Golosnovinua.com

Позначка: «Теплокомуненерго»

  • Бізнес готовий вкласти мільярди в енергетику, але держава блокує: названо правила, які треба скасувати негайно

    Бізнес готовий вкласти мільярди в енергетику, але держава блокує: названо правила, які треба скасувати негайно

    Український бізнес готовий вкладати мільярди гривень у власну генерацію електроенергії, енергоефективність та модернізацію критичної інфраструктури, однак розвиток цих проєктів стримується застарілими правилами, тарифними перекосами та бюрократичними перепонами. Про це йдеться у спільній колонці голови економічного експертного напряму Економічної експертної платформи Олега Гетьмана та директора Українського інституту правової політики Єфрема Лащука для 24 Каналу.

    Автори наголошують, що після масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру питання енергетичної незалежності для бізнесу перестало бути способом економії коштів і перетворилося на фактор виживання підприємств. Саме тому українські компанії активно інвестують у дахові сонячні електростанції, газові когенераційні установки, системи накопичення енергії та інші об’єкти розподіленої генерації.

    За даними Міністерства енергетики, протягом 2024–2025 років приватний сектор став одним із головних драйверів розвитку малої генерації. Лише за програмами підтримки бізнесу та кредитування під державні гарантії підприємства залучили мільярди гривень на встановлення енергетичного обладнання. Водночас уряд неодноразово заявляв, що децентралізація генерації є одним із ключових напрямів підготовки до наступних опалювальних сезонів.

    Однак, як зазначають експерти, інвестиційний потенціал ринку досі залишається значною мірою заблокованим. Однією з головних проблем називають політику штучного стримування тарифів. Через адміністративне втручання в ціноутворення інвестори не отримують зрозумілих фінансових сигналів щодо окупності своїх проєктів. У результаті строки повернення вкладених коштів часто розтягуються на багато років, що знижує привабливість інвестицій у сектор.

    Ситуацію ускладнює й накопичення боргів на енергетичному ринку. За даними авторів матеріалу, лише на балансуючому ринку електроенергії заборгованість обчислюється десятками мільярдів гривень. НЕК «Укренерго» заборгувала учасникам ринку понад 30,9 млрд грн, тоді як самій компанії ринок винен понад 46,3 млрд грн. Така ситуація створює серйозні ризики для стабільної роботи всієї енергетичної системи та суттєво погіршує інвестиційний клімат.

    Окремою проблемою бізнес називає взаємодію з операторами систем розподілу електроенергії. Підприємці скаржаться на складні процедури підключення об’єктів генерації до мереж, відсутність єдиних стандартів і непрозорі вимоги щодо технічного обладнання. Особливо гостро питання стоїть для компаній, які прагнуть працювати за моделлю net billing — механізмом, який дозволяє продавати надлишки виробленої електроенергії в загальну мережу.

    За словами експертів, у багатьох випадках обленерго вимагають встановлення дорогих смарт-лічильників або додаткових систем комерційного обліку навіть тоді, коли технічної необхідності в цьому немає. Через це витрати на запуск проєктів суттєво зростають.

    Проблеми виникають і в бюджетному секторі. Державні та комунальні установи, які могли б інвестувати у власну генерацію та продавати надлишки електроенергії, ризикують втратити статус неприбуткових організацій через особливості чинного податкового законодавства. Це фактично блокує реалізацію багатьох проєктів енергетичної модернізації.

    Не менш складною залишається ситуація у сфері теплопостачання та водопостачання. Значна частина підприємств теплокомуненерго і водоканалів працює на обладнанні, яке експлуатується десятиліттями. При цьому балансова вартість активів часто не переглядалася роками, а амортизаційні відрахування не дозволяють накопичувати кошти для модернізації. Будь-яка спроба провести переоцінку майна автоматично створює додаткове податкове навантаження.

    Критику викликає і чинна система державних закупівель. Експерти наголошують, що сьогодні Prozorro орієнтована насамперед на найнижчу ціну товару, а не на його довгострокову ефективність. У результаті державні установи нерідко закуповують дешевше, але менш енергоефективне обладнання, що збільшує витрати на його експлуатацію в майбутньому.

    На думку авторів, для вирішення проблем необхідний комплексний перегляд правил функціонування енергетичного ринку. Серед першочергових кроків вони називають поступовий перехід до економічно обґрунтованих тарифів, інтеграцію українського ринку електроенергії з європейським енергетичним простором, скасування цінових обмежень на ринку та створення прозорого механізму погашення накопичених боргів.

    Також пропонується затвердити єдині стандарти підключення об’єктів розподіленої генерації, надати податкові гарантії бюджетним установам, які продають надлишки електроенергії, та спростити правила закупівлі енергії для комунального сектору.

    Важливим напрямом має стати підтримка інвестицій в енергоефективність. Для цього пропонується розширити державні програми страхування воєнних ризиків, запровадити оцінку повної вартості життєвого циклу обладнання під час державних закупівель, а також тимчасово скасувати ПДВ на імпорт і продаж сучасного енергоефективного обладнання, зокрема теплових насосів та інверторних систем.

    Експерти переконані, що саме приватний сектор може стати головним драйвером відновлення української енергетики після руйнувань, спричинених війною. Однак для цього необхідно створити передбачувані правила гри та усунути бар’єри, які сьогодні стримують інвестиції.

    Умови воєнного часу показали, що централізована енергосистема залишається вразливою до атак. Тому розвиток малої генерації, локальних джерел електроенергії та сучасних технологій накопичення енергії стає не лише економічним питанням, а й складовою національної безпеки. Якщо держава оперативно перегляне регуляторну політику та дозволить бізнесу повноцінно інвестувати в енергетику, Україна зможе не лише подолати наслідки нинішньої кризи, а й створити одну з найстійкіших енергосистем у Європі.

  • Газова бомба сповільненої дії? ЗМІ заявили про ризики в «Нафтогазі» та падіння прибутку

    Газова бомба сповільненої дії? ЗМІ заявили про ризики в «Нафтогазі» та падіння прибутку

    Державна компанія НАК «Нафтогаз України» опинилася в центрі нової хвилі дискусій щодо ефективності корпоративного управління після публікації матеріалу, в якому журналісти звернули увагу на низку фінансових та управлінських ризиків. На думку авторів розслідування, сукупність проблем може мати наслідки не лише для самої компанії, а й для всієї енергетичної системи країни в умовах війни та підготовки до майбутніх опалювальних сезонів.

    Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію «Українських Новин», де ситуацію навколо «Нафтогазу» назвали одним із найважливіших тестів для держави у сфері управління стратегічними активами.

    У центрі уваги журналістів опинилися кілька факторів: різке скорочення прибутку компанії, закупівлі імпортного газу за високими цінами, конфлікти з підприємствами теплокомуненерго, блокування рахунків окремих постачальників тепла, а також питання прозорості окремих фінансових процесів.

    Найбільший резонанс викликали фінансові результати компанії за 2025 рік. Згідно з офіційно затвердженою урядом фінансовою звітністю, консолідований чистий прибуток групи «Нафтогаз» за підсумками року становив 5,83 млрд грн. Для порівняння, у 2024 році цей показник перевищував 37,9 млрд грн. Таким чином, прибуток скоротився більш ніж у шість разів. Водночас загальний дохід групи зріс до 270,9 млрд грн проти 256,4 млрд грн роком раніше.

    Уряд уже затвердив результати діяльності компанії та розподіл прибутку. Зокрема, майже 970 млн грн буде спрямовано до державного бюджету у вигляді дивідендів, а решта коштів використовуватиметься для виконання статутних завдань компанії. Аудитором фінансової звітності виступила компанія KPMG Audit.

    Однак саме різке падіння прибутковості стало однією з головних тем для обговорення серед експертів та журналістів. У публікації зазначається, що особливу увагу слід звернути на закупівлі імпортного газу наприкінці зимового періоду 2025 року. За даними авторів матеріалу, компанія закуповувала близько 150 млн кубометрів газу за ціною приблизно 28 тисяч гривень за тисячу кубометрів без ПДВ. Журналісти вважають, що вартість закупівлі виявилася помітно вищою за ціни, які спостерігалися в літній період, коли ресурс можна було придбати дешевше.

    Ще одним напрямом критики стали взаємини «Нафтогазу» з підприємствами теплокомуненерго. За даними, наведеними в публікації, станом на кінець квітня 2026 року через судові процеси щодо стягнення боргів за газ були заблоковані рахунки 69 підприємств ТКЕ. Автори матеріалу наголошують, що формально компанія діє в межах законодавства та намагається забезпечити платіжну дисципліну, однак такі кроки можуть створювати додаткові ризики для функціонування критичної інфраструктури громад під час війни.

    Проблема заборгованості теплокомуненерго перед газопостачальниками залишається однією з найгостріших у галузі вже багато років. За оцінками урядовців, загальна сума боргів підприємств теплопостачання перед «Нафтогазом» перевищує 150 млрд грн. Саме тому питання пошуку балансу між стягненням боргів та забезпеченням безперебійного теплопостачання продовжує залишатися актуальним для держави.

    У матеріалі також згадується питання концентрації функцій на газовому ринку та необхідності посилення контролю за діяльністю стратегічної компанії. На думку авторів, накопичення кількох проблем одночасно може перетворити внутрішньокорпоративні виклики на фактор загальнодержавного масштабу.

    Водночас варто зазначити, що «Нафтогаз» залишається одним із найбільших платників податків в Україні та ключовим елементом енергетичної безпеки держави. Лише за перше півріччя 2025 року підприємства групи перерахували до бюджетів усіх рівнів 44,4 млрд грн податків, що становило майже 7% усіх податкових надходжень країни за відповідний період.

    Крім того, компанія продовжує працювати над диверсифікацією постачання газу. Зокрема, у межах співпраці з польською компанією ORLEN до України у 2025 році було поставлено близько 600 млн кубометрів американського зрідженого природного газу через термінали в Польщі та Литві.

    Окрему увагу журналісти приділили репутаційному аспекту діяльності компанії. У матеріалі зазначається, що через високу публічність керівництва «Нафтогазу» та його участь у заходах за участю представників української влади будь-які успіхи або невдачі компанії можуть безпосередньо впливати на сприйняття роботи державних інституцій загалом.

    Автори публікації дійшли висновку, що уряду, профільному міністерству та контролюючим органам варто уважніше моніторити ситуацію навколо найбільшої енергетичної компанії країни. На їхню думку, питання закупівель газу, роботи з боржниками, фінансової ефективності та прозорості окремих напрямів діяльності потребують додаткової уваги, щоб уникнути потенційних системних ризиків для енергетичного сектору.

    Наразі офіційних заяв від «Нафтогазу» щодо висновків, викладених у згаданому журналістському матеріалі, не оприлюднювалося. Водночас оприлюднена фінансова звітність свідчить, що компанія зберігає прибутковість, хоча її фінансові результати виявилися значно слабшими, ніж роком раніше.

  • Від інвестицій до позовів: що стоїть за боргами Чернігівської ТЕЦ

    Від інвестицій до позовів: що стоїть за боргами Чернігівської ТЕЦ

    Під час війни, коли кожна бюджетна гривня на вагу золота, історія Чернігівської ТЕЦ стала ілюстрацією того, як приватний бізнес може вивести збудовані роками зобов’язання в публічну площину — і залишити розплутувати вузол місцевій громаді. Мова про колишнього народного депутата Анатолія Шкрібляка та його ТОВ «Фірма «Технова», яке тривалий час експлуатувало містоутворюючу станцію, але замість модернізації й виконання інвестпрограм залишило після себе борги, розбиту інфраструктуру й судові позови.

    Фінансова діра, що відкрилася під кінець оренди, вражає масштабом. За період із червня 2021 по серпень 2022 року «Технова» сформувала прострочену заборгованість перед ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» на 568,7 млн грн. У травні 2022-го Чернігівська міська рада пішла на радикальний крок: достроково розірвала договір оренди й прийняла Чернігівську ТЕЦ у комунальну власність. Разом із розбитими корпусами й мережами місто отримало й «приховані» зобов’язання. Збитки від пошкодження інфраструктури тоді оцінили у 803 млн грн — сума, співмірна з річними потребами цілої низки міських програм від тепла до транспорту.

    Замість того, аби погасити борги, у 2023 році «Технова» спробувала юридично вибудувати місток для співфінансування власних проблем. Компанія подала позов до Господарського суду Києва з вимогою зобов’язати місцеву владу та «Нафтогаз Трейдинг» укласти договір про взаєморозрахунки на понад 241 млн грн. Суд відмовив: укладання таких угод не є обов’язковим і прямо законом не передбачене. Однак паралельно розгорнулася інша, куди ефективніша для боржника комбінація. Уже 3 жовтня 2023 року було укладено договір про переведення боргу: зобов’язання «Технови» перед постачальником газу лягли на комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради.

    Юридично це виглядає коректно: цивільне законодавство дозволяє переведення боргу за згодою кредитора. Фактично ж ідеться про соціалізацію приватних збитків — коли комерційні ризики й провали управління приватної компанії перетворюються на навантаження для міського бюджету, тарифів і платників податків. Понад півмільярда гривень, які виникли у стосунках між приватним орендарем ТЕЦ і постачальником ресурсу, опинилися на балансі КП, що забезпечує теплом і гарячою водою тисячі домогосподарств. У воєнних умовах, коли місцеві бюджети латкають дірки у школах, лікарнях і мережах, така «передислокація» боргу означає одне: менш гнучкий фінансовий маневр і більші ризики для програми підготовки до опалювальних сезонів.

    Контекст, у якому все це відбулося, додає питань до якості управління об’єктом критичної інфраструктури в попередні роки. За умовами оренди та інвестзобов’язань станція мала оновлюватися, підвищувати ККД, зменшувати втрати, переходити на сучасні рішення в частині енергоефективності. Натомість місто отримало «втомлену» генерацію, мільйонні борги за газ і комплекс позовних ініціатив, серед яких — спроба змусити бюджет і державну компанію стати співавторами взаєморозрахунків. Суд цей підхід не підтримав, але механіка переведення боргу зробила свою справу, змінивши табличку на борговій папці.

    Політично це історія про відповідальність за управлінські рішення під час війни. Там, де очікували приватні інвестиції та партнерську модернізацію, громада змушена брати на себе чужі рахунки. Там, де мала працювати конкуренція і стратегія розвитку, маємо класичний приклад «приватизації прибутків і націоналізації збитків». І якщо на рівні юридичних формулювань усе виглядає бездоганно, то на рівні економіки міста наслідки очевидні: дефіцит оборотних коштів у комунального оператора, затримки з ремонтами, дорожчі кредити під підготовку до сезону і неминучий тиск на тарифи у середньостроковій перспективі.

    Наступні кроки мають вирішальне значення. Місту доведеться одночасно підтримувати роботу ТЕЦ, закривати боргові «дірки» і шукати джерела для модернізації. Для громади важливо домогтися повного аудиту періоду оренди — з фіксацією виконання/невиконання інвестпрограм, ідентифікацією рішень, які призвели до зобов’язань, та визначенням персональної відповідальності там, де вона є. Бо інакше історія з Чернігівською ТЕЦ стане шаблоном: приватний оператор забирає готівкові потоки у «жирні» роки, а коли настає криза — збитки накладаються на плечі платників податків.

    Чернігів уже заплатив високу ціну: 803 мільйони збитків від пошкоджень, 568,7 мільйона боргу за газ, спроба юридично завести в бюджет ще 241 мільйон через взаєморозрахунки, і, нарешті, переведення боргу на комунальне підприємство. Це не просто набір цифр — це пряма загроза якості послуг і стабільності міських фінансів у наступні роки. У час, коли країна бореться за виживання, такі історії мають отримувати не лише юридичну, а й управлінську оцінку — аби «оліграхічні схеми на повну» перестали бути фоном для повсякденного життя громади.