Єменські хусити виступили з жорстким ультиматумом до світової спільноти, попередивши про категоричну неприпустимість будь-якого військового втручання у поновлену громадянську війну на боці Саудівської Аравії. Представники підтримуваного Іраном угруповання впевнено заявляють про свою готовність та спроможність вести масштабні бойові дії одночасно на кількох фронтах, якщо якась держава наважиться відкрито приєднатися до сил Ер-Ріяда. Водночас повстанці ведуть тонку дипломатичну гру, намагаючись уникнути прямого зіткнення з Вашингтоном. Високопосадовець хуситів Мохамед аль-Бухайті публічно запевнив американську адміністрацію у повній відсутності намірів атакувати кораблі Сполучених Штатів у стратегічно важливій акваторії Червоного моря. За його словами, контакти з американською стороною відбулися після стрімкого просування повстанців уздовж західного узбережжя Ємену до Баб-ель-Мандебської протоки на початку вересня, причому головним посередником у цих непрямих перемовинах виступив Оман.
Ці дипломатичні маневри підтверджують прагнення угруповання сфокусувати всі свої військові зусилля виключно на головному супротивнику. «Ми підтвердили, що не будемо нападати на Сполучені Штати або будь-яку іншу країну в протоці, за винятком саудівського ворога. Це залишається чинним», – наголосив аль-Бухайті в інтерв’ю зі столиці країни Сани, яка перебуває під повним контролем повстанців. Представники угруповання підкреслюють, що метою їхніх військових операцій є не перекриття судноплавства через Баб-ель-Мандебську протоку, а забезпечення свободи транзиту для всіх міжнародних гравців, окрім саудівських суден. Хусити наполягають, що їхні ракетні удари та атаки безпілотників по території Саудівської Аравії не припиняться доти, доки Ер-Ріяд повністю не зніме багаторічну жорстку блокаду з підконтрольних їм територій та не дозволить вільний рух комерційного транспорту до портів Червоного моря. Лише після виконання цих фундаментальних умов повстанці висловлюють готовність сісти за стіл переговорів.
Усю відповідальність за останній виток кривавої ескалації хусити покладають виключно на сили арабської коаліції. Нова фаза бойових дій спалахнула після авіаційного удару по міжнародному аеропорту Сани, внаслідок якого іранський літак із делегацією повстанців не зміг здійснити посадку. Цим польотом угруповання відкрито намагалося кинути виклик встановленій повітряній та морській блокаді, а після силового зриву рейсу відповіло масованими ударами по саудівських об’єктах. Тим часом на землі розстановка сил продовжує змінюватися на користь єменських повстанців. Вони встановили контроль над значною частиною західного узбережжя, включно зі стратегічним портом Моха, та захопили острови Великий і Малий Ханіш, що суттєво посилило їхній вплив на підступах до ключових морських артерій та підвищило ризики для нафтового експорту Ер-Ріяда. Загострення ситуації вже спровокувало нову гуманітарну катастрофу: майже дев’яносто чотири тисячі мирних жителів були змушені покинути свої домівки, а понад дві тисячі осіб втекли морем до сусіднього Джибуті.
Геополітичні наслідки конфлікту змушують втручатися навіть тих гравців, які традиційно уникають прямої участі у близькосхідних суперечках. Стурбований загрозою для своїх енергетичних постачань, Пекін непублічно звернувся до Тегерана з проханням вплинути на хуситів і запобігти поширенню бойових дій на всі акваторії Червоного моря, оскільки від безпеки цих маршрутів критично залежить китайський імпорт нафти. Проте іранська сторона у відповідь висунула власні глобальні умови, давши чітко зрозуміти, що загальна стабільність у регіоні безпосередньо залежить від припинення ширшого протистояння на Близькому Сході. Таким чином, локальний конфлікт у Ємені продовжує залишатися складною шахівницею, де переплітаються інтереси світових наддержав, а будь-який необережний крок загрожує повномасштабною кризою для всієї світової економіки.
