Golosnovinua.com

Позначка: Словаччина

  • Скандал навколо допомоги Україні спалахнув знову: у Словаччині знову відкрили кримінальну справу

    Скандал навколо допомоги Україні спалахнув знову: у Словаччині знову відкрили кримінальну справу

    У Словаччині відновили кримінальне розслідування щодо передачі Україні винищувачів МіГ-29 та зенітних ракетних комплексів «Куб» у 2023 році. Генеральний прокурор країни Марош Жилінка скасував попереднє рішення про закриття справи, заявивши, що слідство не встановило всіх необхідних обставин. Рішення знову привернуло увагу до суперечок навколо військової допомоги Києву та політики чинного словацького уряду.

    Про це 30 жовтня повідомило словацьке інформаційне агентство TASR із посиланням на заяву генерального прокурора Мароша Жилінки.

    За його словами, після перевірки матеріалів кримінального провадження з’ясувалося, що попереднє рішення про його закриття було передчасним.

    Жилінка наголосив, що слідчі не дослідили всі факти, необхідні для остаточного встановлення обставин передачі військового обладнання Україні.

    «Після перегляду справи я дійшов висновку, що рішення про припинення кримінального переслідування було ухвалене передчасно», — заявив генпрокурор.

    Він пояснив, що під час досудового розслідування не вдалося достатньою мірою з’ясувати обставини, які мають значення для правової оцінки можливих порушень.

    Справу передали під нагляд регіональної прокуратури в Тренчині. Саме вона повинна організувати поновлення провадження та забезпечити проведення додаткових слідчих дій.

    Розслідування стосується можливого порушення обов’язків під час управління державним майном та зловживання повноваженнями посадових осіб.

    У центрі уваги — рішення попереднього словацького уряду передати Україні бойові літаки та обладнання протиповітряної оборони.

    Йдеться про 13 винищувачів МіГ-29, пускові установки та радіолокаційну станцію зенітного ракетного комплексу «Куб».

    Цю техніку Словаччина передала Україні навесні 2023 року, коли країну очолював тимчасовий уряд прем’єр-міністра Едуарда Геґера.

    Рішення про військову допомогу ухвалили в березні, а вже у квітні всі 13 винищувачів прибули до України.

    Словаччина стала однією з перших держав, які передали Україні бойові літаки після початку повномасштабного російського вторгнення.

    Однак після зміни влади в Братиславі передача озброєнь стала предметом гострих політичних суперечок.

    Чинний прем’єр-міністр Роберт Фіцо неодноразово критикував попередній уряд за рішення надати Україні військову техніку.

    Він стверджував, що передача винищувачів і систем ППО негативно вплинула на обороноздатність Словаччини та посилила її залежність від захисту союзників по НАТО.

    У червні 2024 року словацьке Міністерство оборони ініціювало кримінальне провадження щодо обставин передачі озброєнь.

    Серед посадовців, рішення яких перевіряли правоохоронці, були колишній прем’єр-міністр Едуард Геґер та ексміністр оборони Ярослав Надь.

    Представники попередньої влади заперечували звинувачення та наполягали, що передача техніки Україні відповідала законодавству.

    Після проведення перевірок слідство дійшло висновку, що ознак кримінального правопорушення немає.

    У жовтні 2025 року поліцейський слідчий ухвалив рішення про припинення провадження. Згодом прокуратура підтвердила законність такого рішення.

    У лютому 2026 року представники прокуратури Братислави пояснювали, що передана Україні військова техніка була застарілою, частково непрацездатною, а її ефективне використання словацькими збройними силами обмежувалося нестачею підготовлених пілотів і необхідних боєприпасів.

    Тоді прокурори не виявили підстав вважати передачу озброєнь кримінальним злочином.

    Однак тепер генеральний прокурор вирішив, що зібраних матеріалів недостатньо для остаточного закриття справи.

    Водночас нове рішення не означає, що попередній уряд Словаччини діяв незаконно або що конкретним посадовцям уже доведено провину.

    Сам Жилінка не оголошував обвинувального вироку та не заявляв про встановлення факту злочину.

    Йдеться про необхідність додаткового розслідування, після завершення якого правоохоронці мають ухвалити нове процесуальне рішення.

    Колишній міністр оборони Ярослав Надь уже відреагував на заяву генпрокурора.

    Він повідомив словацькому агентству TASR, що поважає рішення про поновлення слідства, однак переконаний, що жодного кримінального правопорушення під час передачі військової техніки Україні не було.

    За словами ексміністра, попередні перевірки кількох правоохоронних органів також не встановили складу злочину.

    Відновлення розслідування відбувається на тлі суттєвих розбіжностей між українською та словацькою владою щодо подальшої військової підтримки.

    Після повернення Роберта Фіцо на посаду прем’єр-міністра у 2023 році Словаччина припинила безоплатну передачу зброї Україні з державних запасів.

    Водночас комерційні постачання озброєнь залишилися можливими.

    Як раніше повідомляла «Ненька інфо», Фіцо заявляв про суттєві розбіжності з президентом Володимиром Зеленським щодо війни та військової допомоги, хоча й наголошував на необхідності продовжувати двосторонній діалог.

    Окремо словацький прем’єр виступав проти збільшення військових зобов’язань у межах НАТО.

    Раніше «Ненька інфо» писала про заяви Фіцо щодо можливого блокування нових рішень про підтримку України.

    Водночас словацька влада неодноразово наголошувала, що зацікавлена у продовженні співпраці з Україною в економічній, транспортній та енергетичній сферах.

    Нове рішення прокуратури знову повертає до порядку денного питання правомірності військової допомоги, наданої попереднім урядом.

    Подальший перебіг справи залежатиме від результатів додаткового розслідування та доказів, які зможуть зібрати правоохоронці.

    Отже, 30 жовтня генеральний прокурор Словаччини Марош Жилінка розпорядився відновити кримінальне провадження щодо передачі Україні 13 винищувачів МіГ-29 та систем ППО «Куб».

    Попри поновлення слідства, факт незаконності передачі військової техніки не встановлено. Колишні посадовці заперечують порушення законодавства, а остаточне рішення у справі ще попереду.

  • Лідери ЄС проведуть екстрене обговорення бюджету на 2027 рік: Україні бракує 70 мільярдів євро

    Лідери ЄС проведуть екстрене обговорення бюджету на 2027 рік: Україні бракує 70 мільярдів євро

    Лідери 27 держав Європейського Союзу проведуть спеціальний саміт 26–27 листопада 2026 року, під час якого обговорять фінансування України на наступний рік. Однією з ключових проблем стане пошук додаткових 70 мільярдів євро, необхідних для покриття фінансових потреб держави в умовах повномасштабної війни. Паралельно європейські керівники розглядатимуть новий довгостроковий бюджет ЄС на 2028–2034 роки. Водночас конкретного рішення щодо виділення додаткових грошей Україні наразі не ухвалено.

    Про підготовку спеціального засідання повідомила «Європейська правда» із посиланням на поінформованого посадовця ЄС, який погодився говорити на умовах анонімності.

    Інформацію про заплановане засідання 26–27 листопада також оприлюднили на офіційному сайті Європейської ради.

    ЄС проведе окремий саміт щодо грошей для України

    21 жовтня посли країн-членів Євросоюзу зібралися на засідання Комітету постійних представників — Coreper.

    Під час зустрічі вони обговорили результати попереднього саміту Європейської ради, що проходив 15–16 жовтня.

    Керівник кабінету президента Європейської ради Антоніу Кошти Педро Лурті представив план майбутніх переговорів між європейськими лідерами.

    Одним із головних пунктів стало спеціальне засідання 26–27 листопада у Брюсселі.

    За словами джерела видання, ключовими темами будуть фінансування України у 2027 році та багаторічна фінансова рамка ЄС.

    Це означає, що питання українських фінансових потреб розглядатимуть на найвищому політичному рівні.

    Водночас саме проведення саміту ще не гарантує погодження необхідної допомоги.

    Чому Україні терміново потрібні 70 мільярдів євро

    Під час жовтневого саміту в Брюсселі президент України Володимир Зеленський звернув увагу європейських лідерів на масштаби фінансових витрат держави в умовах продовження війни.

    За його оцінкою, у 2027 році загальні потреби, пов’язані з війною, можуть становити приблизно 155 мільярдів євро.

    Водночас Україні необхідно знайти додаткові 70 мільярдів євро міжнародного фінансування.

    Ця сума має допомогти забезпечити потреби держави, зокрема оборону та бюджетну стабільність.

    16 жовтня президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн підтвердила, що Брюссель визнає відповідний фінансовий розрив.

    Вона наголосила, що під час попереднього планування європейської допомоги не було можливості точно передбачити фінансові наслідки продовження війни у 2027 році.

    Саме тому початкових фінансових механізмів виявилося недостатньо для покриття нових потреб.

    Чи виділив Євросоюз Україні 90 мільярдів євро

    Європейська комісія раніше повідомила про погоджений кредитний механізм підтримки України загальним обсягом 90 мільярдів євро.

    За інформацією Урсули фон дер Ляєн, він передбачає фінансування протягом 2026–2027 років.

    Зокрема, на кожен із цих років планували спрямувати приблизно по 45 мільярдів євро.

    Однак нова потреба в 70 мільярдів виникла додатково до вже передбаченої допомоги.

    Це важлива відмінність, оскільки йдеться не про повторний підрахунок раніше погоджених коштів, а про необхідність забезпечити нові фінансові ресурси.

    Таким чином, навіть за умови реалізації попередніх домовленостей Україні знадобиться додаткова міжнародна підтримка.

    Єврокомісії доручили знайти джерела фінансування

    16 жовтня президент Європейської ради Антоніу Кошта повідомив, що лідери ЄС погодилися розглянути проблему нестачі коштів для України.

    Європейська комісія отримала доручення підготувати конкретні пропозиції щодо покриття додаткових фінансових потреб у 2027 році.

    Очікується, що ці пропозиції стануть предметом переговорів між державами-членами.

    Водночас поки немає остаточної відповіді, які саме джерела фінансування використовуватимуть.

    Серед потенційних інструментів можуть розглядатися різні форми міжнародних кредитів, бюджетної підтримки та залучення партнерів.

    Однак станом на 21 жовтня конкретний механізм покриття всіх 70 мільярдів євро не затверджений.

    Не всі країни ЄС готові фінансувати нову допомогу

    Пошук грошей може супроводжуватися політичними суперечками всередині Євросоюзу.

    Зокрема, прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо 17 жовтня заявив, що його країна та Угорщина не планують брати участь у новій схемі фінансування України.

    Він висловив занепокоєння можливим поєднанням переговорів про довгостроковий бюджет ЄС із питанням додаткової допомоги Києву.

    Водночас Фіцо зазначив, що Словаччина готова продовжувати співпрацю з Україною в інших сферах.

    Серед них — освіта, розвиток дорожньої інфраструктури та енергетичні проєкти.

    Таким чином, навіть серед держав-членів ЄС існують різні підходи до майбутньої фінансової підтримки України.

    Для ухвалення відповідних рішень необхідно буде узгодити інтереси та бюджетні можливості учасників.

    Що означає новий бюджет Євросоюзу на 2028–2034 роки

    Другим великим питанням листопадового саміту стане багаторічна фінансова рамка ЄС — Multiannual Financial Framework.

    Це довгостроковий фінансовий план, який визначає основні напрями витрат Євросоюзу на сім років.

    У межах такого бюджету держави-члени погоджують фінансування сільського господарства, регіонального розвитку, наукових досліджень, безпеки, зовнішньої політики та інших напрямів.

    Період 2028–2034 років стане наступним бюджетним циклом ЄС.

    Підготовка до нього відбуватиметься в умовах підвищених оборонних витрат, економічних викликів і необхідності підтримки України.

    Тому переговори можуть бути складними навіть без урахування нової фінансової потреби Києва.

    Кошта проведе консультації з усіма 27 державами

    У найближчі тижні команда Антоніу Кошти планує провести окремі консультації з представниками кожної країни Євросоюзу.

    Мета переговорів — визначити позиції держав щодо майбутнього бюджету та сформувати компромісний документ.

    За підсумками цих консультацій мають підготувати оновлений проєкт переговорної рамки.

    Його планують представити до початку листопадового саміту.

    Це дозволить заздалегідь визначити питання, щодо яких країни вже мають спільну позицію, та проблеми, які потребуватимуть додаткових політичних рішень.

    Які ще саміти планують європейські лідери

    Перед спеціальним засіданням 26–27 листопада відбудеться неформальна зустріч Європейської ради в Дубліні.

    Її заплановано на 13 листопада, а центральною темою має стати розвиток штучного інтелекту.

    Крім того, Антоніу Кошта запропонував організувати ще одну неформальну зустріч у бельгійському Альден-Бізені.

    Попередня дата — 5 лютого 2027 року.

    На ній планують продовжити обговорення європейської оборони та конкурентоспроможності.

    Також розглядають можливість проведення березневого саміту Європейської ради в Римі.

    Зустріч можуть приурочити до 70-річчя підписання Римського договору.

    Проте перенесення саміту з Брюсселя до італійської столиці потребуватиме одностайної згоди всіх держав-членів.

    Чого Україні очікувати від листопадового саміту

    Для Києва головним результатом майбутніх переговорів стало б визначення конкретних джерел додаткового фінансування на 2027 рік.

    Це дозволило б більш упевнено планувати оборонні та бюджетні видатки в умовах тривалої війни.

    Однак європейським лідерам ще потрібно узгодити, яку частину нової потреби покриватиме сам ЄС, а яку — інші міжнародні партнери.

    Станом на 21 жовтня відомо, що спеціальний саміт Європейської ради відбудеться 26–27 листопада в Брюсселі. Фінансування України стане однією з його центральних тем, проте додаткові 70 мільярдів євро наразі залишаються визначеною потребою, а не вже затвердженим пакетом допомоги.

    Подальші рішення залежатимуть від пропозицій Європейської комісії та результатів переговорів між усіма 27 країнами Євросоюзу.

  • Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.

    Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.

    Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.

    Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».

    Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.

    Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.

    Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців

    За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.

    У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.

    Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.

    Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.

    Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.

    За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».

    Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.

    Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.

    Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.

    Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.

    Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу

    Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.

    Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.

    За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.

    У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.

    Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.

    Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.

    Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.

    Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.

    Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.

    Чому Європа досі не відмовилася від російського газу

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.

    Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.

    За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.

    Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.

    Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.

    Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.

    Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.

    Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.

    Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.

    Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.

    За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.

    Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.

    У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.

    Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.

    Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами

    Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.

    Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.

    Також російський газ надходить до Греції.

    Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.

    Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.

    Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.

    У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.

    Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.

    Коли ЄС остаточно заборонить російський газ

    На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.

    Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.

    Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.

    Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.

    Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.

    Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.

    Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.

    У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.

    Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.

    Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.

    Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.

    Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.

    Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії

    Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.

    За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.

    У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.

    Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.

    На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.

    Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.

    Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.

    Це підвищує ефективність експортної логістики.

    Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.

    Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.

    Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах

    Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.

    Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.

    Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.

    Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.

    У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.

    Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.

    Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.

    Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.

    Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.

    Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.

    Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія

    Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.

    Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.

    Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.

    Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.

    Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.

    Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.

    Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.

    Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу

    Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.

    Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.

    Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.

    Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.

    Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.

    Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.

    У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.

    Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.

  • Гроші з «українського» пакета пішли не туди: Трамп перенаправив $52 млн військової допомоги

    Гроші з «українського» пакета пішли не туди: Трамп перенаправив $52 млн військової допомоги

    Адміністрація президента США Дональда Трампа вирішила перенаправити $52 млн військової допомоги, раніше запланованої для Словаччини, Північної Македонії, Тунісу та Іраку, на підтримку Панами, Перу, Еквадору та Колумбії. Про це повідомила The Washington Post із посиланням на трьох американських посадовців, обізнаних із рішенням.

    Особливу суперечку у Вашингтоні викликали кошти для Словаччини та Північної Македонії. За даними видання, вони були включені Конгресом до додаткового пакета, пов’язаного з підтримкою України та європейських партнерів після повномасштабного вторгнення Росії. Демократи в Конгресі стверджують, що виконавча влада не може вільно перенаправляти ці гроші на цілі, не пов’язані з початковим призначенням.

    У вересні Держдепартамент повідомив Конгрес про намір перерозподілити фінансування. Після цього сенаторка-демократка Джин Шахін та конгресмен Грегорі Мікс наклали процедурне блокування на цей крок. Однак наприкінці вересня адміністрація повідомила законодавців, що все одно рухатиметься вперед із перенаправленням коштів.

    У листі до держсекретаря Марко Рубіо Шахін та Мікс заявили, що Конгрес виділяв гроші для чітко визначеної мети — підтримки України та європейських союзників після російського вторгнення. За їхньою оцінкою, адміністрація не має необмежених повноважень змінювати кінцевих отримувачів таких коштів. Це позиція законодавців-демократів; сама адміністрація трактує свої повноваження інакше.

    Держдепартамент пояснює рішення новим акцентом американської зовнішньої політики на Західній півкулі. Представники відомства заявляли, що кошти в Латинській Америці мають піти на боротьбу з наркотероризмом, посилення безпеки Панамського каналу та протидію стратегічному впливу суперників США у регіоні.

    Йдеться про програму Foreign Military Financing — механізм, через який іноземні партнери можуть закуповувати американське військове обладнання коштом США. Перенаправлення $52 млн не означає повного припинення допомоги Словаччині, Північній Македонії, Тунісу чи Іраку, але Вашингтон не повідомив, скільки саме фінансування залишиться для кожної з цих держав після перерозподілу.

    Рішення вписується у ширший перегляд американських пріоритетів. Адміністрація Трампа дедалі більше переносить увагу на Латинську Америку та Карибський басейн, зокрема на боротьбу з наркотрафіком, міграцією та впливом Китаю і Росії. TIME повідомляв, що Білий дім прямо пов’язує збільшення військової підтримки регіону з прагненням не допустити посилення стратегічних конкурентів США у Західній півкулі.

    Для Панами додаткове фінансування пов’язують передусім із безпекою Панамського каналу. Для Колумбії, Еквадору та Перу — із посиленням силових структур і спільними антинаркотичними операціями. У 2026 році військова участь США в регіоні вже помітно зросла: Вашингтон розширює використання безпілотників, розвідки та спільних операцій проти наркотрафіку.

    Водночас критики цього курсу в США застерігають, що скорочення військової підтримки європейських союзників може поступово послаблювати оборонні зв’язки Вашингтона з НАТО. Колишні посадовці Пентагону, яких цитує TIME, вважають, що постійне перекидання ресурсів із Європи може негативно впливати на довіру союзників до США. Це експертна оцінка, а не офіційна позиція американської влади.

    Найчутливішим аспектом залишається саме походження частини коштів. The Washington Post наголошує: фінансування для Словаччини та Північної Македонії було схвалено в межах законодавства, пов’язаного з наслідками війни Росії проти України. Саме тому законодавці вважають їхнє перенаправлення окремим юридичним питанням, а не звичайною зміною географії військової допомоги.

    При цьому некоректно говорити, що Трамп «забрав $52 млн безпосередньо в України». Йдеться не про кошти, які мали бути передані Києву напряму, а про військове фінансування для чотирьох інших країн. Частина цих грошей, однак, справді була виділена Конгресом у контексті підтримки держав, що зазнали наслідків російської війни проти України.

    Сам Білий дім подає рішення як частину нової стратегії: більше ресурсів мають залишатися ближче до кордонів США та використовуватися для регіональної безпеки. Держдепартамент заявив The Washington Post, що використання коштів у Західній півкулі має зміцнити партнерства США у сфері безпеки й протидіяти військовому впливу противників у регіоні.

    Отже, суперечка навколо $52 млн фактично стала ще одним проявом ширшого конфлікту між адміністрацією Трампа та частиною Конгресу щодо контролю над зовнішньою допомогою. Білий дім прагне швидше переорієнтувати ресурси на власні стратегічні пріоритети, тоді як законодавці наполягають, що гроші, вже схвалені Конгресом для конкретної мети, не можна безперешкодно перенаправляти в інші регіони.

    Для України це важливо не через пряме скорочення її пакета допомоги, а як сигнал зміни американських пріоритетів: Вашингтон дедалі активніше відводить частину військових ресурсів від Європи та Близького Сходу на користь Латинської Америки.

  • Диверсія проти українського виробника дронів: у Словаччині підозрюють мережу, пов’язану з ГРУ

    Диверсія проти українського виробника дронів: у Словаччині підозрюють мережу, пов’язану з ГРУ

    У Словаччині посилився політичний скандал навколо спроби підпалу заводу українського виробника безпілотників Skyeton поблизу Пряшева. Опозиційні партії вимагають від уряду Роберта Фіцо скликати Раду безпеки та пояснити, що словацькі спецслужби знали про можливу діяльність мережі, яку німецькі ЗМІ пов’язують із російською військовою розвідкою ГРУ.

    За даними словацького видання Pravda з посиланням на Frankfurter Allgemeine Zeitung, група, пов’язана з російською військовою розвідкою, могла діяти зі Словаччини та бути причетною до планування атаки на підприємство Skyeton. Німецьке видання посилається на джерела у структурах безпеки.

    Раніше словацькі правоохоронці повідомляли, що їм вдалося зірвати підпал заводу в Ганісках поблизу Пряшева. На підприємстві виробляють, зокрема, розвідувальні безпілотники Raybird, які використовують українські Сили оборони. За даними слідства, нападники діяли на замовлення.

    Один із затриманих, громадянин Латвії, під час допиту заявив, що отримував інструкції через Telegram від кількох осіб, одна з яких спілкувалася російською мовою. Він також стверджував, що організатори погрожували його родині. Водночас словацьке слідство офіційно поки не оголосило Росію замовником операції.

    За даними Pravda, якби атаку вдалося реалізувати, під загрозою могли опинитися близько 70 працівників заводу, а потенційні збитки оцінювалися у десятки мільйонів євро.

    Після нових повідомлень опозиційна «Прогресивна Словаччина» заявила, що уряд повинен пояснити, чому інформація про можливий російський слід з’являється насамперед у закордонних ЗМІ. Представники партії закликали Фіцо публічно прокоментувати ситуацію та у разі підтвердження причетності Москви вжити жорстких заходів щодо російських розвідувальних структур у країні.

    Християнсько-демократичний рух також вимагає скликання Ради безпеки та парламентського контролю за роботою Словацької інформаційної служби.

    Водночас керівник SIS Павол Гашпар закликав політиків і ЗМІ не робити передчасних висновків. За його словами, походження операції ще має бути остаточно встановлене, а спецслужба оприлюднить більше інформації після завершення перевірки.

    Це не перша атака або спроба атаки проти Skyeton. Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що у травні російський удар знищив офіс компанії в Києві. Skyeton має виробничі потужності у Словаччині та розвиває партнерства з оборонними компаніями у Великій Британії та Данії. Росія знищила офіс виробника дронів Skyeton у Києві під час масованої атаки — «Ненька інфо»

    Також «Ненька інфо» писала про інший резонансний епізод у Німеччині, де дрон із вибухівкою атакував український транспортний літак Ан-124. У тому випадку слідчі виявили ДНК, яка могла пов’язати інцидент із ширшою мережею диверсій, що, за даними Eurojust, могла діяти в інтересах російської військової розвідки. ДНК на дроні вивела слідчих на російський слід: нові деталі атаки на український Ан-124 у Німеччині — «Ненька інфо»

    Крім того, «Ненька інфо» раніше повідомляла про серію підозрілих польотів безпілотників поблизу стратегічних і ядерних об’єктів у Європі, які експерти пов’язували з можливою російською розвідувальною активністю. 144 загадкові польоти і жодного перехоплення: як Росія випробовувала оборону Європи біля ядерних баз — «Ненька інфо»

    Наразі словацьке слідство офіційно не назвало замовника спроби підпалу заводу Skyeton. Проте нові дані про можливий зв’язок із мережею, пов’язаною з ГРУ, вже стали приводом для серйозного політичного тиску на уряд Фіцо та вимог розслідувати, чи могла територія Словаччини використовуватися для підготовки російських диверсій.

  • Принциповий ляпас олігархічним лобістам: як Латвія зірвала кулуарний план Франції та Словаччини щодо амністії путінських гаманців

    Принциповий ляпас олігархічним лобістам: як Латвія зірвала кулуарний план Франції та Словаччини щодо амністії путінських гаманців

    Європейський Союз опинився в епіцентрі безпрецедентного санкційного протистояння, яке оголило глибокі моральні та політичні суперечності всередині дипломатичного корпусу в Брюсселі. Спроба кількох європейських столиць проштовхнути сумнівний залаштунковий договір і вивести з-під удару кремлівських магнатів натрапила на залізобетонну непохитність балтійської дипломатії. Латвія офіційно заблокувала скандальний компроміс, який передбачав зняття персональних обмежень із двох російських олігархів – Алішера Усманова та Михайла Фрідмана. У послів держав-членів Євросоюзу залишилося менше доби для того, щоб знайти вихід із правового глухого кута та встигнути продовжити дію чинного пакета санкцій проти трьох тисяч фізичних і юридичних осіб, які несуть пряму відповідальність за розв’язання та фінансування кривавої збройної агресії проти України. Будь-яке зволікання загрожує автоматичним припиненням дії обмежень, що стане колосальним репутаційним ударом для всього європейського блоку.

    Джерелом напруженості та гострих кулуарних баталій стала неочікувана коаліція Парижа та Братислави, які вирішили відкрито зіграти на користь представників російського великого бізнесу. Французька сторона вперто наполягає на безумовному виключенні з чорного списку металургійного магната Алішера Усманова, тоді як уряд Словаччини продовжує лобіювати повну амністію для фінансиста Михайла Фрідмана. Намагаючись проштовхнути це відверто токсичне рішення, ініціатори запропонували солодку пігулку іншим державам-членам – погодитися на зняття обмежень з двох одіозних мільярдерів в обмін на пролонгацію загального санкційного режиму одразу на три роки замість традиційного шестимісячного перегляду. Проте офіційна Рига продемонструвала виняткову принциповість і категорично відкинула торги на долі воєнних злочинців, наголосивши, що чорні списки мають залишатися недоторканними, а будь-які поступки спонсорам режиму підривають довіру до європейського правосуддя.

    Позиція України у цьому дипломатичному двобої залишається максимально жорсткою та безкомпромісною. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга виступив із рішучим закликом до європейських партнерів не піддаватися на провокації та в жодному разі не скасовувати обмеження проти Усманова і Фрідмана. Глава зовнішньополітичного відомства наголосив, що для подібного помилування немає жодних юридичних чи моральних підстав, адже статки цих бізнесменів формувалися у тісному симбіозі з кремлівською верхівкою та роками підживлювали військово-промисловий потенціал держави-агресора. Спроби подати російських олігархів як безневинних жертв обставин виглядають цинічно на тлі щоденних ракетних обстрілів українських міст і загибелі мирних людей.

    Часу для порятунку європейської солідарності майже не залишилося, і дипломати змушені працювати в авральному режимі. Ранкове засідання послів Європейського Союзу стане вирішальним моментом істини, який продемонструє справжні пріоритети Брюсселя. Перед європейськими лідерами постає фундаментальний цивілізаційний вибір: або зберегти тверду та монолітну єдність перед лицем російської загрози, або дозволити приватним фінансовим інтересам окремих столиць розмити міжнародний правовий порядок та створити небезпечний прецедент безкарності для поплічників диктатора.

     

  • Павелка можуть залишити у Словаччині, захист оцінює шанс на відмову в екстрадиції у 90%

    Павелка можуть залишити у Словаччині, захист оцінює шанс на відмову в екстрадиції у 90%

    За інформацією, отриманою редакцією, екстрадиції Андрія Павелка зі Словаччини, найімовірніше, не буде. Адвокати оцінюють ймовірність відмови приблизно у 90%. Як стверджує джерело, Україна так і не надала словацькій стороні достатніх доказів, необхідних для його видачі.

    За словами джерела, вже у жовтні Павелка можуть випустити з-під варти. При цьому йому, ймовірно, заборонять залишати територію Словаччини. Тобто йдеться не про повернення колишнього голови УАФ в Україну, а про його звільнення з обмеженням на виїзд.

    Павелка затримали у Братиславі 24 липня за «червоною карткою» Інтерполу. Після затримання Україна заявила про намір домагатися його екстрадиції. Однак, як стверджує захист, переданих українською стороною матеріалів виявилося недостатньо для того, щоб словацький суд погодився на видачу.

    Українські правоохоронці підозрюють Павелка в організації схеми виведення коштів Української асоціації футболу. У справі фігурує майже 295 млн грн, які, за версією слідства, могли виводитися через підконтрольні комерційні структури. Серед епізодів — фіктивні договори на постачання морепродуктів, чаю, кави та електрообладнання. Окремо слідство розслідувало операції з коштами УЄФА. Судово-економічна експертиза оцінювала збитки за переказами 2015–2016 років у 9,32 млн євро.

    Сам Павелко звинувачення заперечує, а його захист наполягає на відсутності достатніх підстав для екстрадиції. Водночас остаточного рішення словацького суду поки немає. Україна також публічно не розкривала повний перелік матеріалів, які були передані Братиславі. Тому інформація про 90% — це оцінка адвокатів та джерела редакції, а не вже ухвалене судом рішення.

    Якщо інформація захисту підтвердиться, у жовтні Павелко може вийти з-під варти та залишитися у Словаччині із забороною на виїзд. Тепер суду у Словаччині належить вирішити, чи достатньо Україна надала доказів для його екстрадиції.

     

  • Удар у спину Альянсу: Фіцо публічно відмовився захищати партнерів і плюнув на 5-ту статтю НАТО

    Удар у спину Альянсу: Фіцо публічно відмовився захищати партнерів і плюнув на 5-ту статтю НАТО

    Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо виступив із безпрецедентною та скандальною заявою, відкрито відмовившись виконувати базові союзницькі зобов’язання за 5-ю статтею Вашингтонського договору в разі збройного нападу Російської Федерації на партнерів по Північноатлантичному альянсу. Свій відкритий демарш очільник словацького уряду оприлюднив під час публічного виступу перед студентами та медичними працівниками лікарні в місті Пряшів, викликавши хвилю обурення серед європейських партнерів.

    Сліпота до загрози: критика європейців замість засудження Кремля

    Упродовж усієї промови політик жодного разу не назвав Росію країною-агресором і повністю проігнорував явну воєнну загрозу, яку Москва несе європейському континенту. Натомість Фіцо цинічно переклав провину на лідерів Європейського Союзу, звинувативши їх у штучному нагнітанні войовничої риторики, та зробив вигляд, що щиро не розуміє, від якого саме ворога сьогодні змушений консолідовано оборонятися цивілізований світ.

    «Здається… що іноді з’являється тенденція підміняти нездатність вирішувати такі проблеми, як нелегальна міграція, конкурентоспроможність, високі ціни на енергоносії, тим, що ми пропонуємо ось ці войовничі розмови: мовляв, давайте, давайте битися. Заради Бога, з ким ми хочемо битися? З ким?», – заявив словацький прем’єр.

    Відвертий саботаж колективної оборони

    Кульмінацією виступу глави словацького уряду став відкритий випад проти фундаментального принципу колективної безпеки блоку. Фіцо категорично заявив, що не збирається надсилати словацьких військовослужбовців на допомогу країнам-партнерам, якщо на них буде скоєно напад.

    «Чи можете ви уявити, пані та панове, що була б застосована 5-та стаття договору НАТО? Хто-небудь може собі це уявити? Хто-небудь може уявити, що нам скажуть: готуйте 5 тисяч солдатів, 10 тисяч солдатів, і вони підуть кудись воювати? А ми навіть не знатимемо, з ким, чому і за що. Я не хочу, щоб Словаччина стала частиною будь-якого військового конфлікту через якусь 5-ту статтю. Як прем’єр-міністр я робитиму все для того, щоб Словаччина ніколи не була втягнута у військовий конфлікт», – наголосив Фіцо.

    Послідовна зрада інтересів безпеки Європи

    Нинішній випад словацького лідера є закономірним продовженням його відверто проросійського курсу. Одразу після повернення до влади восени 2023 року політик ухвалив рішення про повне припинення державної військової допомоги для Збройних сил України, регулярно транслюючи наративи, співзвучні з кремлівськими спробами виправдати повномасштабне вторгнення.

    Упродовж 2024–2025 років очільник Братислави методично саботував євроатлантичну інтеграцію України, погрожуючи накласти персональне вето на будь-які рішення про її вступ до НАТО під приводом загрози розв’язання Третьої світової війни. Антиукраїнська риторика сягнула чергового піку в червні 2026 року, коли напередодні липневого саміту НАТО в Анкарі Фіцо виступив із категоричними вимогами повністю заморозити масштабні пакети оборонної та фінансової підтримки України, намагаючись підірвати загальну єдність демократичного світу.

  • Словаччина заблокувала продовження санкцій ЄС проти Росії на рік — Politico

    Словаччина заблокувала продовження санкцій ЄС проти Росії на рік — Politico

    Словаччина відхилила пропозицію Європейського Союзу продовжити на 12 місяців індивідуальні санкції проти Росії, які застосовуються до осіб та компаній, причетних до підриву територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. За даними Politico, Братислава стала єдиною державою ЄС, яка не підтримала перехід від нинішнього шестимісячного циклу продовження обмежень до річного.

    Важливо, що йдеться не про скасування всіх санкцій ЄС проти Росії. У червні Рада ЄС уже продовжила секторальні економічні санкції проти РФ одразу на рік — до 31 липня 2027 року. Нинішня суперечка стосується іншого санкційного режиму — персональних обмежень щодо фізичних та юридичних осіб, термін дії яких спливає 15 вересня 2026 року.

    За інформацією Politico, у середу, 2 вересня, посли 27 країн ЄС обговорювали пропозицію продовжити цей пакет одразу на 12 місяців. Такий крок мав би позбавити Брюссель необхідності кожні пів року знову проводити складні переговори та шукати одностайність усіх членів блоку.

    Однак домовитися не вдалося. Три дипломати, на яких посилається видання, повідомили, що саме Словаччина залишилася єдиною країною, яка виступила проти запропонованого річного продовження.

    «Схоже, у них є певні заперечення. Думаю, ми вже чули їх раніше», — прокоментував один із європейських дипломатів на умовах анонімності.

    Офіційно уряд Словаччини не став детально пояснювати причини позиції. Представник словацької влади передав Politico заяву Міністерства закордонних справ, у якій зазначено, що переговори щодо чергового шестимісячного перегляду санкційного режиму тривають і мають завершитися до 15 вересня 2026 року.

    Це означає, що остаточне рішення ще не ухвалене, а нинішня відмова Словаччини стосується саме переходу до 12-місячного продовження. Теоретично країни ЄС ще можуть повернутися до звичної схеми і продовжити персональні санкції на шість місяців.

    Саме за таким механізмом цей режим діяв у попередні роки. У березні 2026 року Європейський Союз уже продовжив персональні санкції ще на пів року — до 15 вересня. Тоді обмеження охоплювали близько 2600 фізичних і юридичних осіб. До санкцій входять заморожування активів, заборона на надання коштів чи економічних ресурсів, а для фізичних осіб — також обмеження на в’їзд і транзит територією ЄС.

    Переговори цього тижня стосувалися не лише терміну продовження. За даними Politico, країни ЄС також обговорювали можливість додати до санкційного списку ще 27 фізичних осіб і компаній. Їхні активи на території Євросоюзу в разі внесення до списку мають бути заморожені.

    Тепер питання мають знову опрацьовувати технічні експерти з санкційної політики, після чого країни-члени повернуться до переговорів.

    Проблема для Брюсселя полягає в тому, що продовження такого санкційного режиму потребує одностайного рішення всіх 27 країн ЄС. Тому навіть одна держава може заблокувати зміну або продовження обмежень.

    Саме ця вимога в попередні роки неодноразово створювала напружені переговори. У березні продовження персональних санкцій затримувалося через позиції Угорщини та Словаччини, які домагалися виключення окремих російських бізнесменів із санкційного переліку. Зрештою ЄС продовжив обмеження, але вилучив зі списку двох осіб, а також п’ятьох померлих.

    Шестимісячний цикл продовження персональних санкцій раніше був компромісом, який дозволяв уникати ще гостріших суперечок усередині ЄС. Politico зазначає, що Угорщина використовувала регулярні дедлайни як можливість домагатися поступок від партнерів по блоку. Після того як у червні секторальні економічні санкції вдалося продовжити одразу на 12 місяців, у Брюсселі сподівалися аналогічно стабілізувати і персональний санкційний режим.

    Однак позиція Братислави знову повернула питання до переговорів.

    При цьому Словаччина останніми місяцями неодноразово займала критичну позицію щодо окремих антиросійських обмежень, особливо в енергетичній сфері. Прем’єр-міністр Роберт Фіцо у квітні закликав ЄС відмовитися від санкцій щодо російських нафти й газу, аргументуючи це необхідністю посилити енергетичну безпеку Європи.

    Водночас нинішня відмова Братислави не означає автоматичного припинення санкцій 15 вересня. До цієї дати держави ЄС ще мають час домовитися про компроміс. Словацьке МЗС прямо зазначило, що переговори продовжуються.

    Паралельно Євросоюз працює над новими обмеженнями проти Росії. 2 вересня міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль заявив, що ЄС планує в найближчі тижні запровадити додаткові санкції проти російських фізичних осіб. Кая Каллас також повідомляла про намір посилити тиск на Росію та боротьбу з обходом уже чинних обмежень.

    Таким чином, санкційна політика ЄС зараз рухається у двох паралельних напрямках: Брюссель намагається розширювати перелік обмежень проти Росії, але водночас мусить щоразу долати внутрішні розбіжності між країнами-членами.

    До 15 вересня ЄС має визначитися, чи вдасться знайти компроміс щодо персональних санкцій. Якщо Словаччина й надалі не погоджуватиметься на 12-місячний термін, найбільш очевидним варіантом залишається чергове продовження на шість місяців — за умови, що його підтримають усі 27 держав.

  • Європа вибиває «Росатом» зі своїх АЕС: п’ять країн уже переходять на західне ядерне паливо

    Європа вибиває «Росатом» зі своїх АЕС: п’ять країн уже переходять на західне ядерне паливо

    Європейський Союз поступово демонтує одну з найскладніших енергетичних залежностей від Росії — постачання ядерного палива для реакторів радянського дизайну. Якщо після початку повномасштабної війни ЄС значно скоротив закупівлі російських нафти, газу та повністю відмовився від вугілля, то атомна галузь залишалася значно складнішою проблемою. Причина — технологічна прив’язка низки європейських АЕС до реакторів ВВЕР та російського паливного циклу.

    Нині в країнах ЄС працюють 19 реакторів радянського дизайну ВВЕР. Вони розташовані у Болгарії, Чехії, Фінляндії, Словаччині та Угорщині. Йдеться про чотири енергоблоки ВВЕР-1000 та 15 блоків ВВЕР-440. Після російського вторгнення всі п’ять держав почали шукати альтернативу паливу російської компанії TVEL, яка входить до структури «Росатому», хоча швидкість цього переходу суттєво відрізняється.

    Єврокомісія вже включила атомну галузь до ширшої стратегії позбавлення від російських енергоресурсів. У дорожній карті REPowerEU передбачено поступове припинення залежності не тільки від російського газу та нафти, а й від ядерних матеріалів. Серед запланованих заходів — торговельні обмеження щодо російського збагаченого урану, обмеження нових контрактів на поставки ядерних матеріалів із РФ та підготовка країнами ЄС власних планів відмови від російської атомної продукції.

    Однією з найважливіших змін стало те, що російська TVEL фактично втратила технологічну монополію на паливо для ВВЕР. Американська Westinghouse вже налагодила виробництво альтернативних паливних збірок, а французька Framatome також розширює свою присутність на цьому ринку.

    Однією з перших практичний перехід розпочала Болгарія. У травні 2024 року Westinghouse доставила паливо для п’ятого енергоблока Козлодуйської АЕС. Болгарська атомна станція експлуатує два діючі реактори ВВЕР-1000, які забезпечують значну частину електроенергії країни. Паралельно Софія планує будівництво нових блоків уже за американською технологією Westinghouse AP1000.

    Схожим шляхом рухається Фінляндія. Компанія Fortum почала використовувати паливо Westinghouse на АЕС «Ловійса», де працюють два реактори ВВЕР-440. Перехід має особливе значення саме для цього типу реакторів, адже тривалий час можливості швидко замінити російські збірки для них були обмеженими.

    Ще один великий крок зробила Чехія. У 2025 році альтернативне паливо Westinghouse було поставлено для обох чеських атомних станцій — «Темелін» і «Дуковани». Таким чином, американський виробник працює одразу з двома типами радянських реакторів: ВВЕР-1000 і ВВЕР-440.

    Паливні збірки для європейських ВВЕР Westinghouse виробляє на своєму підприємстві у шведському Вестеросі. Саме розвиток цього виробництва став одним із ключових факторів, який дозволив європейським операторам реально говорити про диверсифікацію, а не просто про політичні наміри.

    Єврокомісія підтверджує, що оператори російських за конструкцією реакторів дедалі активніше переходять на неросійські альтернативи.

    Складнішою залишається ситуація у Словаччині. Країна уклала угоди з альтернативними постачальниками, серед яких Westinghouse та французька Framatome. Водночас повністю від російського палива Братислава поки не відмовилася.

    Особливо показовим став запуск четвертого енергоблока АЕС «Моховце». Для нього у 2026 році продовжили використовувати російське паливо TVEL. Тобто стратегічний курс на диверсифікацію вже сформований, однак технологічний перехід потребує часу, сертифікації нових збірок і формування достатніх запасів.

    Схожа суперечність існує й в Угорщині. Будапешт домовився про майбутні поставки палива від Framatome, а також веде переговори щодо диверсифікації за участю Westinghouse. Водночас Угорщина не збирається розривати атомні зв’язки з Москвою повністю.

    Більше того, вона продовжує реалізацію проєкту «Пакш-2», який передбачає будівництво двох нових реакторів ВВЕР-1200 за участю «Росатому». Наявна АЕС «Пакш» має чотири реактори ВВЕР-440 і досі значною мірою залежить від російської паливної інфраструктури. Reuters раніше повідомляв, що Будапешт одночасно планує зберігати відносини з російськими постачальниками та диверсифікувати закупівлі.

    Саме позиції Угорщини та Словаччини залишаються одним із факторів, які ускладнюють повну відмову ЄС від російського атомного сектору. За оцінками, які наводила Financial Times, ЄС усе ще залежить від Росії приблизно на 20–25% у частині постачання урану, а російські компанії залишаються частиною ширшого ланцюга конверсії, збагачення, виробництва палива та обслуговування реакторів.

    Є ще один парадокс: навіть Німеччина, яка закрила власні атомні електростанції, повністю не розірвала зв’язки з російською ядерною галуззю.

    У липні 2026 року влада Нижньої Саксонії дозволила французькій Framatome використовувати підприємство в Лінгені для виробництва палива для реакторів російського дизайну у співпраці з російськими структурами TVEL і «Росатомом». При цьому російський персонал не повинен отримувати доступ до підприємства, а проєкт супроводжуватиметься додатковими заходами безпеки.

    Цей випадок показує головну проблему європейської «ядерної незалежності»: замінити самі паливні збірки недостатньо. Потрібно перебудувати весь технологічний ланцюг — від постачання урану та його конверсії до збагачення і безпосереднього виробництва палива.

    І саме тут особливе значення має досвід України.

    Київ почав диверсифікацію задовго до повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року Україна повністю відмовилася від майбутніх закупівель російського ядерного палива та прискорила співпрацю з Westinghouse.

    У вересні 2023 року на Рівненській АЕС вперше завантажили паливо Westinghouse у реактор ВВЕР-440. До цього такі реактори історично працювали на паливі російського виробництва. Альтернативні збірки стали результатом співпраці «Енергоатому» та Westinghouse, яку після початку великої війни суттєво прискорили.

    Таким чином Україна фактично стала полігоном для технологічного рішення, яке тепер допомагає іншим європейським державам зменшувати залежність від Москви.

    Однак говорити про повну ядерну незалежність Європи від Росії поки зарано. «Росатом» залишається присутнім у європейському паливному циклі, а атомний сектор РФ досі не опинився під такими ж масштабними санкційними обмеженнями, як російські нафта чи вугілля.

    Водночас фундаментальна зміна вже відбулася: російське паливо перестало бути безальтернативним для реакторів ВВЕР. Болгарія, Чехія та Фінляндія вже перейшли до практичного використання альтернативних збірок, Словаччина готує диверсифікацію, а Угорщина, попри збереження тісних зв’язків із «Росатомом», також шукає додаткових постачальників.

    Єврокомісія тепер прагне перетворити окремі національні рішення на загальноєвропейську політику. І якщо цей процес буде доведено до кінця, Москва може втратити не лише значну частину доходів від атомної галузі, а й один із найбільш довготривалих механізмів технологічного впливу на енергетику країн Центральної та Східної Європи.