Golosnovinua.com

Позначка: Тимур Міндіч

  • 150 мільйонів за свободу: Галущенко залишає СІЗО у справі «Мідас»

    150 мільйонів за свободу: Галущенко залишає СІЗО у справі «Мідас»

    Колишній міністр енергетики України Герман Галущенко, який є одним із фігурантів гучної антикорупційної справи «Мідас», найближчим часом має вийти із слідчого ізолятора. За нього повністю внесли заставу у розмірі 150 млн грн, визначену Вищим антикорупційним судом. Після майже чотирьох місяців перебування під вартою ексміністр зможе залишити СІЗО, однак залишатиметься під дією визначених судом процесуальних обов’язків.

    Інформацію про повне внесення застави підтвердили у ВАКС, а також повідомили журналісти проєкту «Схеми» з посиланням на джерела у правоохоронних органах. За даними розслідувачів, останній платіж надійшов 29 червня, після чого необхідна сума була зібрана повністю.

    Ще 26 червня на рахунок суду надійшло 105 млн грн, які перерахували три приватні компанії. У понеділок, 29 червня, ще дві юридичні особи внесли решту 45 млн грн. Загалом кошти на заставу забезпечили чотири компанії. Найбільшу суму — 87 млн грн — перерахувало ТОВ «Гіран Констракт». Ще 54 млн грн внесло ТОВ «Тетрас Оптіма», 5 млн грн — ТОВ «Скайт Рітейл», а останні 4 млн грн надійшли від компанії «Пелет Сервіс».

    За даними журналістів, окремі компанії, які профінансували заставу, мають відносно невеликі фінансові показники або були створені нещодавно, що вже викликало додаткову увагу до джерел походження коштів. Зокрема, «Гіран Констракт» раніше вже фігурувала серед юридичних осіб, які вносили частину застави, а компанія «Пелет Сервіс» спеціалізується на лісозаготівельних роботах.

    Германа Галущенка затримали 15 лютого під час спроби залишити територію України. Наступного дня детективи НАБУ та прокурори САП повідомили йому про підозру у справі «Мідас». Слідство інкримінує колишньому урядовцю участь у злочинній організації та легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом. За версією правоохоронців, через довірених осіб учасники схеми могли отримати понад 112 млн доларів незаконних доходів у сфері енергетики, які надалі легалізували за допомогою різних фінансових інструментів, зокрема криптовалюти та офшорного інвестиційного фонду.

    17 лютого Вищий антикорупційний суд обрав Галущенку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у 200 млн грн. Протягом наступних місяців суд неодноразово продовжував строк тримання під вартою, а 12 червня погодився частково задовольнити клопотання сторони захисту та зменшив суму застави до 150 млн грн. Саме після цього розпочався збір коштів для звільнення ексміністра.

    Справа «Мідас» є одним із найрезонансніших антикорупційних розслідувань останнього часу. За інформацією НАБУ та САП, злочинна організація діяла у сфері енергетики, впливаючи на державні закупівлі, кадрові рішення та укладення контрактів. Організатором схеми слідство вважає бізнесмена Тимура Міндіча. У межах цього провадження підозри отримали низка колишніх високопосадовців та підприємців.

    Після внесення застави Герман Галущенко має бути звільнений із СІЗО, однак це не означає завершення кримінального провадження. Він залишиться під дією визначених судом обмежень, зобов’язаний прибувати за викликом слідчого, прокурора чи суду, а також виконувати інші покладені процесуальні обов’язки. Досудове розслідування у справі «Мідас» триває, а остаточну оцінку діям усіх фігурантів має надати суд під час розгляду справи по суті.

  • Фінансовий спрут: як пов’язані бізнесмен Максим Кріппа та екс-глава ОП Андрій Єрмак

    Фінансовий спрут: як пов’язані бізнесмен Максим Кріппа та екс-глава ОП Андрій Єрмак

    На фоні розслідування НАБУ відносно екс-очільника ОП та публікації “плівок Міндіча”, у журналістів з’явилася можливість детально дослідити бізнесові та соціальні зв’язки Андрія Єрмака та Максима Кріппи.

    Бізнесмен Максим Кріппа, якому останнім часом “повезло” стати власником ряду знакових активів на сотні мільйонів доларів, у провладних колах має репутацію “гаманця Єрмака”. Власне кажучи, цим фактом можна пояснити “феноменальний бізнесовий взлет бізнесмена з Броварів Кріппи” та його “недосяжність” для правоохоронних органів.

    Публікація плівок НАБУ відкриває шлях для дослідження зв’язків Максима Кріппи та фігурантів справи Мідас

    Нагадаємо, основну частину плівок Мідаса НАБУ записало в квартирі Тимура Мініча за адресою Грушевського, 9а. Будинок будувала компанія ТОВ “Інвес” близьких до Максима Кріппи екс-регіоналів Анатолія Шалоплута і Сергія Надєєва.

    Анатолій Шалоплут і Сергій Надєєв, за інформацією ЗМІ, відомі тим, що займались незаконним видобутком піску в Броварському районі та дали хабар Генпрокуратурі у розмірі 500 000$ за закриття кримінальних справ по іншій підконтрольній компанії –  ТОВ “СОБІ”.

    Анатолій Шалоплут і Сергій Надєєв також входять до оточення кума Андрія Єрмака – нардепа Миколу Тищенка. Зв’язок між структурами Максима Кріппи та Миколою Тищенко прослідковується через Германа Блінова, який являється чоловіком сестри Тищенко.

    Максим Кріппа пов’язаний з Германом Бліновим через свого партнера по ТОВ “Капітал-Груп”, “Лео Корпорейшн Україна” та “Лео-Груп” Олександра Зеленюка.

    Усі компанії зареєстровані за однією адресою та користуються спільним телефонним номером. За цією ж адресою зареєстровано ТОВ “Глобал онлайн”, яку пов’язують з казино “Вулкан”.

    Директор ТОВ “Глобал онлайн” Микола Пироженко є директором чи співзасновником інших компаній Максима Кріппи.

    Через Олександра Зеленюка ми виходимо на зв’язок Максима Кріппи з Андрієм Фіщевим та родиною Блінових.

    Олександр Зеленюк і Тетяна Мішалова були засновниками ТОВ “Белактріс”, яке згодом було переоформлено на Андрія Фіщева та Германа Блінова.

    Андрій Фіщев, серед іншого, контролював ТОВ “СБС і ВАТ “Торговий дім Ліза”, пов’язані з ринками Броварського району, а його донька Єлизавета Фіщева працює помічницею Данила Гетманцева у Верховній Раді. Водночас, за інформацією джерел, саме Андрій Фріщев влаштував Максима Кріппу помічником нардепа Івана Бокия.

    Ще одна фігура – Олександр Осока. Його пов’язують його одночасно з Кріппою та оточенням Гетманцева. Олександр Осока керує низкою компаній Максима Кріппи та є співзасновником фонду MK Foundation. У телефонних тегах його номер фігурував як «Олександр від Гетманцева», «Саша фонд держмайна».

    Контакт між Максимом Кріппою та Данилом Гетманцевим відбувається через помічників нардепа –  Єлизавету Фіщеву та Василя Горбаля.

    Через контакт з Данилом Гетманцем Максим Кріппа лобіює свої інтереси в сфері онлайн казино та відмиванню коштів від сірого гемблінгу.

    Зв’язок між Максимом Кріппою та Андрієм Єрмаком

    Прямий зв’язок між Максимом Кріппою та Андрієм Єрмаком відслідковується через придбання ТОВ “Мідал” Кріппи 38,9% ТОВ “Берег” за за 311 млн грн.  Фактично мова йде про придбання семи будинків і 40 га землі в Козині.

    Історія “Берега” пов’язана з Шалоплутом і Надаєвим, яких звинувачували у привласненні цієї землі. Після відкриття кримінальних справ їхня частка через “Промінвестбанк” опинилася у Максима Кріппи.

    Ще 61,1% належить ТОВ “Тімекс-Інвест”, власником якого у 2022 році став Дмитро Тараник — партнер АО “Саєнко Харенко”, де працював радник Єрмака Олександр Бевз. Фактично Тараник є власником частки Єрмака в проекті.

    ФОТО: Юрист Дмитро Тараник виступає “фунтом” Єрмака в ряді бізнес проектів

    З Максимом Кріппою також пов’язаний і адвокат Андрія Єрмака — Ігор Фомін через ТОВ ЮК “Юстиніан”, де серед засновників — партнер Кріппи Олександр Зеленюк.

    ФОТО: Адвокат Андрія Єрмака Ігор Фомін пов’язаний з Максимом Кріппою через ТОВ ЮК “Юстиніан”

    За “Юстиніаном” закріплені тел. +38067908 та пошта maxb****90 @ mail.ru — контакти Максима Бєлякова, позначеного як “Макс Прокр 2” та “Заступник начальника ДПЗД “Укрінтеренерго”. Підприємство входило до сфери впливу учасників “Міндич-гейту”, а отже, Андрія Єрмака.

    Ті самі номер телефона та пошта вказані в контактах ГО “Міжнародна ліга юристів”, заснованої Фоміним та Олександром Головкіним, де Максим Бєляков є керівником.

    Серед активів Ігоря Фоміна — “Фомін і Партнери”, “Київ Глобал”, “Лекспартнерс” та “Склад РДК”.

    “Київ Глобал” пов’язана з послом України в Ізраїлі Євгеном Корнійчуком, який є близьким до Андрія Єрмака і якого називають “зв’язковим” між Єрмаком і Міндичем.

    Ігор Фомін також є засновником ЮК “СПОРТС ЕНД ГЕЙМІНГ ЛОЄРС” разом з Іриною Сергієнко — колишньою директоркою юридичного департаменту Parimatch та партнеркою в “Фомін і Партнери”.

    ФОТО: Через Ірину Сергієнко відслідковується зв’язок Максима Кріппи та Андрія Єрмака в гральному бізнесі

    Ірина Сергієнко входить до “Всеукраїнського союзу розвитку букмекерства” разом з Андрієм Матюхою, Сергієм Портновим та Едуардом Швіндлерманом, серед активів яких: Favbet, Vulcan, Parimatch. А також до “Української асоціації ігрової індустрії” разом з Михайлом Харенком.

    ФОТО: Засновник АТ “Саєнко Харенко” Михайло Харенко

    Михайло Харенко – засновник АО “Саєнко Харенко”, де працює Дмитро Тараник, на якого оформлена частина ТОВ “Берег”, що належить Андрію Єрмаку.

    Ще один зв’язок Кріппа–Єрмак–Харенко – БФ “Дихай”, засноване Михайлом Харенко разом з Юрієм Кривошеєм. Серед активів Кривошея – ТОВ “Ресткор”, створене з Артемом Кривошеєм.

    Телефон Артема Кривошея (позначений як «прокурор») +38097****107 раніше використовувався в ТОВ “Клуб Ягуар” Максима Криппи, де він був керівником.

    Окремо варто відзначити, що через структури Максима Кріппи вносили заставу за іншого фігуранта розслідування НАБУ Олексія Чернишова.

    Нагадаємо, суд призначив Олексію Чернишову заставу в розмірі понад 120 мільйонів гривень, в той час коли його офіційні рахунки підозрюваного були заблоковані. Чстину застави у розмірі 44 мільйони гривень за Чернишова внесла маркетингова директорка девелоперської групи DIM Дарія Бедя.

    Дарія Бедя є довіреною особою в структурі, де Максим Кріппа офіційно виступає ключовим інвестором та співвласником.

    Водночас, деякі ЗМІ вважають, що  30 млн грн застави, внесеної Сергієм Ребровим за Андрія Єрмака, насправді були взяті із структур Максима Кріппи, а внесення коштів кумом-футболістом лише формальність.

  • DIE ZEIT: справу “Енергоатому” могли використати для тиску на Зеленського

    DIE ZEIT: справу “Енергоатому” могли використати для тиску на Зеленського

    Гучний корупційний скандал навколо Енергоатом міг бути не лише антикорупційною історією, а й елементом політичного тиску на українське керівництво під час переговорів щодо можливого завершення війни. Про це йдеться у великому журналістському розслідуванні німецького видання DIE ZEIT під назвою “Attack from within”.

    Автори матеріалу звертають увагу на часовий збіг між появою перших масштабних публікацій про корупційні схеми в “Енергоатомі” та критично важливими міжнародними переговорами між Україною, США та Росією щодо потенційного мирного врегулювання війни. У статті припускається, що справа могла використовуватися як інструмент впливу на президента України Володимир Зеленський після його відмови підтримати запропонований американською стороною план завершення війни.

    За даними журналістів, восени США представили Києву 28-пунктний мирний план, який мав стати основою для подальших переговорів із Москвою. Однак у Києві окремі пункти документа сприйняли як неприйнятні та надто вигідні для Кремля. У матеріалі DIE ZEIT зазначається, що деякі положення виглядали так, “ніби їх писали у Москві”, а українська влада категорично відмовилася підтримувати документ у його запропонованому вигляді.

    Саме після цього, як стверджують автори розслідування, тема корупції в “Енергоатомі” почала стрімко виходити в міжнародний інформаційний простір, а деталі слідства — активно з’являтися у медіа.

    “Ця справа тісно пов’язана з мирними переговорами між Україною, Росією та США. Перші деталі корупційного скандалу навколо “Енергоатому” з’явилися саме тоді, коли восени США представили 28-пунктний план завершення війни. Цей список виглядав так, ніби його написали в Москві, і Зеленський навідріз відмовився його підписувати — після чого і вибухнув цей скандал”, — пише DIE ZEIT.

    Журналісти також посилаються на джерела, які припускають, що витік інформації щодо розслідування міг бути організований свідомо для створення додаткового тиску на українське керівництво. За словами співрозмовників видання, окремі деталі справи почали потрапляти у публічний простір у момент, коли переговорний процес зайшов у глухий кут.

    “Інсайдери припускають, що адміністрація США організувала витік деталей справи, щоб зламати опір Зеленського”, — зазначається у матеріалі.

    При цьому видання окремо наголошує, що жодних доказів причетності самого президента України до корупційної схеми немає. Директор Національне антикорупційне бюро України Семен Кривонос у коментарі DIE ZEIT прямо заявив, що Володимир Зеленський не є фігурантом кримінальних проваджень у справі “Енергоатому”.

    Сама справа стосується масштабної корупційної схеми, яку раніше викрили Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура. За версією слідства, в компанії діяла організована група, яка фактично контролювала частину фінансових процесів та вимагала від постачальників і контрагентів так звані “відкати” у розмірі від 10% до 15% від суми контрактів. В обмін бізнесу гарантували відсутність проблем із проведенням платежів або збереження статусу постачальника державної компанії.

    За даними українських медіа, до справи можуть бути причетні колишній радник міністра енергетики Ігор Миронюк, виконавчий директор із безпеки “Енергоатому” Дмитро Басов, бізнесмен Тимур Міндіч та колишній міністр енергетики й юстиції Герман Галущенко.

    Окрему увагу правоохоронці приділили схемам легалізації коштів. За інформацією слідства, для цього використовувався спеціальний офіс у центрі Києва, де здійснювалися фінансові операції та координація діяльності учасників схеми. За даними НАБУ, приміщення належало родині колишнього народного депутата Андрій Деркач.

    На тлі скандалу президент Володимир Зеленський заявив, що очищення “Енергоатому” від корупції є одним із ключових пріоритетів держави. Він наголосив, що в умовах війни прозорість роботи стратегічних енергетичних підприємств має критичне значення як для внутрішньої стабільності країни, так і для довіри міжнародних партнерів.

    Розслідування DIE ZEIT уже викликало значний резонанс, оскільки фактично порушує питання про можливе використання антикорупційних проваджень як інструменту міжнародного політичного впливу під час переговорів щодо майбутнього війни та безпеки України.

  • Російська атака пошкодила будинок на Грушевського, де розташовані квартири Зеленського та Міндіча

    Російська атака пошкодила будинок на Грушевського, де розташовані квартири Зеленського та Міндіча

    Унаслідок масованої російської атаки на Київ у ніч на 24 травня пошкоджень зазнав елітний житловий будинок на вулиці Грушевського, 9а, розташований поблизу Маріїнського парку.

    Про це повідомив народний депутат Олексій Гончаренко.

    За інформацією Українська правда, пошкодження виникли внаслідок падіння уламків збитих повітряних цілей.

    У будинку розташовані квартири Володимира Зеленського та бізнесмена Тимура Міндіча.

    На оприлюднених фото видно пошкоджений фасад, вибиті вікна та діру в конструкції будівлі.

    Також під час атаки пошкоджень зазнав сусідній бізнес-центр Summit. Інформації про постраждалих наразі немає.

    У ніч на 24 травня Росія здійснила одну з наймасштабніших комбінованих атак по Україні, застосувавши ракети та безпілотники різних типів. За офіційними даними, у Києві внаслідок удару постраждала 81 людина, ще двоє людей загинули.

  • Бізнес-партнер Міндіча Хмельов скуповував землю та готелі біля Буковелю

    Бізнес-партнер Міндіча Хмельов скуповував землю та готелі біля Буковелю

    Бізнес-партнер Тімура Міндіча та колишній топменеджер оборонної компанії Fire Point Ігор Хмельов із 2022 року активно скуповував земельні ділянки та об’єкти відпочинкової інфраструктури в районі Буковелю. Про це повідомляє розслідування Bihus.Info.

    За даними журналістів, йдеться про придбання землі та готельно-відпочинкових комплексів у популярному туристичному регіоні Карпат. Лише вартість земельних ділянок, які могли перейти у власність Хмельова, оцінюється приблизно у 4,5 мільйона доларів.

    У розслідуванні зазначається, що Ігор Хмельов тривалий час залишався малопублічною фігурою, попри те, що його ім’я фігурує у бізнес-реєстрах у майже чотирьох десятках компаній. Значна частина цих структур, за даними журналістів, пов’язана з так званою групою «Приват», а також із бізнес-оточенням Ігоря Палиці та компаніями, які асоціюються з Тімуром Міндічем.

    Журналісти також вказують, що ім’я Хмельова згадується в матеріалах, отриманих детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) у межах операції «Мідас». За інформацією Bihus.Info, під час документування ймовірної корупційної схеми в енергетичній сфері фігуранти обговорювали Хмельова в контексті його роботи у компанії Fire Point та можливих бізнес-зв’язків із Тімуром Міндічем.

    У матеріалі також зазначається, що пізніше факт роботи Хмельова в Fire Point публічно підтвердив її співвласник і головний конструктор Денис Штілерман. За його словами, саме він познайомив Хмельова з Тімуром Міндічем.

    Окремо журналісти нагадують, що у рамках операції «Мідас» детективи НАБУ фіксували розмови, які можуть стосуватися можливих корупційних схем у сфері оборонних закупівель. Зокрема, в оприлюднених матеріалах згадувалися обговорення щодо потенційного фінансування та контрактів із компанією Fire Point.

    Крім того, раніше повідомлялося, що бізнесмен Тімур Міндіч розглядав можливість придбання частки в компанії та нібито пропонував залучення «своєї людини» для представлення інтересів у структурі бізнесу.

    Журналісти також зазначають, що у січні 2025 року НАБУ зверталося до Державної служби фінансового моніторингу України із запитом щодо руху коштів компанії Fire Point, однак відповідна інформація, за їхніми даними, на момент публікації повністю не була надана. Водночас у листопаді 2024 року компанія уклала два державні контракти на суму понад 7 мільярдів гривень.

    Розслідувачі підкреслюють, що діяльність навколо Fire Point та пов’язаних із нею осіб перебуває у фокусі антикорупційних органів та журналістського контролю через масштабність контрактів і потенційні конфлікти інтересів.

    Наразі офіційних коментарів від Ігоря Хмельова або Тімура Міндіча щодо викладених у розслідуванні фактів публічно не оприлюднено.

  • Бізнесмени зі справи НАБУ пішли проти Зеленського: Міндіч і Цукерман оскаржують санкції РНБО в суді

    Бізнесмени зі справи НАБУ пішли проти Зеленського: Міндіч і Цукерман оскаржують санкції РНБО в суді

    Фігуранти резонансної справи НАБУ про можливу корупцію в енергетичній сфері Тимур Міндіч та Олександр Цукерман подали позови проти президента України Володимира Зеленського. Бізнесмени намагаються через суд скасувати указ глави держави про введення персональних санкцій РНБО, підписаний у листопаді 2025 року.

    Інформація про судові позови з’явилася на порталі «Судова влада України». Згідно з оприлюдненими даними, обидва бізнесмени оскаржують рішення президента щодо застосування до них спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів строком на три роки.

    Йдеться про санкції, які Рада національної безпеки і оборони України запровадила на тлі кримінального провадження НАБУ та САП щодо ймовірних корупційних схем у сфері енергетики, зокрема навколо державної компанії «Енергоатом».

    Державний реєстр санкцій
    Державний реєстр санкцій

    У листопаді 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію рішення РНБО щодо санкцій проти низки осіб. До списку потрапили й Тимур Міндіч та Олександр Цукерман.

    Згідно з даними Державного реєстру санкцій, проти обох бізнесменів було застосовано 17 видів обмежень. Серед них — блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталу за межі України, анулювання ліцензій та інших дозволів, а також позбавлення державних нагород України. Остання санкція була введена безстроково.

    Особливу увагу привернуло те, що в санкційному списку Міндіч і Цукерман були вказані як громадяни Ізраїлю. Саме цей факт став одним із ключових елементів суспільного резонансу навколо справи.

    За даними слідства, Тимур Міндіч є одним із фігурантів провадження НАБУ та САП щодо ймовірної масштабної корупційної схеми в енергетичному секторі. У листопаді 2025 року антикорупційні органи заочно повідомили йому про підозру. Тоді ж стало відомо, що бізнесмен залишив територію України та перебуває в Ізраїлі.

    Після цього Офіс генерального прокурора України направив до Міністерства юстиції Ізраїлю офіційний запит про екстрадицію Міндіча та Олександра Цукермана.

    Українські правоохоронці вважають, що фігуранти справи можуть бути причетні до оборудок у сфері державної енергетики. Деталі слідства офіційно не розкриваються повністю, однак справа вже стала однією з найбільш гучних у сфері антикорупційних розслідувань останніх років.

    Сам Тимур Міндіч раніше публічно заявляв, що готовий повернутися в Україну та навіть перебувати під вартою, якщо йому визначать «чесну заставу».

    «Я б сьогодні приїхав до України, отримав би підозру і сів би навіть до в’язниці, якби була чесна застава. Я просто розумію, що вони зараз скажуть таку заставу, що я її не зможу зібрати», — заявив бізнесмен в одному з інтерв’ю.

    Водночас Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду вже розглядала скаргу захисту Міндіча та відмовилася скасувати оголошену йому підозру.

    Юристи зазначають, що оскарження санкцій президента через суд — не поодинокий випадок в Україні, однак подібні процеси рідко завершуються повним скасуванням рішень РНБО. Водночас сама практика санкцій щодо громадян інших держав або осіб із подвійним громадянством регулярно викликає дискусії серед правників та політиків.

    Після початку повномасштабної війни механізм санкцій РНБО став одним із ключових інструментів української влади у боротьбі з підозрюваними у корупції, проросійськими діячами та бізнесменами, які перебувають за кордоном. Водночас критики цього механізму неодноразово заявляли про ризики використання санкцій замість повноцінних судових процедур.

    Окремий резонанс у справі Міндіча викликали так звані «плівки Міндіча», про які раніше писали українські медіа. НАБУ та САП публічно заявляли, що витоки матеріалів досудового розслідування є незаконними та можуть зашкодити слідству.

    Крім того, ім’я Тимура Міндіча неодноразово згадувалося у політичних конфліктах між представниками влади та опозиційними депутатами. Зокрема, бізнесмен раніше подавав позов проти народного депутата Ярослава Железняка.

    Наразі дата розгляду позовів Міндіча та Цукермана проти президента офіційно не оголошена. Якщо суд прийме справи до розгляду, вони можуть стати одним із найбільш резонансних юридичних процесів навколо санкційної політики влади за останній рік.

  • 140 мільйонів і свобода: Єрмак вийшов із СІЗО

    140 мільйонів і свобода: Єрмак вийшов із СІЗО

    Ексголова Офісу президента України Андрій Єрмак вийшов із слідчого ізолятора після того, як за нього була внесена повна сума застави у розмірі 140 мільйонів гривень. Про це повідомляє “Суспільне”. Після оформлення всіх процесуальних процедур колишній високопосадовець залишив СІЗО, однак фактично перебуває під жорстким контролем слідства і суду в межах визначених запобіжних заходів.

    Після звільнення на Єрмака покладено широкий перелік обов’язків, які фактично обмежують його пересування, контакти та публічну діяльність. Зокрема, він зобов’язаний регулярно з’являтися за кожним викликом детективів Національного антикорупційного бюро, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та суду. Йому заборонено залишати межі Києва без окремого погодження зі слідством або судовими органами, а також необхідно повідомляти про будь-які зміни місця проживання чи роботи.

    Крім того, одним із ключових елементів контролю є заборона будь-яких контактів із можливими свідками та іншими фігурантами кримінального провадження. Окремо передбачено обов’язкову здачу всіх закордонних паспортів, а також дипломатичних документів, що могли б дозволити виїзд за кордон. Також на нього накладено обов’язок постійно носити електронний засіб контролю, що дозволяє правоохоронним органам відстежувати його місцеперебування в режимі реального часу.

    Рішення про арешт із альтернативою застави ухвалив Вищий антикорупційний суд 14 травня 2026 року. Тоді Єрмака було взято під варту безпосередньо в залі суду строком на два місяці. Суд визначив заставу у 140 млн грн як альтернативу утриманню під вартою, і саме після внесення цієї суми він отримав можливість вийти із СІЗО.

    Справу розслідують Національне антикорупційне бюро України спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. За матеріалами слідства, Андрій Єрмак підозрюється у причетності до організованої схеми відмивання коштів у великих розмірах — орієнтовно близько 460 мільйонів гривень. Правоохоронці вважають, що ця схема могла діяти через низку посередницьких структур і охоплювати фінансові операції в різних секторах економіки, зокрема в енергетичному.

    У межах розслідування також фігурують інші відомі особи. Серед них — колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов та бізнесмен Тимур Міндіч. Слідство вважає, що вони могли бути залучені до фінансових операцій, пов’язаних із виведенням і легалізацією коштів.

    Окрему увагу правоохоронців привернуло будівництво елітного котеджного містечка “Династія” в Козині на Київщині. За версією слідства, кошти, отримані внаслідок ймовірних махінацій в енергетичному секторі, могли бути інвестовані у цей проєкт. Йдеться про суми понад 8 мільйонів доларів, спрямованих безпосередньо на забудову, а також приблизно 1,9 мільйона доларів на інші пов’язані об’єкти. Цей епізод розглядається як один із ключових у справі щодо можливого відмивання коштів.

    Слідчі також заявляють, що у внутрішніх документах і робочих матеріалах фігурантів Андрій Єрмак міг згадуватися під умовними позначеннями або вигаданими іменами, зокрема “Хірург” або “Андрій”. Окрім цього, виявлені під час обшуків матеріали містили інформацію щодо можливих кадрових рішень у структурі Служби безпеки України, що, на думку слідства, може свідчити про ширший масштаб впливу або контактів фігурантів справи.

    Також окремо перевіряється роль членів родини у можливих фінансових або будівельних проєктах, пов’язаних із фігурантами справи. Слідство аналізує рух коштів, документи власності та можливі зв’язки між різними учасниками ймовірної схеми.

    Сам Андрій Єрмак категорично заперечує всі звинувачення і заявляє про їхню безпідставність. Його захист наполягає на політичній вмотивованості переслідування та відсутності достатніх доказів причетності до інкримінованих дій. Підозру йому було вручено 11 травня 2026 року, а саме кримінальне провадження триває з листопада 2025 року, коли у нього відбулися перші слідчі дії та обшуки, після яких він був звільнений з посади в Офісі президента.

    Наразі справа перебуває на стадії активного досудового розслідування, а слідчі дії продовжуються. Правоохоронні органи не виключають розширення кола фігурантів та нові епізоди у межах провадження, яке вже стало одним із найрезонансніших політичних кримінальних розслідувань останнього часу в Україні.

  • Скандал навколо Fire Point: що приховує минуле співвласника Штілермана

    Скандал навколо Fire Point: що приховує минуле співвласника Штілермана

    Оборонна компанія Fire Point, яка за останні роки стала одним із помітних гравців українського ринку безпілотних технологій та далекобійного озброєння, опинилася в центрі суспільної та журналістської уваги через біографію свого співвласника та головного конструктора Дениса Штілермана. Додатковий резонанс ситуації спричинили згадки про компанію у матеріалах, пов’язаних із так званими “плівками НАБУ”, де фігурує бізнесмен Тимур Міндіч, а також питання щодо минулого самого Штілермана, його громадянства та можливих зв’язків із Росією у попередні роки.

    Денис Штілерман, який народився у 1974 році в Одесі та виріс у Києві, здобув фізико-математичну освіту та у 1991 році вступив до Московського фізико-технічного інституту. У публічних інтерв’ю він розповідав, що після закінчення навчання залишився працювати у Росії, паралельно розвиваючи бізнес-проєкти в Україні у сфері інформаційних технологій, інвестицій та програмного забезпечення. Саме цей період його біографії нині викликає найбільший суспільний інтерес, оскільки саме тоді, за його словами, він співпрацював із низкою проєктів, пов’язаних із російським державним сектором.

    Зокрема, Штілерман підтверджував, що у середині 2000-х років брав участь у розробці концепції автоматизованої системи управління для Міністерства оборони РФ. Він наголошує, що йшлося про дослідницьку роботу, яка так і не була впроваджена у практичне використання. Водночас журналістські розслідування звертають увагу на те, що сам факт участі у подібних проєктах у той період може викликати додаткові питання щодо його професійної діяльності в Росії до 2008 року.

    Окрему увагу привертає питання громадянства бізнесмена. Штілерман не приховує, що мав російський паспорт, пояснюючи це автоматичним набуттям громадянства під час проживання та навчання в Росії на початку 1990-х років, коли відбувався розпад СРСР. Він стверджує, що у 2016 році російське громадянство було анульоване, однак у медіа зазначаються юридичні нюанси цього процесу, адже законодавство РФ передбачає складні процедури виходу з громадянства, які потребують офіційного підтвердження. Сам Штілерман наполягає, що діяв у межах закону та не має прихованих паспортів чи подвійної лояльності.

    Ще одним предметом обговорення стала історія зі зміною прізвища. У різних матеріалах згадується, що раніше бізнесмен міг використовувати інше прізвище, пов’язане з російською гілкою його родини, однак він пояснює, що повернувся до родового прізвища Штілерман з особистих та сімейних причин, пов’язаних із історією його батька та радянським контекстом минулого покоління. Сам Штілерман заперечує, що будь-які зміни прізвища використовувалися для приховування діяльності або ведення бізнесу в Росії.

    У 2022 році він став співвласником і головним конструктором компанії Fire Point, яка після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну активно розвинула виробництво безпілотних систем і далекобійного озброєння. За його словами, компанія працює за принципом розподіленої виробничої мережі, що включає десятки локацій по Україні, а також розширює міжнародну присутність, зокрема через проєкти у Європі, включно з будівництвом виробничого майданчика в Данії. Fire Point позиціонує себе як виробник систем, які використовуються для ударів по військових об’єктах на території противника.

    Серед розробок компанії згадується крилата ракета FP-5 “Фламінго”, а також низка безпілотних систем, які, за заявами представників підприємства, відіграють важливу роль у глибоких ударах по логістиці та військовій інфраструктурі Росії. Fire Point також бере участь у міжнародних ініціативах, зокрема у проєкті Freya, який передбачає створення європейської системи протидії балістичним ракетам у співпраці з низкою партнерських компаній.

    Водночас навколо компанії виникла інформаційна напруга після появи згадок у матеріалах, пов’язаних із так званими “плівками НАБУ”, де фігурує бізнесмен Тимур Міндіч. У цих записах нібито обговорювалися можливі фінансові операції та інвестиційні інтереси щодо Fire Point. Штілерман заявив, що Міндіч дійсно висловлював зацікавленість у входженні до капіталу компанії, однак угода не була укладена, і він не став акціонером. Він також заперечує достовірність озвучених у медіа цифр щодо доходів компанії, називаючи їх значно завищеними та такими, що не відповідають реальним фінансовим показникам.

    Після публікацій Штілерман звернувся до Національного антикорупційного бюро України з проханням перевірити автентичність оприлюднених матеріалів і надати йому можливість бути допитаним як свідку для повного з’ясування обставин. У компанії Fire Point заявляють, що поширення неперевіреної інформації без офіційних звинувачень може завдавати шкоди не лише репутації підприємства, а й впливати на стабільність виконання оборонних контрактів, які мають критичне значення для України в умовах війни.

    На тлі цього дискусія навколо Fire Point виходить за межі суто бізнесової теми та перетворюється на ширше обговорення ролі приватних оборонних компаній у воєнний час, прозорості їхньої структури власності, походження капіталів і рівня державного контролю за стратегічними підприємствами. Водночас компанія продовжує розвивати виробництво і заявляє про намір посилювати міжнародну співпрацю в оборонній сфері, попри інформаційний тиск і публічні дискусії навколо її керівництва.

  • “Не знайома і не була”: Свириденко відповіла на питання про Міндіча на тлі скандалу з «плівками»

    “Не знайома і не була”: Свириденко відповіла на питання про Міндіча на тлі скандалу з «плівками»

    Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко публічно заперечила будь-які особисті контакти з підсанкційним бізнесменом Тимуром Міндічем, чиє ім’я фігурує у резонансному антикорупційному розслідуванні. Заява прозвучала під час засідання Верховної Ради 1 травня у межах години запитань до уряду та стала однією з найобговорюваніших політичних реакцій на так звані «плівки Міндіча».

    Питання до глави уряду поставив народний депутат Олексій Гончаренко. Він звернув увагу на те, що у розшифруваннях записів розмов, які, за даними журналістів, були отримані в межах розслідування Національне антикорупційне бюро України, ім’я прем’єрки нібито згадується неодноразово. Зокрема, парламентар процитував один із фрагментів, де йдеться про можливу участь Свириденко у певних процесах.

    У відповідь прем’єрка дала максимально коротку і чітку позицію: вона заявила, що не знайома з Міндічем і ніколи не була у його квартирі, де, за інформацією слідства, могли відбуватися розмови, які стали предметом розслідування. Така лаконічність відповіді одразу стала сигналом для політичного середовища — уряд не планує розширювати коментарі щодо неперевірених або слідчих матеріалів.

    Контекст цієї заяви пов’язаний із гучною справою, відомою як «операція Мідас». У її межах, за інформацією журналістських розслідувань, детективи НАБУ задокументували низку розмов у квартирі Міндіча. У цих записах фігурують різні посадовці та особи, пов’язані з політичними й бізнес-колами, зокрема колишній помічник президента Сергій Шефір та інші учасники. Частина матеріалів була оприлюднена у медіа, що спричинило широкий суспільний резонанс.

    Сама справа стосується ймовірних корупційних схем у сфері енергетики, зокрема навколо державної компанії Енергоатом. За даними слідства та журналістів, Міндіч міг бути пов’язаний із неформальними впливами на ухвалення рішень у галузі, однак остаточні висновки мають зробити правоохоронні органи.

    Політичний вимір ситуації полягає в тому, що згадування високопосадовців у подібних матеріалах автоматично підвищує градус напруги в парламенті та суспільстві. Водночас українське законодавство передбачає презумпцію невинуватості, і будь-які висновки можуть базуватися лише на рішеннях суду, а не на витоках інформації чи журналістських публікаціях.

    Експерти звертають увагу, що подібні ситуації є типовими для періодів активізації антикорупційних розслідувань. З одного боку, вони демонструють відкритість системи та роботу антикорупційних органів. З іншого — створюють інформаційні ризики, коли неповні або контекстуально незрозумілі записи можуть використовуватися у політичній боротьбі.

    Важливим фактором є й те, що справа має ширший геополітичний і економічний контекст. Сектор енергетики залишається одним із ключових для національної безпеки України, особливо в умовах війни та постійних атак на енергетичну інфраструктуру. Тому будь-які підозри щодо корупції у цій сфері викликають підвищену увагу як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів.

    Реакція Свириденко також вписується у загальну лінію поведінки українського уряду — максимально дистанціюватися від будь-яких не підтверджених зв’язків із фігурантами розслідувань і уникати політичних спекуляцій до завершення слідчих дій. Така позиція дозволяє зберігати інституційну стабільність і не піддаватися інформаційному тиску.

    У парламенті, своєю чергою, ситуація навколо «плівок Міндіча» вже стала предметом політичних дискусій. Опозиційні депутати вимагають більшої прозорості та публічних пояснень, тоді як представники влади наголошують на необхідності дочекатися офіційних результатів розслідування.

    Подальший розвиток подій залежатиме від дій НАБУ та інших правоохоронних органів. Якщо автентичність записів буде підтверджена і вони отримають процесуальний статус доказів, справа може мати серйозні наслідки для низки фігурантів. В іншому випадку — вона може залишитися на рівні інформаційного скандалу без юридичних наслідків.

    Наразі ж заява прем’єрки стала чіткою позицією уряду: жодних підтверджених контактів із Міндічем немає, а всі подальші оцінки повинні ґрунтуватися виключно на офіційних результатах слідства. У ситуації, коли інформаційний простір переповнений витоками та інтерпретаціями, саме така стриманість може стати ключовим фактором збереження довіри до державних інституцій.

  • “Плівки Міндіча” і оборонні мільярди: що відомо про скандал навколо Fire Point і реакцію влади

    “Плівки Міндіча” і оборонні мільярди: що відомо про скандал навколо Fire Point і реакцію влади

    Новий резонансний скандал в оборонній сфері України розгорівся після оприлюднення записів розмов, які, за даними журналістів, можуть свідчити про можливий зв’язок підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча з виробником озброєння — компанією Fire Point. У центрі історії також опинився секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров, з яким, як стверджується, могли обговорюватися державні оборонні контракти.

    Йдеться про так звані “плівки Міндіча”, розшифрування частини яких оприлюднили журналісти видання “Українська Правда”. За їхніми даними, записи могли бути отримані в межах розслідування, яке здійснює Національне антикорупційне бюро України. У матеріалах фігурують розмови, де обговорюється фінансування виробництва озброєння, зокрема безпілотників і балістичних ракет, а також можливі інвестиції в компанію.

    Згідно з оприлюдненими фрагментами, голос, який журналісти пов’язують із Міндічем, говорить про масштабні плани виробництва, зокрема про можливість виготовлення тисяч ракет на рік за умови достатнього фінансування. У розмовах також згадується потенційний продаж частки компанії інвесторам із Об’єднаних Арабських Еміратів, що може свідчити про інтерес міжнародного капіталу до українського оборонного сектору.

    Окрему увагу привернула риторика, у якій використовується займенник “ми” щодо діяльності Fire Point. Саме це стало підставою для припущень про можливу причетність Міндіча до компанії як бенефіціара або впливової особи. Водночас жодних офіційних підтверджень цієї інформації наразі немає, а самі записи потребують перевірки їхньої автентичності.

    У компанії Fire Point категорично заперечили будь-які зв’язки з бізнесменом. Співвласник і конструктор підприємства заявив, що оприлюднені матеріали можуть бути частиною інформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію компанії. Там також наголосили, що наведені у публікаціях фінансові показники не відповідають дійсності, а поширення неперевіреної інформації може негативно вплинути на виконання державних контрактів і загальну діяльність підприємства.

    У Fire Point звернулися до Національного антикорупційного бюро України з проханням перевірити автентичність записів і надати офіційні роз’яснення. Компанія також закликала оприлюднити всі матеріали, які можуть містити згадки про неї, щоб уникнути маніпуляцій і забезпечити прозорість процесу.

    Реакція Рустема Умєрова була стриманою. У його пресслужбі зазначили, що достовірність, повнота та зміст будь-яких записів мають встановлюватися виключно правоохоронними органами. Водночас підтверджується, що під час перебування на посаді міністра оборони він підтримував робочі контакти з представниками бізнесу з питань забезпечення Збройних сил України озброєнням, що є типовою практикою в умовах війни.

    На тлі скандалу свою позицію висловила Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони України. У заяві зазначається, що в разі підтвердження інформації про зв’язок Міндіча з компанією Fire Point підприємство може втратити можливість постачати продукцію для Сил оборони України через санкційний статус бізнесмена. У такому випадку пропонується розглянути варіант часткової націоналізації компанії, щоб забезпечити безперервність постачання озброєння на фронт.

    Крім того, представники антикорупційної ради закликали провести аудит контрактів, укладених із компанією, а також перевірити формування цін і фінансові показники діяльності. У заяві також містяться пропозиції щодо притягнення до відповідальності посадовців у разі підтвердження порушень.

    Ситуація навколо “плівок Міндіча” розгортається на тлі підвищеної уваги до оборонних закупівель в Україні. В умовах повномасштабної війни держава активно співпрацює з приватним сектором для забезпечення армії сучасним озброєнням, що водночас створює ризики непрозорих схем і конфліктів інтересів.

    Експерти зазначають, що подібні скандали можуть мати як внутрішньополітичні, так і міжнародні наслідки. З одного боку, вони підривають довіру до системи оборонних закупівель, з іншого — можуть впливати на співпрацю з міжнародними партнерами, які підтримують Україну фінансово та військово.

    Водночас остаточні висновки щодо ситуації мають зробити правоохоронні органи після перевірки всіх фактів і матеріалів. Наразі йдеться про журналістське розслідування та заяви сторін, які потребують юридичної оцінки і підтвердження.

    Історія з “плівками Міндіча” стала черговим прикладом того, наскільки чутливою є взаємодія політики, бізнесу та оборонної сфери в умовах війни. Вона підкреслює необхідність максимальної прозорості, контролю і довіри до інституцій, які забезпечують обороноздатність держави.