Golosnovinua.com

Позначка: Тарас Висоцький

  • Резервні локомотиви закінчуються: Росія вибила понад 500 машин

    Резервні локомотиви закінчуються: Росія вибила понад 500 машин

    Україна практично вичерпала запас резервних локомотивів, які можна оперативно використовувати замість рухомого складу, пошкодженого або знищеного російськими ударами. На тлі різкого посилення атак по залізниці Київ уже веде переговори з європейськими партнерами щодо передачі додаткових локомотивів, сумісних з українською колією шириною 1520 мм.

    Про критичну ситуацію заявив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький у коментарі Financial Times.

    «Ми майже вичерпали резервні локомотиви», — повідомив міністр.

    За його словами, переговори ведуться насамперед із країнами, де використовується широка залізнична колія, сумісна з українською. Більшість залізниць Європейського Союзу працюють зі стандартом 1435 мм, тоді як в Україні використовується колія 1520 мм. Такий або близький стандарт зберігається, зокрема, у країнах Балтії та Молдові, а також на окремих напрямках у Польщі та Словаччині.

    Проблема вже давно вийшла за межі технічного питання «Укрзалізниці». Локомотиви фактично стали ще одним критичним ресурсом воєнної економіки: вони забезпечують пасажирські перевезення, евакуацію людей із небезпечних районів, постачання товарів усередині країни та перевезення ключових експортних вантажів — передусім зерна і залізної руди.

    Понад 500 локомотивів пошкоджено або знищено

    Масштаб втрат став зрозумілим ще у вересні.

    Міністр закордонних справ Андрій Сибіга 15 вересня повідомив, що від початку повномасштабного російського вторгнення внаслідок атак було пошкоджено або повністю знищено понад 500 українських локомотивів.

    Особливо різко ситуація погіршилася у 2026 році: за офіційними даними, понад половина всіх цих втрат припала лише на цей рік.

    Тоді Сибіга вже звертався до партнерів із закликом терміново допомогти Україні знайти локомотиви, сумісні з колією 1520 мм, а також профінансувати закупівлю нової техніки.

    У МЗС наголошували, що залізниця сьогодні стала однією з ключових систем економічної та соціальної стійкості держави: нею евакуюють цивільних із прифронтових територій, перевозять життєво необхідні вантажі та підтримують експорт.

    Лише від початку вересня, за даними керівництва «Укрзалізниці», під російськими ударами опинилися щонайменше 22 локомотиви, причому значна частина була задіяна у пасажирських та приміських перевезеннях.

    «Ненька інфо» неодноразово писала про цю нову тактику ударів по залізниці. Зокрема, 16 вересня російські війська тричі атакували один і той самий поїзд Київ — Миколаїв протягом приблизно двох із половиною годин. Пасажирів і залізничників перед повторними атаками встигли евакуювати.

    Ще раніше, 8 вересня, два російські «Шахеди» прицільно атакували поїзд Київ — Суми. Потяг вдалося заздалегідь зупинити, після чого людей евакуювали.

    У порту Південний втратили одразу три локомотиви

    Окремо про проблему з технікою розповів виконавчий директор портового оператора TIS Микита Грубов.

    За його словами, лише в районі терміналів компанії у порту Південний через російські удари було втрачено три локомотиви.

    «Ми втратили три локомотиви лише в районі нашого порту», — зазначив він.

    Дефіцит тягового рухомого складу, за словами Грубова, вже перетворюється на одне зі слабких місць портової логістики.

    І саме тут проблема стає системною.

    Навіть якщо чорноморські порти зможуть відновлювати роботу після російських атак, вантаж ще потрібно фізично доставити до причалів. Значна частина аграрної продукції та руди надходить до портів саме залізницею.

    Тобто недостатньо мати неушкоджений термінал і судно, готове до завантаження. Потрібні справні колії, вагони і головне — локомотиви, здатні довезти тисячі тонн вантажу до порту.

    Росія одночасно б’є по портах і залізниці

    Ситуація з локомотивами загострюється на тлі масштабної кампанії РФ проти української експортної інфраструктури.

    За даними, наведеними Financial Times, лише у 2026 році українська влада зафіксувала 198 атак на портову інфраструктуру. Зокрема, йшлося про 95 ударів по суднах у портах і ще 69 атак у морському коридорі.

    Російські атаки різко ускладнили роботу чорноморського напрямку саме в період, коли Україні необхідно вивозити новий урожай.

    Альтернативою морю залишаються залізничні маршрути, автомобільний транспорт і Дунай. Однак повноцінно замінити великі чорноморські порти вони не можуть — передусім через обмежену пропускну спроможність і значно вищу вартість доставки.

    Тепер одночасний дефіцит локомотивів створює додатковий вузький момент уже на сухопутній частині маршруту.

    Під загрозою десятки мільйонів тонн експорту

    Наслідки можуть бути значно більшими, ніж просто затримки окремих вантажних поїздів.

    Україна планувала у 2026 році експортувати приблизно 64 млн тонн аграрної продукції. Однак Висоцький оцінює, що без нормального функціонування морських портів країна може фізично вивезти лише близько половини запланованого обсягу.

    За його прогнозом, якщо чорноморські порти залишатимуться фактично закритими або серйозно обмеженими, Україна може недоотримати щонайменше $8 млрд експортної виручки у період із червня 2026 року до червня 2027-го.

    Це приблизно п’ята частина всієї експортної виручки України за попередній рік. Важливо, що йдеться не про вже зафіксовані збитки, а про прогноз у разі тривалого блокування портового експорту.

    Навіть після відновлення судноплавства повернення до довоєнних або навіть до показників початку 2026 року може бути складним.

    Власник термінала Risoil у Чорноморську Шота Хаджішвілі розповідав FT, що після атак підприємство може працювати лише приблизно на 30% своєї потужності, одночасно завантажуючи два судна замість п’яти.

    Залізниця стала окремою ціллю

    Удари останніх місяців показують, що російські атаки спрямовані не лише на колії чи станції як такі.

    Під удар регулярно потрапляють саме локомотиви, депо, ремонтні потужності та пасажирські поїзди.

    1 вересня Росія завдала балістичного удару по залізничній інфраструктурі Києва. «Ненька інфо» повідомляла про руйнування депо та загибель працівників залізниці.

    Один із працівників локомотивного депо Дарниця, 31-річний Володимир Губський, отримав тяжкі поранення під час цього удару і помер 6 вересня. За інформацією «Укрзалізниці», балістична ракета вдарила фактично одночасно із сигналом повітряної тривоги.

    23 вересня російські війська знову атакували залізничну інфраструктуру Києва. Тоді поранення дістав працівник «Укрзалізниці», який повертався додому після зміни.

    А через постійні атаки на Сумщині перевізнику довелося навіть тимчасово обмежувати рух поїздів до Сум та використовувати комбіновану схему «поїзд + автобус».

    Чому локомотиви не можна просто швидко купити в ЄС

    Проблему неможливо вирішити звичайною закупівлею будь-яких європейських локомотивів.

    Українська мережа переважно має ширину колії 1520 мм, тоді як стандарт більшої частини Євросоюзу — 1435 мм.

    Техніка має бути сумісною не лише з шириною колії, а й із конкретними умовами експлуатації, системами живлення та інфраструктурою.

    Саме тому Україна шукає доступний рухомий склад у країнах, де історично використовувалася широка колія, а паралельно просить партнерів допомогти фінансувати виробництво та закупівлю нових локомотивів.

    Це також пояснює, чому резерв настільки важливий. Пошкоджену машину можна відправити на ремонт, але перевезення не можуть чекати кілька місяців. На маршрут має одразу вийти інший локомотив.

    Коли таких резервних машин залишається лише кілька, кожен наступний удар потенційно створює вже не локальну проблему окремого депо, а ризик для цілих маршрутів.

    Удар по локомотивах б’є одразу по кількох секторах

    Найпомітніший економічний ефект зараз пов’язаний із аграрним експортом, але проблема ширша.

    Залізницею Україна перевозить руду, металопродукцію, пальне, будівельні матеріали та інші вантажі. Потяги також залишаються одним із найважливіших видів пасажирського транспорту в умовах війни.

    Тому втрата резерву локомотивів одночасно створює ризики для експорту, внутрішньої економіки та пасажирського сполучення.

    Саме це робить нинішню ситуацію небезпечнішою за звичайний дефіцит техніки. Російські удари відбуваються одночасно по різних ланках одного логістичного ланцюга: портах, суднах, залізничних станціях, депо та самих локомотивах.

    У такій ситуації навіть швидке відновлення одного об’єкта не гарантує повернення маршруту до нормальної роботи, якщо на іншій його ділянці вже немає необхідної техніки.

    І заява Висоцького про майже вичерпаний резерв означає, що запас міцності, який дозволяв «Укрзалізниці» швидко підмінювати пошкоджені машини, суттєво скоротився.

    Тепер результат переговорів із партнерами щодо локомотивів стає питанням не лише роботи залізниці, а й здатності України утримувати експорт, перевозити критичні вантажі та зберігати стабільне сполучення під час подальших російських атак.

     

  • Україна годує Африку під час війни: до Малаві доставили понад 1,5 тис. тонн продуктів

    Україна годує Африку під час війни: до Малаві доставили понад 1,5 тис. тонн продуктів

    До Малаві прибула перша у 2026 році партія української продовольчої допомоги в межах гуманітарної ініціативи Food from Ukraine. Йдеться про 1 576,3 тонни продуктів, а загальний обсяг запланованого постачання має сягнути 5 350 тонн. До вантажу входять жовтий колотий горох і рослинна олія, а решту партії очікують доставити протягом найближчих тижнів. За інформацією української сторони, цієї допомоги має вистачити для підтримки близько 600 тисяч людей, які стикаються з нестачею продовольства.

    Особливість цієї поставки в тому, що Україна сама продовжує воювати, регулярно зазнає російських ударів по портах, складах, елеваторах та іншій аграрній інфраструктурі, але при цьому зберігає роль одного з постачальників продовольства для країн, які переживають гострі гуманітарні проблеми.

    За словами міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, Росія намагається послабити продовольчий потенціал України атаками на портову й аграрну інфраструктуру, однак Київ продовжує виробляти, експортувати та передавати продукти країнам, які найбільше їх потребують.

    Поставка до Малаві фінансується урядом Республіки Корея. Безпосередньо гуманітарну операцію реалізують Україна, Всесвітня продовольча програма ООН та уряд Малаві. WFP разом із місцевими структурами відповідає за приймання, зберігання та подальший розподіл продовольства серед населення.

    Час для цієї поставки має особливе значення. Малаві наближається до так званого lean season — періоду між урожаєм і наступним сезоном збору, коли запаси багатьох домогосподарств вичерпуються, а ціни на продукти зростають. У Малаві цей найскладніший період зазвичай триває з жовтня до березня.

    За останнім аналізом IPC, приблизно 1,9 млн жителів Малаві, або близько 10% населення, уже перебувають у фазі гострої продовольчої незабезпеченості рівня Crisis — IPC Phase 3. У період із жовтня 2026-го до березня 2027 року кількість таких людей може зрости приблизно до 2,6 млн, або 14% проаналізованого населення країни.

    Причини проблеми комплексні. Навіть попри кращий сільськогосподарський сезон 2025/2026 років, купівельну спроможність малавійських родин підривають високі ціни на їжу, інфляція, подорожчання пального, дефіцит іноземної валюти та слабкість місцевої економіки. Найбільш уразливими залишаються бідні міські домогосподарства та сільські родини з низькими доходами.

    Саме тому 5 350 тонн українського продовольства мають значення не лише як символічний жест. Допомога надходить безпосередньо перед сезоном, коли кількість людей, які потребують екстреної підтримки, традиційно збільшується.

    Водночас українська гуманітарна програма вже давно вийшла за межі звичайних поставок зерна.

    Ініціативу Grain from Ukraine започаткували у 2022 році. Її початкова модель передбачала закупівлю українського зерна за кошти країн-донорів та його доставку через Всесвітню продовольчу програму до держав Африки й Азії, які потерпають від голоду та недоїдання. Згодом програму розширили до Food from Ukraine, щоб постачати не тільки пшеницю або кукурудзу, а й продукцію з більшою доданою вартістю — борошно, горох, рослинну олію та інші товари.

    Це важлива зміна для самої України. Експорт готової або частково переробленої продукції означає, що всередині країни залишається більше етапів виробництва — від переробки до пакування та логістики.

    За даними уряду, з 2022 року в межах українських гуманітарних ініціатив до країн Африки та Азії було поставлено вже понад 320 тисяч тонн аграрної продукції, а до 2026 року цей показник перевищив 324 тисячі тонн. Серед отримувачів — Ефіопія, Ємен, Кенія, Сомалі, Судан, Мозамбік, Замбія, Малаві, Пакистан та інші країни. Для реалізації програм донори залучили понад $380 млн.

    Окремі джерела, які враховують останні поставки, вже наводять цифру близько 336 тисяч тонн української сільськогосподарської продукції, поставленої до 19 держав.

    Малаві також не вперше отримує українську продукцію. За даними дослідження KSE, у попередні періоди в межах Grain from Ukraine до країни вже доставляли кукурудзу. Одна з великих партій становила близько 14,8 тис. тонн і, за оцінками WFP, допомогла забезпечити продовольством понад мільйон людей протягом певного періоду.

    Нинішня поставка важлива ще й у ширшому геополітичному контексті.

    Україна намагається закріпити за собою роль не просто експортера зерна, а системного партнера для країн Африки та Глобального Півдня. У 2025 році Київ почав просувати створення агрохабів, які мають дозволити зберігати, переробляти та розподіляти українське продовольство безпосередньо в африканських країнах. Один із таких проєктів готується у Гані.

    Це водночас гуманітарний і економічний інструмент. Українські виробники отримують доступ до нових ринків, а країни-отримувачі — більш стабільні канали постачання продовольства.

    Для Києва диверсифікація ринків стає особливо важливою на тлі проблем із традиційними маршрутами експорту. «Ненька інфо» раніше писала, що одна з найбільших уразливостей українського агросектору полягає саме в логістиці: виростити врожай недостатньо, його ще потрібно безпечно доставити до покупця. Розвиток напрямків до Африки, Азії та Близького Сходу дозволяє зменшувати залежність від окремих ринків і маршрутів.

    Коридори українського агроекспорту: як працюють головні маршрути і що загрожує їхній стійкості — Ненька інфо

    Це особливо актуально зараз, коли російські атаки на портову інфраструктуру створюють додаткові витрати та ризики для експортерів. «Ненька інфо» також писала, що через проблеми з морською логістикою НБУ був змушений збільшити строки розрахунків за частиною аграрних експортних операцій зі 120 до 150 днів.

    НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії — Ненька інфо

    Попри ці труднощі, аграрний сектор залишається одним із ключових джерел валютних надходжень України. За прогнозом Тараса Висоцького, у 2026 році агроекспорт може принести країні $23–24 млрд.

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році — Ненька інфо

    Тому поставка до Малаві має одразу кілька вимірів. Для сотень тисяч малавійців це конкретна продовольча допомога перед найскладнішими місяцями року. Для міжнародних донорів — можливість через українське виробництво швидко доставляти продукти до кризових регіонів. А для самої України — ще один спосіб зберігати присутність на глобальному аграрному ринку та посилювати зв’язки з державами Африки навіть під час повномасштабної війни.

    На тлі того, що 2,6 млн людей у Малаві можуть зіткнутися з кризовим рівнем продовольчої незабезпеченості вже цієї осені та взимку, перші 1 576 тонн українських продуктів виглядають не просто черговою гуманітарною партією. Це частина значно більшої системи, в якій українське продовольство, донорські гроші Південної Кореї та логістика WFP з’єднуються для підтримки країни, де найбільш складний продовольчий сезон ще тільки починається.

    Окремо варто згадати про окуповані Олешки на Херсонщині, де ситуація з продовольством нині критична. За даними Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, останні регулярні поставки їжі до міста були ще наприкінці травня 2026 року, а мешканці залишаються без достатньої кількості продуктів, питної води та медикаментів. Російська сторона, за повідомленнями українських структур і свідченнями місцевих жителів, перешкоджає як постачанню гуманітарної допомоги, так і евакуації цивільних. На цьому тлі контраст особливо разючий: Україна навіть під час війни відправляє тисячі тонн продовольства до країн, що переживають продовольчу кризу, тоді як на тимчасово окупованій українській території люди фактично опинилися в гуманітарній блокаді. За різними оцінками, в Олешках можуть залишатися кілька тисяч людей, серед них діти.

  • Запасатися їжею на місяці не потрібно: у Мінагро пояснили, що буде з продуктами після ударів РФ

    Запасатися їжею на місяці не потрібно: у Мінагро пояснили, що буде з продуктами після ударів РФ

    Українцям наразі немає потреби масово скуповувати продукти та створювати великі домашні запаси через російські удари по складській і логістичній інфраструктурі. У Міністерстві аграрної політики та продовольства запевняють: передумов для довгострокового дефіциту їжі або загрози голоду в країні немає. Водночас наслідки атак можуть проявитися в іншому — складнішій логістиці, тимчасово меншому асортименті окремих товарів та певному зростанні цін.

    Про це 3 вересня заявив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. За його словами, рекомендації для населення фактично не змінилися порівняно з попередніми роками повномасштабної війни.

    Міністр зазначив, що українцям варто мати вдома базовий запас продуктів, однак підстав формувати запаси на кілька місяців зараз немає. Оптимальний набір залежить від потреб конкретної родини, кількості людей та особливостей харчування.

    «Передумов мати більше, ніж місячний запас, немає», — наголосив Висоцький.

    Головна причина занепокоєння — систематичні російські удари по українській складській та логістичній інфраструктурі. Наприкінці серпня Висоцький заявляв, що внаслідок атак було знищено близько 90% сучасних місць зберігання товарів. Попри масштаб втрат, він тоді також наголошував, що це не означає, що Україна залишиться без продовольства.

    Проблема полягає насамперед не у фізичній відсутності їжі, а в тому, як доставити її від виробника до магазинів після втрати великих логістичних центрів. Бізнес змушений перебудовувати звичні ланцюги постачання та переходити до більш децентралізованої моделі.

    Замість накопичення значних обсягів товарів на одному великому складі продукцію можуть розподіляти меншими партіями між різними об’єктами. Інший варіант — активніше використовувати пряме постачання від виробників до торговельних точок. Така модель зменшує ризик одночасної втрати великих запасів унаслідок одного російського удару.

    Однак нова логістика коштує дорожче. Потрібно більше транспорту, пального, водіїв, а маршрути доставки стають складнішими. Саме це, а не дефіцит продовольства, може стати одним із факторів зростання цін.

    За оцінкою Мінагрополітики, додаткові витрати через перебудову логістики можуть додати приблизно до 2,5% до вартості продовольства в загальному вимірі. При цьому йдеться про макроекономічну оцінку — ціни на конкретні продукти можуть поводитися по-різному залежно від категорії товару, виробника та логістичного ланцюга.

    Висоцький пояснював, що доставка продукції безпосередньо від виробника до споживача потребує додаткових витрат на пальне та оплату роботи водіїв. Водночас може змінюватися і вартість складських послуг.

    Ще одним можливим наслідком атак може стати тимчасове скорочення асортименту в окремих магазинах. Це також не слід автоматично сприймати як початок дефіциту. Якщо раніше великий розподільчий центр дозволяв торговельній мережі одночасно зберігати значну кількість різних товарів, то децентралізована система передбачає менші партії та частіші поставки.

    Таким чином, певного продукту може тимчасово не бути в конкретному магазині, але це не означатиме, що він зник із країни або його неможливо поставити в торговельну мережу. Висоцький раніше попереджав, що удари по логістичній інфраструктурі можуть впливати саме на асортимент і вартість доставки.

    Ситуація принципово відрізняється від перших місяців повномасштабного вторгнення 2022 року, коли одночасно порушилися численні логістичні маршрути, частина територій опинилася під окупацією, а населення масово скуповувало товари першої необхідності. За словами Висоцького, зараз подібної загрози постачанню продовольства немає.

    Україна має достатні обсяги продовольства для внутрішнього споживання. Зокрема, у Мінагрополітики раніше повідомляли про достатнє виробництво овочів для внутрішнього ринку. Основне завдання зараз — забезпечити стабільне переміщення продукції між виробниками, місцями зберігання та магазинами в умовах постійної загрози нових атак.

    Тому масове скуповування продуктів може, навпаки, створити локальні проблеми там, де об’єктивного дефіциту немає. Якщо велика кількість покупців одночасно вирішить придбати значно більше товарів, ніж зазвичай, полиці окремих магазинів можуть тимчасово спорожніти швидше, ніж мережа встигне організувати наступну поставку.

    У Мінагрополітики радять орієнтуватися на звичний для умов війни базовий запас. При цьому конкретний перелік продуктів кожна сім’я визначає самостійно — залежно від кількості людей, можливості зберігання та особистих потреб.

    Отже, після масштабних російських атак головним ризиком для продовольчого ринку України залишається не нестача самої їжі, а ускладнення її зберігання та доставки. Саме через це українці можуть зіткнутися з локальними перебоями в асортименті та помірним зростанням вартості окремих товарів.

    Водночас у Мінагрополітики наразі не бачать передумов ані для довгострокового дефіциту продовольства, ані для необхідності формувати багатомісячні домашні запаси.

  • Якщо великі магазини залишаться без постачання, уряд покладе проблему на міста

    Якщо великі магазини залишаться без постачання, уряд покладе проблему на міста

    Міські ярмарки в Києві цього тижня знову розставили намети в кількох районах. Для столиці це звична літня рутина. Для частини чиновників — уже не лише сезонний канал збуту для фермерів, а запасний контур на випадок, якщо великі мережі не втримають звичний ритм постачання.

    Після серпневих ударів по розподільчих центрах центральна влада публічно тримає одну лінію: системного дефіциту продуктів немає, базові товари залишаться в магазинах, зміниться логістика. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький 28 серпня заявив, що знищено «умовно кажучи, 90%» логістики продуктових мереж, але «загрози голоду та системного фізичного дефіциту» немає.

    Комплексного пакету допомоги самим мережам від уряду при цьому не готують. Питання підтримки ритейлу і резервного забезпечення міст продуктами фактично повертають на рівень місцевої влади — за логікою перших місяців повномасштабного вторгнення, коли громади самі шукали склади, транспорт і постачальників. Про такий розподіл відповідальності розповів співрозмовник, обізнаний із внутрішніми обговореннями в органах влади.

    У великих містах місцевим адміністраціям належить провести окремі наради з двох треків. Перший — як утримати мережі: приміщення, маршрути, пріоритетний доступ до площ, координація з виробниками. Другий — що робити з продовольством для населення, якщо логістика великих мереж у конкретному місті зірветься. Це вже не розмова про «порожні полиці на тиждень», а про сценарій колапсу розподілу.

    Київ розглядає розширення ярмарків і допуск туди не лише фермерів. Офіційно столиця і так щотижня публікує адреси сезонних ярмарок: овочі, фрукти, м’ясо «безпосередньо від виробників». Розширення формату означало б інше: ярмарок як резервний ринок збуту для переробників і постачальників, яким великі мережі стали дорожчими й ризикованішими партнерами. Наскільки далеко зайде ця зміна і чи буде вона закріплена рішенням міської влади, публічно не оголошено.

    На заході країни полиці поки виглядають інакше, ніж у Києві після ночі 5 серпня. Частина асортименту там тримається в тому числі на європейських постачальниках і сухопутних коридорах. Ця схема працювала з 2022 року, коли морські маршрути обірвалися, а західні області стали і тилом, і логістичним вікном. Вразливість тут інша: удар по прикордонних переходах або чергах на кордоні може швидко зрізати той самий «західний» буфер, який зараз виглядає відносно стабільним.

    Центр уже показував, що вміє зібрати нараду і пообіцяти інструменти. 5 серпня прем’єр Сергій Корецький зустрівся з ритейлерами й логістами після масованої атаки. Уряд говорив про пріоритетний доступ бізнесу до державних приміщень для розосередження складів, про кредитну підтримку, страхування воєнних ризиків і «децентралізацію міжнародної логістики». Перелік площ мали підготувати за три дні Мінекономіки, АРМА і Фонд держмайна. Окремої програми компенсацій мережам за знищені хаби після цього так і не з’явилося.

    Це змінює баланс сил усередині продовольчого ланцюга. Великі мережі залишаються головним каналом для споживача, але втрачають роль єдиного ефективного розподільника. Місцева влада знову стає оператором резервного контуру — як у березні 2022-го, тільки тепер на тлі вже відбудованої, а потім знову розбитої складської системи. Виробник отримує стимул шукати коротші й швидші канали: локальні мережі, прямий збут, ярмарки. Місто отримує політичну відповідальність за полиці, не маючи ні флоту фур, ні власних розподільчих центрів.

    Для покупця це, найімовірніше, означатиме не зникнення хліба, олії чи крупи, а іншу ціну вибору. Дорожча «логістика з коліс», оренда дрібних складів і обхідні маршрути не залишаються витратами мережі. Наскільки швидко це дійде до цінника, залежить від того, чи вдарить наступна хвиля по кордону так само прицільно, як серпень ударив по складах Київщини.

  • НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії

    НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії

    Національний банк України пішов на тимчасове пом’якшення валютних обмежень для аграрного сектору на тлі різкого погіршення ситуації з морською логістикою. Регулятор збільшив зі 120 до 150 календарних днів граничні строки розрахунків за експортними операціями з низкою ключових видів української аграрної продукції. Нові правила поширюються на операції, здійснені з 1 липня 2026 року, і діятимуть до кінця серпня 2027 року.

    Фактично українські експортери отримали додаткові 30 днів для завершення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Це має особливе значення зараз, коли через російські атаки на порти та цивільне судноплавство звичні маршрути експорту працюють із серйозними перебоями, а перевезення вантажів альтернативними шляхами потребує значно більше часу.

    Рішення закріплене постановою Правління НБУ від 25 серпня 2026 року №97 і набрало чинності 26 серпня.

    Якої продукції стосуються нові правила

    Послаблення не поширюється автоматично на весь український експорт. НБУ визначив конкретний перелік аграрних товарів.

    Йдеться про продукцію за кодами УКТ ЗЕД 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514 та 2306.

    До нього потрапили насамперед зернові культури, насіння олійних культур, рослинні олії та побічні продукти їх переробки.

    Новий 150-денний строк застосовуватиметься до відповідних експортних операцій, здійснених у період з 1 липня 2026 року до 31 серпня 2027 року включно.

    Це важливе уточнення: йдеться не просто про контракти, укладені після набрання постановою чинності 26 серпня. НБУ фактично поширив новий режим і на операції, здійснені починаючи з 1 липня.

    Чому НБУ терміново змінив правила

    Причиною рішення стала ситуація в Чорному морі.

    У липні та серпні Росія суттєво посилила атаки на українську портову інфраструктуру та цивільні судна. Через загрозу судноплавству аграрні компанії зіткнулися із затримками відвантажень та необхідністю використовувати довші й дорожчі альтернативні маршрути.

    Ситуація в окремі періоди ставала критичною. Після російських ударів у липні захід суден за агропродукцією до чорноморських портів України тимчасово призупинявся. Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький пов’язував це, зокрема, з атакою 19 липня на судно з кукурудзою, внаслідок якої загинули десять моряків.

    Масштаби проблеми добре демонструють дані за серпень.

    За інформацією Адміністрації морських портів, яку наводило Reuters, у перші два тижні серпня експорт зерна з України впав приблизно на 75% порівняно з аналогічним періодом минулого року. В липні та на початку серпня було зафіксовано понад 70 атак РФ на українську портову інфраструктуру та 62 удари по суднах.

    Для України це особливо болісно, оскільки Чорне море залишається ключовою артерією аграрної торгівлі: близько 90% експорту основних зернових та олійних культур проходило саме морським шляхом.

    Агроекспорт різко просів

    Проблеми з портами вже позначилися на реальних обсягах торгівлі.

    За даними Української аграрної конфедерації, лише за перші 12 днів серпня експорт основних зернових культур різко скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Зокрема, пшениці було експортовано близько 175 тисяч тонн проти 759 тисяч тонн роком раніше. Експорт ячменю впав із 206 тисяч до приблизно 37 тисяч тонн, а кукурудзи — зі 184 тисяч до 68 тисяч тонн.

    Міністр агрополітики Тарас Висоцький 14 серпня повідомляв, що через проблеми з портами аграрний експорт у серпні фактично впав приблизно на 70% від потенційного рівня.

    І проблема полягає не тільки у фізичній можливості вивезти зерно.

    Коли судно не може своєчасно зайти в український порт, вантаж доводиться перенаправляти залізницею, автомобільним транспортом або через Дунай та порти сусідніх держав. У результаті логістичний ланцюг стає довшим, дорожчим і менш прогнозованим.

    Наприклад, українські зернові вантажі, які прямують залізницею до румунської Констанци, можуть простоювати по кілька днів через завантаженість портових терміналів.

    Саме за таких обставин встановлений раніше 120-денний строк для завершення валютних розрахунків почав створювати додаткові ризики вже для самих українських експортерів.

    Аграрії просили збільшити строк

    Зміна правил не була несподіваною.

    Ще 20 серпня міністр аграрної політики Тарас Висоцький повідомляв, що відомство планує звернутися до уряду з пропозицією рекомендувати НБУ збільшити строк повернення валютної виручки за експортом основних зернових, олійних культур та рослинної олії зі 120 до 150 днів.

    21 серпня Кабінет Міністрів ухвалив відповідне розпорядження №833-р.

    Після цього НБУ провів консультації з Міністерством аграрної політики та представниками аграрного бізнесу й погодився на тимчасове пом’якшення правил.

    Таким чином, від публічного оголошення ініціативи до фактичного набрання новими правилами чинності минуло менше тижня.

    Що 150 днів означають для аграріїв

    Граничний строк розрахунків — це період, протягом якого має бути завершена валютна частина зовнішньоекономічної операції.

    Для експортера це означає, що після постачання товару за кордон валютна виручка повинна надійти у визначений законодавством строк. Якщо цього не відбувається, виникає ризик порушення валютного законодавства.

    У звичайних умовах 120 днів могли бути достатнім періодом. Але нинішня ситуація створила обставини, які часто не залежать від аграрія або трейдера: затримку судна, перенесення відвантаження, зміну порту, перевантаження товару на інший транспорт або повну перебудову маршруту.

    Тому додаткові 30 днів — це насамперед страховка від ситуації, коли український бізнес формально порушує валютні правила через затримки, спричинені війною.

    У самому НБУ очікують, що рішення допоможе підтримати експортерів, мінімізувати ризики порушення валютного законодавства та зберегти експортний потенціал аграрної галузі. При цьому регулятор вважає, що продовження строків не створить додаткових загроз для макрофінансової стабільності України.

    Чому рішення важливе не лише для аграріїв

    Аграрний експорт залишається одним із ключових джерел валютних надходжень України, тому проблеми з морською торгівлею виходять далеко за межі одного сектору.

    Крім того, нинішня ситуація накладається на початок нового маркетингового сезону, коли на ринок надходить урожай і виробникам необхідно звільняти сховища та отримувати кошти для наступного виробничого циклу.

    Аналітики «УкрАгроКонсалту» оцінювали експорт агропродукції в липні приблизно у 2,9 млн тонн — на 33% менше, ніж у червні, тобто ще до подальшого серпневого погіршення ситуації.

    Тому рішення НБУ не вирішує головної проблеми — воно не розблоковує порти і не робить Чорне море безпечнішим. Проте воно прибирає частину регуляторного тиску з компаній, які через воєнні ризики фізично не можуть працювати за довоєнною логікою.

    І саме в цьому полягає головна зміна: держава фактично визнала, що після нового загострення ситуації в Чорному морі 120 днів для частини аграрного експорту вже недостатньо.

    Новий режим діятиме до 31 серпня 2027 року, якщо до того часу правила не будуть переглянуті знову.

  • Порожні полиці після ударів РФ? У Кабміні сказали, чи буде дефіцит продуктів і стрибок цін

    Порожні полиці після ударів РФ? У Кабміні сказали, чи буде дефіцит продуктів і стрибок цін

    Росія дедалі активніше атакує українську торговельну та продовольчу логістику — склади, розподільчі центри, транспортні вузли та портову інфраструктуру. Після серії ударів по об’єктах великих торговельних мереж у частині магазинів виникли тимчасові перебої з окремими товарами. Водночас у Кабінеті Міністрів запевняють: системного дефіциту продуктів в Україні зараз немає, а втрати складів не повинні спричинити й різкого зростання цін на десятки відсотків.

    Про це 14 серпня під час брифінгу заявив міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький. Він підтвердив, що удари РФ створили проблеми для окремих логістичних маршрутів і систем зберігання продукції, але ситуація залишається контрольованою. Висоцький очолює Мінагрополітики з 16 липня 2026 року.

    За словами міністра, зараз немає передумов для того, щоб українці зіткнулися із загальним дефіцитом продовольства. Уряд і бізнес залучають резервні складські майданчики, перебудовують маршрути постачання і шукають альтернативи знищеним розподільчим центрам.

    В окремих випадках магазини можуть перейти до моделі постачання фактично «з коліс» — коли продукція доставляється без тривалого проміжного зберігання на великих логістичних складах. Це складніше і дорожче з погляду транспортної логістики, однак дозволяє продовжувати постачання навіть після втрати окремого розподільчого центру.

    Ціни можуть зрости, але не на десятки відсотків

    Висоцький визнав, що перебудова логістики неминуче створює додаткові витрати.

    Товари доводиться перевозити іншими маршрутами, частіше використовувати менші склади, збільшувати кількість рейсів і оперативно шукати нові приміщення для зберігання. Однак міністр наголосив, що масштаб цих витрат поки не дає підстав говорити про подорожчання продуктів на десятки відсотків.

    Кабмін уже розпочав додатковий моніторинг цін. Станом на 14 серпня різких стрибків вартості продовольства, які можна було б прямо пов’язати зі знищенням складів, не зафіксовано.

    За оцінкою Висоцького, навіть втрата 30–40% певної товарної партії не означає, що відповідна продукція надовго зникне з магазинів. У багатьох категоріях її можна досить швидко замістити з інших складів, регіонів або через альтернативні канали постачання.

    Тому локальна відсутність товару на полиці ще не означає загальнонаціонального дефіциту.

    Росія вже знищила великі логістичні об’єкти

    Побоювання українців виникли не на порожньому місці.

    На початку серпня Росія завдала масштабного ракетного удару по Києву та області, під час якого були знищені й пошкоджені склади та логістичні центри великих українських компаній. Reuters повідомляв про ураження інфраструктури «Епіцентру», Fozzy, «Сільпо» та Rozetka.

    У Fozzy Group тоді повідомили про удар по продовольчій логістиці. «Сільпо» заявило, що внаслідок атаки загинули щонайменше шестеро працівників компанії, а два розподільчі центри були охоплені вогнем.

    Для торговельної мережі розподільчий центр є критично важливим елементом системи. Саме туди надходять великі партії товарів від виробників та імпортерів, після чого продукцію сортують і розвозять у десятки чи сотні магазинів.

    Якщо такий об’єкт знищений, проблема може проявитися одночасно у великій кількості торгових точок.

    Саме тому після ударів частина покупців могла побачити порожні полиці або скорочений асортимент окремих категорій. Однак торговельні мережі почали перенаправляти поставки через інші логістичні центри. РБК-Україна 14 серпня повідомляло, що великі мережі продовжують відновлювати наповнення магазинів після атак.

    РФ атакує не тільки магазини

    Значно ширшою проблемою є те, що російські війська одночасно завдають ударів по різних частинах продовольчого ланцюга.

    Йдеться не лише про склади супермаркетів, а й про морські та річкові порти, залізничну й транспортну інфраструктуру, енергетичні об’єкти та підприємства.

    13 серпня Росія атакувала порт Ізмаїл на Дунаї. Удар пошкодив портову інфраструктуру та спричинив перебої з електропостачанням. Ізмаїльський порт залишається одним із важливих альтернативних шляхів експорту українського зерна після погіршення ситуації у Чорному морі.

    Паралельно російські атаки майже зупинили нормальну роботу частини чорноморських маршрутів.

    За даними Reuters, близько 90% українського експорту зернових і олійних традиційно проходить через Чорне море. На початку серпня експорт зерна впав приблизно на три чверті порівняно з минулим роком через удари по портовій інфраструктурі та проблеми із судноплавством.

    Мінагрополітики також наголошує, що повністю замінити морські шляхи залізницею, автомобільним транспортом і Дунаєм неможливо. Навіть за сприятливих умов альтернативні маршрути можуть забезпечити лише близько 45–50% річного аграрного експорту.

    Але для внутрішнього ринку ситуація інша

    Проблеми з експортом не означають автоматичного дефіциту їжі всередині України.

    Навпаки, у багатьох базових аграрних категоріях Україна виробляє значно більше, ніж споживає внутрішній ринок.

    Мінагрополітики прогнозує врожай зернових у 2026 році на рівні близько 60,4 млн тонн. Зокрема, очікується приблизно 22,4 млн тонн пшениці, 4,7 млн тонн ячменю та 31,6 млн тонн кукурудзи.

    Особливо важлива ситуація з продовольчою пшеницею, з якої виробляють борошно та хліб. Її виробництво прогнозується на рівні близько 9,1 млн тонн, а разом із перехідними запасами загальна пропозиція може сягнути 11,7 млн тонн.

    Тобто ризик для України зараз полягає не стільки у фізичній відсутності зерна чи базових продуктів, скільки у здатності швидко переміщувати їх між регіонами, зберігати та доставляти до магазинів.

    Чому ціни все одно можуть реагувати

    Повністю виключати подорожчання окремих товарів не можна.

    Навіть якщо продукту достатньо, в його роздрібну ціну входять логістика, електроенергія, зберігання, зарплати, страхування, втрати продукції та вартість відновлення пошкодженої інфраструктури.

    Якщо замість одного великого розподільчого центру компанії доводиться використовувати п’ять менших складів, а замість одного маршруту — кілька об’їзних, собівартість доставки закономірно збільшується.

    Саме про такі додаткові витрати й говорить Висоцький. Однак на сьогодні уряд не бачить підстав очікувати стрибка вартості продовольства на 20–30% лише через удари по складах.

    Значно більший ризик для цін може виникнути, якщо атаки одночасно тривалий час порушуватимуть енергопостачання, транспорт, роботу переробних підприємств і логістичних центрів.

    Удар по логістиці має ширший економічний ефект

    Остання хвиля російських атак показує, що під прицілом опиняються не тільки військові чи енергетичні об’єкти.

    11 серпня російська сторона сама заявляла про удари по транспортно-логістичних центрах у Києві, включно з комплексом «Нової пошти» та великим складським об’єктом. Москва традиційно пояснює такі атаки нібито використанням інфраструктури у військових цілях, однак удари водночас безпосередньо впливають на цивільний бізнес і ланцюги постачання.

    На початку серпня після масштабної атаки прем’єр-міністр Сергій Корецький також оголошував про екстрені консультації з бізнесом щодо безперервності роботи компаній після знищення логістичних об’єктів.

    Фактично Україні доводиться створювати дедалі більш розосереджену систему складів і постачання, щоб знищення одного великого хабу не паралізувало цілу мережу.

    Панікувати та скуповувати продукти немає підстав

    Станом на 14 серпня головний висновок Кабміну залишається незмінним: загального дефіциту продуктів в Україні немає.

    Окремі магазини можуть тимчасово мати менший асортимент, а доставка деяких категорій може займати більше часу через перебудову логістики. Проте уряд і торговельні мережі мають можливість перерозподіляти товарні запаси та використовувати резервні склади.

    Так само немає підтверджень прогнозів про неминучий різкий стрибок цін на десятки відсотків.

    Ситуація залишається складною, а кожен новий удар по складу чи транспортному вузлу збільшує витрати бізнесу. Однак на сьогодні Україна має достатнє власне виробництво продовольства і розгалужену торговельну систему, щоб компенсувати локальні втрати.

    Тому створювати домашні запаси через страх перед масовим зникненням продуктів із магазинів наразі немає економічних підстав.

    Найбільша загроза зараз лежить у іншій площині: якщо Росія систематично продовжуватиме руйнувати склади, порти, транспорт і енергетику, українському бізнесу доведеться витрачати дедалі більше коштів на альтернативні маршрути й резервну інфраструктуру. Саме ці витрати можуть поступово тиснути на ціни.

    Але сценарій, за якого найближчим часом українські магазини масово залишаться без продуктів, уряд станом на 14 серпня не прогнозує.

  • Блокада портів Одещини може спровокувати нову хвилю зростання цін

    Блокада портів Одещини може спровокувати нову хвилю зростання цін

    Блокування Росією роботи портів Одеської області може спричинити різке подорожчання продовольства не лише в Україні, а й у світі. Через припинення морських перевезень порушуються ланцюги постачання, а для найбідніших країн продукти можуть стати недоступними.

    Про це заявив міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький, повідомляє Reuters.

    За словами міністра, після фактичного блокування руху суден в українських портах світовий продовольчий ринок може зіткнутися з новим стрибком цін.

    “Оскільки Росія фактично знову заблокувала рух у портах, ціни на продовольство можуть різко зрости, що вплине на споживачів у всьому світі”, – наголосив Висоцький.

    Він зазначив, що наслідки таких дій відчують насамперед найбільш уразливі країни, які значною мірою залежать від українського експорту зерна та іншої аграрної продукції.

    За словами міністра, продовольство стане дорожчим, а для найбідніших верств населення в окремих державах воно може виявитися взагалі недоступним.

    Ситуація загострюється на тлі фактичної зупинки морських перевезень через порти Великої Одеси. Як раніше повідомлялося, цілеспрямовані російські удари по портовій інфраструктурі суттєво обмежили експортні можливості України.

    Під загрозою опинилося понад 60% українського експорту, а також ключові логістичні маршрути для імпорту. Особливо відчутними ці наслідки стали під час жнив, коли значна частина нового врожаю вже мала бути відвантажена іноземним покупцям.

    Останніми тижнями Росія неодноразово атакувала цивільну портову інфраструктуру та торговельні судна.

    Зокрема, 25 липня російські війська двічі завдали ударів по цивільному судну в Одеській області.

    Ще 22 липня один із найбільших світових контейнерних операторів Maersk оголосив про тимчасове припинення роботи сервісу через Чорноморський рибний порт. У компанії пояснили це погіршенням безпекової ситуації в акваторії Чорного моря.

    Крім того, 19 липня російські війська атакували балкер Golden Leo під прапором Гвінеї-Бісау. Унаслідок удару загинули дев’ять іноземних моряків та український лоцман, а саме судно згодом затонуло.

    У Міністерстві аграрної політики наголошують, що безпечне функціонування морських торговельних маршрутів залишається критично важливим не лише для української економіки, а й для забезпечення глобальної продовольчої безпеки.

  • Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році

    Український аграрний сектор за підсумками 2026 року може принести країні від 23 до 24 мільярдів доларів експортної виручки. Попри регулярні російські удари по морських портах, елеваторах, складах і транспортній інфраструктурі, загальні обсяги постачання сільськогосподарської продукції за кордон поки що не скорочуються.

    Такий прогноз озвучив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький. За його словами, нинішні темпи експорту та світові ціни дозволяють очікувати, що валютні надходження аграрного сектору перевищать показник 2025 року приблизно на 2–6%. Торік Україна експортувала аграрної продукції на 22,6 мільярда доларів.

    «Поки темпи і ціни говорять про те, що експортна виручка може бути в діапазоні 23–24 мільярди доларів», — зазначив Висоцький.

    У Мінекономіки прогнозують до $24 млрд експортної виручки агросектору // заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький

    Прогноз не є остаточним результатом року. На валютні надходження ще можуть вплинути врожайність, ціни на зерно та олійні культури, безпекова ситуація в Чорному морі, робота портів і торговельні обмеження з боку окремих партнерів. Водночас уже на початку року аграрний експорт продемонстрував зростання саме у грошовому вимірі.

    У січні–лютому 2026 року Україна відправила за кордон 9,95 мільйона тонн агропродукції на чотири мільярди доларів. Фізичний обсяг постачань майже не змінився порівняно з аналогічним періодом 2025 року, проте валютна виручка збільшилася на 9,3%. Це свідчить про сприятливішу цінову кон’юнктуру для частини української продукції.

    Російські атаки змінили графік експорту

    Росія продовжує систематично атакувати українську портову та логістичну інфраструктуру. Під ударами опиняються порти Великої Одеси та Дунаю, перевантажувальні комплекси, зернові термінали, склади, залізничні вузли й судна.

    За словами Висоцького, руйнування поки не спричинили безпосереднього зменшення загальних обсягів аграрного експорту. Водночас вони помітно вплинули на ритмічність відвантажень.

    Раніше українські експортери могли формувати виражені сезонні піки та за короткий період відправляти великі партії продукції. Через ризик повторних ударів, пошкодження об’єктів і необхідність постійного ремонту постачання стали рівномірнішими. Максимальний місячний обсяг скоротився, однак продукція, яку не вдалося вивезти одразу, поступово експортується протягом наступних місяців.

    Така модель дозволяє зберігати загальний результат, але створює додаткові витрати. Бізнесу доводиться вкладати кошти у відновлення терміналів, посилення захисту, резервне електроживлення, зміну маршрутів та очікування суден.

    За окремими оцінками, руйнування портової інфраструктури можуть обмежувати місячний експорт зернових приблизно до чотирьох мільйонів тонн і коштувати Україні сотень мільйонів доларів потенційної валютної виручки.

    Попри це, учасникам логістичного ланцюга поки вдається оперативно ремонтувати пошкоджені об’єкти та перерозподіляти вантажі. Частину продукції перевозять залізницею й автомобільним транспортом до західного кордону, проте морський шлях залишається найважливішим для масового експорту зерна, олії та інших вантажів.

    Агросектор забезпечує понад половину експорту

    Аграрна продукція залишається головною статтею української зовнішньої торгівлі. За підсумками 2025 року її експорт становив приблизно 22,6 мільярда доларів, або близько 56% загальної вартості товарів, проданих Україною за кордон.

    Це означає, що агросектор забезпечує країну критично необхідною валютою, підтримує платіжний баланс, роботу портів, залізниці та переробної промисловості. Від стабільності аграрного експорту також залежать податкові надходження, зайнятість у регіонах і можливості фермерів фінансувати наступні посівні кампанії.

    Водночас показник 2025 року був нижчим за результат 2024-го. За оцінкою Національного інституту стратегічних досліджень, торік Україна експортувала агропромислової продукції приблизно на 22,7 мільярда доларів, що було менше, ніж у попередньому році.

    До повномасштабної війни валютні надходження були ще вищими. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, у 2021 році український агропродовольчий експорт сягнув 26,7 мільярда доларів. Таким чином, навіть прогнозовані 24 мільярди доларів у 2026 році ще не повернуть сектор до довоєнного максимуму.

    Україна шукає нові ринки

    Європейський Союз залишається найбільшим ринком для української аграрної продукції, однак географія експорту поступово змінюється. У 2025 році частка ЄС скоротилася, тоді як значення ринків Азії, Африки та Близького Сходу зросло.

    За інформацією Мінекономіки, повернення до квотного режиму торгівлі з Євросоюзом у червні 2025 року вплинуло на структуру постачань. За підсумками року вартість аграрного експорту до ЄС зменшилася на 2,1 мільярда доларів. Водночас скорочення пояснювалося не лише обмеженнями, а й попитом та світовими цінами. Зокрема, валютна виручка від продажу кукурудзи знизилася на 40%, хоча ця продукція могла надходити до ЄС без квотних обмежень.

    Через це Україна активніше розширює присутність на інших ринках. Упродовж першої половини 2026 року були погоджені десятки нових торговельних напрямків та ветеринарних або фітосанітарних умов для постачання українських товарів.

    Диверсифікація особливо важлива в умовах торговельних суперечок із сусідніми країнами ЄС. Вона зменшує залежність від одного регіону та дозволяє експортувати продукцію туди, де попит і ціни є вигіднішими.

    Україна залишається одним із провідних світових постачальників пшениці, кукурудзи, ячменю, соняшникової олії та олійних культур. Однак повномасштабна війна скоротила посівні площі, створила дефіцит працівників і підвищила витрати на пальне, добрива, страхування та логістику.

    Які ризики можуть зіпсувати прогноз

    Оптимістичний сценарій у 23–24 мільярди доларів залежить від кількох ключових умов. Насамперед має зберігатися робота українського морського коридору. Серйозні руйнування портів або тривале припинення судноплавства можуть сповільнити експорт і збільшити його собівартість.

    Важливими залишаються врожай і погода. Посуха, тривала спека або зниження врожайності здатні скоротити кількість продукції, доступної для продажу. З іншого боку, менша світова пропозиція може підняти ціни й частково компенсувати втрату фізичних обсягів.

    Ще один ризик — зростання собівартості. У 2026 році українські аграрії зіткнулися з підвищенням цін на дизельне пальне та добрива через нестабільність глобального енергетичного ринку. Високі витрати можуть змушувати фермерів скорочувати посіви окремих культур і відкладати інвестиції в техніку.

    Попри всі загрози, прогноз Мінекономіки свідчить, що аграрний сектор зберігає здатність забезпечувати Україну десятками мільярдів доларів валютних надходжень. У разі досягнення верхньої межі прогнозу експортна виручка збільшиться приблизно на 1,4 мільярда доларів порівняно з 2025 роком.

    Це не буде абсолютним історичним рекордом, однак в умовах війни, атак на порти, замінованих земель і складної міжнародної торгівлі результат у 24 мільярди доларів стане одним із головних показників стійкості української економіки.