дія.Картки ще немає, її потрібно відкрити в одному з уповноважених банків.

    У Мінцифри зазначають, що весь процес подання заяви в середньому займає близько чотирьох хвилин.

    Водночас гроші не надходять на звичайну банківську картку як виплата, яку можна одразу зняти готівкою. Для програми використовується спеціальний рахунок, а сама допомога є цільовою.

    Що робити, якщо немає «Дії»

    Відсутність застосунку не позбавляє сім’ю права на допомогу.

    Заяву можна подати особисто в будь-якому сервісному центрі Пенсійного фонду України. Це також актуально для людей, у яких у «Дії» немає необхідного біометричного документа або виникли інші проблеми з електронним оформленням.

    Під час особистого звернення необхідно мати паспорт або інший документ, який посвідчує особу, РНОКПП за наявності, а законному представнику — документи, які підтверджують відповідні повноваження. Якщо Пенсійний фонд не зможе автоматично отримати певні відомості через електронний обмін, можуть знадобитися додаткові паперові документи.

    Тобто відсутність «Дії» не є причиною відмовлятися від 5 000 грн — просто процедура оформлення буде іншою.

    До якого числа можна подати заяву

    Поспішати саме в перші дні навчального року не обов’язково, але відкладати оформлення надовго також не варто.

    Пенсійний фонд повідомляє, що заяви на отримання «Пакунка школяра» прийматимуть до 1 листопада 2026 року.

    Отже, початок навчання 1 вересня не був останнім днем для оформлення допомоги. Станом на 7 вересня родини ще можуть подати документи.

    Водночас «Дія» серед підстав, за яких допомогу не призначать, називає ситуацію, коли заяву не подано до 1 листопада. Також виплату не призначать, якщо дитина не була зарахована до першого класу, повторно навчається у першому класі або не розпочинає навчання цього року.

    На що дозволено витратити 5 000 гривень

    Це цільова державна допомога, тому витратити її на будь-які покупки не можна.

    За програмою дозволено придбати книжки, канцелярські товари, шкільне приладдя, дитячий одяг та взуття. Оплачувати покупки можна як у звичайних магазинах, так і онлайн.

    При цьому працює технічне обмеження за категорією продавця. Кошти можна використовувати у торгових точках, платіжні термінали яких мають визначені MCC-коди. Таким способом система відокремлює дозволені програмою покупки від інших витрат.

    «Дія» також повідомляє, що виплату можна використовувати на товари українських виробників.

    Дія.Картку можна додати до Apple Pay або Google Pay і розраховуватися нею безконтактно.

    Чому виплату можуть не призначити

    Є кілька ситуацій, коли Пенсійний фонд може не підтвердити право на допомогу.

    Зокрема, виплата не передбачена, якщо дитина не зарахована до першого класу, повторно проходить перший клас або цього року взагалі не починає навчання.

    Підставою для непризначення також може стати те, що заяву на ту саму дитину вже подав інший із батьків або законний представник.

    Крім того, «Дія» зазначає випадки, коли заявник позбавлений батьківських прав або дитина перебуває за кордоном, на тимчасово окупованій території чи території активних бойових дій без визначеної дати завершення бойових дій. Право на виплату також проходить перевірку Пенсійного фонду та Міністерства фінансів.

    Тому якщо послуга не відображається у застосунку або виникає проблема з поданням заяви, це не обов’язково означає остаточну відмову. Однією з причин може бути відсутність або некоректність інформації в державних реєстрах.

    У такій ситуації батьки можуть звернутися до сервісного центру Пенсійного фонду й уточнити дані.

    Скільки грошей уже отримали українські родини

    Програма вже стала однією з помітних соціальних виплат початку нового навчального року.

    За даними «Дії» станом на 4 вересня, сума проведених виплат перевищила 738 млн грн. Водночас у повідомленні Мінцифри зазначено «158 поданих заяв» — це число виглядає технічно неповним або помилковим у самому опублікованому повідомленні, оскільки воно не узгоджується із сумою виплачених коштів. Тому без додаткового офіційного уточнення коректно орієнтуватися саме на підтверджений фінансовий показник — понад 738 млн грн — і не трактувати число «158» як достовірну загальну кількість заяв.

    За ставки 5 000 грн на дитину такий обсяг виплат математично відповідає щонайменше приблизно 147,6 тисячі виплат, хоча це розрахункова оцінка, а не оприлюднена державою статистика щодо кількості отримувачів.

    Для родин, які ще не скористалися програмою, головне — не пропустити кінцевий строк. Заяву можна оформити до 1 листопада 2026 року, а якщо у сім’ї кілька дітей, які цього року вперше стали першокласниками, 5 000 грн передбачені на кожного з них.

    Таким чином, навіть після початку навчального року можливість отримати «Пакунок школяра» залишається. Батькам варто перевірити послугу в «Дії», а якщо оформити її онлайн не вдається — звернутися безпосередньо до Пенсійного фонду.

  • Кінець злиденним окладам: уряд ламає радянську систему та піднімає зарплати вчителям на 20%

    Кінець злиденним окладам: уряд ламає радянську систему та піднімає зарплати вчителям на 20%

    В Україні з 1 вересня кардинально змінюється підхід до фінансування освітньої галузі, а посадові оклади педагогічних працівників зростуть ще на 20 відсотків. Про запуск довгоочікуваної реформи та остаточну відмову від застарілої Єдиної тарифної сітки офіційно повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький.

    Прощання з тарифною сіткою та нові стандарти нарахувань

    Нинішнє підвищення стане черговим етапом масштабного перегляду системи винагороди для українських освітян, адже на початку 2026 року виплати вчителям уже зросли на 30 відсотків. Головною зміною поточної реформи є повне скасування зрівнялівки в межах традиційної Єдиної тарифної сітки, яка діяла в державі протягом десятиліть.

    Відтепер базовий розмір окладу розраховуватиметься за принципово новим алгоритмом: ключовими показниками стануть конкретна посада педагога та середня заробітна плата в національній економіці України. Оновлені фінансові правила поширюються на викладацький склад закладів загальної середньої освіти, співробітників університетів та закладів вищої освіти, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, а також працівників державних освітніх установ.

    Водночас у питаннях фінансування працівників дошкільної, позашкільної та професійно-технічної освіти Кабінет Міністрів звернувся з офіційною рекомендацією до органів місцевого самоврядування знайти додаткові ресурси в місцевих бюджетах для дзеркального підвищення заробітних плат педагогам.

    Збереження надбавок та цільова підтримка стратегічних галузей

    Поряд із глобальним зростанням базових посадових окладів уряд ухвалив рішення зберегти та розширити низку критично важливих надбавок. Зокрема, вчителі, які щодня ризикують життям і проводять уроки в очному форматі на прифронтових територіях, гарантовано отримуватимуть обов’язкову щомісячну доплату в розмірі 2600 гривень.

    Окрему увагу держава приділила підтримці викладачів коледжів та закладів фахової передвищої освіти, які готують кадри для потреб оборонно-промислового комплексу, енергетичного сектору, машинобудування та металообробки. Для таких спеціалістів запроваджується обов’язкова додаткова надбавка у розмірі 10 відсотків від посадового окладу. Такий крок покликаний зупинити відтік кваліфікованих інженерних і технічних наставників та підняти престиж робітничих професій, які відіграють вирішальну роль у відбудові та обороноздатності країни.

     

  • Радикальні зміни в школах: жорсткі вимоги до укриттів, 12-річка та нові правила для учнів

    Радикальні зміни в школах: жорсткі вимоги до укриттів, 12-річка та нові правила для учнів

    В Україні 1 вересня офіційно розпочинається новий навчальний рік 2026/2027, який триватиме щонайдовше до 30 липня в умовах масштабного оновлення освітніх стандартів та безпрецедентного посилення вимог до безпеки учнів. Міністерство освіти і науки України затвердило комплекс фундаментальних нововведень, що кардинально змінюють організацію освітнього процесу в умовах воєнного стану, функціонування захисних споруд, правила протидії цькуванню в дитячих колективах та підготовку до запуску трирічної профільної старшої школи.

    Традиційний перший урок для українських школярів цього року буде присвячений темі «Мова гідності». Освітянам офіційно рекомендовано зосередитися на формуванні взаємоповаги, психологічної безпеки та рівності серед дітей.

    «Особливу увагу доцільно приділити ролі мови у створенні безпечного, інклюзивного й дружнього освітнього середовища, у якому кожна людина, незалежно від віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, етнічного походження, мови спілкування чи інших ознак, почувається прийнятою, почутою та має рівні можливості для навчання, розвитку й самореалізації», – наголосили в профільному відомстві.

    Суворі нормативи для сховищ та мобільні укриття на фронтирі

    Ключовою умовою для проведення занять в очному форматі залишається виключно фактор фізичної безпеки. Навчання безпосередньо у приміщеннях шкіл дозволятиметься лише за наявності належно облаштованого захисного об’єкта, розташованого на відстані не більше 100 метрів від будівлі закладу. До приміщень укриттів висунуто суворі стандарти: температурний режим повинен стабільно триматися в межах 17–21 °C, показники вологості мають становити 40–60%, рівень освітлення – не менше 400 люксів, а гарантований запас питної та технічної води повинен бути не меншим ніж п’ять літрів на одну особу.

    Окрему увагу держава приділила найбільш вразливим регіонам. У 49 прифронтових громадах заплановано встановлення 840 мобільних сховищ, що дозволить зберегти доступ до навчання навіть в умовах підвищеної загрози ворожих обстрілів.

    Реформа 12-річної освіти, українознавчий блок та боротьба з цькуванням

    Паралельно профільне міністерство прискорює реалізацію реформи старшої школи для 10–12 класів перед її масштабним запуском у 2027 році. Кількість експериментальних ліцеїв у межах пілотного проєкту суттєво розширили – з 30 до 150 закладів. На закупівлю сучасного обладнання, створення спеціалізованих лабораторій та переобладнання просторів держава виділила 1,2 мільярда гривень.

    Суттєві оновлення відбулися й у навчальних планах. У середніх класах на дві години на тиждень збільшили вивчення історії України. Для школярів, які тимчасово перебувають за кордоном, запроваджено скорочений обов’язковий українознавчий блок із перезарахуванням оцінок з інших предметів із місцевих іноземних шкіл.

    Також введено жорсткі часові нормативи протидії булінгу. Відтепер керівництво шкіл зобов’язане офіційно повідомляти органи поліції про кожен виявлений випадок цькування або насильства не пізніше ніж протягом трьох годин.

  • «Не склав — не перейшов»: в Україні обговорюють щорічний тест для школярів, але МОН такої реформи не анонсувало

    «Не склав — не перейшов»: в Україні обговорюють щорічний тест для школярів, але МОН такої реформи не анонсувало

    В українському освітньому середовищі розгорілася дискусія навколо ідеї щорічного загального тестування школярів, результат якого нібито міг би визначати, чи переходить дитина до наступного класу. Частина батьків та педагогів підтримує такий підхід як спосіб реально контролювати засвоєння програми, інші вважають, що в умовах війни він створить для дітей додатковий стрес.

    Водночас важливо уточнити: станом на 1 серпня 2026 року Міністерство освіти і науки України не оголошувало про запровадження загальнонаціонального щорічного тесту з прохідним балом для переведення всіх учнів до наступного класу. У доступних офіційних документах МОН такої реформи немає. Тож наразі йдеться саме про суспільну дискусію, а не про затверджену чи офіційно запропоновану державою зміну.

    Приводом для обговорення став допис репетиторки англійської мови, яка запропонувала підписникам поміркувати, чи варто запровадити наприкінці кожного навчального року обов’язковий «зріз знань». За такою моделлю учень, який не подолав би визначений поріг, не переходив би до наступного класу.

    Авторка допису сама поставилася до такої ідеї скептично, зазначивши, що українські діти й без того навчаються в умовах повітряних тривог, обстрілів, дистанційного навчання та психологічного навантаження. Особливо гостро питання постає у регіонах, де учні регулярно змушені проводити ночі в укриттях, а вже вранці повертатися до навчання.

    У коментарях думки розділилися. Прихильники щорічної перевірки знань вважають, що нинішня система недостатньо мотивує школярів, оскільки значна частина дітей упевнена, що незалежно від результатів її все одно переведуть далі. На їхню думку, наявність реального прохідного порогу змусила б учнів відповідальніше ставитися до навчання.

    Противники ідеї наголошують, що одна стандартизована перевірка не завжди об’єктивно відображає знання дитини. Результат може залежати від стресу, стану здоров’я, умов навчання, перебоїв з електроенергією, частоти повітряних тривог чи навіть того, чи мав учень стабільний доступ до уроків протягом року.

    Як учнів переводять до наступного класу зараз

    Чинна українська система вже передбачає підсумкове оцінювання результатів навчання, але це не є окремим загальнонаціональним тестом, однаковим для всіх школярів.

    Міністерство освіти і науки визначає, що переведення учнів на наступний рік навчання здійснюється на підставі результатів підсумкового — семестрового та річного — оцінювання і рішення педагогічної ради закладу освіти.

    Тобто вже зараз школа не просто автоматично «переводить усіх», як іноді звучить у дискусіях. Формально рішення ґрунтується на результатах навчання конкретного учня.

    Окремий порядок передбачено для дітей, які навчалися за кордоном або тривалий час не могли відвідувати українську школу. Якщо дитина не має документів із результатами навчання за кордоном або не вивчала частину предметів української програми, школа може провести річне оцінювання. У разі успішного проходження її зараховують до наступного класу.

    МОН також зазначає, що питання переведення конкретного учня вирішує саме заклад освіти, до якого він зарахований.

    Отже, елементи перевірки знань уже існують, однак вони не мають форми єдиного державного тесту з фіксованим балом для всіх дітей.

    Чи можна залишити дитину в тому самому класі

    Чинні норми допускають ситуації, коли учень може повторно навчатися у тому самому класі, але механізм значно складніший за формулу «не набрав бал — залишився».

    Особливі правила існують, зокрема, для дітей, які через війну тривалий час не мали можливості повноцінно навчатися. Для них школа може скласти індивідуальну програму, провести додаткові заняття та оцінювання. Також за заявою батьків дитина може залишитися в тому самому класі.

    Це суттєво відрізняється від моделі, яка зараз обговорюється у соцмережах, де пропонується один обов’язковий поріг для всіх.

    МОН змінювало правила переведення, але не вводило щорічний іспит

    Міністерство справді неодноразово переглядало нормативну базу щодо зарахування та переведення учнів.

    У 2024 році МОН виносило на громадське обговорення зміни до порядку переведення учнів, однак вони стосувалися передусім цифрової взаємодії та процедур у системі загальної середньої освіти, а не введення єдиного щорічного екзамену.

    У 2025 році міністерство також затвердило зміни до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів державних і комунальних закладів освіти. Однак і в цьому документі немає норми про обов’язковий загальнонаціональний тест із прохідним балом після кожного класу.

    Тому заголовки про те, що «в Україні хочуть запровадити щорічний тест і не переводити тих, хто його не склав», варто сприймати обережно. Ініціатива наразі не походить від уряду або Міністерства освіти.

    Чому тема все одно стала популярною

    Дискусія виникла не випадково. Українська освіта останні роки стикається з серйозними втратами навчального часу через пандемію, повномасштабну війну, дистанційне навчання та перебої з електроенергією.

    Через це батьки й педагоги дедалі частіше ставлять питання про те, наскільки повно учні засвоюють матеріал і чи достатньо нинішніх форм оцінювання для виявлення освітніх прогалин.

    Прихильники регулярних стандартизованих перевірок вважають, що вони могли б показувати реальну картину знань і дозволяти школам раніше реагувати на відставання.

    Опоненти наголошують: якщо використовувати тест не для діагностики, а як жорсткий бар’єр для переходу між класами, він може перетворитися на ще один високоставковий іспит. У такому разі школи ризикують почати готувати дітей передусім до тесту, а не до системного засвоєння матеріалу.

    Особливо гостро це питання стоїть під час війни, коли умови навчання дітей у різних регіонах України радикально відрізняються.

    Таким чином, ідея щорічного «зрізу знань» із обов’язковим прохідним балом справді активно обговорюється в українських соцмережах. Проте офіційної ініціативи МОН запровадити такий механізм для всіх школярів наразі немає.

    Зараз учнів переводять до наступного класу на основі семестрового та річного оцінювання і рішення педагогічної ради. Тож поки що формула «не склав єдиний тест — залишився на другий рік» є лише предметом суспільної дискусії, а не новим правилом української школи.

  • Безкоштовні гарячі обіди для всіх: з 1 вересня Україна запускає масштабну реформу шкільного харчування

    Безкоштовні гарячі обіди для всіх: з 1 вересня Україна запускає масштабну реформу шкільного харчування

    Із 1 вересня 2026 року в Україні стартує новий масштабний етап реформи шкільного харчування. Від початку нового навчального року безоплатне гаряче харчування отримуватимуть усі учні комунальних закладів загальної середньої освіти, які навчаються в очному або змішаному форматі. Таким чином державна програма вперше охопить школярів усіх класів – від першого до одинадцятого (дванадцятого), а не лише учнів молодшої школи чи окремі пільгові категорії дітей.

    Про це повідомило Міністерство освіти і науки України.

    Відповідне рішення вже ухвалив Кабінет міністрів України. Для забезпечення реалізації програми уряд спрямує місцевим бюджетам понад 7,4 мільярда гривень державної субвенції лише на період із вересня по листопад 2026 року. Кошти мають надійти до громад завчасно, щоб вони встигли організувати харчування ще до початку нового навчального року.

    За інформацією Міністерства освіти і науки, після розширення програми безкоштовне гаряче харчування отримуватимуть близько трьох мільйонів українських школярів. Це стане одним із найбільших соціальних проєктів у системі освіти за останні роки та важливою складовою державної політики підтримки сімей із дітьми в умовах повномасштабної війни.

    Міністр освіти і науки Оксен Лісовий наголосив, що держава заздалегідь забезпечує громади необхідними фінансовими ресурсами, аби вже з першого дня навчального року кожна школа могла організувати безкоштовне гаряче харчування для всіх дітей, які відвідують заняття очно або навчаються у змішаному форматі.

    За словами міністра, головною метою програми є забезпечення рівного доступу всіх школярів до якісного харчування незалежно від того, у якому регіоні вони проживають, якими є фінансові можливості місцевої громади або соціальний статус родини. Держава прагне, щоб кожна дитина мала можливість щодня отримувати повноцінний гарячий обід, який відповідає сучасним стандартам здорового харчування.

    Фінансування здійснюватиметься за єдиними нормативами по всій країні. Для учнів початкової школи держава компенсуватиме вартість одного гарячого прийому їжі з розрахунку 50 гривень на день. Для учнів базової та старшої школи норматив становитиме 60 гривень на день. Такий підхід застосовуватиметься незалежно від регіону, кількості учнів чи моделі організації харчування у конкретному навчальному закладі.

    Водночас уряд передбачив окремий механізм для територій, де продовжує працювати Всесвітня продовольча програма Організації Об’єднаних Націй. Насамперед це стосується окремих прифронтових областей, які найбільше постраждали від війни. Там фінансування здійснюватиметься за змішаною схемою: 35 гривень на одного учня забезпечуватиме державна субвенція, ще 15 гривень покриватиме міжнародна гуманітарна програма.

    У Міністерстві освіти пояснили, що під час розрахунку обсягів фінансування враховували реальну кількість дітей, які навчаються очно або змішано, кількість навчальних днів, середній рівень відвідуваності закладів освіти, вартість продуктів, а також особливості організації харчування у кожній територіальній громаді.

    Одночасно уряд ухвалив зміни до правил організації харчування в школах під час дії воєнного стану. Вони мають забезпечити безперервне харчування дітей навіть у складних безпекових умовах.

    Відтепер, якщо шкільна їдальня не може одночасно прийняти всіх учнів через обмежену площу або інші причини, адміністрація закладу освіти зможе організовувати прийом їжі в інших безпечних приміщеннях школи. Йдеться про навчальні кабінети, рекреаційні зони, актові зали, а також укриття, якщо під час обіду буде оголошено повітряну тривогу.

    У Міністерстві наголошують, що незалежно від місця прийому їжі всі санітарні та гігієнічні вимоги залишаються обов’язковими. Школи повинні забезпечити можливість миття рук, належне прибирання та провітрювання приміщень, безпечне транспортування готових страв, правильне зберігання продуктів і суворе дотримання графіків харчування.

    Запровадження нової програми є лише одним із напрямків комплексної реформи шкільного харчування, яка триває в Україні вже кілька років. За цей час у країні активно модернізують харчоблоки, закуповують сучасне кухонне обладнання, оновлюють меню відповідно до рекомендацій фахівців зі здорового харчування та проводять навчання кухарів за новими стандартами.

    За даними Міністерства освіти і науки, наразі вже модернізовано близько 20% усіх шкільних харчоблоків, які потребували оновлення. Завдяки державній субвенції сучасне обладнання отримали 157 закладів освіти, ще 84 проєкти перебувають на різних етапах реалізації. Крім того, понад півтори тисячі шкільних їдалень вдалося оновити за рахунок коштів місцевих бюджетів та фінансової підтримки міжнародних партнерів.

    У МОН зазначають, що модернізація матеріально-технічної бази залишається одним із ключових завдань реформи. Сучасні харчоблоки повинні відповідати європейським стандартам безпеки, енергоефективності та якості приготування їжі.

    Окрему увагу держава приділяє цифровізації системи харчування. За підтримки Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI) створюється спеціальна цифрова платформа, яка дозволить ефективніше контролювати закупівлі продуктів, оптимізувати витрати бюджетних коштів, здійснювати моніторинг якості харчування та прогнозувати реальні потреби навчальних закладів.

    Очікується, що впровадження цифрових інструментів допоможе громадам зменшити вартість продуктів і послуг без погіршення якості харчування, зробить використання бюджетних коштів більш прозорим, а також дозволить оперативніше реагувати на потреби шкіл.

    Уряд також продовжує реалізацію інших складових реформи. Зокрема, триває будівництво сучасних фабрик-кухонь, які забезпечуватимуть централізоване приготування страв для кількох навчальних закладів одночасно, оновлюються технологічні процеси, а кухарі проходять професійну перепідготовку відповідно до сучасних вимог.

    У Міністерстві освіти наголошують, що реформа має не лише соціальне, а й стратегічне значення. Забезпечення дітей повноцінним збалансованим харчуванням позитивно впливає на їхній фізичний розвиток, успішність у навчанні, концентрацію уваги та загальний стан здоров’я. Крім того, безкоштовне гаряче харчування допоможе суттєво зменшити фінансове навантаження на українські родини, які вже кілька років живуть в умовах повномасштабної війни, економічної нестабільності та постійного зростання вартості життя.

    Запуск оновленої програми з 1 вересня 2026 року стане найбільшим розширенням державної системи шкільного харчування за всю історію незалежної України та охопить практично всіх учнів комунальних закладів загальної середньої освіти, які продовжують навчатися у звичному форматі попри воєнні виклики.

  • Навчальний рік до 30 червня: уряд ухвалив нові правила для шкіл на 2026/2027

    Навчальний рік до 30 червня: уряд ухвалив нові правила для шкіл на 2026/2027

    Кабінет Міністрів України затвердив тривалість та особливості організації навчального року 2026/2027 у закладах загальної середньої освіти. Він традиційно розпочнеться 1 вересня 2026 року і триватиме до 30 червня 2027 року. Водночас фактичну дату завершення навчальних занять, проведення останнього дзвоника та тривалість літніх канікул кожна школа зможе визначати самостійно — з урахуванням безпекової ситуації, потреб учнів і рішень педагогічної ради. Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко.

    За словами очільниці уряду, рішення ухвалили з урахуванням умов воєнного стану, коли ситуація в регіонах може суттєво відрізнятися. Обласні військові адміністрації та Київська міська військова адміністрація разом із засновниками закладів освіти визначатимуть, у якому форматі стартуватиме навчання в кожній громаді. Тобто в одних школах діти можуть розпочати рік очно, в інших — дистанційно або у змішаному форматі, залежно від наявності укриттів, рівня загроз і рішень місцевої влади.

    Свириденко наголосила, що такий підхід має забезпечити баланс між безпекою та безперервністю навчання. Громади отримують можливість гнучко організовувати освітній процес, не чекаючи єдиного рішення для всієї країни. Це особливо важливо для прифронтових регіонів, де навчання часто залежить від оперативної ситуації, інтенсивності обстрілів та доступу до безпечних приміщень.

    Формально навчальний рік триватиме до 30 червня 2027 року, однак це не означає, що всі українські школярі обов’язково навчатимуться до цієї дати. Педагогічні ради шкіл зможуть самостійно визначати, коли саме завершити заняття, коли провести останній дзвоник і скільки триватимуть літні канікули. Через це дати завершення навчання можуть відрізнятися навіть у межах одного регіону.

    У Міністерстві освіти і науки пояснили, що червень школи можуть використовувати не лише для звичайних уроків. Заклади освіти матимуть право проводити консультації, індивідуальні заняття, підсумкові активності або заходи для подолання освітніх втрат. Водночас такі заняття не є обов’язком для всіх шкіл — рішення ухвалюватиме сам заклад освіти.

    Освітні втрати залишаються однією з головних проблем української школи під час війни. Через повітряні тривоги, обстріли, вимушені переїзди, відключення світла та дистанційне навчання частина учнів має прогалини у знаннях. Саме тому можливість використати червень для консультацій і додаткових занять може стати важливою для тих шкіл, які бачать потребу у надолуженні матеріалу.

    Водночас урядове рішення не скасовує автономію закладів освіти у плануванні канікул. Школи й надалі можуть самостійно формувати структуру навчального року: визначати тривалість семестрів, канікул і додаткових навчальних періодів, якщо це не суперечить законодавству та враховує необхідну кількість навчального часу.

    Минулого року Кабмін також визначав, що навчальний рік 2025/2026 у школах триватиме з 1 вересня до 30 червня. Тож нинішнє рішення фактично продовжує практику воєнного часу, коли уряд задає загальні рамки, а школи та громади адаптують їх до реальних умов на місцях.

    Для батьків це означає, що точні дати останнього дзвоника і літніх канікул варто уточнювати безпосередньо у своїй школі. У різних громадах вони можуть відрізнятися залежно від формату навчання, кількості пропущених занять, безпекової ситуації та рішень педагогічної ради.

    Головна логіка нового рішення Кабміну — не уніфікувати всі школи під один календар, а дати їм інструмент для гнучкої роботи. Уряд визначив загальні часові межі навчального року, але залишив закладам освіти простір для рішень, які найкраще відповідають умовам конкретної громади.

  • На Буковині обвалився міст під час шкільної поїздки: є постраждалі

    На Буковині обвалився міст під час шкільної поїздки: є постраждалі

    У Чернівецькій області стався серйозний нещасний випадок під час організованої екскурсії, внаслідок якого травмувалися діти. У селі Виженка Вижницької територіальної громади обвалився дерев’яний пішохідний міст після того, як на нього одночасно вийшла група школярів. Конструкція не витримала навантаження та частково зруйнувалася, унаслідок чого діти впали з висоти та зазнали травм різного ступеня тяжкості.

    Про інцидент повідомили в Головному управлінні ДСНС України у Чернівецькій області. За попередньою інформацією, подія сталася під час туристичної поїздки у межах Вижницької територіальної громади, яка є популярним напрямком для шкільних екскурсій та природного туризму. У певний момент група дітей одночасно опинилася на дерев’яній конструкції мосту, який, за наявними даними, не був розрахований на таку кількість людей одночасно. Через перевантаження відбулося руйнування частини конструкції, що призвело до падіння частини групи.

    Після обвалу кілька дітей отримали тілесні ушкодження. Постраждалих оперативно доставили до медичних закладів, де їм було надано необхідну допомогу. Лікарі повідомляють, що діти перебувають під постійним наглядом, а їхній стан оцінюється як стабільний, однак характер травм потребує додаткового медичного обстеження. Точна кількість постраждалих уточнюється.

    У ДСНС зазначили, що рятувальні підрозділи до місця події безпосередньо не залучалися, оскільки постраждалих евакуювали та доставили до лікарень ще до прибуття надзвичайних служб. Водночас ситуація перебувала під контролем місцевих екстрених служб та правоохоронних органів, які встановлюють усі обставини інциденту.

    Попередньо встановлено, що міст був дерев’яною пішохідною конструкцією, яка використовувалася для переходу через природну перешкоду в туристичній зоні. Такі об’єкти часто є частиною популярних маршрутів у гірських районах Буковини, де шкільні групи та туристи відвідують природні локації. Однак подібні конструкції можуть мати обмежену вантажопідйомність і вимагати суворого дотримання правил безпеки під час користування.

    Після інциденту фахівці ДСНС вкотре наголосили на необхідності дотримання правил поведінки під час екскурсій, особливо у випадках відвідування природних об’єктів, мостів, оглядових майданчиків та інших споруд, які не призначені для масового скупчення людей. Рятувальники підкреслили, що навіть короткочасне перевантаження таких конструкцій може призвести до їхнього руйнування та створити загрозу життю і здоров’ю людей.

    Особливу увагу у відомстві звернули на організацію дитячих екскурсій, зазначивши, що супроводжуючі особи повинні контролювати рух групи, уникати одночасного перебування великої кількості дітей на потенційно небезпечних ділянках та забезпечувати дотримання дистанції між учасниками. У ДСНС також нагадали, що фотографування або зупинки на подібних об’єктах без оцінки ризиків можуть мати серйозні наслідки.

    Інцидент у Виженці викликав суспільний резонанс, оскільки стався під час шкільної екскурсії, де особлива увага має приділятися безпеці дітей. Місцеві органи влади, за попередньою інформацією, можуть ініціювати додаткову перевірку стану туристичної інфраструктури в регіоні, зокрема дерев’яних мостів, оглядових майданчиків та інших об’єктів, які активно використовуються для екскурсій.

    Фахівці наголошують, що подібні випадки часто стають наслідком одночасної дії кількох факторів, серед яких перевищення допустимого навантаження, природне зношення конструкцій, відсутність належного технічного контролю та нехтування правилами безпеки під час масового перебування людей на обмеженій площі.

    Подія на Буковині стала черговим нагадуванням про важливість системного контролю за станом туристичних об’єктів, особливо тих, які використовуються для організованих дитячих екскурсій. Безпека таких маршрутів, за словами експертів, повинна бути пріоритетом як для місцевої влади, так і для організаторів поїздок.

    Нагадаємо, раніше подібні інциденти вже траплялися в Україні. Зокрема, наприкінці травня на Миколаївщині сталася серйозна дорожньо-транспортна пригода за участю позашляховика, який злетів із мосту в річку. Унаслідок тієї аварії до лікарні було госпіталізовано шістьох людей, серед яких п’ятеро дітей. Ці випадки вкотре підкреслюють необхідність посиленої уваги до безпеки під час будь-яких поїздок із дітьми та перебування на потенційно небезпечних об’єктах.

  • В Україні посилюють контроль за відвідуванням шкіл: батькам загрожують штрафи за прогули дітей

    В Україні посилюють контроль за відвідуванням шкіл: батькам загрожують штрафи за прогули дітей

    В Україні можуть штрафувати батьків за систематичні прогули школярів без поважних причин. Відповідні зміни передбачені постановою Кабінету Міністрів №241 від 25 лютого, яка зобов’язує працівників навчальних закладів фіксувати факти відсутності учнів та передавати інформацію до правоохоронних органів.

    Згідно з новими правилами, відповідальність за облік відвідування покладається на директорів шкіл, класних керівників і шкільних психологів. У разі виявлення прогулів без поважних причин вони мають повідомляти про це підрозділи ювенальної превенції поліції.

    Підставою для притягнення до відповідальності є стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає покарання за невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей.

    У разі першого порушення суд може призначити штраф у розмірі від 850 до 1700 гривень. Якщо ж ситуація повторюється протягом року, сума штрафу зростає і може становити від 1700 до 5100 гривень.

    Таким чином, держава посилює контроль за освітнім процесом і відповідальністю батьків за відвідування школи дітьми. Влада наголошує, що регулярна присутність учнів на заняттях є важливою умовою їхнього розвитку та успішного навчання.