Golosnovinua.com

Позначка: The Telegraph

  • Путін хоче відкинути НАТО на 30 років назад: Кремль готує новий ультиматум Заходу

    Путін хоче відкинути НАТО на 30 років назад: Кремль готує новий ультиматум Заходу

    Росія може використати новий раунд мирних переговорів щодо України, щоб домогтися масштабного перегляду системи безпеки всієї Європи. За інформацією дипломатичних джерел, Володимир Путін імовірно вимагатиме від НАТО скорочення військової присутності до рівня 1997 року — ще до вступу до Альянсу більшості держав Центральної та Східної Європи. Такий сценарій означав би можливе виведення сил союзників із Польщі, країн Балтії та інших держав східного флангу.

    Про це повідомляє британська газета The Telegraph із посиланням на джерела в дипломатичних колах.

    За даними видання, Кремль прагне перетворити майбутні переговори про завершення війни проти України на ширшу дискусію про військову присутність НАТО поблизу російських кордонів.

    Інтерес Москви до цієї теми проявився після заяви помічника російського президента Юрія Ушакова, який наполіг на необхідності залучення європейських держав до консультацій між Україною, Сполученими Штатами та Росією.

    Ушаков пояснив це тим, що Європа відіграватиме важливу роль у практичній реалізації потенційних домовленостей.

    Проте співрозмовники The Telegraph вважають, що за прагненням залучити європейських представників може стояти інша мета — домогтися поступок у питаннях розширення НАТО та розташування військ Альянсу.

    Зокрема, російський президент може повернутися до вимоги відновлення військової конфігурації Європи станом на 1997 рік.

    Саме тоді, 27 травня, Росія та НАТО підписали Основоположний акт про взаємні відносини, співробітництво та безпеку.

    Документ мав сформувати основу для співпраці між Москвою та Альянсом після завершення холодної війни.

    Однак із того часу НАТО суттєво розширилося.

    У 1999 році до організації приєдналися Польща, Чехія та Угорщина. У 2004 році членами Альянсу стали Естонія, Латвія, Литва, Словаччина, Словенія, Румунія та Болгарія.

    Пізніше до НАТО вступили інші європейські країни, а у 2023 році — Фінляндія.

    Саме тому повернення військової присутності до рівня 1997 року насамперед зачепило б держави, які вступили до НАТО після цієї дати.

    За оцінкою джерел британського видання, Москва може наполягати на скороченні або виведенні союзних військ із Польщі, Естонії, Латвії, Литви та Фінляндії.

    Це не означало б автоматичного виключення цих країн із НАТО. Йдеться насамперед про обмеження можливості розміщувати там військові підрозділи та інфраструктуру інших держав Альянсу.

    Для східного флангу НАТО такі зміни мали б принципове значення, адже саме в цих країнах останніми роками посилювали оборону та розгортали додаткові сили стримування.

    Однак вимога повернути військову присутність НАТО до рівня 1997 року не є новою.

    У грудні 2021 року, за кілька місяців до повномасштабного вторгнення в Україну, Москва вже запропонувала США та НАТО проєкти договорів про так звані гарантії безпеки.

    Серед російських пропозицій були обмеження подальшого розширення Альянсу, відмова від прийняття України та згортання певних видів військової діяльності в Європі.

    Тоді НАТО відкинуло спроби Росії обмежити право держав самостійно обирати союзи та визначати свою зовнішню політику.

    Альянс також підтвердив, що питання його розширення належить до компетенції країн-членів і держав, які прагнуть приєднатися.

    Тепер, за інформацією The Telegraph, Кремль може спробувати знову використати ці вимоги як інструмент дипломатичного тиску.

    За словами європейського посадовця, з яким поспілкувалися журналісти, позиція союзників залишається такою самою, як у січні 2022 року.

    Це означає, що європейські держави готові обговорювати питання контролю над озброєннями та ширшої архітектури безпеки, але не погоджуються на нав’язане Росією скорочення військової присутності НАТО.

    Нові повідомлення з’явилися на тлі підготовки наступного раунду переговорів за участю України, США та Росії.

    25 жовтня Юрій Ушаков заявив, що Москва готова відновити контакти після 4 листопада.

    При цьому він одразу попередив, що не очікує швидкого результату від першої зустрічі.

    Як раніше повідомляла «Ненька інфо», представник Кремля назвав майбутній раунд переговорів «пристрілочним», фактично визнавши, що сторони залишаються далекими від остаточних домовленостей.

    Серед можливих майданчиків наступної зустрічі фігурує Абу-Дабі. Переговори можуть відбутися в листопаді, однак остаточно погоджених дати, місця та складу делегацій наразі не оголошено.

    Раніше «Ненька інфо» також писала про підготовку Туреччиною майданчика для тристоронніх переговорів.

    Таким чином, дипломатичні консультації можуть охопити не лише умови припинення бойових дій, а й майбутні механізми безпеки в Європі.

    Водночас між позиціями України та Росії залишаються принципові розбіжності.

    Кремль продовжує вимагати територіальних поступок, відмови України від членства в НАТО та обмеження її військових можливостей.

    Українська влада, навпаки, наголошує на необхідності надійних гарантій безпеки, які унеможливили б повторне російське вторгнення.

    За інформацією Associated Press, Київ підтримує ідею припинення вогню та подальших переговорів, тоді як Москва наполягає на комплексній угоді, що враховуватиме її вимоги.

    Європейські партнери України також продовжують працювати над власними механізмами безпеки на випадок припинення бойових дій.

    Ідеться про можливу участь міжнародних сил, моніторинг перемир’я, підтримку української армії та збереження обороноздатності східного флангу НАТО.

    Тому спроба Росії домогтися скорочення військової присутності Альянсу може створити ще одну серйозну перешкоду на шляху до переговорного врегулювання.

    Адже такий підхід фактично пов’язує завершення війни проти України з вимогами Москви до інших незалежних держав, які вже є членами НАТО.

    Наразі не підтверджено, що російська сторона офіційно внесла пропозицію про повернення до рівня 1997 року до порядку денного майбутньої зустрічі.

    Проте дипломатичні джерела The Telegraph припускають, що Кремль намагатиметься використати переговори як можливість переглянути правила європейської безпеки.

    Таким чином, потенційні переговори можуть перетворитися на дискусію значно ширшу, ніж питання припинення вогню в Україні. Від позиції США, України та європейських союзників залежатиме, чи вдасться обмежити обговорення реальними кроками до миру, не перетворюючи його на торг навколо безпеки інших держав.

  • Трамп має три важелі тиску на Україну: The Telegraph розкрив, без чого ЗСУ поки не обійдуться

    Трамп має три важелі тиску на Україну: The Telegraph розкрив, без чого ЗСУ поки не обійдуться

    Попри поступове скорочення залежності України від американського фінансування, Сполучені Штати залишаються важливим партнером у трьох критичних сферах оборони. Йдеться про розвідувальну інформацію, ракети-перехоплювачі для систем Patriot та постачання американського озброєння, яке закуповують європейські союзники. На тлі напружених відносин між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським ці напрямки можуть стати інструментами політичного тиску на Київ.

    Про це йдеться в аналізі британського видання The Telegraph.

    За оцінкою журналістів, адміністрація Трампа зберігає суттєвий вплив на військові спроможності України, хоча пряма фінансова допомога США вже не відіграє тієї ролі, що на початку повномасштабного вторгнення.

    Нині значну частину американського озброєння для України оплачують європейські держави. Однак сам факт фінансування з боку Європи не усуває залежності від рішень Вашингтона щодо продажу та передачі військової техніки.

    Перший важіль — американська розвідка

    Однією з найважливіших складових співпраці залишається передача розвідувальної інформації.

    Американські супутникові системи та інші засоби спостереження допомагають Україні отримувати відомості про військові об’єкти противника, переміщення техніки й підготовку ракетних атак.

    За інформацією The Telegraph, американські розвідувальні структури, зокрема ЦРУ, також відігравали важливу роль у наданні даних для планування українських далекобійних операцій.

    Особливе значення має можливість завчасно отримувати попередження про запуски балістичних ракет.

    Після російського удару по Києву ввечері 12 жовтня Володимир Зеленський повідомив, що Україна не отримала завчасного попередження від міжнародних партнерів.

    Однак відсутність інформації про конкретний запуск не означає припинення всієї розвідувальної співпраці.

    13 жовтня міністр закордонних справ Андрій Сибіга підтвердив, що Україна продовжує отримувати розвіддані від Сполучених Штатів.

    Другий важіль — ракети для Patriot

    Ще одна критично важлива сфера — постачання ракет-перехоплювачів для американських зенітно-ракетних комплексів Patriot.

    Ці системи відіграють ключову роль у захисті українських міст від російських балістичних ракет.

    На відміну від багатьох ударних безпілотників і крилатих ракет, балістичні цілі значно складніше перехоплювати через особливості їхньої швидкості та траєкторії.

    Україна використовує також інші системи протиповітряної оборони, однак можливості Patriot залишаються особливо важливими саме для протидії балістиці.

    Проблема полягає не лише в кількості пускових установок, а й у постійному забезпеченні їх відповідними боєприпасами.

    Навіть за наявності достатньої кількості комплексів обмеження поставок ракет-перехоплювачів може вплинути на здатність протиповітряної оборони відбивати масовані удари.

    Європейські країни поступово збільшують оборонне виробництво, однак швидко замінити весь обсяг американських поставок складно.

    Третій важіль — програма НАТО PURL

    Третім напрямком The Telegraph називає механізм Prioritised Ukraine Requirements List (PURL).

    Він дозволяє європейським союзникам закуповувати американське озброєння для України.

    Таким чином, фінансування забезпечують європейські держави, але постачання все одно залежить від американської сторони.

    За повідомленнями західних медіа, під час переговорів у Маямі представники адміністрації Трампа порушували питання можливого обмеження військової співпраці, якщо Україна не припинить удари по російських нафтопереробних заводах.

    Йдеться про повідомлення журналістів із посиланням на джерела, а не про офіційно оголошене рішення щодо зупинення програми.

    Водночас сам механізм PURL демонструє, що навіть значне фінансове залучення Європи не забезпечує повної незалежності від Вашингтона.

    Чому відносини між Києвом і Вашингтоном загострилися

    Нова хвиля суперечностей виникла після домовленостей Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо російського дизельного пального.

    Американський президент пояснив послаблення санкцій необхідністю стримувати ціни на паливо на світовому ринку.

    Натомість українське керівництво розкритикувало рішення, наголосивши, що експортні доходи допомагають Росії фінансувати продовження війни.

    Окремою причиною напруженості стали українські удари по російських нафтопереробних підприємствах.

    Вашингтон висловлював занепокоєння їхнім впливом на паливний ринок, тоді як Україна розглядає удари по об’єктах, які забезпечують військовий потенціал РФ, як один з інструментів послаблення агресора.

    На цьому тлі з’явилися повідомлення про можливі обмеження американської військової допомоги та передачі розвідувальної інформації.

    Втім, станом на 13 жовтня підтвердження повного припинення цих механізмів немає.

    Чи зможе Європа замінити США

    The Telegraph звертає увагу, що європейські союзники вже взяли на себе більшу частину фінансової відповідальності за підтримку України.

    Водночас Європа стикається з обмеженнями власних виробничих потужностей.

    Збільшення оборонних бюджетів Німеччини, Польщі та інших держав означає зростання попиту на озброєння як для України, так і для власних армій.

    За оцінкою британського видання, європейські країни можуть поступово розвивати альтернативні канали постачання зброї та боєприпасів.

    Проте заміна американських розвідувальних можливостей є складнішим завданням, яке потребуватиме значного часу й інвестицій.

    Отже, три головні сфери залежності України від США залишаються незмінними: розвідка, протиракетна оборона та доступ до американського озброєння.

    The Telegraph оцінює ці напрямки як потенційні важелі Вашингтона у відносинах із Києвом.

    Водночас фактична співпраця між державами продовжується, а повідомлення про можливі обмеження не слід ототожнювати з рішеннями, які вже набрали чинності.

  • Британців закличуть робити запаси їжі та води: уряд готується до можливих кібератак Росії

    Британців закличуть робити запаси їжі та води: уряд готується до можливих кібератак Росії

    Уряд Великої Британії готує масштабну інформаційну кампанію, яка закликатиме громадян заздалегідь запастися продуктами харчування, питною водою, ліками та іншими речами першої необхідності на випадок надзвичайних ситуацій. Одним із головних сценаріїв, до яких британська влада рекомендуватиме готуватися населенню, є масштабна кібератака, яка може бути здійснена Росією та призвести до перебоїв у роботі критичної інфраструктури країни. Про це повідомляє The Telegraph.

    За інформацією видання, кампанію планують розпочати пізніше цього року в межах ширшої державної стратегії підвищення стійкості країни до сучасних загроз. Влада прагне підготувати населення до можливих кризових ситуацій, які можуть виникнути як унаслідок кібератак, так і через інші надзвичайні події, пов’язані з безпекою.

    Головний секретар прем’єр-міністра Великої Британії Даррен Джонс повідомив, що уряд запускає спеціальну “кампанію національної обізнаності щодо стійкості”. Її головною метою стане інформування громадян про прості, але важливі кроки, які допоможуть пережити перші дні надзвичайної ситуації без критичних наслідків.

    Британцям рекомендуватимуть створити вдома резерв продуктів тривалого зберігання, питної води, медикаментів, батарейок, засобів освітлення та інших необхідних речей. Уряд також наголошуватиме на важливості підготовки до можливих тривалих перебоїв у роботі електромереж, систем водопостачання, мобільного зв’язку, інтернету та електронних платіжних сервісів.

    За оцінками британської влади, масштабна кібератака потенційно може призвести до тимчасового відключення електроенергії, порушення роботи банківської системи, магазинів, транспортної інфраструктури та державних сервісів. Саме тому громадян закликатимуть бути готовими до ситуації, коли певний час доведеться покладатися лише на власні запаси.

    Окрім інформаційної кампанії, уряд Великої Британії планує провести у 2027 році масштабні національні навчання з домашньої оборони. До них залучать сотні державних службовців, які відпрацьовуватимуть алгоритми реагування на можливу гібридну атаку з боку іноземної держави. Під час навчань перевірятимуть здатність урядових структур координувати свої дії в умовах серйозної кризи та забезпечувати безперервну роботу державного управління.

    Такі заходи відбуваються на тлі дедалі більшої стурбованості британської влади щодо активності Росії. У Лондоні зазначають, що країна вже регулярно стикається з кібератаками, спробами шпигунства та інформаційними операціями, спрямованими проти державних установ і критично важливої інфраструктури.

    У стратегічному оборонному огляді, оприлюдненому торік, наголошувалося, що Велика Британія фактично щодня зазнає ворожих дій у кіберпросторі. У документі серед основних джерел загроз названо Росію та Іран. Також зазначалося, що російський президент Володимир Путін продемонстрував готовність застосовувати військову силу, завдавати ударів по цивільному населенню та використовувати ядерні погрози як елемент політичного тиску.

    Паралельно уряд оновив Національний реєстр ризиків — відкритий документ, у якому описуються найбільш імовірні сценарії надзвичайних ситуацій. Уперше до нього внесли ризики іноземного втручання в демократичні процеси Великої Британії, а також можливі масштабні кібератаки на системи зберігання даних, водопостачання, поліцейську інфраструктуру та інші об’єкти критичного значення. Водночас інформація щодо оцінки ризику можливого ядерного удару по території країни залишається засекреченою.

    Британський уряд не єдиний у Європі, хто закликає громадян бути готовими до надзвичайних ситуацій. Раніше аналогічні рекомендації вже оприлюднювали у Швеції, де мешканців закликали тримати вдома запаси продуктів, води, теплого одягу та радіоприймачі на батарейках. У Норвегії громадянам рекомендували сформувати домашні запаси медикаментів, зокрема йодовмісних препаратів на випадок ядерної аварії, а в Німеччині власникам приватних будинків радили облаштовувати підвали як потенційні укриття.

    Минулого року Європейський Союз також рекомендував жителям держав-членів підготувати так званий 72-годинний аварійний запас, до якого мають входити документи у водонепроникному пакуванні, бутильована вода, консервовані продукти, засоби для розпалювання вогню, ліхтарик, аптечка та багатофункціональний ніж.

    Посилення підготовки Великої Британії також пов’язують із оцінками західних спецслужб щодо можливого розвитку безпекової ситуації в Європі. Минулого місяця прем’єр-міністр Кір Стармер заявив, що, за оцінками розвідки, Росія потенційно може здійснити напад на одну з країн НАТО протягом найближчих чотирьох років. Під час презентації нового оборонного інвестиційного плану він зазначив, що такий сценарій розглядається приблизно до 2030 року.

    Раніше британські ЗМІ повідомляли, що уряд уперше за два десятиліття переглядає плани реагування на можливий напад на материкову частину країни. Зокрема, оновлюються процедури евакуації керівництва держави та використання спеціальних захищених урядових бункерів.

    Побоювання Лондона ґрунтуються не лише на прогнозах, а й на попередніх інцидентах. Російські хакери вже здійснювали кібератаки на британські державні структури, отримували доступ до електронної пошти урядовців і співробітників Міністерства закордонних справ, а викрадені дані згодом продавали на майданчиках даркнету. Крім того, фахівці Google Threat Intelligence Group нещодавно повідомили про виявлення нового шпигунського програмного забезпечення STOCKSTAY, яке пов’язують із російським угрупованням Turla. За даними дослідників, його використовують для атак на військові структури України та дипломатичні установи європейських держав. Раніше Служба безпеки України спільно з Федеральним бюро розслідувань США також повідомляла про викриття масштабної кампанії російських спецслужб, спрямованої на злам месенджерів українських, європейських та американських посадовців.

  • Росія готує провокацію проти Польщі: США попередили Варшаву про небезпечний сценарій

    Росія готує провокацію проти Польщі: США попередили Варшаву про небезпечний сценарій

    США попередили Польщу, що Росія може готувати збройну провокацію на польській території протягом найближчих місяців. За даними The Telegraph та польського видання Onet, Вашингтон передає Варшаві розвіддані про можливі сценарії, мета яких — перевірити рішучість НАТО, спровокувати політичну кризу в Альянсі та послабити військову підтримку України.

    Йдеться не про повномасштабну війну Росії проти НАТО, на яку Москва зараз не має достатньо сил через виснаження у війні проти України. Натомість, за оцінками джерел, Кремль може обрати гібридний сценарій — достатньо небезпечний, щоб створити кризу, але водночас обмежений настільки, щоб залишити собі простір для заперечення відповідальності.

    За інформацією джерел, близьких до оточення президента Польщі Кароля Навроцького, США вже кілька разів попереджали польську сторону про нові російські плани щодо східного флангу НАТО. Один із дипломатів країни-члена Альянсу також підтвердив, що ризик провокації проти Польщі або однієї з балтійських держав розглядається як серйозний.

    Серед можливих сценаріїв називають удари дронами або імітацію ракетних атак по критичній інфраструктурі Польщі, зокрема електростанціях. Такий крок міг би змусити Варшаву піднімати авіацію, активувати системи ППО та вимагати термінових консультацій із союзниками по НАТО.

    Інший сценарій — обмежене проникнення невеликих груп російських або білоруських військових із території Білорусі чи Калінінградської області. У такому разі Москва може намагатися представити інцидент як “навігаційну помилку”, “збій GPS”, “рятувальну операцію” або навіть спробувати перекласти провину на Україну.

    За логікою російського задуму, така провокація мала б поставити НАТО перед складним вибором: відповідати силою, що несе ризик ескалації, або шукати дипломатичний вихід. Саме на другий варіант, за даними західних джерел, може розраховувати Кремль. Москва нібито сподівається, що США та частина союзників тиснутимуть на Польщу, схиляючи її до переговорів із Росією чи Білоруссю. У відповідь Кремль міг би вимагати припинення або різкого скорочення західної військової допомоги Україні.

    Польські посадовці уже попереджали, що Росія намагається використати напруження між Варшавою та Києвом для проведення диверсій, інформаційних операцій і розпалювання антиукраїнських настроїв у Польщі. Міністр-координатор спецслужб Томаш Семоняк заявляв, що російські боти, тролі та агенти впливу активно підживлюють суперечки між поляками й українцями, а потенційні атаки проти українців у Польщі можуть бути частиною ширшої операції РФ.

    На тлі цих попереджень Польща посилює оборону східного кордону. Країна вже будує масштабний оборонний комплекс East Shield уздовж кордонів із Білоруссю та Калінінградською областю. Його завдання — протидіяти нелегальним перетинам кордону, диверсіям, гібридним операціям і потенційним військовим загрозам.

    У польському Міноборони, за даними ЗМІ, зазначають, що армія вже провела навчання, покликані продемонструвати Москві готовність до відповіді. Водночас союзники по НАТО також надсилають Кремлю сигнали, що будь-яка агресія проти східного флангу Альянсу не залишиться без реакції.

    Зокрема, нещодавні військово-морські навчання у Латвії за участю сил США мали показати, що напад на східний фланг НАТО означатиме ризик прямого зіткнення з американськими військовими. Представники німецьких ВПС також заявляли про готовність захищати “кожен сантиметр” території НАТО.

    Офіційного підтвердження конкретної дати або остаточного рішення Кремля щодо такої операції наразі немає. Водночас кількість повідомлень із різних джерел свідчить, що союзники сприймають загрозу серйозно. Головна мета Росії, за оцінками західних розвідок, — не військова перемога над НАТО, а політичне випробування Альянсу, розкол між союзниками та спроба вдарити по одному з ключових каналів підтримки України.

  • Путін хотів стерти Україну, але зробив найгіршу помилку у своєму житті

    Путін хотів стерти Україну, але зробив найгіршу помилку у своєму житті

    Повномасштабна війна Росії проти України, яка триває вже понад чотири роки, стала не лише найбільшим військовим конфліктом у Європі з часів Другої світової війни, а й одним із найсерйозніших стратегічних прорахунків президента РФ Володимира Путіна. Саме такого висновку дійшов британський оглядач Чарльз Мур у колонці для видання The Telegraph, де проаналізував наслідки російського вторгнення та його вплив як на Україну, так і на саму Росію.

    На думку автора, головна проблема для Кремля полягає не лише у величезних військових втратах, економічному тиску чи міжнародній ізоляції. Найбільшою поразкою Путіна стало те, що він фактично зміцнив українську державність і національну ідентичність, яку роками намагався заперечувати.

    У своїй статті Мур нагадує, що російський диктатор розпочинав вторгнення у лютому 2022 року під приводом так званої «спеціальної військової операції». У Кремлі були переконані, що українська влада швидко впаде, а значна частина населення не чинитиме серйозного спротиву. Російські війська розраховували взяти Київ за лічені дні та нав’язати Україні вигідний Москві політичний сценарій. Однак ці плани провалилися вже в перші тижні війни, коли українська армія та суспільство продемонстрували здатність до організованого спротиву, а російські підрозділи були змушені відступити від столиці.

    Автор звертає увагу, що війна триває вже понад 1500 днів і перевищила за тривалістю навіть Першу світову війну. При цьому Росія, попри величезні ресурси та чисельну перевагу, так і не змогла досягти своїх ключових стратегічних цілей. За оцінками, наведеними у матеріалі, втрати російської армії можуть становити від 350 до 500 тисяч загиблих військових, а кількість поранених та тих, хто вибув зі строю, є ще більшою.

    Водночас Путін продовжує наполягати на тому, що українці та росіяни є «одним народом», а сама українська державність нібито не має окремої історичної основи. Такі заяви він робив неодноразово ще до початку вторгнення, використовуючи їх як один із головних елементів ідеологічного обґрунтування війни.

    Проте, як зазначає Мур, результат виявився прямо протилежним очікуванням Кремля. Якщо до 2022 року питання української ідентичності та мовно-культурних відмінностей залишалися предметом дискусій у різних регіонах країни, то після вторгнення відбулося безпрецедентне згуртування суспільства. Саме тому автор робить висновок, що Путін «випадково викував дух нації, яку прагнув знищити».

    Ще одним важливим наслідком війни стало кардинальне переформатування європейської системи безпеки. До початку повномасштабної агресії Москва намагалася переконати світ, що НАТО є слабким і розділеним, а країни Східної Європи повинні враховувати інтереси Кремля. Насправді ж вторгнення призвело до протилежного ефекту. Найяскравішим прикладом стала Фінляндія, яка після десятиліть нейтралітету ухвалила рішення приєднатися до НАТО.

    Особливу увагу британський оглядач приділяє трансформації української армії та оборонної промисловості. За роки війни Україна стала одним із світових центрів розробки безпілотних технологій. Українські підприємства активно нарощують виробництво дронів різних типів, а досвід ЗСУ у використанні безпілотників уже вивчають західні партнери. Саме розвиток нових технологій, на думку автора, став одним із факторів, які дозволили Україні компенсувати нестачу традиційних ресурсів та стримувати значно більшу армію противника.

    Мур також проводить історичну паралель із Першою світовою війною. Він нагадує, що тоді перемогу союзникам забезпечила не лише чисельна перевага, а й здатність швидше впроваджувати нові технології та адаптуватися до змін на полі бою. На його переконання, подібний процес відбувається і зараз. Україна активно поєднує сухопутні, морські та безпілотні засоби ведення війни, завдаючи ударів по логістичних маршрутах, паливній інфраструктурі та військових об’єктах Росії далеко за лінією фронту.

    Окремо автор звертає увагу на проблеми всередині самої Росії. Економіка країни дедалі сильніше відчуває наслідки затяжної війни та санкційного тиску, а масштабні втрати на фронті створюють додаткове навантаження на суспільство. Водночас Кремль змушений дедалі більше покладатися на репресивні механізми контролю та обмеження внутрішньої дискусії.

    На думку Чарльза Мура, Путін намагався зруйнувати післявоєнну систему безпеки Європи, але натомість зміцнив її. Україна стала одним із ключових факторів захисту європейської стабільності, а її спротив змінив ставлення багатьох країн до власної безпеки та оборонної політики. Саме тому оглядач називає Україну одним із головних гарантів майбутньої безпеки континенту.

    Поки Кремль продовжує заявляти про готовність досягти своїх військових цілей, дедалі більше західних аналітиків доходять висновку, що головну стратегічну битву Росія вже програла. І якщо спочатку Путін прагнув ліквідувати українську державність, то сьогодні його дії стали каталізатором формування ще сильнішої української нації, яка отримала безпрецедентну підтримку світу та довела свою здатність боротися за незалежність навіть у найважчих умовах.

  • Посол України в НАТО заявила про неприйнятність нових умов США щодо миру

    Посол України в НАТО заявила про неприйнятність нових умов США щодо миру

    Україна не готова погоджуватися на гарантії безпеки, які не містять чітких і дієвих механізмів захисту від повторної російської агресії. Про це заявила посол України в НАТО Альона Гетманчук, наголосивши, що після досвіду попередніх домовленостей українське суспільство вкрай обережно ставиться до будь-яких формальних або декларативних пропозицій.

    За її словами, на відміну від 2015 року, коли були досягнуті Мінські угоди щодо Донбасу, нині питання безпеки розглядається як невід’ємна частина будь-якого мирного врегулювання. Україна більше не сприймає гарантії безпеки як абстрактні обіцянки чи політичні формули без реального змісту.

    Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

    На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

    Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

    Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

    Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

    Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

    Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

  • Мир ближче, але без чітких гарантій: що відомо про декларацію щодо України

    Мир ближче, але без чітких гарантій: що відомо про декларацію щодо України

    Президент України Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписали декларацію про наміри щодо створення багатонаціональних сил, які мають забезпечити дотримання режиму припинення вогню в Україні.

    Як зазначає британське видання The Telegraph, цей крок розцінюється як прогрес і політичний успіх, адже, за оцінкою журналістів, уперше за понад рік українці, американці та європейці «співали одну пісню». У матеріалі йдеться, що мир нині ближчий, ніж будь-коли раніше, оскільки сторони перебувають на етапі формування угоди про безпеку, яка має запобігти новому нападу Росії на Україну після припинення бойових дій.

    Зокрема, Зеленський, Макрон і Стармер оголосили про плани створення англо-французьких сил безпеки, які можуть бути задіяні в Україні після встановлення режиму припинення вогню. Передбачається, що ці сили стануть частиною ширшого багатонаціонального механізму стримування.

    Водночас спецпредставник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф заявив, що дипломати «майже завершили» роботу над протоколами безпеки, покликаними не допустити повторення війни. За його словами, ці протоколи мають забезпечити захист України у разі нового нападу, однак конкретні механізми залишаються невизначеними.

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, зі свого боку, заявляв, що Сполучені Штати нібито погодилися на «сильні юридично зобов’язуючі гарантії безпеки» та певний американський механізм забезпечення безпеки. Він також пообіцяв, що Німеччина візьме на себе відповідальність за Україну та безпеку континенту загалом, утім утримався від приєднання до ініціативи Великої Британії та Франції щодо розміщення сил безпосередньо на місцях.

    The Telegraph наголошує, що питання гарантій безпеки є ключовим компонентом будь-якої мирної угоди. Видання зазначає, що українці не погодяться на мир або територіальні компроміси без упевненості в тому, що Росія не зможе знову атакувати.

    Разом із тим журналісти підкреслюють, що сам механізм забезпечення безпеки наразі фактично не узгоджений. Деталі не були публічно озвучені, а лідери обмежилися згадкою про участь США у спостереженні за дотриманням режиму припинення вогню.

    У відповідь на запити щодо конкретики Віткофф заявив, що американські військові «думали про це», але уникнув прямих відповідей. За оцінкою видання, це означає, що ключова гарантія безпеки — чіткий сигнал про те, що повторний напад на Україну означатиме війну зі США, — досі відсутня.

    Журналісти також нагадали, що раніше британські посадовці пропонували ідею розміщення американських літаків у Польщі або Румунії для підтримки українських, французьких і британських сил на землі. Чи залишається ця пропозиція актуальною, наразі невідомо.

    На думку The Telegraph, саме ці деталі визначатимуть різницю між реальним стримуванням і формальними гарантіями. Водночас у Парижі, за словами журналістів, були помітні ознаки відновлення єдності Заходу. Велика Британія і Франція пішли далі, ніж очікувалося, намагаючись переконати Дональда Трампа, що Європа готова взяти на себе більший тягар власної безпеки.

    Втім, видання іронічно підсумовує: попри позитивні сигнали, остаточні відповіді щодо миру залишаються «за наступним пагорбом».

  • 2026 рік може принести Україні справедливий мир – The Telegraph

    2026 рік може принести Україні справедливий мир – The Telegraph

    Єдиним реальним важелем впливу, який залишається у президента РФ Володимира Путіна, є спроба вбити клин у відносини між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським. Втім, нині американський лідер значно менш сприйнятливий до маніпуляцій Кремля, ніж ще кілька тижнів тому. Таку оцінку наводить оглядач британського видання The Telegraph Хеміш де Бреттон-Гордон.

    За його словами, уперше за багато років з’явилися реальні підстави для обережного оптимізму, а 2026 рік може принести Україні справедливий і тривалий мир. Аналітик звертає увагу, що заяви Дональда Трампа про готовність мирної угоди щодо України на 95 відсотків, імовірно, викликали паніку в Москві.

    Ця реакція, зазначає Бреттон-Гордон, проявилася у традиційній для Кремля формі — через брутальну дезінформацію та малопереконливі наративи. Як приклад він наводить твердження про атаку одного з палаців Путіна десятками безпілотників, що, за оцінкою американської розвідки, майже напевно було операцією під фальшивим прапором.

    Аналітик наголошує, що такі дії є незграбною спробою зірвати мирний процес, який стрімко виходить з-під контролю Кремля. При цьому дедалі небезпечнішим для російської влади стає те, що навіть усередині країни населення починає сумніватися в офіційних версіях подій. На думку Бреттон-Гордона, руйнування пропаганди зсередини часто стає передвісником краху режимів.

    Найгіршим сценарієм для Путіна, за оцінкою оглядача, є збереження єдності між Вашингтоном і Києвом. Хоча мирний план Трампа може бути неідеальним для України, для Москви він виглядає значно небезпечнішим. Особливе занепокоєння Кремля викликає той факт, що запропоновані гарантії безпеки США і НАТО на 15 років фактично означають довгостроковий захист України за стандартами Альянсу.

    Ще більш тривожним сигналом для Москви є публічні обговорення можливості присутності західних військ на території України. Бреттон-Гордон зазначає, що жодна, навіть найпотужніша пропагандистська кампанія не змогла б подати такий результат інакше, ніж як стратегічну поразку Росії.

    Економічні наслідки можливого мирного врегулювання також виглядають украй несприятливими для РФ. За умов замороженої лінії фронту саме США, а не Кремль, вестимуть переговори з Україною щодо доступу до родовищ рідкоземельних мінералів на Донбасі. До цього додається ймовірність виплати репарацій, а також ризик арешту заморожених російських активів на суму близько 200 мільярдів доларів.

    Аналітик також звертає увагу на два ключові чинники, які посилюють позиції Вашингтона. По-перше, у Москві дедалі чіткіше усвідомлюють, що російська армія не здатна протистояти НАТО навіть без прямої участі США. По-друге, падіння цін на нафту нижче 60 доларів за барель суттєво скорочує фінансові можливості, які живлять російську військову машину.

    Бреттон-Гордон підкреслює, що побоювання щодо ядерної ескалації залишаються, однак традиційні ядерні погрози Кремля за останні тижні практично зникли. За його словами, Москва розуміє, що ядерне брязкання більше не справляє враження на європейських лідерів.

    Оглядач вважає, що за умови подальшого тиску з боку США та одночасного відновлення реальної військової спроможності європейських країн НАТО 2026 рік може стати переломним і принести Україні справедливий та стабільний мир.

  • Вашингтон готує переговори Трампа, Зеленського і Путіна щодо війни — The Telegraph

    Вашингтон готує переговори Трампа, Зеленського і Путіна щодо війни — The Telegraph

    США та Україна погодили оновлений 19-пунктний план щодо припинення війни, однак найчутливіші елементи документа будуть вирішені на рівні президентів. Про це повідомляє The Telegraph із посиланням на джерела, знайомі з перебігом переговорів у Женеві.

    За інформацією видання, прямі переговори Дональда Трампа та Володимира Зеленського можуть розпочатися вже цього тижня. Неофіційно також обговорюється можливий візит українського президента до Вашингтона. Водночас Біла Хата заявляє, що зустріч на цей тиждень офіційно не запланована.

    Ключовим предметом суперечок залишається питання територій та майбутніх гарантій безпеки між США, НАТО та Росією. Початковий 28-пунктний проєкт, який, за даними Telegraph, передбачав значні територіальні поступки з боку України, був скорочений. Найскладніші положення сторони вирішили «вкласти в дужки», залишивши їх для особистих перемовин лідерів. Очікується, що перед можливою зустріччю з Зеленським Трамп також проведе консультації з Володимиром Путіним.

    Паралельно європейські країни висловили скепсис щодо шансів Женевських переговорів на реальний прорив. Кремль у понеділок відхилив зустрічну пропозицію ЄС щодо коригування спільного американо-російського плану. Джерела The Telegraph у європейських дипломатичних колах повідомляють, що над документом ще належить суттєво попрацювати, а відсутність згоди з боку Москви робить перспективи переговорів невизначеними.

    На цьому тлі прем’єр Британії Кір Стармер та президент Франції Еммануель Макрон зібрали у Женеві зустріч «Коаліції охочих», проте їхні команди не бачили останньої версії мирного плану. Європейські лідери вирішили діяти самостійно й прискорили плани щодо надання Україні 140 млрд євро за рахунок прибутків від заморожених російських активів.

    Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала переговори в Женеві такими, що демонструють «хороший прогрес», але канцлер Німеччини Фрідріх Мерц зауважив, що реальний рух можливий лише після приєднання Росії до столу переговорів.

    Financial Times раніше повідомляла, що «мирний план» США був скорочений із 28 до 19 пунктів, але деталі вилучених положень не розкриваються. За даними видання, обидві делегації домовились, що політично найчутливіші рішення ухвалюватимуть Трамп і Зеленський у форматі прямого діалогу.

  • Росія нарощує наступ біля Оріхова й Гуляйполя, прагнучи послабити оборону Запоріжжя

    Росія нарощує наступ біля Оріхова й Гуляйполя, прагнучи послабити оборону Запоріжжя

    Україна, зосередивши основні резерви на обороні Покровська, зіткнулася з посиленим російським тиском на південному сході. На стику Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей російські війська за кілька тижнів захопили нові території й створили додаткову загрозу для Оріхова та Гуляйполя, які мають стратегічне значення для оборони Запоріжжя. Про це повідомляє британське видання The Telegraph з посиланням на проукраїнські карти та оцінки західних аналітиків.

    За даними видання, українські підрозділи дедалі частіше перекидаються на північ для посилення оборони Покровська. Це робить південно-східний відтинок фронту вразливішим до безперервних російських атак і дозволяє окупаційним військам «тихим» просуванням відкушувати нові шматки української території. За останні шість тижнів у цьому районі, за оцінками, росіяни просунулися приблизно на 19 миль (близько 30 км).

    Російський наступ особливо активізувався на напрямку, де сходяться межі трьох областей. Агресор цілиться в локальні лінії постачання ЗСУ, роботу українських операторів дронів і намагається використати ослаблені укріплення для масованих атак невеликими штурмовими групами. Така тактика вже неодноразово застосовувалася Росією на інших ділянках фронту – зокрема, в межах новопавлівського та покровського напрямків.

    Аналітики американського Institute for the Study of War (ISW) попереджають, що російські війська продовжують наступ у бік Гуляйполя та траси Т-0401, яка з’єднує Покровське в Дніпропетровській області з Гуляйполем у Запорізькій. Ця дорога є однією з ключових артерій, що забезпечують українське угруповання в районі міста. За оцінками ISW та українських джерел, російські підрозділи просуваються в районах населених пунктів, розташованих на північний схід і схід від Гуляйполя, намагаючись створити загрозу його частковому охопленню.

    Британська газета цитує військового аналітика Майкла Кофмана, який наголошує, що, попри фокус уваги на боях за Покровськ, більша частина російського наступу нині відбувається саме «на південному заході – на кордоні Запоріжжя, Дніпра і Донеччини». За його словами, оборона України навколо Гуляйполя виглядає дедалі більш фрагментованою, а контратаки й спроби стабілізувати ситуацію в районі Покровська означають, що на інші напрямки, зокрема на запорізький, резервів уже істотно менше.

    Водночас аналітик зауважує, що російська армія традиційно залишається неефективною в тактичному плані: підрозділи часто «заявляють» про захоплення позицій або просування, яке не підтверджується незалежними джерелами. На цьому фоні інтенсивність втрат окупантів залишається високою, що змушує Москву постійно підтягувати нові сили й формування.

    Контекст ситуації доповнюють і останні зведення міжнародних медіа. Так, агенція Reuters відзначає, що Росія заявила про захоплення кількох населених пунктів у Запорізькій області, включно з Малою Токмачкою, яка вважається «воротами» до Оріхова. Це посилює ризик того, що місто може опинитися під подвійним тиском – як зі сходу, так і з південного сходу.

    За оцінками агентства, росіянам вдалося просунутися на щонайменше 30 км на південному сході України за останні тижні, при цьому вони вже контролюють близько 75% території Запорізької області й приблизно 19% території України загалом. Стратегічною метою Москви, як і раніше, залишається повний контроль над Донбасом, а також над усією Херсонською та Запорізькою областями, включно з самим Запоріжжям, яке Україна утримує.

    Частина західних і українських експертів не виключає, що теперішнє російське просування в районі Оріхова й Гуляйполя може мати й відволікальний ефект. Кремль може прагнути змусити Київ ще більше розпорошити сили, перекидаючи резерви до Запорізької області й одночасно послаблюючи оборону Покровська, де тривають важкі бої. Утім, українське командування зберігає публічну стриманість, обмежуючись повідомленнями про «складну, але контрольовану» ситуацію на південному сході.

    На тлі затяжних боїв, дефіциту особового складу та снарядів, а також постійних російських атак дронами й авіацією, завдання Збройних сил України – утримати баланс між критично важливим Покровським напрямком і не менш важливою лінією оборони на підступах до Запоріжжя. Саме від того, чи вдасться Києву не допустити прориву в районі Оріхова й Гуляйполя, значною мірою залежатиме безпека великого промислового центру на Дніпрі та стабільність усього південно-східного фронту.