Golosnovinua.com

Позначка: свобода слова

  • За правду про окупацію — до російської в’язниці: у Криму утримують 19 журналістів

    За правду про окупацію — до російської в’язниці: у Криму утримують 19 журналістів

    У тимчасово окупованому Криму російська влада продовжує переслідувати журналістів, блогерів та громадських активістів, які висвітлюють порушення прав людини й діяльність окупаційних силових структур. Наразі щонайменше 19 представників медійної спільноти з півострова залишаються незаконно ув’язненими або перебувають під вартою. Більшість із них — кримські татари.

    Про це повідомив заступник постійної представниці президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, присвяченого злочинам Росії проти журналістів та інших працівників медіа.

    За інформацією Представництва президента України в Криму, 16-те засідання парламентської комісії відбулося 28 жовтня. Його учасники обговорили політично мотивовані переслідування журналістів, умови їхнього утримання в російських в’язницях, документування злочинів та можливі механізми звільнення незаконно ув’язнених українців.

    Денис Чистіков наголосив, що репресії проти незалежних медіа на півострові тривають від початку російської окупації у 2014 році. За цей час російська влада фактично ліквідувала можливості для вільної роботи незалежних редакцій, а журналістів, які продовжували висвітлювати події, почали переслідувати за політично мотивованими обвинуваченнями.

    Особливу роль у збереженні незалежної інформації про ситуацію в Криму відіграють громадянські журналісти. Це активісти, які документують обшуки, затримання, судові засідання у справах політичних в’язнів та інші порушення прав людини.

    Багато з них не працюють у традиційних редакціях, але саме завдяки їхній діяльності інформація про дії російських силовиків стає доступною українським та міжнародним правозахисним організаціям.

    Водночас така робота створює постійну загрозу для самих активістів та їхніх родин.

    За словами Чистікова, нині 19 журналістів, громадянських журналістів і блогерів із Криму залишаються за ґратами або перебувають під вартою. Більшість із них належать до кримськотатарського народу, представники якого систематично зазнають переслідувань з боку окупаційної адміністрації.

    Окрему увагу під час засідання приділили новим методам тиску на кримських журналістів.

    Зокрема, обговорювали переслідування кримськотатарської журналістки та правозахисниці Лутфіє Зудієвої. Російська влада внесла її до реєстру так званих «іноземних агентів», створивши додаткові обмеження для її громадської та журналістської діяльності.

    Також представники української влади згадали обшуки в помешканні журналістки Ленори Дюльбер та посилення тиску на учасників громадського об’єднання «Кримська солідарність».

    Ця ініціатива займається підтримкою родин політичних в’язнів, висвітленням судових процесів і документуванням репресій проти кримських татар.

    У Представництві президента наголошують, що російська окупаційна адміністрація використовує кримінальні переслідування, обшуки, адміністративні обмеження та звинувачення в нелояльності для придушення громадянського суспільства.

    Масштаби проблеми підтверджують і правозахисні організації. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, оприлюдненими 21 жовтня, вироки у справах, пов’язаних із журналістською діяльністю, отримали 29 кримських журналістів. Із них, за підрахунками організації, 20 залишалися в місцях позбавлення волі, зокрема 13 представників кримськотатарського народу.

    Різниця між цими даними та інформацією Представництва президента може пояснюватися відмінностями в категоріях обліку, однак конкретних причин розбіжності офіційно не уточнювали.

    Правозахисники наголошують, що звільнення журналістів із російських в’язниць залишається особливо складним питанням під час переговорів про повернення українських громадян.

    Окрему увагу приділяють стану здоров’я політв’язнів, частина яких перебуває в ув’язненні багато років і потребує належної медичної допомоги.

    Під час парламентського засідання також виступили українські журналісти, які вже повернулися з російського полону.

    Зокрема, своїми свідченнями поділилися журналіст Дмитро Хилюк та громадська журналістка Людмила Гусейнова. Вони розповіли про умови незаконного утримання, фізичне та психологічне насильство, а також труднощі, з якими стикаються звільнені цивільні після повернення додому.

    У засіданні взяла участь і Олена Руденко — сестра незаконно ув’язненої журналістки Ірини Левченко. Її виступ був присвячений становищу родин, які продовжують боротися за звільнення своїх близьких.

    Представництво президента України в Криму повідомило, що продовжує збирати інформацію про порушення свободи слова та прав людини на окупованому півострові. Відповідні матеріали передають Міністерству закордонних справ України та ЮНЕСКО.

    За результатами засідання також планують підготувати письмові пропозиції щодо вдосконалення механізмів захисту незаконно ув’язнених громадян України.

    Окремою проблемою залишаються питання підтвердження українського громадянства людей, які народилися та виросли вже під час тривалої окупації Криму. У Представництві наголошують, що законодавчі процедури необхідно вдосконалити, щоб такі громадяни не втрачали можливості отримати державний захист.

    Українська сторона розглядає переслідування журналістів як складову системної політики Росії, спрямованої на ізоляцію окупованого півострова від незалежної інформації.

    Попри багаторічний тиск, громадянські журналісти продовжують документувати порушення прав людини в Криму. Водночас десятки їхніх колег та інших українських політв’язнів залишаються в російських місцях несвободи, а питання їхнього звільнення потребує подальшої міжнародної уваги.

  • Трамп вигнав CNN, Politico та MS NOW із Білого дому: журналістів не пустили всередину і забрали перепустки

    Трамп вигнав CNN, Politico та MS NOW із Білого дому: журналістів не пустили всередину і забрали перепустки

    Адміністрація президента США Дональда Трампа фактично запровадила оголошену ним заборону на доступ до Білого дому для журналістів CNN, MS NOW та Politico. У суботу, 19 вересня, представників усіх трьох медіа не пропустили на територію президентського комплексу, а частину їхніх акредитаційних перепусток деактивували або вилучили. Про це повідомляє Reuters.

    Рішення стало продовженням заяви Трампа, зробленої днем раніше. Президент США написав у Truth Social, що CNN, MS NOW та Politico більше не повинні мати доступу до Білого дому через матеріали, які він назвав «фейковими новинами», «вигадками» та «брехнею». При цьому конкретної публікації, яка стала б безпосередньою причиною заборони, Трамп не назвав.

    Спочатку залишалося незрозумілим, чи означає допис президента реальну зміну правил акредитації. Однак уже вранці 19 вересня заборону почали застосовувати на практиці.

    Старша кореспондентка CNN у Білому домі Бетсі Кляйн прибула на роботу, але пройти на територію комплексу не змогла. Представниця MS NOW Акайла Гарднер також повідомила в прямому ефірі, що її перепустку було деактивовано. За її словами, співробітник на вході попросив передати бейдж і пояснив, що рішення ухвалене «вище». Доступ також втратив фотограф мережі.

    Пізніше журналістку Politico Шаєнн Гаслетт не пропустила Секретна служба США. Видання повідомило, що її перепустку, яка дозволяла працювати на території Білого дому, конфіскували. Таким чином, протягом одного ранку стало зрозуміло, що заява президента не була лише погрозою в соцмережах.

    Трамп пригрозив іншими заборонами

    У своєму повідомленні Трамп окремо попередив, що за CNN, MS NOW і Politico можуть піти інші американські медіа.

    Пізніше під час спілкування з журналістами президент згадав The New York Times та The Washington Post, знову назвавши їх «fake news». Водночас прямого рішення про заборону доступу цих видань до Білого дому станом на останні доступні повідомлення оголошено не було.

    Трамп пояснював своє рішення не однією конкретною публікацією, а загальним характером висвітлення діяльності його адміністрації. Він стверджував, що частина медіа навмисно подає негативні матеріали про республіканську адміністрацію.

    Саме ця обставина стала одним із головних предметів майбутньої юридичної суперечки: критики рішення вказують, що йдеться не про порушення журналістами правил безпеки чи порядку роботи Білого дому, а про реакцію влади на зміст їхніх матеріалів.

    CNN, Politico та MS NOW заговорили про Першу поправку

    Усі три медіа заявили, що не мають наміру припиняти висвітлення роботи адміністрації США.

    CNN повідомила, що підтримує свою команду в Білому домі та вважає її роботу чесною й точною. Представники мережі заявили, що журналісти мають конституційне право висвітлювати діяльність влади без перешкод через незгоду чиновників із редакційною політикою.

    Politico також заявило, що продовжить працювати з нинішньою адміністрацією та майбутніми президентами й готове захищати права своїх журналістів відповідно до Першої поправки до Конституції США, яка гарантує свободу слова та преси.

    MS NOW після фактичного блокування доступу заявило, що Білий дім є інституцією, роботу якої фінансують американські платники податків, а тому медіа має намір використати доступні механізми для захисту прав журналістів та ролі незалежної преси.

    До критики приєдналася Асоціація кореспондентів Білого дому. Її представники наголосили, що конституційні гарантії свободи преси не залежать від того, чи подобається президенту висвітлення його діяльності конкретним виданням.

    Водночас остаточної судової оцінки саме рішення від вересня 2026 року поки немає. Тому твердження медіа про незаконність заборони наразі є їхньою юридичною позицією, а не вже встановленим судом фактом.

    Конфлікти Трампа з журналістами виникали й раніше

    Протистояння навколо доступу журналістів до Білого дому не є абсолютно новим для Трампа.

    Ще під час його першого президентського терміну адміністрація відкликала перепустку кореспондента CNN Джима Акости після конфлікту на пресконференції. CNN звернулася до суду, після чого доступ журналіста було відновлено.

    Під час другого президентського терміну адміністрація Трампа також конфліктувала з Associated Press через відмову агентства використовувати запропоновану Білим домом назву «Gulf of America» замість усталеного «Gulf of Mexico» у власних матеріалах. Справа також переросла в юридичну суперечку щодо доступу до президентських заходів.

    Нинішня ситуація, однак, має ширший масштаб: йдеться вже не про одного конкретного кореспондента, а про одразу три великі національні медіа.

    Що змінюється для роботи журналістів

    Втрата акредитації не означає, що CNN, MS NOW чи Politico взагалі більше не зможуть писати про Трампа або його адміністрацію. Редакції можуть використовувати відкриті трансляції, документи, брифінги, джерела в уряді, роботу Конгресу та журналістів за межами території Білого дому.

    Проте фізичний доступ до президентського комплексу має велике практичне значення. Кореспонденти можуть безпосередньо спостерігати за заходами, ставити питання президенту та його представникам, брати участь у брифінгах і отримувати інформацію під час роботи адміністрації.

    Тому нинішній конфлікт значно ширший за суперечку Дональда Трампа з трьома редакціями. Він може стати новим юридичним тестом для того, наскільки далеко президентська адміністрація США може зайти в регулюванні доступу до Білого дому, якщо причиною обмеження є невдоволення змістом журналістських матеріалів.

    Поки що журналісти трьох видань продовжують працювати, але вже з-за меж президентського комплексу. А погроза Трампа щодо «інших медіа» залишає відкритим питання, чи розширюватиметься цей список найближчим часом.

  • Трамп змінює правила гри: США спрямують мільйони доларів на просування ідей MAGA у Європі

    Трамп змінює правила гри: США спрямують мільйони доларів на просування ідей MAGA у Європі

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розпочинає масштабне реформування системи американської зовнішньої допомоги, переорієнтовуючи її на підтримку проєктів, що відповідають політичній ідеології Make America Great Again (MAGA). У Вашингтоні вже підготували перші грантові програми, спрямовані на просування нових зовнішньополітичних пріоритетів США в Європі та інших регіонах світу. Про це повідомляють Reuters та Financial Times.

    За інформацією видань, Державний департамент США вже направив до Конгресу офіційне повідомлення про нові витрати. Одним із перших кроків стане виділення 2 мільйонів доларів на фінансування ініціатив, які, за задумом адміністрації, мають протидіяти цензурі в Європі. Насамперед йдеться про підтримку організацій та проєктів, що критикують європейські Закон про цифрові послуги (Digital Services Act, DSA) та Закон про цифрові ринки (Digital Markets Act, DMA), які регулюють діяльність великих цифрових платформ і технологічних компаній.

    У Білому домі вважають, що ці законодавчі акти Європейського Союзу можуть обмежувати свободу слова та створювати надмірний контроль над інформаційним простором. Дональд Трамп неодноразово публічно критикував політику Брюсселя у сфері цифрового регулювання, називаючи її загрозою для вільного висловлення думок. Саме тому американські кошти планують спрямувати на підтримку тих організацій, експертних центрів і громадських ініціатив, які виступають проти чинної регуляторної політики ЄС.

    Новий курс також свідчить про кардинальну зміну підходу до використання американської міжнародної допомоги. На початку свого президентського терміну Дональд Трамп різко критикував Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), називаючи його частиною застарілої бюрократичної системи та виступаючи за суттєве скорочення його впливу. Однак нині адміністрація фактично вирішила використати механізми зовнішньої допомоги для реалізації власної політичної стратегії.

    Як зазначають Reuters і Financial Times, якщо раніше основний акцент американських грантових програм робився на гуманітарній підтримці, розвитку демократії, боротьбі з бідністю чи реформуванні державних інституцій, то тепер фінансування дедалі більше спрямовуватиметься на проєкти, які відповідають політичним та ідеологічним пріоритетам адміністрації Трампа. Такий підхід може означати наймасштабніше переформатування американської системи міжнародної допомоги за останні десятиліття.

    Основою нової політики стала ідеологія Make America Great Again, яка передбачає пріоритет національних інтересів США над міжнародними домовленостями, критичне ставлення до глобальних інституцій, підтримку максимально широкого трактування свободи слова, економічний протекціонізм та захист традиційних цінностей. Саме ці напрями, за даними журналістів, визначатимуть, які міжнародні проєкти отримуватимуть фінансування від американського уряду.

    Ініціатива вже викликала занепокоєння серед європейських політиків. У країнах ЄС побоюються, що фінансування організацій, які виступають проти політики Брюсселя, може стати інструментом політичного впливу США на внутрішні процеси в Європейському Союзі. Окремі європейські посадовці вважають, що така стратегія здатна посилити політичну поляризацію та створити додаткове напруження у відносинах між союзниками по НАТО.

    Водночас американська адміністрація наголошує, що має право підтримувати за кордоном тих партнерів, які поділяють бачення Вашингтона щодо свободи слова, розвитку ринкової економіки та обмеження державного втручання в інформаційний простір. За інформацією джерел, нинішня грантова програма стане лише першим етапом масштабнішої стратегії, а до кінця року обсяги фінансування подібних ініціатив можуть суттєво зрости.

    Останні рішення вписуються у загальний курс адміністрації Дональда Трампа, яка останніми місяцями активно переглядає підходи як до зовнішньої, так і до економічної політики. Напередодні президент США оголосив про намір запровадити додаткові мита щодо Канади, пояснивши це, зокрема, наслідками масштабних лісових пожеж, дим від яких регулярно поширюється на американську територію. Крім того, Трамп заявив про плани запровадити платний надшвидкий доступ до своїх публікацій у соціальній мережі Truth Social для трейдерів, які використовують його заяви як важливий фактор під час ухвалення фінансових рішень. Нові ініціативи демонструють прагнення адміністрації поєднати зовнішню політику, економічні інструменти та інформаційний вплив у межах реалізації стратегії MAGA.

  • Печерський суд не зміг зупинити журналістів: вісім провідних медіа одночасно опублікували заборонене розслідування

    Печерський суд не зміг зупинити журналістів: вісім провідних медіа одночасно опублікували заборонене розслідування

    В Україні спалахнув один із найгучніших медійних скандалів останнього часу. Одразу вісім провідних українських редакцій одночасно опублікували журналістське розслідування про майно брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, яке раніше було заборонено до публікації рішенням Печерського районного суду Києва. Спільну акцію журналісти назвали «Ініціатива 143» – за кількістю об’єктів нерухомості, про які йдеться у матеріалі.

    До ініціативи долучилися «Українська правда», Суспільне, «Схеми» (Радіо Свобода), hromadske, NV, Bihus.Info, «Дзеркало тижня» та «Телебачення Торонто». Усі вони одночасно опублікували розслідування, яке спільно підготували журналісти «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції (ЦПК). За словами учасників акції, вони зробили це як акт солідарності із колегами та протест проти, на їхню думку, безпрецедентної судової заборони на публікацію журналістського матеріалу.

    У спільній заяві редакції наголосили, що вважають ухвалу суду проявом цензури та небезпечним прецедентом для свободи слова в Україні. Саме тому було ухвалено рішення одночасно поширити матеріал, щоб продемонструвати єдину позицію української журналістської спільноти.

    У центрі розслідування опинився брат директора ДБР Олексія Сухачова – харківський бізнесмен Олександр Сухачов. За даними журналістів, починаючи з 2018 року він став власником 143 квартир та офісних приміщень, які отримував від забудовника за цінами, що в окремих випадках були співставними з вартістю сучасного смартфона. Автори матеріалу дослідили відкриті державні реєстри та документи, які, на їхню думку, свідчать про незвичний характер цих операцій.

    Окрему увагу журналісти звернули на те, що компанія-забудовник, пов’язана із передачею нерухомості, пізніше стала фігурантом кримінального провадження. Спочатку його розслідувала Національна поліція, а згодом справу передали до Державного бюро розслідувань, яке очолює брат людини, згаданої у журналістському матеріалі. Згодом провадження повернули до поліції Чернігівської області, де його закрили. Після того як фігуранти отримали інформаційні запити журналістів, розслідування було поновлено. Самі журналісти звертають увагу саме на таку послідовність подій, але не стверджують про причинно-наслідковий зв’язок.

    Станом на момент виходу розслідування Олександр Сухачов уже перестав бути власником більшості із зазначених 143 об’єктів нерухомості. У ДБР у відповіді журналістам заявили, що не володіють інформацією про участь брата директора бюро у діяльності забудовника чи про набуття ним відповідної нерухомості. Також у відомстві зазначили, що рішення про закриття кримінального провадження ДБР не ухвалювало, а визначення органу досудового розслідування належить до компетенції прокуратури.

    Скандалу передувало рішення Печерського районного суду Києва, який ще 6 липня задовольнив заяву в інтересах компанії ТОВ «Парковий-2» та заборонив «Слідству.Інфо», ЦПК і журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати інформацію про майно, угоди та інвестиції Олександра Сухачова ще до виходу самого матеріалу. Таке рішення стало безпрецедентним, оскільки фактично запроваджувало попередню заборону на публікацію журналістського розслідування.

    Після ухвали суду низка українських та міжнародних організацій, які займаються захистом свободи слова, висловили занепокоєння ситуацією. Водночас у Печерському районному суді пояснили, що заборона має тимчасовий характер і діятиме до розгляду справи по суті. Проте критики рішення наголошували, що сама можливість блокування журналістських матеріалів до їхньої публікації створює небезпечний прецедент для демократичного суспільства.

    Редакторка-засновниця «Слідства.Інфо» Анна Бабінець подякувала колегам за підтримку, заявивши, що журналісти ризикують, поширюючи матеріал, однак саме така солідарність демонструє готовність українських медіа захищати свободу слова та право суспільства отримувати суспільно важливу інформацію. Аналогічну позицію висловили й інші редакції, які приєдналися до «Ініціативи 143».

    Сам Олександр Сухачов журналістам коментарів не надав. За інформацією авторів розслідування, він не відповів на телефонні дзвінки та письмові звернення. Також без відповіді залишилися окремі інформаційні запити, адресовані директору ДБР Олексію Сухачову та пов’язаним компаніям.

    Історія вже отримала широкий суспільний резонанс, адже йдеться не лише про зміст самого розслідування, а й про межі судового втручання у діяльність журналістів. Саме тому акція «Ініціатива 143» стала одним із наймасштабніших прикладів медіасолідарності в Україні за останні роки. Водночас усі обставини, викладені у розслідуванні, потребують подальшої правової оцінки компетентних органів, а викладені журналістами факти є предметом їхнього журналістського дослідження, яке було одночасно оприлюднене вісьмома незалежними редакціями після судової заборони.

  • Печерський суд заборонив публікувати розслідування про 143 квартири брата директора ДБР

    Печерський суд заборонив публікувати розслідування про 143 квартири брата директора ДБР

    Печерський районний суд Києва ухвалив рішення, яким заборонив журналістам «Слідство.Інфо» та громадській організації «Центр протидії корупції» поширювати матеріали розслідування щодо майна, угод та інвестицій харківського бізнесмена Олександра Сухачова — брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова.

    Про рішення суду повідомили представники ЦПК та «Слідство.Інфо», оприлюднивши відповідну ухвалу. За їхніми словами, вона була винесена саме напередодні публікації журналістського розслідування, над яким редакції працювали протягом кількох місяців.

    Як стверджують автори матеріалу, під час роботи над розслідуванням вони виявили інформацію про 143 квартири, офісні приміщення та інші об’єкти нерухомості, які належали або належать Олександру Сухачову. Крім цього, журналісти заявляють, що встановили зв’язки між бізнес-активами та структурами, пов’язаними з Державним бюро розслідувань.

    Ще 24 червня журналістка ЦПК Аліна Стрижак направила офіційний запит до директора ДБР Олексія Сухачова з проханням прокоментувати встановлені факти. Аналогічний запит було направлено й до компанії «Парковий-2», яку журналісти пов’язують із братом посадовця.

    За словами представників ЦПК, замість надання відповіді компанія звернулася до Печерського районного суду із заявою про забезпечення позову. Суддя Сергій Вовк задовольнив цю заяву та тимчасово заборонив поширювати будь-яку інформацію щодо майнового стану Олександра Сухачова, деталей придбання нерухомості та джерел її фінансування.

    В ухвалі суду зазначено, що публікація таких відомостей може завдати фізичній особі «невідворотної шкоди», яку неможливо буде усунути після виходу матеріалу. Також суд вказав, що оприлюднення інформації може порушити комерційну таємницю ТОВ «Парковий-2». Окремо наголошується, що Олександр Сухачов не надавав згоди на розголошення інформації про належні йому об’єкти нерухомості.

    У «Слідство.Інфо» та Центрі протидії корупції назвали рішення суду безпрецедентним та таким, що створює небезпечний прецедент для свободи слова в Україні. Співавтор розслідування Максим Савчук заявив, що журналісти зібрали значний масив інформації про майнові активи брата директора ДБР та можливі зв’язки з державними структурами, однак наразі не можуть оприлюднити результати своєї роботи через судову заборону.

    Виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк заявила, що організація розцінює ухвалу як спробу обмежити журналістську діяльність та створити механізм попередньої цензури щодо антикорупційних розслідувань. За її словами, ЦПК та «Слідство.Інфо» мають намір оскаржити рішення суду в апеляційній інстанції.

    Наразі сам зміст журналістського розслідування не оприлюднений через дію судової заборони. Водночас остаточне рішення щодо законності такого обмеження має бути ухвалене після розгляду справи у встановленому процесуальному порядку.

  • IPI попереджає: Цивільний кодекс може вдарити по свободі слова

    IPI попереджає: Цивільний кодекс може вдарити по свободі слова

    Міжнародний інститут преси (IPI) звернувся до Верховної Ради України із закликом переглянути окремі положення проєкту нового Цивільного кодексу, який наразі готується до другого читання. У міжнародній організації наголошують, що частина запропонованих норм може створити суттєві ризики для свободи слова, ускладнити діяльність журналістів-розслідувачів, а також негативно вплинути на доступ суспільства до інформації, що становить публічний інтерес.

    Про це повідомляє пресслужба IPI.

    У заяві організації підкреслюється, що запропонований законопроєкт містить низку положень, які можуть вплинути на баланс між захистом приватності та правом суспільства на отримання інформації. Зокрема, йдеться про потенційні обмеження в роботі медіа, посилення юридичних ризиків для викривачів корупції, а також можливі перешкоди у використанні відкритих даних і цифрового контенту для журналістських розслідувань.

    IPI закликає українських законодавців або вилучити проблемні норми, або суттєво їх доопрацювати до моменту ухвалення документа у другому читанні, аби уникнути створення правових колізій, які можуть бути використані для тиску на медіа або обмеження свободи слова.

    Одним із ключових застережень міжнародної організації є відсутність у проєкті достатніх гарантій захисту викривачів корупції. У IPI звертають увагу, що у нинішній редакції документу такі особи можуть залишатися вразливими до позовів про відшкодування збитків, що, на думку експертів, може мати стримувальний ефект і фактично зменшити кількість повідомлень про порушення в органах влади та бізнесі.

    Окреме занепокоєння викликає положення про так зване “право на забуття”, яке, за оцінкою IPI, може застосовуватися не лише до застарілої або неактуальної інформації, а й до архівних журналістських матеріалів. Це, як застерігають у міжнародній організації, може призвести до вимог видалення публікацій, які навіть через роки залишаються важливими з точки зору суспільного інтересу, зокрема матеріалів розслідувань або викриттів корупційних схем.

    Ще одним проблемним аспектом називається розширене трактування конфіденційності листування, яке в проєкті поширюється не лише на фізичних осіб, а й на компанії, як приватні, так і державні. У IPI вважають, що це може створити додаткові юридичні бар’єри для журналістів, які працюють із документами, внутрішньою перепискою або іншими матеріалами, що можуть мати значну суспільну вагу, особливо у випадках викриття зловживань або корупції.

    Також у міжнародному інституті підтримали застереження Ради Європи щодо норм, які передбачають необхідність отримання згоди на використання імені або зображення особи. На думку експертів, такі вимоги можуть ускладнити використання відкритих державних реєстрів та баз даних, які часто є ключовим джерелом інформації для журналістських розслідувань, аналітики та громадського контролю.

    IPI підкреслює, що подібні положення потребують особливо ретельного перегляду з урахуванням міжнародних стандартів у сфері свободи вираження поглядів і доступу до інформації. У заяві наголошується, що в умовах війни роль незалежних медіа є особливо важливою, оскільки суспільство потребує як захисту від дезінформації, так і максимально можливого доступу до перевіреної та суспільно значущої інформації.

    Що стосується самого законопроєкту, нову редакцію Цивільного кодексу Верховна Рада України підтримала у першому читанні 28 квітня. Законопроєкт №15150 наразі перебуває на етапі підготовки до другого читання, під час якого парламент має розглянути правки та пропозиції. Після першого голосування документ неодноразово зазнавав критики з боку медійних організацій, правозахисників та експертів, які застерігають про можливі ризики для свободи слова, розвитку незалежної журналістики та доступу до публічної інформації.

    На тлі цих дискусій продовжується ширша європейська та міжнародна увага до стану свободи слова в Україні, особливо в умовах повномасштабної війни, коли інформаційна безпека держави має балансувати з принципами відкритості та демократичності. Експерти наголошують, що будь-які зміни до цивільного законодавства повинні враховувати не лише внутрішні потреби правової системи, а й міжнародні зобов’язання України у сфері захисту прав людини та свободи медіа.

  • Орбанівську заборону скасовано: Угорщина відкрила доступ до українських ЗМІ

    Орбанівську заборону скасовано: Угорщина відкрила доступ до українських ЗМІ

    Угорщина офіційно скасувала обмеження на діяльність українських засобів масової інформації, які були запроваджені попереднім урядом Віктора Орбана. Рішення стало одним із найпомітніших кроків нової влади у напрямку покращення відносин з Україною та перегляду політики, що тривалий час викликала суперечки між Будапештом і Києвом.

    Про це повідомив міністр соціальних відносин і культури Угорщини Золтан Тарр. За його словами, рішення про розблокування українських медіа було ухвалене після консультацій із Міністерством закордонних справ та іншими державними структурами.

    Таким чином українська громада в Угорщині, а також десятки тисяч українських біженців, які перебувають на території країни після початку повномасштабної війни, знову отримають безперешкодний доступ до інформації рідною мовою.

    За словами Тарра, заборона на українські медіа була введена у 2025 році як відповідь на рішення української влади обмежити діяльність окремих угорських видань. У Києві тоді пояснювали свої дії тим, що деякі медіаресурси систематично поширювали російські наративи, дезінформацію та матеріали, які могли загрожувати інформаційній безпеці держави в умовах війни.

    Водночас новий угорський уряд вважає, що попередня влада допустила серйозну помилку, фактично прирівнявши незалежні українські медіа до пропагандистських ресурсів.

    «Не можна плутати ЗМІ, які поширюють російську пропаганду, зі справжньою незалежною пресою ні в Угорщині, ні на міжнародному рівні. Попередній уряд постійно створював нові конфлікти, а блокування цих видань не мало іншої мети», – заявив Тарр.

    Його слова стали одним із найжорсткіших публічних випадів представників нової влади на адресу політики Віктора Орбана після зміни уряду.

    Міністр наголосив, що нинішній кабінет міністрів ставить за мету відновлення добросусідських відносин з Україною та іншими країнами регіону. За його словами, це відповідає національним інтересам Угорщини та сприятиме покращенню становища угорських громад за кордоном.

    «Наше завдання – налагодження добросусідських відносин. Це спільна національна справа. Завдяки нашим першим рішенням ми за кілька тижнів досягли більшого, ніж попередній уряд за шістнадцять років», – зазначив посадовець.

    Важливу роль у скасуванні заборони відіграли представники української меншини в Угорщині. Зокрема, рішення було погоджене з представницею української громади Ліліаною Грексою.

    Вона підкреслила, що доступ до інформації українською мовою має критично важливе значення для громадян України, які проживають в Угорщині, особливо в умовах війни.

    «Для української громади та біженців можливість отримувати новини рідною мовою є не лише питанням комфорту, а й важливим елементом зв’язку з Батьківщиною», – наголосила Грекса.

    Скасування заборони відбулося на тлі масштабних політичних змін в Угорщині. Після парламентських виборів партія «Тиса» сформувала новий уряд та отримала можливість проводити масштабні реформи.

    Одним із пріоритетів нової влади стало реформування медійної сфери, яка протягом багатьох років перебувала під жорстким політичним впливом.

    Зокрема, до парламенту вже внесено законопроєкт про реформу суспільного мовлення. Документ передбачає створення незалежних наглядових органів, оновлення керівництва державних медіа та запровадження додаткових гарантій редакційної незалежності.

    Аналітики відзначають, що рішення щодо українських ЗМІ може стати сигналом більш широкого перегляду політики Будапешта стосовно України.

    За часів уряду Орбана відносини між двома країнами неодноразово загострювалися через питання прав національних меншин, євроінтеграції України, санкцій проти Росії та військової допомоги Києву.

    Після приходу нової влади тональність офіційних заяв помітно змінилася. У Будапешті дедалі частіше говорять про необхідність відновлення діалогу та пошуку компромісів із Києвом.

    Політичні оглядачі вважають, що розблокування українських медіа може стати лише першим кроком на шляху до нормалізації двосторонніх відносин. Водночас подальший розвиток подій залежатиме від готовності обох сторін вирішувати накопичені проблеми шляхом переговорів.

    Для десятків тисяч українців, які нині проживають в Угорщині, рішення нової влади означає повернення доступу до українського інформаційного простору та можливість без обмежень отримувати новини з України рідною мовою.

    На тлі тривалої війни та складної міжнародної ситуації цей крок Будапешта вже називають одним із найбільш позитивних сигналів у відносинах між Україною та Угорщиною за останні роки.

  • Угорщина готує “повну трансформацію” державних медіа

    Угорщина готує “повну трансформацію” державних медіа

    Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр оголосив про підготовку масштабного законопроєкту, який передбачає «повну трансформацію» державних засобів масової інформації. За його словами, документ буде внесений до парламенту вже наступного тижня і має запустити докорінні зміни в системі державних медіа, які впродовж останніх років перебували під критикою через надмірну залежність від урядової політики та обмежений плюралізм у висвітленні подій.

    Про це Мадяр повідомив 6 червня у своєму дописі на Facebook, наголосивши, що мета майбутніх змін полягає у відновленні довіри до державних медіа та забезпеченні більш збалансованого і професійного висвітлення суспільно-політичних процесів. Він підкреслив, що нова модель має гарантувати чітке розмежування між новинами та політичними оцінками, щоб державні медіа діяли передусім як джерело об’єктивної інформації, а не інструмент політичного впливу.

    За словами прем’єра, ключовим принципом реформи стане відновлення стандартів журналістики, за яких новини мають залишатися нейтральними, а думки — вільними. Таким чином уряд планує змінити підхід до роботи державних медіа, який формувався протягом багатьох років і, за оцінками критиків, призводив до концентрації інформаційного впливу в руках влади.

    Оголошення про реформу відбулося на тлі тривалих дискусій у самому угорському суспільстві щодо ролі медіа в політичному житті країни. Протягом правління Віктора Орбана неодноразово лунали звинувачення у тому, що державні медіа та значна частина приватного медіасектору були інтегровані в систему політичної комунікації влади, що суттєво обмежувало медійну конкуренцію та альтернативні точки зору.

    У цьому контексті ініціатива Мадяра виглядає як спроба змінити підходи до функціонування державного інформаційного простору та зменшити політичний вплив на редакційну політику медіа. Очікується, що законопроєкт може передбачати як інституційні зміни в структурі державних ЗМІ, так і нові правила їхнього фінансування, управління та контролю за редакційними стандартами.

    Паралельно з медійною реформою в Угорщині тривають й інші процеси, пов’язані з переглядом ролі держави в інформаційній сфері. Раніше цього тижня стало відомо про початок поліцейського розслідування щодо компаній одного з найвідоміших медіамагнатів країни, які протягом багатьох років отримували значні державні контракти. Це розслідування також розглядається як частина ширшого процесу переоцінки взаємин між державою, бізнесом і медіа у період після тривалого правління попереднього політичного курсу.

    Запланований законопроєкт уже викликав значну увагу в політичних та експертних колах, оскільки потенційно може змінити баланс сил у медіапросторі Угорщини. Аналітики зазначають, що реформа державних ЗМІ є одним із найчутливіших питань у демократичних системах, адже напряму впливає на рівень довіри громадян до інформації та на якість суспільної дискусії.

    Наразі деталі майбутнього законопроєкту офіційно не оприлюднені, однак очікується, що після внесення до парламенту він стане предметом активних політичних дебатів і може суттєво вплинути на конфігурацію медіаринку в Угорщині в середньо- та довгостроковій перспективі.

  • Тиск на журналістів набирає обертів: міжнародна організація б’є на сполох через серію атак в Україні

    Тиск на журналістів набирає обертів: міжнародна організація б’є на сполох через серію атак в Україні

    Міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» (RSF) закликала українську владу оперативно встановити та притягнути до відповідальності осіб, причетних до серії нападів, погроз та кампаній дискредитації проти журналістів і незалежних медіа. У заяві організації йдеться про тривожну тенденцію, яка спостерігається останніми тижнями та може становити серйозну загрозу для свободи слова в Україні.

    За даними RSF, лише протягом двох останніх тижнів журналісти щонайменше п’яти українських медіа стали жертвами фізичних нападів, онлайн-погроз або скоординованих інформаційних кампаній через свою професійну діяльність. У міжнародній організації наголошують, що журналісти повинні мати можливість вільно проводити розслідування та публікувати матеріали без страху перед переслідуваннями, залякуванням чи дискредитацією.

    Особливу увагу RSF звернула на події навколо розслідувального проєкту «Слідство.Інфо». 28 травня головна редакторка видання Настя Станко повідомила про масштабну інформаційну атаку проти редакції. За її словами, протягом короткого проміжку часу низка інтернет-ресурсів опублікувала майже ідентичні матеріали, побудовані на дописі блогера Михайла Шнайдера. У цих публікаціях лунали звинувачення на адресу керівниці «Слідства.Інфо» Анни Бабінець щодо нібито завдання репутаційних збитків журналістському конкурсу «Честь професії».

    Згодом аналогічні повідомлення були поширені на низці великих українських інформаційних платформ. У редакції припустили, що така кампанія могла бути пов’язана з нещодавнім розслідуванням про пасинка проросійського політика Віктора Медведчука, яке викликало широкий суспільний резонанс.

    Водночас це був не єдиний випадок тиску на журналістів «Слідства.Інфо». Ще 19 травня двоє журналістів видання зазнали фізичного нападу під час виконання редакційного завдання у Чернігівській області. Під час зйомок у приміщенні місцевої міської ради невідомий чоловік, який назвав себе «незалежним працівником», перешкоджав роботі журналістів, а також кинув їхню камеру на підлогу, пошкодивши техніку.

    У RSF зазначають, що ці інциденти стали лише частиною ширшої хвилі нападів і залякувань, які останнім часом фіксуються в різних регіонах України.

    Так, 26 травня журналістка видання Texty.org.ua Валерія Павленко повідомила про отримання численних онлайн-погроз після виходу її дослідження щодо поширення дезінформації про мігрантів у соціальній мережі TikTok. Після публікації матеріалу журналістка зіткнулася з хвилею агресивних повідомлень та особистих образ у мережі.

    Схожа ситуація виникла і навколо журналістки «Суспільне Дніпро» Інни Лисак. Після виходу інтерв’ю з Федором Зінченком — батьком В’ячеслава Зінченка, якого обвинувачують у вбивстві мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон, журналістка стала об’єктом масштабної хвилі критики та хейту в соціальних мережах.

    Ще один інцидент стався на Волині. Знімальна група Центру журналістських розслідувань «Сила правди» заявила про напад під час роботи над матеріалом. За інформацією редакції, депутат Володимирської міської ради застосував силу щодо журналістки Наталки Коваль, відібравши та розбивши її мобільний телефон.

    Про серйозні погрози повідомила також журналістка видання «Перший Криворізький» Євгенія Бикова. Після публікації серії матеріалів та створення петиції щодо тарифів на водопостачання у Кривому Розі вона почала отримувати повідомлення із прямими погрозами. Серед них були й фрази на кшталт: «деякі журналісти довго не живуть».

    У «Репортерах без кордонів» наголошують, що сукупність цих випадків свідчить про небезпечну тенденцію. Організація закликає українські правоохоронні органи провести ефективні розслідування кожного інциденту та гарантувати безпеку журналістів.

    Менеджерка RSF в Україні Полін Мофре заявила, що кампанія дискредитації проти «Слідства.Інфо» та фізичний напад на журналістів видання викликають особливе занепокоєння через системність і схожість із іншими випадками тиску на представників медіа.

    «Репортери повинні мати можливість розслідувати та публікувати свої висновки, не стикаючись із тиском чи скоординованими кампаніями дискредитації. Винні повинні бути притягнуті до відповідальності», — наголосила вона.

    Україна традиційно залишається однією з держав, де питання безпеки журналістів перебуває під особливою увагою міжнародних організацій. Після початку повномасштабного вторгнення Росії українські медійники працюють в умовах постійних воєнних ризиків, однак останні події демонструють, що небезпека може надходити не лише з фронту, а й через спроби тиску, залякування та дискредитації всередині країни.

    У RSF підкреслюють, що незалежна журналістика є одним із ключових елементів демократичного суспільства, особливо під час війни. Саме тому кожен випадок нападів на журналістів або перешкоджання їхній роботі потребує принципової реакції держави та невідворотного покарання для винних.

  • Україна обігнала США у рейтингу свободи преси: оприлюднено несподівані результати світового індексу

    Україна обігнала США у рейтингу свободи преси: оприлюднено несподівані результати світового індексу

    Україна покращила свої позиції у Всесвітньому індексі свободи преси 2026 року від міжнародної організації Reporters Without Borders (RSF) та посіла 55-те місце серед 180 країн світу. Порівняно з минулим роком країна піднялася одразу на сім позицій, що стало одним із найкращих результатів за останні роки, попри повномасштабну війну та постійні загрози для журналістів.

    У новому рейтингу Україна випередила низку держав, які традиційно вважаються розвиненими демократіями, зокрема США, Італію та Угорщину. Загальний бал України склав 66,10 зі 100 можливих. Особливо високими виявилися показники за соціальним, правовим та політичним критеріями, тоді як найбільш проблемним напрямком залишається безпека журналістів. За цим параметром Україна посіла лише 128-ме місце через воєнні ризики, російські атаки на медіа та загрозу для працівників інформаційної сфери.

    У RSF зазначають, що Україна демонструє позитивну динаміку навіть в умовах війни. Якщо у 2022 році країна перебувала на 106-й позиції, то вже у 2023 році піднялася на 79-те місце, у 2024 році — на 61-ше, а після невеликого падіння у 2025 році знову повернулася до зростання. Таким чином, за чотири роки Україна покращила свої показники більш ніж на 50 позицій.

    Аналітики організації наголошують, що українські медіа продовжують працювати в надзвичайно складних умовах. Повномасштабне вторгнення Росії поставило під загрозу існування багатьох редакцій, змусило журналістів евакуйовуватися, працювати під обстрілами або навіть ставати мішенями окупаційних сил. Водночас саме український медіасектор став одним із ключових елементів протидії російській пропаганді та дезінформації.

    У звіті також наголошується, що загальна ситуація зі свободою преси у світі продовжує стрімко погіршуватися. За даними RSF, вперше за всю 25-річну історію дослідження понад половина країн світу потрапила до категорій із «складною» або «дуже серйозною» ситуацією щодо свободи слова. Серед причин — посилення авторитарних тенденцій, використання законів про національну безпеку для тиску на журналістів, цензура та економічні проблеми медіа.

    Лідерами рейтингу традиційно залишаються Norway, Netherlands, Estonia та Denmark. Саме ці країни демонструють найвищий рівень незалежності медіа, захисту журналістів та прозорості роботи інформаційного сектору. Натомість найгірші показники зафіксовані у Eritrea, North Korea, China та Russia, де незалежна журналістика фактично перебуває під жорстким контролем влади.

    Окремо у звіті згадується Росія, яка опустилася до 172-го місця. За даними RSF, станом на квітень 2026 року в російських тюрмах перебували десятки журналістів, а незалежні редакції змушені працювати в еміграції через переслідування та репресії. Організація називає Росію однією з країн, які активно використовують законодавство про «екстремізм», «тероризм» та «національну безпеку» для придушення свободи слова.

    Попри позитивну динаміку України у рейтингу, міжнародні експерти застерігають, що війна продовжує створювати серйозні ризики для журналістської діяльності. До ключових викликів вони відносять загрозу життю медійників на фронті, руйнування інфраструктури редакцій, економічну нестабільність незалежних медіа та необхідність підтримки інформаційної безпеки держави в умовах війни. Водночас український результат у нинішньому рейтингу демонструє, що навіть під час повномасштабного вторгнення країна зберігає активне та критичне медіасередовище, яке продовжує працювати всупереч воєнним викликам.