Новокодацький районний суд міста Дніпра поставив крапку в резонансній кримінальній справі щодо жінки, яка під виглядом благодійниці систематично обкрадала місцевих жителів. Зловмисниця, прикриваючись шляхетною місією надання гуманітарної допомоги, проникала в оселі довірливих громадян та викрадала їхні заощадження. Загальна сума збитків, завданих потерпілим внаслідок серії цинічних крадіжок, перевищила триста двадцять тисяч гривень. За свої злочинні дії в умовах воєнного стану шахрайка отримала реальний тюремний термін, який проведе за ґратами.
Слідство встановило чіткий алгоритм, за яким діяла псевдоволонтерка. Жінка приходила до квартир потенційних жертв, пропонуючи їм різноманітну соціальну чи гуманітарну підтримку. Під час спілкування з господарями вона уважно спостерігала за їхніми діями, намагаючись виявити схованки з готівкою. Щойно власник оселі діставав гроші або демонстрував місце їхнього зберігання, зловмисниця вигадувала будь-який правдоподібний привід, аби залишитися в кімнаті наодинці. Скориставшись короткочасною відсутністю потерпілих, вона миттєво забирала всі знайдені кошти та швидко покидала місце злочину. Правоохоронці задокументували чотири такі епізоди, які відбувалися в період з червня дві тисячі двадцять четвертого року до січня дві тисячі двадцять п’ятого року.
Перша зафіксована крадіжка сталася наприкінці червня, коли гостя непомітно витягла сорок вісім тисяч гривень із шафи у вітальні. Відчувши безкарність, вона повторила свою схему просто напередодні Нового року, тридцять першого грудня, поцупивши понад десять тисяч гривень зі столу іншої жертви. Найбільш прибутковим для злочинниці став січень дві тисячі двадцять п’ятого року. В середині місяця вона витягла з чужої сумки шістдесят сім тисяч гривень, а вже за два тижні, двадцять дев’ятого січня, здійснила свій найбільший злочин – викрала зі спальні чергової потерпілої одразу сто дев’яносто п’ять тисяч гривень. Проте саме після цього епізоду її злочинна діяльність була остаточно припинена правоохоронцями. Беззаперечним доказом провини стали відбитки пальців, які зловмисниця необачно залишала на меблях у квартирах ошуканих людей.
Під час судових слухань обвинувачена повністю визнала свою провину та висловила щире каяття щодо скоєного. Однак судді звернули особливу увагу на кримінальне минуле жінки. Виявилося, що ще в серпні дві тисячі двадцять другого року вона вже була засуджена за аналогічні майнові злочини до п’яти років позбавлення волі, але тоді суд дав їй шанс на виправлення, призначивши трирічний іспитовий термін. Усі нові крадіжки під маскою волонтерки були скоєні саме під час перебування на пробації, що свідчить про свідоме небажання жінки ставати на шлях виправлення та кричущу зневагу до закону.
Дев’ятнадцятого жовтня дві тисячі двадцять шостого року суд ухвалив остаточний вердикт. За вчинення повторних крадіжок в умовах воєнного стану жінці призначили п’ять років ув’язнення. Враховуючи невідбуту частину попереднього покарання, шляхом часткового складання вироків, суд визначив остаточну міру покарання у вигляді п’яти років та одного місяця позбавлення волі. До набуття вироком законної сили засуджена залишатиметься під вартою, причому строк відбування покарання рахуватиметься з моменту її фактичного затримання – двадцять дев’ятого січня дві тисячі двадцять п’ятого року. Окрім тюремного строку, суд зобов’язав псевдоволонтерку компенсувати державі понад дві тисячі триста гривень, які були витрачені на проведення дактилоскопічних та інших криміналістичних експертиз.
