Позначка: трудові мігранти

  • Обіцяють більше, а платять менше: як агенції працевлаштування в Польщі маніпулюють зарплатами

    Обіцяють більше, а платять менше: як агенції працевлаштування в Польщі маніпулюють зарплатами

    Майже 70% іноземців, які працювали в Польщі через агенції зайнятості або інших посередників, заявили, що особисто стикалися щонайменше з однією непрозорою практикою під час формування зарплати або оформлення працевлаштування. Ще 57,8% опитаних повідомили, що мали справу одразу з кількома такими практиками. Про це свідчить нове дослідження Аналітичного центру Gremi Personal.

    Йдеться не лише про відвертий обман. До непрозорих практик дослідники відносять ситуації, коли кандидату обіцяють привабливу ставку «на руки», однак не пояснюють, з чого саме вона складається, які податки та соціальні внески будуть сплачені, яка сума офіційно зазначатиметься в документах і які додаткові утримання можуть з’явитися вже після початку роботи.

    Саме тому формулювання про те, що 69% іноземців були «обмануті агенціями», є дещо ширшим за висновки самого дослідження. Точніше говорити, що 69% респондентів зіткнулися щонайменше з однією непрозорою практикою щодо оплати або форми працевлаштування. Це важливе уточнення, адже опитування фіксує досвід і оцінки самих працівників, а не встановлені контролюючими органами порушення конкретних агенцій.

    Ризик зіткнутися з такими ситуаціями помітно відрізняється залежно від досвіду роботи через посередників. Серед респондентів, які користувалися послугами лише однієї агенції, про непрозорі практики повідомили 44%. Серед тих, хто змінив від двох до чотирьох агенцій, показник зріс до 74,5%. А серед працівників, які співпрацювали з п’ятьма і більше агенціями, він сягнув 88,9%.

    Водночас ці цифри не обов’язково означають, що кожна наступна агенція автоматично збільшує ризик обману. Зв’язок може бути складнішим: працівники, які частіше змінюють посередників, просто мають більший досвід і більше можливостей зіткнутися з різними моделями працевлаштування. Саме дослідження демонструє сильну залежність між кількістю агенцій та частотою повідомлень про непрозорі практики, але не доводить причинно-наслідкового зв’язку.

    Попри негативний досвід, зарплата залишається одним із головних критеріїв вибору роботи. 64,3% респондентів оцінили вплив високої ставки на рішення про працевлаштування у 4–5 балів із п’яти. Водночас 74,5% учасників опитування заявили, що з часом почали обережніше ставитися до вакансій, де пропонують помітно вищу оплату.

    Найбільшу обережність демонструють іноземці, які працюють у Польщі щонайменше три роки. Серед них 95,2% або віддають перевагу повністю прозорим умовам, або погоджуються розглядати вищу ставку лише після того, як отримають пояснення щодо її розрахунку та зможуть перевірити документи.

    Це свідчить про зміну поведінки трудових мігрантів. Якщо раніше велика цифра в оголошенні могла сама по собі стати вагомим аргументом на користь вакансії, то досвідчені працівники дедалі частіше перевіряють договір, умови сплати внесків до ZUS, можливі відрахування та легальність документів. Аналітики Gremi Personal вважають, що для агенцій це поступово змінює сам принцип конкуренції: перевагою стає не найвища заявлена ставка, а можливість зрозуміло пояснити, як саме вона формується.

    Причина такої обережності — не лише ризик недоотримати частину зарплати. Іноземні працівники побоюються, що неправильне оформлення може створити значно серйозніші проблеми.

    Так, 79,5% опитаних заявили про побоювання щодо можливих проблем із ZUS і соціальним страхуванням, 77% — щодо легальності роботи та документів на перебування, 70% — щодо податкових наслідків, а 69,8% бояться перевірок з боку польських контролюючих органів, зокрема PIP, ZUS, KAS або прикордонної служби Straż Graniczna.

    Ще 44,5% респондентів повідомили, що чули у своєму оточенні про рішення щодо повернення іноземців, заборону повторного в’їзду або ситуації, які самі працівники називали депортацією. Тут також важливе уточнення: дослідження не стверджує, що 44,5% опитаних особисто були депортовані чи отримали заборону на в’їзд. Йдеться про історії, про які вони чули у своєму оточенні.

    На тлі таких ризиків працівники з більшим досвідом перебування в Польщі значно ретельніше ставляться до перевірки майбутнього роботодавця або агенції. Висока зарплата без зрозумілого письмового пояснення дедалі частіше сприймається не як безумовна перевага, а як потенційний сигнал ризику.

    Це особливо актуально на тлі змін польського ринку праці. Темпи зростання зарплат у країні помітно сповільнилися: за підсумками першого кварталу 2026 року вони становили 6,3%, що стало найнижчим показником за п’ять років. Водночас мінімальна зарплата в Польщі з початку 2026 року зросла лише приблизно на 3%.

    Саме тому надто велика різниця між схожими вакансіями може вимагати додаткової перевірки. Працівникові варто з’ясувати, чи вказана сума є ставкою брутто або нетто, який тип договору пропонують, скільки годин гарантується, які внески сплачуватимуться до ZUS, чи передбачені відрахування за житло, транспорт, робочий одяг або інші послуги та яка частина виплат залежить від бонусів.

    Саме опитування «Ставки, схеми оформлення та страх наслідків» Аналітичний центр Gremi Personal провів з 5 до 18 серпня 2026 року методом CAWI — онлайн-анкетування. У ньому взяли участь 600 повнолітніх іноземців, які працюють або протягом останніх трьох років працювали в Польщі через агенції зайнятості чи інших посередників.

    Серед учасників були громадяни України, Білорусі, Грузії, Молдови, Колумбії, Індії, Філіппін, Непалу та Узбекистану. Тому результати не варто автоматично переносити виключно на українців у Польщі: дослідження стосується ширшої групи іноземних працівників.

    Головний висновок опитування водночас доволі чіткий: чим досвідченішими стають трудові мігранти, тим менше вони довіряють самій цифрі зарплати в оголошенні. Висока ставка продовжує приваблювати кандидатів, але дедалі частіше вони хочуть отримати письмове пояснення умов і переконатися, що обіцяна сума справді відповідатиме тому, що вони отримають після податків, внесків та інших відрахувань.

  • «Без українців буде катастрофа»: експрезидент Польщі виступив із різкою заявою

    «Без українців буде катастрофа»: експрезидент Польщі виступив із різкою заявою

    Колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський закликав польських політиків не піддаватися антиукраїнській риториці та попередив про серйозні наслідки для польської економіки у разі масового відтоку українців з країни. Його заява пролунала на тлі загострення польсько-українських відносин після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла.

    Про це повідомляє Onet Wiadomości.

    За словами Кваснєвського, сьогодні на території Польщі проживає близько 1,5 мільйона громадян України, які мають чинні документи на перебування в країні. Українці вже давно стали важливою частиною польського ринку праці та допомагають компенсувати гострі демографічні проблеми, з якими стикається держава.

    Експрезидент наголосив, що Польща переживає нестачу робочої сили у багатьох галузях економіки, тому роль українців є надзвичайно важливою для стабільного функціонування країни.

    «Якщо антиукраїнські сили досягнуть своєї мети і українці почнуть масово залишати Польщу, наслідки будуть відчутними практично одразу», – застеріг політик.

    За його словами, найбільший удар може припасти на сферу послуг, систему охорони здоров’я, сектор догляду за літніми людьми, логістику та будівництво. Саме в цих галузях працюють десятки тисяч українців, які фактично підтримують нормальне функціонування багатьох підприємств та установ.

    Кваснєвський підкреслив, що останніми роками українські працівники стали одним із ключових факторів економічної стабільності Польщі. Особливо це стало помітно після початку повномасштабної війни Росії проти України, коли польський ринок праці отримав значний приплив робочої сили.

    Політик також висловив занепокоєння через посилення антиукраїнських настроїв у польському суспільстві. На його думку, тема України дедалі частіше використовується окремими політичними силами як інструмент внутрішньої боротьби та мобілізації електорату.

    «Не можна дозволити, щоб питання України стало заручником політичних кампаній», – фактично наголосив експрезидент.

    Кваснєвський визнав, що історичні питання між двома країнами залишаються складними та емоційними. Водночас він закликав польських політиків вести відповідальний діалог і не допустити руйнування стратегічного партнерства між Варшавою та Києвом.

    На його переконання, особливо важливо вже зараз думати про майбутні виклики, які постануть перед двома країнами у разі вступу України до Європейського Союзу. Саме тому політики мають шукати шляхи до порозуміння, а не розпалювати нові конфлікти.

    Заява Кваснєвського прозвучала на тлі безпрецедентного дипломатичного скандалу між Києвом та Варшавою.

    Нагадаємо, 19 червня президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення позбавити президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. У Варшаві пояснили це рішення реакцією на присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА».

    Після цього Навроцький заявив, що Польща не підтримуватиме вступ до Європейського Союзу тих держав, які, на його думку, не відмовляються від «культу тоталітаризму та насильства».

    Рішення польського президента викликало різку реакцію в Україні. Уже наступного дня Володимир Зеленський повідомив про повернення ордена Білого Орла до Польщі. Президент опублікував фотографії відправлення нагороди на адресу Кароля Навроцького та подякував польському народу за підтримку України у боротьбі проти російської агресії.

    Слідом за Зеленським про повернення польських нагород оголосили низка відомих українських політиків і державних діячів.

    Другий президент України Леонід Кучма заявив про відмову від ордена Білого Орла, яким був нагороджений ще у 1997 році. Третій президент Віктор Ющенко також повідомив про аналогічне рішення, наголосивши на неприпустимості такого ставлення до чинного глави української держави.

    П’ятий президент України Петро Порошенко також повернув польську відзнаку, заявивши, що вона була вручена не лише йому особисто, а всьому українському народові. Згодом про аналогічний крок повідомив і колишній прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

    Крім того, про відмову від польських державних нагород заявили міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України в Польщі Василь Боднар.

    На цьому тлі заява Олександра Кваснєвського стала одним із перших голосів серед польських політиків найвищого рівня, який відкрито попередив про можливі негативні наслідки подальшого загострення відносин між двома країнами.

    Колишній президент переконаний, що Польща та Україна залишаються природними союзниками перед обличчям спільних безпекових викликів, а політичні суперечки не повинні ставити під загрозу стратегічне партнерство, яке формувалося протягом багатьох років.

    «Майбутнє польсько-українських відносин значно важливіше за короткострокові політичні дивіденди», — таким фактично став головний меседж заяви Кваснєвського на тлі найгучнішої дипломатичної кризи між Києвом та Варшавою за останні роки.

  • Фото трьох іноземців стало «інформракетою» Кремля: як Росія розганяє страх перед мігрантами в Україні

    Фото трьох іноземців стало «інформракетою» Кремля: як Росія розганяє страх перед мігрантами в Україні

    В українському інформаційному просторі на початку травня різко розкрутили тему нібито масового завезення трудових мігрантів з Азії. Приводом стали кілька дописів у соцмережах із фото іноземців, яких різні користувачі називали то пакистанцями, то індусами. За оцінками експертів, локальний інфопривід швидко перетворився на масштабну хвилю антиміграційних повідомлень, яку активно підхопили російські пропагандистські ресурси.

    Першим вірусним дописом став пост користувача під ніком Маріан Пастернак. Він опублікував селфі з трьома чоловіками азійської зовнішності та написав, що нібито зустрів «хлопців з Пакистану», які щойно приїхали в Україну і мають працювати в цеху із зарплатою 450 доларів та житлом від роботодавця.

    Наступного дня інший користувач — Юрій Кустро — виклав схоже фото з тими самими іноземцями, але вже назвав їх індусами. Після цього в соцмережах почали масово з’являтися аналогічні дописи, які подавали поодинокий випадок як доказ нібито масштабного завезення іноземної робочої сили до України.

    Частина повідомлень мала виразно провокативний характер. У них стверджували, що мігрантами нібито «замінять» українських чоловіків, які воюють на фронті. Саме ця теза швидко стала основою для хвилі емоційних обговорень, страхів і звинувачень у бік української влади.

    За даними Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, у період з 1 до 10 травня експерти проаналізували 21,6 тисячі публікацій на цю тему, розміщених на 13,8 тисячі унікальних ресурсів. Йдеться про Facebook, Telegram, X, TikTok, YouTube, новинні сайти та інші інформаційні майданчики.

    Найбільше повідомлень з’являлося у Facebook і Telegram. У Facebook зафіксували понад 8,2 тисячі публікацій, у Telegram — майже 5 тисяч.

    Поштовхом для хвилі став скриншот повідомлення менеджера будівельної компанії «Благо» з Івано-Франківська від 1 травня. У ньому йшлося про прибуття індійських робітників на будівельний майданчик. Скриншот спочатку поширили кілька анонімних Telegram-каналів, після чого тема почала стрімко розростатися.

    3 травня мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтвердив, що окремі підприємства справді залучають іноземних працівників через дефіцит кадрів. Він зазначив, що такі випадки є, зокрема у будівельній сфері, але особисто виступає проти такої практики.

    Саме після цього тема отримала новий поштовх. З 4 до 6 травня кількість згадок про мігрантів у соцмережах суттєво зросла, а вже 8 травня з’явилися вірусні пости з фото трьох іноземців.

    Керівник Центру стратегічних комунікацій Ігор Соловей зазначив, що тему трудових мігрантів найактивніше розкручували три групи: українські праві середовища, блогери, які ловлять тренди заради охоплень, та російські ресурси, які накачували істерику.

    За словами експертів, російська пропаганда давно використовує тему мігрантів як інструмент для розколу українського суспільства. Один із ключових наративів — нібито українська влада «знищує» власне населення через мобілізацію, а потім «замінить» українців дешевою робочою силою з інших країн.

    Засновниця ініціативи «Як не стати овочем» Оксана Мороз пояснює, що Росія регулярно підживлює такі теми, використовуючи будь-який зручний інформаційний привід. Раніше пропагандисти вже просували подібні історії, зокрема про нібито масове переселення ізраїльтян в Україну після початку війни в Ізраїлі.

    Центр стратегічних комунікацій зафіксував кілька основних тез, які поширювалися у межах цієї хвилі. Серед них — страх «генетичного розмивання» українців, твердження про «заміщення населення», звинувачення влади у «геноциді» власного народу та поєднання антиіміграційної риторики з антимобілізаційною.

    У таких дописах мігрантів подавали не як можливе рішення кадрової кризи, а як загрозу для українського ринку праці та національної ідентичності.

    Водночас реальні дані не підтверджують тезу про масовий наплив іноземців. За оцінками аналітиків Texty, офіційна статистика Державної міграційної служби не показує зростання кількості мігрантів в Україні. До повномасштабного вторгнення частка іноземців, які перебували на обліку, становила близько 0,75% від населення. Після 2022 року різкого зростання не відбулося, а кількість нових дозволів на імміграцію, навпаки, суттєво скоротилася.

    Експерти наголошують: в Україні справді існує проблема нестачі робочої сили через війну, мобілізацію, виїзд частини населення за кордон та демографічні втрати. Однак це складна економічна тема, яка потребує чесної розмови, а не емоційних вкидів і фейкових узагальнень.

    Саме відсутність широкої публічної дискусії про кадрову кризу створює простір для російських інформаційних операцій. Будь-який локальний випадок можна подати як «доказ» нібито масштабної змови або «заміщення українців».

    Особливо небезпечним експерти вважають те, що російська пропаганда дедалі частіше використовує штучний інтелект для створення фейкових фото і відео. У соцмережах уже поширювали зображення черг іноземців на українському кордоні, хоча такі матеріали не мають підтвердження.

    Аналітики попереджають: якщо тему мігрантів і далі штучно розганятимуть, вона може стати інструментом довгострокового внутрішнього розколу. Росія намагатиметься використовувати її для посилення недовіри до влади, провокування протестних настроїв та протиставлення різних груп українців одне одному.

  • Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна стикається з однією з найскладніших демографічних криз у своїй новітній історії. Повномасштабна війна не створила цю проблему з нуля, але різко прискорила процеси, які тривали роками: населення старіє, народжуваність падає, смертність залишається високою, а мільйони громадян перебувають за кордоном. Уряд ще восени 2024 року схвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року і окремий план її реалізації на 2024–2027 роки, визнавши серед головних викликів низьку народжуваність, передчасну смертність, масову вимушену міграцію та дефіцит робочої сили.

    Масштаб відтоку людей залишається величезним. За даними UNHCR, станом на осінь 2025 року за межами України було зафіксовано 5,75 млн українських біженців, із них близько 5,2 млн — у Європі. Усередині країни ще 3,75 млн людей залишалися внутрішньо переміщеними. Тобто йдеться не лише про втрату населення в абсолютних цифрах, а й про значне зменшення мобільного, економічно активного людського ресурсу, який потрібен і для поточного функціонування економіки, і для майбутнього відновлення.

    Паралельно загострюється проблема ринку праці. В інтерв’ю та коментарях українським медіа демограф і голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник пояснює: ще до великої війни Україна щороку втрачала природним шляхом близько 250–300 тисяч людей, оскільки народжувалося приблизно 200–250 тисяч осіб, а помирало близько пів мільйона. Саме тому, за його оцінкою, для простого утримання чисельності населення країні теоретично потрібно було б залучати до 300 тисяч мігрантів щороку. Але теоретична потреба і реальні можливості — різні речі. До війни Україна видавала приблизно 20–22 тисячі дозволів на працевлаштування іноземців на рік, а у 2025 році цей показник, за словами експерта, становив уже понад 9,5 тисячі.

    Це означає, що сценарій швидкого “заміщення” українців масовою трудовою міграцією з Азії чи Африки виглядає малоймовірним. Воскобойник прямо каже, що навіть якщо Україна спробує активніше відкриватися для іноземних працівників, вони все одно порівнюватимуть нашу країну з Польщею чи Німеччиною, де можна заробити більше і працювати в безпечніших умовах. Тому в найближчі 5–10 років реалістичніше говорити не про сотні тисяч нових працівників з-за кордону, а про десятки тисяч.

    Водночас директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Елла Лібанова наголошує, що після завершення активної фази бойових дій потреба в працівниках лише зростатиме. Вона заявила Центру економічної стратегії, що міжнародні партнери вже працюють над масштабним планом відновлення, який передбачатиме різке збільшення попиту на робочу силу, особливо в будівництві та суміжних секторах. Але її ж позиція важлива й в іншому: Україні доведеться не лише думати про додаткові руки, а й активніше використовувати потенціал людей старшого віку, долати ейджизм і адаптовувати ринок праці до демографічного старіння.

    Ознаки кадрової напруги бізнес уже відчуває зараз. За даними Європейської Бізнес Асоціації, 75% опитаних підприємств у Дніпропетровській області стикаються з нестачею кваліфікованих працівників, а ширші бізнес-опитування EBA також фіксують масштабний дефіцит кадрів в Україні. Це збігається з оцінками, які наводить Воскобойник: за його словами, 75% представників бізнесу вже скаржаться на проблеми із закриттям вакансій.

    Ще тривожніша ситуація — у базових демографічних показниках. За даними OpenDataBot, у 2025 році в Україні зареєстрували 168 778 новонароджених, а після обвального падіння народжуваності на 25% у 2022 році темпи спаду хоч і сповільнилися, але не зупинилися: у 2024 році зниження становило 6%, а у 2025 році — ще 4,5%. Reuters із посиланням на урядові оцінки також повідомляє про різке скорочення середньої тривалості життя: у чоловіків — з 65,2 до 57,3 року, у жінок — з 74,4 до 70,9 року. Агентство додає, що населення України, яке до повномасштабного вторгнення оцінювали приблизно у 42 млн, уже впало нижче 36 млн, якщо враховувати й кілька мільйонів людей на окупованих Росією територіях.

    Довгострокові прогнози теж невтішні. Інститут демографії та проблем якості життя НАН України прогнозував восени 2024 року, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25,2 млн осіб. Цю ж оцінку нині знову актуалізують українські медіа у матеріалах про стан демографії. За оцінкою МВФ, яку цитує українська преса, населення України станом на 2025 рік становить 32,8 млн осіб. Навіть якщо в деталях різні методики підрахунку можуть відрізнятися, сам тренд очевидний: за чотири роки великої війни країна втратила стільки людей, скільки за попередні десятиліття скорочення.

    Чи означає це неминучий колапс? Експерти кажуть, що ні. Воскобойник підкреслює: попри драматичні тенденції, в Україні досі живе приблизно 28–30 млн людей, тож сценарій, у якому “взагалі не буде кому працювати”, він називає нереалістичним. Ключове питання не в тому, чи зникне робоча сила повністю, а в тому, якою буде її якість, структура і доступність для економіки. Якщо країна робитиме ставку на сучасне виробництво, military-tech, інженерію та складні технології, то їй будуть потрібні не просто додаткові робочі руки, а кваліфіковані фахівці — і саме тому державі доведеться створювати умови для повернення власних громадян та для точкового залучення спеціалістів з-за кордону.

    Саме повернення українців уряд вважає головним резервом. У Стратегії демографічного розвитку та плані її реалізації йдеться про розвиток соціальних послуг, доступного та безпечного дошкільного середовища, гнучких умов праці для батьків, програм доступного житла, перекваліфікації ветеранів, ВПО та людей з інвалідністю, а також про створення умов для економічної активності людей старшого віку. Окремий блок пов’язаний із поверненням громадян з-за кордону — через відбудову житла та інфраструктури, розвиток безпеки, підтримку підприємництва і зайнятості.

    На користь сценарію часткового повернення працює і часовий фактор. У червні 2025 року країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2027 року. Після цієї дати багатьом доведеться або шукати інший правовий статус для життя в Євросоюзі, або повертатися. Саме тому Воскобойник припускає, що в перші 1–2 роки після завершення активної фази бойових дій можуть повернутися 10–15% українців, а протягом п’яти років — до 30%.

    Отже, головний висновок для України нині звучить жорстко, але не безнадійно: демографічна проблема вже стала економічною, безпековою і соціальною одночасно. Іноземна міграція може допомогти лише частково. Вирішальними залишаються три речі: зменшення втрат населення, повернення частини біженців та перезапуск ринку праці під нову економіку. Без цього відновлення країни буде набагато складнішим, ніж її фізична відбудова.

  • Польща змінює правила роботи для українців: що чекає мігрантів після 2026 року

    Польща змінює правила роботи для українців: що чекає мігрантів після 2026 року

    Польща готується змінити правила працевлаштування для українців після завершення дії тимчасового захисту, який спливає у березні 2026 року. Нові ініціативи можуть ускладнити доступ до роботи для частини мігрантів і створити додаткове адміністративне навантаження для роботодавців.

    Про це в інтерв’ю РБК-Україна повідомила віцепрезидент міжнародної компанії з працевлаштування Gremi Personal Галина Кіріченко.

    За її словами, у польському парламенті розглядається законопроєкт, який фактично зберігає пільгові умови для українців зі статусом PESEL UKR. Такі громадяни й надалі зможуть працювати легально без необхідності отримувати окремий дозвіл на працевлаштування.

    Водночас для українців, які перебувають у Польщі на інших підставах, правила можуть стати жорсткішими. Йдеться про осіб із картами тимчасового або довгострокового побиту, окремими дозволами на роботу, а також тих, хто має студентський чи бізнес-статус. Для них можуть запровадити додаткові бюрократичні процедури, що ускладнить процес працевлаштування.

    Кіріченко зазначає, що такі зміни здатні негативно позначитися не лише на самих мігрантах, а й на польській економіці. Посилення адміністративних вимог створює додаткові труднощі для компаній, які наймають іноземців, і може сповільнити закриття вакансій у сферах, де вже відчувається дефіцит кадрів.

    Представники польських бізнес-асоціацій, за її словами, вже критикують запропоновані ініціативи, оскільки вони можуть призвести до нестачі робочої сили в окремих секторах.

    Експертка нагадала, що після завершення дії тимчасового захисту, запровадженого на основі директиви Європейського Союзу, країни-члени ЄС повинні забезпечити українцям можливість перейти на інші законні підстави перебування. Серед них — працевлаштування, навчання, гуманітарні причини або возз’єднання сім’ї.

    Водночас остаточний формат переходу в Польщі залежатиме від політичних рішень уряду, внутрішньої ситуації та подальшої міграційної політики. На цьому етапі, за словами Кіріченко, складно прогнозувати конкретні механізми, які запрацюють після 2026 року.

    Вона також підкреслила, що кожен випадок легалізації індивідуальний. Українцям варто враховувати власний статус — чи працюють вони за трудовим договором, ведуть бізнес або навчаються — і відповідно подаватися на карту побиту. Пенсіонерам же поки доцільно залишатися зі статусом PESEL UKR.

    Раніше повідомлялося, що польський уряд розробив законопроєкт, який передбачає поступове скасування ключових положень спеціального закону про підтримку громадян України.

  • Українці задоволені роботою в Польщі: понад 70% вдається навіть відкладати гроші

    Українці задоволені роботою в Польщі: понад 70% вдається навіть відкладати гроші

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії багато українців виїхали за кордон у пошуках безпеки та стабільності. Однією з найпопулярніших країн призначення залишається Польща. За результатами дослідження аналітичного центру Gremi Personal, понад 85% українців, які зараз працюють у Польщі, задоволені своїм рівнем доходів. Більше того, близько 70% опитаних стверджують, що мають змогу регулярно відкладати частину заробленого.

    Польща продовжує залишатися привабливою для трудових мігрантів завдяки стабільному зростанню мінімальної зарплати. На початку 2025 року після сплати податків працівник отримує на руки приблизно 982 долари, що еквівалентно 34 тисячам гривень. У липні мінімальна зарплата зросте ще більше — до 1025 доларів або майже 36 тисяч гривень.

    Найнижчі зарплати в Польщі традиційно фіксують у таких сферах, як торгівля, вантажні перевезення, легка промисловість і фізична праця. Представники цих професій у середньому заробляють до 5 тисяч злотих до оподаткування, що дає близько 4 тисяч злотих на руки. Водночас найбільший дефіцит кадрів спостерігається серед медичного персоналу, бухгалтерів, доглядальниць, а також у силових структурах.

    Попри загалом високий рівень зарплат, важливо враховувати вартість життя. Щомісячні витрати можуть істотно коливатися залежно від міста, типу житла та стилю життя. Наприклад, оренда однокімнатної квартири до 40 квадратних метрів у Варшаві обійдеться майже в три тисячі злотих. У містах середнього розміру ціни на житло зазвичай нижчі. Додатково на комунальні послуги йде ще від 500 до 900 злотих на місяць.

    Продукти харчування в Польщі загалом дорожчі, ніж в Україні, але й рівень доходів вищий. За оцінками Respekt Personal, для повноцінного харчування одній дорослій людині потрібно близько тисячі злотих на місяць. Ще приблизно 400 злотих може знадобитися на сезонне оновлення гардероба. За бажанням періодично відвідувати кіно або інші розваги, варто відкласти ще до 500 злотих.

    Таким чином, навіть за мінімальної зарплати українці можуть дозволити собі базовий рівень життя у Польщі, особливо якщо обирати менш дорогі для проживання міста. Водночас зростання доходів у поєднанні з браком робочої сили робить польський ринок праці все більш відкритим для іноземців.