Golosnovinua.com

Позначка: The Washington Post

  • Київ накрило «туманом війни»: сажа й дим після ударів зависли над містом

    Київ накрило «туманом війни»: сажа й дим після ударів зависли над містом

    Ранок 30 вересня у Києві почався незвично навіть для міста, яке майже щодня живе під загрозою ракетних і дронових атак. Столицю накрила щільна сіро-біла імла, яка різко погіршила видимість на дорогах, а на окремих пунктах моніторингу одночасно зафіксували погіршення якості повітря. The Washington Post описала це явище буквально як «туман війни»: продукти горіння після російських ударів змішалися з вологою в атмосфері й за безвітряної погоди опустилися ближче до землі.

    За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій, однією з причин незвичної імли стали залишки диму та сажі, що накопичилися після серії російських ударів по Києву та області. В атмосфері встановився антициклон, вітер практично був відсутній, тому повітря не перемішувалося належним чином, а завислі частинки не розсіювалися. За таких умов продукти горіння, які раніше піднялися у вищі шари атмосфери, могли знову опуститися вниз.

    Київ накрило «туманом війни»: сажа й дим після ударів зависли над містом

    У The Washington Post зазначають, що близько 7-ї ранку видимість у столиці на окремих ділянках впала майже до нуля. Водії вмикали фари, а пішоходи намагалися прикривати обличчя від важкого повітря. Сам по собі осінній туман для Києва не є аномалією, однак цього разу до природної вологи додався значний обсяг частинок диму та сажі, які накопичилися після недавніх пожеж.

    Йдеться, зокрема, про наслідки ударів по складах, інфраструктурі поблизу Центрального залізничного вокзалу, а також по об’єктах Національної академії наук. У попередні дні над містом неодноразово здіймалися великі стовпи диму після влучань російських ракет і реактивних безпілотників.

    Саме поєднання двох факторів — високої вологості та великої кількості дрібних частинок у повітрі — й могло створити настільки щільну завісу.

    На окремих моніторах показники різко злетіли

    The Washington Post наводить показник одного з датчиків на Кудрявській вулиці поблизу Лук’янівки: він зафіксував значення 201, що відповідає небезпечному для здоров’я рівню забруднення за шкалою якості повітря. Водночас інші станції в місті демонстрували нижчі показники, тобто забруднення було нерівномірним і суттєво залежало від району.

    Київ накрило «туманом війни»: сажа й дим після ударів зависли над містом

    КМДА того ж ранку повідомила про погіршення стану атмосферного повітря у Подільському та Святошинському районах. Станом на 8:30 на стаціонарному пункті на вулиці Турівській, 28 індекс якості повітря становив 86, що місто класифікувало як високий рівень забруднення. Мешканцям рекомендували зачинити вікна, обмежити перебування надворі та, за можливості, використовувати очищувачі повітря.

    Водночас ситуація в різних районах могла сильно відрізнятися. Це важливо, оскільки один локальний датчик не описує якість повітря в усьому Києві. Частина моніторів могла фіксувати значно нижчі концентрації забруднювачів навіть у той самий час.

    «Ненька інфо» напередодні вже писала про різке погіршення повітря в столиці після серії атак. У матеріалі зазначалося, що густий смог складався із природного туману, диму та дрібнодисперсної сажі, а найгірше повітря фіксували в районах, де ліквідовували великі пожежі.

    «Дихати нічим»: Київ накрив токсичний смог від російських ударів

    Чому сажа посилює туман

    Метеорологи пояснюють: дрібні тверді частинки можуть виступати своєрідними «ядрами конденсації». Молекули води осідають на них, після чого формуються мікроскопічні краплі.

    Тобто дим не обов’язково «створює» туман із нуля. Однак коли у повітрі одночасно багато вологи та сажі, туман може ставати щільнішим, темнішим і довше триматися біля поверхні.

    У випадку Києва ситуацію додатково посилила практично повна відсутність вітру. За нормальних умов повітряні потоки швидше розсіюють продукти горіння. Але за стійкого антициклону забруднювачі можуть накопичуватися у приземному шарі.

    Український гідрометеорологічний центр при цьому визнає, що повної картини процесів у вертикальних шарах атмосфери зараз немає.

    Оксана Скляр з Укргідрометцентру розповіла The Washington Post, що з 2022 року Україна не проводить у Києві регулярні спостереження за допомогою метеорологічних аеростатів через війну. Через це фахівцям складніше точно визначити, як забруднення розподілялося у різних шарах атмосфери.

    Напередодні Київ пережив масштабний удар

    Незвична імла виникла на тлі одного з найпотужніших російських ударів по Києву та області наприкінці вересня.

    У ніч проти 30 вересня Росія застосувала проти України ракети різних типів та майже дві сотні безпілотників. Основним напрямком атаки стала Київщина. Повітряні сили повідомляли про знищення або подавлення більшості цілей, однак влучання зафіксували на багатьох локаціях.

    «Вогняний дощ над Київщиною»: Росія кинула в атаку ракети та майже дві сотні безпілотників

    За даними Reuters, удари були спрямовані, зокрема, проти енергетичної інфраструктури. У Києві та області виникли аварійні відключення електроенергії, були пошкодження інфраструктури та житлових об’єктів. Загалом по Україні внаслідок атаки загинули люди, серед них дитина.

    «Ненька інфо» також повідомляла про серію нових ударів по столиці вже після масованої атаки: у Солом’янському районі горіли приміщення багатоповерхівки та автомобілі, а на Оболоні виникла масштабна пожежа у складських приміщеннях.

    Київ знову атакували дрони: горіла висотка і склад, є постраждалий

    У попередні дні удари також спричиняли пожежі на промислових, складських і цивільних об’єктах. Окремим наслідком такого обстрілу стало локальне погіршення якості повітря у Броварському районі, де після пожежі на складі моніторинг виявив незначне перевищення концентрації аміаку безпосередньо поблизу місця займання.

    Забруднення після ударів — окрема небезпека війни

    Дим після великих пожеж — це не лише неприємний запах.

    Під час горіння будівель, автомобілів, пластику, пального, будівельних матеріалів та промислової продукції в атмосферу можуть потрапляти дрібнодисперсний пил, продукти неповного горіння та інші потенційно шкідливі речовини.

    Особливе значення має пил PM2.5 — частинки розміром до 2,5 мікрометра. Через малий розмір вони здатні проникати глибоко в дихальну систему. Саме тому під час різкого погіршення якості повітря мешканцям рекомендують скорочувати час перебування надворі та тримати вікна зачиненими.

    «Ненька інфо» раніше окремо розбирала екологічні наслідки ракетних і дронових ударів: пожежі після влучань можуть забруднювати не лише повітря, а й ґрунт та воду продуктами горіння, дрібним пилом і токсичними сполуками.

    Російські удари залишають токсичний слід: чим забруднення загрожує здоров’ю українців

    До обіду імла розсіялася — але ненадовго

    До кінця ранку 30 вересня ситуація почала покращуватися. Сонце прогріло приземний шар повітря, туман поступово розсіявся, а видимість у Києві відновилася.

    Однак спокій тривав недовго.

    The Washington Post описує, що приблизно перед 11-ю ранку у столиці знову було чути стрілянину по безпілотнику, після чого пролунали нові вибухи й над містом знову піднявся стовп диму.

    Ця деталь найкраще показує особливість нинішньої ситуації: екологічні наслідки попередньої атаки ще не встигли повністю зникнути, як почалася наступна.

    Тому густий туман 30 вересня став не просто метеорологічним явищем. У Києві він буквально поєднав природну осінню погоду з наслідками війни — вологою, безвітрям, димом і сажею від численних пожеж після російських ударів.

  • Трамп вигнав CNN, Politico та MS NOW із Білого дому: журналістів не пустили всередину і забрали перепустки

    Трамп вигнав CNN, Politico та MS NOW із Білого дому: журналістів не пустили всередину і забрали перепустки

    Адміністрація президента США Дональда Трампа фактично запровадила оголошену ним заборону на доступ до Білого дому для журналістів CNN, MS NOW та Politico. У суботу, 19 вересня, представників усіх трьох медіа не пропустили на територію президентського комплексу, а частину їхніх акредитаційних перепусток деактивували або вилучили. Про це повідомляє Reuters.

    Рішення стало продовженням заяви Трампа, зробленої днем раніше. Президент США написав у Truth Social, що CNN, MS NOW та Politico більше не повинні мати доступу до Білого дому через матеріали, які він назвав «фейковими новинами», «вигадками» та «брехнею». При цьому конкретної публікації, яка стала б безпосередньою причиною заборони, Трамп не назвав.

    Спочатку залишалося незрозумілим, чи означає допис президента реальну зміну правил акредитації. Однак уже вранці 19 вересня заборону почали застосовувати на практиці.

    Старша кореспондентка CNN у Білому домі Бетсі Кляйн прибула на роботу, але пройти на територію комплексу не змогла. Представниця MS NOW Акайла Гарднер також повідомила в прямому ефірі, що її перепустку було деактивовано. За її словами, співробітник на вході попросив передати бейдж і пояснив, що рішення ухвалене «вище». Доступ також втратив фотограф мережі.

    Пізніше журналістку Politico Шаєнн Гаслетт не пропустила Секретна служба США. Видання повідомило, що її перепустку, яка дозволяла працювати на території Білого дому, конфіскували. Таким чином, протягом одного ранку стало зрозуміло, що заява президента не була лише погрозою в соцмережах.

    Трамп пригрозив іншими заборонами

    У своєму повідомленні Трамп окремо попередив, що за CNN, MS NOW і Politico можуть піти інші американські медіа.

    Пізніше під час спілкування з журналістами президент згадав The New York Times та The Washington Post, знову назвавши їх «fake news». Водночас прямого рішення про заборону доступу цих видань до Білого дому станом на останні доступні повідомлення оголошено не було.

    Трамп пояснював своє рішення не однією конкретною публікацією, а загальним характером висвітлення діяльності його адміністрації. Він стверджував, що частина медіа навмисно подає негативні матеріали про республіканську адміністрацію.

    Саме ця обставина стала одним із головних предметів майбутньої юридичної суперечки: критики рішення вказують, що йдеться не про порушення журналістами правил безпеки чи порядку роботи Білого дому, а про реакцію влади на зміст їхніх матеріалів.

    CNN, Politico та MS NOW заговорили про Першу поправку

    Усі три медіа заявили, що не мають наміру припиняти висвітлення роботи адміністрації США.

    CNN повідомила, що підтримує свою команду в Білому домі та вважає її роботу чесною й точною. Представники мережі заявили, що журналісти мають конституційне право висвітлювати діяльність влади без перешкод через незгоду чиновників із редакційною політикою.

    Politico також заявило, що продовжить працювати з нинішньою адміністрацією та майбутніми президентами й готове захищати права своїх журналістів відповідно до Першої поправки до Конституції США, яка гарантує свободу слова та преси.

    MS NOW після фактичного блокування доступу заявило, що Білий дім є інституцією, роботу якої фінансують американські платники податків, а тому медіа має намір використати доступні механізми для захисту прав журналістів та ролі незалежної преси.

    До критики приєдналася Асоціація кореспондентів Білого дому. Її представники наголосили, що конституційні гарантії свободи преси не залежать від того, чи подобається президенту висвітлення його діяльності конкретним виданням.

    Водночас остаточної судової оцінки саме рішення від вересня 2026 року поки немає. Тому твердження медіа про незаконність заборони наразі є їхньою юридичною позицією, а не вже встановленим судом фактом.

    Конфлікти Трампа з журналістами виникали й раніше

    Протистояння навколо доступу журналістів до Білого дому не є абсолютно новим для Трампа.

    Ще під час його першого президентського терміну адміністрація відкликала перепустку кореспондента CNN Джима Акости після конфлікту на пресконференції. CNN звернулася до суду, після чого доступ журналіста було відновлено.

    Під час другого президентського терміну адміністрація Трампа також конфліктувала з Associated Press через відмову агентства використовувати запропоновану Білим домом назву «Gulf of America» замість усталеного «Gulf of Mexico» у власних матеріалах. Справа також переросла в юридичну суперечку щодо доступу до президентських заходів.

    Нинішня ситуація, однак, має ширший масштаб: йдеться вже не про одного конкретного кореспондента, а про одразу три великі національні медіа.

    Що змінюється для роботи журналістів

    Втрата акредитації не означає, що CNN, MS NOW чи Politico взагалі більше не зможуть писати про Трампа або його адміністрацію. Редакції можуть використовувати відкриті трансляції, документи, брифінги, джерела в уряді, роботу Конгресу та журналістів за межами території Білого дому.

    Проте фізичний доступ до президентського комплексу має велике практичне значення. Кореспонденти можуть безпосередньо спостерігати за заходами, ставити питання президенту та його представникам, брати участь у брифінгах і отримувати інформацію під час роботи адміністрації.

    Тому нинішній конфлікт значно ширший за суперечку Дональда Трампа з трьома редакціями. Він може стати новим юридичним тестом для того, наскільки далеко президентська адміністрація США може зайти в регулюванні доступу до Білого дому, якщо причиною обмеження є невдоволення змістом журналістських матеріалів.

    Поки що журналісти трьох видань продовжують працювати, але вже з-за меж президентського комплексу. А погроза Трампа щодо «інших медіа» залишає відкритим питання, чи розширюватиметься цей список найближчим часом.

  • Напружена розмова на похороні Грема: Зеленський і Нетаньягу обмінялися різкими репліками — що сталося у Вашингтоні

    Напружена розмова на похороні Грема: Зеленський і Нетаньягу обмінялися різкими репліками — що сталося у Вашингтоні

    Президент України Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу провели у Вашингтоні першу особисту розмову майже за три роки. Вона відбулася не в Білому домі й не в межах запланованих двосторонніх переговорів, а перед поминальною службою за сенатором Ліндсі Гремом у Вашингтонському національному соборі. Коротке відео їхнього спілкування швидко розійшлося соцмережами, а The Washington Post звернула увагу, що лідери, судячи з кадрів, могли обмінятися доволі різкими репліками. Водночас достеменно встановити зміст розмови неможливо: звук на відео відсутній, а Київ та Єрусалим публічно її не коментували.

    Саме ця обставина є ключовою для оцінки епізоду. На записі видно, що Зеленський і Нетаньягу говорять емоційно, активно жестикулюють і зберігають серйозні вирази обличчя. Проте наприкінці розмови обидва посміхаються і потискають руки. The Times of Israel описав контакт як «досить серйозний, але щирий» і підтвердив, що це була перша особиста зустріч двох політиків із вересня 2023 року. Востаннє вони, за інформацією видання, розмовляли телефоном у січні 2025-го.

    Розмова на похороні відбулася після кількох днів суперечливих повідомлень щодо можливості повноцінної зустрічі Зеленського і Нетаньягу у Вашингтоні. Haaretz із посиланням на українське джерело писав, що офіс ізраїльського прем’єра спочатку сам запропонував провести переговори, але пізніше пояснив відмову надто щільним графіком. За іншою версією, яку також наводило видання, ініціатива виходила від української сторони, однак Ізраїль так і не підтвердив готовність провести двосторонню зустріч.

    The Times of Israel ще в день візиту повідомляв, що офіси двох лідерів намагалися домовитися про переговори на тлі спільної загрози з боку Ірану. Зрештою формальну зустріч так і не організували. Тому короткий контакт у соборі фактично став єдиною можливістю для Зеленського і Нетаньягу поговорити особисто під час одночасного перебування у столиці США.

    Додаткової уваги епізоду надало те, що обидва лідери прибули до Вашингтона в момент, коли одночасно потребують від адміністрації Дональда Трампа критично важливих військових ресурсів. Зеленський приїхав до США з акцентом на протибалістичну оборону, ракети-перехоплювачі та розширення оборонної співпраці. Перед зустріччю з Трампом він прямо назвав антибалістичний захист пріоритетом номер один. Зустріч у Білому домі відбулася 28 липня перед похороном Грема, і сторони обговорювали, серед іншого, можливість виробництва Україною власних перехоплювачів для Patriot.

    Нетаньягу того самого дня також провів окрему зустріч із Трампом. Прем’єр Ізраїлю назвав її однією з найкращих за весь час їхнього спілкування і повідомив, що серед головних тем був Іран. За його словами, сторони демонстрували «повну співпрацю» і координували питання, пов’язані з недопущенням появи в Тегерана ядерної зброї.

    Саме ця паралель стала основою для висновку The Washington Post про своєрідну «гру з нульовою сумою» між двома союзниками США. І Україна, і Ізраїль залежать від американських систем ППО, перехоплювачів, високотехнологічного озброєння та політичної підтримки Вашингтона. На тлі воєн у Європі та на Близькому Сході запаси певних типів озброєнь США не є необмеженими, а тому будь-яке рішення про передачу додаткових ракет одному союзнику потенційно впливає на можливості підтримки іншого. У цьому контексті навіть коротка емоційна розмова Зеленського й Нетаньягу виглядає значно важливішою, ніж просто випадкова зустріч на церемонії.

    Водночас між Україною та Ізраїлем є й очевидний простір для співпраці. Обидві держави стикаються з іранськими технологіями та озброєнням. Росія широко використовує іранські ударні безпілотники та їхні модифікації у війні проти України, тоді як Ізраїль безпосередньо протистоїть Ірану та його регіональним союзникам. За кілька годин до розмови Зеленського і Нетаньягу міністри закордонних справ України Андрій Сибіга та Ізраїлю Гідеон Саар також контактували між собою та обговорювали, зокрема, загрозу з боку Ірану. Саар запросив українського колегу відвідати Ізраїль.

    Однак українсько-ізраїльські відносини впродовж повномасштабної війни залишалися складними. Київ неодноразово розраховував на більш активну військову підтримку з боку Ізраїлю, особливо у сфері протиповітряної оборони. Ізраїльська влада при цьому роками уникала передачі Україні частини своїх ключових систем, пояснюючи це власними безпековими потребами та необхідністю враховувати регіональні ризики.

    Саме тому повідомлення про те, що повноцінна зустріч у Вашингтоні не відбулася, стало помітним дипломатичним сигналом. The Times of Israel у окремому аналізі навіть охарактеризував поведінку Нетаньягу щодо України як «холодне плече», зазначивши, що обидві держави фактично протистоять спільній російсько-іранській осі та мають чимало сфер для потенційної співпраці, включаючи боротьбу з дронами.

    Втім, робити висновок про серйозний конфлікт між Зеленським та Нетаньягу лише на основі кількасекундного відео було б некоректно. Навіть The Washington Post використовує обережне формулювання, що лідери «судячи з усього» обмінялися різкими репліками. The Times of Israel, навпаки, наголошує, що розмова була серйозною, але коректною, а завершилася посмішками та рукостисканням. Офіційні представники обох країн зміст контакту не розкрили.

    Поминальна служба за Ліндсі Гремом сама по собі стала незвичним дипломатичним майданчиком. Сенатор, який раптово помер 11 липня у віці 71 року, був одним із найпослідовніших американських прихильників і України, і Ізраїлю. За кілька днів до смерті він відвідав Київ та продовжував просувати жорсткі санкції проти Росії. Одночасно Грем залишався одним із найактивніших прихильників Ізраїлю та виступав за сильну американську присутність у світових конфліктах. Саме тому на його похороні одночасно опинилися Зеленський, Нетаньягу, Трамп та інші впливові політики.

    Смерть Грема для України має окреме політичне значення. Associated Press зазначало, що Київ втратив одного з найважливіших союзників у найближчому оточенні Трампа — політика, який міг напряму доносити українську позицію до президента США та роками наполягав на жорсткішій політиці щодо Кремля.

    Тож епізод між Зеленським і Нетаньягу варто розглядати ширше за саму міміку двох лідерів. Обидва прибули до Вашингтона боротися за увагу Трампа та критичні для своїх країн ресурси, обидва мають власний складний порядок денний щодо Ірану, і водночас їхні держави мають спільні безпекові інтереси. Чи була коротка розмова справжньою суперечкою, наразі невідомо. Підтверджено лише те, що тон виглядав серйозним, формальна двостороння зустріч не відбулася, а після кількох хвилин спілкування Зеленський і Нетаньягу розійшлися, потиснувши один одному руки. Саме тому говорити про дипломатичний скандал поки рано — але і випадковим цей контакт на тлі нинішньої боротьби за американську підтримку назвати складно.

  • США готуються до масштабнішої війни з Іраном: WP дізналася про проблеми Пентагону

    США готуються до масштабнішої війни з Іраном: WP дізналася про проблеми Пентагону

    Сполучені Штати можуть готуватися до розширення військової кампанії проти Ірану, однак Пентагон стикається з дедалі серйознішими обмеженнями у власних ресурсах. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на американських посадовців та джерела, обізнані з внутрішніми дискусіями в адміністрації США. За їхніми словами, попри наміри Вашингтона посилити військовий тиск на Тегеран, американські збройні сили відчувають нестачу систем протиповітряної оборони, далекобійних боєприпасів і можливостей для швидкого нарощування угруповання в регіоні.

    За даними видання, новий виток ескалації стався після загибелі американських військовослужбовців унаслідок іранських атак. Спочатку Центральне командування США (CENTCOM) повідомило про двох загиблих під час удару по американській військовій базі в Йорданії. Згодом військові заявили, що на місці атаки були знайдені останки ще однієї людини, а окремо підтверджено загибель американського військового в Іраку під час контрольованого знешкодження боєприпасу від збитого іранського безпілотника. Таким чином, кількість загиблих американських військових унаслідок останніх подій зросла щонайменше до трьох, тоді як доля ще одного військовослужбовця певний час залишалася невизначеною.

    Президент США Дональд Трамп після нової хвилі ударів заявив, що американські війська завдали потужної відповіді Ірану.

    «Ми знову дуже сильно вдарили їх сьогодні ввечері, і зробили це на честь наших великих патріотів», — цитує президента The Washington Post.

    У Центральному командуванні США пояснили, що остання серія авіаударів була спрямована на іранські військові об’єкти, які, за твердженням Вашингтона, використовувалися для атак на комерційні судна та цивільних моряків у районі Ормузької протоки. Ударів зазнали склади ракет і безпілотників, системи ППО, берегові військові об’єкти та логістична інфраструктура.

    Водночас джерело The Washington Post, знайоме з перебігом внутрішніх консультацій, стверджує, що адміністрація США розглядає сценарій значно ширшої військової кампанії.

    «США планують більш широку війну», — сказав співрозмовник газети.

    Разом із цим співрозмовник видання попередив про серйозні проблеми, з якими вже стикається американська армія. За його словами, Пентагон активно перекидає додаткову авіацію та сили до регіону, однак ресурси не є безмежними.

    «У нас недостатньо засобів протиповітряної оборони, далекобійних боєприпасів і можливостей безпечно нарощувати присутність. Я не впевнений, що Білий дім повністю усвідомлює масштаби цієї проблеми», — наводить WP слова американського посадовця.

    Аналітики зазначають, що нинішня ескалація фактично зруйнувала попередні домовленості між Вашингтоном і Тегераном. Лише кілька тижнів тому сторони намагалися втримати режим припинення бойових дій, однак серія взаємних ударів, атаки на американські бази, обстріли союзників США та нові авіаційні операції призвели до стрімкого погіршення ситуації. За оцінками експертів, обидві сторони вже перетнули низку так званих «червоних ліній», що значно підвищує ризик переходу конфлікту у фазу повномасштабної війни.

    Останніми днями бойові дії вийшли далеко за межі території Ірану. Тегеран здійснив атаки на американські військові об’єкти в Йорданії, Кувейті та Бахрейні, тоді як США продовжують завдавати ударів по військовій інфраструктурі Ірану. Крім того, конфлікт дедалі сильніше впливає на безпеку судноплавства в Ормузькій протоці — одному з найважливіших маршрутів світової торгівлі нафтою.

    Експерти, яких цитує The Washington Post, вважають, що хоча військовий потенціал Ірану був суттєво послаблений попередніми ударами, країна й надалі зберігає значний запас ракет і безпілотників, здатних завдавати ударів по американських базах і союзниках США на Близькому Сході. Саме тому навіть масштабніше залучення американських сил не гарантує швидкого завершення конфлікту.

    На цьому тлі дедалі більше уваги привертають внутрішні дискусії у Вашингтоні щодо готовності США до тривалого військового протистояння. Якщо інформація The Washington Post відповідає дійсності, адміністрація США одночасно розглядає варіанти подальшої ескалації та стикається з питанням, чи вистачить наявних запасів озброєння й засобів ППО для підтримки масштабної кампанії без ризику послаблення інших стратегічних напрямків.

  • Трампу розв’язали руки: Сенат провалив спробу заборонити нові удари по Ірану

    Трампу розв’язали руки: Сенат провалив спробу заборонити нові удари по Ірану

    Сенат США не підтримав резолюцію, яка могла обмежити повноваження президента Дональда Трампа щодо нанесення нових військових ударів по Ірану без окремого схвалення Конгресу. Голосування завершилося з мінімальним розривом — 48 голосів проти 47, що фактично стало перемогою адміністрації Білого дому та дозволило Трампу зберегти широку свободу дій у питаннях застосування військової сили на Близькому Сході.

    Про це повідомляє The Washington Post.

    Ініціаторами резолюції виступили представники Демократичної партії, які наполягали на тому, що будь-які подальші військові операції США проти Ірану повинні отримувати окреме схвалення Конгресу відповідно до американського законодавства. Однак для успіху голосування демократам не вистачило лише одного голосу від республіканців.

    Попри партійну дисципліну, четверо сенаторів-республіканців підтримали демократів і проголосували за просування документа. Проте цього виявилося недостатньо для ухвалення рішення.

    Додаткової уваги голосуванню додав той факт, що сенатор-демократ John Fetterman несподівано виступив проти резолюції та фактично підтримав позицію адміністрації Трампа.

    Ще п’ятеро сенаторів взагалі не взяли участі в голосуванні. Серед них — Bernie Sanders, Josh Hawley, Mitch McConnell, Cory Booker та Michael Bennet.

    Американські ЗМІ зазначають, що навіть якби всі відсутні сенатори взяли участь у голосуванні та підтримали свої традиційні позиції з подібних питань, результат навряд чи змінився б. За розрахунками аналітиків, голосування завершилося б нічиєю 50 на 50, що також не дозволило б просунути резолюцію.

    Попри нинішню поразку, питання ще не закрите остаточно. У Сенаті залишається інша резолюція про військові повноваження президента, яку було внесено ще минулого місяця. Законодавці можуть повернутися до її розгляду найближчим часом.

    Однак навіть якщо документ пройде всі необхідні процедури в Конгресі, він зіткнеться з ще однією серйозною перешкодою — можливим президентським вето. Дональд Трамп уже неодноразово давав зрозуміти, що вважає подібні обмеження втручанням у повноваження глави держави як головнокомандувача збройних сил.

    Для подолання потенційного вето Конгресу необхідно буде заручитися підтримкою двох третин голосів як у Сенаті, так і в Палаті представників. За нинішнього політичного розкладу такий сценарій виглядає малоймовірним.

    У центрі суперечки між Білим домом і демократами залишається Закон про військові повноваження 1973 року. Документ був ухвалений після війни у В’єтнамі для обмеження можливостей президента одноосібно втягувати країну у тривалі військові конфлікти.

    Закон вимагає, щоб президент США отримував згоду Конгресу на ведення бойових дій або виводив війська з несанкціонованого конфлікту протягом 60 днів.

    Саме на цю норму посилаються демократи, які вважають, що адміністрація Трампа перевищила свої повноваження під час військової кампанії проти Ірану.

    На думку критиків президента, визначений законом термін сплив ще 1 травня. Водночас Білий дім має іншу позицію.

    Дональд Трамп наполягає, що активна фаза конфлікту фактично завершилася після набрання чинності режимом припинення вогню навесні цього року. Саме тому, на думку адміністрації, вимоги Закону про військові повноваження не були порушені.

    Голосування в Сенаті відбулося на тлі активного дипломатичного процесу між Вашингтоном і Тегераном.

    15 червня США та Іран підписали меморандум про взаєморозуміння, який має стати основою для майбутньої мирної угоди між двома країнами. Документ закріпив продовження режиму припинення вогню ще на 60 днів та відкрив шлях до нових переговорів щодо іранської ядерної програми.

    За даними американських медіа, меморандум також передбачає заходи щодо відновлення безпеки судноплавства в Ормузькій протоці — одному з найважливіших маршрутів для світового експорту нафти.

    Раніше агентство Reuters повідомляло, що майбутня мирна угода може включати масштабний міжнародний фонд для економічного відновлення Ірану обсягом близько 300 мільярдів доларів. Крім того, сторони обговорюють часткове пом’якшення санкційного режиму в обмін на додаткові гарантії щодо мирного характеру іранської ядерної програми.

    Провал резолюції в Сенаті став важливою політичною перемогою Дональда Трампа. Президент зберіг можливість оперативно реагувати на потенційні загрози з боку Ірану без необхідності отримувати додатковий дозвіл Конгресу.

    Водночас дискусія навколо повноважень Білого дому та контролю над застосуванням військової сили навряд чи завершиться найближчим часом. На тлі переговорів із Тегераном та нестабільної ситуації на Близькому Сході питання про межі президентської влади може знову повернутися до порядку денного американської політики вже найближчими тижнями.

  • ООН попереджає: через брак фінансування світ втрачає прогрес у боротьбі з ВІЛ

    ООН попереджає: через брак фінансування світ втрачає прогрес у боротьбі з ВІЛ

    ООН б’є на сполох через різке скорочення фінансування програм профілактики ВІЛ/СНІДу, попереджаючи про ризик втрати десятиліть глобального прогресу у боротьбі з епідемією. Про це йдеться у новому звіті Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (UNAIDS), який цитує The Washington Post.

    За даними організації, ситуація у світі різко погіршилася: кількість людей із груп ризику, які отримують доконтактну профілактику ВІЛ, скоротилася на 38%. Лише у 2025 році понад мільйон людей менше отримали доступ до таких препаратів порівняно з 2024 роком, що свідчить про суттєвий відкат у глобальних програмах профілактики.

    У звіті ООН зазначається, що однією з ключових причин є скорочення міжнародного фінансування, зокрема з боку США. У документі окремо згадується період президентства Дональда Трампа, коли частина програм міжнародної допомоги була переглянута або скорочена, що, за оцінками експертів, призвело до перебоїв у фінансуванні профілактичних ініціатив у країнах із високим рівнем поширення ВІЛ.

    Наслідки цього вже відчутні у багатьох регіонах. У деяких країнах фінансування програм безкоштовного розповсюдження презервативів скоротилося більш ніж на 90%, що фактично паралізувало один із базових інструментів профілактики. Також у державах із обмеженими ресурсами, особливо в Африці на південь від Сахари, тестування на ВІЛ скоротилося приблизно на 22%, що значно ускладнює раннє виявлення інфекції.

    ООН наголошує, що такі скорочення мають довгострокові наслідки. Програми доконтактної профілактики та тестування вважаються ключовими елементами стримування епідемії, і їх ослаблення може призвести до нового зростання кількості заражень у найближчі роки.

    Попри негативну динаміку, у звіті також фіксуються певні досягнення. Кількість нових випадків ВІЛ у світі знизилася з 2,1 мільйона у 2010 році до 1,2 мільйона у 2025 році. Крім того, смертність від СНІДу скоротилася до 570 тисяч випадків на рік, що є найнижчим рівнем за понад 30 років.

    Втім, у UNAIDS підкреслюють, що ці позитивні тенденції залишаються нестійкими. Наразі близько 9 мільйонів людей у світі не отримують необхідного лікування, а скорочення профілактичних програм створює ризик нового зростання епідемії після багаторічного спаду.

    Особливо вразливими залишаються групи, які й раніше стикалися з обмеженим доступом до медичних послуг та стигматизацією, зокрема працівники секс-індустрії та чоловіки, які мають секс із чоловіками. Саме для них цільові профілактичні програми відігравали вирішальну роль у зниженні ризиків інфікування.

    Представники ООН зазначають, що частково стабільність системи підтримується завдяки зусиллям окремих держав, місцевих організацій та міжнародних партнерів, які намагаються компенсувати втрату фінансування. Однак без відновлення стабільних донорських потоків ця система, за їхніми словами, не зможе довго працювати в нинішньому режимі.

    У UNAIDS також попереджають, що реальний масштаб наслідків скорочення фінансування стане зрозумілим лише у звітах за 2026 та 2027 роки, коли з’являться дані про нові інфекції та рівень смертності після змін у міжнародній підтримці.

    Раніше в ООН уже заявляли, що у разі подальшого скорочення фінансування щодня у світі можуть фіксувати близько 2 тисяч нових випадків інфікування ВІЛ, а смертність від СНІДу може зрости до критичних показників у наступні роки, що поставить під загрозу глобальні цілі з подолання епідемії до 2030 року.

  • Путін під тиском: що може змінити хід війни

    Путін під тиском: що може змінити хід війни

    Ситуація навколо війни Росії проти України, за оцінками західних аналітиків, поступово ускладнюється для Кремля, однак ознак швидкого краху російського режиму наразі не спостерігається. Водночас у політичних та економічних процесах усередині Росії накопичуються проблеми, які можуть у перспективі вплинути на рішення Володимира Путіна щодо подальшого ведення війни, зокрема щодо можливого припинення вогню або перегляду військової стратегії.

    Про це під час Київського безпекового форуму заявив оглядач Девід Ігнатіус, коментуючи нинішній стан російської економіки, ситуацію на фронті та міжнародні наслідки війни. За його словами, Росія змогла частково перебудувати економіку під воєнні потреби, однак ця трансформація має серйозні побічні ефекти. Зокрема, цивільні галузі економіки демонструють стагнацію, інвестиційна активність скорочується, а структура виробництва дедалі більше залежить від оборонного сектору. Така модель, на думку експерта, забезпечує короткострокову стабільність, але створює довгострокові ризики для розвитку країни.

    Ігнатіус наголосив, що попри значні втрати та затяжний характер бойових дій, російське керівництво продовжує вести війну з розрахунком на виснаження України та її партнерів. Водночас очікування Кремля щодо швидких військових успіхів не справдилися. Російська армія не змогла досягти ключових оперативних цілей, зокрема встановити повний контроль над низкою великих міст на сході України, які залишаються під контролем українських сил. Ба більше, за даними українського військового командування, Сили оборони змогли провести локальні контрнаступальні дії та звільнити значні території на південному напрямку, що свідчить про збереження їхньої наступальної спроможності навіть у складних умовах війни.

    Окремо експерт звернув увагу на те, що Росія фактично опинилася у стані затяжного військового конфлікту, який вимагає постійного поповнення людських ресурсів. На цьому тлі все частіше з’являються повідомлення про труднощі з набором військовослужбовців, а також про приховані або часткові мобілізаційні заходи. За оцінками аналітичних центрів, Кремль може розглядати можливість розширення мобілізації або посилення призову резервістів, що потенційно може змінити баланс сил на фронті, але водночас створює серйозні внутрішньополітичні ризики для російської влади.

    Ігнатіус нагадав, що попередня часткова мобілізація у Росії у 2022 році спричинила значний соціальний резонанс і масовий виїзд громадян за кордон. Повторення подібного сценарію може ще більше загострити внутрішню ситуацію, особливо в умовах економічного тиску та зростаючого навантаження на державний бюджет, який дедалі більше спрямовується на фінансування війни.

    На міжнародному рівні Росія також стикається з поступовим звуженням політичного простору. Західні країни продовжують підтримувати Україну, а політичні зміни в окремих державах Європи, за словами експерта, не завжди грають на користь Москви. Це поступово ускладнює для Кремля можливості дипломатичного маневру та посилює ізоляцію на міжнародній арені.

    Водночас Ігнатіус підкреслив, що попри всі ці виклики, не варто очікувати швидких змін режиму в Росії. За його словами, політична система залишається централізованою та контрольованою, а Володимир Путін продовжує утримувати ключові важелі влади. Саме тому сценарії різкого внутрішнього обвалу наразі виглядають малоймовірними.

    Серед можливих варіантів розвитку подій експерт назвав і тимчасове припинення вогню, яке Росія може використати для перегрупування сил, відновлення військових ресурсів і коригування стратегії. Такий сценарій, за його словами, не означатиме завершення конфлікту, а радше його перехід у нову фазу. Водночас Ігнатіус наголосив, що ключовим фактором залишається політична мотивація російського керівництва, яке продовжує розглядати Україну як стратегічну ціль.

    Таким чином, за оцінками західних спостерігачів, Росія поступово входить у період довготривалого стратегічного виснаження, де економічні обмеження, військові втрати та міжнародний тиск формують складну і нестабільну рівновагу, однак остаточний розвиток подій значною мірою залежатиме від політичних рішень у Кремлі та ситуації на фронті.

  • Трамп готовий бачити Путіна на саміті G20 у США: що стоїть за можливим запрошенням і як реагує світ

    Трамп готовий бачити Путіна на саміті G20 у США: що стоїть за можливим запрошенням і як реагує світ

    Адміністрація Дональда Трампа розглядає можливість запросити Володимира Путіна на саміт G20, який має відбутися у грудні 2026 року в Маямі. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела в американській адміністрації та Державному департаменті США. Йдеться про один із найбільш резонансних дипломатичних сигналів останнього часу, який може суттєво вплинути на геополітичний баланс і позиції Заходу щодо Росії.

    За інформацією видання, зустріч світових лідерів планують провести на території приватного гольф-курорту Трампа «Doral» у Маямі. У Держдепі наголошують, що чинна адміністрація прагне забезпечити «ефективний і продуктивний саміт», а тому не виключає участі Росії у всіх засіданнях. Сам Трамп під час спілкування з журналістами підтвердив, що не бачить проблеми у можливому візиті російського президента, підкресливши свою традиційну позицію щодо необхідності діалогу навіть із опонентами: за його словами, розмова з усіма сторонами може бути «дуже корисною».

    Втім, попри ці заяви, офіційних запрошень наразі не розіслано, і остаточне рішення ще не ухвалене. Більше того, навіть у самій Росії звучать суперечливі сигнали. Заступник міністра закордонних справ РФ Олександр Панкін стверджує, що запрошення вже було направлене «на найвищому рівні», тоді як речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що формат участі Росії ще визначається і залежатиме від подальших обставин.

    Ця ситуація розгортається на тлі триваючої війни Росії проти України та збереження санкційного тиску з боку Заходу. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія фактично опинилася в частковій міжнародній ізоляції, а її участь у ключових глобальних форматах стала предметом політичних дискусій. Саміт G20 залишається одним із небагатьох майданчиків, де представники РФ можуть потенційно взаємодіяти з лідерами провідних економік світу.

    Експерти звертають увагу, що можливе запрошення Путіна може бути частиною ширшої стратегії США. Зокрема, йдеться про спробу відновити канали комунікації з Москвою або ж використати саміт як інструмент дипломатичного тиску. Водночас така ініціатива викликає занепокоєння серед союзників Вашингтона, адже може бути сприйнята як сигнал пом’якшення позиції щодо Росії.

    Критики цієї ідеї наголошують, що допуск Путіна до саміту G20 без суттєвих змін у його політиці може підірвати єдність Заходу та створити небезпечний прецедент. Зокрема, українські та європейські політики неодноразово заявляли, що Росія має нести відповідальність за свої дії, а не повертатися до глобальних переговорних форматів без виконання міжнародних вимог.

    На цьому тлі показовою є реакція частини експертного середовища. Голова організації «Україна в НАТО» Юрій Романюк зазначив, що подібні кроки можуть грати на руку Кремлю, адже створюють додаткову напругу між союзниками та послаблюють консолідовану позицію Заходу. У ширшому контексті це також може вплинути на переговорні процеси щодо війни в Україні, де будь-які сигнали про «нормалізацію» відносин із Росією сприймаються вкрай чутливо.

    Варто також враховувати, що сам формат G20 передбачає участь як західних країн, так і держав Глобального Півдня, багато з яких займають більш нейтральну позицію щодо війни. Саме тому питання участі Росії часто стає компромісним і залежить від балансу інтересів усіх сторін.

    Окрему увагу привертає й місце проведення саміту — приватний курорт Трампа. Це додає політичного та іміджевого виміру події, адже поєднує державну дипломатію з особистим бізнес-простором президента США. Подібне рішення може викликати додаткові дискусії як у самих США, так і серед міжнародних партнерів.

    Наразі ситуація залишається невизначеною. Чи буде надіслано офіційне запрошення Путіну, чи погодиться він на участь і якою буде реакція інших країн — ці питання залишаються відкритими. Водночас уже зараз зрозуміло, що сама можливість такого кроку свідчить про складність сучасної геополітики, де навіть у період гострих конфліктів зберігається потреба у діалозі, хай і суперечливому.

    Саміт G20 у Маямі може стати не просто економічним форумом, а ключовою подією, яка визначить подальший формат взаємодії між світовими лідерами в умовах нової глобальної реальності — з війною в Європі, напруженням у відносинах між США і Китаєм та зростанням ролі регіональних конфліктів.

  • Пів року на розмінування Ормузу: коли відкриють протоку

    Пів року на розмінування Ормузу: коли відкриють протоку

    США може знадобитися щонайменше шість місяців, щоб повністю розмінувати Ормузьку протоку після можливого укладення мирної угоди з Іраном. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела серед американських політиків і чиновників оборонного сектору.

    За інформацією видання, відповідні оцінки були озвучені під час закритого брифінгу Пентагон для сенаторів від обох партій — Республіканської та Демократичної. Зустріч відбулася ще 22 грудня, однак її деталі стали відомі лише зараз. Джерела, знайомі з перебігом обговорення, зазначають: навіть у разі досягнення політичної домовленості між США та Іраном швидке відновлення безпечного судноплавства через Ормуз неможливе.

    Йдеться про стратегічно важливий морський коридор, через який проходить близько п’ятої частини світового експорту нафти. Будь-яке блокування цієї протоки миттєво впливає на глобальні енергетичні ринки, ціни на пальне та економічну стабільність у багатьох країнах.

    За даними журналістів, у водах протоки наразі встановлено щонайменше 20 морських мін. Частину з них, як стверджують співрозмовники, було розміщено за допомогою сучасних технологій — зокрема GPS-навігації — а також із використанням швидкісних катерів бойовиків Корпус вартових ісламської революції. Це значно ускладнює процес їх виявлення та нейтралізації.

    Американські військові наголошують: розмінування — це складна, багаторівнева операція, яка потребує часу, спеціалізованої техніки та координації між різними підрозділами. Вона не може розпочатися негайно, оскільки її проведення залежить від безпекової ситуації та політичних домовленостей. Зокрема, операція стане можливою лише після припинення активної фази конфлікту між США та Іраном.

    Водночас ситуація вже має відчутні економічні наслідки. У США зростає невдоволення високими цінами на пальне. За інформацією, озвученою під час брифінгу, середня ціна бензину досягла 4,02 долара за галон, що суттєво більше, ніж приблизно 3 долари ще на початку року. Це викликає занепокоєння серед американських політиків напередодні виборчих циклів і створює додатковий тиск на адміністрацію президента Дональд Трамп.

    Попри витік інформації, офіційні структури США реагують стримано. Представники Пентагону та Білого дому відмовилися детально коментувати матеріал, а речник Міністерства оборони Шон Парнелл заявив, що інформація, оприлюднена у медіа, не відповідає дійсності. Втім, повного спростування чи альтернативних оцінок часу розмінування надано не було.

    Ситуація в регіоні залишається напруженою. Після початку конфлікту іранські сили фактично заблокували Ормузьку протоку, вимагаючи від частини суден сплачувати за прохід. У відповідь США обмежили доступ для кораблів, що прямують до іранських портів. Це призвело до серії інцидентів із затриманням і захопленням суден.

    Зокрема, U.S. Central Command оприлюднило відео операції проти танкера Touska, який, за їхніми даними, порушив обмеження. У свою чергу, іранські сили затримали комерційні судна MSC Francesca та Epaminodes. Також повідомлялося про затримання кількох іранських танкерів американськими військовими. Ці дії лише посилили напруження в регіоні та ускладнили перспективи швидкого врегулювання.

    Додатковим фактором ризику стала поява шахрайських схем. За повідомленнями медіа, невідомі особи під виглядом представників КВІР намагаються стягувати гроші з власників танкерів за нібито «безпечний прохід» через протоку. Це створює додаткову невизначеність для міжнародних судноплавних компаній і підвищує вартість страхування перевезень.

    Переговори між США та Іраном тривають, однак залишаються складними. Американська сторона наполягає на відмові Ірану від ядерної програми та повному розблокуванні Ормузької протоки. Натомість іранська сторона поки що не демонструє готовності виконати ці вимоги в повному обсязі.

    Аналітики зазначають: навіть у разі швидкого політичного прориву економічні наслідки кризи в Ормузькій протоці відчуватимуться ще тривалий час. Шестимісячний період розмінування означає, що перебої з постачанням нафти можуть зберігатися до кінця 2026 року. Це, своєю чергою, впливатиме на глобальні ціни на енергоносії, інфляцію та економічну політику багатьох країн.

    Ситуація навколо Ормузької протоки виходить далеко за межі регіонального конфлікту. Вона стає одним із ключових факторів глобальної економічної стабільності та міжнародної безпеки, а її врегулювання вимагатиме не лише політичної волі, але й значного часу та ресурсів.

  • Кремль після ослаблення позицій Орбана шукає нові можливості впливу в ЄС — WP

    Кремль після ослаблення позицій Орбана шукає нові можливості впливу в ЄС — WP

    Після ослаблення політичних позицій прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана Росія може переорієнтовувати свої зусилля на пошук нових точок впливу в Європейському Союзі. Однією з країн, яка опинилася в центрі уваги аналітиків, стала Болгарія. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на європейських експертів і колишніх дипломатів.

    За оцінками видання, зміна політичного балансу в Угорщині створює для Кремля необхідність компенсувати втрату одного з найбільш лояльних до Москви лідерів у ЄС. У цьому контексті Болгарія розглядається як потенційно вразлива країна через внутрішньополітичну нестабільність, високий рівень протестних настроїв і традиційні історичні зв’язки з Росією.

    Напередодні парламентських виборів у Болгарії експерти фіксують підвищений інтерес до інформаційного простору країни. Зокрема, дослідники повідомляють про активізацію кампаній у соціальних мережах, включно з TikTok, де поширювалися матеріали на підтримку політичних сил, пов’язаних із колишнім президентом Руменом Радєвим.

    Аналітики зазначають, що подібні кампанії демонстрували значну кількість переглядів і швидке поширення контенту, однак наразі немає підтверджених даних про те, яка частина цієї активності є органічною, а яка може бути результатом скоординованих інформаційних операцій.

    Директор Центру дослідження демократії Мартін Владіміров, якого цитує WP, наголосив, що існують підозри щодо організованого характеру частини онлайн-кампаній, однак прямих доказів системного фінансування або координації наразі немає.

    У центрі уваги опинився Румен Радєв — політик, який раніше виступав проти розширення військової допомоги Україні та закликав до діалогу з Москвою. Його політичні позиції, за оцінками оглядачів, можуть сприяти посиленню російського впливу в регіоні, хоча сам він ці звинувачення відкидає.

    Також повідомляється про появу нової політичної сили, яка швидко здобула популярність завдяки антикорупційним гаслам і використанню протестних настроїв у суспільстві. Європейські джерела звертають увагу, що до політичних процесів у Болгарії можуть бути залучені колишні військові та особи, пов’язані з російськими структурами, однак ці дані залишаються на рівні припущень.

    Колишній посол Болгарії в Росії Іліан Васілєв вважає, що для Кремля збереження впливу в країнах ЄС є стратегічним завданням, особливо після втрати політичних союзників. Він наголошує, що Москва намагається використовувати як політичні, так і інформаційні інструменти впливу.

    У свою чергу болгарська влада повідомила про створення спеціального підрозділу у співпраці з Європейською комісією для протидії можливим спробам втручання у виборчий процес. Офіційні представники уряду заявляють про посилення заходів безпеки як в онлайн-просторі, так і безпосередньо на виборчих дільницях.

    Водночас Кремль публічно не підтверджує зацікавленості у втручанні. Речник президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що не володіє інформацією про будь-які сигнали щодо відновлення діалогу з Болгарією.

    Експерти, яких цитує видання, застерігають від прямого порівняння потенційної ролі Болгарії з позицією Угорщини за Орбана. На їхню думку, навіть у разі приходу до влади більш проросійських сил країна залишатиметься залежною від фінансування Європейського Союзу, що обмежує можливості для різкої зміни зовнішньополітичного курсу.

    Крім того, для формування уряду в Болгарії, ймовірно, доведеться створювати коаліції з проєвропейськими політичними силами, що також знижує ризик радикального розвороту.

    Аналітики звертають увагу, що після змін у політичному ландшафті Центральної Європи в ЄС може утворюватися вакуум впливу серед лідерів, які потенційно здатні блокувати ключові рішення, зокрема щодо України.

    Серед політиків, яких раніше згадували як можливих носіїв подібних позицій, називали також прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо та чеського політика Андрея Бабіша.

    Експерти сходяться на думці, що Росія продовжує шукати політичні та інформаційні інструменти впливу в межах ЄС, а Болгарія розглядається як одна з потенційних точок інтересу через внутрішні політичні процеси та суспільні настрої.