Golosnovinua.com

Позначка: скраплений газ

  • Субсидія на дрова не прийде автоматично: ПФУ назвав головну умову отримання допомоги

    Субсидія на дрова не прийде автоматично: ПФУ назвав головну умову отримання допомоги

    Українці, які опалюють свої будинки дровами, вугіллям або іншим твердим паливом, можуть отримати державну допомогу на опалювальний сезон 2026–2027 років. Пенсійний фонд України пояснив, хто має право на житлову субсидію чи пільгу, які документи необхідно подати та чому виплата не призначається автоматично. Важлива умова — житло повинно опалюватися твердим паливом, а не централізованим опаленням, природним газом чи електроенергією. Допомогу на придбання палива призначають один раз на рік за особистим зверненням громадянина.

    Про це повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у роз’ясненні від 13 жовтня 2026 року.

    Із наближенням холодів така допомога особливо актуальна для мешканців приватних будинків у сільській місцевості та невеликих населених пунктах.

    Водночас право на державну підтримку залежить не лише від способу опалення, а й від інших умов, передбачених законодавством.

    Хто може отримати субсидію на дрова

    Пенсійний фонд пояснює, що житлова субсидія на тверде паливо передбачена для домогосподарств, які використовують пічне опалення.

    Йдеться про житлові приміщення, у яких немає централізованого опалення та не використовується природний газ або електроенергія саме для обігріву.

    Тобто наявність електрики в будинку сама по собі не позбавляє людину права на допомогу.

    Так само використання природного газу виключно для приготування їжі не означає автоматичної відмови.

    Головне значення має фактичний спосіб опалення житлового приміщення.

    Субсидія може надаватися на придбання дров, вугілля та іншого передбаченого законодавством пічного палива.

    Крім того, відповідна державна підтримка може охоплювати придбання скрапленого газу.

    Чи можна одночасно отримувати субсидію на комунальні послуги

    Важливо, що допомога на тверде паливо не обов’язково виключає субсидію на інші житлово-комунальні послуги.

    Пенсійний фонд уточнює, що домогосподарству може бути призначено підтримку на придбання палива та одночасно на оплату електроенергії, водопостачання, вивезення сміття й інших комунальних послуг.

    Наприклад, родина може використовувати дрова для опалення будинку, електроенергію для побутових потреб, а газ — лише для приготування їжі.

    У такому випадку допомога на паливо та відповідні комунальні послуги може поєднуватися за умови дотримання встановлених правил.

    Остаточне рішення ухвалює Пенсійний фонд після перевірки поданих відомостей.

    Які документи потрібні для отримання допомоги

    Для призначення житлової субсидії на тверде паливо необхідно звернутися до Пенсійного фонду із заявою встановленого зразка.

    Також потрібно подати декларацію про доходи та витрати осіб, які входять до складу домогосподарства.

    Саме на підставі цих документів здійснюється перевірка права на допомогу та її розрахунок.

    Подати документи можна через органи Пенсійного фонду та передбачені державою канали звернення, зокрема вебпортал електронних послуг ПФУ, якщо відповідна електронна форма доступна.

    Допомога призначається один раз на рік на один опалювальний сезон.

    Це означає, що субсидія на тверде паливо відрізняється від звичайних щомісячних компенсацій витрат на житлово-комунальні послуги.

    Кому передбачена пільга на тверде паливо

    Окремо від житлової субсидії законодавством передбачена пільга на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива.

    Її можуть отримувати громадяни, які належать до визначених законом пільгових категорій та внесені до Реєстру осіб, які мають право на пільги.

    Для призначення такої допомоги необхідно подати відповідну заяву та довідку про наявність пічного опалення в житловому приміщенні.

    Пенсійний фонд наголошує, що пільгу також призначають один раз на рік за особистим зверненням.

    Чи враховують доходи сім’ї

    У більшості випадків під час призначення субсидії або пільги на тверде паливо враховують сукупний дохід сім’ї.

    Проте законодавством передбачені винятки.

    За роз’ясненням Пенсійного фонду, без урахування доходу така пільга надається учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, членам сімей загиблих ветеранів, а також членам сімей загиблих Захисників і Захисниць України.

    Для інших заявників перевірка доходів залишається важливою частиною процедури.

    Розмір допомоги залежить від встановлених нормативів та індивідуальних обставин домогосподарства.

    Тому універсальної суми, яку автоматично отримають усі власники будинків із пічним опаленням, немає.

    Додаткова зимова підтримка

    Окрім стандартної субсидії чи пільги, у сезоні 2026–2027 років передбачена додаткова підтримка від міжнародних партнерів.

    Пенсійний фонд повідомляє, що відповідна допомога для мешканців визначених територіальних громад є частиною державної програми «Зимова підтримка».

    Кошти можуть спрямовуватися, зокрема, на придбання твердого палива.

    Водночас така допомога має окремі правила, тому її не слід ототожнювати зі звичайною житловою субсидією.

    Конкретні умови залежать від програми та територіальної громади.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про відповідальність за самовільну заготівлю дров у лісі.

    Із початком опалювального сезону питання законної закупівлі та заготівлі палива залишається актуальним для багатьох українських родин.

    Що потрібно знати перед зверненням

    Головна умова отримання субсидії на дрова — підтверджене право домогосподарства на відповідну допомогу.

    Для цього необхідно подати заяву та декларацію про доходи й витрати.

    Пільговики додатково повинні враховувати правила, встановлені для їхньої категорії, та вимогу щодо довідки про пічне опалення.

    Найважливіше: субсидія та пільга на придбання твердого палива призначаються один раз на рік за особистим зверненням. Самого факту проживання у будинку з піччю недостатньо для автоматичного отримання грошей.

    Перевірити умови та порядок оформлення допомоги можна на офіційному сайті Пенсійного фонду України або звернувшись до його територіального органу.

  • Європі загрожує дефіцит газу взимку: запаси впали до мінімуму

    Європі загрожує дефіцит газу взимку: запаси впали до мінімуму

    Запаси природного газу в країнах Європейського Союзу опустилися до рівня, який може створити додаткові ризики для енергетичної безпеки блоку напередодні опалювального сезону. Наразі європейські газові сховища заповнені значно менше, ніж у середньому за останні роки, а особливе занепокоєння викликає ситуація в Німеччині, яка має найбільші потужності зі зберігання газу в ЄС.

    Про це пише Politico.

    За даними видання, традиційна модель підготовки Європи до зими цього року опинилася під тиском. У нормальних умовах трейдери та комунальні підприємства протягом літа закуповують природний газ за відносно низькими цінами, закачують його до підземних сховищ, а взимку використовують або продають його в період підвищеного попиту. Такий підхід дозволяє ринку одночасно забезпечувати необхідні запаси та отримувати прибуток від сезонної різниці цін.

    Однак цього року ситуація змінилася. Вартість газу в літній період виявилася вищою, ніж очікували учасники ринку, що зробило активне поповнення сховищ менш привабливим з економічної точки зору. На ситуацію вплинули одразу кілька факторів, серед яких геополітична нестабільність, війна на Близькому Сході та зміни клімату.

    За останніми даними, газові сховища країн Євросоюзу заповнені приблизно на 58% від загальної місткості. Це приблизно на 16% нижче за середній рівень заповнення за останні п’ять років. Крім того, нинішній показник є найнижчим для цього періоду з 2011 року.

    Такий рівень запасів викликає занепокоєння напередодні холодного сезону, адже взимку споживання газу традиційно різко збільшується. Насамперед це стосується опалення житлових будинків, роботи промислових підприємств та виробництва електроенергії в окремих країнах.

    Водночас у Європейській комісії не вважають, що Євросоюзу безпосередньо загрожує фізична нестача газу цієї зими. Представники ЄК заявляють, що блок має достатньо інструментів для забезпечення енергетичної безпеки та продовжує стежити за ситуацією на ринку.

    Однак окремі аналітики оцінюють перспективи більш обережно. За розрахунками енергетичної компанії Rapidan, до листопада європейські газові сховища можуть бути заповнені лише приблизно на 65% від їхньої загальної місткості.

    Якщо такий сценарій справдиться, Європі буде складніше виконати встановлені перед початком опалювального сезону цілі щодо накопичення газу. Аналітики зазначають, що для прискорення закачування ЄС може знадобитися підвищити ціну, яку він готовий платити за природний газ. Це зробило б європейський ринок привабливішим для постачальників і стимулювало б додаткові обсяги поставок.

    Водночас вищі ціни на газ створюють іншу проблему. Якщо європейські країни будуть змушені активніше конкурувати за обмежені обсяги палива на світовому ринку, це може призвести до подальшого подорожчання газу. У результаті збільшаться витрати не лише держав та енергетичних компаній, а й промисловості та домогосподарств.

    Особливе місце в цій ситуації займає Німеччина. За останніми даними, у серпні її газові сховища були заповнені лише приблизно на 47% від загальної національної місткості. Це, за даними Politico, найнижчий рівень заповнення з моменту початку ведення відповідної статистики.

    Ситуація в Німеччині має значення далеко за межами самої країни. Газові сховища ФРН є одними з найбільших у Європі, а їхня сумарна місткість становить понад 20% від загальної місткості сховищ у всьому Євросоюзі.

    Саме тому проблеми з накопиченням газу в Німеччині можуть вплинути на весь європейський енергетичний ринок. Якщо Берлін не зможе достатньо швидко наростити запаси, йому доведеться активніше закуповувати газ у період, коли попит зростатиме. Це може створити додатковий тиск на ціни та посилити конкуренцію між європейськими державами за поставки.

    Politico називає Німеччину однією з найбільш вразливих країн ЄС у цьому питанні саме через масштаб її економіки та розмір газової інфраструктури. Будь-які серйозні перебої з постачанням або недостатній рівень запасів у ФРН можуть мати наслідки для сусідніх держав, оскільки європейський газовий ринок значною мірою взаємопов’язаний.

    У разі дефіциту Німеччина може бути змушена активніше купувати газ на спотовому ринку. Якщо одночасно зростатиме попит в інших європейських країнах, це може спричинити подальше підвищення цін у всьому блоці.

    Попри це, німецьке Міністерство енергетики наразі не пішло на пряме втручання в роботу ринку. Відомство визнало, що поточний рівень запасів є історично низьким, однак відмовилося зобов’язувати державні компанії закуповувати газ за нинішніми цінами.

    Таким чином, Берлін фактично залишає рішення про темпи закупівлі газу учасникам ринку, розраховуючи на подальше поповнення сховищ упродовж найближчих місяців.

    Для Європи ситуація є особливо складною через те, що після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС значно скоротив залежність від російського трубопровідного газу. Європейські країни збільшили імпорт скрапленого природного газу, наростили поставки з Норвегії та інших країн і намагалися диверсифікувати джерела енергопостачання.

    Однак така диверсифікація не усуває ризику цінових коливань. Європа конкурує за скраплений газ із країнами Азії, а будь-які геополітичні конфлікти, перебої з видобутком чи транспортуванням енергоресурсів можуть швидко позначитися на вартості палива.

    Додатковим фактором невизначеності залишається ситуація на Близькому Сході. Будь-яке загострення в регіоні може впливати на глобальні енергетичні ринки та збільшувати вартість транспортування і постачання енергоресурсів.

    Водночас остаточні наслідки нинішнього рівня запасів залежатимуть від погоди взимку. Теплий сезон може дозволити Європі пройти опалювальний період без серйозних проблем, тоді як тривала холодна погода різко збільшить споживання газу та посилить тиск на запаси.

    Тому нинішній рівень заповнення сховищ не означає автоматичного виникнення дефіциту взимку. Однак низькі запаси залишають Європу з меншим запасом міцності у випадку різкого похолодання, перебоїв із постачанням або нового стрибка цін на світовому ринку.

    Раніше генеральний директор найбільшого європейського постачальника природного газу Equinor заявляв, що Європа, ймовірно, не встигне заповнити газові сховища до 80% до початку зими. Такий рівень традиційно розглядається як важливий орієнтир для підготовки до опалювального сезону.

    Крім того, нещодавно повідомлялося про зміни в структурі газового імпорту окремих країн Європи. Зокрема, Бельгія збільшила залежність від імпорту російського скрапленого природного газу на тлі змін на світовому енергетичному ринку та наслідків війни на Близькому Сході.

    Таким чином, Європа входить у другу половину літа з помітно нижчими, ніж зазвичай, запасами природного газу. Безпосередньої загрози нестачі палива Єврокомісія наразі не бачить, проте ситуація залишатиметься залежною від темпів закачування газу, світових цін, доступності імпортних поставок та погодних умов у холодний період. Особливу увагу в найближчі місяці буде прикуто до Німеччини, оскільки її газові сховища мають величезне значення для стабільності всього європейського енергетичного ринку.

  • Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Ірак і Пакистан уклали нові енергетичні домовленості з Іраном щодо постачання нафти та скрапленого природного газу, що свідчить про суттєве посилення ролі Тегерана у регулюванні енергетичних потоків через Ормузьку протоку. Про це повідомляє Reuters із посиланням на п’ять джерел, обізнаних із перебігом переговорів.

    За даними агентства, нові угоди стали результатом різкого загострення енергетичної ситуації в регіоні Перської затоки, де війна США та Ізраїлю проти Ірану спричинила значні перебої в експортуванні нафти та газу. Регіон, який зазвичай забезпечує близько 20% світових поставок енергоносіїв, опинився в умовах нестабільності, а логістичні маршрути через Ормузьку протоку зазнали суттєвих обмежень.

    Останніми тижнями Сполучені Штати посилили тиск на іранську інфраструктуру, зокрема блокували окремі порти та намагалися обмежити морські поставки. Спочатку Іран погрожував повним перекриттям Ормузької протоки, однак згодом змінив підхід і фактично перетворив її на контрольований транзитний коридор, через який проходять енергетичні вантажі під певними умовами.

    Саме в цих обставинах Ірак і Пакистан опинилися серед країн, які найбільше постраждали від перебоїв у постачанні. Ірак традиційно експортує значну частину нафти через Ормузьку протоку, тому будь-які обмеження руху суден безпосередньо впливають на доходи держави. За словами представника іракського міністерства нафти, Багдад нині активно веде переговори з Тегераном щодо збільшення транзитних обсягів, оскільки доходи від нафти формують приблизно 95% державного бюджету країни, і навіть короткострокові перебої створюють серйозний фінансовий тиск.

    У рамках нових домовленостей, як зазначає Reuters, через протоку вже пройшли два великі іракські танкери, кожен із яких перевозить близько двох мільйонів барелів нафти. Це вважається одним із перших сигналів часткової стабілізації транзиту, але вже в новій конфігурації, де Іран відіграє ключову роль у регулюванні потоків.

    Пакистан, який також опинився під значним тиском через зростання цін на паливо та високий сезонний попит на електроенергію, уклав окрему домовленість щодо постачання скрапленого природного газу. Країна традиційно імпортує великі обсяги СПГ для забезпечення електростанцій і промисловості, а в літній період, коли різко зростає споживання через використання кондиціонування, потреба в енергоресурсах стає критичною.

    За даними джерел, до Пакистану вже прямують два танкери зі СПГ у межах нових угод. До початку конфлікту країна отримувала близько десяти партій СПГ щомісяця, однак нинішні перебої в глобальних ланцюгах постачання змусили Ісламабад шукати альтернативні та швидші механізми забезпечення енергією.

    Важливо, що, за інформацією Reuters, ані Ірак, ані Пакистан не здійснюють прямих фінансових розрахунків із Іраном або структурами Корпусу вартових ісламської революції. Така схема дозволяє сторонам формально уникати санкційних обмежень, які продовжують діяти проти Тегерана з боку США та низки західних країн.

    Окремо зазначається, що Катар, один із найбільших експортерів СПГ у світі, не бере прямої участі в укладених угодах, однак був поінформований про постачання до Пакистану перед відправкою вантажів. Це підкреслює складну багаторівневу систему координації енергетичних потоків у регіоні, де кожен крок узгоджується з урахуванням політичних ризиків.

    На тлі цих подій суттєво змінилася ситуація на світових енергетичних ринках. Через скорочення морського трафіку в Ормузькій протоці, який нині становить лише близько 5% від довоєнного рівня, глобальні поставки нафти та газу зазнали значних затримок. Це призвело до різкого зростання цін: нафта марки Brent подорожчала більш ніж на 50% від початку конфлікту, а ціни на СПГ у Європі та Азії зросли на 35–50%.

    Аналітики зазначають, що навіть часткове відновлення транзиту через протоку не гарантує стабілізації ринку, оскільки ключовим фактором залишається політичний контроль над маршрутом. Фактичне посилення ролі Ірану як регулятора енергетичного коридору створює нову геоекономічну реальність, у якій Тегеран може впливати на баланс постачання енергоносіїв у значній частині світу.

    Водночас Іран продовжує наполягати на тому, що контроль над Ормузькою протокою має залишатися за ним і після завершення конфлікту. У Тегерані також вимагають репарацій, скасування санкцій і доступу до заморожених активів як частини будь-якого майбутнього мирного врегулювання.

    Експерти попереджають, що така позиція може ускладнити подальші переговори між США, Іраном та регіональними державами, а також закріпити нову модель енергетичної залежності, де ключові потоки контролюються не лише ринковими механізмами, а й політико-військовим впливом у Перській затоці.

  • Москва фактично віддала Пекіну ще один сегмент газового ринку

    Москва фактично віддала Пекіну ще один сегмент газового ринку

    Росія почала передавати Китаю контроль над важливою частиною свого енергетичного сектору — страхуванням постачань скрапленого природного газу. Таким чином Кремль намагається зменшити фінансове навантаження та компенсувати втрату доступу до західних страхових ринків після санкцій.

    Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України.

    За даними розвідки, Центробанк РФ розіслав великим російським страховим компаніям рекомендації перестраховувати ризики постачань СПГ до Китаю через китайські страхові структури.

    Після 2022 року російські страховики фактично втратили доступ до міжнародного ринку перестрахування, а власних ресурсів дедалі менше вистачає для покриття масштабних ризиків енергетичного експорту та складної логістики.

    У результаті Москва дедалі сильніше залежить від Пекіна не лише як від покупця газу, а й як від фінансового та логістичного партнера.

    У СЗРУ наголошують, що така співпраця відкриває Китаю додаткові механізми впливу на Росію, адже саме страхування визначає умови перевезень, маршрути постачань і загальну стабільність експорту.

    Фактично Пекін отримує можливість впливати на ціну російського газу, вимагати додаткових поступок та диктувати власні умови співпраці.

    За даними китайської митниці, у 2025 році імпорт російського СПГ до КНР зріс на 18,3%. Лише у першому кварталі 2026 року Росія поставила до Китаю 1,4 мільйона тонн скрапленого газу — це на 6,72% більше, ніж роком раніше.

    У розвідці зазначають, що Китай уже фактично став головним і майже безальтернативним ринком для російського СПГ.

    Втім, така залежність несе для Москви серйозні ризики. Китайські компанії враховуватимуть у страховій вартості санкційні, політичні та логістичні ризики, що означає для РФ додаткові витрати та жорсткіші умови.

    Серед потенційних проблем — посилена бюрократія, додаткові вимоги до розкриття інформації та залежність від рішень китайських регуляторів.

    Крім того, Пекін у будь-який момент може змінити умови співпраці: підвищити тарифи, скоротити страхове покриття або вимагати нижчих цін на російський газ.

    У Службі зовнішньої розвідки України заявили, що так званий «розворот Росії на Схід» фактично перетворюється на поступову економічну залежність від Китаю.

    Водночас, попри санкції, Європа продовжує закуповувати російський СПГ. За перші чотири місяці 2026 року країни ЄС імпортували рекордні обсяги скрапленого газу з російського проєкту «Ямал», заплативши за нього майже 3,9 мільярда євро.

  • Ціни на пальне в Україні почали знижуватися

    Ціни на пальне в Україні почали знижуватися

    На українському ринку пального продовжується тренд на поступове здешевлення пального, який сформувався після кількаденного зниження світових цін на нафтопродукти. Як повідомляє профільне видання enkorr, а також аналітики консалтингової групи «А-95», внутрішній ринок уже реагує на зовнішні зміни, однак робить це повільно та нерівномірно через низку економічних і логістичних факторів.

    За даними експертів, протягом останнього тижня на світових ринках спостерігалося зниження котирувань на нафту та нафтопродукти. Це створило умови для корекції оптових цін в Україні, що першочергово позначилося на дизельному пальному. Саме дизель традиційно найбільш чутливий до змін міжнародного ринку через високу частку імпорту та пряму залежність від біржових коливань.

    Згідно з моніторингом консалтингової групи «А-95», у період з 13 по 20 квітня середня гуртова ціна дизельного пального в Україні знизилася на 4,78 гривні за літр і становила 83,51 гривні за літр. Бензин марки А-95 за цей самий період подешевшав на 0,93 гривні за літр — до 66,24 гривні за літр. Скраплений газ також продемонстрував зниження — приблизно на 1,60 гривні за літр у перерахунку, що відповідає зменшенню гуртової вартості на 2 940 гривень за тонну.

    Аналітики зазначають, що попри загальне зниження, динаміка між різними видами пального суттєво відрізняється. Дизель реагує швидше через високий обсяг споживання в комерційному секторі та логістиці, тоді як бензин і скраплений газ демонструють більш інерційне ціноутворення. Це пояснюється як структурою попиту, так і різними умовами контрактів на імпорт.

    У роздрібному сегменті, тобто безпосередньо на автозаправних станціях, реакція на гуртові зміни залишається обмеженою. За даними ринку, середня ціна дизельного пального знизилася приблизно на 60 копійок за літр і становить близько 89,92 гривні. Бензин подешевшав у середньому на 42 копійки — до 72,71 гривні за літр. Скраплений газ змінився найменше — лише на кілька копійок і наразі коштує близько 48,99 гривні за літр.

    Експерти пояснюють таку стриману реакцію низкою внутрішніх чинників. Серед ключових — наявність у мереж автозаправних станцій запасів пального, закуплених раніше за вищими цінами. Через це оператори змушені поступово «розтягувати» корекцію вартості, щоб уникнути збитків. Окремо впливає і надходження нових партій пального, які були законтрактовані ще до початку зниження світових цін.

    Ще одним важливим фактором залишається валютний курс. За даними ринку, гривня за останній тиждень послабилася щодо основних валют: долар і євро додали у вартості. Це частково компенсує ефект здешевлення нафти, оскільки імпорт пального здійснюється у валюті, а отже, навіть за зниження світових котирувань кінцева собівартість для українських операторів може залишатися високою.

    Також аналітики звертають увагу на низьку маржинальність у роздрібному сегменті. У багатьох мережах прибутковість залишається мінімальною, що обмежує можливість швидкого та суттєвого зниження цін для кінцевого споживача. Через це корекція зазвичай відбувається поступово і залежить від швидкості оновлення закуплених запасів.

    Окремо фахівці зазначають, що на ринку зберігається профіцит окремих видів пального, зокрема скрапленого газу. Це створює додатковий тиск на ціни, однак ефект стримується імпортною складовою та витратами на логістику. У результаті ринок перебуває у стані балансування між зовнішнім здешевленням і внутрішніми витратними факторами.

    За прогнозами учасників ринку, подальша динаміка цін залежатиме від тривалості нинішнього тренду на світових нафтових ринках, коливань валютного курсу та швидкості реалізації запасів, сформованих за попередніми цінами. Якщо тенденція на зниження котирувань збережеться, експерти допускають подальше поступове здешевлення пального в роздрібі, однак без різких цінових змін.

    Нагадаємо, раніше аналітики фіксували аналогічне зниження гуртових цін на бензин, дизель та скраплений газ, що стало першим сигналом для корекції роздрібного ринку пального в Україні.

  • Бензин і дизель зростають у ціні швидше за доходи українців

    Бензин і дизель зростають у ціні швидше за доходи українців

    Ситуація на українському ринку пального залишається складною: ціни на бензин, дизельне пальне та скраплений газ зростають, тоді як споживачі фактично не мають механізмів впливу на цінову політику великих мереж автозаправних станцій. За оцінкою енергетичних експертів, подорожчання зумовлене як об’єктивними економічними чинниками, так і діями ключових гравців ринку.

    До об’єктивних причин зростання цін належать підвищення акцизного податку з 1 січня, ослаблення гривні та подорожчання нафтопродуктів на кордоні, що напряму пов’язано зі світовими цінами на нафту. Водночас ці фактори не пояснюють масштабів подорожчання, які спостерігаються на внутрішньому ринку.

    Вирішальну роль відіграють суб’єктивні чинники. Великі трейдери мають можливість підвищувати ціни значно вище економічно обґрунтованого рівня, оскільки ефективні стримуючі механізми фактично відсутні. Державне регулювання не працює, а конкуренція між великими мережами є обмеженою.

    Раніше функцію так званого «цінового якоря» виконувала група «Приват», яка контролювала понад півтори тисячі автозаправних станцій і могла стримувати надмірне зростання цін. Після націоналізації ключових активів у 2022 році цей механізм зник. Нині державна мережа АЗС налічує близько 660 станцій, однак навіть цього недостатньо, щоб реально впливати на ринок.

    Малі та середні оператори також не можуть стати альтернативою великим гравцям через обмежені фінансові ресурси та відсутність політичного впливу. У результаті ціни формуються в інтересах кількох великих трейдерів, а споживачі змушені приймати нав’язані умови.

    За оцінками експертів, на початку року різниця між реальною собівартістю пального та цінами великих мереж сягала 6–8 гривень на літрі. Ситуація зі скрапленим газом є ще складнішою: у зимовий період у країнах-постачальниках він активно використовується як котельне паливо, що скорочує доступні обсяги для українського ринку.

    Така модель ціноутворення створює додаткові інфляційні ризики та безпосередньо б’є по купівельній спроможності населення. Якщо раніше на середню заробітну плату українець міг придбати близько 260–270 літрів бензину, то нині — лише 160–170 літрів. Це означає, що пальне стає не просто дорожчим, а фактично менш доступним для більшості громадян.

  • США вперше поставили скраплений газ в Україну

    США вперше поставили скраплений газ в Україну

    Україна зробила важливий крок на шляху до енергетичної незалежності, отримавши перші поставки скрапленого природного газу (СПГ) зі США. Газ прибув через грецький термінал СПГ, і ця угода з американською компанією Venture Global діє до 2026 року. Керівник Офісу президента Андрій Єрмак підкреслив важливість цього постачання як стратегічного кроку для зміцнення енергетичної безпеки України в умовах війни з Росією.

    “Це не просто вантаж – це стратегічний крок”, – зазначив Єрмак, підкреслюючи, що попри постійні спроби Росії зруйнувати енергетичну систему України, цей крок є важливим досягненням для країни. Енергетична компанія ДТЕК, яка отримала газ, продемонструвала високий рівень міжнародної співпраці, що є важливим для підтримки енергетичної стабільності в Україні.

    Угода з американським постачальником газу дозволяє Україні диверсифікувати джерела енергопостачання та зменшити залежність від російського газу, що є важливим кроком на шляху до енергетичної безпеки.

    На тлі нових енергетичних досягнень, Україна також стикається з серйозними викликами, зокрема з можливістю припинення транзиту російського газу після 1 січня 2025 року. Як зазначає президент України Володимир Зеленський, країна не дозволить транзиту російського газу через свою територію після закінчення поточної угоди, оскільки це вигідно Кремлю та сприяє його військовій машині.

    Завершення угоди може поставити під загрозу не тільки енергетичну безпеку, але й призвести до технічних проблем, що ускладнять опалення будинків в Україні. Газопровідна система країни, одна з найбільших у світі, може стати мішенню для нових атак, оскільки вона була захищена завдяки транзиту російського газу.

    Експерти зазначають, що питання ризиків для української інфраструктури обговорюються на дипломатичних рівнях. Як зазначив Крістіан Егенгофер, старший науковий співробітник аналітичного центру CEPS у Брюсселі, продовження транзиту російського газу може стати необхідним для захисту інфраструктури, особливо у зимовий період, коли зростає навантаження на газові мережі.