Позначка: соціальна політика

  • Пенсійний борг перевалив за 100 млрд: держава програє суди, але платити нічим

    Пенсійний борг перевалив за 100 млрд: держава програє суди, але платити нічим

    Заборгованість держави за невиконаними судовими рішеннями у пенсійних спорах перевищила психологічну позначку у 100 млрд грн. Станом на 1 вересня 2026 року Пенсійний фонд обліковував уже 101,52 млрд грн боргу — удвічі більше, ніж три роки тому, коли сума становила близько 50 млрд грн.

    Основна частина таких спорів пов’язана зі спеціальними пенсіями, які регулюються окремими законами. Йдеться, зокрема, про колишніх військових і правоохоронців, прокурорів, суддів, а також осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Для цих категорій законодавство передбачає вигідніші умови виходу на пенсію та розрахунку виплат, ніж для більшості українців.

    Механізм накопичення боргу виглядає так: пенсіонер через суд домагається перерахунку виплат. Пенсійний фонд починає платити підвищену суму, але суд також часто зобов’язує компенсувати недоплачені кошти за попередні роки. Саме ця ретроспективна частина рішень часто залишається невиплаченою через відсутність достатнього фінансування, тому борг накопичується.

    Масштаб проблеми видно і за співвідношенням боргу та закладених коштів. У бюджеті Міністерства соціальної політики на 2026 рік на виконання судових рішень передбачили лише 100 млн грн, тоді як тільки за 2025 рік заборгованість Пенсійного фонду зросла на 7,3 млрд грн.

    У серпні уряд затвердив окремий порядок виплат за рішеннями судів. Постанова №1046 передбачає, що кошти розподілятимуть пропорційно між усіма отримувачами, включеними до відповідного переліку Пенсійного фонду, але лише в межах наявних бюджетних асигнувань.

    Особливо гострою залишається ситуація зі спецпенсіями. За даними Пенсійного фонду, в липні 2026 року 29,5 тис. осіб отримували понад 30 тис. грн на місяць, хоча загальний максимальний розмір пенсії формально обмежений десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб — у 2026 році це 25,95 тис. грн. У багатьох випадках вищі виплати забезпечуються саме через рішення судів.

    Найчисельніша група отримувачів спеціальних пенсій — колишні кадрові військові та правоохоронці. Виплати за профільним законом отримують понад пів мільйона людей, а їхній розмір може становити 50–70% грошового забезпечення чинного працівника на аналогічній посаді.

    Окремі пільгові правила діють для прокурорів і суддів. Прокурори за певних умов можуть через суд домагатися перерахунку пенсій за старими нормами, які передбачали виплати до 90% зарплати. У матеріалі також наведений приклад 36-річного прокурора, який на початку 2026 року отримував пенсію 156 тис. грн на місяць.

    Ще одна велика категорія судових спорів — так звані чорнобильські надбавки. Хоча чинне законодавство не передбачає частину таких доплат, пенсіонери продовжують домагатися їх через суди. За даними матеріалу, з 2022 року кількість отримувачів відповідних надбавок за один рік зросла у 13 разів — до понад 130 тисяч осіб.

    Уряд намагається стримувати подальше зростання видатків через щорічні закони про держбюджет. З 2024 року там регулярно з’являються норми, які обмежують виплати понад встановлений максимум спеціальними коефіцієнтами. У проєкті бюджету на 2027 рік також запропоновано захистити посадовців ПФУ від штрафів за невиконання судових рішень у випадку, якщо на це немає бюджетних асигнувань.

    Паралельно Мінсоцполітики працює над більш системною реформою. Вона передбачає заміну частини спецпенсій окремим рівнем професійних пенсій, фінансування яких планують пов’язати з підвищеним ЄСВ для відповідних професійних груп. Поки ця модель перебуває на етапі обговорення.

    Таким чином, проблема вже давно вийшла за межі окремих судових справ. Держава одночасно має виконувати остаточні рішення судів, утримувати Пенсійний фонд у фінансовій рівновазі та шукати спосіб реформувати систему спецпенсій так, щоб нові борги не накопичувалися ще швидше.

  • Нові правила в Ірландії можуть залишити частину українців без державного житла

    Нові правила в Ірландії можуть залишити частину українців без державного житла

    В Ірландії понад 120 громадських організацій закликали уряд переглянути заплановані зміни до системи підтримки українських біженців, попередивши про ризики для людей з інвалідністю. За їхніми словами, частина українців може втратити державне житло або бути змушеною відмовитися від соціальних виплат, щоб зберегти право на проживання.

    Про це повідомляє RTE.

    Йдеться про українців, які перебувають в Ірландії під тимчасовим захистом та мають інвалідність. Саме ця категорія біженців, як стверджують представники громадського сектору, може найбільше постраждати від нових правил, які зараз опрацьовує влада.

    Із відповідним зверненням до уряду виступила коаліція зі 121 громадської організації. Вони наголошують, що запропоновані зміни можуть поставити людей у вкрай складне становище, змусивши їх обирати між державним житлом і фінансовою підтримкою.

    У Форумі громадянського суспільства України заявили, що одночасне скорочення державного забезпечення житлом та зменшення щомісячних виплат громадянам Ірландії, які приймають українських біженців у своїх домівках, є “вкрай руйнівним, контрпродуктивним і повторно травмуючим” для людей, які вже пережили війну.

    Найбільше занепокоєння викликають можливі зміни щодо допомоги по інвалідності (Disability Allowance). За інформацією організацій, окремих українців можуть змусити офіційно відмовитися від цієї соціальної виплати, якщо вони хочуть і надалі користуватися державним житлом.

    Також повідомляється, що мешканцям державного житла пояснювали: отримання окремих видів соціальної допомоги може вплинути на оцінку їхньої вразливості під час розгляду питання про продовження державного забезпечення житлом. Водночас деяким людям, навпаки, повідомляли, що саме проживання у державному житлі може позначитися на праві отримувати соціальні виплати.

    Громадські організації попереджають і про інші можливі наслідки. Якщо людям із інвалідністю дозволять залишитися у державному житлі, їх можуть переселити до інших регіонів країни. Це, на думку авторів звернення, може призвести до втрати доступу до медичних послуг, спеціалізованої допомоги, реабілітації та вже сформованих мереж соціальної підтримки.

    Окремо наголошується на ризику розділення сімей. У деяких випадках людині з інвалідністю можуть дозволити залишитися в державному житлі, тоді як її близьких, які забезпечують щоденний догляд, попросять залишити помешкання. Організації застерігають, що це може суттєво порушити неформальні механізми догляду та негативно вплинути на фізичний і психологічний стан людей.

    Останнім часом низка європейських країн переглядає підходи до підтримки українських біженців. Зокрема, раніше Велика Британія ухвалила рішення, згідно з яким окремі категорії шукачів притулку мають компенсувати державі частину витрат на їхнє утримання після отримання відповідного статусу.

    Водночас для українців, які планують повернутися додому, в Україні запрацювала платформа “Додому”, що допомагає підготуватися до повернення, знайти житло, працевлаштування та вирішити питання навчання дітей.

  • Для ВПО запровадили нові правила проживання: кого можуть виселити та що змінилося

    Для ВПО запровадили нові правила проживання: кого можуть виселити та що змінилося

    Кабінет Міністрів України оновив порядок функціонування місць тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб. Нові правила визначають порядок поселення, укладення договорів, моніторингу умов проживання, а також перелік підстав, за яких переселенці можуть втратити право користування тимчасовим житлом. Відповідні зміни затверджені постановою уряду №728.

    Однією з головних новацій стало запровадження обов’язкової перевірки об’єктів перед тим, як вони отримають статус місця тимчасового проживання для ВПО. Місцеві адміністрації повинні оцінювати, чи відповідає житло встановленим мінімальним стандартам безпеки та придатності для проживання. Крім цього, уряд удосконалив систему контролю за умовами проживання переселенців.

    До проведення моніторингу можуть залучатися представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, громадських об’єднань, а також самі внутрішньо переміщені особи за їхньою згодою. Результати перевірок передаватимуть керівникам місць тимчасового проживання, балансоутримувачам об’єктів і Міністерству соціальної політики, щоб виявлені порушення могли бути оперативно усунені.

    Оновлено й порядок оформлення права на проживання. Відтепер користування тимчасовим житлом здійснюватиметься виключно на підставі договору, який має бути укладений не пізніше дня заселення. Якщо людина через об’єктивні причини не має необхідних документів, оформлення договору допускається протягом 90 днів після вселення.

    Під час дії воєнного стану для підтвердження особи можна використовувати цифрові документи у застосунку “Дія”, зокрема електронний паспорт громадянина України, закордонний е-паспорт або єДокумент. Сам договір укладатиметься строком на шість місяців із можливістю його подальшого продовження.

    Постанова також чітко визначає випадки, коли право на проживання може бути припинене. Підставами для виселення можуть стати систематичне порушення умов договору, надання неправдивої інформації під час оформлення документів, наявність у переселенця власного житла, відсутність у місці проживання понад 60 днів без поважних причин або виключення самого об’єкта з переліку місць тимчасового проживання.

    Окрему увагу уряд приділив питанню працевлаштування. Якщо працездатна внутрішньо переміщена особа після укладення договору протягом трьох місяців не працевлаштується, не стане на облік у центрі зайнятості як безробітна або не здійснить інших дій для пошуку роботи чи започаткування підприємницької діяльності, це також може стати підставою для припинення договору користування житлом.

    Після втрати права на проживання переселенці повинні звільнити житлове приміщення протягом 15 днів, якщо інший строк не визначений умовами договору.

    Уряд також визначив категорії внутрішньо переміщених осіб, які матимуть пріоритет під час поселення або продовження проживання. Насамперед це багатодітні сім’ї, родини з дітьми, ветерани війни та учасники бойових дій, сім’ї загиблих Захисників і Захисниць України, люди з інвалідністю, вагітні жінки, особи похилого віку, а також переселенці, чиє житло було зруйноване або пошкоджене внаслідок бойових дій.

    Крім цього, адміністрації місць тимчасового проживання тепер зобов’язані повідомляти мешканців про можливе переселення не менш ніж за чотири тижні до зміни місця проживання. Виняток становлять лише надзвичайні ситуації або випадки, коли будівля стає непридатною для подальшої експлуатації.

    Останнім часом держава поступово оновлює систему підтримки внутрішньо переміщених осіб. Раніше було запущено пілотний проєкт соціального житла, який передбачає викуп місцевими громадами вільних будинків для подальшого надання їх переселенцям. Крім того, Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12301, який комплексно модернізує законодавство щодо ВПО та розширює можливості реалізації їхніх прав незалежно від факту реєстрації місця проживання.

  • Німеччина посилює правила для отримувачів соцдопомоги: хто ризикує втратити гроші вже після 1 липня

    Німеччина посилює правила для отримувачів соцдопомоги: хто ризикує втратити гроші вже після 1 липня

    У Німеччині офіційно набула чинності масштабна реформа системи соціальної підтримки безробітних. Із 1 липня країна почала поетапний перехід від виплати Bürgergeld (“Бюргергельд”) до нової базової соціальної допомоги Grundsicherungsgeld. Нововведення передбачають суттєве посилення вимог до одержувачів допомоги: працездатні громадяни повинні активніше шукати роботу, а за порушення встановлених правил їм можуть скорочувати або повністю припиняти виплати.

    Про це повідомив уряд Німеччини.

    Реформа базується на новому принципі соціальної політики, який уряд формулює як “вимагати і підтримувати”. Це означає, що держава й надалі гарантуватиме фінансову допомогу людям, які справді її потребують, однак від тих, хто здатний працювати, очікуватимуть максимальних зусиль для працевлаштування та поступової відмови від залежності від соціальних виплат.

    Однією з головних змін стало перейменування самої програми. Замість Bürgergeld, яка діяла останні роки, запроваджується Grundsicherungsgeld. Водночас зміна назви супроводжується переглядом підходів до роботи центрів зайнятості та оцінки можливостей кожного одержувача допомоги.

    Відтепер першочерговим завданням служб зайнятості буде не направлення людей на курси чи програми перекваліфікації, а перевірка можливості їхнього негайного працевлаштування. Лише якщо знайти роботу одразу неможливо, людині можуть запропонувати навчання або здобуття нової професії. Особливу увагу приділятимуть громадянам віком до 30 років, яких намагатимуться якомога швидше інтегрувати на ринок праці.

    Нові правила також значно посилюють вимоги до працездатних отримувачів соціальної допомоги. Самотні люди, які не мають об’єктивних перешкод для працевлаштування, повинні працювати повний робочий день, якщо така робота є для них прийнятною з огляду на стан здоров’я, кваліфікацію та інші обставини. Головною метою є забезпечення такого рівня доходів, щоб людина більше не потребувала державної підтримки.

    Суттєво змінилися й умови для батьків із малолітніми дітьми. Якщо раніше обов’язок активного пошуку роботи виникав після досягнення дитиною трирічного віку, то тепер центри зайнятості можуть залучати батьків до програм працевлаштування або професійної інтеграції вже після того, як дитині виповниться 14 місяців.

    Одним із ключових елементів реформи стало посилення відповідальності за невиконання вимог центрів зайнятості. Якщо людина без поважної причини відмовляється подавати заявки на вакансії, не виконує узгоджений план пошуку роботи або зривала програму підтримки, розмір базової допомоги можуть скоротити на 30% строком на три місяці.

    Окремі правила стосуються пропуску обов’язкових зустрічей із працівниками центрів зайнятості. Перший пропуск не призводитиме до санкцій, однак уже після другого випадку виплати скорочуватимуть на 30% протягом місяця. Якщо ж людина тричі поспіль ігноруватиме призначені зустрічі, процедура поступово може завершитися повним припиненням соціальної підтримки, включно з компенсацією витрат на житло.

    Ще жорсткішими стали правила щодо безпідставної відмови від запропонованої роботи. Так звану “норму про відмову від роботи” переглянули таким чином, що тепер базову соціальну допомогу можуть повністю призупинити щонайменше на один місяць, а в окремих випадках — на два. Крім того, застосовувати такі санкції дозволено швидше, ніж це було передбачено попереднім законодавством.

    Реформа також змінює підхід до оцінки майнового стану одержувачів допомоги. Уряд скасовує річний “пільговий період”, протягом якого майно людини майже не враховувалося при визначенні права на виплати. Надалі допустимий обсяг захищених заощаджень залежатиме від віку отримувача соціальної допомоги.

    Крім цього, посилюється контроль за витратами на житло. Якщо раніше протягом пільгового періоду оренда фактично компенсувалася без суттєвих обмежень, то тепер навіть у цей час діятиме максимальний поріг допустимих витрат. Він становитиме півтора розміру від загального нормативу, встановленого для відповідного регіону.

    Окрему увагу уряд приділив боротьбі зі зловживаннями системою соціальної підтримки. Центри зайнятості отримають додаткові інструменти для перевірки інформації про доходи, майно та виконання одержувачами своїх зобов’язань.

    Нова реформа вписується у ширшу тенденцію, яка останніми роками спостерігається в країнах Європи. Все більше держав переглядають підходи до соціальної допомоги, намагаючись поєднати підтримку громадян із більш активним залученням їх до ринку праці. Подібні зміни вже впроваджують або обговорюють у низці європейських країн, зокрема щодо механізмів підтримки біженців та інших отримувачів соціальних виплат.

    Водночас українці, які перебувають за кордоном і планують повернутися додому, можуть скористатися українською платформою “Додому”. Вона допомагає скласти індивідуальний план повернення, включаючи пошук житла, працевлаштування, оформлення документів та організацію навчання дітей.

  • Пенсії по-новому: уряд готує масштабну реформу, яка змінить правила для мільйонів українців

    Пенсії по-новому: уряд готує масштабну реформу, яка змінить правила для мільйонів українців

    Кабінет міністрів України готується представити концепцію однієї з наймасштабніших пенсійних реформ за останні десятиліття. Уже 8 липня уряд має презентувати Раді коаліції бачення майбутніх змін, які передбачають повне оновлення підходів до нарахування пенсій, запуск накопичувальної системи, реформування спеціальних пенсій та зміну принципів фінансування Пенсійного фонду. Головна мета реформи — зробити систему більш справедливою, прозорою та фінансово стійкою, а також ліквідувати дисбаланси, через які сьогодні українці з однаковим трудовим стажем і заробітною платою можуть отримувати зовсім різні пенсії.

    Пенсійна реформа є одним із ключових напрямків соціально-економічної політики уряду. Необхідність її проведення пояснюють тим, що чинна модель формувалася багато років тому й більше не відповідає сучасним економічним та демографічним умовам. Україна продовжує стикатися зі старінням населення, скороченням кількості офіційно працевлаштованих громадян, масштабною трудовою міграцією та значним навантаженням на державний бюджет, який щороку змушений покривати дефіцит Пенсійного фонду.

    Урядовці визнають, що без комплексних змін система не зможе гарантувати стабільні та справедливі виплати майбутнім поколінням пенсіонерів. Саме тому концепція реформи передбачає комплексне оновлення всіх ключових елементів пенсійного забезпечення.

    Однією з головних особливостей майбутньої моделі стане її трирівнева структура. Перший рівень залишиться солідарним і надалі фінансуватиметься за рахунок єдиного соціального внеску, який сплачують працюючі громадяни. Саме цей рівень забезпечуватиме базову пенсію більшості українців.

    Другий рівень стосуватиметься професійних пенсій для окремих категорій працівників, які мають право на достроковий вихід на пенсію або працюють у шкідливих чи небезпечних умовах.

    Третім елементом стане накопичувальна система, яка дозволить громадянам самостійно формувати частину майбутньої пенсії протягом усього трудового життя.

    За словами міністра соціальної політики Дениса Улютіна, основою нової системи має стати принцип: «пенсія — це те, що ти заробив».

    Саме цей підхід, за задумом уряду, має стати фундаментом нової пенсійної моделі. Розмір майбутніх виплат буде значно тісніше пов’язаний із сумою внесків, які людина сплачувала протягом усього періоду офіційної роботи.

    Фактично держава прагне перейти до моделі, у якій пенсія максимально відображатиме реальний внесок людини до системи соціального страхування.

    Одночасно уряд планує зробити формулу розрахунку максимально зрозумілою для громадян. Очікується, що кожен українець зможе значно простіше прогнозувати розмір своєї майбутньої пенсії, виходячи з рівня офіційної заробітної плати та суми сплачених внесків.

    Ще одним важливим напрямком стане усунення нинішніх несправедливостей.

    Зараз в Україні нерідко виникають ситуації, коли двоє людей із практично однаковим стажем роботи та схожими зарплатами отримують абсолютно різні пенсії лише через те, що вийшли на заслужений відпочинок у різний час. Такі диспропорції накопичувалися роками внаслідок численних змін законодавства, індексацій та різних механізмів перерахунку виплат.

    Міністр соціальної політики Денис Улютін наголошує, що саме ліквідація такого дисбалансу є одним із ключових завдань реформи.

    «Сьогодні ми бачимо, що при ідентичному стажі та заробітній платі люди отримують зовсім різні виплати через різницю в часі виходу на пенсію. Мета реформи — усунути цей дисбаланс і забезпечити рівні умови для всіх поколінь», — пояснив він.

    Окремий акцент робиться на мінімальних пенсіях.

    Уряд має намір забезпечити, щоб мінімальний рівень пенсійних виплат був не нижчим за реальний прожитковий мінімум. Як один із орієнтирів у концепції називають суму близько 6 тисяч гривень.

    Водночас чиновники підкреслюють, що остаточний розмір мінімальної пенсії залежатиме від фінансових можливостей державного бюджету, економічної ситуації та рівня доходів Пенсійного фонду.

    Для громадян, які не змогли накопичити достатній страховий стаж, планується запровадити гарантовану базову виплату. Вона дозволить уникнути ситуацій, коли люди похилого віку залишаються без мінімального рівня соціального захисту.

    Паралельно уряд планує встановити верхню межу солідарної пенсії. Максимальний розмір виплат пропонується обмежити десятьма прожитковими мінімумами, що наразі становить приблизно 26 тисяч гривень. Таке рішення пояснюють необхідністю зробити систему більш збалансованою та пов’язати максимальні пенсії із максимальною базою нарахування єдиного соціального внеску.

    Суттєвих змін зазнає і система спеціальних пенсій.

    Сьогодні дострокові пенсії та пільгові виплати окремим професіям фінансуються із загального бюджету Пенсійного фонду. Після реформи цей механізм планують поступово змінити.

    Для професій, які мають право на достроковий вихід на пенсію, створять окремі професійні пенсійні програми. Вони фінансуватимуться або за рахунок підвищених ставок єдиного соціального внеску, які сплачуватимуть роботодавці, або через спеціальні накопичувальні фонди.

    Перехід на нову модель планують здійснювати поступово протягом тринадцяти років, щоб уникнути різких змін для нинішніх працівників і роботодавців.

    Одним із найважливіших нововведень стане накопичувальна система.

    Вона працюватиме за принципом автоматичного приєднання. Усі офіційно працевлаштовані українці автоматично стануть її учасниками, однак кожен матиме право добровільно відмовитися.

    Такий механізм широко використовується у багатьох європейських країнах і вважається одним із найефективніших способів залучення громадян до довгострокових пенсійних накопичень.

    У Міністерстві соціальної політики наголошують, що відмова від участі у накопичувальній системі не матиме жодних штрафних санкцій, однак у майбутньому така людина отримуватиме нижчу загальну пенсію порівняно з тими, хто братиме участь у накопиченні коштів.

    Окрему увагу уряд приділяє фінансовій незалежності Пенсійного фонду.

    Планується, що фонд поступово стане самодостатнім і розподілятиме лише ті кошти, які реально надійшли у вигляді страхових внесків. Це має суттєво скоротити навантаження на державний бюджет та зменшити дефіцит пенсійної системи.

    Реформа також передбачає стимулювання тривалішої офіційної роботи.

    За попередніми розрахунками, громадяни, які матимуть понад 40 років страхового стажу, зможуть отримувати пенсії, що будуть у півтора-два рази вищими, ніж за чинною моделлю.

    Попри численні дискусії, уряд наразі не планує підвищувати пенсійний вік.

    Він, як і раніше, залишиться на рівні 60 років.

    Водночас продовжиться реалізація вже чинної стратегії щодо поступового збільшення необхідного страхового стажу.

    Так, у 2026 році для виходу на пенсію у 60 років потрібно буде мати щонайменше 33 роки страхового стажу, у 2027 році — 34 роки, а з 2028 року — вже 35 років.

    Якщо людина не матиме необхідної кількості років офіційної роботи, вона зможе або вийти на пенсію пізніше, або офіційно докупити страховий стаж.

    Голова парламентського Комітету з питань фінансів Данило Гетманцев також наголошує, що реформа має ліквідувати так звані «кланові пенсії», коли окремі категорії громадян отримують суттєво більші виплати без достатнього економічного обґрунтування.

    «Маємо забезпечити, аби пенсійна система була змінена докорінно. Формула нарахування та індексація були справедливими, кланові пенсії скасовані, а мінімальна пенсія була не меншою за реальний прожитковий рівень», — заявив він.

    За словами народного депутата, реформа давно назріла, хоча реалізувати її необхідно було ще кілька років тому.

    «Звичайно, реформа запізніла. Але краще пізно, ніж ніколи», — зазначив Гетманцев.

    Після презентації концепції уряд планує розпочати її обговорення з народними депутатами, профільними експертами, представниками роботодавців, профспілок та міжнародними партнерами України. Лише після цього буде підготовлено пакет законопроєктів, які визначать остаточний механізм роботи нової пенсійної системи та строки її поетапного впровадження.

  • Повернення українців з-за кордону, що може змусити мільйони людей повернутися додому

    Повернення українців з-за кордону, що може змусити мільйони людей повернутися додому

    Станом на початок 2026 року за кордоном залишається понад 5,6 млн українців, з яких близько 4,37 млн перебувають під тимчасовим захистом у країнах ЄС. Це найбільше вимушене переміщення в Європі з часів Другої світової війни.

    До кінця 2025 року з-за кордону повернулося близько 1,1 млн осіб за даними IOM. З урахуванням внутрішньо переміщених осіб загальна кількість тих, хто повернувся, перевищує 4,4 млн. Однак прогнози Центру економічної стратегії (п’ята хвиля, лютий 2026) залишаються стриманими. У базовому сценарії очікується повернення близько 1,6 млн, в оптимістичному до 2,2 млн, у песимістичному лише 1,3 млн.

    Серед 1,1 млн тих, хто повернувся, більшість становлять люди, які виїжджали в перші місяці повномасштабного вторгнення і повернулися, коли лінія фронту відійшла від їхніх регіонів. Ці повернення часто носять тимчасовий характер. При новому витку обстрілів або енергетичній кризі багато хто знову виїжджає.

    Дослідження CES показує стабілізацію намірів на рівні 43% тих, хто бажає повернутися, при цьому 36% не планують або сумніваються. Ті, хто вже повернувся, здебільшого мають міцні сімейні зв’язки в Україні, виїжджали через прямі бойові дії та отримали компенсацію або відновили житло. Глибоко інтегровані за кордоном, з дітьми в місцевих школах, стабільною роботою та соціальною мережею, повертаються значно рідше.

    Зростання виїзду молодих чоловіків у 2025 році

    Рішення 2025 року про вільний виїзд чоловіків 18-22 років для навчання та роботи суттєво змінило структуру міграції. За даними CES та ZOiS Berlin, частка молодих чоловіків серед біженців зросла на 25%. Кожний четвертий у цій групі залишив країну саме після послаблення.

    Мотивація була раціональною, а не панікою. 70% молодих людей називали головною причиною постійну загрозу життю та здоров’ю. Далі йшли страх мобілізації, переривання кар’єри та болісне відчуття «втрачених років». Багато з них уже мали якісну освіту, хороше знання іноземних мов та певну фінансову подушку, що дозволяло їм відносно швидко адаптуватися за кордоном. Основні країни призначення, які вони обирали: Німеччина, Польща та Чехія.

    Рівень зайнятості в цій групі сягає 49%. Але психологічна ціна виявилася дуже високою. Майже третина молодих чоловіків зазначає серйозні проблеми з ментальним здоров’ям, що майже вдвічі перевищує середні показники. Багато хто стикається з хронічним стресом, тривожністю та відчуттям відірваності від батьківщини.

    Нова реальність для українських біженців у Європі

    Первісна солідарність Європи була справді вражаючою та безпрецедентною за своїми масштабами. Польща прийняла понад 2 млн українців за лічені тижні, а понад 90% поляків активно підтримували надання допомоги. Європейський Союз уперше в своїй історії застосував Директиву про тимчасовий захист у такому величезному масштабі, що дозволило мільйонам людей швидко отримати легальний статус, доступ до ринку праці, освіти та медичних послуг.

    Крістін Гойєр, представниця UNHCR у Польщі, у березні 2022 року заявила: «Це була величезна робота з боку людей, місцевих громад, муніципалітетів та уряду Польщі щодо прийому та розміщення новоприбулих».

    До 2026 року ситуація помітно змінилася. Під тимчасовим захистом залишаються 4,37 млн українців, основні країни прийому: Німеччина, Польща та Чехія. Рівень зайнятості серед біженців досяг 57%, а завдяки високій кваліфікації багатьох українців вдалося частково закрити хронічні кадрові дефіцити в ключових секторах економіки.

    Однак на тлі затяжної війни поступово наростає втома приймаючих суспільств. Політичний дискурс дедалі частіше акцентує увагу на «справедливості» розподілу ресурсів між власними громадянами та біженцями.

    Європейські держави починають поступово посилювати або коригувати умови перебування українських біженців. Значне фінансове навантаження на бюджети. Виплати допомоги, медична допомога та освіта вимагають великих витрат. Зростання популярності правих та антиміграційних партій змушує уряди демонструвати турботу про власних громадян в першу чергу. Також існують побоювання довгострокового «звикання» до допомоги та зниження мотивації до повернення.

    У результаті в низці країн обговорюють або вже запроваджують обмеження. Йде скорочення термінів та обсягів соціальної підтримки, жорсткіші вимоги до працевлаштування, перевірки реальної потреби та поступовий перехід від масового тимчасового захисту до індивідуальних рішень. Ці зміни посилюють відчуття невизначеності та тимчасовості статусу серед біженців. Для багатьох це створює додатковий психологічний тиск та бюрократичні бар’єри. Парадоксальним чином, чим довше триває така невизначеність, тим міцніше частина людей вбудовується в нове життя, шукає стабільну роботу, влаштовує дітей у школи та намагається мінімізувати ризики, пов’язані з поверненням. У підсумку ймовірність повернення в Україну для значної частини біженців лише знижується.

    Фактори та механізми, що стимулюють повернення

    В Україні вже впроваджено деякі корисні програми — єВідновлення (компенсації за житло), платформа «Ukraine is Home» (інформація та пробні поїздки без втрати статусу), підтримка IOM, програми визнання кваліфікацій та пільги для роботодавців. Однак цих заходів явно недостатньо, щоб повернути більшу частину українців. Вони залишаються фрагментарними, залежать від зовнішнього фінансування та слабо скоординовані з майбутнім завершенням тимчасового захисту в ЄС після березня 2027 року. Окремих інструментів не вистачає для вирішення завдання такого масштабу, потрібна повноцінна комплексна стратегія.

    Повернення визначають кілька ключових факторів. Безпека — безумовна основа, без реального покращення ППО, розмінування та стабільної енергетики масового повернення чекати не доводиться. Не менш важливо відновлення житла та інфраструктури, без видимого прогресу сім’ї з дітьми не наважаться повернутися.

    Вирішальну роль відіграють економічні стимули, якісні робочі місця, допомога з переїздом, визнання кваліфікацій та підтримка бізнесу. Емоційні заклики працюють лише за наявності реальної матеріальної перспективи. Важливою є й соціально-психологічна реінтеграція — ПТСР, моральна травма та проблеми адаптації дітей вимагають системної допомоги. Усе це має спиратися на довіру до держави та прозору комунікацію.

    Перспективи розвитку подій і необхідні кроки

    Повернення українців матиме поступовий та селективний характер. В першу чергу повернуться ті, хто зберіг міцні сімейні зв’язки, житло та можливості працевлаштування в Україні. Водночас глибоко інтегровані сім’ї та молоді спеціалісти, як правило, залишаться за кордоном або перейдуть на «човникову» модель життя між країнами.

    Головний стратегічний ризик — втрата значної частини людського капіталу, особливо покоління 2025 року. Це поглибить кадровий дефіцит у ключових галузях, посилить демографічний спад та соціальну фрагментацію суспільства. Крім того, Україна може втратити цінні європейські компетенції та досвід, які могли б суттєво прискорити післявоєнне відновлення.

    У разі реалізації продуманої стратегії повернення 1,5-2 млн осіб, навпаки, стане потужним каталізатором відродження країни. Притік кваліфікованих кадрів, підприємців та нових знань здатен дати значний імпульс економічному та соціальному розвитку.

    Для цього Україні необхідна офіційна національна стратегія повернення та реінтеграції, яка об’єднає розрізнені зусилля в єдину систему. Стратегія має передбачати комплексний пакет заходів підтримки сімей, включаючи фінансову допомогу, пріоритетне житло та працевлаштування, медичний супровід, а також чітку координацію з ЄС щодо завершення тимчасового захисту після березня 2027 року. Особливу увагу потрібно приділити прискореному відновленню житла та критичної інфраструктури в регіонах повернення, створенню масштабної системи психологічної допомоги, сімейної терапії та підтримки освіти дітей. Ключовими елементами мають стати регулярна прозора комунікація з громадянами та постійний координаційний орган, відповідальний за реалізацію та моніторинг стратегії.

    Масового автоматичного повернення не відбудеться. Лише поєднання реальної безпеки, видимого прогресу у відновленні, економічних можливостей та якісної соціально-психологічної реінтеграції здатне принципово змінити ситуацію. До березня 2027 року в України залишається обмежене вікно можливостей. Чим оперативніше та переконливіше буде запропонована стратегія, тим більше людей зроблять вибір на користь повернення. Зволікання загрожує необоротною втратою людського капіталу та суттєвим уповільненням відновлення країни на десятиліття. Успішна реалізація, навпаки, дозволить трансформувати одну з найбільших міграційних хвиль сучасності у стратегічний ресурс національного відродження.

     

  • В Україні переписали правила для переселенців: що зміниться після рішення Ради

    В Україні переписали правила для переселенців: що зміниться після рішення Ради

    Верховна Рада України ухвалила в цілому законопроєкт №12301, який передбачає комплексне оновлення державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та запроваджує нову модель підтримки переселенців, що базується на цифровізації, індивідуальному підході та розширенні житлових можливостей. Про це повідомила голова парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.

    За словами ініціаторів реформи, ухвалений документ фактично змінює підхід держави до роботи з внутрішньо переміщеними особами — від формального обліку до системи, яка орієнтується на реальні потреби людей, які були змушені залишити свої домівки через війну.

    Однією з ключових новацій є відмова від паперових довідок про статус ВПО. Відтепер підтвердженням статусу переселенця стане електронний витяг із державної інформаційної системи. Це рішення покликане зменшити бюрократію, пришвидшити доступ до послуг і мінімізувати залежність громадян від паперових документів, які часто потребували додаткових процедур оформлення та поновлення.

    Водночас закон закріплює принцип, за яким внутрішньо переміщені особи зможуть користуватися повним обсягом конституційних прав і свобод незалежно від факту реєстрації як ВПО. У парламенті наголошують, що реєстрація надалі матиме значення лише у випадках, коли йдеться про отримання додаткових соціальних гарантій або спеціальних пільг. Це, зокрема, має запобігати зловживанням і забезпечити справедливий розподіл державної підтримки.

    Окрему увагу в законі приділено фінансовій допомозі. Вона більше не буде уніфікованою для всіх переселенців, а визначатиметься на основі оцінки індивідуальних потреб кожної людини або сім’ї. Такий підхід, як зазначають автори реформи, дозволить зробити систему підтримки більш точною та ефективною, спрямовуючи ресурси саме туди, де вони найбільш необхідні.

    Зміни також стосуються житлової політики для ВПО. Закон передбачає перехід від виключно тимчасового розміщення до довгострокових житлових рішень. Серед них — пільгові кредити на придбання житла, механізми викупу житла державою, субсидована оренда, а також інші інструменти, що мають забезпечити переселенцям стабільні умови проживання.

    У документі також врегульовано діяльність місць тимчасового проживання, які продовжать відігравати роль у системі підтримки, однак розглядатимуться лише як один з елементів більш широкої житлової політики, а не як єдине рішення для ВПО.

    Ще однією важливою зміною стало запровадження чіткішої термінології у законодавстві. Вперше на нормативному рівні розмежовуються поняття “адаптація”, “інтеграція” та “реінтеграція” внутрішньо переміщених осіб. Це дозволяє структурувати державну політику як поетапний процес — від вимушеного переміщення до можливого повернення додому або повної інтеграції в нових громадах.

    Олена Шуляк наголосила, що новий закон спрямований на те, щоб відійти від суто адміністративного підходу та перейти до людиноцентричної моделі, де держава реагує не лише на статус, а насамперед на реальні потреби громадян.

    Окремо підкреслюється, що ухвалення закону — лише перший етап реформи. Для повного запуску нової системи необхідно ухвалити підзаконні акти, оновити державні реєстри та запровадити нові цифрові механізми обліку та взаємодії з переселенцями.

    У парламенті зазначають, що житлова проблема залишається однією з найгостріших для ВПО, адже значна частина переселенців змушена витрачати непропорційно велику частину доходів на оренду житла або проживання у тимчасових умовах. Саме тому новий закон робить акцент на розвитку доступного житла та фінансових інструментів його придбання.

    Раніше в Україні вже почали впроваджувати окремі елементи нової житлової політики для переселенців, зокрема механізм житлових ваучерів для ВПО з тимчасово окупованих територій. У перспективі ці програми планують розширювати на ширші категорії переселенців.

    Таким чином, ухвалений закон №12301 фактично формує нову архітектуру державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб, яка має поєднати цифровізацію, соціальну підтримку та довгострокові житлові рішення в єдину систему.

  • В Україні запустили платформу для повернення українців з-за кордону

    В Україні запустили платформу для повернення українців з-за кордону

    Міністерство соціальної політики України запустило в тестовому режимі цифрову платформу “Додому”, яка має стати єдиною точкою входу для українців, що перебувають за кордоном і розглядають можливість повернення в Україну. Про запуск сервісу повідомили у відомстві, а також під час Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Ґданську, де проєкт представила заступниця міністра соціальної політики Ілона Гавронська.

    Платформа “Додому” задумана як інструмент, що допомагає людям не лише отримати загальну інформацію про повернення, а й сформувати персоналізований план реінтеграції. Йдеться про покроковий алгоритм, який враховує індивідуальні обставини людини, її сімейний стан, професійні навички, потреби у житлі, освіті чи працевлаштуванні, а також можливості в конкретних регіонах України.

    У межах платформи зібрано структуровану інформацію про державні сервіси та програми підтримки, які можуть бути доступні після повернення. Зокрема, користувачам пропонують дані про варіанти працевлаштування, можливості перекваліфікації, навчальні програми, а також соціальні послуги, які надаються на місцях. Окрему увагу приділено питанням адаптації, адже значна частина українців за кордоном перебуває там тривалий час і потребуватиме комплексної підтримки під час повернення.

    Важливою складовою “Додому” є розділ із так званими “візитівками” українських громад. Це профілі територіальних громад, які готові приймати людей у процесі реінтеграції. У таких описах міститься інформація про наявну інфраструктуру, житлові можливості, доступ до медицини, освіти, соціальних послуг, а також контактні дані місцевих органів влади та сервісних центрів, які супроводжуватимуть процес повернення. Такий підхід має на меті зробити процес повернення більш передбачуваним і зрозумілим для людей, які тривалий час жили поза межами країни.

    Окремо на платформі представлено інформацію про Центри єдності та мережу організацій за кордоном, які працюють з українцями в різних країнах. Їхня функція полягає у підтримці зв’язку з державними структурами України, наданні консультацій та допомозі у підготовці до можливого повернення. Таким чином, “Додому” має об’єднати як внутрішні, так і зовнішні інструменти підтримки в єдину цифрову систему.

    Запуск платформи відбувається на тлі значної кількості українців, які нині перебувають за межами країни. За оцінками Центру економічної стратегії, їх близько 5,6 мільйона, і приблизно 43% з них декларують намір повернутися додому в майбутньому. Водночас експерти наголошують, що реальне повернення залежатиме від багатьох факторів, зокрема безпекової ситуації, економічних умов і наявності житла та роботи в Україні.

    Останніми роками Україна та окремі європейські країни також запускають програми стимулювання повернення громадян. Зокрема, деякі держави ЄС пропонують фінансову підтримку для тих, хто вирішує повернутися, щоб полегшити процес реінтеграції та зменшити соціальні ризики. У цьому контексті поява платформи “Додому” розглядається як елемент більш широкої державної політики, спрямованої на збереження зв’язку з громадянами за кордоном і створення умов для їхнього повернення в Україну.

  • Конституцію України вперше переклали жестовою мовою

    Конституцію України вперше переклали жестовою мовою

    До 30-річчя ухвалення Конституції України вперше в історії держави здійснено повний переклад Основного закону українською жестовою мовою (УЖМ), що стало важливим кроком у напрямку розширення доступності правової інформації та розвитку інклюзивного суспільства. Про це повідомила Верховна Рада України у своєму офіційному Telegram-каналі.

    Як зазначається, реалізація цього проєкту має на меті забезпечити рівний доступ до базових конституційних норм для людей із порушеннями слуху. Вперше громадяни, які користуються українською жестовою мовою, отримали можливість повністю ознайомитися зі змістом Конституції у форматі, максимально наближеному до їхньої природної мовної комунікації, без необхідності посередництва письмового тексту чи усного перекладу.

    Проєкт став масштабною міждисциплінарною роботою, у якій поєдналися лінгвістика, правознавство та інклюзивні практики. До створення перекладу було залучено дев’ять професійних перекладачів жестової мови, які представляють різні регіональні варіанти та діалекти УЖМ. Це дозволило врахувати мовне різноманіття спільноти людей із порушеннями слуху в Україні та сформувати єдиний уніфікований варіант перекладу, зрозумілий на всій території країни.

    Окрему складність становила адаптація юридичної термінології, адже Конституція України є документом із високим рівнем правової точності, де кожне формулювання має чітке значення. Щоб уникнути викривлення змісту норм Основного закону, до роботи були залучені фахівці у сфері права, які здійснювали юридичну експертизу перекладу та контролювали відповідність жестових конструкцій офіційним правовим формулюванням.

    У Верховній Раді підкреслюють, що цей проєкт є не лише технічним досягненням, а й важливим кроком у розвитку безбар’єрного середовища в Україні. Йдеться про розширення можливостей доступу до державної інформації для всіх громадян незалежно від фізичних особливостей, що відповідає сучасним стандартам інклюзивної політики.

    Окремо наголошується, що переклад Конституції українською жестовою мовою має також освітнє значення. Він може бути використаний у навчальних програмах, правопросвітницьких ініціативах та соціальних проєктах, спрямованих на підвищення рівня правової обізнаності серед людей із порушеннями слуху. Це, у свою чергу, сприяє кращому розумінню громадянами своїх прав і обов’язків, закріплених Основним законом.

    У парламенті зазначають, що реалізація цього проєкту стала можливою завдяки багаторічному розвитку інклюзивних практик в Україні та посиленню уваги до питань безбар’єрності в державній політиці. Впровадження таких ініціатив розглядається як частина ширшого процесу адаптації суспільства до принципів рівності та доступності.

    Таким чином, повний переклад Конституції українською жестовою мовою став знаковою подією, яка поєднує юридичну, соціальну та гуманітарну складові, а також відкриває нові можливості для інтеграції людей із порушеннями слуху в суспільне та правове життя держави.

  • У Чехії хочуть скасувати захист для українців

    У Чехії хочуть скасувати захист для українців

    У Чехії знову загострилася політична дискусія щодо майбутнього українських біженців: частина політиків закликає переглянути або навіть скасувати систему тимчасового захисту, яка дозволяє громадянам України легально перебувати в країні через війну. Про це заявив лідер чеської партії СДПН і голова Палати депутатів Чехії Томіо Окамура, повідомляє České noviny.

    Під час ефіру на телеканалі Prima TV він висловив позицію, що Чехія має припинити дію тимчасового захисту для українців. Політик стверджує, що країна нібито стикається з надмірним навантаженням через велику кількість біженців, а частина місцевих мешканців висловлює невдоволення їхньою присутністю.

    «Якби це залежало від мене, я б негайно припинив тимчасовий захист», — заявив Окамура, додавши, що, на його думку, суспільство дедалі частіше ставить під сумнів масштаби прийому українців.

    Його слова викликали критику з боку представників інших політичних сил Чехії, які наголошують, що українці стали важливою частиною ринку праці та економічної системи країни. Зокрема, йдеться про дефіцит робочої сили в будівельній галузі, медицині, сфері догляду та промисловості, який частково компенсується за рахунок українських працівників.

    За офіційними даними, у Чехії нині перебуває близько 400 тисяч українців, які отримали тимчасовий захист. Понад 175 тисяч із них офіційно працевлаштовані та сплачують податки, що, за оцінками урядових структур, робить їх значним внеском у бюджет країни. Значну частину решти становлять діти, студенти та люди, які тимчасово не залучені до роботи.

    Урядові представники також наголошують, що присутність українців допомагає Чехії частково компенсувати дефіцит робочої сили та уникнути додаткових зобов’язань у межах європейського міграційного механізму ЄС. У політичних колах підкреслюють, що економічний ефект від працевлаштування українців у багатьох секторах є позитивним і вимірюваним.

    Водночас дискусія про майбутнє системи тимчасового захисту виходить за межі однієї країни. У Європейському Союзі тривають обговорення щодо продовження цього механізму після березня 2027 року, коли спливає чинний термін його дії. Розглядаються різні сценарії: від продовження статусу до поступового переходу на інші форми легального перебування або інтеграції.

    Окремо на рівні ЄС обговорюються можливі зміни для нових мігрантів, зокрема щодо чоловіків мобілізаційного віку. При цьому підкреслюється, що будь-які майбутні правила не повинні зачіпати тих українців, які вже перебувають у ЄС під захистом.

    За даними європейських соціальних досліджень, тривале перебування за кордоном також впливає на настрої українців. Частина біженців розглядає можливість повернення додому, однак значна кількість людей залишається в ЄС через стабільніші доходи, доступ до соціальних послуг та безпекову ситуацію в Україні.

    У Чехії це питання залишається політично чутливим: з одного боку, українці інтегрувалися в економіку і частково стабілізували ринок праці, з іншого — тема міграції активно використовується у внутрішньополітичних дискусіях. В уряді наголошують, що будь-які рішення щодо статусу біженців мають ухвалюватися на рівні ЄС, а не окремих держав, щоб уникнути правової та соціальної фрагментації.