Позначка: Служба зовнішньої розвідки

  • Підриви дільниць і замахи на колаборантів: розвідка попередила про кривавий сценарій РФ на ТОТ

    Підриви дільниць і замахи на колаборантів: розвідка попередила про кривавий сценарій РФ на ТОТ

    Російські спецслужби можуть організувати серію резонансних провокацій і терористичних актів на тимчасово окупованих територіях України під час виборів до Державної думи РФ, а відповідальність за них спробувати перекласти на Київ. Служба зовнішньої розвідки України попереджає, що особливо небезпечними можуть стати дні основного голосування 18–20 вересня, коли на окупованих територіях очікується найбільше скупчення людей біля так званих виборчих дільниць.

    За даними СЗРУ, можливий сценарій передбачає провокації під «прапором України». Серед потенційних варіантів українська розвідка називає підриви виборчих дільниць або місць зберігання бюлетенів у неробочий час, диверсії на транспортній інфраструктурі та замахи на представників окупаційних адміністрацій і колаборантів. Після таких інцидентів російська пропаганда може звинуватити Україну та використати події для посилення репресій проти мешканців захоплених територій.

    Розвідка пов’язує ризик таких дій одразу з кількома завданнями Кремля. Йдеться про створення інформаційного приводу для посилення контролю на окупованих територіях, виправдання репресивних заходів, дискредитацію України на міжнародній арені та можливе інформаційне забезпечення нової хвилі мобілізації в Росії. Окремою метою СЗРУ називає спробу зірвати або ускладнити дипломатичні зусилля щодо завершення війни, зокрема ті, до яких залучені Сполучені Штати.

    Цей контекст особливо важливий через те, що українські спецслужби вже кілька тижнів попереджають про можливу нову мобілізаційну кампанію в РФ після парламентських виборів. Наприкінці серпня ГУР і СЗРУ повідомляли, що російська влада опрацьовує можливість додатково залучити близько 300 тисяч людей у 2026 році та ще приблизно стільки ж у 2027-му. Розвідка тоді прямо зазначала, що найбільш імовірним моментом для політичного рішення про мобілізацію може стати період після голосування 18–20 вересня. За даними спецслужб, у Росії вже посилюють військовий облік, розширюють мобілізаційні підрозділи на підприємствах і готують додаткові механізми примусу.

    Тема можливої мобілізації помітно впливає і на настрої всередині самої Росії. Reuters 10 вересня повідомило про зростання тривоги серед росіян напередодні парламентських виборів. Однією з причин видання називає саме побоювання нового призову після завершення голосування, а також дедалі відчутніші для російського населення наслідки війни. Водночас «Єдина Росія», як очікується, збереже контроль над Держдумою в умовах жорстко контрольованої політичної системи.

    На тимчасово окупованих територіях підготовка до російського голосування розпочалася значно раніше. Центр протидії дезінформації повідомляв, що на окупованій частині Донеччини «дострокове голосування» вирішили розпочати ще 30 серпня — за 21 день до основної дати. У ЦПД вважають, що настільки тривалий період створює сприятливі умови для неконтрольованого використання бюлетенів та інших маніпуляцій із результатами.

    Паралельно окупаційні адміністрації проводять подомові обходи мешканців Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Формально такі візити називають «інформуванням про вибори», однак Центр протидії дезінформації звертав увагу, що вони також дозволяють окупаційній владі актуалізувати дані про населення, виявляти людей без російських паспортів, збирати заявки на «голосування вдома» і контролювати настрої населення.

    Більше того, українська сторона заявляє, що бажані результати голосування могли бути визначені ще до його початку. Керівник ЦПД Андрій Коваленко повідомляв, що адміністрація Кремля нібито поставила перед окупаційною владою завдання показати явку понад 65–70%, а результат партії «Єдина Росія» — не нижче 70%. Саме такі цифри, за інформацією ЦПД, мають створити пропагандистську картинку масової підтримки російської влади населенням окупованих українських територій.

    Уже на початку вересня ЦПД фіксував активну інформаційну кампанію навколо «дострокового голосування». Російські медіа поширювали сюжети про нібито високу активність місцевих жителів, тоді як український Центр зазначав, що за «добровільних виборців» можуть видавати працівників бюджетної та комунальної сфер, залежних від окупаційної адміністрації.

    Москва намагається надати процесу й міжнародного вигляду. Російське МЗС заявляло про готовність спостерігачів із десятків країн приїхати на вибори. Проте Центр протидії дезінформації наголошував, що жодна авторитетна міжнародна організація з моніторингу виборів не бере участі у спостереженні за цим процесом.

    Більше того, сама Росія не запросила на парламентські вибори спостерігачів ОБСЄ. 6 серпня Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ та Парламентська асамблея організації заявили, що таке рішення Москви суперечить зобов’язанням, які держави-учасниці взяли на себе відповідно до Копенгагенського документа 1990 року. Українське МЗС зазначало, що це буде вже третій поспіль загальнонаціональний виборчий процес у РФ без незалежного спостереження ОБСЄ.

    Окремо Київ застеріг потенційних іноземних спостерігачів від поїздок на окуповані території. Міністерство закордонних справ України наголосило, що проведення Росією голосування на суверенній території України є незаконним, а його результати не створюють жодних юридичних наслідків. У МЗС також підкреслили, що присутність іноземних спостерігачів не може легітимізувати такий процес.

    Аналогічну позицію висловив Європейський Союз. У заяві при ОБСЄ ЄС наголосив, що не визнаватиме ні так звані вибори, які Росія проводить на окупованих територіях України, ні їхні результати, та закликав інші держави не брати участі у спостереженні за незаконним голосуванням.

    СЗРУ, попереджаючи про можливі провокації, проводить паралелі з подіями минулих десятиліть. Серед них розвідка згадує вибухи житлових будинків у Росії 1999 року на тлі початку Другої чеченської війни, кризу із захопленням заручників у московському театральному центрі на Дубровці у 2002 році, а також російські псевдореферендуми й виборчі кампанії на захоплених територіях України після 2014 року. При цьому щодо вибухів 1999 року існують різні й суперечливі версії, тому твердження про їх використання Кремлем як свідомої провокації слід розглядати саме як позицію української розвідки, а не як остаточно встановлений міжнародним розслідуванням факт.

    Найбільш конкретне попередження СЗРУ стосується найближчих днів. Розвідка називає території окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також Крим. Саме там у період активної фази голосування 18–20 вересня, за оцінкою спецслужби, ризик провокацій може бути найвищим. У СЗРУ наголошують, що потенційною ціллю може стати будь-яке масове скупчення людей, якщо російським спецслужбам знадобиться резонансна подія для подальшої інформаційної кампанії.

    Таким чином, вибори до Держдуми для Кремля можуть мати значення далеко за межами формального оновлення парламенту. Українські спецслужби розглядають їх як потенційну точку для одночасного вирішення кількох завдань — демонстрації контрольованої «підтримки» окупації, створення підстав для нових репресій на ТОТ, посилення антиукраїнської пропаганди та підготовки російського суспільства до можливого нового етапу мобілізації. Саме тому період до 20 вересня розвідка вважає часом підвищеного ризику.

  • Путін готує ще 600 тисяч людей для війни: розвідка назвала ймовірний момент нової мобілізації

    Путін готує ще 600 тисяч людей для війни: розвідка назвала ймовірний момент нової мобілізації

    Російська влада може піти на нову масштабну хвилю мобілізації, яка потенційно охопить до 600 тисяч людей у 2026–2027 роках. За даними української розвідки, Генеральний штаб РФ уже підготував відповідний сценарій: приблизно 300 тисяч осіб Москва може спробувати мобілізувати цього року і ще стільки ж — наступного. Найімовірнішим політичним моментом для такого рішення називають період після виборів до Держдуми РФ 18–20 вересня.

    Інформацію 27 серпня оприлюднили Головне управління розвідки Міністерства оборони України та Служба зовнішньої розвідки. Дані також поширив Офіс президента України.

    За оцінками українських спецслужб, необхідність нової мобілізації для Кремля пов’язана одразу з кількома проблемами: великими втратами російської армії, падінням темпів добровільного контрактування та потребою поповнювати як уже існуючі частини, що воюють проти України, так і нові формування.

    За даними розвідки, лише за січень–липень 2026 року втрати російської армії в особовому складі могли становити близько 240 тисяч військових, щонайменше 140 тисяч із яких названі безповоротними. За той самий період Росії вдалося залучити за контрактом менш як 232 тисячі людей. Тобто навіть масштабна контрактна кампанія не повністю перекриває втрати.

    Саме цей розрив може змусити Кремль повернутися до механізму, якого він намагався уникати після політичного шоку 2022 року.

    Тоді Володимир Путін оголосив так звану «часткову мобілізацію», за підсумками якої офіційно планувалося призвати 300 тисяч резервістів. Рішення викликало паніку, протести в окремих регіонах і масовий виїзд чоловіків із Росії. Відтоді Кремль переважно робив ставку на високі виплати контрактникам, регіональні бонуси та дедалі агресивнішу вербувальну кампанію.

    Російський Генштаб уже має сценарій

    Українська розвідка стверджує, що російський Генштаб уже опрацював варіант додаткової мобілізації 600 тисяч людей.

    Новобранців планують насамперед спрямовувати на доукомплектування військових частин і з’єднань, які безпосередньо беруть участь у війні проти України. Частина особового складу може піти у нові підрозділи, що зараз формуються.

    Підготовка мобілізованих, залежно від навичок і військової спеціальності, може тривати від 15 до 60 діб. Також не виключено використання полігонів у Білорусі для навчання частини новобранців.

    Але найважливішою деталлю є термін.

    За оцінкою українських спецслужб, Путін може відкласти остаточне рішення до завершення виборів до Держдуми РФ, які мають пройти 18–20 вересня 2026 року.

    Це логічно з політичної точки зору: масштабна мобілізація є непопулярним рішенням, яке Кремль традиційно намагається максимально віддалити від виборчих кампаній.

    Дані розвідки збігаються з інформацією західних ЗМІ

    Цікаво, що повідомлення української розвідки з’явилося лише через кілька днів після публікації The Wall Street Journal.

    Газета з посиланням на представників західних розвідок повідомила, що в Росії вже проводяться навчання з перевірки готовності регіонів до нової мобілізації.

    За даними WSJ, зокрема, такі заходи проходили в Калінінградській області. Там відпрацьовували процедури призову, розміщення, забезпечення їжею та озброєнням мобілізованих. Джерела видання зазначали, що подібні перевірки проводяться і в інших частинах РФ.

    Водночас WSJ наголошував: остаточного рішення про нову мобілізацію Кремль ще не ухвалив.

    Співрозмовники видання також називали період після парламентських виборів найбільш імовірним часом для такого кроку. Причиною називали труднощі Росії з поповненням втрат і незмінне бажання Кремля продовжувати наступальні операції, зокрема із метою захоплення всієї Донецької області.

    Таким чином дані українських спецслужб і західної розвідки в ключових моментах збігаються.

    Контрактників стає все важче знаходити

    Ще один показовий сигнал — те, як Росія змінює систему вербування.

    The Moscow Times підрахував, що станом на серпень уже 56 російських регіонів платили винагороди людям, які приводять нових контрактників до армії. Роком раніше таких регіонів було лише близько трьох десятків.

    У деяких регіонах суми різко зросли. Наприклад, у Смоленській області винагороду за приведеного контрактника підняли зі 115 тисяч до мільйона рублів. Одночасно збільшуються й одноразові виплати самим новобранцям.

    Причина очевидна: звичайні фінансові стимули працюють дедалі гірше.

    The Moscow Times із посиланням на оцінки економіста Яніса Клюге писав, що набір контрактників у першій половині 2026 року впав до найнижчих показників за три роки. За офіційними російськими даними, за шість місяців вдалося набрати близько 200 тисяч людей — приблизно на 5% менше, ніж роком раніше.

    Українська розвідка також фіксує проблеми в окремих регіонах. У деяких суб’єктах РФ плани комплектування виконуються лише на 57–69%. У Волгоградській області кількість потенційних контрактників порівняно з 2025 роком, за наведеними даними, скоротилася приблизно на 40%.

    У Росії вже фіксують примус до підписання контрактів

    Паралельно російські правозахисники повідомляють про дедалі агресивнішу вербувальну кампанію.

    Антивоєнний проєкт «Идите лесом», який допомагає росіянам уникати відправлення на війну, у серпні повідомив про зростання кількості звернень від чоловіків, яких затримували силовики та примушували підписувати контракти з Міністерством оборони РФ.

    Лише між 10 і 18 серпня організація зафіксувала 14 таких випадків у різних регіонах — від Краснодарського краю та Омської області до Бурятії й Удмуртії.

    Правозахисники описували випадки, коли чоловіків затримували просто на вулиці, після виходу з магазину, на роботі або під приводом перевірки документів.

    Подібні історії раніше фіксували й у Пензенській області. Там силовики та військкомати, за повідомленнями незалежних російських медіа, проводили рейди й силоміць доставляли чоловіків до пунктів набору.

    Кремль розширює коло тих, кого можна відправити на фронт

    Ще одна ознака дефіциту людського ресурсу — поступове розширення категорій людей, яких Росія може залучати до війни.

    За даними української розвідки, Москва опрацьовує залучення засуджених із непогашеними судимостями за тяжкі злочини, включно з бандитизмом, участю в організованих злочинних угрупованнях, незаконним обігом зброї, наркотиків та вибухових речовин.

    Окремо розглядається можливість мобілізації або контрактування деяких категорій жінок, які перебувають у російських колоніях і тюрмах.

    Також, за цими даними, можуть встановлюватися квоти для правоохоронних органів щодо направлення співробітників на військову службу.

    Для нової мобілізації вже створили цифрову інфраструктуру

    Після хаосу 2022 року Кремль суттєво змінив систему військового обліку.

    У Росії працює електронний реєстр військовозобов’язаних та механізм електронних повісток. Це потенційно дозволяє владі проводити нову мобілізацію значно контрольованіше, ніж чотири роки тому.

    За даними української розвідки, серед можливих обмежень для тих, хто намагатиметься уникнути призову, розглядаються або вже закладені в систему заборона виїзду з РФ, обмеження на отримання кредитів, операції з нерухомістю, використання водійських прав та інші заходи фінансового й адміністративного тиску.

    Саме можливість проводити призов через електронний реєстр може дозволити Кремлю уникнути одномоментного виклику сотень тисяч людей і розтягнути мобілізацію в часі.

    Чому Кремль досі не оголосив мобілізацію

    Попри всі ці сигнали, важливо наголосити: станом на 27 серпня офіційного рішення про нову хвилю мобілізації в Росії немає.

    Більше того, Кремль публічно заперечував, що готує новий масштабний призов.

    Російські джерела, з якими спілкувалися західні видання, раніше пояснювали це політичними ризиками. Масова мобілізація 2022 року стала одним із найбільш болючих для Кремля внутрішньополітичних рішень за весь час війни.

    Саме тому Москва останні роки намагалася закривати потреби фронту грошима — високими зарплатами, регіональними бонусами, списанням боргів, рекрутерами, ув’язненими та іноземцями.

    Але система стає дедалі дорожчою.

    За оцінками, які наводить The Moscow Times, середня регіональна виплата за підписання військового контракту за останній рік зросла приблизно на 30% і становить близько 1,8–1,9 млн рублів. Регіони водночас стикаються зі зростанням бюджетних дефіцитів і витрат, пов’язаних із війною.

    Це створює для Кремля складний вибір: або й далі платити дедалі більші гроші за кожного нового контрактника, або знову перейти до примусової мобілізації.

    І останні дані української та західної розвідок показують, що Москва принаймні активно готується до другого сценарію.

    Якщо Путін справді ухвалить відповідне рішення після вересневих виборів, нова мобілізація може стати найбільшою в Росії з осені 2022 року і суттєво вплинути вже не стільки на кампанію 2026-го, скільки на плани російської армії на 2027 рік.

  • Зеленський визначився з новим секретарем РНБО: ключову посаду запропонували Ігорю Клименку

    Зеленський визначився з новим секретарем РНБО: ключову посаду запропонували Ігорю Клименку

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що запропонував колишньому міністру внутрішніх справ Ігорю Клименку очолити Раду національної безпеки і оборони. У разі оформлення відповідного кадрового рішення Клименко змінить на посаді Рустема Умєрова, якого, за повідомленнями українських медіа, переводять на керівництво Службою зовнішньої розвідки.

    Про кадрову пропозицію Зеленський повідомив 3 серпня під час спілкування в межах наради керівників закордонних дипломатичних установ. Президент пояснив вибір значним досвідом Клименка у координації структур сектору безпеки та оборони. За словами глави держави, одним із головних завдань нового секретаря РНБО має стати постійний контроль за реалізацією рішень Ради та координація різних елементів безпекового блоку.

    Кандидатура Клименка в цьому контексті виглядає закономірною з огляду на його тривалу роботу в системі Міністерства внутрішніх справ. До уряду він прийшов після багаторічної кар’єри в правоохоронних органах. У вересні 2019 року Клименко очолив Національну поліцію, а після загибелі міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського в авіакатастрофі у Броварах у січні 2023 року став виконувачем обов’язків міністра. 7 лютого 2023 року Верховна Рада призначила його міністром внутрішніх справ — рішення тоді підтримав 321 народний депутат.

    До приходу в поліцію Клименко також мав військовий досвід. Він закінчив Харківський військовий університет, у 1994–1997 роках проходив службу у Збройних силах України, після чого перейшов до системи органів внутрішніх справ. Значну частину ранньої кар’єри він працював у сфері кадрового забезпечення та психологічної служби. Клименко має науковий ступінь доктора психологічних наук.

    На посаді міністра він фактично керував однією з найбільших силових систем держави під час повномасштабної війни. До структури МВС входять Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, ДСНС та інші органи й підрозділи. Значна частина цих структур виконує не тільки правоохоронні та рятувальні функції, а й безпосередньо бере участь у бойових діях та забезпеченні оборони.

    Показовою стала й заява самого Клименка після завершення роботи на чолі МВС. 16 липня він повідомив, що для нього було честю працювати з командою відомства понад три роки. Серед основних напрямів роботи він назвав ліквідацію наслідків російських ударів, евакуацію цивільного населення, гуманітарне розмінування, охорону державного кордону, підтримання правопорядку та участь підрозділів системи МВС у бойових діях.

    Саме такий досвід може бути одним із ключових аргументів для переходу Клименка до РНБО. На відміну від міністерської посади, секретар Ради не керує окремим силовим відомством. Його роль значною мірою полягає в організації роботи Ради, координації підготовки рішень у сфері національної безпеки та контролі за їх виконанням після введення в дію указами президента.

    Кадрове рішення відбувається на тлі ширшої перебудови українського безпекового блоку. Паралельно українські медіа повідомили про рішення Зеленського призначити Рустема Умєрова керівником Служби зовнішньої розвідки. Таким чином, ідеться не про ізольовану заміну одного чиновника, а про перерозподіл управлінців між ключовими структурами, відповідальними за оборону, розвідку та національну безпеку.

    Для Умєрова перехід до зовнішньої розвідки означатиме чергову зміну напряму роботи. Раніше він очолював Міністерство оборони, після чого працював секретарем РНБО. Тепер його досвід міжнародних контактів та роботи з оборонними партнерами може бути використаний уже в розвідувальному секторі.

    Для Клименка ситуація протилежна: більша частина його професійної кар’єри була пов’язана з внутрішньою безпекою. Він пройшов шлях від роботи в органах внутрішніх справ до керівництва Національною поліцією та всім Міністерством внутрішніх справ. Тому його можливий прихід до РНБО може посилити саме практичну координацію між правоохоронними, військовими та іншими структурами сектору безпеки.

    Важливо й те, що Зеленський анонсував подальші кадрові рішення. Це означає, що нинішня перестановка може виявитися лише частиною масштабнішого оновлення керівництва силового блоку. Президент останнім часом робить акцент на швидкості виконання ухвалених рішень та персональній відповідальності керівників за результат.

    Для РНБО цей аспект особливо важливий. Рада формує та узгоджує рішення з питань оборони, санкційної політики, економічної й енергетичної безпеки та інших стратегічних напрямів. В умовах повномасштабної війни вона залишається одним із головних майданчиків, де зводиться інформація від військових, розвідувальних, правоохоронних та урядових структур.

    Саме тому перехід Клименка на посаду секретаря РНБО може означати для нього суттєву зміну масштабу роботи: замість управління однією великою системою він має перейти до координації рішень, що стосуються всього сектору національної безпеки.

    При цьому на момент появи перших повідомлень принципово важливо розрізняти пропозицію президента та юридично оформлене призначення. Зеленський повідомив про запропоновану Клименку посаду, однак остаточний статус кадрової перестановки визначається відповідним президентським указом. Тому до його офіційного оприлюднення коректніше говорити саме про намір призначити Клименка секретарем РНБО, а не про завершену процедуру.

    Утім, політичний сигнал уже очевидний: після роботи на чолі одного з найбільших силових відомств країни Ігор Клименко може перейти на рівень загальної координації сектору безпеки. А разом із переведенням Рустема Умєрова до зовнішньої розвідки та анонсованими Зеленським наступними рішеннями це формує нову конфігурацію українського безпекового керівництва.

  • Умєрову готують нову ключову посаду: Зеленський хоче поставити його на чолі зовнішньої розвідки — УП

    Умєрову готують нову ключову посаду: Зеленський хоче поставити його на чолі зовнішньої розвідки — УП

    Президент України Володимир Зеленський планує призначити чинного секретаря Ради національної безпеки і оборони Рустема Умєрова головою Служби зовнішньої розвідки України. Про таке кадрове рішення 3 серпня повідомила «Українська правда». Офіційного указу президента про призначення Умєрова на момент публікації ще немає, тому наразі йдеться про інформацію ЗМІ, а не про юридично завершену кадрову перестановку.

    Повідомлення про можливий перехід Умєрова до СЗР одразу привернуло увагу через масштаб самої посади. Служба зовнішньої розвідки — окремий державний розвідувальний орган, який не входить до системи органів виконавчої влади та працює під загальним керівництвом президента України. Її головне завдання — добування, аналіз та передача керівництву держави інформації про зовнішні загрози у військовій, політичній, економічній, науково-технічній, інформаційній та кіберсферах.

    Формально призначення керівника СЗР належить до повноважень президента. Закон прямо передбачає, що безпосереднє керівництво Службою зовнішньої розвідки здійснює її голова, якого президент одноосібно призначає на посаду та звільняє з неї. Це означає, що для переходу Умєрова до СЗР не потрібне голосування Верховної Ради — достатньо відповідного президентського указу.

    Наразі обов’язки голови Служби зовнішньої розвідки виконує Олег Луговський. Президент Зеленський доручив йому тимчасово очолити СЗР указом №100/2026 від 4 лютого. До цього Луговський був першим заступником керівника служби. На офіційному сайті СЗР він і зараз зазначений як виконувач обов’язків голови.

    Така ситуація склалася після великої перестановки в українській розвідці на початку року. Попередній керівник СЗР Олег Іващенко, який очолював службу з березня 2024 року, у січні 2026-го перейшов на посаду начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони. Його призначили керівником ГУР указом президента від 2 січня 2026 року. До цього Іващенко майже два роки керував саме зовнішньою розвідкою.

    Тож призначення Умєрова фактично завершило б тривалий період, протягом якого СЗР працює з тимчасовим керівником.

    Для самого Умєрова це була б уже четверта ключова державна посада за останні кілька років. У 2019 році він став народним депутатом України, у вересні 2022 року очолив Фонд державного майна, а у вересні 2023-го був призначений міністром оборони. На чолі Міноборони він пропрацював до літа 2025 року, після чого Зеленський перевів його до Ради національної безпеки і оборони.

    18 липня 2025 року президент офіційно призначив Рустема Умєрова секретарем РНБО. Відповідний указ №496/2025 залишається чинним.

    На цій посаді Умєров зосереджувався на питаннях оборони, міжнародної координації, розвитку українського оборонно-промислового комплексу та безпекової дипломатії. Він також продовжував брати участь у переговорах з міжнародними партнерами та процесах, пов’язаних із війною Росії проти України.

    Ще 15 липня 2026 року, за кілька тижнів до нинішніх повідомлень, офіційний сайт РНБО публікував звернення Умєрова саме як чинного секретаря Ради. Отже, станом на початок серпня він формально продовжує обіймати цю посаду.

    Перехід із РНБО до СЗР означав би для Умєрова суттєву зміну функцій. Секретар Ради нацбезпеки координує роботу самого апарату РНБО та бере участь у підготовці рішень у сфері національної безпеки. Керівник зовнішньої розвідки, натомість, очолює спеціальну службу, яка працює переважно непублічно та збирає інформацію за межами України.

    СЗР займається розвідкою у зовнішньополітичній, військово-технічній, економічній, науково-технічній та інформаційній сферах. Серед її функцій також — забезпечення безпеки українських дипломатичних установ за кордоном, робота із зовнішніми загрозами та передача розвідданих президенту, голові Верховної Ради, прем’єр-міністру й іншим визначеним посадовцям.

    Умови повномасштабної війни значно розширили практичне значення такої структури. Зовнішня розвідка працює не лише з політичною чи військовою інформацією, а й із санкційною політикою, технологічними ланцюгами Росії, військово-промисловим комплексом противника, міжнародними поставками зброї, обходом санкцій та взаємодією РФ із третіми країнами.

    Саме тому посада голови СЗР є однією з найчутливіших у секторі безпеки.

    Водночас повідомлення про можливе призначення Умєрова з’явилося на тлі ширшої кадрової перебудови в українському оборонному та безпековому секторі. Протягом останніх місяців Зеленський уже змінив керівництво кількох ключових силових структур, зокрема ГУР, а в інших органах відбувалися перестановки на рівні регіонального керівництва та командування.

    Ротація в СЗР у такому разі стала б ще одним елементом цього процесу.

    Окремим питанням є те, хто в разі переходу Умєрова очолить РНБО. Поки що ані президент, ані Офіс президента офіційно не повідомляли про можливого наступника. Так само немає указу про звільнення Умєрова з нинішньої посади.

    Через це говорити про завершену перестановку ще зарано.

    За даними «Української правди», рішення Зеленського щодо Умєрова вже ухвалене на політичному рівні. Інші українські медіа 3 серпня також повідомили, що президент розглядає його кандидатуру для керівництва СЗР. Водночас частина видань використовує більш обережне формулювання — «розглядає призначення», а не «остаточно призначить».

    Сам Умєров публічно цю інформацію поки не коментував.

    Так само немає офіційної реакції з боку Служби зовнішньої розвідки. На її сайті станом на 3 серпня керівником залишається Олег Луговський у статусі виконувача обов’язків.

    Тому юридично кадрова ситуація наразі не змінилася.

    Якщо Зеленський справді підпише відповідний указ, для Умєрова це буде перший досвід безпосереднього керівництва спеціальною розвідувальною службою. Його попередні посади були пов’язані передусім із політичним управлінням, державними активами, оборонними закупівлями, міжнародною дипломатією та координацією сектору безпеки.

    Водночас робота в Міноборони й РНБО дала йому доступ до значного масиву військової та міжнародної інформації, а також до контактів із союзниками, які є важливими для діяльності зовнішньої розвідки.

    СЗР, своєю чергою, підпорядкована безпосередньо президенту. Її голова має прямий канал передачі розвідданих керівництву держави і є частиною українського розвідувального співтовариства.

    Саме тому можливе призначення Умєрова означатиме не просто чергове переміщення чиновника між державними посадами, а суттєву зміну його ролі в системі національної безпеки.

    Наразі головним підтвердженням майбутньої перестановки має стати указ Володимира Зеленського. До його появи інформацію про Умєрова як майбутнього голову СЗР варто сприймати саме як повідомлення джерел ЗМІ.

    Якщо призначення відбудеться, президенту також доведеться визначитися з новим секретарем РНБО, а Олег Луговський завершить період тимчасового керівництва зовнішньою розвідкою, який триває з лютого 2026 року.

  • Зеленський анонсував відкриття архівів СБУ щодо Волині: що зміниться у співпраці з Польщею

    Зеленський анонсував відкриття архівів СБУ щодо Волині: що зміниться у співпраці з Польщею

    Президент України Володимир Зеленський оголосив про низку рішень, спрямованих на поглиблення українсько-польського історичного діалогу та дослідження подій Волинської трагедії. Серед головних кроків — відкриття архівів Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки, збільшення кількості дозволів на проведення пошукових і ексгумаційних робіт, а також посилення діяльності Українського інституту національної пам’яті. Про це глава держави повідомив після наради, присвяченої питанням історичної пам’яті та співпраці з Польщею.

    За словами президента, Україна відкриє всі архівні матеріали СБУ та Служби зовнішньої розвідки, що стосуються трагічних подій ХХ століття на Волині. Очікується, що це дасть можливість історикам і дослідникам отримати ширший доступ до документів та сприятиме встановленню максимально повної картини подій.

    Окремо Зеленський повідомив про намір збільшити кількість дозволів на проведення пошукових і ексгумаційних робіт у співпраці з польською стороною. Такі роботи є одним із ключових питань українсько-польського історичного діалогу й стосуються встановлення місць поховань та гідного вшанування пам’яті загиблих.

    Президент також заявив, що держава працюватиме над розширенням українсько-польського міжсуспільного діалогу. За його словами, взаєморозуміння між двома народами має будуватися на встановленні історичних фактів, відкритості архівів та спільній роботі істориків і науковців.

    Ще одним рішенням стане посилення Українського інституту національної пам’яті. Зеленський повідомив, що влада розгляне можливість збільшення фінансування установи для активізації дослідницької роботи, підтримки архівних проєктів та координації пошукових заходів.

    Тема Волинської трагедії залишається однією з найчутливіших у відносинах між Україною та Польщею. Обидві держави неодноразово заявляли про готовність продовжувати історичний діалог, спираючись на роботу істориків, відкритість архівів та взаємну повагу до пам’яті жертв. Українська сторона раніше вже підтверджувала готовність прискорити пошукові та ексгумаційні роботи на своїй території.

    Оголошені президентом кроки мають на меті створити додаткові умови для об’єктивного вивчення історичних подій, розширити доступ до документальних джерел та зміцнити співпрацю між Києвом і Варшавою у питаннях історичної пам’яті. Одночасно влада розраховує, що відкритість архівів, підтримка дослідницьких програм і продовження ексгумацій сприятимуть конструктивному українсько-польському діалогу та збереженню стратегічного партнерства між двома державами.

  • Розвідка отримала внутрішні дані РФ про втрати й економічну кризу

    Розвідка отримала внутрішні дані РФ про втрати й економічну кризу

    Служба зовнішньої розвідки України отримала нові внутрішні російські документи, які містять оцінки реального стану економіки Росії та наслідків повномасштабної війни проти України. Йдеться про службові матеріали, які, за словами української сторони, російська влада намагається не лише не оприлюднювати, а й максимально приховувати від внутрішньої аудиторії. Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

    За його словами, ці документи дають уявлення про те, як у самій Росії оцінюють наслідки війни для ключових секторів економіки, зокрема енергетики, фінансів і бюджетної системи. Президент наголосив, що йдеться саме про внутрішню аналітику російських структур, а не зовнішні оцінки, що робить ці дані особливо показовими.

    Одним із найважливіших індикаторів, на який звернув увагу Зеленський, є ситуація у нафтогазовій галузі Росії. У документах, за його словами, фіксується скорочення кількості діючих нафтових свердловин. Зокрема, одна з російських нафтових компаній середнього рівня була змушена зупинити роботу близько 400 свердловин. Це, як зазначається, є суттєвим ударом по видобутку, адже російська нафтова інфраструктура потребує значних ресурсів для відновлення навіть тимчасово зупинених об’єктів.

    Окремо у матеріалах відзначається падіння обсягів нафтопереробки — щонайменше на 10% лише за кілька місяців поточного року. Це, за оцінкою української сторони, може бути наслідком як санкційного тиску, так і уражень енергетичної інфраструктури внаслідок дій Сил оборони України. У підсумку це створює додатковий тиск на внутрішній ринок пального та експортні можливості РФ.

    Ще одним блоком інформації є стан російської банківської системи. У внутрішніх оцінках, за словами Зеленського, йдеться про наростаючі проблеми ліквідності та стабільності фінансових установ. Зокрема, 11 банківських структур нібито перебувають у стані, що може призвести до повної ліквідації, а ще вісім — накопичили критичні проблеми, які неможливо розв’язати без зовнішньої підтримки або втручання держави.

    Також у документах згадується погіршення стану федерального бюджету Росії. Дефіцит, за наведеними даними, вже наблизився до 80 мільярдів доларів лише за перші п’ять місяців року. Це відбувається на тлі одночасного погіршення ситуації в регіональних бюджетах, де фіксується зростання боргів і скорочення доходів.

    Окрему увагу в матеріалах приділено макроекономічним прогнозам. За інформацією, озвученою українською стороною, прогноз зростання ВВП Росії на 2026 рік було знижено з 1,3% до 0,4%, а очікуваний рівень інфляції переглянуто у бік зростання — до 5,2%. Це, як зазначається, свідчить про погіршення економічних очікувань навіть усередині російських державних структур.

    На тлі цього фіксується також різке зростання кількості збиткових банків. Якщо на початку року їх було 34, то вже за кілька місяців — близько 60. Це майже подвоєння показника, що, за оцінками українських аналітиків, може свідчити про системну кризу фінансового сектору.

    У Києві підкреслюють, що такі дані демонструють накопичувальний ефект санкцій, військових витрат і структурних проблем російської економіки, які посилюються на тлі продовження війни проти України. Українська сторона заявляє, що продовжить посилювати тиск на ключові галузі РФ, зокрема через так звані “далекобійні санкції” — удари по критичній інфраструктурі, яка забезпечує фінансування війни.

  • Кадрові зміни в СБУ: головою стане Олександр Поклад. Джерела

    Кадрові зміни в СБУ: головою стане Олександр Поклад. Джерела

    За інформацією джерел видання 360ua.news, Головою Служби безпеки України стане Олександр Поклад. Водночас Василь Малюк піде на посаду голови Служби зовнішньої розвідки.

    За оцінками джерела, ймовірність даного сценарію складає 90%.

    Нагадаємо, Указом Президента від 5 січня 2026 року Олександр Поклад був призначений першим заступником Голови Служби безпеки України.

    Олександр Поклад обіймав посаду начальника департаменту контррозвідки СБУ з листопада 2021 року.

    У 2023 році Поклад обійняв посаду заступника голови СБУ.

    Поклад також входив до складу української делегації на переговорах із Росією, які відбулися у Стамбулі 16 травня 2025 року.

    З 28 листопада 2025 року Олександр Поклад є членом переговорної групи України.

  • Сергій Кислиця сприяє поверненню Дмитра Кулеби до влади

    Сергій Кислиця сприяє поверненню Дмитра Кулеби до влади

    За інформацією джерел видання 360ua.news, фактичне “повернення екс-міністра закордонних справ Дмитра Кулеби до влади” відбувається за сприяння нового першого заступника керівника ОП Сергія Кислиці.

    За інформацією джерела, Дмитро Кулеба повертається у велику політику за протекції Сергія Кислиці, з яким у нього “чудові стосунки”.

    Також, за інформацією джерела, “наразі в українському дипломатичному середовищі Кислиці і Кулебі немає рівних, що також вплинуло на рішення Президента повернути Кулебу в команду”.

    “Дмитро Кулеба може, зокрема, контролювати СЗР, оскільки більшість інформації служба збирає через “західних партнерів” і співробітників своїх посольств.  Тому завдання координації роботи стоїть дуже жорстко, особливо, якщо брати до уваги історію, що в багатьох посольствах з’явилися непрофесіонали” – зазначає джерело.

  • ДБР провело обшук у квартирі ексглави Служби зовнішньої розвідки Кондратюка

    ДБР провело обшук у квартирі ексглави Служби зовнішньої розвідки Кондратюка

    Державне бюро розслідувань провело обшук у квартирі генерал-лейтенанта, колишнього керівника Служби зовнішньої розвідки України Валерія Кондратюка.

    Як повідомляє видання «Бабель» із посиланням на власні джерела, слідчі прийшли з обшуком у вівторок. Самого Кондратюка вдома не було — правоохоронці застали лише його дружину.

    Наразі немає офіційної інформації, у межах якого саме провадження проводяться слідчі дії. Журналісти звернулися до ДБР за коментарем, але відповіді поки що немає.

    Валерій Кондратюк очолював Службу зовнішньої розвідки України у 2020–2021 роках. До цього він працював заступником глави Адміністрації президента України (2016–2019), а також керував Головним управлінням розвідки Міністерства оборони. Раніше він обіймав посаду керівника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України.

    Ім’я Кондратюка неодноразово згадувалося у зв’язку з реформами у сфері розвідки та нацбезпеки. Однак наразі невідомо, чи пов’язані дії ДБР саме з його попередньою службовою діяльністю.

  • Зеленський замінив Данілова на посаді секретаря РНБО Литвиненком

    Зеленський замінив Данілова на посаді секретаря РНБО Литвиненком

    Президент України Володимир Зеленський здійснив кадрові зміни у керівництві національної безпеки та оборони, видаливши з посад секретаря Ради національної безпеки і оборони Олексія Данілова та голову Служби зовнішньої розвідки Олександра Литвиненка.

    Відповідні укази про ці зміни були опубліковані на сайті президента. Причини цих кадрових рішень не були розкриті.

    Однак, президент призначив Олександра Литвиненка на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони. Зразу ж посаду голови Служби зовнішньої розвідки зайняв Олег Іващенко, який раніше обіймав посаду першого заступника начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони.

    Олексій Данілов, один із найвідданіших і відкритих членів команди президента Володимира Зеленського, звільнений з посади секретаря Ради національної безпеки і оборони. Протягом своєї кар’єри в цій посаді, яку він обіймав з жовтня 2019 року, Данілов відзначався активним коментуванням різних аспектів, від політичних суперечок до подій на військовому фронті.

    До вступу в РНБО Олексій Данілов був відомий головним чином на Луганщині, де обіймав посади мера Луганська та голови обласної державної адміністрації. Він також був депутатом Верховної ради від “Блоку Юлії Тимошенко” у 2006-2007 роках.

    Під керівництвом Олексія Данілова, Рада національної безпеки і оборони стала активним інструментом реалізації стратегічних завдань президента. Наприклад, в 2021 році за його участю були введені тисячі санкцій проти кримінальних авторитетів, контрабандистів, проросійських політиків і підконтрольних їм ЗМІ. Проте, деякі юристи висловлювали сумніви щодо законності таких дій РНБО.

    Перед повномасштабним вторгненням Росії в лютому 2022 року Олексій Данілов публічно висловлював сподівання, називаючи такий сценарій “малоймовірним”.

    “Деякі рухи військ спостерігаються, але наразі це не є критичною ситуацією. Щоб росіяни могли розпочати повномасштабну наземну операцію, їм знадобиться понад мільйон військових, і для цього потрібен час. Переміщення такого великого числа людей і техніки не може пройти непоміченим”, – відзначав він у січні 2022 року під час інтерв’ю.

    Після початку великої війни він пояснював Військово-повітряним силам України, що влада дійсно готувалася до вторгнення, але точна дата була невідома.

    “Ми розуміли, що буде відбуватися на нашій території. Більше того, дата нападу не була 24 лютого, а 22-го. Вони планували напасти на нашу країну 22 лютого у форматі, який зараз ми спостерігаємо”, – пояснював секретар Ради національної безпеки і оборони.

    Він також стверджував, що рух російських військ зі сторони Білорусі був несподіваним. “Звинувачувати нас у тому, що ми не готувалися, – це абсолютно несправедливо. Ми не могли вийти й сказати громадянам: “Друзі, 22 лютого починається війна”. Це було б неприпустимо з точки зору державного керівництва. Але ми готувалися”, – стверджував Данілов.

    Однією з останніх важливих заяв Данілова було прокоментування катастрофи літака Іл-76 в Бєлгородській області в поточному році. Він прямо заявив, що на борту не було українських полонених, навіть не дивлячись на повідомлення російської влади про зворотне, а українську розвідку, яка наголошувала, що розслідування триває.

    Також російська пропаганда використала діпфейк Данілова 22 березня на державному каналі НТВ. На підробленому відео він, здається, зізнавався у причетності України до теракту в російському концертному залі “Крокус”.

    Після звільнення з посади Олексій Данілов опублікував пост на своїй сторінці в Facebook, у якому подякував своїй команді та президентові.

    “Дякую долі за можливість служити своїй країні та своєму народу у мирний час і в час війни! Дякую Президенту України за довіру та можливість бути частиною Великої Історії у найважливіший момент нашого існування!”

    Данілов також подякував своїй команді в РНБО за “величезну роботу, що полягала у створенні унікальних інформаційно-аналітичних систем”.

    Олександр Литвиненко, новий секретар Ради національної безпеки і оборони, має менш публічну біографію, ніж його попередник, Данілов.

    Він є уродженцем Києва і має ступінь доктора політичних наук. Свою кар’єру він розпочав у Службі безпеки України, а з 1998 по 2007 рік працював у Національному інституті стратегічних досліджень. Після цього два роки він працював в Раді національної безпеки і оборони, а потім повернувся на керівну посаду в Інституті стратегічних досліджень.

    Під час президентства Петра Порошенка Литвиненко обіймав посаду заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони. Після приходу до влади Зеленського він знову повернувся в Інститут стратегічних досліджень на посаду керівника.

    У липні 2021 року Литвиненко був призначений очільником Служби зовнішньої розвідки.

    На посаді глави Служби зовнішньої розвідки він рідко виходив на зв’язок зі ЗМІ, віддаючи перевагу оприлюдненню аналітичних статей на різні теми. Наприклад, в лютому 2023 року в статті для видання “Інтерфакс-Україна” Литвиненко висловив впевненість, що Російська Федерація готова вести війну з Україною ще дуже довгий час.

    Однак, він також підкреслював, що основною метою Кремля є дестабілізація внутрішньої ситуації в Україні.

    До того ж, Литвиненко фактично прогнозував наступ Росії на Україну ще у 2009 році. Разом з Володимиром Горбуліним вони опублікували статтю “Великий сусід визначився. Що Україні робити далі?” у “Дзеркалі тижня” у вересні 2009 року, у якій аналізували ситуацію у Росії та загрози для України.