Golosnovinua.com

Позначка: супутникові знімки

  • Ураження аеродрому «Маріновка»: Супутникові знімки підтвердили влучання по місцях базування фронтових бомбардувальників Су-34

    Ураження аеродрому «Маріновка»: Супутникові знімки підтвердили влучання по місцях базування фронтових бомбардувальників Су-34

    На супутникових знімках військового аеродрому «Маріновка», розташованого у Волгоградській області РФ, зафіксовано наслідки високоточного удару українськими крилатими ракетами «Нептун».

    Аналіз супутникових даних підтвердив, що удари припали безпосередньо по двох майданчиках для стоянки авіаційної техніки.

    Деталі супутникового моніторингу та оцінка уражень:

    • Підтвердження за знімками Sentinel: Порівняльний аналіз супутникових знімків системи Sentinel від 28 жовтня 2026 року показує, що на уражених позиціях систематично перебували російські фронтові бомбардувальники Су-34.
    • Точність влучання: Отримані кадри свідчать, що ураження було завдано саме по штатних місцях паркування літаків, а не по порожніх ділянках або другорядній інфраструктурі аеродрому, що підтверджує високу точність наведення ракет.
    • Попередні наслідки: На місцях влучань зафіксовано сліди пожеж та руйнувань. Наразі триває деталізація ступеня пошкодження або повного знищення самих бойових бортів Су-34.

    Контекст

    Аеродром «Маріновка» є одним із ключових передових майданчиків базування тактичної авіації ПКС РФ у Волгоградській області. Звідси російські Су-34 регулярно здійснюють вильоти для завдання ударів керованими авіабомбами (КАБ) по позиціях ЗСУ та цивільній інфраструктурі України.

  • Пожежу на російському НПЗ видно з космосу: з’явилися супутникові знімки після удару дронів

    Пожежу на російському НПЗ видно з космосу: з’явилися супутникові знімки після удару дронів

    У Росії після нічної атаки безпілотників спалахнула масштабна пожежа на Новокуйбишевському нафтопереробному заводі в Самарській області. Супутники зафіксували густу хмару чорного диму над підприємством, яке виробляє, зокрема, реактивне паливо для російської військової авіації. Через сильне задимлення наразі неможливо встановити точні масштаби руйнувань.

    Про це 30 жовтня повідомили журналісти проєкту «Схеми» Радіо Свобода, які оприлюднили супутникові знімки компанії Planet Labs.

    На фотографіях із космосу видно, що значну частину території Новокуйбишевського НПЗ накрила щільна хмара чорного диму. Це свідчить про масштабну пожежу, яка тривала на момент супутникової зйомки.

    Водночас дим закриває промислові установки та інші об’єкти підприємства, тому журналісти поки не можуть визначити, які саме виробничі ділянки зазнали пошкоджень.

    Наразі також немає підтверджених даних про знищення конкретного обладнання, обсяги втрат або повну зупинку роботи заводу.

    Перші повідомлення про атаку на Новокуйбишевськ з’явилися вранці 30 жовтня.

    Місцеві жителі розповідали про вибухи та роботу російської протиповітряної оборони. Згодом у соціальних мережах почали поширювати фотографії й відеозаписи великих стовпів диму над промисловою зоною міста.

    Про пожежу на території нафтопереробного заводу повідомляли російський незалежний ресурс ASTRA та українські моніторингові канали Exilenova+ і Supernova+.

    За даними відкритих джерел, у Самарській області оголосили загрозу атаки безпілотників, а роботу місцевого аеропорту тимчасово обмежували.

    Згодом інформацію про масштабне займання підтвердили супутникові знімки Planet Labs.

    Окремо українська компанія Fire Point заявила, що атаку на підприємство здійснили Сили оборони України із застосуванням її безпілотників.

    Водночас на момент появи супутникових фотографій офіційного повідомлення українського військового командування з детальними результатами удару не було.

    Новокуйбишевський нафтопереробний завод є одним із великих підприємств нафтової галузі Росії. Він розташований у Самарській області та входить до структури державної нафтової компанії «Роснефть».

    Його проєктна потужність становить приблизно 8,8 мільйона тонн переробки нафти на рік.

    Підприємство виготовляє широкий асортимент нафтопродуктів, зокрема автомобільний бензин, дизельне паливо, бітум, нафтовий кокс та авіаційне пальне.

    Особливе значення має виробництво реактивного палива, яке може використовуватися російською військовою авіацією.

    Саме тому нафтопереробна інфраструктура залишається важливим об’єктом у контексті забезпечення російських збройних сил паливом.

    Пошкодження виробничих установок або систем транспортування нафти потенційно може впливати на обсяги переробки та постачання нафтопродуктів.

    Проте конкретний вплив нинішнього удару на роботу Новокуйбишевського НПЗ поки оцінити неможливо.

    Для встановлення масштабів пошкоджень необхідні додаткові супутникові знімки після завершення пожежі та розсіювання диму.

    Це дозволить порівняти стан промислових об’єктів до й після атаки, визначити можливі осередки ураження та оцінити характер руйнувань.

    Російські нафтопереробні підприємства неодноразово ставали цілями атак безпілотників на тлі повномасштабної війни проти України.

    Подібні удари можуть впливати не лише на виробництво пального, а й на логістику, ремонтні витрати та стабільність роботи окремих підприємств.

    Водночас поява масштабної пожежі не обов’язково означає, що завод повністю припинив виробництво. Це залежить від того, які саме установки постраждали та наскільки серйозними виявилися пошкодження.

    Станом на 30 жовтня супутникові знімки підтверджують масштабну пожежу та сильне задимлення Новокуйбишевського НПЗ після нічної атаки дронів. Проте точні місця ураження, розмір збитків та наслідки для виробництва реактивного палива ще залишаються невідомими.

  • Приватні супутники на війні, як комерційні космічні дані стали частиною системи розвідки та спостереження України

    Приватні супутники на війні, як комерційні космічні дані стали частиною системи розвідки та спостереження України

    Наприкінці травня 2026 року чотири російські військові супутники змінили орбітальне положення так, щоб опинитися в тій самій орбітальній площині, що й ICEYE-X36 — комерційний радіолокаційний супутник фінської компанії ICEYE. Саме цей апарат привернув увагу не випадково, дані ICEYE використовуються Україною для військового спостереження. Про маневри російських супутників у червні повідомив британський Royal United Services Institute (RUSI).

    Що саме означало це зближення і які цілі мали російські апарати, публічно не встановлено. RUSI розглядав кілька можливих пояснень — від демонстрації можливостей та спостереження за супутником до потенційного втручання в його роботу. Сам факт маневрування не доводить наміру атакувати ICEYE-X36. Але сама ситуація показує, наскільки змінився статус комерційних супутників.

    Формально ICEYE-X36 — приватний космічний апарат. Однак його дані можуть безпосередньо використовуватися для військових рішень. Для противника це означає, що частиною воєнної інфраструктури стають не лише державні розвідувальні системи, а й приватні супутники та компанії, які постачають із них інформацію.

    19 січня 2026 року ICEYE оголосила про розширення співпраці з українським Міністерством оборони. За повідомленням компанії, українська сторона отримала розширений доступ до високодетальних SAR-знімків її супутникового угруповання для постійного спостереження та ухвалення тактичних рішень. Отже, комерційний супутник у цій системі — це вже не просто камера на орбіті. Це джерело даних, яке може бути включене в процес військового спостереження та ухвалення рішень.

    Але щоб зрозуміти, як Україна опинилася в цій системі і чому доступ до комерційних супутникових даних став для неї таким важливим, потрібно повернутися на кілька років назад — до американської системи GEGD, перших контрактів із приватними операторами та поступового переходу від окремих супутникових знімків до постійного використання комерційної космічної розвідки.

    Архітектура доступу до даних з орбіти

    GEGD створювався задовго до повномасштабної війни. Це програма NGA, яка дозволяє державним та іноземним користувачам отримувати комерційні геопросторові дані, придбані урядом США. Оператор платформи — Maxar. Склад постачальників у відкритому документі NGA не розписаний. Для України GEGD став одним зі способів отримувати комерційні супутникові знімки в межах американського державного доступу.

    У березні 2025 року американська сторона обмежила Україні доступ до GEGD — платформи, через яку державні користувачі отримували придбані США комерційні супутникові дані. Українські акаунти в системі було відключено. Це сталося на тлі ширшого перегляду американської підтримки України. Відключення відбулося 7 березня. У заяві того дня Maxar повідомила, що уряд США тимчасово призупинив українські акаунти в GEGD і що інші контракти компанії не змінилися. Окремого повідомлення NGA у відкритому доступі немає. Те саме формулювання речник агентства того дня дав Reuters.

    12 березня Militarnyi із посиланням на користувачів сервісу повідомив, що українські акаунти почали отримувати листи про відновлення доступу. Офіційного підтвердження NGA чи Maxar немає. Це сталося наступного дня після переговорів у Джидді 11 березня, після яких Вашингтон погодився відновити військову та розвідувальну підтримку України. За заявою самої Maxar, відключення GEGD не змінювало інших контрактів компанії. Окремої публікації українського дистриб’ютора про платні замовлення немає.

    У Європі паралельно працювали власні канали доступу до таких даних. Мюнхенська European Space Imaging у березні 2025 року заявила, що обмеження американської програми не вплинули на її роботу. Компанія продовжувала постачати зображення українським комерційним і державним користувачам, а також європейським структурам безпеки, використовуючи дані Maxar через власну наземну інфраструктуру в Німеччині.

    На той момент Україна вже мала кілька способів отримувати дані з орбіти. Один із них з’явився після угоди з ICEYE у 2022 році. Україна отримала доступ до радіолокаційних знімків, які дозволяють спостерігати за об’єктами незалежно від хмарності та часу доби. У 2024 році Німеччина окремо профінансувала угоду, пов’язану з ICEYE та постачанням даних Україні. Паралельно європейські структури використовували дані Sentinel, а комерційні компанії, дослідники та журналісти могли купувати окремі зображення безпосередньо в операторів.

    Тому після відключення GEGD Україна не залишилася без супутникової зйомки. Частину даних можна було замовляти через комерційні канали, частину — отримувати в межах окремих угод, а відкриті програми давали доступ до даних спостереження Землі. За готовим супутниковим знімком стоїть цілий ланцюг. Апарат, оператор, наземна інфраструктура, платформа, договір і права доступу. Саме ця конструкція визначає, хто може отримати конкретні дані й на яких умовах.

    Комерційні супутникові дані, SAR та аналітика

    Американські військові почали активно купувати супутникові дані у приватних компаній задовго до повномасштабної війни. У 2010-х роках комерційні угруповання швидко росли, а разом із ними збільшувалася кількість зображень, які можна було отримувати з орбіти без запуску власних державних апаратів. Для американських відомств це поступово стало окремим джерелом розвідувальної інформації. Приватні супутники могли частіше знімати ту саму територію, а компанії — швидше нарощувати угруповання, ніж це відбувається в межах традиційних державних космічних програм.

    Після початку повномасштабної війни масштаб закупівель зріс. У травні 2022 року Національне управління військово-космічної розвідки США (NRO) оголосило найбільшу на той момент закупівлю комерційних оптичних зображень. Контракти за програмою Electro-Optical Commercial Layer отримали Maxar, BlackSky та Planet. NRO пояснювало закупівлю необхідністю збільшити обсяг комерційної зйомки та поєднати її з державними системами.

    Україна стала однією з територій, де ця модель швидко отримала практичне застосування. У квітні 2022 року Девід Готьє, тодішній директор комерційних операцій NGA, на Space Symposium сказав, що ще до вторгнення закупівлі комерційної оптики над Україною зросли більш ніж удвічі. Публічного транскрипту NGA немає, слова наведені за SpaceNews. Після початку війни попит на такі дані став ще вищим. Але оптична зйомка має очевидні обмеження. Вночі звичайний супутник не отримує такого самого зображення поверхні, як удень, а хмарність може повністю закрити потрібний об’єкт. Тому для військового спостереження важливими стали супутники із синтетичною апертурою радара — SAR.

    Вони працюють інакше, ніж звичайна камера. Супутник надсилає радіосигнал і аналізує його відбиття від поверхні, завдяки цьому зйомку можна вести вночі та за хмарності. Однією з компаній, що зробила ставку на цю технологію, стала ICEYE. 18 серпня 2022 року компанія оголосила про угоду з фондом Сергія Притули. У пресрелізі ICEYE повідомляла, що надає уряду України повні можливості одного із супутників, який уже перебував на орбіті, а також доступ до даних усього свого угруповання. Сам супутник при цьому продовжувала експлуатувати ICEYE.

    Фонд Притули публічно називав це купівлею супутника. Текст договору не опублікований, тож обсяг прав за відкритими документами встановити не можна. Реліз ICEYE цієї формули не підтверджує. Україна отримала можливість використовувати дані конкретного супутника та отримувати інформацію від інших апаратів ICEYE. Це дозволило регулярно спостерігати за об’єктами та порівнювати їхній стан між зйомками.

    У 2024 році ICEYE та Міністерство оборони України підписали меморандум про подальшу співпрацю у сфері супутникової розвідки. Того ж року до фінансування супутникового спостереження України долучилася Німеччина. За оголошеним у листопаді 2024 року контрактом Rheinmetall постачала Україні радіолокаційні супутникові знімки за підтримки німецького уряду, а фінансування забезпечувало Міністерство оборони Німеччини.

    За релізом Rheinmetall, нові знімки за цією угодою надходили з початку жовтня 2024 року. Суму не розкривали, до пакета увійшли виділена супутникова потужність та доступ до угруповання ICEYE. Ця модель поступово ставала складнішою, даних надходило дедалі більше, а разом із ними виникала проблема їхньої обробки. Державним структурам було недостатньо просто отримати черговий знімок — потрібно було швидко зрозуміти, що саме на ньому змінилося. У вересні 2024 року NGA оголосило програму Luno A із верхньою межею фінансування $290 млн. Десять постачальників мали надавати системи комп’ютерного зору та аналітичні сервіси на основі комерційних геопросторових даних. Серед завдань NGA називало моніторинг економічної, екологічної та військової активності.

    $290 млн — це стеля п’ятирічного контракту IDIQ, а не сума, яку агентство зобов’язалося виплатити одразу. 13 вересня 2024 року NGA відібрало десять компаній, які надалі могли конкурувати за окремі замовлення: Airbus U.S., Booz Allen Hamilton, BlackSky, BlueHalo, CACI, Electromagnetic Systems, Maxar Intelligence, NV5 Geospatial, Royce Geospatial Consultants та Ursa Space Systems. Предмет контракту — комп’ютерний зір та аналітика поверх комерційних геоданих. Так супутниковий знімок поступово ставав лише одним елементом системи. Сам супутник дає вихідні дані, програмне забезпечення порівнює їх із попередніми спостереженнями, а аналітичні системи допомагають знаходити зміни на території.

    Придбаний державою комерційний знімок при цьому залишається окремим джерелом інформації. Американські військові та розвідувальні структури використовують такі дані поряд з іншими системами. У звіті Government Accountability Office комерційні супутникові знімки названі ключовими для національної безпеки. Там зазначено, що ролі закупівлі між розвідувальними відомствами і Пентагоном не розведені.

    Зображення конкретної території в конкретний момент можна зіставити з даними безпілотників, радіотехнічної розвідки, перехопленнями та інформацією від підрозділів на землі. Ще одна особливість комерційних даних — можливість використовувати їх у різних інформаційних контурах. Умови такого використання залежать від договору та ліцензії. Державний замовник може працювати з масивом даних у межах власного контракту, тоді як журналіст або дослідник купує окреме зображення чи серію знімків на комерційних умовах. При цьому компанії розподіляють супутникову потужність між клієнтами відповідно до своїх контрактів і можливостей угруповання.

    Моделі доступу та права користування

    Один із найбільших контрактів на комерційні супутникові дані, пов’язаних з Україною, з’явився влітку 2025 року. Planet оголосила про угоду на €240 млн, яку фінансувала Німеччина. До неї увійшли дані PlanetScope та SkySat, доступ до супутникової потужності й майбутніх апаратів Pelican, а також аналітичні сервіси. У Planet є важлива для цієї історії особливість. Клієнт може отримувати готові зображення або замовляти нову зйомку. Для Pelican компанія окремо заявляла про можливість спрямовувати супутник на конкретні цілі та передавати отримані дані замовнику.

    Зі сторони Берліна конструкція цієї угоди була уточнена пізніше. У лютому 2026 року у письмовій відповіді депутату Леону Еккерту статс-секретар Нільс Шмід повідомив, що німецький уряд сам не укладав договору з Planet. Берлін виділив €240 млн на контракт між Україною та компанією після запиту української сторони. Фінансування відбувалося в межах німецької допомоги Україні.

    Сам український контракт публічно не оприлюднений. Тому з відкритих документів неможливо визначити його технічну структуру — скільки зйомок передбачено, який обсяг супутникової потужності зарезервовано та як саме розподілено послуги всередині багаторічного контракту. Але принцип роботи такої системи видно з можливостей Planet. Один і той самий аеродром може вже мати знімки в архіві оператора. Якщо клієнту потрібно знати його стан на конкретну дату, потрібна нова зйомка. Супутнику ставлять завдання, він отримує ціль під час прольоту, після чого дані передають замовнику.

    Якщо за об’єктом стежать регулярно, процес повторюється. У результаті накопичується послідовність кадрів, за якою можна побачити, що змінилося між окремими датами. Для оператора архівний знімок і нова зйомка — різні продукти. Перший уже створений і зберігається в базі. Друга потребує супутникового часу, планування завдання та передачі нових даних. Окремою послугою може бути їхня обробка або автоматичний пошук змін.

    Усе це має значення для простого питання. Що саме отримує клієнт, коли платить за супутникові дані? У більшості комерційних моделей він не купує супутник і не отримує автоматично весь архів компанії. Оператор зберігає контроль над своєю системою та визначає умови, на яких передає клієнту конкретні дані. Права на самі зображення та право користуватися ними також можуть бути розділені. За умовами комерційного договору клієнт отримує певний обсяг прав на використання даних. Наприклад, для внутрішньої роботи, аналізу, передачі визначеним користувачам або публікації. Межі такого використання залежать від конкретної ліцензії.

    Тому той, хто платить за супутникові дані, не обов’язково стає їхнім власником у повному юридичному сенсі. Ще менше підстав говорити про право власності на весь масив даних, який супутникова компанія збирає роками. Для кожного контракту важливі його конкретні умови. На угоді Planet це видно особливо добре. Німеччина виділила €240 млн на контракт між Україною та Planet, але це не означає, що Берлін став власником супутників Planet.

    Так само фінансування не дає підстав автоматично вважати Україну власником усього масиву зображень компанії. Український контракт не оприлюднений, тому точний обсяг прав сторін щодо отриманих даних встановити за відкритими документами неможливо. Схожа логіка була і в угоді з ICEYE 2022 року. Компанія продовжувала експлуатувати супутник, тоді як Україна отримала можливість використовувати його дані та доступ до даних угруповання. У цьому випадку також важливо розрізняти сам апарат, дані, які він збирає, та права користувача на ці дані.

    Супутникові знімки в розслідуваннях і документуванні війни

    У Бучі супутникові знімки стали одним зі способів перевірити, коли на Яблунській вулиці з’явилися тіла. 19 березня 2022 року Maxar зняв вулицю, коли Буча ще перебувала під контролем російських військ. На знімках були видні темні об’єкти, розташовані вздовж дороги. Через кілька днів з’явилися відео із землі. Їх зіставили із супутниковими кадрами, положення тіл, будинків, дорожніх об’єктів і тіней збігалося. Окремі тіла вдалося простежити на знімках 19 березня та на відео, опублікованому вже після звільнення міста. Planet також зняла Бучу 21 березня, підтвердивши їхнє розташування. Для розслідування це було важливо передусім через час. Знімки показували, що тіла перебували на вулиці ще до відходу російських підрозділів. Хто саме вбив людей і за яких обставин, встановлювали за фотографіями, відео, свідченнями очевидців та іншими матеріалами.

    У Маріуполі супутники виконували інше завдання. У місто практично неможливо було потрапити незалежним дослідникам, а його кладовища продовжували розширюватися. Human Rights Watch та SITU Research порівняли супутникові зображення п’яти кладовищ до та після початку повномасштабного вторгнення. Вони підраховували окремі могили, траншеї та зміни площі кладовищ, а результати зіставляли з відео та фотографіями. Лише на Старокримському кладовищі дослідники нарахували 1 893 окремі могили та оцінили ще 6 687 поховань у траншеях за період із березня 2022 року до лютого 2023-го. За п’ятьма кладовищами вони встановили не менш як 10 284 людини, які померли та були поховані там у цей період.

    Ця цифра не є поіменним списком загиблих унаслідок бойових дій. За супутниковим знімком неможливо визначити, хто саме перебуває в конкретній могилі та від чого людина померла. Дослідники фіксували кількість поховань, а потім використовували ці дані для оцінки надлишкової смертності. Щоб отримати таку оцінку, вони віднялиблизько 2 250 смертей, які, за їхніми розрахунками, могли б статися в Маріуполі за той самий період і без війни. Так вони отримали щонайменше 8 034 надлишкові смерті за п’ятьма кладовищами. Це також оцінка, а не поіменний список. До неї входять цивільні, невідома кількість військових і люди, які могли померти через відсутність допомоги, а не лише внаслідок прямого удару.

    Із будівлями в Маріуполі працювали подібним способом. Human Rights Watch, SITU Research та Truth Hounds взяли супутникові зображення міста за період із жовтня 2021 року до травня 2022 року та зіставили їх із 850 перевіреними фотографіями й відео. У дослідженій центральній частині міста вони обстежили 9 043 будівлі та оцінили пошкодження 4 884 із них. Ця територія охоплювала близько 14 квадратних кілометрів, приблизно чверть міської зони. Супутникові знімки дали змогу побачити масштаб руйнувань одразу на великій території. Фотографії із землі доповнили цю картину, на них були видні пошкодження фасадів, внутрішні приміщення, сліди пожеж і конкретні наслідки ударів. У результаті дослідники отримали карту пошкоджень Маріуполя, прив’язану до конкретного періоду війни.

    На окупованих територіях супутникова зйомка дозволяє працювати з об’єктами, до яких дослідник фізично не має доступу. Наприклад, Yale Humanitarian Research Lab використовував комерційні зображення разом із відкритими джерелами для картування фільтраційних об’єктів у Донецькій області. У звіті лабораторія ідентифікувала щонайменше 21 такий об’єкт. Дослідники визначали їхнє розташування, зіставляли супутникові зображення з фотографіями та свідченнями й відновлювали структуру мережі на окупованій території. Супутниковий кадр у такому випадку показує розташування об’єкта, його характеристики та зміни навколо нього. Що відбувалося всередині будівлі або з людьми, які там перебували, доводиться встановлювати іншими способами.

    Із Каховською ГЕС супутникові дані дали ще більш технічний результат. Тут дослідники вивчали не лише наслідки руйнування греблі, а й стан конструкції до катастрофи. Для цього використали серію знімків Sentinel-1 за кілька років і метод InSAR, який дозволяє вимірювати невеликі зміщення поверхні за змінами радіолокаційного сигналу. У дослідженні використали 226 низхідних знімків та 180 висхідних. Аналіз показав зміщення на окремих ділянках греблі до її руйнування 6 червня 2023 року. Дослідники змогли відстежити, як ці зміщення змінювалися в часі.

    При цьому дослідження не ставило за мету встановити обставини самого руйнування ГЕС. Його завданням було визначити, що відбувалося з конструкцією до катастрофи, супутникові дані зафіксували деформації на окремих ділянках греблі та дозволили простежити їхню динаміку. Із військовими об’єктами працює той самий принцип. Серія знімків може показати, коли на позиції з’явилася техніка, як змінювалася її конфігурація, де побудували укріплення та що залишилося після удару. Якщо об’єкт знімали регулярно, іноді вдається визначити період події з точністю до кількох днів або навіть годин.

    Супутникові знімки та їхнє подальше використання

    Після того як супутник зробив знімок, він може залишитися комерційним продуктом оператора, потрапити до державного замовника, стати частиною дослідницької бази або з’явитися в журналістському розслідуванні. Отриманий за контрактом знімок далі використовується в межах тих прав, які передбачає договір. Для дослідника чи журналіста це означає, що важливими стають не лише сам кадр і його зміст, а й умови, на яких його можна зберігати, аналізувати та публікувати.

    Разом із самим файлом зберігаються дата зйомки, координати, параметри зображення, відомості про супутник та інші метадані. Для дослідника вони потрібні, щоб встановити походження кадру та відтворити проведений аналіз. Історія Бучі показує, як це працює на практиці. Знімок Maxar від 19 березня 2022 року набув доказового значення після того, як його зіставили із наземними матеріалами та наступними кадрами. Кадр став частиною послідовності інших доказів. Yale Humanitarian Research Lab у своїх дослідженнях зберігає вихідні зображення, дату їх отримання, опис методики та інші дані, необхідні для аналізу об’єктів. Точні координати та частина матеріалів не завжди публікуються через їхню чутливість, але можуть зберігатися для майбутніх розслідувань і судових процесів.

    Тому супутниковий знімок може залишатися корисним роками після того, як його зробили. Якщо з’являється новий документ, свідок або інше джерело, дослідник може повернутися до вихідного кадру та перевірити його вже в новому контексті. За час повномасштабної війни таких архівів накопичилося багато. Yale HRL використовував комерційні зображення для документування пошкоджень лікарень, шкіл, енергетичної інфраструктури, зернових об’єктів, масових поховань та об’єктів на окупованих територіях.

    В одному з досліджень енергетичної інфраструктури лабораторія виявила 223 інциденти за період із жовтня 2022 року до квітня 2023-го. Із них 66 випадків були класифіковані як такі, що мають високу достовірність, ще 157 були виявлені під час дослідження. У самому звіті кількість областей у різних частинах документа зазначена по-різному. Отримані матеріали зберігалися у форматі, придатному для подальшого використання в механізмах юридичної відповідальності.

    Обсяг доступної інформації залежить від користувача та умов, на яких він отримав дані. Публічному користувачеві може бути доступний лише опублікований кадр. Журналіст може придбати зображення за комерційною ліцензією. Дослідницька організація — отримати серію знімків та технічні дані. Державний замовник — ширший набір матеріалів відповідно до умов свого договору.

    Комерційний архів може містити зображення однієї території за кілька років, тоді як конкретний користувач отримує лише частину цього масиву. Для журналіста ця різниця має практичне значення. Опублікований кадр показує читачеві результат. Вихідне зображення з метаданими дозволяє перевірити, коли й де його було зроблено, а серія знімків — простежити зміни об’єкта до та після події. Архів можна використовувати і для повторної перевірки вже опублікованих матеріалів. Якщо з’являється нова інформація про об’єкт, старі знімки дозволяють повернутися до попередніх спостережень і перевірити їх заново.

  • Крим тікає? Біля Керченського мосту зафіксували гігантські затори

    Крим тікає? Біля Керченського мосту зафіксували гігантські затори

    На виїзді з тимчасово окупованого Криму зафіксували масштабні автомобільні затори, які простягнулися більш ніж на десять кілометрів. Супутникові знімки свідчать, що близько півтори тисячі автомобілів очікували на проїзд через Керченський (Кримський) міст у напрямку Росії. На тлі регулярних атак по військовій та логістичній інфраструктурі окупованого півострова, перебоїв із електропостачанням та дефіциту пального ситуація викликає дедалі більше запитань щодо стабільності російської логістики в Криму.

    Про це повідомляє проєкт «Схеми» з посиланням на супутникові знімки компанії Planet Labs, зроблені 24 червня.

    На оприлюднених знімках видно довгі колони автомобілів, які рухаються у напрямку Керченського мосту. Затор починається безпосередньо біля контрольно-пропускного пункту перед мостом і простягається до району села Іванівка Керченського району.

    За оцінками журналістів, довжина автомобільної черги перевищує десять кілометрів. Загалом у заторі перебували приблизно 1500 транспортних засобів, які рухалися саме на виїзд із території тимчасово окупованого Криму до Росії.

    Останніми місяцями рух Керченським мостом неодноразово призупиняли через загрозу українських ударів. Російська окупаційна влада регулярно оголошує повітряні тривоги, повідомляє про роботу систем протиповітряної оборони або тимчасово закриває переправу через небезпеку атак морських безпілотників. Через це рух транспорту часто відновлюється із затримками, що призводить до накопичення величезних черг.

    Водночас аналітики звертають увагу, що причиною заторів можуть бути не лише безпекові обмеження. Останніми тижнями ситуація на окупованому півострові суттєво ускладнилася через серію ударів по військовій, паливній та енергетичній інфраструктурі Росії.

    У ніч на 25 червня в різних районах окупованого Криму пролунали вибухи. Повідомлялося про вибухову активність у районі Сак, Бахчисарая, Керчі, а також у Сімферополі, Ялті та Євпаторії. Після атак у низці міст тимчасово зникло електропостачання.

    Напередодні окупаційна адміністрація також повідомляла про масштабні перебої з електроенергією. У Севастополі, за словами призначеного Росією «губернатора» Михайла Развожаєва, було введено режим тимчасових обмежень електропостачання через перевантаження енергосистеми. Мешканців закликали мінімізувати використання потужних електроприладів, щоб уникнути масштабної аварії.

    Окрім енергетичних проблем, на півострові дедалі відчутнішим стає дефіцит пального. Місцеві жителі у соціальних мережах дедалі частіше повідомляють про труднощі із заправкою автомобілів, довгі черги на АЗС та перебої з постачанням бензину й дизельного пального. Російська окупаційна адміністрація вже запроваджувала обмеження продажу пального, пояснюючи це необхідністю забезпечення військових потреб.

    Паралельно виникають труднощі й у транспортній сфері. Через логістичні проблеми скорочується кількість рейсів поїздів «Таврія», які сполучають окупований Крим із територією Росії. Також повідомлялося про обмеження роботи окремих соціальних установ та транспортної інфраструктури.

    На цьому тлі Сили оборони України продовжують завдавати ударів по військових та логістичних об’єктах окупантів. Протягом останніх тижнів повідомлялося про ураження паливних баз, військових складів, засобів протиповітряної оборони та транспортної інфраструктури у районах Керчі, Феодосії, Севастополя та інших населених пунктів тимчасово окупованого Криму.

    Крім того, українська сторона раніше повідомляла про ураження мосту через Північнокримський канал, який використовувався російськими військами для забезпечення логістики на півострові. Такі удари поступово ускладнюють переміщення військової техніки, боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів.

    Українські військові неодноразово заявляли, що одним із ключових напрямків кампанії є поступова ізоляція окупованого Криму. Начальник штабу підрозділу безпілотних систем 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» раніше зазначав, що завдання ізоляції півострова поступово реалізовується шляхом систематичного ураження логістичних маршрутів Росії.

    Керченський міст залишається стратегічно важливою транспортною артерією для забезпечення російського угруповання військ у Криму. Саме через нього проходить значна частина військової техніки, особового складу, пального та матеріально-технічних ресурсів, які надходять із території Росії.

    Після початку повномасштабної війни міст уже неодноразово ставав ціллю атак. Після кожного такого інциденту російська влада посилювала перевірки транспорту, вводила додаткові заходи безпеки та тимчасово припиняла рух, що регулярно спричиняло багатокілометрові затори.

    Водночас експерти закликають обережно оцінювати причини нинішнього скупчення автомобілів. Сам факт великої черги на виїзд із Криму не дозволяє однозначно стверджувати, що мешканці масово залишають півострів. На інтенсивність руху можуть впливати одночасно кілька факторів: посилені перевірки, тимчасові закриття мосту, сезонний туристичний рух, а також погіршення безпекової ситуації.

    Однак поєднання кількох негативних тенденцій — регулярних атак на військові об’єкти, перебоїв із електроенергією, дефіциту пального та логістичних труднощів — свідчить про поступове ускладнення ситуації для російської окупаційної адміністрації на півострові.

    Супутникові знімки Planet Labs лише підтверджують, що Керченський міст залишається одним із найвразливіших елементів російської логістики. Будь-які перебої в його роботі миттєво впливають як на військові перевезення, так і на цивільний транспорт, створюючи багатокілометрові затори та додаткове навантаження на систему забезпечення окупованого Криму.

  • Кришку резервуара зірвало вибухом: нові супутникові фото розкрили наслідки атаки на Московський НПЗ

    Кришку резервуара зірвало вибухом: нові супутникові фото розкрили наслідки атаки на Московський НПЗ

    Супутникові знімки високої роздільної здатності вперше продемонстрували реальний масштаб руйнувань Московського нафтопереробного заводу в районі Капотня після серії ударів Сил оборони України. Об’єкт, який забезпечував значну частину потреб російської столиці в паливі та авіаційному гасі, зазнав серйозних пошкоджень і, за даними української сторони, повністю зупинив переробку нафти.

    Супутникові фото, оприлюднені 20 червня та проаналізовані низкою міжнародних і українських медіа, демонструють пошкодження резервуарів для зберігання нафтопродуктів, руйнування установки первинної переробки нафти АВТ-6 та масштабні сліди пожежі на території підприємства. Особливу увагу привернув резервуар, кришку якого під час вибуху буквально викинуло в повітря на десятки метрів. Саме цей момент став одним із найобговорюваніших епізодів атаки.

    фото: Радіо Свобода

    За інформацією Генерального штабу ЗСУ, внаслідок ударів було уражено установку первинної переробки нафти АВТ-6, комбіновану установку переробки нафти, три резервуари обсягом по 10 тисяч кубометрів та один резервуар на 30 тисяч кубометрів. На оприлюднених супутникових кадрах видно, що щонайменше два великі резервуари були повністю знищені.

    Московський НПЗ є одним із найважливіших нафтопереробних підприємств Росії. Завод розташований лише за кілька кілометрів від МКАД і приблизно за 12-16 кілометрів від Кремля. Він забезпечував значну частину паливного ринку московського регіону, включно з постачанням дизельного пального та авіаційного гасу для столичних аеропортів. Через стратегічне значення підприємство вважалося одним із найбільш захищених об’єктів російської енергетичної інфраструктури.

    фото: Радіо Свобода

    Особливо болючим для російської сторони стало ураження комплексу «Євро+». За даними Reuters, пошкоджена установка АВТ-6 входить до складу цього сучасного технологічного блоку та забезпечує майже половину потужностей первинної переробки нафти на підприємстві. Крім самої установки, пошкоджень зазнали трубопроводи, резервуари та допоміжне обладнання, що суттєво ускладнює відновлення виробничого циклу.

    Атаки стали продовженням кампанії українських далекобійних ударів по російській паливно-енергетичній інфраструктурі. Перший удар по Московському НПЗ був завданий 16 червня, коли було пошкоджено установку ЕЛОУ-АВТ-6. Уже через два дні українські безпілотники повторно атакували підприємство, спричинивши нові руйнування та масштабну пожежу. Після другої атаки завод фактично припинив роботу на невизначений термін.

    За оцінками експертів, подвійний удар значно ускладнює перспективи швидкого відновлення об’єкта. Сучасні нафтопереробні установки є складними інженерними комплексами, ремонт яких потребує спеціалізованого обладнання та тривалого часу. Частина технологічних компонентів раніше постачалася західними виробниками, що робить відновлення ще складнішим в умовах санкцій.

    Російська влада змушена була визнати факт атаки, хоча традиційно наголошувала на ефективній роботі систем протиповітряної оборони. Водночас українські безпілотники змогли досягти одного з найбільш захищених об’єктів у російській столиці, що викликало значний резонанс серед російського суспільства та військових блогерів. Після ударів у Москві тимчасово зупиняли роботу аеропорти, обмежувався рух транспорту, а мешканці повідомляли про густий чорний дим над містом.

    Окремі російські джерела також повідомляли про появу так званого «нафтового дощу» в деяких районах столиці після вибухів та пожежі на заводі. Крім того, російські військові блогери почали вимагати посилення протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів та критикувати командування за недостатній захист Москви від атак дронів.

    На тлі пошкодження Московського НПЗ з’явилася інформація про перекидання додаткових комплексів ППО до району Капотні. Аналітики також звернули увагу на дефіцит засобів протиповітряної оборони, оскільки частина таких систем раніше була задіяна безпосередньо на фронті.

    У Генеральному штабі ЗСУ наголошують, що удари по паливній інфраструктурі є частиною стратегії зі зниження можливостей Росії продовжувати війну проти України. Знищення або пошкодження ключових елементів логістики та енергетики противника безпосередньо впливає на забезпечення армії паливом, транспортування військових вантажів та функціонування військово-промислового комплексу.

    Оприлюднені супутникові кадри стали першим незалежним підтвердженням масштабу наслідків атак і показали, що удари по Московському НПЗ мали значно серйозніший ефект, ніж визнавала російська сторона. На думку експертів, ця операція може стати одним із найрезонансніших ударів по російській енергетичній інфраструктурі за весь час повномасштабної війни.

  • Росія будує нову військову базу біля Фінляндії

    Росія будує нову військову базу біля Фінляндії

    Росія розпочала будівництво нової великої військової бази у селі Нова Вілга під Петрозаводськом, у безпосередній близькості до східного кордону Фінляндії. За даними фінського видання Yle, йдеться про перший із радянських часів повністю новий військовий об’єкт такого масштабу в цьому регіоні, який зводиться з нуля, а не на основі модернізації старої інфраструктури.

    Інформація базується на супутникових знімках, а також коментарях військового експерта, колишнього офіцера фінської розвідки Марко Еклунда, який проаналізував темпи та характер будівництва. За його оцінками, активна фаза робіт почалася навесні 2026 року та нині триває з високою інтенсивністю.

    На території майбутнього військового містечка вже ведеться зведення щонайменше десятка великих казарм, а також допоміжних адміністративних і інфраструктурних об’єктів. Будівельні роботи охоплюють значну площу, що свідчить про довгостроковий характер проєкту та його стратегічне значення.

    Супутникові знімки показують, що підготовчі роботи розпочалися раніше, ніж основне будівництво. Перші вирубки лісу в районі майбутнього гарнізону зафіксували ще у листопаді 2025 року. Згодом, узимку, стартували масштабні земляні роботи, після чого територія почала швидко перетворюватися на будівельний майданчик військового призначення.

    Аналітики зазначають, що масштаби проєкту є нетиповими для Петрозаводська та прилеглих районів. У попередні роки російська армія в цьому регіоні переважно займалася реконструкцією радянських об’єктів або точковим розширенням існуючих баз. Поточне ж будівництво фактично означає створення нового військового гарнізону повного циклу.

    На супутникових знімках вже можна чітко розрізнити елементи майбутньої бази: штабні будівлі, плац для стройової підготовки, а також лінійно розташовані казарми. За даними Yle, саме зі зведення штабу почали реалізацію проєкту, що вказує на пріоритетність командної структури.

    Марко Еклунд зазначає, що будівлі казарм відповідають типовим стандартам російської військової архітектури. Це споруди заввишки три–чотири поверхи, розміром приблизно 65 на 24 метри. Кожна з них має близько 1500 квадратних метрів площі на поверх, що дозволяє розміщувати значну кількість особового складу.

    За попередніми оцінками експерта, нова база може бути розрахована на 4–6 тисяч військовослужбовців. Такий масштаб відповідає мотострілецькій бригаді або ядру новоствореної мотострілецької дивізії. Росія, за даними аналітиків, паралельно формує подібні з’єднання у Республіці Карелія та інших регіонах поблизу кордонів НАТО.

    Російська влада офіційно підтвердила факт будівництва наприкінці травня 2026 року. Тоді об’єкт відвідав заступник міністра оборони РФ Павло Фрадков, який провів інспекцію ходу робіт. За даними Міноборони Росії, на території комплексу планується зведення понад 50 об’єктів різного призначення.

    Серед них — казарми, житлові будинки для військовослужбовців та їхніх сімей, спортивна інфраструктура, навчальні майданчики, а також допоміжні адміністративні споруди. Таким чином, об’єкт фактично формує повноцінне військове містечко із замкненим життєвим циклом.

    Експерти розглядають цей проєкт як частину ширшої тенденції мілітаризації північно-західного напрямку Росії після вступу Фінляндії до НАТО. Регіон Карелії та Мурманської області останніми роками став одним із пріоритетних у планах російського військового командування.

    Марко Еклунд наголошує, що хоча масштаби будівництва виглядають значними, це не означає появу негайної військової загрози. За його словами, формування боєздатного угруповання потребує часу, ресурсів та підготовки.

    «Загроза формується з наміру та можливостей. Можливості значно зростуть, коли ці підрозділи будуть повністю сформовані. Але це не відбувається миттєво», — пояснює експерт.

    Він підкреслює, що для реального функціонування нових військових частин необхідно не лише збудувати інфраструктуру, але й забезпечити технікою, набрати особовий склад та провести навчання. Це процес, який може тривати роками та потребує значних фінансових і організаційних ресурсів.

    «Потрібно побудувати інфраструктуру, закупити техніку, набрати людей і навчити їх. Лише тоді ці війська стануть реально боєздатними. Сучасну армію не створюють швидко — це довгий і дорогий процес», — додає він.

    Окремо експерт звертає увагу на те, що повномасштабна війна проти України суттєво впливає на темпи військового будівництва Росії. Значна частина ресурсів та уваги російського військового керівництва наразі зосереджена на українському напрямку, що обмежує можливості швидкого розгортання нових сил на північному заході.

    Раніше супутникові дані вже фіксували активність російських військових у прикордонних районах із Фінляндією. Зокрема, у 2023 році повідомлялося про будівництво нових ангарів у Петрозаводську та гарнізоні Алакуртті.

    У 2025 році стало відомо про створення військового містечка для артилерійської бригади в Кандалакші, а також про накопичення інженерної техніки поблизу фінського кордону.

    На початку 2026 року фінські ЗМІ також повідомляли про відновлення радянського гарнізону «Рибка» у Петрозаводську, який може бути використаний для розміщення частин 44-го армійського корпусу Ленінградського військового округу чисельністю до 15 тисяч військовослужбовців.

    Таким чином, нова база у Новій Вілзі розглядається аналітиками як ще один елемент системного посилення військової інфраструктури Росії вздовж кордонів із країнами НАТО, що перебуває під постійним моніторингом західних розвідок та супутникового спостереження.

  • Китай будує гігантський військовий комплекс для ядерного стримування

    Китай будує гігантський військовий комплекс для ядерного стримування

    Китай розгортає масштабне будівництво нового військового комплексу у віддаленому пустельному регіоні на північному заході країни, який, за оцінками західних експертів, може бути частиною довгострокової стратегії посилення ядерного стримування та гарантування здатності до удару у відповідь у разі потенційного конфлікту зі США. Про це повідомляє Reuters із посиланням на супутникові знімки та аналіз військових експертів.

    За даними розвідки відкритих джерел, Пекін упродовж останніх років системно розширює інфраструктуру поблизу ізольованих ядерних шахт у районі Хамі. Саме там, як вважається, розміщуються китайські міжконтинентальні ракети великої дальності. Новий комплекс охоплює величезні території пустелі та включає мережу стартових майданчиків, підземних укріплених бункерів, командних центрів, об’єктів зв’язку та логістичних вузлів.

    Аналітики зазначають, що загалом у регіоні вже зведено понад 80 стартових майданчиків, а також кілька великих багатофункціональних споруд незвичної геометричної форми — зокрема так звані «восьмикутні комплекси», які стали ключовим об’єктом уваги супутникової розвідки. Ці структури, за оцінками експертів, можуть виконувати одразу кілька функцій: від розміщення мобільних ракетних установок до управління операціями стратегічного рівня.

    Окремі дослідники припускають, що ці об’єкти також можуть бути задіяні для розміщення систем протиповітряної оборони, засобів радіоелектронної боротьби, а також супутникового зв’язку та координації ядерних сил. На супутникових знімках видно, що комплекси мають розвинену інфраструктуру: житлові блоки для персоналу, великі майданчики для військової техніки, укріплені склади боєприпасів і захищені підземні сховища.

    За словами наукового співробітника аналітичного центру Pacific Forum Олександра Нейла, масштаби будівництва є безпрецедентними та охоплюють тисячі квадратних кілометрів пустельної території. Він наголошує, що темпи розширення інфраструктури свідчать про довгострокову стратегічну програму, спрямовану на модернізацію та диверсифікацію ядерного потенціалу Китаю.

    Окрему увагу аналітиків привернув другий великий вузол інфраструктури, розташований ближче до полігону Лоп-Нур — відомого як історичний центр китайських ядерних випробувань. За даними супутникових спостережень, там фіксуються ознаки активного використання території як навчального та випробувального майданчика: пошкоджені будівлі, сліди вибухових робіт, а також макети західних бойових літаків, які можуть використовуватися для тренувальних сценаріїв.

    Ще одна група об’єктів, зведених у межах комплексу, представлена великими багатофункціональними спорудами, що мають характерну восьмикутну форму. За даними експертів Федерації американських вчених, ці споруди можуть бути елементами нової архітектури китайських стратегічних сил, поєднуючи функції командних центрів, укриттів та вузлів оперативного управління.

    Директор проєкту з ядерної інформації Федерації американських вчених Ганс Крістенсен зазначив, що масштаби робіт є «безпрецедентними» і такими, яких раніше не фіксували у відкритих джерелах спостереження. За його словами, це може свідчити про суттєве переосмислення Китаєм власної ядерної доктрини та ролі наземного компоненту стратегічних сил.

    За оцінками військових аналітиків, головна мета створення такого комплексу полягає у підвищенні виживаності ядерного арсеналу Китаю в разі першого удару та забезпеченні гарантованої здатності до нанесення удару у відповідь. Таким чином, нова інфраструктура розглядається як елемент концепції «ядерного стримування другого удару», яка є ключовою у глобальному балансі сил між великими державами.

    Водночас експерти підкреслюють, що подібне масштабне будівництво може впливати на стратегічну стабільність у відносинах між Китаєм і США, оскільки посилення ядерної інфраструктури традиційно викликає реакцію у вигляді нових оборонних програм і перегляду військових доктрин.

    Офіційний Пекін публічно не коментує деталі інфраструктурного будівництва, наголошуючи лише на «модернізації оборонних можливостей» та необхідності захисту національної безпеки в умовах зростаючих глобальних викликів.

  • У Ростові уражено об’єкт НТЦ «Радар»

    У Ростові уражено об’єкт НТЦ «Радар»

    У російському Ростові-на-Дону, за даними OSINT-аналітиків, було уражено об’єкт, який пов’язують із оборонно-промисловим комплексом РФ, зокрема з розробкою та виробництвом радіоелектронного обладнання. Йдеться про науково-технічний центр «Радар», а саме його виробничу філію, де після інциденту, за повідомленнями відкритих джерел, спалахнула масштабна пожежа.

     

  • Maxar Technologies відключила доступ до супутникових знімків для України

    Maxar Technologies відключила доступ до супутникових знімків для України

    Американська аерокосмічна компанія Maxar Technologies перестала надавати доступ до своїх знімків супутників для українських користувачів. Про це повідомляється видання «Мілітарний» за посиланням на кількох користувачів комерційного сервісу компанії.

    “Офіційне обґрунтування, що отримали користувачі від адміністрації Maxar “за адміністративним запитом”. Фактично ж відключення стало наслідком заборони уряду Сполучених Штатів на надання Україні розвідувальних даних.

    Тобто адміністрація президента Дональда Трампа через державний департамент заборонила надавати американським компаніям і комерційним сервісам супутникові дані для України

    – йдеться у повідомленні.

    Зазначається, що це стосується як урядових користувачів, так і приватних.

    США пішли на заморозку з наданням розвідувальних даних Україні після рішення адміністрації Трампа про призупинення військової допомоги. Три офіційні особи підтвердили заморожування каналів розвідки між Вашингтоном та Києвом.

    Вашингтон заборонив Великій Британії ділитися з Україною військовими розвідувальними даними США.

    Директор ЦРУ Джон Реткліфф підтвердив паузу з постачанням зброї та розвідданих Україні.

  • Росія купує у приватних компаній супутникові знімки об’єктів на території України

    Росія купує у приватних компаній супутникові знімки об’єктів на території України

    Міноборони хоче обмежити супутникову зйомку над Україною через обстріли РФ.

    Про це повідомляє заступник міністра оборони України Катерина Чорногоренко.

    “Росія, ймовірно, купує через треті країни супутникові знімки для ударів по території України”, – сказала вона.

    Від початку війни зафіксовано вже понад сотню “збігів”, коли супутник вилітав для знімків конкретної території, а через кілька днів або тижнів це місце обстрілювала Росія. Після цього супутник знову прямував на місце для фіксування масштабів обстрілу.

    Такі випадки можуть бути свідченням того, що Росія купує супутникові знімки об’єктів на території України через компанії-посередники.

    “Майже щодня Росія завдає ударів по території України. Для пошуку цілей і для перевірки результатів ударів Росія використовує супутникові дані”, – сказала Чорногоренко.

    Вона додала, що Міністерство оборони опрацьовує міжнародні нормативно-правові механізми та запропонує конкретні кроки для протидії застосування космічної розвідки у війні проти України.

    Нагадаємо, вчора американські ЗМІ повідомили, що Росія може завдавати ракетних ударів по Україні, використовуючи американські супутникові зображення.