Golosnovinua.com

Позначка: США

  • Путін і Сі з’їжджаються до Індії: війна проти України розколює БРІКС напередодні ключового саміту

    Путін і Сі з’їжджаються до Індії: війна проти України розколює БРІКС напередодні ключового саміту

    Війна Росії проти України стає одним із головних випробувань для БРІКС напередодні саміту лідерів, який відбудеться 12–13 вересня у Нью-Делі. Розширене об’єднання намагається позиціонувати себе як дедалі впливовішу платформу Глобального Півдня, однак його учасники мають надто різні відносини з Москвою, Вашингтоном і Пекіном, щоб легко виробити спільну позицію щодо найбільших міжнародних конфліктів. Паралельно саміт проходитиме на тлі війни навколо Ірану, нафтової кризи та нового загострення суперництва США й Китаю. Про це повідомляє Associated Press.

    Російський правитель Володимир Путін уже прибув до Нью-Делі вранці 11 вересня. Серед інших ключових учасників очікуються голова КНР Сі Цзіньпін, президент Ірану Масуд Пезешкіан, президент Південної Африки Сиріл Рамафоса, президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі та президент Індонезії Прабово Субіанто. На зустріч також має прибути генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.

    Для господаря саміту — Індії — присутність Путіна створює особливо складний дипломатичний баланс. Нью-Делі десятиліттями підтримує тісні оборонні та економічні відносини з Москвою, але водночас дедалі активніше співпрацює зі Сполученими Штатами, Європою, Японією та Австралією. Саме тому Індія від початку повномасштабної війни уникає прямого приєднання до західного курсу щодо Росії та регулярно закликає до переговорів і дипломатичного врегулювання. Associated Press зазначає, що війна в Україні вже продемонструвала межі можливостей Нью-Делі балансувати між конкуруючими центрами сили.

    Енергетичний фактор робить цей баланс ще складнішим. Росія залишається одним із головних постачальників нафти для Індії. У липні 2026 року частка російської сировини в індійському нафтовому імпорті сягнула рекордних 50,83%, або приблизно 2,47 млн барелів на добу. Таким чином, понад половину імпортованої Індією нафти того місяця забезпечувала саме Росія. Залежність від російських поставок додатково зросла через проблеми з поставками з Близького Сходу.

    Вашингтон, своєю чергою, посилює тиск на країни, які купують російські енергоресурси. У Сенаті США вже пройшов законопроєкт, який дозволяє запроваджувати тарифи до 100% проти великих імпортерів російської нафти. Серед країн, яких потенційно може зачепити цей механізм, називають саме Індію та Китай. Документ ще має пройти Палату представників, однак для Нью-Делі навіть сама перспектива таких заходів стає додатковим аргументом не дозволити БРІКС перетворитися на відверто антиамериканський союз.

    Це одна з ключових відмінностей між Індією та Китаєм. Пекін значно охочіше використовує БРІКС як майданчик для просування альтернативи західним політичним та фінансовим структурам. Індія також виступає за реформування світових інституцій та більшу вагу Глобального Півдня, але прагне зберігати стратегічну автономію й не хоче опинитися у блоці, який сприйматиметься як прямий противник США та Європи.

    Саме тому війна проти України є для БРІКС дуже незручним питанням. Росія є одним із засновників об’єднання і одночасно державою, яка веде найбільшу війну в Європі з часів Другої світової. Китай зберігає тісні політичні й економічні зв’язки з Москвою. Індія продовжує купувати російську нафту, але не хоче псувати стратегічне партнерство із Заходом. Інші держави БРІКС також мають власні зовнішньополітичні інтереси, через що сформувати жорстку спільну позицію практично неможливо.

    Додатково саміт відбувається в момент, коли США намагаються відновити дипломатичний трек щодо російсько-української війни. Американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер нещодавно провели переговори спочатку в Москві з Путіним, а потім у Києві з Володимиром Зеленським. Суттєвого прориву досягнути не вдалося: головні вимоги України та Росії залишаються несумісними, зокрема щодо територій та майбутньої системи безпеки.

    Зеленський 10 вересня повідомив, що тристоронніх переговорів за участю України, Росії та посередника до російських парламентських виборів 18–20 вересня не очікується. Водночас контакти між Києвом та Вашингтоном продовжуються. Отже, Путін прибуває на саміт БРІКС у момент, коли дипломатичний процес формально поновився, але реального прориву поки немає.

    Проте Україна — не єдине питання, здатне розколоти саміт. Ще гострішим випробуванням стала війна навколо Ірану. Тегеран увійшов до БРІКС у 2024 році, але його відносини з Об’єднаними Арабськими Еміратами різко погіршилися після початку нинішнього конфлікту. ОАЕ після іранських ракетних ударів у серпні призупинили торговельні та фінансові операції з Тегераном. Кремль уже визнав, що суперечності між двома державами ускладнюють підготовку спільної декларації саміту.

    Це особливо важливо, оскільки БРІКС ухвалює рішення на основі консенсусу. У травні міністрам закордонних справ держав об’єднання вже не вдалося погодити спільну заяву через суперечності між Іраном та ОАЕ. Тепер Індія спробує знайти формулювання, з яким погодяться обидві сторони.

    Ситуація на Близькому Сході також напряму зачіпає економічні інтереси Індії. Війна фактично паралізувала значну частину перевезень через Ормузьку протоку, один із ключових маршрутів світової торгівлі нафтою, а Brent піднялася вище $100 за барель. Для Індії, яка сильно залежить від імпорту енергоносіїв, подорожчання нафти створює тиск на рупію, інфляцію та торговельний баланс. 11 вересня індійська валюта продовжила падіння саме на тлі стрибка нафтових цін.

    Не менш важливою подією саміту стане приїзд Сі Цзіньпіна. Це його перший візит до Індії за сім років. Пекін і Нью-Делі намагаються поступово стабілізувати відносини після кривавих зіткнень на спірному гімалайському кордоні у 2020 році. Китайське МЗС уже підтвердило підготовку двосторонньої зустрічі Сі та Нарендри Моді під час саміту.

    При цьому фундаментальні суперечності між двома азійськими гігантами нікуди не зникли. Індія обмежує частину китайських інвестицій із міркувань безпеки, Пекін стримано ставиться до передачі індійським компаніям окремих технологій, а прикордонна проблема залишається невирішеною. Тому зближення Моді та Сі радше є спробою керувати суперництвом, а не ознакою появи нового стратегічного союзу.

    Ще одна велика тема Нью-Делі — фінансова незалежність БРІКС від Заходу. Країни обговорюють збільшення розрахунків у національних валютах та створення платіжних механізмів, менш залежних від долара і західної банківської системи. Індія перед самітом навіть запропонувала пов’язати цифрові валюти центральних банків держав БРІКС для прискорення транскордонних платежів.

    Однак Нью-Делі підкреслює, що не йдеться про створення спільної валюти чи пряму заміну долара. Реалізацію проєкту ускладнюють різні фінансові системи, недовіра між окремими країнами та навіть відсутність нормальних фінансових відносин між деякими членами. У цьому сенсі фінансова тема повторює головну проблему всього БРІКС: об’єднання швидко збільшується, але разом із кількістю учасників зростає і кількість суперечностей.

    Статус Саудівської Аравії також залишається показовим. AP описує розширений БРІКС як об’єднання 11 держав, однак Reuters уточнює, що Ер-Ріяд досі формально не прийняв повне членство і бере участь у роботі об’єднання на нижчому рівні. На саміт у Нью-Делі має приїхати міністр закордонних справ Саудівської Аравії Фейсал бін Фархан.

    У підсумку саміт 12–13 вересня має показати, чи здатен розширений БРІКС бути чимось більшим за майданчик для спільних фотографій та декларацій. Організація представляє величезну частину населення світу, контролює значну частку енергетичних ресурсів і претендує на більший вплив у міжнародних інституціях. Але війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, суперництво Індії та Китаю і різне ставлення учасників до США демонструють межі цієї єдності.

    Для Путіна Нью-Делі стане можливістю показати, що Росія, попри санкції та майже п’ятирічну повномасштабну війну, не перебуває в міжнародній ізоляції. Для Сі Цзіньпіна — нагодою посилити роль Китаю в Глобальному Півдні. А для Нарендри Моді головним завданням буде значно складніша гра: залишити Росію партнером, поступово домовлятися з Китаєм, захищати економічні інтереси Індії та водночас не дозволити БРІКС перетворитися на союз, спрямований проти Заходу.

  • «Зробив би все так само»: Трамп відмовився шкодувати про війну з Іраном, яка б’є по його рейтингах

    «Зробив би все так само»: Трамп відмовився шкодувати про війну з Іраном, яка б’є по його рейтингах

    Президент США Дональд Трамп заявив, що не шкодує про рішення розпочати військову кампанію проти Ірану, попри затягування конфлікту, зростання цін на енергоносії та ризики для Республіканської партії напередодні проміжних виборів до Конгресу. В інтерв’ю Fox News американський лідер сказав, що за аналогічних обставин ухвалив би те саме рішення, а також знову спрогнозував завершення війни одразу після виборів у листопаді.

    «Я не вірю в слово “жаль”. Завжди можна трохи поставити собі запитання. Якби мені довелося зробити це знову, я зробив би все точно так само», — заявив Трамп в ефірі програми The Ingraham Angle, відповідаючи на запитання ведучої Лори Інгрем про політичну ціну війни.

    Президент США також відкинув припущення, що тривалий конфлікт деморалізував частину його прихильників, серед яких ще до початку війни були сильні ізоляціоністські настрої. На думку Трампа, його виборці, навпаки, підтримують курс адміністрації.

    «Я думаю, вони дуже пишаються тим, що я не дозволяю Ірану мати ядерну зброю», — заявив глава Білого дому. При цьому Іран ядерної зброї не має і наполягає, що його програма зі збагачення урану має мирний характер. Одним із заявлених Вашингтоном завдань війни Трамп називає саме ослаблення ядерних можливостей Тегерана.

    Американсько-ізраїльська кампанія проти Ірану розпочалася 28 лютого 2026 року. Тегеран відповів ударами по Ізраїлю та державах Перської затоки, на території яких розташовані американські військові об’єкти. За даними Reuters, унаслідок американських та ізраїльських ударів по Ірану, а також бойових дій у Лівані загинули тисячі людей, мільйони були змушені залишити домівки.

    Особливо примітною стала ще одна фраза Трампа. Він знову заявив, що очікує завершення війни після проміжних виборів до Конгресу США.

    «Все закінчиться одразу після виборів», — сказав президент.

    Проміжні вибори відбудуться 3 листопада і визначать контроль над Палатою представників та Сенатом. Республіканці зараз мають вузькі більшості, а зростання невдоволення війною та економічними проблемами перетворюється для партії Трампа на дедалі серйозніший ризик.

    Сам Трамп звинувачує Іран у спробі вплинути на американські вибори. За його версією, Тегеран зацікавлений у поразці республіканців, оскільки очікує м’якшої політики від демократів.

    При цьому в тому самому інтерв’ю президент зробив ще одну показову заяву. Коли ведуча запитала, чому він не погоджується на заклики прихильників жорсткішої лінії завдати по Ірану ще масштабніших ударів, Трамп допустив, що одним із факторів можуть бути саме вибори.

    «Можливо, я не роблю цього через вибори», — сказав він.

    Таким чином, президент фактично визнав, що внутрішньополітична ситуація може впливати щонайменше на масштаби подальшої ескалації.

    Причини для занепокоєння у республіканців справді є. Опитування Reuters/Ipsos, завершене наприкінці серпня, показало, що роботу Трампа на посаді президента схвалюють лише 33% американців — це один із найнижчих показників за всю його політичну кар’єру. Війну проти Ірану підтримували 36% опитаних. Водночас 71% американців були незадоволені тим, як президент справляється зі зростанням вартості життя.

    Ще гірший для Білого дому результат дало окреме опитування Reuters/Ipsos на початку вересня. Лише 25% американців заявили, що вважають війну з Іраном вартою її ціни. За рівнем підтримки затяжного конфлікту ці показники вже порівнюють із суспільним ставленням до воєн США в Афганістані та Іраку.

    Одним із найвідчутніших наслідків війни для пересічних американців стали ціни на пальне. Бойові дії, обмеження судноплавства через Ормузьку протоку та атаки на нафтову інфраструктуру суттєво скоротили постачання сировини з регіону.

    11 вересня Brent подорожчала до приблизно $108,44 за барель, а американська WTI — до $103,17. За тиждень нафта додала майже 13%, а обидва ключові сорти вперше з травня можуть завершити тиждень вище $100 за барель. Одночасно середня ціна дизельного пального у США перевищила $6 за галон — рекордний показник.

    Ринок особливо нервує через ситуацію в Ормузькій протоці. До війни через цей маршрут проходила приблизно п’ята частина світових потоків нафти та газу. Хоча судноплавство повністю не припинилося, потоки залишаються істотно нижчими за довоєнні рівні. Нові атаки на танкери лише посилюють побоювання щодо постачання.

    На цьому тлі заявлена Трампом перспектива швидкого завершення війни дедалі сильніше розходиться з оцінками частини його власної адміністрації.

    The Wall Street Journal повідомила, що віцепрезидент Джей Ді Венс, держсекретар Марко Рубіо та інші високопосадовці обговорювали з президентом сценарій, за якого Іран здатний продовжувати спротив роками. За найбільш песимістичного розвитку подій конфлікт може тривати до завершення другого президентського терміну Трампа — тобто до січня 2029 року.

    Причина — здатність Тегерана адаптуватися до американського військового й економічного тиску. Зокрема, 10 вересня стало відомо, що Іран відновив обмежене виробництво балістичних ракет із компонентів, які залишилися в його розпорядженні. Частина виробництва переміщена на підземні об’єкти.

    Затяжна війна створює проблеми й для американських військових ресурсів. Reuters Breakingviews повідомляв, що високопоставлені військові попереджали міністра оборони Піта Гегсета про дефіцит критично важливих боєприпасів і перенапруження військ. Пентагон на 2027 рік запросив оборонний бюджет у $1,5 трлн, серед іншого для фінансування операцій проти Ірану та поповнення виснажених запасів ракет і боєприпасів.

    Вашингтон одночасно посилює економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що адміністрація наступного тижня оголосить санкції проти неназваного великого банку за зв’язки з Іраном. Від початку війни Білий дім уже розширив обмеження проти нафтового, транспортного, фінансового та оборонного секторів Тегерана.

    Сам Трамп, однак, демонструє, що змінювати ключовий курс не збирається. Попри зростання нафтових цін, падіння рейтингу, неоднозначне ставлення американців до війни та попередження власних радників про можливий багаторічний конфлікт, президент публічно наполягає: рішення про початок кампанії було правильним.

    Тепер політичний тест для цієї позиції настане вже за кілька тижнів. Якщо високі ціни на пальне, інфляційні ризики та невдоволення війною збережуться до 3 листопада, іранська кампанія може стати одним із ключових факторів проміжних виборів. І саме тоді стане зрозуміло, чи поділяють американські виборці впевненість Трампа в тому, що він «зробив би все так само».

  • Нафта вже понад $100, у морі атакують судна: Радбез ООН збирається через нову кризу на Близькому Сході

    Нафта вже понад $100, у морі атакують судна: Радбез ООН збирається через нову кризу на Близькому Сході

    Рада Безпеки ООН у четвер, 10 вересня, проведе чергове засідання щодо ситуації на Близькому Сході на тлі різкого загострення війни за участю США та Ірану, нової хвилі атак на судноплавство в Перській затоці та стрімкого подорожчання нафти. Початок засідання запланований на 15:00 за нью-йоркським часом — це 22:00 за Києвом. В офіційному календарі ООН зустріч позначена як 10219-те засідання Ради Безпеки з питання «Ситуація на Близькому Сході».

    Саме формулювання порядку денного залишається широким, тому ООН не називає зустріч окремим «екстреним засіданням щодо Ірану». Однак вона відбувається у момент, коли іранська криза фактично стала одним із головних факторів безпеки для всього регіону. Лише цього тижня протистояння США та Ірану знову різко загострилося: сторони обмінялися ударами по суднах, а Іран повідомив про атаку одразу на десять кораблів поблизу Ормузької протоки після того, як американські сили потопили п’ять іранських нафтових танкерів. Reuters назвав це найбільшою хвилею ударів по судноплавству від початку нинішньої війни.

    Напруження швидко вийшло далеко за межі безпосередньо американо-іранського протистояння. За даними Reuters, Іран також здійснив ракетну атаку на американську військову базу в Йорданії. Йорданська сторона заявляла, що перехопила 18 із 20 ракет і що жертв вдалося уникнути. Одночасно єменські хусити, яких вважають союзниками Тегерана, посилили атаки на територію Саудівської Аравії та енергетичну інфраструктуру регіону.

    Окремим фронтом стала боротьба навколо судноплавства. Ормузька протока є одним із ключових морських маршрутів для світової торгівлі нафтою та газом. До нинішньої війни через неї проходила приблизно п’ята частина глобальних поставок цих енергоресурсів. Через військову ескалацію потоки вже суттєво скоротилися, а страх нових атак змушує трейдерів, перевізників і страхові компанії закладати у ціни дедалі більшу премію за ризик.

    Ринок відреагував майже миттєво. 10 вересня Brent подорожчала приблизно на 5% і піднімалася до $106,60 за барель, тоді як американська WTI сягала $101,21. Це найвищі рівні за кілька місяців. Причиною нового стрибка Reuters називає атаки на танкери, загрози для Ормузької протоки й ризик поширення ударів на ширшу енергетичну інфраструктуру Перської затоки.

    Таким чином, засідання Ради Безпеки проходить уже не просто на тлі локального воєнного протистояння. Наслідки конфлікту безпосередньо відчувають глобальні фінансові та сировинні ринки. Зростання нафтових котирувань посилює інфляційні ризики для США, Європи та держав Азії. На цьому тлі 10 вересня американські фондові індекси також опинилися під тиском: дорогі енергоносії наклалися на вищу, ніж очікувалося, виробничу інфляцію у США.

    Додаткового напруження ситуації додала заява президента США Дональда Трампа щодо іранських ядерних об’єктів. 10 вересня він повідомив, що Вашингтон помітив активність на об’єкті, який американська сторона називає Pickaxe Mountain, поблизу ядерного комплексу в Натанзі. Трамп попередив Тегеран, що США можуть завдати нового удару, якщо вважатимуть ці дії загрозливими. Іран наполягає, що його ядерна програма має мирний характер.

    Ядерне питання в ці дні взагалі повернулося в центр дискусій у системі ООН. Вранці 10 вересня, ще до вечірньої зустрічі щодо Близького Сходу, Рада Безпеки запланувала окреме засідання з питань нерозповсюдження, пов’язане з комітетом, створеним резолюцією 1737 щодо Ірану. Цей комітет відповідає за контроль санкцій, які стосуються іранської ядерної та ракетної програм.

    Санкційний механізм став предметом гострої суперечки між членами Радбезу. Велика Британія, Франція та Німеччина у 2025 році активували так званий механізм snapback, після чого низка попередніх санкцій ООН проти Ірану була відновлена. Росія і Китай оскаржують правомірність цієї процедури й наполягають, що відповідні обмеження мали остаточно припинити дію. Західні члени Ради Безпеки займають протилежну позицію та вважають санкційний комітет чинним.

    Ще один важливий сигнал надійшов 9 вересня від Міжнародного агентства з атомної енергії. Рада керуючих МАГАТЕ проголосувала за передачу питання щодо Ірану до Ради Безпеки ООН через недостатню співпрацю Тегерана з розслідуванням походження слідів урану на незадекларованих об’єктах. За повідомленням Associated Press, це стало першим подібним рішенням щодо Ірану приблизно за два десятиліття. Резолюцію підтримали 23 держави, проти виступили Росія, Китай і Нігер, ще вісім країн утрималися.

    Західні держави окремо звертають увагу на запаси високозбагаченого урану в Ірані. Перед масштабними ударами по іранських ядерних об’єктах МАГАТЕ оцінювало запас урану, збагаченого до 60%, приблизно у 440,9 кг. Це рівень, який суттєво перевищує потреби більшості цивільних програм, але все ще нижчий від приблизно 90%, що вважається збройовим рівнем. Тегеран категорично заперечує намір створити ядерну зброю та заявляє, що його програма має виключно мирний характер.

    Паралельно санкційний тиск продовжує зростати. Велика Британія 8 вересня опублікувала законодавство про посилення обмежень проти Ірану. Нові правила передбачають розширення торговельних і фінансових заборон та відновлення низки секторальних санкцій, які були послаблені після ядерної угоди 2015 року. Лондон пояснює рішення необхідністю тиску на Тегеран через ядерну програму.

    Сам Іран тим часом намагається пом’якшити удар по власній економіці та морській торгівлі. У четвер Тегеран оголосив про тимчасове скасування 10-відсоткового збору для іноземних суден, які перевозять нафту, газ та інші енергетичні товари до або з Ірану. Такий крок має знизити вартість перевезень у ситуації, коли американська морська блокада та військові ризики різко ускладнили іранський експорт.

    Однак дипломатичний вихід із конфлікту поки не проглядається. У червні США та Іран уже домовлялися про припинення атак і повернення до переговорів щодо режиму судноплавства в Ормузькій протоці. Домовленість мала стати основою для ширшого врегулювання, однак у наступні місяці вона почала руйнуватися через взаємні звинувачення, суперечки щодо контролю над протокою, нафтових санкцій та ядерної програми.

    Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш раніше неодноразово закликав Вашингтон і Тегеран повернутися до припинення вогню та дипломатії. Він попереджав, що нова велика ескалація може мати непередбачувані наслідки не лише для Близького Сходу, а й для світової економіки та міжнародної безпеки.

    Тепер увага буде прикута до того, що скажуть члени Ради Безпеки після 22:00 за Києвом. Особливо важливими стануть позиції США, Росії, Китаю, Франції та Великої Британії — п’яти постійних членів із правом вето. Історія попередніх засідань показує глибокий розкол: Вашингтон і його європейські союзники звинувачують Іран у порушеннях ядерних зобов’язань і дестабілізації регіону, тоді як Москва та Пекін критикують американські удари й санкційний тиск та наполягають на поверненні до переговорів.

    При цьому головний ризик уже виходить далеко за межі дипломатичної суперечки. Якщо атаки на танкери, нафтові об’єкти чи порти триватимуть, ціна конфлікту дедалі сильніше відчуватиметься поза Близьким Сходом — від вартості пального і транспорту до інфляції та цін на товари. Brent вище $100 стала одним із найбільш очевидних сигналів того, що регіональна війна знову перетворюється на глобальну економічну проблему.

  • Росія знову вдарила по заводу «Олейна» в Дніпрі: Філатов вказав на американський слід

    Росія знову вдарила по заводу «Олейна» в Дніпрі: Філатов вказав на американський слід

    Російські війська вранці 10 вересня знову атакували підприємство харчової промисловості в самому Дніпрі — олійноекстракційний завод міжнародної агрокорпорації Bunge, пов’язаний із виробництвом популярної соняшникової олії «Олейна». За інформацією міського голови Бориса Філатова, по підприємству було завдано два удари. Поблизу виникла пожежа, згоріли 12 легкових автомобілів і два мікроавтобуси, були пошкоджені мережі, а комунальним службам довелося залучити важку техніку для ліквідації наслідків.

    Мер Дніпра окремо звернув увагу на те, який саме об’єкт опинився під вогнем. За його словами, йдеться не про абстрактне «підприємство харчової промисловості», а про добре відомий містянам завод «Олейна», який уже неодноразово зазнавав російських атак. Філатов також наголосив на зв’язку підприємства з Bunge та закликав українські державні структури активніше пояснювати міжнародним партнерам, що російські удари завдають шкоди великому західному бізнесу, який продовжує працювати в Україні.

    Уточнення щодо Bunge тут важливе. Компанію часто називають американською, оскільки її корпоративна штаб-квартира розташована в районі Сент-Луїса, штат Міссурі, а акції торгуються на Нью-Йоркській фондовій біржі. Водночас юридично Bunge Global SA має зареєстрований офіс у Женеві, Швейцарія. Тож точніше говорити про міжнародну аграрну корпорацію зі штаб-квартирою у США.

    В Україні Bunge працює з 2002 року і залишається одним із великих гравців агропромислового сектору. На офіційному сайті компанія називає себе одним із провідних переробників олійних культур та експортерів зернових і рослинних олій в Україні. Їй належать або під її управлінням перебувають олійноекстракційні потужності в Дніпрі, Миколаєві, Вінниці та Харківській області, а також зернові й олійні термінали та елеватори. «Олейна» залишається одним із ключових споживчих брендів Bunge на українському ринку.

    Дніпровський завод розташований на вулиці Князя Ярослава Мудрого. Офіційні матеріали Bunge підтверджують, що підприємство займається виробництвом і фасуванням рослинної олії, а також випуском шроту. Саме тому удар припав не по військовому виробництву, а по об’єкту цивільної харчової промисловості.

    Нинішня атака особливо привертає увагу через те, що цей самий завод уже зазнав масштабних пошкоджень на початку року. 5 січня російські безпілотники вдарили по підприємству Bunge у Дніпрі. Тоді наслідки були настільки масштабними, що близько 300 тонн рослинної олії вилилося на міські дороги. Комунальники засипали проїжджу частину піском і спеціальними сумішами, а рух на Набережній довелося обмежувати на кілька діб.

    Після тієї атаки міністр закордонних справ Андрій Сибіга прямо заявив, що не вважає влучання випадковим. За його словами, російські війська вже намагалися атакувати цей об’єкт раніше, а удари по підприємствах американського бізнесу в Україні мають системний характер.

    Саме цей контекст робить повторний удар 10 вересня значно резонанснішим. Якщо січневу атаку українська дипломатія вже називала навмисною, то нове влучання у той самий цивільний завод посилює питання про те, чи намагається Москва систематично тиснути на іноземні компанії, які не залишили український ринок після початку повномасштабної війни.

    Філатов звернув увагу і на ще одну деталь — незадовго до нового удару Дніпро відвідав американський сенатор-демократ Річард Блюменталь. Міський голова заявив, що політик побував і на підприємстві «Олейна». Офіційні матеріали самого Блюменталя підтверджують його поїздку до Дніпра наприкінці серпня — це був перший візит члена Конгресу США до міста з початку повномасштабної війни. Сенатор відвідав військовий госпіталь і зустрічався з представниками міста, однак у його офіційному оприлюдненому звіті окремий візит саме на завод Bunge не деталізований. Тому цю частину історії коректно подавати саме як заяву Філатова.

    При цьому Блюменталь уже публічно говорив саме про удари по американському бізнесу в Україні. 27 серпня Forbes із посиланням на його пресконференцію повідомляв, що сенатор заявив: приблизно половина американських компаній, які працюють в Україні, зазнали суттєвих пошкоджень внаслідок російських ракетних чи дронових атак. Він наполягав, що американський бізнес має активніше звертатися до адміністрації президента США та Конгресу і вимагати посилення тиску на Москву.

    За даними Американської торговельної палати, які наводив Forbes, понад половина компаній-членів організації зазнали пошкоджень або руйнувань своїх об’єктів від початку повномасштабного вторгнення. Блюменталь називав атаки на західний бізнес не випадковими відхиленнями ракет або дронів, а повторюваними ударами, які завдають компаніям мільйонних збитків.

    І Bunge — далеко не єдиний відомий приклад.

    У лютому цього року російська ракета влучила у фабрику Mondelēz International у Тростянці на Сумщині, де, серед іншого, виробляють продукцію під брендом Oreo. За даними Reuters, виробничу будівлю було пошкоджено, але загиблих не було. Це стало вже другим серйозним ударом по фабриці Mondelēz після початку повномасштабної війни: об’єкт значно постраждав у 2022 році, згодом його поступово відбудували й відновили виробництво.

    У червні 2025 року російський удар пошкодив офіс Boeing у Києві, а в липні того самого року ракети влучили в підприємство американського виробника електроніки Flex у Мукачеві. За інформацією Forbes, материнська компанія інвестувала в цей український актив близько $65 млн. Ці приклади регулярно наводяться українськими посадовцями, коли вони говорять про наслідки війни для західних інвесторів.

    Сам Bunge, попри війну, не залишив Україну. Компанія й у вересні продовжує набирати працівників на свої підприємства, зокрема у Вінниці та Харківській області. На українській сторінці корпорації досі вказані виробничі активи в Дніпрі та інших регіонах. Це важливий контекст, оскільки Росія атакує не покинуті промислові майданчики, а частину діючої української харчової та аграрної інфраструктури.

    Після ранкового удару 10 вересня комунальні служби Дніпра працювали на місці влучання, відновлюючи пошкоджені мережі та розчищаючи територію. Філатов повідомляв, що комунальники розраховують завершити основні роботи протягом кількох годин, а рух транспорту на постраждалій ділянці — відновити до вечора.

    При цьому нинішня атака відбулася на тлі загального посилення російських ударів по Дніпропетровщині. У ніч та вранці 10 вересня російська армія понад 20 разів атакувала три райони області дронами, артилерією та авіаційними бомбами. На Криворіжжі та Нікопольщині були поранені люди, пошкоджені житлові будинки, навчальний заклад та інша цивільна інфраструктура. За даними місцевої влади, сили ППО знищили над областю 24 безпілотники.

    Новий удар по Bunge важливий не лише через збитки конкретного підприємства. Він укладається у значно ширшу картину атак на українську логістику, виробництво продуктів харчування та іноземні інвестиції. Після січневого влучання підприємство вже пережило масштабне пошкодження, яке фактично вплинуло навіть на рух транспорту у великому місті. Тепер Росія знову атакувала ту саму промислову локацію.

    І саме тому Філатов цього разу наполягає: у міжнародній комунікації важливо називати не лише тип пошкодженого об’єкта, а й його власника. Адже коли російська зброя вдруге за рік прилітає у завод глобальної корпорації зі штаб-квартирою в США, це вже історія не лише про черговий удар по Дніпру, а й про реальні ризики для західного бізнесу, який продовжує працювати та інвестувати в Україну під час війни.

  • «Винні США»: чоловік Лорак повторив тези Кремля про війну і нарвався на жорстку реакцію

    «Винні США»: чоловік Лорак повторив тези Кремля про війну і нарвався на жорстку реакцію

    Чоловік Ані Лорак, іспанець Ісаак Віджраку, який позиціонує себе як духовний наставник і wellness-практик, несподівано взявся пояснювати причини російсько-української війни. У своєму Instagram він поширив відео з версією, за якою відповідальність за вторгнення Росії фактично перекладається на США та розширення НАТО. Публікація швидко викликала обурення користувачів, які нагадали автору про російську окупацію Криму, бойові дії на Донбасі з 2014 року та злочини російських військових після початку повномасштабного вторгнення.

    Як повідомляє ТСН, у ролику, яким поділився Віджраку, стверджувалося, що після розпаду Радянського Союзу начебто була укладена домовленість, за якою НАТО не мало просуватися на схід. Далі автори цієї версії пов’язують розширення Альянсу зі США і подають дії Росії як своєрідну реакцію на наближення НАТО до її кордонів. Віджраку дав зрозуміти, що погоджується з таким поясненням, хоча й зазначив, що це одна з версій подій.

    Однак саме цей аргумент потребує суттєвого уточнення.

    Документи початку 1990-х справді свідчать, що під час переговорів про об’єднання Німеччини американські, німецькі та інші західні політики говорили радянському керівництву про нерозширення військової юрисдикції НАТО на схід. Зокрема, 9 лютого 1990 року держсекретар США Джеймс Бейкер у розмові з Михайлом Горбачовим використав відому формулу про те, що юрисдикція сил НАТО не просунеться «ані на дюйм» на схід. Розсекречені матеріали підтверджують існування таких політичних запевнень.

    Але переговори того періоду відбувалися насамперед навколо майбутнього об’єднаної Німеччини та статусу території колишньої НДР. Жодного міжнародного договору, який назавжди забороняв би НАТО приймати країни Центральної та Східної Європи, сторони не підписали. У фінальному договорі про об’єднання Німеччини були закріплені конкретні обмеження щодо розміщення іноземних військ і ядерної зброї на території колишньої НДР, але загальної заборони на майбутнє розширення Альянсу там немає. На це вказують і документи НАТО.

    Отже, історики досі дискутують про зміст і політичну вагу усних запевнень 1990–1991 років, але твердження про існування «підписаної угоди», яку США нібито просто порушили, є некоректним.

    Ще одна теза поширеного чоловіком Лорак ролика полягає в тому, що Росія нібито не мала територіальних претензій до України й була змушена реагувати лише після того, як перспектива українського членства в НАТО стала для Москви неприйнятною. Ця версія суперечить хронології подій.

    Російська агресія проти України почалася у 2014 році. У березні того року Генеральна асамблея ООН підтвердила територіальну цілісність України у міжнародно визнаних кордонах і заявила про недійсність так званого кримського «референдуму», після якого Москва оголосила півострів частиною Росії. ООН закликала держави не визнавати будь-яку зміну статусу Криму.

    Надалі Росія підтримувала збройні формування на сході України, а 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабне вторгнення з території РФ, окупованого Криму та Білорусі.

    2 березня 2022 року Генеральна асамблея ООН переважною більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка прямо назвала дії Російської Федерації агресією проти України та вимагала негайно припинити застосування сили і безумовно вивести російські війська з української території.

    Україна при цьому не була і на момент вторгнення не стала членом НАТО. Тож формулювання про Росію, яка нібито «захищалася від НАТО» шляхом вторгнення на територію держави, що не входила до Альянсу, не відповідає фактичному міжнародно-правовому статусу сторін.

    Окремо Віджраку, за повідомленням ТСН, підтримав тезу про те, що Москва начебто не прагнула українських територій. Однак уже сама анексія Криму 2014 року суперечить цьому твердженню. А після повномасштабного вторгнення Москва оголосила російськими ще й окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. ООН ці спроби анексії не визнає, а міжнародна спільнота продовжує розглядати ці території як частину України.

    Не вписується в поширену Віджраку версію й Будапештський меморандум 1994 року.

    Україна, яка після розпаду СРСР мала на своїй території один із найбільших ядерних арсеналів світу, приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна держава. Росія, США та Велика Британія натомість підтвердили зобов’язання поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, а також утримуватися від загрози силою чи її застосування проти територіальної цілісності та політичної незалежності держави. Верховна Рада у зверненні до 30-річчя документа прямо зазначила, що Росія ці зобов’язання порушила.

    Особливо гостро користувачі відреагували на спробу пояснювати російське вторгнення геополітичними претензіями до США, нагадуючи про те, хто безпосередньо заходив зі зброєю до українських міст.

    Одним із символів злочинів російських військ стала Буча. Після відступу російських сил навесні 2022 року там були виявлені тіла цивільних.

    Моніторингова місія ООН з прав людини задокументувала в Бучі загибель щонайменше 73 цивільних під час перебування міста під контролем російських військ та перевіряла ще понад сотню повідомлень про вбивства. У ширшому дослідженні Київської, Чернігівської та Сумської областей ООН документувала свавільні страти та напади на цивільних з боку російських військ. Експерти ООН заявили, що є серйозні ознаки того, що задокументовані свавільні страти можуть становити воєнний злочин умисного вбивства.

    Тут, однак, є важливе юридичне уточнення до вихідної публікації ТСН. Формулювання, що «дії росіян у Бучі офіційно визнано геноцидом», потребує конкретизації. Верховна Рада України визнавала дії Росії та її збройних сил геноцидом українського народу. Водночас міжнародні структури, зокрема ООН, у своїх доповідях щодо конкретних убивств у Бучі використовують юридичні категорії можливих воєнних злочинів, свавільних страт та умисних убивств. Остаточна кваліфікація геноциду в міжнародному праві має окремий і дуже високий поріг доказування.

    Сам Віджраку, як пише ТСН, застеріг, що поширена ним інтерпретація є лише однією з версій і з нею можуть не погоджуватися. Він також закликав дивитися на історичний контекст війни. Проте саме детальний історичний контекст і робить картину значно складнішою за запропоновану схему «США розширили НАТО — Росія була змушена атакувати».

    У коментарях під публікацією чоловіка Лорак користувачі звертали увагу саме на це. Вони нагадували, що американські війська не окуповували українські міста, тоді як російські сили перетнули міжнародно визнаний кордон України, захоплювали населені пункти та продовжують завдавати ударів по українській території. Інші закликали Віджраку перевіряти історичні факти перед поширенням політичних пояснень війни.

    Ісаак Віджраку — іспанець, який відомий передусім як wellness- і духовний практик. У публічному просторі він регулярно з’являється разом з Ані Лорак. Фотографії пари на російських світських і музичних заходах публікувалися ще з 2023–2024 років.

    Новий допис Віджраку фактично вивів його далеко за межі звичної тематики духовних практик. І хоча кожен має право на власну оцінку міжнародної політики, твердження про причини війни можна перевіряти за документами.

    Ці документи показують: юридичної угоди, яка забороняла НАТО приймати східноєвропейські держави, не існувало; Україна не була членом НАТО в лютому 2022 року; Росія окупувала Крим ще у 2014-му; Генасамблея ООН назвала повномасштабні дії Москви агресією та вимагала вивести російські війська; а Росія ще 1994 року підтвердила зобов’язання поважати українські кордони.

    Тому версія, яку підтримав чоловік Ані Лорак, залишає за кадром саме ті факти, без яких пояснювати походження найбільшої війни в Європі за десятиліття неможливо.

  • «Зброя без слідів»: НАТО зірвало таємну операцію російських субмарин біля Шпіцбергена

    «Зброя без слідів»: НАТО зірвало таємну операцію російських субмарин біля Шпіцбергена

    У віддалених арктичних водах біля норвезького архіпелагу Шпіцберген навесні 2026 року розгорнулася операція, подробиці якої західні країни кілька місяців не розкривали. За даними Reuters, Велика Британія, Норвегія та США відстежили російські підводні сили, які нібито тренувалися застосовувати нову секретну технологію проти критично важливих підводних кабелів. Її особливістю, за словами західних чиновників, мала бути можливість виводити інфраструктуру з ладу так, щоб не залишати очевидних слідів причетності Москви. Російським суднам і підводним апаратам зрештою не дали завершити навчання.

    Про нові деталі Reuters повідомило 10 вересня, посилаючись на двох західних посадовців, знайомих з перебігом операції. Саме це застереження є принциповим: точна конструкція «секретної зброї», її назва, принцип роботи та реальні можливості публічно не розкриваються. Російське Міністерство оборони на запит агентства щодо інциденту не відповіло, тоді як Кремль раніше неодноразово заперечував звинувачення у підготовці диверсій проти країн НАТО. Тому йдеться про дані західних джерел Reuters, а не про технічні характеристики системи, підтверджені незалежно.

    За інформацією агентства, операцію проводило Головне управління глибоководних досліджень Міністерства оборони Росії — структура, відома за російською абревіатурою ГУГД або англійською GUGI. Підрозділ спеціалізується на роботі на великих глибинах і вже давно перебуває під особливою увагою західних розвідок через інтерес до підводних кабелів, трубопроводів та іншої інфраструктури на морському дні.

    У квітні британський міністр оборони Джон Гілі вже повідомляв про масштабну російську операцію в Північній Атлантиці. За його словами, вона включала російський ударний підводний човен класу «Акула» та одночасне розгортання двох спеціалізованих субмарин GUGI. Для стеження за ними Велика Британія залучила фрегат, авіацію та близько 500 військовослужбовців. Британські літаки провели в небі понад 450 годин, а військовий корабель пройшов кілька тисяч морських миль. Операція тривала більше місяця.

    Тоді Лондон публічно говорив про російську активність біля критичної підводної інфраструктури, однак не розкривав найважливіших деталей. Лише тепер Reuters стверджує, що одним із районів протистояння були води біля Шпіцбергена, до операції долучалися США, а росіяни моделювали застосування нової технології, призначеної для пошкодження підводних комунікацій.

    У центрі уваги опинилися два волоконно-оптичні кабелі, які з’єднують Шпіцберген із материковою Норвегією. Кожен маршрут простягається приблизно на 1400 кілометрів, а на окремих ділянках кабелі лежать на глибині до 2700 метрів. Саме ними передають величезні масиви даних із супутникової станції SvalSat, розташованої на архіпелазі. Reuters називає її найбільшою у світі супутниковою наземною станцією такого типу та зазначає, що вона входить до мережі NASA Near Space Network.

    Оператор Space Norway пояснює, що система складається з двох фізично розділених кабелів і працює з 2004 року. Вони забезпечують не лише звичайний інтернет для мешканців Шпіцбергена, але й роботу державних структур, наукових установ, аеропорту та космічної інфраструктури. Самі кабелі мають товщину приблизно 2–3 сантиметри, містять по вісім пар оптоволокон і захищені сталевим армуванням.

    Наскільки серйозними можуть бути наслідки диверсії такого типу, у НАТО пояснюють масштабами залежності сучасного світу від морського дна. За даними Альянсу, понад 95% міжнародного інтернет-трафіку передається через підводні кабелі, а близько 1,3 мільйона кілометрів таких ліній забезпечують фінансові транзакції орієнтовною вартістю $10 трлн щодня. Тому атака на кабель може бути значно небезпечнішою, ніж просто тимчасова відсутність інтернету в окремому регіоні.

    Російська активність у цьому районі особливо насторожує союзників через його географію. Між Шпіцбергеном та материковою Норвегією лежить так званий Bear Gap — важливий морський простір, через який російські атомні субмарини з баз на Кольському півострові можуть виходити у напрямку Атлантики. За оцінкою джерела Reuters, у разі прямого загострення між Росією та НАТО ця зона може набути критичного військового значення.

    Норвезький міністр оборони Торе Сандвік заявив Reuters, що спільна операція мала продемонструвати Москві: союзники бачать її дії і не дозволять працювати непомітно. За його словами, будь-яка спроба атакувати критичну інфраструктуру буде виявлена і матиме наслідки. Водночас Осло наголошує, що подальша ескалація на Крайній Півночі не відповідає інтересам жодної зі сторін.

    Особливу увагу GUGI привертає не вперше. У квітневій спільній заяві Великої Британії, Норвегії та Нідерландів в ОБСЄ британська сторона прямо заявляла, що підрозділи цього управління створені для спостереження за підводною інфраструктурою у мирний час і можуть готуватися до її пошкодження у разі конфлікту. Серед пов’язаних із GUGI засобів Лондон називав, зокрема, розвідувальне судно «Янтар». У червні 2025 року Велика Британія внесла саме Головне управління глибоководних досліджень Міноборони РФ до санкційного списку.

    Підводна лінія до Шпіцбергена вже переживала серйозний інцидент. 7 січня 2022 року одна з двох гілок вийшла з нормального режиму роботи через пошкодження на ділянці за 130–230 кілометрів від Лонг’їра. Зв’язок із материком тоді не зник завдяки резервній лінії, а Space Norway пізніше відновила пошкоджений кабель. Причина інциденту на той момент публічно встановлена не була. Тому пов’язувати саме цей випадок із Росією без додаткових доказів неправильно.

    Зростання занепокоєння підводними диверсіями вже змусило НАТО значно посилити патрулювання. У січні 2025 року Альянс запустив місію Baltic Sentry після серії інцидентів із кабелями та трубопроводами у Балтійському морі. Для спостереження використовують фрегати, морську патрульну авіацію та безпілотні системи. За даними Reuters із посиланням на компанію Windward, лише у Північному морі кількість випадків, коли судна повільно рухалися над або поблизу чутливої підводної інфраструктури, торік зросла на 52% — до 13 079. Експерти розглядають систематичне картографування таких об’єктів як потенційну підготовку до дій у майбутньому.

    Тема Арктики тим часом дедалі активніше переходить із площини віддаленого військового планування у реальні операції НАТО. Наприкінці серпня — на початку вересня Велика Британія, Норвегія та США провели тристоронні навчання Operation Atlantic City на норвезькому острові Ян-Маєн. Вони проходили з 26 серпня до 4 вересня у рамках посиленої активності НАТО Arctic Sentry та мали перевірити здатність союзників діяти у складних умовах Крайньої Півночі.

    При цьому твердження про нібито територіальну суперечку Росії та Норвегії безпосередньо за Шпіцберген потребує уточнення. Архіпелаг є частиною Королівства Норвегія, а її суверенітет міжнародно визнаний. Шпіцбергенський договір 1920 року водночас надає громадянам і компаніям держав-учасниць, серед яких Росія, певні рівні права на господарську діяльність. Москва має поселення та економічну присутність на архіпелазі, а між сторонами виникають розбіжності щодо трактування прав у прилеглих морських просторах. Однак суверенітет Норвегії над самим архіпелагом офіційно не є предметом територіального спору.

    Нові подробиці Reuters показують, чому саме підводна інфраструктура перетворюється на один із найбільш чутливих елементів протистояння Росії та НАТО. Кабелі складно постійно охороняти на сотнях і тисячах кілометрів морського дна, а встановити винуватця пошкодження значно складніше, ніж у разі відкритої ракетної або повітряної атаки. Саме тому заяви про російську технологію, здатну завдавати шкоди «без відбитків пальців», викликали таку увагу на Заході.

    Водночас головна деталь цієї історії залишається засекреченою: що саме побачили союзники біля Шпіцбергена і як мала працювати нова система. Джерела Reuters відмовилися розкривати принцип її дії. Достовірно відомо лише те, що Велика Британія офіційно підтверджувала масштабне стеження за російськими підводними силами навесні, Норвегія підтверджує спільну операцію із союзниками, а Reuters тепер пов’язує її з навчаннями поблизу критичних кабелів Шпіцбергена та участю США. Самі кабелі, за даними агентства, внаслідок операції не постраждали.

     

  • Трамп пообіцяв американцям по $5000 за перемогу республіканців: на «дивіденд» знадобиться $1,35 трлн

    Трамп пообіцяв американцям по $5000 за перемогу республіканців: на «дивіденд» знадобиться $1,35 трлн

    Президент США Дональд Трамп зробив одну з найгучніших економічних обіцянок нинішньої кампанії перед проміжними виборами до Конгресу. Виступаючи 9 вересня на республіканському з’їзді в Далласі, він заявив, що кожен повнолітній громадянин Сполучених Штатів отримає по 5000 доларів, якщо Республіканська партія збереже контроль одночасно над Палатою представників і Сенатом після виборів 3 листопада. Президент уже придумав для потенційної виплати назву — «Trump dividend», або «дивіденд Трампа». Про це повідомляє Reuters.

    Трамп представив ідею як своєрідний розподіл між громадянами результатів економічної політики своєї адміністрації. За його словами, принцип має нагадувати виплату дивідендів успішною компанією своїм акціонерам. Президент заявив, що через економічні успіхи країни готовий виплатити кожному дорослому громадянину США 5000 доларів, якщо республіканці переможуть в обох палатах Конгресу. Єдину конкретну умову щодо використання грошей Трамп сформулював одразу: отримані кошти повинні бути витрачені всередині Сполучених Штатів.

    «Якщо республіканці переможуть, ви переможете разом із нами й отримаєте 5000 доларів», — заявив Трамп під час виступу. Водночас президент не пояснив, яким саме чином адміністрація планує організувати настільки масштабну програму, хто конкретно відповідатиме критеріям отримувача, коли можуть надійти гроші і звідки федеральна влада візьме необхідне фінансування. CBS News також зазначає, що Трамп не сказав, чи планує звертатися до Конгресу із законопроєктом щодо виплат.

    І саме сума робить цю обіцянку особливо масштабною. За оцінкою Reuters, у США проживає приблизно 270 млн повнолітніх людей. Якщо по 5000 доларів отримають усі вони, загальна вартість програми становитиме близько 1,35 трлн доларів. Це не одноразова невелика податкова пільга, а одна з найбільших потенційних програм прямих грошових виплат населенню в історії країни.

    Втім, президент США не може просто розпорядитися виплатити понад трильйон доларів із федеральної скарбниці лише своєю заявою. Конституція США встановлює, що гроші з казначейства можуть витрачатися лише на підставі асигнувань, передбачених законом. Congressional Research Service та офіційна Constitution Annotated наголошують: федеральні кошти не можуть бути виплачені без відповідного законодавчого дозволу. Тому для реалізації такого «дивіденду» практично неминучою стає участь Конгресу — саме того Конгресу, контроль над яким Трамп зараз намагається зберегти за республіканцями.

    Приклад подібного механізму американці вже бачили під час пандемії COVID-19. У березні 2020 року ухвалений Конгресом і підписаний Трампом CARES Act передбачив прямі виплати до 1200 доларів на дорослого та додаткові кошти на дітей для громадян із відповідним рівнем доходу. Пізніше були ще два раунди виплат. Але принципова різниця полягає в тому, що вони були прямо передбачені федеральними законами: Конгрес схвалив правила, виділив кошти, після чого Міністерство фінансів та IRS організували виплати.

    Є й інший ризик. Масштабні прямі виплати можуть посилювати споживчий попит і, за певних економічних умов, створювати додатковий інфляційний тиск. CBS нагадує, що економісти досі дискутують про роль пандемічних стимулів 2020–2021 років у подальшому зростанні американських цін. Для нинішньої кампанії ця тема особливо чутлива, оскільки саме інфляція, вартість життя та ціни на енергоносії залишаються серед проблем, які турбують виборців.

    Цікаво й те, що це вже не перша ідея Трампа щодо прямого «дивіденду» американцям. У листопаді 2025 року Білий дім заявляв, що президент налаштований на виплату американцям по 2000 доларів за рахунок доходів від мит. Тоді адміністрація також вивчала можливі механізми реалізації такого плану. Нинішня пропозиція значно амбітніша — йдеться вже про 5000 доларів для кожного дорослого громадянина.

    Обіцянка пролунала не на звичайному передвиборчому мітингу. Республіканці зібралися 9–10 вересня в American Airlines Center у Далласі на незвичний для американської політики захід — перший спеціальний загальнонаціональний партійний з’їзд, присвячений саме проміжним виборам. Зазвичай масштабні конвенції партії проводять у роки президентських виборів, однак цього разу команда Трампа вирішила використати формат для мобілізації прихильників за два місяці до голосування.

    Reuters зазначає, що промова Трампа тривала приблизно годину і 45 хвилин. Президент фактично поставив самого себе в центр кампанії, хоча його імені в бюлетенях у листопаді не буде. Він закликав прихильників голосувати так, ніби балотується особисто, розповідав про досягнення своєї адміністрації та різко атакував демократів. Пропозиція виплатити по 5000 доларів стала найбільш несподіваним економічним елементом виступу.

    Для Республіканської партії ставки справді величезні. На виборах переобираються всі 435 місць у Палаті представників, а також 35 місць у Сенаті. За підрахунками Reuters, демократам достатньо отримати чистий приріст у три місця, щоб повернути більшість у Палаті представників. У Сенаті їхнє завдання складніше: для здобуття більшості потрібно додатково виграти чотири місця.

    Причому ще кілька місяців тому позиції республіканців у Сенаті виглядали набагато комфортніше. Тепер AP пише, що боротьба за верхню палату стала значно конкурентнішою. Серед причин — невдоволення частини виборців економічною ситуацією, падіння популярності Трампа і наслідки міжнародних криз. Республіканцям доводиться захищати позиції не лише в традиційно конкурентних штатах, а й у тих, які раніше вважалися відносно безпечними.

    Reuters серед ключових перегонів називає Аляску, Айову, Мен, Мічиган, Нью-Гемпшир, Північну Кароліну, Огайо, Техас і Джорджію. Особлива увага прикута до Техасу, де демократ Джеймс Таларіко змагається з республіканцем Кеном Пакстоном, а також до Північної Кароліни та Огайо. У таких умовах навіть кілька несподіваних результатів здатні змінити баланс сил у Вашингтоні.

    Саме тому обіцянка «дивіденду Трампа» має очевидне політичне значення. Президент прямо прив’язав отримання грошей громадянами до результату голосування: виплата, за його словами, з’явиться лише в разі перемоги республіканців одночасно в Палаті представників та Сенаті. Це дає Трампу надзвичайно простий передвиборчий меседж — контроль республіканців над Конгресом він намагається пов’язати не лише з політичною програмою, а буквально з потенційними 5000 доларами в кишені виборця.

    Проте станом на ранок 10 вересня «дивіденд Трампа» залишається політичною обіцянкою, а не затвердженою державною програмою. Немає ухваленого Конгресом закону про такі виплати, не оголошено офіційного джерела фінансування, не оприлюднені критерії отримання коштів і строки їх виплати. Сам Трамп поки назвав лише суму, коло отримувачів — повнолітні громадяни США — та вимогу витратити кошти всередині країни. Тож питання не лише в тому, чи переможуть республіканці 3 листопада, а й у тому, чи зможе адміністрація після виборів знайти понад трильйон доларів і провести відповідне рішення через Конгрес.

  • Астрологиня в матеріалах справи: екс-посолка розкрила шоковану реакцію США на арешт та відставку Єрмака

    Астрологиня в матеріалах справи: екс-посолка розкрила шоковану реакцію США на арешт та відставку Єрмака

    Гучний корупційний скандал, що завершився відставкою та кримінальним переслідуванням колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака, викликав серйозне занепокоєння та нерозуміння у вищих політичних колах Сполучених Штатів Америки. Американські партнери, для яких підозрюваний багато років залишався головною контактною особою від української влади, були відверто спантеличені як самим фактом вручення підозри, так і специфічними деталями оприлюднених матеріалів слідства. Колишня посолка України у США Ольга Стефанішина розкрила подробиці того, як за океаном сприйняли раптове падіння одного з найвпливовіших посадовців держави.

    Спантеличеність стратегічних партнерів
    Відставка високопосадовця відбулася всього через кілька тижнів після завершення складних міжнародних переговорів у Женеві, де сторони детально обговорювали стратегічний «мирний план», що складався з двадцяти восьми пунктів. Протягом тривалого часу саме він повністю закривав так званий американський трек, маючи прямий доступ до найвищих кабінетів у Вашингтоні. Його раптове усунення з посади на тлі серйозних корупційних звинувачень створило певний вакуум у комунікації та змусило американських дипломатів шукати пояснень щодо подальшого політичного курсу офіційного Києва.

    «Він насправді був тією людиною, яка підіймала слухавку і телефонувала секретарю Рубіо, і секретар Рубіо розмовляв з ним. І в цьому моменті, коли відбуваються такі події, звичайно, дуже багато було питань», – сказала Стефанішина.

    Астрологія в матеріалах кримінального провадження
    Окремий резонанс серед західних союзників викликали безпрецедентні матеріали негласних слідчих розшукових дій, оприлюднені представниками Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Під час судових засідань слідчі продемонстрували листування колишнього очільника Офісу президента з езотерикинею на ім’я Вероніка Анікієвич, більш відомою під псевдонімом «Вероніка Феншуй». Згідно з версією сторони обвинувачення, ці записи прямо вказують на те, що астрологиня мала безпосередній вплив на ухвалення ключових державних рішень та призначення високопосадовців. Якщо українське суспільство сприйняло цю інформацію переважно з іронією, то американські посадовці поставилися до доказів прокурорів із максимальною серйозністю, намагаючись з’ясувати реальний статус цієї особи в системі державного управління.

    «Ми всі в Україні посміялися з цього, обговорили. Це треш, угар тощо. Але в Америці цю інформацію розглядають як частину судового процесу і як те, в чому звинувачують Єрмака. Тому що ця інформація прозвучала з вуст прокурора. І тому було багато запитань», – розповіла експосолка.

    Хронологія арешту та багатомільйонна застава
    Нагадаємо, що офіційну підозру у справі про махінації навколо елітного будівництва під Києвом правоохоронні органи оголосили 11 травня 2026 року. Розслідування виявило масштабні зловживання, що стали підставою для жорстких запобіжних заходів. Вже 14 травня слідчий суддя ухвалив рішення про відправлення підозрюваного під варту, визначивши при цьому альтернативу у вигляді застави колосального розміру – 140 мільйонів гривень. Перебування посадовця в слідчому ізоляторі виявилося нетривалим, оскільки 18 травня він вийшов на волю після повного внесення визначеної судом багатомільйонної суми, продовжуючи фігурувати в кримінальному провадженні як головний підозрюваний.

     

  • Шокуючий реверанс Трампа: президент США відкрито підтримав ультраправих Німеччини після перемоги на виборах

    Шокуючий реверанс Трампа: президент США відкрито підтримав ультраправих Німеччини після перемоги на виборах

    Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп публічно привітав ультраправу партію «Альтернатива для Німеччини» («АдГ») із тріумфом на виборах до ландтагу федеральної землі Саксонія-Ангальт, які відбулися 6 вересня. Американський лідер відкрито пов’язав успіх правопопулістів із масштабним суспільним обуренням через міграційну політику офіційного Берліна та висловив переконання, що цей радикальний рух стрімко набирає сили в Європі.

    Гасло MGGA та демонстративна підтримка популістів

    У своєму виступі глава Білого дому дав зрозуміти, що уважно стежить за політичними процесами в європейських країнах і солідаризується з місцевими євроскептиками.

    «Вау, у популістської партії в Німеччині була дійсно успішна ніч», – написав Дональд Трамп на своїй сторінці у соціальних мережах у середу, 9 вересня.

    Президент США вирішив не називати німецьку партію прямо, однак контекст його заяви не залишив жодних сумнівів щодо адресата привітань. За словами очільника Вашингтона, виборці та прихильники цієї політичної сили просто втомилися від «абсолютно жахливих правил у сфері імміграції».

    «Вони знаходяться на підйомі і більше не будуть цього терпіти», – підкреслив американський президент.

    Наприкінці свого повідомлення Дональд Трамп використав скорочення «MGGA!!!», яке за прямою аналогією з його власним фірмовим гаслом розшифровується як заклик «Зробимо Німеччину знову великою». Цікаво, що ще в ніч підрахунку бюлетенів він оприлюднив скриншот із попередніми даними голосування в Саксонії-Ангальт, де чітко фіксувалося впевнене лідерство ультраправих.

    Обурення в Бундестазі та вимога жорсткої відповіді

    Подібні компліменти з-за океану на адресу німецьких праворадикалів викликали хвилю гострого несприйняття серед провідних політичних сил Німеччини. Перший парламентський керуючий справами фракції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПГ) у бундестазі Дірк Візе заявив, що публічні привітання глави Сполучених Штатів викликають крайнє нерозуміння. Політик наголосив, що агресивна тарифна та торговельна політика нинішнього очільника Білого дому завдає потужних ударів по експортній німецькій економіці, тоді як місцеві популісти закривають на це очі.

    «І АдГ сидить у нього на колінах», – заявив Дірк Візе під час коментаря журналістам.

    Представник соціал-демократів окремо звернувся до канцлера Федеративної Республіки Німеччина Фрідріха Мерца із закликом не мовчати та під час найближчої зустрічі з американським президентом чітко й жорстко озвучити позицію Берліна щодо неприпустимості подібного політичного втручання.

    Зближення праворадикалів із Вашингтоном

    Після офіційного повернення Дональда Трампа до Білого дому в січні 2025 року контакти між німецькими ультраправими та представниками нової американської влади вийшли на безпрецедентно тісний рівень. Співголова «АдГ» Аліс Вайдель неодноразово називала Трампа взірцем для наслідування, а партійні функціонери були присутні на заходах під час інавгурації у Вашингтоні.

    Подальший розвиток ця співпраця отримала в лютому 2025 року, коли віцепрезидент США Джей Ді Венс провів особисту зустріч із лідеркою партії на полях Мюнхенської конференції з безпеки. Тоді американський віцепрезидент публічно виступив проти німецького «брандмауера» – принципової відмови системних демократичних партій від будь-яких коаліцій з ультраправими. Такі заяви тоді спричинили значний резонанс і хвилю критики в європейських дипломатичних колах. Наразі американська адміністрація продовжує впроваджувати масові депортації нелегалів усередині своєї країни, регулярно використовуючи міграційні труднощі європейських країн для виправдання власного жорсткого курсу.

  • Провал путінського бліцкригу: російські генерали благають перенести дату окупації Донбасу на тлі катастрофічних втрат

    Провал путінського бліцкригу: російські генерали благають перенести дату окупації Донбасу на тлі катастрофічних втрат

    Політичне керівництво Російської Федерації продовжує вимагати від своєї армії повної окупації Донецької області до кінця 2026 року, проте військове командування ворога просить відтермінувати цей дедлайн щонайменше до 31 березня 2027 року. Загарбники вже п’ятнадцять разів переносили терміни остаточного захоплення регіону, так і не досягнувши жодних стратегічних чи оперативних успіхів на полі бою. Про ці панічні настрої в лавах противника повідомив заступник керівника Офісу президента Павло Паліса під час офіційної зустрічі українського військового командування з американськими переговірниками Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером.

    Ситуація на східному фронті залишається вкрай важкою, але українська оборона змушує ворога платити безпрецедентну ціну за кожен метр просування. Російські окупаційні війська застосовують тактику м’ясних штурмів, стираючи власні підрозділи заради мінімальних територіальних здобутків. За інформацією Офісу президента, йдеться про сотні вбитих та важкопоранених загарбників за кожен пройдений квадратний кілометр української землі. Такі катастрофічні втрати особового складу та бронетехніки роблять виконання політичних наказів Кремля фізично неможливим у встановлені терміни, що й змушує російських генералів просити про чергове відтермінування.

    Зустріч із представниками Сполучених Штатів Америки стала важливим майданчиком для демонстрації реального стану справ на лінії бойового зіткнення. Українська сторона детально поінформувала партнерів про виснаження наступального потенціалу російської армії та підкреслила критичну важливість збереження стабільної військово-технічної підтримки. Американські делегати змогли наочно переконатися, що розпіарений російський наступ загруз в ешелонованій обороні Збройних сил України, а амбіції Москви розбиваються об стійкість українських захисників.

    Окрему увагу під час переговорів приділили технологічному протистоянню в повітрі. Павло Паліса розповів союзникам про активну розробку новітніх вітчизняних засобів для боротьби з російськими безпілотниками, які оснащені реактивними двигунами. При цьому український посадовець акцентував на абсолютній технологічній імпотенції російського військово-промислового комплексу, який неспроможний самостійно створювати сучасні зразки озброєння та повністю залежить від тіньового імпорту і допомоги країн-вигнанців.

    «І тут у росіян знову немає жодного власного технологічного прориву: ані конструкція, ані двигун не є їхніми розробками. Вони не розробили нічого – взяли готове у тих, хто їм це передав. І ми чудово знаємо, хто саме», – наголосив заступник керівника Офісу президента.

    Відповіддю на ці загрози стає симетричний технологічний розвиток українських оборонних спроможностей. Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат підтвердив, що вітчизняні реактивні дрони-перехоплювачі вже розроблені інженерами. Наразі головне завдання полягає у проведенні фінальних етапів випробувань, після чого почнеться активне масштабування виробництва та набуття Силами оборони відповідних спроможностей. Це дозволить суттєво посилити захист неба над прифронтовими та тиловими регіонами, позбавивши ворога його інструментів повітряного терору.