Golosnovinua.com

Позначка: соціальні мережі

  • Скандальна акція біля суду: у мережі обговорюють «дивний» перформанс

    Скандальна акція біля суду: у мережі обговорюють «дивний» перформанс

    Біля будівлі суду відбулася резонансна акція, яка викликала широкий суспільний резонанс та протилежні оцінки в інформаційному просторі. Активісти провели вуличний перформанс, під час якого розклали символічні банки з фотографіями, оформленими у вигляді «відрізаних голів» представників вищого духовенства Української православної церкви (УПЦ).

    Серед зображень на інсталяції були фото Предстоятеля УПЦ Блаженнійшого Митрополита Онуфрія, митрополита Банченського Лонгина, митрополита Черкаського і Каневського Феодосія, намісника Києво-Печерської Лаври митрополита Павла та митрополита Запорозького Луки.

    Головні деталі події:

    • Характер акції: Формат перформансу викликав гостру дискусію через використання провокативної та шокової візуалізації, яку критики назвали неприйнятною та агресивною для цивілізованого суспільства.
    • Суспільний контекст: Подібні заходи демонструють високий градус напруження навколо релігійного питання та судових процесів, пов’язаних із діяльністю церковних організацій в Україні в умовах війни.
    • Реакція сторін: Організатори акції наполягають на своїй формі вираження громадянської позиції, водночас віряни та представники УПЦ різко засудили перформанс, розцінивши його як тиск, мобілізацію ворожнечі та прояв неуваги до релігійних свобод.

     

  • Російська пропаганда в інтернеті, мережі поширення наративів і цифровий слід їхнього джерела

    Російська пропаганда в інтернеті, мережі поширення наративів і цифровий слід їхнього джерела

    Російська інформаційна операція рідко виглядає в інтернеті так, як її уявляють з боку. Один фейковий пост, кілька тисяч ботів, однаковий текст і очевидна спроба досягти максимального охоплення. Така схема досі використовується, але вона лише один з інструментів складнішої системи. Сьогодні один і той самий наратив може пройти через кілька абсолютно різних середовищ. Спочатку з’явитися на невеликому сайті або в анонімному Telegram-каналі, потім перетворитися на «свідчення очевидця», після цього потрапити в соціальні мережі, опинитися в коментарях під публікаціями справжніх ЗМІ, бути перекладеним іншою мовою і зрештою прийти до користувача вже без посилання на першоджерело. На останньому етапі людина може взагалі не знати, що кілька днів тому ця сама історія з’явилася на ресурсі, створеному спеціально для її запуску.

    Російські інформаційні операції дедалі складніше досліджувати за окремими публікаціями. Щоб зрозуміти їхню структуру, доводиться відновлювати весь маршрут повідомлення. Причому важливий не лише сам факт появи фейку. Потрібно зрозуміти, навіщо його зробили саме в такому вигляді, чому спочатку відправили на одну платформу, потім на іншу, навіщо переклали кількома мовами і на якому етапі до поширення долучилися реальні користувачі.

    У 2025 році французька служба VIGINUM опублікувала дослідження 77 інформаційних операцій, пов’язаних із російським способом впливу Storm-1516. Із них 35, за оцінкою VIGINUM, були спрямовані на дискредитацію України, її керівництва або оточення. Французькі фахівці вважають, що ці операції передусім були розраховані на західну аудиторію та мали підривати суспільну підтримку допомоги Україні.

    Інші кампанії показують уже інші елементи тієї самої системи. В операції RRN/Doppelganger VIGINUM виявила 355 доменів, які імітували сайти справжніх європейських та інших закордонних ЗМІ. У Франції копіювалася айдентика 20 Minutes, Le Monde, Le Parisien і Le Figaro. Операція Matryoshka, своєю чергою, була побудована на поширенні підроблених матеріалів у відповідях під публікаціями ЗМІ, політиків і фактчекерів у понад 60 країнах.

    Окремий приклад дає дослідження DFRLab та OpenMinds. У період із січня 2024-го до квітня 2025 року дослідники виявили мережу з 3 634 акаунтів зі стійкими ознаками автоматизованої поведінки, які поширювали проросійські коментарі в Telegram-каналах, пов’язаних з окупованими територіями України. У розширеному масиві йшлося про 316 790 коментарів, опублікованих цими акаунтами. Це різні кампанії та різні технічні інструменти. Але разом вони показують одну тенденцію, російська система впливу прагне не просто донести повідомлення до аудиторії. Вона прагне зробити так, щоб на момент, коли повідомлення стає помітним, його походження вже було складно відновити.

    Створення «незалежного» джерела

    Для запуску інформаційної операції необов’язково створювати великий ресурс і одразу домагатися масового охоплення. Іноді ефективніше зробити невелике джерело, яке породить історію, а потім передати її платформам із уже наявною аудиторією. Тому в сучасних російських кампаніях важливий не лише сам наратив, а і його початкова упаковка. Це може бути сайт, схожий на локальне ЗМІ, відео з людиною, яка представляється очевидцем, фотографія з неправдивим підписом, підроблений документ або акаунт, який видає себе за інсайдера. Головне, щоб майбутній розповсюджувач міг посилатися не на невідомий канал, а на щось, що виглядає як самостійне свідчення: «про це розповів очевидець», «це виявили журналісти», «ось документ», «ось місцевий сайт, який першим про це написав».

    Storm-1516 добре показує цю механіку. У своєму дослідженні VIGINUM описала 77 операцій, у яких використовувалися фальшиві історії, підроблені документи, постановочні матеріали та персонажі, які видавали себе за журналістів або інформаторів. В одному з перших кейсів, наприклад, поширювалася історія про нібито придбання матір’ю дружини Володимира Зеленського нерухомості в Єгипті. У серпні 2023 року на щойно створеному YouTube-каналі з кількома підписниками з’являється чоловік, який називає себе єгипетським розслідувачем Mohammed Al-Alawi. Він показує «контракт» і каже, що теща Володимира Зеленського купила віллу в курортному El Gouna майже за п’ять мільйонів доларів. За два дні історія вже стоїть не як ролик невідомого блогера, а як матеріал на нігерійському Punch та інших сайтах: нібито місцевий журналіст знайшов документи, а «експерт» пояснює, що маєток купили із західної допомоги. Далі текст іде арабською, англійською й російською. Для наступного читача джерелом стає вже не порожній канал, а «єгипетське розслідування, про яке написали за кордоном».

    Через чотири місяці історія мала б згаснути, власник курорту заперечив продаж, єгипетська сторона підтвердила, що вілла належить місцевій родині. Натомість з’являється новий канал і «брат» убитого журналіста. Він звинувачує українські спецслужби. Сайти переказують це вже як версію поліції, а не як слова невідомого родича. На останньому етапі в стрічці лишається коротка формула — «журналіста вбили за віллу родини Зеленського». Контракт, канал і перше посилання зникли. Залишився сюжет, який можна повторювати без першоджерела. Міністерство внутрішніх справ Єгипту офіційно заявило: убивства не було, вілла належить єгиптянам, угод про передачу власності немає.

    Для кінцевого користувача така конструкція виглядає зовсім інакше, ніж звичайна пропагандистська публікація. Замість повідомлення «російський канал стверджує, що сталося X» виникає історія: «ось людина, яка це бачила», «ось розслідування», «ось документ» або «ось сайт, який першим про це написав». Якщо далі матеріал починають переказувати інші платформи, першоджерело швидко перестає бути головним. Це одна з причин, чому російській операції потрібна багатоступенева схема. Первинне джерело не обов’язково має дійти до кінцевої аудиторії. Його завдання — дати історії точку походження та перші ознаки достовірності, після чого вона має перейти в інші середовища. Такий підхід особливо важливий під час роботи з європейською аудиторією. Якщо людина у Франції побачить публікацію на російському державному ресурсі, вона може одразу сприйняти її як частину російської інформаційної війни. Якщо та сама історія з’являється на сайті, візуально схожому на французьке ЗМІ, а потім обговорюється французькими акаунтами, ситуація змінюється. Тепер перед нею вже не «російська історія», а нібито французька проблема.

    Зміст може адаптуватися під місцевий порядок денний. Для української аудиторії повідомлення може бути пов’язане з корупцією, мобілізацією або діями української влади. Для французької — з витратами бюджету, санкціями або ставленням до українських біженців. Для німецької — з постачанням зброї та ризиком ескалації. Для польської — з безпекою та наслідками війни для самої Польщі. При цьому вихідна конструкція може залишатися однаковою, поставити під сумнів доцільність підтримки України, посилити недовіру до влади або представити російську агресію як наслідок дій самої України та її партнерів. Саме таку адаптацію для різних аудиторій фіксує і EEAS. Російські FIMI-кампанії використовують схожі базові наративи, але перекладають і переробляють їх під різні мови та інформаційні середовища.

    Тому під час розслідування доводиться розбирати історію на окремі елементи та встановлювати походження кожного з них. Якщо використовується фотографія, шукають її більш ранні публікації та перевіряють, чи справді вона стосується заявленої події. Якщо є відео, з’ясовують, де і коли з’явився оригінальний файл і чи використовувався він раніше в іншому контексті. Якщо фігурує людина, перевіряють її цифрову історію, чи існував її акаунт до запуску кампанії, чи є старі фотографії, публікації, зв’язки та незалежні згадки. Якщо з’являється сайт, важливі не лише його статті, а й дата реєстрації домену, технічні зв’язки, структура ресурсу та момент початку його роботи.

    Особливо важливо, що дезінформація далеко не завжди складається з повністю вигаданих елементів. Фотографія може бути справжньою, але стосуватися іншої події. Документ може існувати, але бути вирваним з іншої справи. Людина на відео може бути реальною, однак її слова або місце зйомки можуть бути представлені в хибному контексті. Тому перевірка автентичності окремого об’єкта ще не відповідає на питання про достовірність усієї історії.

    Після створення першого матеріалу починається його відокремлення від першоджерела. Стаття на невеликому сайті може перетворитися на пост Telegram-каналу, потім на скриншот, коротку цитату і зрештою на коментар користувача. Щоразу текст трохи змінюється, але основна конструкція зберігається. Якщо дослідник дивиться лише на останній пост, він бачить самостійне повідомлення. Якщо відновлює послідовність, стає видно, що кілька на перший погляд незалежних публікацій є різними версіями однієї історії.

    Цифровий слід стає важливішим за сам текст. Однією з сильних ознак зв’язку не обов’язково є повний збіг публікацій. Іноді значно показовішими є рідкісна помилка, незвичне формулювання, однакова послідовність аргументів, один і той самий візуальний елемент або деталь, яка з’являється в кількох мовних версіях. Текст можна переписати і перекласти, але структура історії часто зберігається. Тому перше джерело — лише початок розслідування. Важливіше зрозуміти, що сталося з повідомленням після того, як його вперше опублікували.

    Підміна першоджерела та локалізація наративу

    Операція RRN/Doppelganger показує інший бік тієї самої проблеми. Іноді російська мережа не намагається створити нове джерело довіри, а використовує довіру до вже наявного. Замість невідомого сайту з’являється його копія. VIGINUM зафіксувала реєстрацію 355 доменів із червня 2022 року до травня 2023 року, які імітували айдентику іноземних ЗМІ в кількох країнах Європи, Америки та Близького Сходу. У Франції підроблялися сайти 20 Minutes, Le Monde, Le Parisien і Le Figaro. На таких ресурсах служба описала щонайменше 49 фальшивих матеріалів під виглядом публікацій Le Parisien, сім під виглядом 20 Minutes, один під виглядом Le Figaro та один під виглядом Le Monde.

    Механіка працює тому, що користувачеві не потрібно пояснювати, чому невідомому сайту варто довіряти. Він уже знає назву ЗМІ. Достатньо побачити схожий домен, логотип і звичну структуру сторінки. Якщо матеріал потім поширюється в соціальній мережі, людина може взагалі не відкрити посилання і побачити лише скриншот. Наступний користувач отримує вже не невідомий сайт, а зображення нібито справжньої публікації. Ще через кілька пересилань зникає і скриншот — залишається фраза: «про це писало таке-то ЗМІ».

    Це дозволяє зрозуміти, навіщо потрібна локалізація. Завдання не обов’язково полягає в тому, щоб замінити європейську думку проросійською. Іноді достатньо змінити питання, яке ставить людина. Замість «чи потрібно підтримувати опір України російському вторгненню?» дискусія перетворюється на «скільки це коштує французькому платнику податків?». Замість «як зупинити російську агресію?» з’являється «чи не провокує Захід подальшу ескалацію?». Замість обговорення відповідальності Росії за війну виникає суперечка про те, чому європейські уряди продовжують допомагати Україні.

    Сам факт таких питань не є дезінформацією. Це реальні теми суспільної дискусії. Проблема виникає тоді, коли штучно створені матеріали починають непомітно зміщувати рамку розмови та створювати хибне відчуття, що певна інтерпретація вже підтверджена незалежними джерелами. Саме тому VIGINUM описує RRN як кампанію, мета якої — дискредитувати західну підтримку України, причому через поєднання кількох компоненті. Фальшиві сайти, імітацію справжніх ЗМІ та державних ресурсів, франкомовні новинні сайти та неавтентичні акаунти.

    Далі до ланцюга підключаються соціальні мережі. Тут джерело може зникнути ще до того, як користувач встигне його перевірити. Він бачить пост, скриншот або коротке відео у звичній стрічці й реагує вже на зміст. Matryoshka побудована ще цікавіше, ця кампанія не обов’язково створювала власну велику аудиторію. VIGINUM встановила, що підроблені матеріали поширювалися у відповідях під публікаціями ЗМІ, публічних людей і фактчекерів у понад 60 країнах. Оператори безпосередньо зверталися до журналістів і перевіряльників із пропозицією звернути увагу на нібито знайдений матеріал.

    Таким чином, чужа аудиторія стає частиною механізму поширення. Якщо журналіст помічає підозріле відео і пише про нього, первинна історія отримує новий цикл життя. У статті з’являються скриншоти, опис фейку, цитата вихідного повідомлення та пояснення, чому воно недостовірне. Це не означає, що фактчекери або ЗМІ стають учасниками операції. Навпаки, вони можуть її викривати. Але для реконструкції ланцюга важливо враховувати, що реакція на фейк теж створює нові точки його поширення.

    У цьому й полягає відмінність такої операції від простої бот-розсилки. Метою стає не максимальна кількість однакових повідомлень, а проходження історії через якомога більше різних інформаційних контекстів. На одному етапі вона виглядає як журналістський матеріал, на іншому — як коментар, на третьому — як користувацька дискусія, на четвертому — як уже відомий «факт». Чим більше таких перетворень відбувається, тим складніше користувачеві побачити першоджерело.

    Поширення пропаганди за межами власної мережі

    Наступний етап починається тоді, коли штучна мережа перестає працювати лише всередині власних майданчиків і входить у спільноти, які існують незалежно від неї. Дослідження OpenMinds і DFRLab щодо Telegram-каналів окупованих територій дає конкретний приклад. Дослідники зібрали початковий масив приблизно з 2,9 млн коментарів у 110 Telegram-каналах, пов’язаних передусім з окупованими регіонами Херсонської, Запорізької та Донецької областей. У ньому вони виявили 96 684 коментарі від 3 634 акаунтів зі стійкими ознаками ботоподібної поведінки. Після розширення вибірки до інших каналів загальна кількість коментарів цих акаунтів у каналах, пов’язаних з окупованими територіями, склала 316 790.

    Важливо не змішувати ці два показники, 96 684 — результат аналізу початкового масиву зі 110 каналів, а 316 790 — розширена вибірка. Ці акаунти працювали не лише там, де аудиторія вже очікувала проросійської пропаганди. Вони з’являлися у спільнотах, присвячених місцевим новинам і побутовим проблемам. Користувач міг прийти туди дізнатися про воду, електрику, документи, школи чи ситуацію в місті, а політичний тезис виникав усередині звичайної розмови.

    Для інформаційної операції це значно корисніше, ніж окремий пропагандистський канал. Користувач не очікує маніпуляції і не вмикає той самий рівень критичного сприйняття, який міг би включитися під час читання державного російського ЗМІ. Це можна назвати маскуванням політичного повідомлення під повсякденну комунікацію. Дослідники виявляли акаунти з надзвичайно високою активністю. У середньому виявлені акаунти публікували 84 коментарі на добу, медіанне значення становило 50. При цьому близько третини з 316 000 коментарів у каналах окупованих територій були унікальними. Дослідження також вказує на ознаки використання мовних моделей для переписування коментарів і зміни їхніх формулювань.

    Це важливо для розуміння того, чому старий метод пошуку однакового тексту стає менш ефективним. Якщо один оператор копіює один і той самий коментар тисячу разів, його порівняно легко виявити. Якщо один тезис перетворюється на сотні різних формулювань, автоматичного збігу тексту вже недостатньо. Тому дослідники дивляться на поведінку, де з’являється акаунт, скільки повідомлень він залишає, як швидко переходить між каналами, у які години активний, які теми обирає і які інші акаунти діють схожим чином.

    Так з’являється інший тип цифрового сліду — поведінковий. І тут особливо важливий момент переходу від штучної активності до реальної. Людина може відповісти на коментар бота, переслати його або вступити з ним у суперечку. Інший користувач побачить уже цю відповідь і долучиться до розмови. Через кілька повідомлень ніхто з учасників може вже не знати, з чого почалася дискусія. У цей момент штучний та органічний інформаційні потоки змішуються.

    Тому кількість ботів сама по собі не показує вплив операції. Якщо тисяча автоматизованих акаунтів написала тисячу повідомлень і ніхто їх не побачив, ефект обмежений. Але якщо кілька десятків акаунтів увійшли в місцеву дискусію, після чого їхні тези почали повторювати реальні користувачі, операція отримала значно важливіший результат, вона перестала бути повністю штучною.

    Саме тут стає зрозуміло, чому Росії не завжди потрібно створювати власну аудиторію. Значно дешевше й ефективніше використовувати наявні спільноти, які вже мають довіру та емоційну залученість. У такому разі штучна мережа виконує роль первинного поштовху, а подальше поширення відбувається за рахунок реальних користувачів.

    При цьому не можна автоматично вважати кожну людину, яка повторила такий тезис, частиною операції. Вона може щиро бути переконана у сказаному, могла побачити повідомлення з кількох джерел або самостійно дійти такого висновку. Цифровий слід дозволяє виявляти скоординовані вузли, але не дає права автоматично приписувати намір кожному учаснику дискусії. Це принципова межа для розслідування.

    Якщо її ігнорувати, дослідження саме починає продукувати надто широкі висновки. А головна цінність цифрової криміналістики якраз у протилежному: показати, що саме можна встановити і де закінчуються докази. Та сама логіка працює і за межами окупованих територій. Російська операція може використовувати невелику групу акаунтів для запуску теми в локальній спільноті, після чого реальні користувачі самі продовжать обговорення. Зовні це вже виглядає як звичайна суспільна реакція.

    Різні версії одного наративу для України та Європи

    EEAS у звіті про FIMI за березень 2026 року прямо описує, як російські інформаційні кампанії адаптують свої наративи під різні аудиторії. Європейська служба зовнішніх дій зазначає, що російські інформаційні операції одночасно працюють з українською, європейською та ширшою західною аудиторією, використовуючи матеріали англійською, німецькою, польською, французькою та іспанською мовами. Одні й ті самі ширші цілі при цьому отримують різні локальні форми.

    Наприклад, один зі стійких російських наративів полягає в представленні України як сторони, яка провокує атаки та втягує європейські країни у війну. Для української аудиторії це може виглядати як звинувачення власної держави. Для європейської — як попередження: «якщо ви будете допомагати Україні, війна прийде до вас». Це вже не просто поширення одного фейку. Змінюється його політична функція.

    У Європі особливо важливим є той факт, що російське повідомлення необов’язково має виглядати проросійським. Воно може бути вбудоване в наявну дискусію та використовувати реальні суперечності. EEAS у своєму звіті за 2026 рік вказує на зниження міжнародної підтримки України як одну з основних цілей російського FIMI. Серед використовуваних наративів — представлення фінансової допомоги Україні як марнотратства, звинувачення європейських країн у прагненні затягнути війну та твердження, що Україна сама провокує атаки.

    Це пояснює, навіщо операції потрібно проходити кілька стадій. Якщо перший фейк одразу виглядає як російський, його легко віднести до джерела та перевірити. Якщо після кількох переходів він стає частиною європейської дискусії, ситуація змінюється. Тепер людина сперечається вже не з російським каналом, а з аргументом, який почула від знайомого, побачила у місцевого блогера або прочитала в коментарях під публікацією справжнього ЗМІ. Джерело зникає, а тезис залишається.

    Спочатку це може бути просто фейковою новиною. Потім стає аргументом проти українського уряду. Потім — аргументом проти допомоги Україні. А зрештою перетворилася на частину загального відчуття, що європейські влади нібито постійно ухвалюють рішення, які шкодять їхнім власним громадянам. На останньому етапі вже неможливо встановити походження цього відчуття одним посиланням. Саме тому європейська частина розслідування потребує аналізу не лише сайтів та акаунтів, а й контексту, в якому повідомлення з’явилося.

    Цифровий слід і структура мережі

    Цифровий слід дозволяє відновити значно більше, ніж просто першоджерело повідомлення. Дослідник може побачити, які акаунти та сайти з’явилися одночасно, які публікації вони підхопили, які зображення використовували, які посилання повторювали та як змінювалася активність мережі після появи певної події. Важлива не одна ознака, а їхнє поєднання. Саме тому EEAS у своїй методології FIMI спирається не на сам збіг наративу, а на поведінкові патерни та картографування інфраструктури. Канали розподіляються за ступенем їхнього зв’язку з передбачуваним актором — від офіційних державних джерел до формально неатрибутованих, але системно узгоджених активів. У звіті за 2026 рік EEAS описує таку модель: із приблизно 10 тисяч каналів, які брали участь у зафіксованих у 2025 році FIMI-інцидентах, близько трьох тисяч регулярно з’являлися в операціях. При цьому у вибірці найпоширеніших активів лише 9,5% каналів були прямо пов’язані з державним актором як офіційні або державно контрольовані джерела, тоді як 90,5% становили приховані активи, пов’язані або узгоджені з актором загрози.

    Це важлива зміна в самому підході до розслідувань. Раніше пошук часто починався із запитання: «Хто керує цим акаунтом?» Зараз він дедалі частіше починається з іншого: «З якими іншими вузлами цей акаунт поводиться однаково?» Якщо кілька каналів регулярно з’являються в одних і тих самих інформаційних інцидентах, публікують матеріали з невеликим часовим розривом, використовують одні джерела, зображення або посилання, а потім передають аудиторію далі одним і тим самим ланцюгом, їх можна розглядати як елементи однієї інформаційної архітектури. Саме на такому принципі побудована Exposure Matrix EEAS, яка пов’язує цифрові канали з інфраструктурою та дозволяє враховувати навіть ті вузли, для яких прямої атрибуції поки недостатньо.

    Особливо показовим є приклад Portal Kombat. У 2024 році VIGINUM спочатку виявила 193 схожі інформаційні портали, а потім розширила мережу до 224 сайтів. Ці ресурси не створювали власної журналістики, вони масово перепубліковували матеріали російських і проросійських акаунтів, російських інформагентств та офіційних структур. Сайти відрізнялися назвами та цільовими аудиторіями, але були об’єднані однаковою моделлю роботи — автоматизацією публікацій, підбором джерел під конкретну територію та пошуковою оптимізацією. У результаті російський контент виглядав як безліч локальних інформаційних ресурсів.

    Розслідування не завжди закінчується виявленням спільної технічної інфраструктури. У продовженні дослідження Portal Kombat VIGINUM змогла пов’язати значну частину сайтів із російською компанією TigerWeb, зареєстрованою в Криму. При цьому французьке відомство не стверджувало, що встановило кінцевого оператора всієї мережі, технічний зв’язок із підрядником дозволив просунутися далі ланцюгом, але не автоматично відповів на питання про кінцевого замовника. Саме тут проходить межа між виявленням цифрової координації та атрибуцією операції.

    Тому найсильнішим доказом стає збіг кількох незалежних ліній. Час публікацій може показати координацію, повторювані зображення — спільне джерело матеріалів, технічні характеристики сайтів — зв’язок інфраструктури, а поведінка акаунтів — їхню функціональну роль усередині мережі. Якщо до цього додається зв’язок із уже відомою інфраструктурою, впевненість зростає. Якщо залишається лише схожий наратив, висновок має бути значно обережнішим. У європейській методології це принципово, цифрові сліди розглядаються як сукупність свідчень, а не як один «відбиток пальця», який автоматично приводить до конкретної держави.

    Саме тому відповідь на питання, чи можна визначити російську інформаційну операцію лише за цифровим слідом, не зводиться до простого «так» або «ні». За цифровим слідом часто можна відновити походження конкретного повідомлення, побачити координацію, знайти інфраструктуру, визначити послідовність поширення та пов’язати між собою на перший погляд незалежні майданчики. Але що далі розслідування відходить від початкового вузла, то важливішими стають додаткові докази. Іноді цифровий слід дозволяє встановити весь ланцюг поширення, але не дозволяє з достатньою впевненістю назвати людину або структуру, яка дала йому команду. Саме в цій зоні і виникає головна складність сучасної атрибуції, операцію може бути добре видно як мережу, але значно складніше — як конкретного замовника цієї мережі.

    І в цьому, мабуть, головна зміна російських інформаційних операцій останніх років. Їхня ефективність дедалі менше залежить від того, наскільки переконливо виглядає початковий фейк. Значно важливіше, скільки проміжних джерел встигне з’явитися між ним і кінцевим читачем. Якщо повідомлення пройшло через кілька сайтів, Telegram-каналів, локальних сторінок, коментарів і реальних користувачів, останній учасник ланцюга може взагалі не знати про його першоджерело. У цей момент цифровий слід зберігається, але початкове походження повідомлення вже не очевидне. Тому розслідувати доводиться не окрему публікацію, а весь маршрут, який вона пройшла.

     

  • Дітям до 13 років — без соцмереж: ЄС готує найжорсткіші правила для платформ

    Дітям до 13 років — без соцмереж: ЄС готує найжорсткіші правила для платформ

    Європейська комісія 17 вересня представила масштабний законодавчий проєкт EU KIDS Act, який має суттєво змінити правила доступу дітей до соціальних мереж, відеоплатформ, онлайн-ігор та сервісів зі штучним інтелектом. Найпомітніша норма — діти до 13 років взагалі не повинні мати акаунтів у соціальних мережах, а самостійно створювати власний профіль у ЄС пропонують дозволяти лише з 15 років.

    Для підлітків від 13 до 15 років передбачений проміжний режим: батьки або опікуни зможуть створити для них спеціальний обмежений акаунт, контролювати контакти та встановлювати максимальний час використання сервісу — до однієї години на день.

    Водночас це ще не чинний закон. Пропозицію Єврокомісії мають розглянути Європейський парламент і Рада ЄС. Лише після переговорів між інституціями та остаточного схвалення нові правила зможуть стати обов’язковими на території Євросоюзу.

    До 13 років — без власного акаунта

    Єврокомісія пропонує побудувати систему поступового доступу дітей до цифрових сервісів залежно від віку.

    Для дітей молодше 13 років власні акаунти у соцмережах мають бути заборонені.

    При цьому ЄС не збирається повністю «відключати» дітей від інтернету. На спеціалізованих дитячих відеоплатформах батьки зможуть дозволяти дитині переглядати контент через власний батьківський акаунт.

    Але й тут діятимуть обмеження: персоналізована стрічка та пошук мають бути вимкнені, а тривалість користування батьки зможуть обмежити максимум однією годиною на добу.

    Тобто ідея Єврокомісії полягає не просто у формальній перевірці дати народження, а в тому, щоб принципово змінити спосіб взаємодії дітей із цифровими платформами.

    Для 13–14-річних — лише «мініакаунти»

    Діти від 13 років і до моменту досягнення 15-річчя зможуть користуватися соцмережами, але лише через спеціальний обмежений профіль.

    Такий акаунт має створювати та контролювати батько, мати або законний опікун.

    Функціональність буде урізаною: батьки контролюватимуть контакти, а щоденне користування конкретним сервісом не повинно перевищувати однієї години.

    А вже з 15 років підліток зможе самостійно відкрити власний акаунт.

    Однак це не означає, що після 15 років для платформ зникають обмеження. До 18-річчя користувача соцмережі та інші цифрові сервіси повинні працювати за принципом safe by design — безпечні за замовчуванням.

    Нескінченну стрічку для дітей хочуть прибрати

    EU KIDS Act спрямований не лише на вікові обмеження.

    Єврокомісія хоче заборонити або серйозно обмежити функції, які можуть навмисно утримувати дитину біля екрана.

    Серед них — нескінченний скролінг, нав’язливі push-сповіщення у години сну, механіки винагороди за постійне повернення до застосунку та алгоритми, що поступово затягують користувача у дедалі екстремальніший або потенційно шкідливий контент.

    Рекомендаційні алгоритми для неповнолітніх мають бути перероблені так, щоб дитина отримувала більше можливостей самостійно контролювати, який контент їй показують.

    Окремо пропонується заборонити неповнолітнім проводити прямі трансляції.

    Акаунти дітей зроблять приватними

    За задумом Єврокомісії, профіль неповнолітнього має бути приватним за замовчуванням.

    Платформи повинні максимально знизити ризик небажаних контактів із незнайомими людьми та дати дитині прості інструменти блокування і вимкнення контактів.

    Окремі обмеження стосуватимуться доступу сервісів до чутливих функцій пристрою.

    За моделлю, яку пропонує Комісія, геолокація та інші потенційно ризиковані функції для дитячих акаунтів мають бути максимально обмежені або вимкнені за замовчуванням.

    Під правила потраплять і ШІ-чатботи

    EU KIDS Act виходить далеко за межі Instagram, TikTok чи Facebook.

    Нові принципи «безпеки за замовчуванням» поширюватимуться також на онлайн-ігри, цифрові сервіси, AI-компаньйонів і чатботи.

    Особливу увагу ЄС приділяє так званим AI companions — системам, які імітують дружні або романтичні стосунки з користувачем.

    Єврокомісія побоюється, що діти можуть формувати емоційну залежність від таких систем.

    Тому чатботи в дитячих застосунках чи іграх не повинні автоматично активуватися, нав’язуватися дитині або спеціально підштовхувати її до тривалої взаємодії. Їх також має бути легко вимкнути.

    Вік користувача доведеться справді перевіряти

    Одне з головних питань — як заборона працюватиме на практиці, якщо дитина просто вкаже іншу дату народження.

    Єврокомісія прямо визнає: нинішня система, коли користувачу достатньо вписати потрібний рік народження, фактично не працює.

    Саме тому EU KIDS Act передбачає значно жорсткіший механізм age assurance — підтвердження віку.

    Платформи та магазини застосунків мають визначати, чи відповідає користувач віковим вимогам.

    При цьому ЄС заявляє, що перевірка повинна розкривати платформі лише необхідну інформацію про вік, а не повні паспортні чи інші персональні дані користувача.

    Тема такої верифікації в Європі готується вже давно.

    Раніше Nenka.info писала про новий європейський інструмент перевірки віку користувачів, який дозволяє підтверджувати досягнення певного віку без передачі платформі повного набору персональних даних. Його тестування починалося у Данії, Франції, Греції, Італії та Іспанії.

    Тепер така технологія може стати одним із ключових інструментів нової загальноєвропейської системи.

    Старі акаунти дітей теж перевірять

    Законопроєкт стосується не лише нових користувачів.

    Єврокомісія пропонує після початку дії правил дати платформам шість місяців, щоб перевірити вік власників уже існуючих акаунтів.

    Якщо сервіс встановить, що користувачу менше 15 років, або не зможе достовірно визначити його вік, такий звичайний акаунт мають відключити або перевести у відповідний віковий режим.

    Для більшості дорослих користувачів, вік яких платформа вже може визначити з високою впевненістю, повторна перевірка, за задумом ЄК, може взагалі не знадобитися.

    Відповідати тепер мають самі технологічні компанії

    Одна з найважливіших концептуальних змін — перенесення тягаря доказування на платформи.

    Зараз батькам, регуляторам або дослідникам часто доводиться доводити, що певна функція шкодить дітям.

    EU KIDS Act передбачає протилежний підхід: технологічна компанія повинна ще до запуску нової функції перевірити її ризики для дітей і довести, що продукт є безпечним.

    Після запуску сервіс також має продовжувати моніторинг потенційної шкоди.

    За словами президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, технології, якими сьогодні користуються діти, спочатку не створювалися з урахуванням їхнього добробуту, тому відповідальність не можна перекладати виключно на батьків.

    Компаніям можуть загрожувати величезні штрафи

    За даними Reuters, у разі ухвалення пропозиції порушення вимог може каратися штрафами до 6% глобального річного обороту компанії.

    Для корпорацій масштабу Meta, Google чи ByteDance це потенційно мільярди євро.

    Тому нове регулювання може змусити великі платформи суттєво перебудувати не лише систему перевірки віку, а й сам дизайн застосунків для неповнолітніх.

    Чому ЄС вирішив діяти зараз

    Єврокомісія посилається на дедалі більшу кількість досліджень і суспільне занепокоєння щодо кібербулінгу, залежного дизайну, шкідливого контенту, проблем зі сном, тривожності та психологічного здоров’я дітей.

    За даними спеціального Eurobarometer 2026 року, 92% європейців вважають посилення захисту дітей і молоді в інтернеті одним із важливих політичних пріоритетів.

    Перед підготовкою законопроєкту Єврокомісія також зібрала спеціальну групу більш ніж із 60 експертів — представників громадських організацій, молоді, батьків, педагогів, дитячих психіатрів, медиків, неврологів і технологічних фахівців.

    Австралія вже пішла ще далі

    Європа тут не перша.

    У грудні 2025 року Австралія запровадила загальнонаціональну заборону соцмереж для дітей до 16 років.

    Схожі кроки обговорюють або впроваджують інші країни.

    Nenka.info раніше писала про обмеження соцмереж для підлітків у Великій Британії, де влада також орієнтується на австралійський досвід та посилення вікової верифікації.

    А ЄС тепер намагається створити єдине правило для всіх 27 держав, щоб дитина не мала різного рівня захисту залежно від того, у якій країні вона перебуває.

    Є й критики

    Не всі підтримують запропонований підхід.

    Технологічна асоціація CCIA Europe вже попередила, що масова перевірка віку може створити нові ризики для приватності та кібербезпеки, якщо платформи почнуть збирати надмірну кількість інформації про користувачів.

    Саме тому одним із ключових питань під час подальших переговорів стане баланс між захистом дітей та правом усіх користувачів на приватність.

    Коли нові правила почнуть діяти

    Поки що конкретної дати немає.

    17 вересня Єврокомісія лише офіційно внесла законодавчу пропозицію. Це проєкт регламенту Європейського парламенту та Ради — COM(2026) 681.

    Тепер документ має пройти законодавчу процедуру в Європарламенті та Раді ЄС. Під час переговорів окремі норми — вікові межі, механізм перевірки віку, відповідальність компаній чи обмеження функцій — ще можуть змінитися.

    Тому твердження, що в ЄС «вже заборонили соцмережі дітям до 13 років», наразі було б передчасним.

    Точніше: Єврокомісія запропонувала таку заборону і винесла її на розгляд законодавців ЄС.

    Якщо EU KIDS Act ухвалять у близькому до нинішнього вигляді, це може стати одним із наймасштабніших у світі втручань державного регулятора в те, як соцмережі, відеосервіси, ігри та штучний інтелект взаємодіють із дітьми.

  • Цензура чи помилка Meta? В Албанії блокують Instagram-акаунти противників проєкту Кушнера

    Цензура чи помилка Meta? В Албанії блокують Instagram-акаунти противників проєкту Кушнера

    В Албанії набирає обертів скандал навколо блокування десятків Instagram-акаунтів активістів, журналістів та опозиційних політиків. Обмеження відбуваються на тлі майже 100-денних протестів проти будівництва розкішного курорту на південному узбережжі країни, пов’язаного з Джаредом Кушнером — зятем президента США Дональда Трампа.

    Про ситуацію повідомило Politico. За даними видання, Instagram став одним із ключових каналів поширення інформації про протести, однак протягом останніх тижнів десятки сторінок людей, які висвітлювали або підтримували акції, були заблоковані чи отримали суттєві обмеження.

    Користувачам переважно повідомляли про ймовірні порушення авторських прав. Самі власники сторінок заперечують такі порушення та стверджують, що публікували власні фотографії, відео й інші матеріали. Саме збіг блокувань із протестною активністю породив в Албанії підозри щодо можливого використання механізмів модерації соцмережі для придушення критики. Водночас доказів того, що албанська влада або представники курортного проєкту безпосередньо стоять за блокуваннями, наразі немає.

    Протести пов’язані з масштабним туристичним проєктом на півдні Албанії. Курорт асоціюють із Джаредом Кушнером — чоловіком Іванки Трамп та засновником інвестиційної компанії Affinity Partners. Суперечки навколо його інвестиційних планів на Балканах виникали й раніше, зокрема через заплановану забудову прибережних територій.

    За інформацією Politico, нинішні акції в Албанії тривають уже майже сто днів. Почавшись як протести проти курортного проєкту, вони поступово набули ширшого політичного характеру — частина учасників тепер вимагає відставки уряду прем’єр-міністра Еді Рами.

    Особливого значення в цій ситуації набули соціальні мережі. Саме Instagram активісти використовували для трансляцій із протестів, поширення відео, координації та привернення уваги до конфлікту. Тому масові проблеми з акаунтами людей, безпосередньо залучених до протестної кампанії, стали окремою темою суспільної дискусії.

    Серед тих, хто зіткнувся з блокуванням, опинився депутат парламенту та лідер опозиційної партії Mundësia Агроном Шехай. Політик припустив, що недостатньо прозорі правила роботи соціальних платформ можуть створювати можливості для цензури політичних опонентів. Це, однак, його оцінка ситуації, а не встановлений факт.

    Перевіркою випадків зайнялася організація Repro Uncensored. За наведеними Politico даними, вона проаналізувала сотні випадків і заявила, що не знайшла порушень правил Instagram, які могли б пояснити застосовані санкції.

    У Meta, якій належить Instagram, заявили, що перевіряють ситуацію. Компанія вже визнала, що принаймні частина акаунтів була заблокована помилково, та відновила їх. Проте проблема цим не вичерпалася: деякі користувачі після відновлення доступу, за повідомленнями, все ще мають обмеження щодо прямих трансляцій або спільних публікацій, а охоплення їхнього контенту могло скоротитися.

    Ситуація особливо чутлива через те, що алгоритмічна модерація великих соціальних платформ може безпосередньо впливати на політичну комунікацію. Якщо Instagram є одним із головних каналів поширення інформації про протест, навіть тимчасове блокування сторінки журналіста, політика чи активіста може обмежити його можливість звертатися до аудиторії саме в момент активних подій.

    Водночас наразі немає підтвердження, що блокування були частиною скоординованої кампанії.

    Прем’єр-міністр Албанії Еді Рама категорично відкинув припущення про причетність уряду. За його словами, албанська влада не має технічних можливостей здійснювати такі операції в Instagram.

    Представники компанії SAZAN Coast, пов’язаної з курортним проєктом, також заперечили будь-який вплив на рішення Meta. Водночас представник компанії охарактеризував протести як «скоординовану опозиційну кампанію» та позитивно оцінив боротьбу Meta з активністю, яку він назвав «бот-рухами». Ці твердження є позицією компанії й самі по собі не доводять, що заблоковані акаунти справді були ботами.

    Саме тому історія вийшла далеко за межі суперечки навколо одного курорту. Вона порушує ширше питання про те, наскільки прозорими є механізми модерації Instagram та інших великих платформ у ситуаціях політичних протестів. Якщо рішення про блокування ухвалюються автоматично після скарг на авторські права, залишається ризик, що систему скарг можуть використовувати для масового обмеження небажаного контенту.

    При цьому ситуація поки що не дає підстав однозначно стверджувати, що саме це сталося в Албанії. Meta говорить про помилки та проводить перевірку, уряд заперечує втручання, а компанія, пов’язана з курортом, також відкидає причетність. Активісти й опозиція, своєю чергою, вимагають пояснити, чому під обмеження потрапила значна кількість критиків проєкту.

    Історія навколо курорту Кушнера перетворилася одночасно на земельний, політичний та інформаційний конфлікт. І тепер питання полягає вже не тільки в тому, що побудують на албанському узбережжі, а й у тому, хто і за якими правилами контролює цифрові майданчики, через які суспільство може протестувати проти таких рішень.

  • Франція відкрила кримінальну справу проти Маска та X

    Франція відкрила кримінальну справу проти Маска та X

    Французька прокуратура офіційно перевела розслідування щодо американського мільярдера Ілона Маска та соціальної мережі X у формат кримінальної справи. Про це повідомляє CNBC із посиланням на прокуратуру Парижа. Слідство стосується можливих маніпуляцій алгоритмами платформи для впливу на політичні процеси у Франції, поширення діпфейків, недостатньої модерації незаконного контенту, а також діяльності пов’язаних зі штучним інтелектом сервісів xAI та Grok.

    Розслідування стартувало ще у 2025 році після звернення депутата Національних зборів Франції Еріка Ботореля. Французький парламентар заявив про необхідність перевірити, чи не використовувалися алгоритми X для маніпуляцій громадською думкою, посилення політичної поляризації та просування дезінформації у Франції. Йдеться, зокрема, про механізми рекомендацій контенту, які визначають, які повідомлення користувачі бачать найчастіше.

    У прокуратурі Парижа зазначають, що кримінальне провадження охоплює одразу кілька напрямків. Французькі слідчі перевіряють, чи могли X та компанія xAI свідомо дозволяти створення та поширення незаконного або небезпечного контенту через власні інструменти штучного інтелекту. Серед матеріалів, які згадуються у справі, — контент із запереченням Голокосту, сексуалізовані діпфейки без згоди людей, а також згенеровані штучним інтелектом зображення, пов’язані із сексуальним насильством над дітьми.

    Окремий блок розслідування стосується політичного впливу через соціальну мережу. Французька влада аналізує, чи могли алгоритми X штучно просувати певні політичні наративи або впливати на громадські дискусії у Франції під час важливих політичних подій. У Європі вже кілька років зростає занепокоєння щодо ролі великих цифрових платформ у формуванні суспільної думки, особливо після скандалів із втручанням у вибори, дезінформаційними кампаніями та використанням штучного інтелекту для створення фальшивих відео й фото.

    За інформацією прокуратури, у справі офіційно фігурують Ілон Маск та колишня генеральна директорка X Лінда Яккаріно. Французькі слідчі викликали їх на допит 20 квітня, однак жоден із них не прибув. Після цього справа отримала новий статус і була переведена у формат кримінального провадження.

    Сам Маск уже неодноразово публічно критикував французьке розслідування. У лютому він назвав дії французької влади «політично мотивованою атакою» після обшуків у паризькому офісі X. Бізнесмен також заявляв, що європейські регулятори намагаються встановити надмірний контроль над цифровими платформами та обмежити свободу слова.

    Ситуація навколо X стала частиною ширшого конфлікту між Європейським Союзом і великими американськими технологічними компаніями. Після набуття чинності європейського закону Digital Services Act у ЄС суттєво посилили вимоги до онлайн-платформ щодо боротьби з дезінформацією, мовою ненависті, незаконним контентом та маніпуляціями алгоритмами.

    Європейські регулятори дедалі активніше вимагають від технологічних компаній прозорості у роботі алгоритмів рекомендацій та систем штучного інтелекту. Соцмережі повинні пояснювати, як саме формуються стрічки новин, чому певний контент стає вірусним і які механізми використовуються для модерації небезпечних матеріалів.

    Після того як Ілон Маск придбав Twitter у 2022 році та перейменував платформу на X, компанія неодноразово опинялася у центрі міжнародної критики. Після масштабного скорочення команд модерації контенту низка дослідницьких організацій і урядових структур повідомляли про збільшення кількості фейкових новин, антисемітського контенту, мови ненависті та дезінформації на платформі.

    Додаткову увагу регуляторів привернув розвиток штучного інтелекту xAI та інтеграція чат-бота Grok у платформу X. Критики заявляли, що такі системи можуть використовуватися для масового створення діпфейків, політичної пропаганди або інших маніпулятивних матеріалів. Особливо гостро це питання постало після стрімкого поширення генеративного ШІ у 2024–2026 роках.

    Окремі розслідування щодо X та xAI тривають і в інших країнах. За даними ЗМІ, перевірки ведуться також у США, зокрема в офісі генерального прокурора Каліфорнії. Водночас справа у Франції вже спричинила напругу між Парижем і Вашингтоном. У квітні американське Міністерство юстиції, як повідомляли медіа, відмовилося співпрацювати з французькими слідчими та звинуватило Францію у надмірному втручанні в діяльність американських технологічних компаній.

    На тлі цієї ситуації дискусія навколо регулювання штучного інтелекту та соціальних мереж лише посилюється. Європейські уряди дедалі частіше заявляють про необхідність жорсткішого контролю над платформами, які мають мільйони користувачів і здатні впливати на інформаційний простір цілих держав.

    Для Ілона Маска це вже не перший гучний юридичний конфлікт за останні роки. Раніше він опинився в центрі судових суперечок навколо OpenAI, Microsoft та американських регуляторів. Зокрема, нещодавно стало відомо, що Маск погодився врегулювати претензії Комісії з цінних паперів і бірж США щодо придбання частки у Twitter і сплатить штраф у розмірі 1,5 мільйона доларів без офіційного визнання провини.

    Експерти вважають, що французьке розслідування може стати одним із найважливіших прецедентів для всієї глобальної технологічної індустрії. Якщо слідство доведе порушення, справа здатна суттєво вплинути на майбутні правила роботи соціальних мереж, систем штучного інтелекту та цифрових платформ у Європі й за її межами.

  • Шахраї захопили соцмережі: які схеми найбільше “коштують” користувачам

    Шахраї захопили соцмережі: які схеми найбільше “коштують” користувачам

    У 2025 році соціальні мережі остаточно закріпилися як один із головних інструментів для інтернет-шахраїв, попри те, що користувачі загалом стали краще усвідомлювати ризики онлайн-обману. Масштаби проблеми продовжують зростати як у США, так і глобально, а самі схеми стають складнішими та більш переконливими.

    За даними Федеральної торговельної комісії США (FTC), у 2025 році американці втратили близько 2,1 млрд доларів через шахрайські схеми, що починалися в соціальних мережах. Це приблизно у вісім разів більше, ніж у 2020 році. Майже 30% людей, які повідомили про фінансові втрати через онлайн-афери, зазначили, що перший контакт із шахраями відбувався саме через соцмережі. У глобальному масштабі міжнародні правоохоронні органи оцінюють загальні збитки від інтернет-злочинності у 2025 році більш ніж у 20 млрд доларів.

    Найбільше шахрайських активностей фіксується на платформах компанії Meta. Facebook залишається головним майданчиком для масових схем обману, Instagram активно використовується для рекламних афер та просування фейкових брендів, а WhatsApp часто застосовується для персонального контакту з жертвами, де шахраї вибудовують довіру в приватному спілкуванні або закритих групах. Саме ці три платформи входять до числа найбільш “збиткових” для користувачів за обсягами втрат.

    Серед найпоширеніших схем залишаються фальшиві інтернет-магазини, інвестиційні афери та романтичні шахрайства. У випадку онлайн-магазинів користувачів приваблюють значними знижками або “обмеженими пропозиціями”, після чого вони або не отримують товар взагалі, або отримують підробку низької якості. Такі схеми часто маскуються під рекламу реальних брендів або використовують візуально професійно оформлені сторінки, що ускладнює їх розпізнавання.

    Інвестиційні шахрайства у 2025 році залишаються найбільш прибутковими для злочинців. Шахраї видають себе за фінансових консультантів або трейдерів, створюють закриті групи з фейковими відгуками та демонструють вигадані прибутки. На початковому етапі жертвам іноді дозволяють вивести невеликі суми, щоб викликати довіру, після чого пропонують вкладати значно більші кошти. У підсумку доступ до “інвестиційної платформи” блокується, а шахраї зникають. Додатково поширені випадки, коли жертвам пропонують “повернути втрачені гроші” за окрему оплату, що також є частиною шахрайської схеми.

    Романтичні шахрайства будуються на емоційному зв’язку, який поступово формується в онлайн-спілкуванні. Після встановлення довіри зловмисники починають просити фінансову допомогу під різними приводами або пропонують “спільні інвестиції”. У більш агресивних випадках використовується шантаж приватними фото або відео, отриманими під час переписки.

    Експерти з кібербезпеки наголошують, що шахрайські схеми стають більш технологічними. Зокрема, все частіше використовується штучний інтелект для створення реалістичних текстів, зображень і навіть відео, що імітують реальних людей або бренди. Це значно ускладнює розпізнавання фейкових акаунтів і підвищує рівень довіри з боку жертв.

    Федеральна торговельна комісія США рекомендує користувачам обмежувати доступ до своїх профілів у соціальних мережах, не ділитися фінансовою інформацією з незнайомцями, ретельно перевіряти сайти перед покупками та уникати будь-яких інвестиційних пропозицій із гарантованим або “швидким” прибутком. Також фахівці радять критично ставитися до будь-яких термінових фінансових прохань від онлайн-знайомих і завжди перевіряти інформацію через офіційні джерела.

    Загалом тенденція 2025 року показує, що соціальні мережі залишаються ключовим полем для кіберзлочинців, а основною загрозою стає не технічний злам акаунтів, а психологічне маніпулювання користувачами.

  • Європа готує нові обмеження для соцмереж і захист дітей онлайн

    Європа готує нові обмеження для соцмереж і захист дітей онлайн

    Європейський Союз представив новий цифровий інструмент для перевірки віку користувачів в інтернеті, який має стати ключовим елементом політики захисту дітей у цифровому середовищі. Рішення вже технічно готове та проходить бета-тестування у кількох країнах Європи, а його запуск відбувається на тлі ширшої дискусії про обмеження доступу неповнолітніх до соціальних мереж.

    Про запуск повідомила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, наголосивши, що новий додаток має стати простим і безпечним способом підтвердження віку без розкриття персональних даних. За її словами, онлайн-платформи більше не мають виправдань для відсутності ефективного захисту дітей від шкідливого контенту.

    Технологія дозволяє користувачам довести, що їм виповнилося 18 років, без передачі зайвої інформації сайтам чи соцмережам. Верифікація здійснюється через документи, наприклад паспорт або ID-картку, однак сервіс отримує лише підтвердження віку, а не самі персональні дані.

    Система побудована за принципом «мінімізації даних»: вона не створює централізованих баз і не дозволяє відстежувати користувача між різними платформами. Це один із ключових елементів європейського підходу, який намагається поєднати безпеку дітей і захист приватності.

    Новий додаток є частиною ширшої цифрової стратегії ЄС і тісно пов’язаний із впровадженням Digital Services Act — закону, який зобов’язує великі онлайн-платформи посилювати захист неповнолітніх і зменшувати ризики від шкідливого контенту.

    Бета-тестування технології вже стартувало у п’яти країнах — Данії, Франції, Греції, Італії та Іспанії. Ці держави тестують різні формати використання: від інтеграції у національні цифрові гаманці до запуску окремих додатків. У перспективі рішення планують масштабувати на весь Євросоюз.

    Запуск додатку відбувається на тлі зростаючої стурбованості впливом соціальних мереж на дітей. У Європі дедалі активніше обговорюють обмеження доступу неповнолітніх до платформ. Деякі країни вже розглядають можливість встановлення мінімального віку для користування соцмережами на рівні 13–16 років.

    Європейський парламент також підтримав ідею встановлення єдиного мінімального віку для доступу до соціальних мереж, а остаточні рішення очікуються після рекомендацій експертної групи з безпеки дітей в інтернеті.

    Водночас ця ініціатива вписується у глобальний тренд. Подібні механізми вікової верифікації вже запроваджуються або обговорюються у Великій Британії, США, Австралії та інших країнах. ЄС намагається створити власний стандарт — більш орієнтований на конфіденційність і контроль користувача над даними.

    Експерти зазначають, що проблема перевірки віку в інтернеті довгий час залишалася однією з головних прогалин у цифровому регулюванні. Більшість платформ покладається на самостійне введення дати народження, що не забезпечує реального контролю. Новий додаток має змінити цю практику, запропонувавши єдиний технічний стандарт.

    Водночас ініціатива викликає і дискусії. Частина фахівців звертає увагу на можливі ризики обходу системи, наприклад через використання чужих документів або VPN. Інші наголошують на необхідності чітких гарантій того, що нові інструменти не перетворяться на засіб надмірного контролю за користувачами.

    Попри це, в Єврокомісії підкреслюють: новий додаток — лише перший крок. У майбутньому він має інтегруватися з Європейським цифровим гаманцем (EU Digital Identity Wallet), який стане універсальним інструментом ідентифікації для онлайн-сервісів.

    Таким чином, запуск системи перевірки віку може стати переломним моментом у регулюванні інтернету в Європі. Вперше з’являється реальний механізм, який дозволяє одночасно обмежувати доступ дітей до небезпечного контенту і зберігати приватність користувачів. У поєднанні з можливими віковими обмеженнями для соцмереж це свідчить про поступовий перехід ЄС до більш жорсткої, але технологічно продуманої цифрової політики.

  • Київський ТЦК оприлюднив і видалив заяву військового командира

    Київський ТЦК оприлюднив і видалив заяву військового командира

    Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оприлюднив на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі заяву командира батальйону «Братство» у складі «Спецпідрозділу Тимура» Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

    Публікація містила коментар військового підрозділу щодо методів мобілізації та реакції суспільства на діяльність центрів комплектування. У заяві наголошувалося, що критика та інформаційні кампанії проти територіальних центрів, на думку автора висловлювання, можуть розцінюватися як дії, що шкодять процесу мобілізації.

    У тексті, оприлюдненому на сторінці Київського обласного ТЦК та СП у соціальній мережі Facebook, командир підрозділу висловив жорстку позицію щодо осіб, які перешкоджають мобілізаційним заходам або поширюють відповідний контент в інтернеті. Також він припустив, що у разі загострення ситуації функції мобілізації можуть виконувати не працівники ТЦК та СП, а бойові підрозділи Збройних сил України.

    Після появи публікації в соціальній мережі допис перебував у відкритому доступі близько двох годин. Згодом його було видалено з офіційної сторінки Київського обласного ТЦК та СП у Facebook. Причини видалення повідомлення офіційно не коментувалися.

    Ситуація привернула увагу користувачів мережі та медіа, оскільки публікація містила резонансні формулювання щодо громадянської позиції та інформаційного простору під час воєнного стану. Наразі офіційних додаткових роз’яснень від сторін щодо змісту заяви або обставин її видалення не оприлюднено.

  • НАЗК зацікавилось підприємницькою діяльністю блогерки Ванесси Кривякової, дівчини депутата

    НАЗК зацікавилось підприємницькою діяльністю блогерки Ванесси Кривякової, дівчини депутата

    Українська блогерка Ванесса Кривякова опинилася в центрі нового скандалу. Раніше вона прославилася відео з каструлею на голові, в якому критично висловлювалася щодо відключень електроенергії. Тепер стало відомо, що дівчина є коханою київського депутата Олеся Маляревича.

    За інформацією джерел, після того як на їхні стосунки звернуло увагу НАЗК, пара нібито розірвала відносини. Проте, попри це, у Кривякової продовжують з’являтися значні кошти. Вони йдуть на дорогі сумки, купівлю житла та запуск власного бренду одягу.

    Цей випадок викликав нові дискусії про фінансові потоки, пов’язані з публічними особами та депутатами, а також про прозорість доходів і можливі конфлікти інтересів. Блогерка вже неодноразово потрапляла в епіцентр уваги медіа через свої відео та активність у соцмережах, а тепер її ім’я знову з’явилося у світських та політичних хроніках.

  • Киянка пригрозила викликати ТЦК на сусіда через гучні вечірки

    Киянка пригрозила викликати ТЦК на сусіда через гучні вечірки

    У Києві на Дарниці розгорівся незвичний сусідський конфлікт, який привернув увагу соцмереж. Мешканка одного з будинків пригрозила викликати ТЦК до свого сусіда, який регулярно влаштовує гучні вечірки, не реагуючи на виклики поліції.

    За словами жінки, ситуація впливає на її маленьку дитину: «Дитині рік, і сон у неї дуже чутливий, вона прокидається, плаче. Ми говорили, просили, але після розмов ставало ще гучніше, на зло».

    Її допис викликав жваву дискусію в мережі: частина користувачів підтримала авторку, зазначивши, що стикалися з подібними проблемами, інші ж звинуватили її в неправомірному використанні військової структури для вирішення особистого конфлікту. Обговорювалися також етичні та правові аспекти таких погроз.

    У коментарях люди ділилися власним досвідом боротьби з «гучними» сусідами: від колективних звернень і фіксації порушень до встановлення особистого контролю за шумом. Серед порад – письмові попередження на дверях, залучення власника квартири та консультації з дільничним.

    Історія демонструє, що ефективного та швидкого способу вирішення подібних конфліктів часто немає, а мешканці намагаються шукати альтернативні способи впливу.