Golosnovinua.com

Позначка: Сили оборони

  • Прапор поставили — село «захопили»: в «Азові» розповіли, як росіяни імітують перемоги на Донеччині

    Прапор поставили — село «захопили»: в «Азові» розповіли, як росіяни імітують перемоги на Донеччині

    Російське Міністерство оборони заявило про нібито захоплення одразу трьох населених пунктів на Добропільському напрямку Донецької області — Золотого Колодязя, Новотроїцького та Петрівки. Однак українські військові категорично спростували ці повідомлення. За даними 1-го корпусу Національної гвардії «Азов», усі три населені пункти залишаються під контролем Сил оборони України. Водночас російська армія застосовує тактику проникнення невеликих піхотних груп, які встановлюють прапори, знімають пропагандистські відео та намагаються видати тимчасову присутність за повноцінне захоплення території.

    Про це 17 жовтня повідомила бригада «Буревій» на своєму офіційному сайті. Відповідну інформацію також поширив 1-й корпус НГУ «Азов».

    У повідомленні військові наголосили, що російське командування поширює неправдиву інформацію про ситуацію поблизу Добропілля.

    Йдеться про три населені пункти, контроль над якими має значення для оборони цього району Донеччини.

    За інформацією українських підрозділів, Золотий Колодязь, Новотроїцьке та Петрівка залишаються під контролем бригади «Буревій» та інших частин Сил оборони.

    Як росіяни створюють ілюзію захоплення населених пунктів

    Військові розкрили тактику, яку використовують російські штурмові підрозділи для створення пропагандистських матеріалів.

    Невеликі групи піхоти намагаються непомітно проникнути в населений пункт, використовуючи особливості місцевості, забудову та прогалини між українськими позиціями.

    Їхнім завданням може бути не встановлення стійкого контролю над територією, а короткочасне проникнення до окремої будівлі або вулиці.

    Після цього окупанти встановлюють російський прапор, записують відео та передають матеріали командуванню.

    Надалі такі кадри російська пропаганда використовує як підтвердження нібито захоплення цілого села.

    Однак встановлення прапора не означає контролю над населеним пунктом.

    Для реального утримання території військовим необхідно закріпитися на позиціях, організувати оборону, забезпечити логістику та відбивати контратаки.

    Короткочасна присутність невеликої групи не підтверджує виконання цих умов.

    В «Азові» наголошують, що українські військові виявляють російські групи, які проникають у населені пункти, та проводять операції з їх знищення.

    За оцінкою української сторони, російське командування використовує такі дії для створення інформаційної картини просування навіть за відсутності підтвердженого територіального результату.

    Що відбувається поблизу Добропілля

    Добропільський напрямок залишається однією з важливих ділянок фронту на Донеччині.

    Російські війська намагаються просуватися в напрямку українських оборонних рубежів, використовуючи піхотні штурми, безпілотники та артилерію.

    Українські підрозділи проводять оборонні й контратакувальні дії, спрямовані на стримування противника та відновлення контролю над окремими позиціями.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про спільну операцію бійців «Азову» та штурмовиків полку «Скеля» під Добропіллям.

    За інформацією українських військових, під час тих боїв вдалося зупинити просування російських підрозділів у районах Грузького та Новомиколаївки, зачистити низку позицій і закріпитися на відвойованих рубежах.

    Ще раніше Десантно-штурмові війська ЗСУ повідомляли про звільнення Золотого Колодязя та Петрівки.

    За даними командування, у відповідних діях брали участь військовослужбовці 79-ї та 82-ї окремих десантно-штурмових бригад.

    Українські військові повідомляли про витіснення російських підрозділів із населених пунктів, знищення частини противника та захоплення полонених.

    Генштаб спростував і масштабніші заяви Москви

    Заяви про захоплення трьох сіл з’явилися на тлі ширших повідомлень російського командування про нібито значні успіхи на фронті.

    17 жовтня Генеральний штаб ЗСУ також спростував твердження Росії про захоплення понад 1800 квадратних кілометрів української території та 92 населених пунктів із початку вересня.

    Як повідомляє «Укрінформ», речник Генштабу Андрій Ковальов заявив, що низка оголошених Росією територіальних здобутків не відповідає реальній ситуації.

    Зокрема, українське командування заперечило повідомлення про захоплення Добропілля, Костянтинівки та інших населених пунктів.

    За словами Ковальова, російське військове керівництво намагається представити обмежені результати бойових дій як масштабне просування.

    Водночас ситуація на фронті залишається динамічною, а контроль над окремими позиціями може змінюватися внаслідок бойових дій.

    Незалежна перевірка кожного епізоду потребує геолокації відеоматеріалів, супутникових знімків та інших підтверджень.

    Чому інформаційні заяви мають значення

    В умовах сучасної війни повідомлення про захоплення територій використовуються не лише для інформування про бойові дії, а й для впливу на громадську думку.

    Подібні заяви можуть створювати враження швидкого просування армії, навіть якщо йдеться про проникнення кількох військовослужбовців до окремих будівель.

    В українському командуванні наголошують, що реальний контроль визначається ситуацією на місцевості, а не наявністю постановочного відеозапису з прапором.

    Станом на 17 жовтня 2026 року бригада «Буревій» та 1-й корпус НГУ «Азов» заявляють про збереження українського контролю над Золотим Колодязем, Новотроїцьким і Петрівкою.

    Українські військові продовжують протидіяти спробам російської піхоти проникати на контрольовані позиції, тоді як Москва публічно наполягає на власній версії подій.

    Офіційні повідомлення українських підрозділів спростовують заявлене Росією захоплення трьох сіл, але бойова ситуація потребує подальшого спостереження та уточнення.

  • Під ударом — «Каста», П-18 і база дронів: Сили оборони атакували важливі об’єкти РФ

    Під ударом — «Каста», П-18 і база дронів: Сили оборони атакували важливі об’єкти РФ

    Сили оборони України 23 вересня та в ніч на 24 вересня завдали ударів по низці російських військових об’єктів на тимчасово окупованих територіях. За даними Генерального штабу ЗСУ, уражено дві радіолокаційні станції, місце зберігання і запуску ударних безпілотників, а також склад пального.

    У районі тимчасово окупованого Донецька українські військові вдарили по об’єкту, який російські війська використовували для зберігання, підготовки та запуску ударних БПЛА. У Генштабі наголосили, що такі цілі залишаються одним із пріоритетних напрямів бойової роботи Сил оборони.

    Паралельно на окупованій частині Запорізької області були уражені дві російські РЛС. У районі Чехограда, який раніше мав назву Новогродківка, та Якимівки під удар потрапили станції 35Н6 «Каста» і П-18.

    «Каста» — мобільна радіолокаційна станція, яку використовують для кругового огляду та виявлення повітряних цілей, зокрема тих, що летять на малих висотах. Вона передає інформацію системам протиповітряної оборони.

    П-18 — радянська мобільна РЛС метрового діапазону, яка й досі перебуває на озброєнні російської армії. Її використовують для раннього виявлення повітряних цілей і передачі координат підрозділам ППО.

    Ще один удар припав на район тимчасово окупованої Великої Білозерки Запорізької області. Там, за даними Генштабу, уражено склад паливно-мастильних матеріалів російських військ.

    Це вже не перша серія ударів по російській дроновій та радіолокаційній інфраструктурі за останні дні. 21 вересня Сили оборони повідомляли про ураження ще однієї РЛС «Каста» на Донеччині, а також пункту управління БПЛА.

    22 вересня українські військові вдарили по місцю зберігання та запуску реактивних дронів в Орловській області РФ. Тоді, за даними Генштабу, було пошкоджено щонайменше три склади, майданчик запуску та п’ять пускових установок.

    А 23 вересня Сили оборони повідомили про удари по пунктах управління БПЛА на Донеччині та складу безпілотників російського підрозділу «Рубікон» поблизу Волновахи.

    «Ненька інфо» раніше також писала про удари по інфраструктурі «Рубікону». Зокрема, у травні Генштаб заявляв про ураження штабу цього російського підрозділу в районі Старобільська.

    Генштаб: у Старобільську ЗСУ вдарили по штабу “Рубікону”, а не коледжу

    Також «Ненька інфо» писала про те, що саме «Рубікон» російське командування залучає до масштабного використання дронів проти українських цілей.

    Росія готує нову хвилю дронового терору: під прицілом АЗС, автобуси та цивільні авто — ГУР

    Таким чином, нинішня серія ударів охопила одразу кілька елементів російської військової системи — засоби раннього виявлення, інфраструктуру запуску дронів і паливне забезпечення. Ступінь пошкодження об’єктів Генштаб наразі не деталізував.

  • У Міноборони новий заступник з цифровізації: що відомо про Олексія Реву

    У Міноборони новий заступник з цифровізації: що відомо про Олексія Реву

    Кабінет міністрів призначив майора Олексія Реву заступником міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. На новій посаді він відповідатиме за розвиток цифрових систем і сервісів для Сил оборони. Про призначення 24 вересня повідомило Міністерство оборони.

    Рева вже працював в ІТ-напрямі Міноборони. Він брав участь у створенні застосунку «Армія+», цифрової системи обліку військовослужбовців «Імпульс», а також очолював проєктні команди. У відомстві очікують, що його досвід дозволить швидше масштабувати цифрові рішення у війську.

    Одним із головних завдань нового заступника стане об’єднання різних цифрових інструментів у спільну екосистему. Йдеться про системи, які мають скорочувати час на ухвалення рішень, спрощувати бюрократичні процеси та забезпечувати військовим швидкий доступ до актуальної інформації.

    Серед пріоритетів залишаються розвиток «Армія+», «Резерв+» та бойової системи DELTA. Також Міноборони планує ширше залучати українські ІТ-компанії до створення цифрових продуктів для війська. Ідея полягає в тому, щоб шлях від конкретної потреби військових до розробки й практичного впровадження технології ставав коротшим.

    У Міноборони наголошують, що цифровізація вже перестала бути допоміжним напрямом і фактично стала одним із ключових елементів управління Силами оборони. Йдеться не лише про електронні сервіси для військовослужбовців, а й про системи обліку, управління даними та бойові цифрові платформи.

    Призначення Реви означає, що саме він тепер координуватиме цей напрям на рівні керівництва міністерства. Відомство очікує від нового заступника подальшого розвитку вже запущених продуктів та інтеграції їх між собою.

    Офіційно про інші кадрові чи структурні зміни, пов’язані з його призначенням, Міноборони наразі не повідомляло.

  • «Обіцяли більше, ніж могли дати»: у Раді пояснили, чому військовим поки не готують нових великих виплат

    «Обіцяли більше, ніж могли дати»: у Раді пояснили, чому військовим поки не готують нових великих виплат

    Українська влада найближчим часом не планує анонсувати нові мотиваційні контракти для військовослужбовців із додатковими великими грошовими пакетами, оскільки можливості державного бюджету залишаються вкрай обмеженими. Водночас уже запущена влітку 2026 року система мотиваційних контрактів і підвищених бойових виплат продовжує діяти — йдеться не про її скасування, а про відмову від нових обіцянок, які не мають гарантованого фінансового покриття.

    Про це заявив член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. Він наголосив, що раніше окремі посадовці Міністерства оборони озвучували фінансові обіцянки, які, за його словами, не були повністю підкріплені реальними можливостями бюджету.

    Веніславський назвав таку практику негативною, оскільки вона формує у військовослужбовців очікування, які держава згодом може не мати ресурсу виконати. Водночас він підкреслив, що сам принцип мотивації контрактної служби ніхто не відкидає: парламентський комітет і надалі просуватиме механізми, які мають зробити добровільне залучення людей до Сил оборони привабливішим.

    Тут важливо розділити дві речі. Мотиваційні контракти в Україні вже існують і продовжують діяти. У червні 2026 року Кабмін постановою №768 запустив нову систему контрактної служби з чіткими строками, підвищеними бойовими надбавками та відстрочкою після завершення контракту. Тому нинішня заява Веніславського не означає згортання вже запущеної реформи.

    Зараз у Силах оборони діють три основні види нових контрактів: піхотно-штурмовий, бойовий і базовий. Для піхотинців та штурмовиків передбачений контракт на 14 місяців для цивільних, а для окремих категорій чинних військових — коротший строк. Для інших бойових і небойових спеціальностей діють переважно 24-місячні контракти.

    Найбільші суми передбачені саме для військових, які виконують найризикованіші завдання. За офіційною інформацією Сил оборони, середній розрахунковий дохід за піхотно-штурмовим контрактом може становити близько 300 тисяч гривень на місяць, а максимальний — до 460 тисяч гривень, якщо військовий безпосередньо бере участь у найбільш небезпечних бойових діях. Для операторів БпЛА, артилеристів, фахівців РЕБ та інших бойових спеціальностей виплати можуть становити від 30 до 120 тисяч гривень на місяць залежно від умов служби.

    Окремо передбачені бонуси за конкретні результати бойової роботи, додаткові виплати за службу на першій лінії та щорічні соціальні виплати.

    Наприклад, за чинною системою військовому може нараховуватися 10 тисяч гривень за день перебування безпосередньо на бойовій позиції, 20 тисяч — за окремі завдання з відновлення позицій і 40 тисяч — за штурмові дії. Саме завдяки таким надбавкам максимальна сума може бути суттєво вищою за базове грошове забезпечення.

    Тобто проблема, про яку зараз говорить Веніславський, полягає не в тому, що держава відмовляється платити за вже встановленою системою, а в тому, що подальше різке збільшення грошових стимулів потребує величезного додаткового ресурсу.

    І з цим у держави справді виникають дедалі серйозніші труднощі.

    Війна вже коштує Україні $190 млн щодня

    Голова парламентського Бюджетного комітету Роксолана Підласа нещодавно повідомила, що один день війни у 2026 році обходиться українському бюджету приблизно у $190 млн. Для порівняння, у 2024 році ця сума становила близько $140 млн на день.

    За її словами, лише за перші вісім місяців 2026 року на сектор безпеки й оборони держава витратила близько $42 млрд, не враховуючи військову допомогу партнерів у натуральній формі.

    При цьому власні бюджетні доходи та внутрішні запозичення за цей час становили приблизно $39 млрд. Тобто навіть внутрішніх ресурсів уже не вистачає для повного покриття поточних оборонних потреб.

    Саме це пояснює, чому будь-яке нове масштабне збільшення зарплат чи разових бонусів для сотень тисяч військовослужбовців потрібно рахувати не мільйонами, а десятками й сотнями мільярдів гривень.

    У бюджеті-2027 на оборону заклали майже 4,9 трлн грн

    У проєкті державного бюджету на 2027 рік уряд пропонує спрямувати на безпеку й оборону 4 трлн 885 млрд грн — це 43,8% прогнозованого ВВП країни.

    З цієї суми майже 1,792 трлн грн мають піти на оплату праці та пов’язані з нею нарахування, ще 2,299 трлн грн — на зброю та військову техніку.

    Для порівняння, загальні доходи державного бюджету на наступний рік прогнозуються на рівні 5,648 трлн грн, тоді як усі видатки — 7,272 трлн грн. Державі також знадобиться близько $52,6 млрд міжнародної фінансової підтримки.

    Тому навіть за рекордного оборонного бюджету простору для нових масштабних грошових обіцянок залишається небагато.

    Чому гроші партнерів не можна просто спрямувати на зарплати

    Є ще одна проблема: значна частина міжнародної допомоги має цільове призначення.

    Наприклад, Nenka.info раніше писала, що значну частину великого кредитного пакета ЄС на €90 млрд неможливо просто спрямувати на підвищення зарплат військовим. Європейське фінансування значною мірою орієнтоване на закупівлю зброї, оборонну промисловість та інші визначені напрями.

    ЄС дає Україні €90 млрд, але не на зарплати військовим: у Брюсселі пояснили, де шукати гроші на підвищення виплат

    Це означає, що грошове забезпечення військовослужбовців значною мірою залишається навантаженням саме на український бюджет.

    Що вже змінилося у 2026 році

    Нинішня контрактна реформа була запущена в червні.

    Nenka.info тоді писала про постанову Кабміну №768, яка запровадила нові типи контрактів із фіксованими строками служби, диференційованими виплатами та гарантованою відстрочкою після звільнення.

    Нові контракти в ЗСУ: уряд різко змінив правила служби і виплат

    Також видання повідомляло, що військові, які не переходять на нову контрактну модель, продовжують служити за чинними правилами мобілізації до моменту появи законних підстав для звільнення або демобілізації.

    Нові контракти в ЗСУ: хто не підпише — служитиме до демобілізації

    Окремо Міноборони наголошувало, що частина нових бойових виплат узагалі не залежить від підписання мотиваційного контракту. Вони поширюються і на мобілізованих, і на військових, які служать за старими контрактами.

    Це ще раз підтверджує: нинішня дискусія не стосується скасування вже встановлених виплат.

    Що може бути далі

    Веніславський прямо говорить, що мотиваційна складова контрактної служби залишатиметься одним із головних інструментів залучення людей до армії. Але парламентарі, за його словами, хочуть уникати ситуації, коли спочатку оголошується надзвичайно приваблива сума, а вже потім з’ясовується, що бюджет не може її стабільно забезпечувати.

    Тому найближчим часом основний акцент, найімовірніше, залишатиметься на вже запущеній моделі: чіткий строк служби, вищі виплати за ризик і безпосередню участь у боях, додаткові бонуси та гарантований період відстрочки після контракту.

    Публічних рішень про скасування або урізання нинішньої контрактної системи станом на 20 вересня немає.

    Але поява нових масштабних фінансових стимулів — наприклад, ще більших одноразових премій або різкого підвищення базового забезпечення для всіх категорій військових — тепер напряму залежатиме від того, чи зможе держава знайти для цього стабільне джерело фінансування.

    І саме тут позиція Веніславського звучить доволі однозначно: нових гучних обіцянок без грошей у бюджеті влада робити не хоче.

  • Закликали «приєднати» Сумщину до РФ і заперечували Бучу: СБУ викрила двох агітаторів

    Закликали «приєднати» Сумщину до РФ і заперечували Бучу: СБУ викрила двох агітаторів

    Служба безпеки України повідомила про викриття у Сумах двох чоловіків, яких підозрюють у поширенні проросійської пропаганди, виправдовуванні агресії РФ та закликах до зміни територіальних меж України. Один із фігурантів, за даними слідства, працює лікарем і публічно виступав за захоплення Сумщини з подальшим включенням регіону до складу Росії. Інший, як стверджують правоохоронці, заперечував воєнні злочини російських військових у Бучі та закликав до посилення ракетно-дронових атак по Україні.

    Обом уже повідомили про підозру. Їхні дії кваліфікували за ч. 1 ст. 110 Кримінального кодексу України — посягання на територіальну цілісність і недоторканність держави, а також за ч. 3 ст. 436-2 — виправдовування, визнання правомірною або заперечення збройної агресії РФ проти України та глорифікація її учасників. За сукупністю інкримінованих дій їм загрожує до восьми років позбавлення волі з можливою конфіскацією майна.

    За версією слідства, першим фігурантом є місцевий лікар. Він нібито публікував прокремлівські повідомлення у чатах Telegram-каналів і закликав до захоплення Сумської області з подальшим її «приєднанням» до Росії. Крім того, правоохоронці заявляють, що чоловік заперечував факти масованих російських ударів по житлових кварталах і цивільній інфраструктурі Сум.

    Другий підозрюваний — мешканець Сум, який, за інформацією СБУ, поширював подібні заяви у чатах соціальних мереж. Серед іншого він нібито заперечував злочини російських військових у Бучі, виступав за збільшення кількості ракетних і дронових ударів по Україні, підтримував окупацію східних та південних областей і очікував на захоплення Сумщини. Правоохоронці також приписують йому поширення фейків про Сили оборони України.

    У СБУ кажуть, що знайшли докази у смартфонах

    Ключовою частиною доказової бази стали результати обшуків.

    За даними Служби безпеки, за місцями проживання обох чоловіків вилучили мобільні телефони, на яких нібито зберігалися повідомлення, дописи та інші матеріали, що підтверджують їхню активність у проросійських інформаційних ресурсах.

    Крім того, СБУ ініціювала лінгвістичні експертизи. Вони, за інформацією спецслужби, підтвердили наявність у поширюваних матеріалах ознак інформаційно-підривної діяльності на користь РФ.

    Такі експертизи регулярно застосовують у справах за статтею 436-2 КК України, оскільки для кваліфікації важливий не лише сам факт публікації повідомлення, а і його зміст — зокрема чи містить воно виправдовування агресії, заперечення факту війни або прославляння її учасників.

    Заперечення Бучі — один із ключових російських пропагандистських наративів

    Особливо показовою у цій справі є згадка про Бучу.

    Після відступу російських військ із Київської області навесні 2022 року Росія системно просувала версії про нібито «постановочність» убивств цивільних у місті.

    Однак злочини в Бучі детально задокументували міжнародні організації.

    Моніторингова місія ООН з прав людини встановила, що Буча перебувала під контролем російських військ з 5 до 30 березня 2022 року. Станом на кінець жовтня 2022-го ООН підтвердила вбивства 73 цивільних у місті та продовжувала перевіряти ще понад сотню ймовірних випадків. У звіті також описані випадки розстрілів, катувань і страт цивільних, скоєних під час російської окупації.

    ООН окремо наголошувала, що задокументовані свавільні страти можуть становити воєнні злочини у вигляді умисних убивств.

    Тому твердження про те, що злочини в Бучі нібито були вигадані або інсценовані, давно є одним із ключових наративів російської дезінформації.

    Сумщина залишається однією з головних цілей РФ

    Контекст Сумщини також має принципове значення.

    Область регулярно зазнає російських артилерійських, авіаційних та дронових атак. Окремі райони розташовані безпосередньо біля кордону з РФ, тому регіон постійно перебуває під загрозою ударів.

    Раніше Nenka.info писала, що в Сумах навіть запровадили окремий сигнал оповіщення через загрозу російських керованих авіабомб. Причиною стали регулярні удари по місту та цивільній інфраструктурі. Детальніше — у матеріалі «У Сумах запровадили новий сигнал тривоги через російські КАБи».

    Також Nenka.info повідомляла про системні удари російських «Шахедів» по залізничній інфраструктурі Сумської області, внаслідок яких гинули та отримували поранення працівники «Укрзалізниці».

    На цьому тлі заперечення російських атак по Сумах набуває особливої ваги: такі заяви прямо суперечать численним задокументованим наслідкам ударів.

    У Сумах це вже не перший подібний випадок

    СБУ протягом останніх місяців уже неодноразово повідомляла про викриття проросійських інтернет-агітаторів у Сумській області.

    Наприкінці серпня спецслужба повідомляла про підозру керівниці однієї з комунальних установ Сумської міськради, яку звинуватили у виправдовуванні російських ударів по місту та підтримці російських військових.

    Ще раніше, у червні, підозру отримав адміністратор Telegram-каналу із Сум. За даними СБУ, він вихваляв російських військових за обстріли міста та навіть закликав застосувати проти України ядерну ракету «Сармат».

    Ці справи показують, що правоохоронці розглядають не лише класичну агентурну діяльність — передачу координат або розвідувальної інформації, — а й інформаційний компонент війни.

    Для прифронтових регіонів це особливо актуально, оскільки дезінформація може поширювати паніку, недовіру до держави, переконання про неминучість окупації або виправдовувати російські удари по цивільних.

    В інших регіонах СБУ також регулярно викриває агітаторів

    Подібні справи фіксують по всій Україні.

    9 вересня СБУ повідомила про викриття ще п’ятьох проросійських інтернет-агітаторів у кількох областях. Серед них був мешканець Краматорська, який, за версією слідства, закликав до захоплення східних регіонів України та продовження ударів по Києву.

    22 червня спецслужба повідомляла одразу про вісьмох фігурантів. Серед них були особи, які виправдовували російські злочини у Бучі, підтримували атаки РФ та поширювали дані про українські блокпости.

    Раніше Nenka.info також писала про львівського блогера, якому СБУ заочно повідомила про підозру за поширення проросійської пропаганди. За даними слідства, він роками поширював тези про нібито «договірну війну», виправдовував агресію РФ та дискредитував Україну.

    Що означають статті, які інкримінують чоловікам

    Стаття 110 Кримінального кодексу стосується дій, спрямованих на зміну території або державного кордону України в порушення Конституції.

    Її перша частина охоплює, зокрема, публічні заклики до таких дій або поширення відповідних матеріалів. Покарання передбачає від трьох до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без неї.

    Стаття 436-2 була запроваджена після початку повномасштабного вторгнення і передбачає відповідальність за виправдовування чи заперечення російської агресії, а також глорифікацію її учасників.

    У конкретній справі СБУ застосувала ч. 3 цієї статті, що стосується поширення відповідних матеріалів із використанням медіа чи інших інформаційних каналів.

    Поки що йдеться лише про підозру

    Важливо, що суд ще не встановив вини обох чоловіків.

    Наразі йдеться про версію слідства та повідомлення про підозру. Остаточне рішення щодо винуватості та покарання може ухвалити лише суд після розгляду доказів.

    Досудове розслідування триває під процесуальним керівництвом Сумської обласної прокуратури.

    Для Сумщини ця справа стала ще одним епізодом ширшої боротьби з російським інформаційним впливом у прифронтовому регіоні — поряд із протидією агентам, коригувальникам ударів та адміністраторам проросійських інформаційних ресурсів.

  • Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Залучення іноземних добровольців до лав Сил оборони України, за словами військового та журналіста Юрія Бутусова, фактично тримається на приватній ініціативі, підтримці бізнесу, меценатів та окремих командирів. Він стверджує, що за дев’ять місяців держава так і не виділила окремого фінансування на системне залучення іноземців, хоча проблема нестачі особового складу в піхотних і штурмових підрозділах залишається однією з найбільш гострих.

    Під час ефіру Бутусов заявив, що нинішня система працює переважно «на ентузіазмі». За його словами, значну частину організаційних витрат беруть на себе приватні донори, підприємці, окремі українці, а також командири підрозділів, які самостійно шукають можливості залучати людей з-за кордону. Він окремо згадав корпус «Хартія», його командира Ігоря Оболєнського та командира 23-го полку «Р.У.Г.» Гамлета Авагяна, а також підтримку з боку Запорізької військової адміністрації.

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування
    ФОТО: військовий та журналіст Юрій Бутусов

    Твердження Бутусова про відсутність бюджетного фінансування є його оцінкою ситуації. У відкритих офіційних повідомленнях Міноборони та Офісу президента немає даних про окрему бюджетну програму саме на рекрутинг іноземців. Водночас державні органи протягом 2026 року справді неодноразово заявляли, що систему залучення іноземних військових необхідно реформувати і централізувати.

    Ще 5 травня керівник Офісу президента Кирило Буданов провів окрему нараду з представниками Сил оборони та народними депутатами щодо служби іноземців та осіб без громадянства. Тоді він прямо заявив, що Україні потрібен єдиний координаційний центр для їхнього залучення. За офіційною інформацією, на той момент рекрутинг, перевірка придатності, оформлення документів і підготовка іноземців здійснювалися різними структурами, що ускладнювало контроль, координацію потреб і супровід військовослужбовців.

    У Міноборони також визнають, що система потребує змін. 11 вересня відбулося перше засідання міжвідомчої робочої групи, яка має покращити умови служби іноземних добровольців. Йдеться про легалізацію, соціальний захист, супровід родин і координацію між Міністерством оборони, Генштабом, Офісом військового омбудсмана та іншими структурами.

    Таким чином, проблема, про яку говорить Бутусов, частково підтверджується самою логікою державних рішень: влада вже визнала, що механізм залучення іноземців залишається фрагментарним і потребує єдиного центру управління. Однак офіційні джерела не підтверджують формулювання, що держава «не робить нічого». Навпаки, упродовж року були ухвалені зміни щодо легалізації іноземних військовослужбовців, запущена міжвідомча група та розпочата робота над централізацією процесу.

    Зокрема, з 10 травня 2026 року діє оновлений порядок оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які служать у ЗСУ, Нацгвардії або Державній спеціальній службі транспорту. Міноборони пояснювало, що нові правила мають спростити легалізацію для тих, хто вже уклав контракт і служить у Силах оборони.

    Право іноземців служити за контрактом у Збройних силах зберігається й надалі. Міністерство оборони прямо вказує, що укласти контракт із ЗСУ можуть не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства віком від 18 років.

    Однак найбільша проблема, за словами Бутусова, полягає не в юридичній можливості підписати контракт, а в масштабуванні процесу. Ще у червні він публічно заявляв, що Україна залучає значно менше іноземців, ніж могла б. У власному ефірі він наводив цифру близько 2500 іноземців, залучених у 2025 році, і близько 1300 за першу половину 2026-го. Ці цифри походять саме від Бутусова і не були підтверджені окремою державною статистикою.

    На його думку, потенціал значно більший: за кордоном є тисячі людей із військовим досвідом або готовністю служити за контрактом, але без системної рекрутингової інфраструктури Україна не може швидко перетворити цей інтерес на реальне поповнення бойових частин.

    Особливо гостро питання стоїть для піхоти та штурмових підрозділів. Бутусов неодноразово наголошував, що саме там дефіцит особового складу відчувається найсильніше. На його думку, іноземні добровольці могли б частково зменшити навантаження на систему мобілізації та дати війську додатковий кадровий ресурс.

    Водночас у 2026 році Міноборони вже змінило саму контрактну модель для служби у Силах оборони. З 15 червня діють нові контракти зі строками від шести до 24 місяців, зокрема піхотно-штурмові та бойові. Вони мають зробити контрактну службу більш передбачуваною і привабливою для кандидатів.

    Паралельно держава розвиває рекрутингову інфраструктуру для українців. Через офіційний портал Сил оборони можна обирати підрозділ, спеціальність і тип контракту, а центри рекрутингу поступово звільняють від функцій військового обліку, щоб вони могли більше зосередитися на безпосередньому наборі людей.

    Але іноземний рекрутинг має додаткові складнощі. Кандидатів потрібно перевіряти, забезпечувати документами, організовувати їхній в’їзд, навчання, мовну адаптацію, юридичний супровід і подальшу службу в конкретному підрозділі. Саме через це хаотична модель, де кожна військова частина фактично працює окремо, може бути значно менш ефективною за централізовану.

    Бутусов стверджує, що сьогодні ці організаційні витрати часто оплачують саме приватні донори. Він вважає, що бойові командири змушені самостійно шукати ресурси, щоб покривати логістику, рекрутинг і супровід кандидатів.

    У червні він навіть пропонував окрему модель, за якої бізнес міг би фінансувати залучення іноземних контрактників, а натомість отримувати певні стимули, зокрема в питаннях бронювання працівників. Це була авторська пропозиція Бутусова, а не урядове рішення.

    На рівні держави поки йдеться про інший підхід — створення єдиного механізму координації. Після травневої наради в Офісі президента Буданов наголошував, що різні структури, які займаються іноземними військовими, мають працювати за спільними правилами. Саме відсутність такого єдиного центру визнали однією з ключових проблем.

    Міноборони своєю чергою зараз концентрується на умовах служби вже залучених іноземців. Робоча група, створена у вересні, має вирішувати питання соціальних гарантій, статусу родин, міграційних процедур та правового супроводу.

    Тобто між критикою Бутусова та офіційною позицією є важлива різниця. Бутусов говорить передусім про відсутність реального масштабного державного фінансування і про те, що нинішній набір тримається на приватних коштах. Держава ж звітує про створення нормативної та організаційної основи, але не повідомляє про окремий централізований бюджет на міжнародний рекрутинг.

    Саме ця прогалина і є головною претензією Бутусова.

    За його словами, політичної уваги до теми багато, але практичних рішень, які вимагали б фінансової відповідальності уряду і Ставки, недостатньо. Він вважає, що без бюджетного ресурсу будь-яке масштабування залишатиметься залежним від волонтерів, бізнесу та окремих командирів.

    На тлі кадрової потреби Сил оборони ця дискусія стає дедалі важливішою. Іноземці не можуть повністю замінити мобілізаційний ресурс України, але вони можуть стати додатковим джерелом контрактного поповнення, особливо для підрозділів із високими втратами та постійною потребою у підготовлених військових.

    Станом на середину вересня підтверджено, що держава рухається до більш централізованої моделі: Офіс президента підтримав ідею єдиного координаційного центру, Міноборони створило міжвідомчу групу, а правила легалізації іноземних військовослужбовців були спрощені. Водночас інформації про окрему бюджетну програму, яка б фінансувала масштабний міжнародний рекрутинг, у відкритих офіційних джерелах немає.

    Тому твердження Бутусова про те, що фактичне залучення іноземців нині значною мірою тримається на приватних коштах, залишається його оцінкою, але вона накладається на уже визнану владою проблему: систему ще не вдалося перетворити на єдиний, централізований і масштабований механізм.

  • Один удар перетворився на катастрофу: з’явилося відео детонації боєприпасів у Милі

    Один удар перетворився на катастрофу: з’явилося відео детонації боєприпасів у Милі

    У мережі з’явилися нові кадри масштабної детонації боєприпасів у селі Мила Бучанського району Київської області, де після російського удару по складу Сил оборони сталася одна з найтрагічніших подій останніх місяців. Відео, зняте з дуже близької відстані, зафіксувало потужний спалах, ударну хвилю та подальшу серію вибухів. Саме вторинна детонація боєприпасів після влучання російського безпілотника призвела до величезної зони руйнувань навколо складу.

    На оприлюднених кадрах видно різкий спалах, після якого до камери доходить потужна вибухова хвиля. Практично одразу чути нові вибухи — починається детонація боєприпасів. Точне місце, з якого було зроблено запис, а також особу автора відео офіційні служби не повідомляли. Тому визначати відстань до епіцентру лише за кадрами некоректно. Водночас відео дозволяє побачити, наскільки стрімко після першого вибуху ситуація перетворилася на масштабну надзвичайну подію.

    Трагедія сталася ввечері 28 серпня. Російський ударний безпілотник влучив у місце зберігання озброєння в селі Мила. СБУ повідомила, що йдеться про російський дрон типу «Герань-4». Після його влучання виникла пожежа, яка спричинила вторинну детонацію боєприпасів.

    Президент Володимир Зеленський згодом підтвердив, що на цьому об’єкті зберігалися снаряди, міни, інші боєприпаси та безпілотники Сил оборони. Він наголосив, що такого складу біля житлової забудови «точно не повинно було бути», а масштаб руйнувань безпосередньо пов’язаний із подальшою детонацією.

    Наслідки виявилися катастрофічними. За даними Національної поліції, станом на вечір 29 серпня було відомо про 37 загиблих. Ще четверо людей вважалися зниклими безвісти. Поліція на той момент повідомляла про 19 травмованих, серед яких двоє дітей, двоє поліцейських та співробітники ДСНС.

    Водночас у різних офіційних та медійних повідомленнях протягом 29 серпня фігурували різні цифри постраждалих — зокрема 42 людини. Це пояснюється тим, що інформація оновлювалася в міру роботи медиків і рятувальників. Тому для актуального матеріалу коректніше вказувати конкретний час, до якого належить та чи інша цифра, а не об’єднувати різні зведення в один показник.

    Найбільша кількість жертв припала на розташований поруч приватний пансіонат для людей похилого віку та людей з інвалідністю. За повідомленнями місцевої влади та ЗМІ, 34 із 37 загиблих перебували саме у цьому закладі. Пансіонат знаходився фактично навпроти території складів.

    Серед загиблих також був голова Дмитрівської громади Тарас Дідич. Зеленський повідомив, що він загинув, коли допомагав під час рятувальної операції. За свідченням одного з місцевих мешканців, яке наводить Суспільне, під час хаотичної детонації один зі снарядів влучив у його автомобіль.

    Масштаби руйнувань виявилися значно більшими, ніж можна було очікувати від самого влучання безпілотника. Поліція повідомила про пошкодження близько 130 будинків, 18 автомобілів, двох гаражів, складського та двох нежитлових приміщень, двох магазинів, трьох автозаправних станцій, підприємства, закладу та пансіонату.

    Репортери, які працювали в Милі після трагедії, описували на дорогах та подвір’ях уламки боєприпасів, патрони та частини боєголовок. У деяких місцях снаряди вилітали далеко за територію складу. Мешканцям доводилося залишати будинки буквально під час детонації. Суспільне наводить свідчення родини, яка спочатку ховалася в будинку, а потім була змушена тікати, коли споруда почала горіти й уламки боєприпасів падали поруч із людьми.

    Вибухи тривали багато годин. Ще вдень 29 серпня у районі складів періодично лунала детонація, залишалися осередки відкритого вогню, а рятувальники не могли безпечно потрапити на окремі ділянки. До ліквідації наслідків залучили піротехнічні підрозділи та роботизовану техніку, щоб працювати там, де перебування людей було занадто небезпечним.

    Через вибухи тимчасово перекривали ділянку міжнародної траси М-06 Київ — Чоп, відомої як Житомирська траса. Дорогу очищали від уламків та вибухонебезпечних предметів. Після перевірки піротехніками рух транспортних засобів відновили.

    Трагедія спричинила не лише рятувальну операцію, а й кримінальне розслідування. СБУ відкрила провадження одразу за двома статтями Кримінального кодексу — статтею 437 про злочин агресії та статтею 425 про недбале ставлення до військової служби. Слідство має встановити як обставини російського удару, так і те, чому значна кількість вибухових матеріалів зберігалася настільки близько до житлових будинків.

    Міністр внутрішніх справ Іван Вигівський повідомив, що правоохоронці разом із СБУ та Офісом генерального прокурора з’ясовують усі деталі. Станом на ранок 30 серпня було опитано близько 40 свідків, а вилучені речові докази направили на експертизи. Слідство окремо перевіряє обставини розміщення боєприпасів серед цивільної забудови.

    Міністерство оборони після трагедії закликало керівників складових Сил безпеки й оборони та підприємств українського оборонно-промислового комплексу провести повний аудит місць зберігання зброї та боєприпасів. У відомстві підкреслили: склади з вибухонебезпечними матеріалами не повинні розташовуватися біля житлових будинків.

    Особливо гостро ситуація сприймається через те, що це вже не перша схожа трагедія на Київщині. Президент нагадав про випадок у Вишневому 6 липня 2026 року, де після російського удару також почалася детонація складів із боєприпасами. Тоді загинули люди й були пошкоджені сотні будинків. Саме тому Зеленський назвав повторення такого сценарію «абсолютно неприпустимим».

    Водночас Генеральний штаб ЗСУ наголосив, що першопричиною трагедії залишається російська агресія та удар по українській території. Тобто розслідування можливих порушень правил зберігання боєприпасів не змінює факту, що детонацію запустило влучання російського ударного безпілотника.

    Масштаб події привернув і міжнародну увагу. Reuters та Associated Press повідомили про щонайменше 37 загиблих, причому AP називає удар у Милі найсмертоноснішою російською атакою в Україні у 2026 році станом на кінець серпня. За інформацією агентства, з небезпечної зони евакуювали понад 370 людей.

    30 серпня на Київщині оголошено Днем жалоби за загиблими.

    Нові відео з місця трагедії тепер дозволяють побачити те, що сухі цифри передати не можуть: після першого спалаху починається ланцюг вибухів, а ударна хвиля буквально накриває територію навколо. Саме вторинна детонація перетворила російське влучання в катастрофу, яка забрала десятки життів і залишила після себе великий сектор зруйнованої житлової забудови.

    Втім, слідство ще триває, тому остаточні висновки про відповідальних за розміщення складу, дотримання правил безпеки та всі обставини трагедії робити зарано. Вже підтверджені дві ключові обставини: удар завдала Росія, а боєприпаси, які після нього детонували, зберігалися у безпосередній близькості до цивільної забудови. Саме поєднання цих факторів і призвело до такого масштабного числа жертв.

  • Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Україна суттєво перебудовує командування на одному з найважливіших напрямків війни. Президент Володимир Зеленський оголосив, що українські позиції на Донеччині посилять два оновлені угруповання військ, а очолять їх одні з найвідоміших українських командирів — Герої України Денис Прокопенко «Редіс» та Андрій Білецький.

    Рішення привернуло особливу увагу не лише через прізвища нових командувачів. Воно ухвалене в момент, коли російська армія продовжує тиснути на українську оборону на сході, а Донецька область одночасно залишається одним із центральних питань переговорів про можливе завершення війни. Кремль наполягає на передачі Росії територій, яких російські війська навіть не змогли захопити на полі бою. Україна такі вимоги відкидає.

    Про нові рішення Зеленський повідомив 26 серпня після роботи безпосередньо на фронті разом із головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим. Президент провів зустрічі з військовими та командуванням і заявив, що разом із Драпатим, Генеральним штабом і міністром оборони Євгенієм Хмарою було визначено порядок подальших кроків.

    Першим із них Зеленський назвав саме Донеччину.

    «Будуть посилені наші позиції на Донеччині завдяки двом оновленим угрупованням. Командувачами будуть Герой України Денис Прокопенко та Герой України Андрій Білецький», — повідомив президент.

    Водночас важлива деталь: офіційно поки не оприлюднено повної структури двох угруповань, їхнього складу, точних меж відповідальності та всіх підрозділів, які їм підпорядковуватимуться. Тому говорити про конкретні ділянки фронту для кожного з командувачів до відповідних повідомлень військового керівництва було б передчасно.

    Reuters, однак, звертає увагу на ширший сенс кадрового рішення. Агентство називає Білецького та Прокопенка двома з найпомітніших українських командирів і зазначає, що вони отримують посилені ролі саме тоді, коли Росія тисне на так званий пояс міст-фортець Донеччини. Йдеться передусім про Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ — ключові міські центри української оборони на сході.

    За даними Reuters із посиланням на DeepState, російські сили намагаються проникати дедалі глибше в Костянтинівку, де українським військовим доводиться виявляти та знищувати російські групи серед будинків, підвалів і руїн. Одночасно російська армія посилює авіаційні та артилерійські удари по Краматорську та Слов’янську. Російські сили перебувають приблизно за 13 кілометрів від Слов’янська, повідомляло агентство.

    Саме тому призначення Білецького і Прокопенка виходить далеко за межі звичайної кадрової ротації.

    Обидва командири воюють проти Росії з 2014 року, обидва пов’язані з розвитком «Азову», а підрозділи під їхнім керівництвом мають репутацію одних із найбільш боєздатних і технологічно орієнтованих у Силах оборони.

    Денис Прокопенко — командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Саме «Редіс» командував обороною «Азовсталі» під час битви за Маріуполь у 2022 році. Після повернення з російського полону він знову повернувся до війська, а згодом очолив створений на базі «Азову» корпус.

    1-й корпус НГУ «Азов» був створений у березні 2025 року. До нього увійшли кілька бригад Національної гвардії, зокрема «Буревій», «Азов», «Червона Калина», «Кара-Даг» та «Любарт», а на початку 2026 року була сформована окрема артилерійська бригада «Гармаш».

    Корпус уже має безпосередній досвід роботи саме на Донеччині. У серпні 2025 року йому передали управління підрозділами на Добропільському напрямку в момент, коли російські війська здійснили прорив у глибину українських бойових порядків. За даними самого корпусу, скоординовані дії підрозділів дозволили стабілізувати ситуацію.

    Андрій Білецький, своєю чергою, командує Третім армійським корпусом ЗСУ. 24 серпня президент присвоїв йому звання Героя України, а вже 26 серпня Зеленський повідомив про нову роль командира на Донеччині та вручив йому «Золоту Зірку».

    Третій корпус також активно робить ставку на технологічну трансформацію війни. Навесні Білецький заявляв про амбітну мету — замінити наземними роботизованими системами до третини піхоти на передній лінії у межах корпусу.

    Саме технологічний фактор може виявитися одним із ключів до розуміння того, чому вибір зроблено на користь цих двох командирів.

    Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді після оголошення Зеленського заявив, що нові угруповання на Донеччині будуть повністю синхронізовані із Силами безпілотних систем. Він назвав новий підхід «Smart War» — розумною війною.

    Йдеться про мережецентричну модель, за якої максимально скорочується шлях від виявлення противника до його ураження. Розвідка знаходить ціль, інформація швидко потрапляє до відповідного ударного засобу, після чого ціль знищується без зайвих проміжних ланок управління.

    Бровді окремо наголосив на принципі «Sensor-to-Shooter» — фактично максимально короткому ланцюжку «сенсор — стрілець».

    Reuters також звертає увагу, що підрозділи Білецького та Прокопенка відомі використанням нових технологій і підходів, близьких до стандартів НАТО. Український військовий аналітик Микола Бєлєсков вважає призначення логічним кроком, який має дати новому головнокомандувачу Михайлу Драпатому більше можливостей концентруватися на стратегічному плануванні.

    І тут кадрове рішення Зеленського набуває ще одного виміру: фактично може йтися не лише про посилення конкретної ділянки фронту двома сильними командирами, а про зміну самої моделі управління.

    Замість надмірної концентрації управлінських рішень нагорі більше відповідальності може передаватися досвідченим польовим командувачам, які безпосередньо керують великими військовими формуваннями.

    Reuters нагадує, що попереднього головнокомандувача Олександра Сирського критикували, зокрема, за надмірне втручання в управління навіть меншими ділянками фронту. Призначення Білецького та Прокопенка аналітики розглядають як крок, що дозволить розподілити оперативну відповідальність і залишити Драпатому більше простору для роботи на стратегічному рівні.

    Однак є ще один важливий збіг у часі.

    Поки Україна перебудовує оборону Донеччини, саме майбутнє цього регіону залишається одним із головних каменів спотикання в переговорах із Росією.

    Reuters повідомляє, що Москва продовжує претендувати на всю територію чотирьох українських областей, які Росія оголосила своїми, хоча повністю їх не контролює. Однією з головних російських цілей залишається захоплення решти Донбасу, включно з територіями Донецької області, які контролює Україна.

    У серпні Зеленський розповів, що Україна разом із представниками США та Європи підготувала односторінковий документ з ідеями щодо можливого завершення війни. Серед них — припинення вогню та раніше запропонована американською стороною ідея створення в частині Донбасу вільної економічної зони під управлінням третьої сторони.

    Кремль уже поставив під сумнів реалізацію такого сценарію та продовжує наполягати на своїх територіальних претензіях. Попередні переговори за американського посередництва також зайшли в глухий кут, серед іншого через відмову України погодитися на вимогу Росії віддати додаткові території.

    Тому прямого офіційного твердження, що Зеленський призначив Білецького та Прокопенка саме у відповідь на переговорні вимоги Путіна, немає. Але політичний і військовий контекст рішення очевидний: Київ одночасно веде дипломатичні консультації про можливе завершення війни та посилює оборону території, яку Москва хоче отримати.

    Більше того, на інших ділянках фронту Україна останнім часом демонструвала здатність не лише оборонятися.

    За словами Зеленського, із січня по серпень 2026 року під час наступальної операції на Олександрівському напрямку українські військові повернули під контроль 745 квадратних кілометрів території та 26 населених пунктів у Дніпропетровській, Донецькій і Запорізькій областях. Президент заявляв про щонайменше 9550 убитих і понад 6600 поранених російських військових у ході цієї операції. Незалежно перевірити всі наведені українською стороною цифри втрат у реальному часі неможливо.

    На цьому тлі призначення двох командирів із репутацією прихильників більш технологічної та децентралізованої моделі ведення війни виглядає частиною ширшої перебудови.

    Зеленський одночасно анонсував збільшення виробництва та закупівель наземних роботизованих комплексів, більш системний підхід до так званих мідлстрайків — ударів на середню дальність — та нові кадрові рішення, погоджені з міністром оборони і головнокомандувачем.

    Отже, історія з Білецьким і Прокопенком значно ширша за два нові прізвища у структурі командування.

    Україна посилює саме той район фронту, на якому Росія намагається пробитися до Костянтинівки, Краматорська та Слов’янська і який одночасно перетворився на ключовий предмет територіального торгу в дипломатичних переговорах.

    Для Кремля повний контроль над Донеччиною залишається однією з головних цілей війни. Для України утримання «поясу фортець» має не лише військове, а й величезне політичне значення: кожен населений пункт, який Росія не змогла захопити силою, залишається українським і не може автоматично перетворюватися на російський переговорний трофей.

    І тепер оборона цього напрямку посилюється командирами, які пройшли війну від 2014 року, Маріуполь, «Азовсталь», найважчі бої на Донбасі та масштабування бригад до корпусів.

    Саме тому рішення Зеленського можна розглядати як один із найпомітніших кадрових сигналів останнього часу: поки Москва продовжує вимагати Донеччину за столом переговорів, Київ перебудовує систему її оборони та ставить на напрямок Білецького і Прокопенка.

  • Посадовця Новокаховської МВА засудили до 15 років за передачу ФСБ координат українських військових

    Посадовця Новокаховської МВА засудили до 15 років за передачу ФСБ координат українських військових

    Посадовця одного з управлінь Новокаховської міської військової адміністрації засудили до 15 років позбавлення волі за державну зраду. За даними слідства, він сім разів передавав представнику ФСБ РФ координати українських військових на Херсонщині та усвідомлював, що ці дані можуть використати для ударів по Силах оборони.

    Про вирок повідомила Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону. Суд визнав чоловіка винним за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

    Йому призначили 15 років ув’язнення з конфіскацією майна.

    Передавав координати через Telegram

    За даними прокуратури, у період із серпня по листопад 2025 року посадовець підтримував зв’язок із представником російської спецслужби через Telegram. Співрозмовник користувався обліковим записом під ім’ям «Андрей».

    Під час слідства було встановлено, що чиновник сім разів надсилав представнику ФСБ фотографії фрагментів карт, на яких були позначені місця розташування українських військових у Каховському районі Херсонської області. Частину інформації він, за даними слідства, передавав з власної ініціативи.

    Інші відомості збирав уже після отримання конкретних завдань від представника російської спецслужби.

    Розумів, для чого Росії потрібні дані

    Слідство встановило, що посадовець усвідомлював можливі наслідки своєї діяльності.

    Він розумів, що передані координати можуть бути використані російськими військами для завдання ударів по позиціях Сил оборони України. Попри це, чоловік продовжував контактувати з представником ФСБ та передавати йому інформацію.

    Саме цей факт став одним із ключових епізодів обвинувачення у державній зраді.

    Під час обшуку знайшли паспорт РФ

    Правоохоронці затримали чоловіка у Снігурівці Миколаївської області.

    Під час обшуків у нього виявили техніку та інші матеріали, які використовували в межах кримінального провадження. Крім того, правоохоронці знайшли паспорт громадянина Російської Федерації.

    Досудове розслідування проводили слідчі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області.

    Вирок ще не набрав законної сили

    Суд призначив посадовцю 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    При цьому вирок поки що не набрав законної сили та може бути оскаржений у встановленому законом порядку. До цього моменту засуджений залишатиметься під вартою. Можливості внесення застави для нього не передбачено.

  • На Рівненщині затримали агента ФСБ: готував убивства українських військових

    На Рівненщині затримали агента ФСБ: готував убивства українських військових

    Служба безпеки України заявила про затримання у Рівненській області ймовірного агента ФСБ, який, за даними слідства, коригував російські атаки та готувався до замовних убивств українських військовослужбовців. Чоловіка затримали під час чергової розвідувальної вилазки.

    Про це 19 серпня повідомила СБУ.

    За матеріалами справи, фігурантом виявився місцевий безробітний. У поле зору російської спецслужби він, як стверджують правоохоронці, потрапив після того, як залишав антиукраїнські коментарі в Telegram-каналах.

    Після вербування чоловік нібито отримав завдання збирати інформацію про місця базування українських військових, які могли стати цілями російських ракетних і дронових атак.

    Для розвідки, за версією слідства, він пересувався місцевістю на мотоциклі. У його шолом був вмонтований відеореєстратор, за допомогою якого чоловік знімав територію поблизу потенційних військових об’єктів.

    Зібрані координати він передавав російській стороні через месенджер. У СБУ також стверджують, що фігурант надав представникам спецслужби РФ віддалений доступ до свого смартфона та облікових записів.

    Від розвідки до підготовки вбивств

    Згодом діяльність чоловіка, за даними СБУ, могла перейти на значно небезпечніший рівень.

    Слідство стверджує, що агент звернувся до російського куратора із запитом на отримання зброї та боєприпасів, які планував використати для замовних убивств військовослужбовців Сил оборони на Рівненщині.

    Крім того, він нібито намагався отримати безпілотник, щоб проводити повітряну розвідку та встановлювати розташування українських підрозділів.

    Реалізувати ці плани чоловік не встиг. Співробітники контррозвідки СБУ затримали його під час нової розвідувальної поїздки неподалік об’єкта Сил оборони.

    Під час обшуків правоохоронці вилучили відеореєстратор, комп’ютерну техніку та мобільний телефон. За інформацією СБУ, на пристроях містяться докази співпраці фігуранта з російською спецслужбою.

    Може отримати довічне

    Слідчі СБУ повідомили затриманому про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

    Наразі чоловік перебуває під вартою.

    У разі доведення вини в суді йому загрожує 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Розслідування триває. Правоохоронці встановлюють усі обставини діяльності фігуранта та його можливі зв’язки.