Позначка: The Atlantic

  • $25 тисяч, секретні переговори та страх шпигунства: що приховує скандальний візит глави ФБР до Росії

    $25 тисяч, секретні переговори та страх шпигунства: що приховує скандальний візит глави ФБР до Росії

    Поїздка директора Федерального бюро розслідувань США Каша Пателя до Москви виявилася значно суперечливішою, ніж повідомлялося спочатку. Американські журналісти з’ясували, що співробітники ФБР намагалися переконати керівництво скасувати візит, а після невдалих спроб звернулися до Конгресу. Окреме занепокоєння викликають можливі розвідувальні ризики, попередні фінансові контакти Пателя з російським інформаційним середовищем і розширення співпраці ФБР зі спецслужбами держав, які Вашингтон традиційно вважає противниками.

    Як з’ясувало видання The Atlantic, занепокоєння в американських правоохоронних і розвідувальних структурах виникло задовго до запланованої поїздки 14–15 жовтня.

    Журналістка Сара Фіцпатрік поспілкувалася із 17 чинними та колишніми співробітниками ФБР, Міністерства юстиції, розвідки та іншими обізнаними джерелами. Вони розповіли про побоювання щодо посилення контактів американського керівництва з російськими структурами.

    За інформацією видання, всередині ФБР навіть сформувалася неформальна група співробітників, які намагалися домогтися скасування поїздки через керівництво бюро.

    Коли внутрішні звернення не дали результату, частина співробітників передала свої застереження представникам Конгресу США.

    Особливу увагу привернув час проведення візиту — лише за три тижні до проміжних виборів у Сполучених Штатах.

    Колишній високопосадовець антитерористичного підрозділу ФБР Крістофер О’Лірі заявив The Atlantic, що керівник бюро саме зараз мав би зосередитися на захисті американського виборчого процесу, а не проводити переговори в Москві.

    Ще одна маловідома деталь — відсутність достатнього інформування навіть союзників США.

    За даними The Atlantic, високопоставлений український чиновник повідомив журналістам, що Київ не отримував попередніх пояснень щодо мети поїздки Пателя. Представники європейських держав також висловлювали занепокоєння через брак інформації про заплановані контакти.

    Окрема частина скандалу стосується 25 тисяч доларів, які Патель раніше отримав за участь у документальному фільмі.

    У зверненні від 9 жовтня конгресмени Джеймі Раскін і Джим Гаймс нагадали, що директор ФБР отримав цю суму за участь у стрічці режисера, який, за їхніми словами, мав зв’язки з Кремлем.

    Законодавці також звернули увагу на попередні висловлювання Пателя, в яких він заперечував окремі висновки американської розвідки щодо російського втручання у вибори.

    При цьому сам факт отримання гонорару не є доказом незаконної діяльності або співпраці з російськими спецслужбами. Однак конгресмени вважають, що ці обставини потребують додаткової перевірки на тлі можливих контактів із ФСБ.

    Ще одна важлива подробиця — адміністрація Пателя фактично змінює традиційний підхід американського бюро до співпраці з Росією та Китаєм.

    Ще в серпні Reuters опублікувало розслідування про нові канали правоохоронної співпраці.

    Сам Патель заявляв, що контакти з Росією розвиваються вже приблизно 15 місяців. За його словами, співпраця спрямована насамперед на боротьбу з міжнародними злочинними мережами, кіберфахрайством, наркотрафіком та сексуальною експлуатацією дітей.

    У випадку Китаю співпраця вже включала обмін співробітниками й проведення спільних операцій.

    Зокрема, у травні 2026 року американські та китайські правоохоронці разом із поліцією Дубая провели операцію Sand Dollar проти масштабного шахрайського центру. За повідомленням ФБР, вона завершилася приблизно 300 затриманнями та вилученням активів на 300 мільйонів доларів.

    Водночас щодо Росії Reuters повідомляло передусім про закулісні контакти та роботу над співпрацею. Публічно підтверджених аналогічних спільних операцій не наведено.

    Ще один парадокс полягає в тому, що ФБР під керівництвом Пателя одночасно розслідує злочини, які американська сторона пов’язує з російською розвідкою.

    Нещодавно американські правоохоронці оголосили обвинувачення п’ятьом особам у справі про ймовірну підготовку замовних убивств критиків російської влади.

    Про цю справу раніше повідомляла «Ненька інфо», зазначаючи, що серед можливих цілей, за журналістською інформацією, називали Гаррі Каспарова та інших опозиціонерів.

    Сам Патель публічно засудив можливу участь російських спецслужб у підготовці нападів на американській території.

    Попри це, його адміністрація продовжує шукати можливості для правоохоронної взаємодії з Москвою.

    Додатковим приводом для занепокоєння став стан американської контррозвідувальної системи.

    The Atlantic повідомляє, що після приходу нової адміністрації у 2025 році ФБР розформувало спеціальну групу Foreign Influence Task Force, яка займалася протидією іноземному впливу. Частину профільних співробітників перевели на інші посади або звільнили.

    Крім того, за даними NPR, підрозділи, які займаються виявленням іноземних шпигунів на території США, мають значну кількість незаповнених посад.

    На цьому тлі конгресмени вимагають не лише пояснити мету візиту Пателя, а й надати повний список його супутників, запланованих зустрічей та заходів безпеки.

    У зверненні законодавців навіть міститься вимога повідомити, чи супроводжуватимуть директора ФБР приватні особи або представники родини президента Дональда Трампа.

    Це вимога надати інформацію, а не підтвердження участі таких людей у поїздці.

    Попри широкий суспільний резонанс, ключове питання залишається відкритим: які конкретні домовленості американська сторона планує обговорювати з представниками ФСБ?

    Станом на вечір 14 жовтня офіційного повідомлення про підписані угоди, передачу розвідувальних матеріалів чи результати конкретних зустрічей немає.

    Тому твердження про таємні домовленості щодо України, виборів у США або передачу Росії конфіденційної інформації залишаються припущеннями.

    Однак уже оприлюднені матеріали демонструють, що візит Пателя викликає суперечки не лише серед американських політиків, а й усередині структур, відповідальних за національну безпеку Сполучених Штатів.

  • Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Посилення українських далекобійних ударів по території Росії може поступово змінювати ставлення адміністрації президента США Дональда Трампа до стратегії Києва. Якщо раніше ескалація ударів углиб РФ могла розглядатися у Вашингтоні насамперед як ризик для дипломатичного процесу, тепер військовий та економічний тиск на Москву може сприйматися як один із важелів, здатних створити умови для майбутніх переговорів.

    На таку зміну звертає увагу The Atlantic у матеріалі про трансформацію американсько-українських відносин. Видання описує Україну як державу, яка за роки повномасштабної війни суттєво наростила здатність діяти незалежно від союзників: від власного виробництва безпілотників і ракет до ударів на великій відстані та розвитку оборонних технологій.

    На цьому тлі змінюється і логіка відносин Києва з адміністрацією Трампа. Українська сторона намагається переконувати Білий дім не лише моральними аргументами про необхідність допомоги державі, яка стала жертвою російської агресії, а й демонстрацією того, що підтримка України може приносити США конкретний військовий, політичний та економічний результат.

    Удари по Росії стають аргументом за столом переговорів

    Одним із найбільш помітних елементів української стратегії стали систематичні удари по російській нафтовій, військовій та логістичній інфраструктурі. Київ протягом 2026 року значно розширив як кількість таких операцій, так і їхню географію.

    Президент Володимир Зеленський ще 1 червня повідомляв, що лише протягом січня-травня українські сили уразили 15 російських нафтопереробних заводів. Він назвав далекобійні удари українськими «санкціями», наголосивши, що можливості України переносити наслідки війни на територію РФ продовжують зростати.

    Наприкінці липня кампанія продовжилася. Після зустрічі Зеленського з Трампом у Вашингтоні українські сили атакували два великі російські НПЗ. За повідомленнями західних медіа, Київ протягом місяців майже щоденно застосовував далекобійні дрони та ракети власного виробництва проти російських нафтових об’єктів.

    10 серпня масштаб операцій став ще помітнішим. Українські військові заявили про удар по нафтопереробному комплексу TANECO у Нижньокамську в Татарстані. Reuters підтвердив за відеоматеріалами появу диму над НПЗ. Російська сторона водночас повідомила про загибель людей, зокрема внаслідок влучання у гуртожиток, і звинуватила Україну в атаці на цивільних. Київ заявив, що ціллю операції був саме нафтопереробний завод.

    Того ж дня повідомлялося і про нові українські удари по інших російських енергетичних та нафтохімічних об’єктах. Таким чином, кампанія вже не обмежується прикордонними регіонами РФ.

    Для Кремля це створює проблему іншого масштабу: Росії необхідно захищати величезну територію та розосереджувати системи ППО між фронтом, військовими базами, промисловими центрами й енергетичною інфраструктурою.

    Сила замість прохання про допомогу

    The Atlantic звертає увагу ще на одну зміну: Україна дедалі менше намагається позиціонувати себе у Вашингтоні виключно як отримувача американської допомоги.

    За роки війни країна створила потужний сектор виробництва безпілотників, розробила власні далекобійні системи та накопичила унікальний досвід ведення технологічної війни.

    Це може бути особливо важливим саме у відносинах із Трампом, який традиційно оцінює міжнародні домовленості з погляду того, яку практичну вигоду вони можуть принести Сполученим Штатам.

    Логіка Києва полягає в тому, щоб показати: Україна може бути не лише країною, яку необхідно постійно фінансувати, а оборонним і технологічним партнером США.

    Водночас головна залежність від Заходу залишається у сферах, де Україна поки не має достатнього власного виробництва. Передусім ідеться про протиповітряну та протиракетну оборону.

    Patriot стає частиною нового торгу між Києвом і Вашингтоном

    Окремим напрямом переговорів залишаються комплекси Patriot та ракети-перехоплювачі до них. Україна потребує цих систем насамперед через російські удари балістичними ракетами, проти яких можливості інших наявних засобів ППО обмежені.

    Київ прагне не тільки отримувати готові ракети, а й перейти до виробничої співпраці зі США. Йдеться про потенційне ліцензійне виробництво, яке в перспективі могло б зменшити залежність України від нерегулярних поставок.

    Це питання стає особливо гострим на тлі глобального дефіциту засобів протиракетної оборони. Війни в Україні та на Близькому Сході показали, наскільки швидко можуть витрачатися запаси дорогих перехоплювачів.

    Для США потенційна співпраця з українською оборонною промисловістю також може мати практичну цінність. Україна отримала величезний досвід використання західного озброєння в умовах інтенсивної війни, паралельно розробляючи дешевші безпілотні та протидронові рішення.

    Тому дискусія про Patriot виходить далеко за межі чергового пакета військової допомоги. Фактично йдеться про можливість перетворення України на частину західної оборонної виробничої системи.

    У Вашингтона стало менше можливостей диктувати Києву умови

    Ще один важливий висновок The Atlantic стосується політичних важелів США.

    Якщо Україна здатна самостійно виробляти дедалі більшу частину необхідного озброєння, завдавати стратегічних ударів власними системами та утримувати фронт, залежність Києва від окремих рішень Вашингтона поступово зменшується.

    Це не означає, що американська підтримка перестала бути критично важливою. США залишаються одним із ключових партнерів України, зокрема у сфері розвідки, протиповітряної оборони та складних високотехнологічних систем.

    Однак сама модель відносин змінюється.

    Замість формули «Україна просить — США вирішують» дедалі більше формується модель, у якій Київ приходить до Вашингтона з власними можливостями та пропозиціями.

    Саме ця зміна може мати значення і для майбутніх переговорів із Росією.

    Трамп може побачити в ударах не ескалацію, а підготовку до угоди

    Для Трампа, який постійно наголошує на необхідності домовленості щодо завершення війни, ключовим може стати питання не самого факту українських ударів по Росії, а їхнього впливу на переговорні позиції сторін.

    Якщо атаки на російську енергетику, військові підприємства та логістику збільшують економічну ціну війни для Кремля, вони потенційно можуть стати інструментом примусу Москви до більш предметних переговорів.

    Така логіка суттєво відрізняється від побоювань перших років повномасштабної війни, коли західні столиці регулярно говорили про ризики ескалації через удари західною зброєю по території РФ.

    Тепер значну частину далекобійних операцій Україна може проводити власними засобами.

    Паралельно Київ прямо пов’язує ці удари з дипломатією. У квітні керівник Офісу президента Кирило Буданов заявляв, що переговорний процес щодо завершення війни триває, але його метою має бути така конфігурація миру, яка не дозволить Росії повторити агресію. Він також наголошував, що Україна не погодиться на юридичне визнання захоплених територій російськими.

    Таким чином, формується нова формула: далекобійні удари та переговори можуть існувати не як взаємовиключні процеси, а як частини однієї стратегії тиску.

    І саме тут може полягати той «злам», на який звертає увагу The Atlantic. Україна намагається довести адміністрації Трампа, що шлях до переговорів із Кремлем може проходити не через попереднє послаблення Києва, а навпаки — через демонстрацію Росії, що продовження війни коштуватиме їй дедалі дорожче.

    Події останніх місяців показують, що українські далекобійні можливості продовжують зростати. І якщо Білий дім остаточно сприйме цей військово-економічний тиск як інструмент майбутньої дипломатії, це означатиме суттєву зміну американського підходу: сильніша Україна може розглядатися не як перешкода для переговорів, а як одна з передумов для них.

  • В США розслідують походження коштів, які Єрмак заплатив за інтерв’ю в The Atlantic

    В США розслідують походження коштів, які Єрмак заплатив за інтерв’ю в The Atlantic

    Як повідомляють наші джерела в Вашингтоні, в адміністрації Дональда Трампа були розлючені після виходу інтерв’ю Андрія Єрмака в The Atlantic, в якому Єрмак заявив, що поки Зеленський залишається президентом, не варто розраховувати на віддачу Україною своїх територій.

    За інформацією джерела, саме інтерв’ю Єрмака в The Atlantic послужило поштовхом до його звільнення.

    “Зеленському було поставлено ультиматум: або він усуває Єрмака, або наступні “плівки Міндича” будуть про нього” – зазначає джерело.

    Крім того, за інформацією джерела, інтерв’ю Андрія Єрмака в The Atlantic було проплачено. Вартість такого інтерв’ю становить мінімум 50 тисяч доларів, з можливою “доплатою за оперативність”.

    За інформацією джерела, наразі правоохоронні органи США проводять розслідування походження коштів, з було оплачено інтерв’ю Андрія Єрмака в The Atlantic, “чи це не були ті самі “відмиті” кошти, вкрадені у американських платників податків”.

    Варто відзначити, що тези з інтерв’ю Андрія Єрмака в The Atlantic широко “розганялись” як в Україні так і за кордоном.

    В Україні “методички” з тезами були “спущені” ОП підконтрольним блогерам та ТГ-каналам.

    Стосовно “розгону” тез із інтерв’ю Єрмака в The Atlantic в медіаполі США та Європи, за інформацією джерела, “цим питанням займався  американський підрядник”.

    ДОВІДКОВО

    The Atlantic — американський журнал і видавництво, власником якого є організація Emerson Collective, заснована Лорен Пауелл Джобс, вдовою Стіва Джобса, яка свого часу виступала спонсор передвиборчої кампанії Гілларі Клінтон.

    The Atlantic часто використовується опонентами Дональда Трампа для критики його адміністрації та політики в цілому.

    Нагадаємо, головний редактор The Atlantic Джеффрі Голдберг атакував “силовиків Трампа” –  Піта Гегсета та Майкла Уолтца.

    А влітку 2025 року директор ЦРУ часів Байдена –  Вільям Бернс зі сторінок The Atlantic закликав дипломатів, співробітників розвідки та нацбезпеки задуматися про невідповідність Трампа для управління країною.