Позначка: Софія Київська

  • Удари серед білого дня: Росія змінила тактику атак на Київ

    Удари серед білого дня: Росія змінила тактику атак на Київ

    Російські атаки на Київ дедалі менше нагадують звичний для попередніх років сценарій, коли основна небезпека для столиці припадала на ніч. У вересні повітряні тривоги, вибухи та атаки безпілотників дедалі частіше переривають життя міста вдень. 4 вересня російський дрон знову дістався самого центру столиці — удар стався в історичній частині Києва неподалік Софії Київської.

    Після атаки над центром міста піднявся густий чорний дим. Мер Києва Віталій Кличко повідомив про влучання в нежитлову будівлю, на місце вирушили екстрені служби та медики. Reuters зазначає, що місце удару розташоване неподалік Софійського собору — пам’ятки зі списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Внаслідок атаки також було зруйноване приміщення популярного столичного закладу Zavertailo, про що повідомив його власник.

    Однак значення атаки 4 вересня виходить за межі одного влучання. Київ уже понад тиждень перебуває під практично безперервним тиском російських дронів. Reuters повідомляє про десять днів поспіль атак на українську столицю. Лише 3 вересня внаслідок російського удару по Києву загинула людина, були пошкоджені житлові будинки, а під час попередніх атак того ж дня постраждали шестеро людей.

    Associated Press звертає увагу на помітну зміну характеру російської повітряної кампанії проти столиці. Якщо раніше масовані атаки переважно відбувалися вночі, тепер дрони та ракети загрожують Києву фактично цілодобово. Повітряні тривоги переривають робочий день, навчання, поїздки містом, роботу магазинів і установ. Окремою проблемою стало застосування швидкісних реактивних безпілотників, які роблять загрозу ще менш передбачуваною.

    Саме денні удари істотно змінюють повсякденну реальність столиці. Вночі значна частина людей перебуває вдома і має хоча б відпрацьований алгоритм дій під час тривоги. Вдень сотні тисяч киян перебувають на роботі, в університетах, школах, торговельних центрах, громадському транспорті або просто на вулицях. Через це кожна нова тривога одночасно впливає на величезну кількість людей і роботу міської інфраструктури.

    Показовим став саме удар 4 вересня. Вибух пролунав у центральній частині міста у той час, коли Київ жив звичайним денним життям. Reuters наводить слова очевидців, яких атака застала просто на вулиці. На місце оперативно прибули численні машини швидкої допомоги та рятувальні служби.

    Пізніше президент Володимир Зеленський повідомив і про влучання російського безпілотника в центральну будівлю Служби безпеки України. За повідомленнями міжнародних медіа, внаслідок атаки були поранені п’ятеро людей. Президент заявив про необхідність відповіді Росії на такі удари.

    Будівля СБУ розташована на Володимирській вулиці, 35 — у самому історичному центрі столиці. Таким чином, події 4 вересня вкотре продемонстрували, що російські ударні безпілотники можуть становити небезпеку не лише для околиць або промислових зон, а й для щільно забудованого центрального Києва.

    Водночас із твердженнями про конкретний задум Кремля варто бути обережними. Сам факт переходу до частіших денних атак підтверджують міжнародні агентства, однак цілі російського командування щодо вибору саме такого режиму ударів достеменно невідомі. Тому говорити про нову тактику можна насамперед у сенсі фактичної зміни часу та інтенсивності атак, а не як про офіційно підтверджену нову російську військову доктрину.

    Додаткового міжнародного резонансу подіям у Києві надає те, що нова хвиля ударів відбувається напередодні очікуваних дипломатичних контактів. Представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер готуються до нових контактів із Росією та Україною. Reuters повідомляє, що обговорювався їхній приїзд до Києва в неділю, хоча остаточні деталі української частини поїздки ще узгоджувалися. Водночас джерело агентства стверджувало, що російська сторона намагалася переконати американських представників змінити план і не їхати до української столиці.

    На цьому тлі російські удари по Києву тривають, попри публічні заяви Кремля про можливість мирного врегулювання. Речник Кремля Дмитро Пєсков 4 вересня заявив, що Москва не виключає перспективи домовленості, однак водночас підтвердив незмінність російських вимог до України.

    Для киян же головна зміна вже відчувається без дипломатичних формулювань. Денний час більше не означає відносної паузи між нічними атаками. Загроза може виникнути дорогою на роботу, під час навчання, обіду або звичайної прогулянки центром міста.

    Вересневі атаки показують: Росія посилює цілодобовий тиск на українську столицю. І якщо раніше Київ здебільшого прокидався після важких ночей, тепер повітряна війна дедалі частіше приходить у місто серед білого дня.

  • Як Неллі Куковальська поширювала “русский мир” на руїнах українських святинь, співпрацюючи з Януковичем

    Як Неллі Куковальська поширювала “русский мир” на руїнах українських святинь, співпрацюючи з Януковичем

    Майже 10 років пройшло з моменту, коли керівником заповідника “Софія Київська” знову стала Неля Куковальська. Ставши генеральним директором вона вибудовує свою імперію. Сімейну імперію.

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    Її перший заступник – Вадим Кириленко контролює всю господарську частину діяльності заповідника та реставрацію. Він поставив начальником господарсько-експлутаційного відділу свого родича, який проводить усі закупівлі. Виставково-музейну частину контролює Кіра Петрачек, родичі та подруги якої працюють у неї в підпорядкуванні і якось цікаво списують гроші на нові виставки та усілякі програми. Ще Кіра бере гроші за проведення будь-яких заходів на території заповідника, на свою думку встановлюючи тарифи: безкоштовний та космічний.

    Сама ж Куковальська приймає важливих гостей, на короткій нозі з міністрами, не вилазить із закордонних відряджень, підтягує пожертвування на реставрації, які важко оцінити у реальних грошах, змінила старенький мерседес на новий Лексус.

    Фанатік “русского мира” у серці України-Русі

    Для України Софія Київська — не просто пам’ятка архітектури, внесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Це символ наступності держави України-Русі.

    А тепер уявіть, що у символі української державності править літургія московського патріарха Кирила, що ніби демонструє наступність російської, а не української державності від Київських князів до наших днів.

    Зрозуміло, що такі заходи проводилися, потай, із закриттям храму для відвідувачів. І стався один з них 26 липня 2010 року.

    Сайт Московського патріархату повідомляв, що на заході були присутні “голова Державного комітету у справах національностей та релігій Ю.П. Богуцький, генеральний директор національного заповідника “Софія Київська” Н.М. Куковальська”. Митрополит Київський Володимир звернувся до Гундяєва: “Святійший Владико і отець! Ми щойно разом з Вами, Предстоятелем Руської Православної Церкви, звершили в історичному місці історичну священнодійство. Протягом 18 років ми не мали такої можливості”.

    Звісно, ​​не мали, адже до приходу до влади Віктора Януковича нікому й на думку не спадало насаджувати в Україні “русский мир”, не кажучи вже про проведення служби у Софійському соборі. І тільки завдячуючи пані Куковальська це стало можливим.

    Московський патріарх Кирило, тоді, завершуючи молебень, заявив: “У цьому історичному місці, кафедральному соборі Києва та всієї Русі, ми звершили разом богослужіння… На всьому просторі Святої Русі — одні святині, одні святі та одна Церква». Цей вислів став частиною зусиль з насадження “русского мира” в Україні. І сьогодні ми переживаємо страшні наслідки подібних заяв.

    Але це не перше, і зрозуміло не останній такий випадок. Працюючи на своїх кураторів з ФСБ, у 2009 році Неля Куковальська намагалась викрасти українські святині, під виглядом передачі експонатів заповідника для виставки “Свята Русь” у Луврі. Це, з зрозумілих причин, сталося без узгодження з Мінкультом. Коли до міністерства надійшли офіційні запити від Лувру, чиновники були шоковані.

    Микола Яковина, президент ІКОМОС України, на той момент заступник міністра культури, реагуючи на цей жахливий випадок, заявив, що поведінка Куковальської суперечить принципам професіоналізму та громадянської відповідальності, а також дискредитує процес люстрації.

    Генуезька фортеця

    До складу Національного заповідника «Софія Київська» входять не лише собор, а й інші пам’ятки архітектури у Києві та Генуезька фортеця у Судаку.

    В фортеці Неля Куковальська та Олександр Фарбей, завідувач відділу “Музей Судакська фортеця”, проводили археологічні розкопки. Проте ніхто не ставив знайдених артефактів на облік, через те, що фактично вони були розкрадені.

    Після звільнення Куковальської нове керівництво заповідника спробувало провести перевірку фондів, але Олександр Фарбей їх не допустив, а потім звільнився.

    Коли перевірка нарешті відбулася вона принесла прикри результати. Виявилось, що цілих 8623 одиниці не врахованих експонатів. Здебільшого це були артефакти з розкопок, проведених у період з 1997 по 2012 рік, але також були знайдені й невраховані предмети, виявлені ще у 1965–1973 роках.

    Весь цей матеріал зберігався у перемішку із врахованими експонатами, а нумізматична колекція просто була покладена до бухгалтерського сейфу, до якого мали доступ касири та охоронці музею.

    Після обліку експонатів стало зрозумілим, що всі найбільш коштовні експонати з державних фондів, давно відправили на процвітаючий завдяки Нелі Куковальській – ринок чорної археології.

    Це, безумовно, шокуючий факт: хто міг подумати, що найпрестижніший у країні заповідник продаватиме на чорний ринок предмети, знайдені археологами абсолютно легально та зареєстровані відповідно до правил розкопок?

    Загалом, було втрачено 523 археологічні знахідки. Хоча, напевно значно більше. Ці цифри вражають уяву, а ринкову вартість втраченого навіть важко уявити.

    У ході інтенсивної археологічної діяльності у Криму Неля Куковальська не забувала і своїх кураторів з Росії. Унікальні візантійські свинцеві печатки, молівдовули, знайдені в Фортечній бухті Судака, були передані до Державного Ермітажу, ніби для реставрації. По факту – назавжди.

    Про печатки відомо з археологічних звітів, але переміщення їх документально не оформлене, тож не зрозуміло, як ці предмети перетнули державний кордон України. Зараз молівдовули згадуються в наукових публікаціях як Ермітажі. Досить щедрий “подарунок” пані Куковальської!

    Збагачення Куковальської на “Святій Софії”

    Хоч директор заповідника і підчищає інформацію про себе, але вже у 2010 ЗМІ почали говорити про крадіжки на її оздобленні. “Софія Київська” – одне з тих місць, де можна присвоїти гроші з бюджету країни.

    Генеральний директор заповідника Неля Куковальська добре розуміє цінність свого посту. Де ще вона могла б так часто вживати фразу “Якби було належне фінансування, ми створили б рай!”? Забуваючи додати, що рай би був її персональний і десь в Дубаї.

    До речі, заробляла пані Куковальська не тільки за рахунок держави. Бізнесмени-меценати завжди виявляли особливий інтерес до “Софії Київської”. Тож Куковальська легко грала на меценатських струнах. Вона розповідала, як вдалося отримати 15 мільйонів гривень на реконструкцію, виділених одним із найвідоміших бізнесменів країни. Але цього їй виявилося замало, і вона легко роздула кошторис ще на 25 мільйонів.

    Бюджетні кошти, виділені на реконструкцію у 2010 році, практично не вплинули на зовнішній вигляд заповідника. Не допомагає і потік грошей від меценатів, який не вичерпується. Не дивлячись на те, що всі ці гроші йдуть в карман Нелі Куковальської.

    Для успішного грабунку меценатів Куковальська навіть створила Фонд розвитку національного заповідника “Софія Київська”, який чомусь знаходиться у квартирі її сусідки, поряд із її розкішною квартирою.

    Під опікою її Фонду знаходяться також Кирилівська та Андріївська церкви, Золоті ворота та Судакська фортеця у Криму. Куковальська має величезний вплив у Переяславі-Хмельницькому історико-етнографічному заповіднику.

    Скільки можна вкрасти на імітації реставрації, можна взнати, якщо переглянути кошториси на реставрацію Кирилівської церкви. За документами було витрачено близько 5 мільйонів гривень бюджетних коштів. Але одна з фірм оцінила свої послуги значно дешевше – 500 тисяч гривень. Лише 10% пішло на збереження святині, 90% осіли в кишенях Нелі Куковальської.

    Куковальська купляє собі квартири, автомобілі, а правоохоронні органи, схоже, не дуже переймаються походженням коштів у чиновниці.

    Схематоз з Гостинним двором

    Наступний гучний скандал стався вже у листопаді 2021 року, коли національний заповідник “Софія Київська” мала розпочати роботи зі збереження Гостинного двору (Контрактова площа, 4, Київ).

    Тоді, міністр культури Ткаченко буквально рейдерським чином захопив незавершеного об’єкта будівництва “Гостинний двір”, і використовуючи підроблений “техпаспорт Гостиного двору 1961 року”, “загубив” всього на всього 10 000 кв метрів в центрі Києва!

    “Укрреставрація”, яка вклала мільйони доларів у реконструкцію та будівництво Гостинного двору, але кілька років тому через судові маніпуляції була позбавлена права та можливості завершити роботи, втратили можливість закінчити його, і Ткаченко захопивши його, передав “Гостинний двір” на баланс “Софії Київської”.

    Можете собі тільки уявити, скільки багатомільйонних сум з державного бюджету пішло на будівництво та реконструкцію.“Гостинний двір” перетворився би на “особисту годівницю” міністра культури Олександра Ткаченка та Нелі Куковальської.

    Але концесіонерам завадило Державне бюро розслідувань (ДБР) та Національна поліція які розпочали розслідування щодо дій Фонду державної власності (ФДМУ) та Міністерства культури.

    Однак міністра культури Олександра Ткаченка та генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” Нелю Куковальську ці кримінальні інциденти не турбували.

    29 вересня 2021 року Кабінет міністрів прийняв розпорядження №1182-р про перерозподіл бюджетних коштів, виділених Міністерству культури в державному бюджеті – 2021. У рамках цього розпорядження на “Гостинний двір” має бути виділено за рахунок перерозподілу бюджетних 5 мільйонів гривень.

    Збагачення Куковальської під маскою патріотизму

    Витрати бюджету під час війни викликають особливо гостру реакцію суспільства щодо їх раціональності. Проте бюрократи знаходять способи адаптуватися і знаходять нові сфери діяльності, серед яких культурні проекти займають особливе місце.

    І ось генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська висловлює думка про важливість збереження Софійського собору як символу національної ідентичності і з “патріотичних” міркувань.

    “Якщо ми втратимо Софію, ми втратимо ознаку нашої національної ідентичності. Софія – це ознака нашої нації, це місце, де народжувалась держава”, – каже гендиректор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська, пояснюючи необхідність тендеру майже на 80 млн. гривень на реставрацію покрівлі, конструктивних систем та позолоти куполів Софійського собору.

    Приводом до цього стало обвалення хреста на куполі Софіївського собору у січні 2022 року. Хрест обвалився, не дивлячись на те, що реставрацію його проводили у березні 2021.

    І знову нікого не турбує, що попередній ремонт проведений за керівництва пані Куковальської фактично був лише імітацію, і гроші як завжди, банально вкрали. І потребують ще.

    P.S. Куковальская за даними Вікіпедії 1983 року закінчила будівельний факультет Московський інститут інженерів залізничного транспорту, що ніяк не робить з неї ані музейницю, ані діяча культури. Тим не менш, вона генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» з 2000 року. З невеличкою відпусткою в 3 роки, з 2012 по 2015.

    Не дивлячись на те, що тогочасний міністр культури Михайло Кулиняк пояснив звільнення нецільовим використанням 1,6 мільйона гривень, виділених на археологічні розкопки на території заповідника, а також за розкриття саркофага Ярослава Мудрого та реставрацію мозаїк Михайлівського монастиря без узгодження з Міністерством культури,у 2015, після повторного призначення Неля Куковальська, нині позиціонує себе як “жертва злочинного режиму Януковича”.