Golosnovinua.com

Позначка: удари по НПЗ

  • П’ять ракет без попередження: Зеленський заявив, що союзники не повідомили Україну про удар по Києву

    П’ять ракет без попередження: Зеленський заявив, що союзники не повідомили Україну про удар по Києву

    Україна не отримала від міжнародних партнерів завчасного попередження про російський балістичний удар по Києву ввечері 12 жовтня. За словами президента Володимира Зеленського, п’ять ракет влучили в цивільну інфраструктуру столиці. Водночас міністр закордонних справ Андрій Сибіга запевнив, що співпраця зі США у сфері обміну розвідувальними даними триває. Причини відсутності попередження про конкретну атаку наразі з’ясовують.

    Про це Зеленський повідомив 13 жовтня у своєму Telegram-каналі.

    Президент зазначив, що протягом останніх годин російські війська застосували проти України понад сотню засобів повітряного нападу, серед яких були реактивні дрони, баражуючі боєприпаси та балістичні ракети.

    Українським захисникам вдалося знищити значну частину повітряних цілей, однак частина російського озброєння досягла своїх цілей.

    Особливу увагу глава держави звернув на атаку проти столиці, під час якої інформація про пуски балістичних ракет не надійшла завчасно.

    «Щодо цього удару, на жаль, не було попередження від партнерів», — заявив Зеленський.

    Президент підкреслив, що своєчасна передача інформації про запуски балістики має критичне значення для захисту цивільного населення.

    Чому повітряну тривогу оголосили після вибухів

    За даними Повітряних сил ЗСУ, ввечері 12 жовтня російська армія атакувала Київ ракетами, які рухалися балістичною траєкторією.

    Балістичні цілі вдалося виявити радіолокаційними засобами лише безпосередньо під час атаки. Попередньої інформації про пуски з території Росії українські військові не отримали.

    Через це сигнал повітряної тривоги в столиці пролунав уже під час удару.

    Речник Повітряних сил Юрій Ігнат пояснив, що подібні ситуації траплялися й раніше.

    За його словами, Україна отримує різні види розвідувальної інформації від партнерів, зокрема дані про активність російської авіації, переміщення носіїв ракет та запуски балістичного озброєння.

    Однак іноді відповідна інформація надходить із затримкою або взагалі не доходить до української сторони.

    Ігнат висловив сподівання, що українські фахівці спільно з міжнародними партнерами встановлять причини цього випадку.

    Чи припинили США передавати розвіддані Україні

    Відсутність попередження викликала занепокоєння на тлі повідомлень про можливе посилення американського тиску на Київ.

    Раніше західні медіа повідомляли, що представники адміністрації Дональда Трампа обговорювали можливість обмеження розвідувальної співпраці, якщо Україна продовжить удари по російських нафтопереробних заводах.

    Проте офіційного підтвердження припинення передачі американських розвідданих немає.

    Ба більше, міністр закордонних справ Андрій Сибіга 13 жовтня під час Варшавського безпекового форуму підтвердив, що Україна продовжує отримувати розвідувальну інформацію зі Сполучених Штатів.

    Глава МЗС також пов’язав запізніле оголошення тривоги з особливостями застосованого Росією озброєння.

    Таким чином, відсутність попередження про конкретний ракетний удар наразі не можна вважати доказом того, що Вашингтон припинив співпрацю з Україною у сфері розвідки.

    Зеленський нагадав про удари Росії по енергетиці

    Президент також повідомив, що протягом двох останніх діб Україна утримувалася від ударів по російських нафтопереробних підприємствах та інших енергетичних об’єктах.

    За словами Зеленського, це відбувалося після заяв Дональда Трампа щодо можливого енергетичного перемир’я.

    Водночас Росія не припинила атак на українську критичну інфраструктуру.

    Глава держави зазначив, що за цей період російські війська атакували 19 областей України.

    Він наголосив, що Київ готовий до взаємних кроків зі зниження інтенсивності атак, однак такі домовленості повинні виконувати обидві сторони.

    Що відомо зараз

    Після удару по Києву залишаються відкритими питання про те, чому інформація про пуски ракет не надійшла вчасно та чи можна запобігти подібним ситуаціям у майбутньому.

    Українські військові не назвали причини затримки, а представники МЗС підтверджують продовження розвідувальної співпраці зі Сполученими Штатами.

    Отже, станом на 13 жовтня підтверджено відсутність завчасного попередження про конкретну балістичну атаку на Київ, але не припинення американської розвідувальної допомоги загалом.

    Подальші висновки залежатимуть від результатів перевірки, яку мають провести українські фахівці разом із партнерами.

  • Ультиматум Вашингтона та позиція Києва: Зеленський назвав умову припинення ударів по російських НПЗ

    Ультиматум Вашингтона та позиція Києва: Зеленський назвав умову припинення ударів по російських НПЗ

    Президент України Володимир Зеленський чітко окреслив позицію Києва щодо можливого припинення ударів українських безпілотників по об’єктах російської нафтопереробної промисловості (НПЗ).

    Україна буде готова повністю зупинити атаки на російські НПЗ лише за умови, що Росія зі свого боку повністю припинить масовані удари по українській енергетичній інфраструктурі.

    Головні деталі дипломатичного протистояння:

    • Вимоги США: Новообраний президент США Дональд Трамп неодноразово публічно та приватно наголошував, що Україна має негайно припинити удари по російських нафтопереробних заводах через їхній вплив на глобальні ринки пального та ціноутворення.
    • Дзеркальна відповідь Києва: Українське керівництво наголошує, що кампанія проти російських НПЗ є вимушеним, але надзвичайно ефективним інструментом стримування та симетричною відповіддю на руйнування української енергосистеми російськими ракетами та дронами.
    • Дипломатичний тиск: Це питання залишається одним із найгостріших у діалозі між Києвом і Вашингтоном на тлі спроб американської адміністрації досягти деескалації в енергетичному секторі.

     

  • «Ви атакуєте абсолютно правильно»: Кріт Келлог підтримав удари України по російських НПЗ

    «Ви атакуєте абсолютно правильно»: Кріт Келлог підтримав удари України по російських НПЗ

    Колишній спеціальний посланник США з питань України та Росії, генерал Кіт Келлог висловив чітку підтримку триваючим ударам українських сил по об’єктах нафтопереробної промисловості Росії.

    Він наголосив, що подібні операції є абсолютно легітимними та ефективними військовими кроками, оскільки вони спрямовані на підрив економічної та логістичної бази агресора. За словами Келлога, цілеспрямовані атаки на російські НПЗ створюють відчутний тиск на Кремль, змушуючи російське керівництво шукати шляхи для їхнього припинення та намагатися дипломатичним шляхом зупинити повітряні рейди.

    Головні акценти заяви:

    • Військова логістика: Келлог підкреслив, що у реаліях повномасштабної війни знищення нафтопереробних потужностей ворога є правильної та виправданою стратегією.
    • Тиск на агресора: Ефективність таких атак полягає у завданні прямих збитків бюджети РФ та забезпеченні паливом окупаційної армії, що безпосередньо впливає на ситуацію на фронті.

     

  • «Перетворити НПЗ Росії на руїни»: Естонія запропонувала різку відповідь на угоду Трампа з Путіним

    «Перетворити НПЗ Росії на руїни»: Естонія запропонувала різку відповідь на угоду Трампа з Путіним

    Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал різко розкритикував рішення президента США Дональда Трампа послабити санкції проти російського дизельного пального та закликав європейських партнерів збільшити підтримку України. На думку естонського прем’єра, замість нових енергетичних домовленостей із Кремлем Захід повинен допомогти Києву посилити тиск на російську нафтопереробну галузь, яка забезпечує Москві значні доходи для продовження війни.

    Про це Міхал заявив 10 жовтня у Facebook. Його слова наводять естонський суспільний мовник ERR та «Європейська правда».

    Очільник естонського уряду назвав домовленість Вашингтона з Москвою великою помилкою, яка суперечить багаторічним зусиллям західних держав зі скорочення енергетичних доходів Росії.

    Міхал нагадав, що Сполучені Штати раніше самі переконували європейських союзників відмовлятися від закупівель російських енергоносіїв, аби обмежити фінансові можливості Кремля.

    Тепер, за його оцінкою, американська адміністрація фактично відступає від цієї стратегії, погоджуючись на відновлення торгівлі російським дизельним пальним.

    «Це велика помилка, адже угоди з диктаторами — це шлях до пекла», — заявив Міхал.

    Він наголосив, що гроші від експорту російського газу та нафтопродуктів допомагають підтримувати економіку країни, яка продовжує повномасштабну війну проти України.

    Окремо прем’єр Естонії висловив сумнів у тому, що Росія взагалі зможе забезпечити обіцяні обсяги дизельного пального, зважаючи на пошкодження її нафтопереробної інфраструктури.

    Найгучнішою частиною заяви став заклик обговорити збільшення військової підтримки України для продовження ударів по російських НПЗ.

    «В Естонії та на засіданні Європейської ради цього тижня варто обговорити, чи зможемо ми швидко збільшити підтримку України, щоб вона перетворила російські нафтопереробні заводи на руїни», — наголосив Міхал.

    Таким чином, естонський прем’єр відкрито підтримав ідею посилення тиску на російську нафтову інфраструктуру як одного з інструментів скорочення економічних можливостей Кремля.

    Водночас конкретного рішення про додаткову допомогу Україні в межах цієї ініціативи наразі не оголошено.

    Заява пролунала на тлі гострої дипломатичної суперечки навколо нового рішення Дональда Трампа.

    9 жовтня президент США повідомив про телефонну розмову з Володимиром Путіним, за підсумками якої сторони домовилися про постачання російського дизельного пального на американський та міжнародний ринки.

    За словами Трампа, Росія має негайно поставити понад 300 тисяч тонн дизеля. У листопаді передбачені додаткові обсяги, а згодом постачання можуть зрости ще більше.

    Для реалізації домовленостей Міністерство фінансів США видало тимчасовий дозвіл на окремі операції з російським дизельним пальним. Термін його дії встановлено до 7 квітня 2027 року.

    Білий дім пояснює таке рішення необхідністю стабілізувати ситуацію на паливному ринку, де зростання цін створює економічні труднощі для американських споживачів і бізнесу.

    Однак українська влада та низка європейських політиків розкритикували послаблення санкцій, оскільки воно може збільшити доходи Росії.

    Як повідомляє Axios, домовленість Трампа з Путіним відбулася після того, як Україна не погодилася в односторонньому порядку припинити удари по російських нафтопереробних підприємствах.

    Американський посадовець розповів виданню, що Трамп неодноразово просив Володимира Зеленського зменшити інтенсивність таких атак.

    Український президент натомість пропонував взаємне енергетичне перемир’я: Київ припиняє удари по НПЗ РФ, якщо Москва припиняє атаки на українські електростанції та інші енергетичні об’єкти.

    Однак домовленості про взаємне припинення ударів досягнуто не було.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що Трамп особисто просив Зеленського «пригальмувати» з ударами по російських НПЗ.

    За оцінками американських аналітиків, навіть значні обсяги російського дизеля не обов’язково призведуть до суттєвого падіння світових цін. Водночас відновлення додаткових експортних можливостей може принести Росії нові фінансові надходження.

    На цьому тлі Естонія наполягає, що європейським державам необхідно зберігати послідовність санкційної політики.

    Напередодні, 9 жовтня, прем’єр-міністри Естонії та Латвії разом із президентом Литви також закликали Євросоюз заборонити транзит російського зерна через територію ЄС, щоб обмежити додаткові джерела доходів Москви.

    Таким чином, Естонія пропонує не послаблювати економічний тиск на Кремль, а розглянути збільшення підтримки України, зокрема для посилення її можливостей завдавати ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі.

    Чи підтримають цю пропозицію інші європейські держави, стане зрозуміло після відповідних консультацій. Поки що йдеться про політичну ініціативу естонського прем’єра, а не про узгоджене рішення Європейського Союзу.

  • Підсанкційні танкери возять паливо з Південної Кореї до РФ

    Підсанкційні танкери возять паливо з Південної Кореї до РФ

    Південна Корея, яка публічно підтримує Україну та надає їй нелетальну допомогу, стала одним із найбільших джерел імпортного пального для Росії на тлі проблем російської нафтопереробки після українських ударів. За даними розслідування The Guardian, лише у липні та серпні 2026 року з південнокорейських портів до російського Далекого Сходу доставили понад 176 тисяч тонн нафтопродуктів, переважно дизельного пального.

    За даними портових записів і систем відстеження суден, перевезення здійснювали сім танкерів, які виконали 14 рейсів. Щонайменше три з цих суден перебувають під санкціями Великої Британії, ЄС або інших західних держав. Найбільший обсяг перевіз танкер Layla — близько 57 тисяч тонн під час двох рейсів з Ульсана до Владивостока. Інший танкер, Astoria, завантажив майже 11 тисяч тонн пального, хоча спочатку в документах пунктом призначення вказувалася Японія.

    Ще в одному випадку близько 26 тисяч тонн пального передали між суднами безпосередньо у південнокорейських водах, після чого танкер вирушив до Владивостока. The Guardian зазначає, що подібні схеми ускладнюють відстеження походження та кінцевого маршруту вантажів.

    Особливо різке зростання російського імпорту зафіксували у серпні. За даними аналітичної компанії Kpler, Росія морем ввезла близько 368 тисяч тонн нафтопродуктів — більш ніж у сім разів більше, ніж місяцем раніше, і це стало найвищим місячним показником від початку повномасштабної війни. Приблизно 112 тисяч тонн, або 31% усього обсягу, надійшли саме з Південної Кореї.

    Зростання імпорту відбувається на тлі системних українських ударів по російських нафтопереробних заводах. «Ненька інфо» раніше писала, що Росія почала втрачати паливний тил, а удари по НПЗ залишили країну без значної частини необхідного бензину. За наведеними тоді оцінками, російські заводи наприкінці літа виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу при внутрішній потребі приблизно 115 тисяч тонн.

    Російська влада також уже визнавала локальний дефіцит бензину та дизеля. Детальніше про це «Ненька інфо» писала у матеріалі «У Росії визнали дефіцит пального через удари українських дронів по НПЗ».

    При цьому торгівля з Росією формально не порушує чинне південнокорейське законодавство, навіть якщо окремі судна перебувають під санкціями інших держав. У МЗС Південної Кореї заявили The Guardian, що Сеул підтримує міжнародні зусилля для припинення війни та контролює виконання власних експортних обмежень щодо Росії.

    Ситуація виглядає контрастно на тлі політичної підтримки Києва з боку Сеула. Південна Корея вже надала Україні понад $2,3 млрд нелетальної та іншої допомоги, а президент Лі Чже Мьон у липні пообіцяв додаткові $100 млн на відновлення України. Водночас Сеул не постачає Києву летальне озброєння та намагається зберігати канали відносин із Москвою.

    Експерт Центру досліджень енергетики та чистого повітря Ісаак Леві зауважив, що використання південнокорейських портів суднами, які перебувають під західними санкціями, створює ризики для ефективності санкційного режиму та репутації Сеула як партнера України.

    Таким чином, удари України по російській нафтопереробці вже змушують Москву дедалі активніше шукати готове пальне за кордоном. І Південна Корея, попри політичну підтримку України, улітку стала одним із ключових джерел таких поставок.

  • «Проблема — Росія й Україна»: Трамп знову заговорив про удари по НПЗ

    «Проблема — Росія й Україна»: Трамп знову заговорив про удари по НПЗ

    Президент США Дональд Трамп знову пов’язав різке подорожчання дизельного пального у Сполучених Штатах із українськими ударами по російських нафтопереробних заводах. За його словами, саме скорочення роботи російських НПЗ стало однією з головних причин дефіциту дизеля на світовому ринку.

    Під час спілкування з журналістами Трамп заявив, що ситуація з дизельним пальним, на його думку, постраждала більше через події навколо російських НПЗ, ніж через конфлікт на Близькому Сході.

    «Знаєте, дизельне паливо набагато сильніше постраждало не через Близький Схід, а через те, що відбувається в Росії, оскільки нафтопереробні заводи, що виробляють дизельне паливо, виводяться з ладу з досить тривожною швидкістю», — сказав американський президент.

    Він додав, що без проблем із російською переробкою ситуація на американському ринку дизеля нібито була б значно стабільнішою. Трамп підсумував, що війна між Росією та Україною стала «найбільшою проблемою» для ринку дизельного пального.

    Це вже не перша подібна заява американського президента. 13 вересня Трамп публічно закликав президента України Володимира Зеленського припинити удари по російській дизельній інфраструктурі, стверджуючи, що вони сприяють глобальному дефіциту пального. Reuters тоді підтверджував, що серія українських ударів справді змусила частину великих російських НПЗ скоротити або зупинити виробництво.

    Втім, ситуація на світовому паливному ринку складніша, ніж випливає із заяв Трампа. За даними Reuters, нинішнє подорожчання дизеля пов’язане одразу з кількома факторами: ударами по російській нафтопереробці, війною навколо Ірану, перебоями з постачанням із Близького Сходу, скороченням світових запасів дистилятів та зниженням завантаження нафтопереробних потужностей.

    Ціни тим часом досягли рекордних значень. За даними AAA, які наводить Reuters, дизель у США останніми днями коштував близько $6,53 за галон. Це стало серйозною економічною проблемою для Білого дому, оскільки дизель використовується у вантажних перевезеннях, сільському господарстві, будівництві та інших галузях, а його подорожчання поступово перекладається у вартість товарів і логістики.

    Окремий фактор — Росія сама почала обмежувати продаж дизеля за кордон. Москва продовжила заборону на експорт пального до кінця жовтня після того, як українські удари скоротили роботу частини російських НПЗ. Росія до війни була одним із найбільших постачальників дизеля на світовий ринок, тому скорочення її експорту додатково тисне на міжнародні ціни.

    За підрахунками Reuters, у вересні половина із шести найбільших російських заводів, що виробляють дизель, була змушена істотно скоротити виробництво або повністю зупинити окремі установки після атак безпілотників. Це справді стало одним із факторів дефіциту, але не єдиним.

    На цьому тлі адміністрація Трампа шукає способи стримати ціни всередині США. Один із найрадикальніших варіантів — тимчасове обмеження експорту американського дизеля. 30 вересня Трамп підтвердив, що така можливість залишається на столі. За даними Reuters, Білий дім розглядає як повну заборону, так і добровільне скорочення експорту з боку нафтопереробних компаній.

    Ще раніше американський президент заявляв, що підтримує саму ідею експортних обмежень. Водночас учасники енергетичного ринку попереджають: такий крок може мати побічні наслідки, зокрема вплинути на роботу американських НПЗ та ціни на інші види пального.

    У Вашингтоні також обговорюють можливість ширшого використання так званого «червоного дизеля» — пального, яке не обкладається дорожніми податками та зазвичай використовується в сільському господарстві, будівництві й іншій позашляховій техніці. Однак галузеві експерти сумніваються, що це суттєво змінить загальний баланс пропозиції, оскільки такий захід радше знижує податкове навантаження, ніж збільшує фізичну кількість пального на ринку.

    Крім того, адміністрація США звертається до Європейського Союзу із закликом використати частину стратегічних запасів дизеля. Найбільші резерви в ЄС зосереджені у Франції та Німеччині. Станом на кінець вересня остаточного рішення про нове вивільнення цих запасів не було.

    Трамп паралельно неодноразово закликав Україну зменшити удари по російській енергетичній інфраструктурі. Кілька днів тому президент США заявив журналістам, що Зеленський нібито погодився «пригальмувати» такі атаки. Однак публічного підтвердження такої домовленості з боку українського президента або Офісу президента на момент заяви не було, тому це залишається версією самого Трампа.

    Україна протягом останніх місяців регулярно атакує російські НПЗ і паливну інфраструктуру далекобійними безпілотниками. Київ пояснює ці удари прагненням скоротити можливості Росії фінансувати та забезпечувати війну, оскільки доходи від енергоресурсів залишаються одним із ключових джерел надходжень російського бюджету.

    Попри заяви американського президента, незалежна оцінка ситуації на ринку свідчить, що дорогий дизель має одразу кілька причин. Reuters прямо називає серед них і українські удари по російських НПЗ, і наслідки війни на Близькому Сході, і скорочення запасів пального. Тому твердження про те, що проблема виникла виключно через Україну, не відображає всі фактори, які зараз впливають на світовий ринок.

    На цьому тлі дизель стає для Білого дому не лише енергетичним, а й внутрішньополітичним питанням. Рекордні ціни на пальне безпосередньо відчувають американські перевізники, фермери та споживачі, а адміністрація Трампа шукає швидкі способи збільшити пропозицію й знизити вартість пального напередодні проміжних виборів у США.

  • Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Світовий ринок дизельного пального опинився в одному з найгостріших дефіцитів останніх років, а ціни у США та Європі вже оновлюють історичні максимуми. Президент США Дональд Трамп пов’язує кризу насамперед із російсько-українською війною та ударами України по російських нафтопереробних заводах. Однак підрахунки Bloomberg свідчать: найбільший обсяг постачань цього року світовий ринок втратив через конфлікт на Близькому Сході та перебої з експортом нафтопродуктів із регіону Перської затоки.

    Трамп останніми днями неодноразово заявляв, що удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі створюють проблеми не лише для Москви, а й для глобального паливного ринку. 13 вересня президент США публічно закликав Володимира Зеленського припинити атаки на російські підприємства, які виробляють дизель. За словами Трампа, скорочення російських поставок призводить до глобального дефіциту пального, тоді як Україна має інші можливі цілі для далекобійних ударів.

    Про цю заяву раніше вже писала Nenka.info у матеріалі «Це шкодить усьому світу»: Трамп закликав Зеленського припинити удари по виробництву дизеля в Росії. Там ішлося про те, що українські атаки серйозно скоротили можливості російської нафтопереробки, однак причини світового дефіциту значно ширші за ситуацію навколо російських НПЗ.

    Саме це тепер показують і розрахунки Bloomberg. Видання порівняло дані Energy Aspects, Kpler і Vortexa та консультації з учасниками ринку. За наведеними оцінками, у період із березня по серпень 2026 року Близький Схід постачав приблизно на 770 тисяч барелів дизеля на добу менше, ніж за аналогічний період минулого року. Скорочення російських поставок за той самий проміжок оцінюється приблизно у 350 тисяч барелів на добу.

    Отже, якщо дивитися лише на фізичний обсяг пального, який зник із міжнародного ринку протягом цього періоду, втрати через близькосхідну кризу були більш ніж удвічі більшими.

    Причиною стала війна за участю США, Ізраїлю та Ірану, яка різко змінила баланс нафтового ринку. Через бойові дії та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку скоротилися поставки не лише сирої нафти, а й уже готових нафтопродуктів. Навіть після часткового відновлення руху танкерів експорт дизелю та авіаційного пального залишався обмеженим. Reuters також зазначає, що конфлікти на Близькому Сході разом із проблемами російської нафтопереробки створили надзвичайно напружену ситуацію на ринку.

    Ситуація з Росією, однак, також стала важливим фактором — особливо влітку. Українські далекобійні удари по російських НПЗ змусили окремі підприємства зупиняти установки або скорочувати переробку. До кінця серпня виробництво бензину в Росії, за даними Reuters, у певний момент покривало лише близько 70% внутрішнього попиту. Москва була змушена обмежувати продажі в окремих регіонах, нарощувати імпорт і продовжувати заборону на експорт частини пального.

    У липні та серпні скорочення російських поставок дизелю стало особливо відчутним. Саме тоді російська влада запровадила обмеження на експорт, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок. У серпні морський експорт російських нафтопродуктів дещо відновився порівняно з липнем, але залишався приблизно на 50% нижчим, ніж роком раніше. Reuters пов’язував падіння, зокрема, з українськими атаками та експортними обмеженнями.

    Проблема полягає в тому, що російські втрати почали тиснути на ринок тоді, коли запас міцності вже був майже вичерпаний Близьким Сходом. Саме тому навіть менший за обсягом додатковий дефіцит міг дати непропорційно сильний ефект для ціни.

    Як пояснив Bloomberg керівник напряму нафтопродуктів FGE NexantECA Юджин Ліндел, за абсолютними обсягами більший вплив мав Іран, однак ринкова ціна формується на останніх доступних обсягах. Тобто вилучення ще кількох сотень тисяч барелів із уже дефіцитного ринку здатне викликати значно сильніший стрибок котирувань.

    Наслідки вже видно у США. На початку вересня середня американська ціна дизеля встановила новий рекорд, перевищивши попередній максимум 2022 року. Reuters повідомляв, що з початку американсько-ізраїльського конфлікту з Іраном ціни на дизель у США зросли приблизно на 55%. Запаси пального, особливо на східному узбережжі країни, опустилися до надзвичайно низьких рівнів.

    Дизель має особливе значення для економіки, оскільки використовується вантажним транспортом, сільськогосподарською технікою, будівельними машинами та частиною промисловості. Тому його здорожчання поступово переходить у вартість перевезень, продуктів і товарів. Reuters зазначає, що рекордні ціни можуть стати серйозною економічною проблемою для адміністрації Трампа.

    Сам Білий дім позицію президента не змінив. Адміністрація наполягає, що російсько-українська війна та скорочення російського експорту суттєво посилили дефіцит дизелю. І це твердження частково підтверджується ринковими даними: Росія історично є одним із найбільших світових експортерів дизельного пального, тому втрата значної частини її поставок дійсно впливає на ціни.

    Однак цифри не підтверджують тезу, що саме українські удари були єдиною або найбільшою причиною нинішньої кризи. Bloomberg оцінює більші фізичні втрати постачань саме на Близькому Сході, а Reuters також називає одночасно кілька факторів — іранський конфлікт, удари по російських НПЗ, експортні обмеження та надзвичайно низькі запаси.

    Тим часом удари по російській нафтопереробці продовжуються. 20 вересня дрони досягли Московського НПЗ у Капотні — одного з ключових постачальників пального для російської столиці. Про наслідки цієї атаки Nenka.info докладно писала у матеріалі про удар по заводу, який забезпечує значну частину паливного ринку Москви. Reuters також підтвердив пошкодження об’єкта під час масштабної атаки на Московський регіон.

    Навіть можливе припинення взаємних ударів по енергетичних об’єктах не означатиме миттєвого повернення дешевого дизелю. Частині пошкоджених НПЗ потрібен час на ремонт, а проблеми з постачанням із Перської затоки залишаються окремим фактором. Саме тому нинішню паливну кризу правильніше розглядати як результат накладання кількох шоків, а не наслідок однієї війни або однієї серії ударів.

  • Двостандартна логіка МО РФ: у Міноборони Росії визнали танкери з пальним військовою ціллю, що автоматично легітимізує удари по російських НПЗ

    Двостандартна логіка МО РФ: у Міноборони Росії визнали танкери з пальним військовою ціллю, що автоматично легітимізує удари по російських НПЗ

    Міністерство оборони Росії офіційно заявило про нібито ураження танкера, що перевозив вантаж військового призначення. Проте, зважаючи на те, що танкери транспортують виключно пальне та нафтопродукти, російське відомство фактично підтвердило ключовий військовий статус паливно-енергетичних ресурсів у сучасній війні.

    Головні аспекти логіки та міжнародного права:

    • Пальне як основа армії: Бензин, дизель та авіагаз є критично важливими елементами забезпечення окупаційних військ. Безперебійне постачання паливно-мастильних матеріалів життєво необхідне для пересування бронетехніки, польотів бойової авіації та роботи військової логістики.
    • Автоматична легітимізація ударів по НПЗ: З огляду на власну логіку Міноборони РФ щодо «військових танкерів», усі російські нафтопереробні заводи (НПЗ), нафтобази та підприємства паливної промисловості отримують статус законних військових цілей. Вони забезпечують матеріальну та економічну базу для ведення агресії проти України (war-sustaining objects).
    • Подвійні стандарти пропаганди: Подібні заяви російського оборонного відомства разюче контрастують із їхніми регулярними скаргами на атаки по тилових російських НПЗ, демонструючи відверту двостандартність у трактуванні норм міжнародного гуманітарного права.

     

  • Путін уже обманював Трампа з «енергетичним перемир’ям»: чому нова пауза може стати пасткою для України

    Путін уже обманював Трампа з «енергетичним перемир’ям»: чому нова пауза може стати пасткою для України

    Президент США Дональд Трамп знову просуває ідею взаємного припинення ударів України та Росії по енергетичній інфраструктурі. 14 вересня він заявив, що Київ і Москва нібито вже погодилися на такий формат. Проте українська сторона швидко дала зрозуміти: формальної домовленості поки немає, а будь-яка деескалація можлива лише за умови реальної взаємності та гарантій виконання з боку Росії. Кремль, своєю чергою, привітав саму ідею, але не підтвердив готовність безумовно припинити атаки на українську енергетику.

    Ситуація виглядає особливо неоднозначною через мотиви всіх трьох сторін. Для Вашингтона тема енергетичного перемир’я тісно пов’язана не лише з війною в Україні, а й із внутрішньою американською політикою. Ціни на дизельне пальне у США різко зросли на тлі перебоїв із постачанням енергоносіїв через конфлікт навколо Ірану та Ормузької протоки. Financial Times повідомляє, що дизель у США сягнув рекордних $6,06 за галон, а високі ціни на пальне стають дедалі чутливішою темою напередодні проміжних виборів до Конгресу.

    На цьому тлі Трамп публічно пов’язав подорожчання дизеля насамперед із російсько-українською війною та закликав Володимира Зеленського припинити удари по російській паливній інфраструктурі. Водночас Financial Times зазначає, що перебої через конфлікт на Близькому Сході мають дуже серйозний вплив на глобальний ринок. Тобто твердження, що саме українські удари по російських НПЗ є головною причиною високих цін у США, залишається спірним.

    Для України логіка пропозиції інша. Київ не заперечує можливість взаємного припинення ударів, але прагне значно ширшої домовленості. Володимир Зеленський заявив, що захищеними мають бути не лише об’єкти енергетики, а й інша критична інфраструктура, зокрема об’єкти, пов’язані із забезпеченням продовольством та базовими потребами населення.

    Український президент прямо наголосив, що Україна готова зробити свої деескалаційні кроки, якщо американські партнери зможуть забезпечити реальну готовність Росії діяти так само. Інакше одностороння відмова від ударів лише дасть Москві додаткові можливості.

    Зеленський також планує обговорити параметри можливої домовленості під час контактів із Трампом. Паралельно Київ готується до потенційного відновлення тристоронніх переговорів за участю України, США та Росії. За даними Reuters, українська сторона орієнтується на жовтень, однак точні дата і місце поки не погоджені. Серед можливих майданчиків називали Туреччину, ОАЕ та Швейцарію.

    Позиція Кремля набагато менш однозначна. 15 вересня речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Москва позитивно оцінює ідею енергетичного перемир’я. Але разом із цим Кремль одразу почав висувати додаткові умови: безпека комерційного судноплавства, зокрема нафтових танкерів, а також скасування міжнародних санкцій, яке Москва пов’язує зі стабілізацією ринку пального.

    Фактично це означає, що Кремль намагається розширити розмову далеко за межі простого принципу «не бити по енергетиці». Для Москви можливе припинення українських ударів по НПЗ є важливим саме зараз, адже останні місяці російська переробна інфраструктура зазнає серйозного тиску.

    Українські удари вже змусили Росію обмежувати експорт окремих видів пального. Reuters повідомляє про дефіцит у низці регіонів та зростання внутрішнього тиску на паливний ринок. Це створює для Кремля реальний стимул домовлятися хоча б про тимчасову паузу.

    Водночас є інший фактор, який штовхає Путіна у протилежний бік, — наближення зими.

    За даними Financial Times, частина людей, обізнаних із позицією Кремля, вважає, що Путін не хоче укладати стійку домовленість до зимового періоду. Москва розраховує, що нові удари по українській енергетиці під час холодів можуть посилити тиск на Київ і створити для Росії сильнішу переговорну позицію.

    Саме тут і виникає головна проблема нового «енергетичного перемир’я». Для України будь-яка пауза має сенс лише тоді, коли вона не перетворюється на час для перегрупування Росії.

    Подібний ризик уже проявлявся раніше. РБК-Україна нагадує, що наприкінці січня 2026 року після розмови Трампа з Путіним оголосили про коротку паузу в ударах по енергетичній інфраструктурі на тлі сильних морозів. Москва публічно підтверджувала домовленість, а Україна заявляла про готовність діяти дзеркально.

    Однак затишшя виявилося коротким. Уже 30–31 січня Росія продовжувала окремі атаки, а в ніч на 3 лютого здійснила новий масштабний удар по Україні.

    Саме після таких епізодів Київ дедалі наполегливіше вимагає не просто політичних заяв, а чіткої системи контролю та відповідальності за порушення.

    Цікаво, що ще на початку лютого Financial Times повідомляла про багаторівневий механізм реагування на можливі порушення майбутнього режиму припинення вогню. За цим планом перше порушення мало б спричинити дипломатичне попередження, подальша ескалація — військову реакцію України та союзників, а серйозне порушення могло б передбачати ширшу відповідь коаліції за участю США. Reuters тоді зазначав, що самостійно не зміг підтвердити всі деталі такого плану.

    Саме відсутність подібного механізму є слабким місцем нинішньої ініціативи. Поки Трамп говорить про «домовленість», ні Київ, ні Москва не оприлюднили спільного документа, дату початку режиму тиші, перелік заборонених цілей або процедуру фіксації порушень.

    Це залишає великий простір для різного трактування.

    Наприклад, що саме вважати енергетичною інфраструктурою? Чи потрапляють до цього переліку нафтопереробні заводи, нафтобази, термінали, газосховища, електропідстанції, електростанції або об’єкти, які одночасно мають цивільне й військове значення?

    Без узгодженого списку сторони можуть звинувачувати одна одну в порушеннях практично після будь-якого удару.

    Ще складніше питання — контроль.

    Якщо атака відбувається дроном або ракетою, необхідно мати механізм незалежної перевірки її походження. В умовах війни інформація про цілі, тип боєприпасів та наслідки ударів часто є частиною військової таємниці.

    Тому життєздатне перемир’я потребує не просто політичної обіцянки Трампа, а системи верифікації, яка буде прийнятною для обох сторін.

    Для України є ще одна принципова проблема. За роки війни Москва неодноразово використовувала удари по енергетичних об’єктах саме як інструмент тиску на цивільне населення. Відмова від такого важеля перед зимою означала б для Росії втрату одного з основних засобів примусу.

    Саме тому скепсис Києва щодо готовності Кремля до довгострокової домовленості має цілком практичні причини.

    Для Путіна пауза, навпаки, може бути вигідною в іншому сенсі. Вона дозволила б знизити темп українських атак на НПЗ, стабілізувати частину паливного ринку та відремонтувати пошкоджені об’єкти.

    Для Трампа ж навіть тимчасове припинення атак може стати політичним результатом, який можна представити американським виборцям як доказ того, що Вашингтон знижує геополітичні ризики та намагається стримати ціни на пальне.

    Саме ця різниця мотивів і робить нинішню ситуацію особливо хиткою.

    Вашингтону потрібен швидкий результат. Києву потрібна гарантована взаємність. Москві — умови, які дадуть стратегічну перевагу.

    Тим часом бойові дії не припиняються. Reuters повідомляє, що навіть після заяв Трампа сторони продовжили атакувати енергетичні об’єкти одна одної. Це ще раз підтверджує: фактичного режиму енергетичного перемир’я станом на 15 вересня немає.

    Тому нинішня ситуація поки більше нагадує дипломатичну пропозицію, ніж завершену угоду.

    У найближчі дні ключовими стануть кілька питань: чи представить Вашингтон конкретний текст домовленостей, чи погодиться Москва на дзеркальне припинення ударів, які саме об’єкти потраплять під захист і головне — що станеться у випадку порушення.

    Без відповідей на ці питання будь-яка «тиша» може виявитися лише тимчасовою паузою.

    І попередній досвід уже показав, чим така пауза здатна завершитися.

  • Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Російський паливний ринок наприкінці літа опинився у ситуації, яка ще кілька років тому могла здаватися майже неможливою: одна з найбільших нафтовидобувних держав світу не виробляє достатньо бензину навіть для власних потреб і змушена завозити пальне з-за кордону.

    Серія українських ударів по нафтопереробних заводах РФ призвела до зупинки великих виробництв у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі. У результаті наприкінці серпня російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу, тоді як літнє внутрішнє споживання оцінюється приблизно у 115 тисяч тонн.

    Власне виробництво покриває лише близько 70% потреб російського ринку, а щоденний розрив між виробництвом та попитом сягає приблизно 35 тисяч тонн бензину. Про це Reuters повідомило з посиланням на два джерела в галузі.

    Для Москви це вже не просто тимчасова проблема окремого заводу. Дефіцит змусив владу одночасно використовувати одразу кілька антикризових механізмів: збільшувати імпорт, обмежувати експорт і в окремих регіонах повертати обмеження на продаж пального.

    Фактично Україна починає створювати для російської економіки проблему не стільки з нафтою, скільки з можливістю перетворити нафту на необхідні економіці бензин, дизель та інші нафтопродукти.

    І саме в цьому полягає одна з найбільш вразливих точок російської паливної системи.

    Росії не вистачає близько 35 тисяч тонн бензину щодня

    Росія має величезні запаси нафти і продовжує її видобувати. Однак сира нафта сама по собі не може заправити автомобіль, вантажівку чи значну частину техніки.

    Спочатку її необхідно переробити на НПЗ.

    Саме на цю ланку дедалі сильніше тиснуть українські далекобійні удари.

    Reuters повідомляє, що після останньої серії атак зупинялися або суттєво скорочували роботу великі російські підприємства. Серед них — заводи в Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі.

    Особливо показова ситуація з Пермським НПЗ — сьомим за обсягами переробки підприємством Росії. Після удару українських безпілотників 21 серпня завод припинив роботу. За даними джерел Reuters, атака спричинила пожежу та пошкодження технологічного обладнання.

    Ще серйозніша ситуація склалася навколо активів «Лукойлу».

    Після нового удару по Нижньогородському НПЗ, за даними медіа з посиланням на Reuters, усі основні російські нафтопереробні підприємства «Лукойлу» опинилися поза нормальною роботою. Сам Нижньогородський НПЗ має потужність близько 17 млн тонн нафти на рік та виробляє бензин, дизель, авіаційне паливо й інші нафтопродукти.

    Тобто проблема накопичується: виведення з роботи одного НПЗ система ще може компенсувати резервами та збільшенням завантаження інших підприємств. Але коли одночасно виникають проблеми на кількох великих заводах, можливостей для такого маневру стає дедалі менше.

    Росія почала масово завозити бензин

    Найпоказовіший симптом кризи — імпорт.

    Ще у червні Reuters повідомляло про незвичний для Росії крок: Москва готувалася імпортувати бензин морем, щоб компенсувати дефіцит після ударів по НПЗ. Одне з джерел агентства тоді зазначало, що паливо мало надходити з Азії.

    Відтоді схема почала працювати вже на практиці.

    17 серпня Reuters повідомило, що щонайменше одна партія бензину індійського походження вже потрапила на внутрішній російський ринок. Москва використовувала імпорт саме для пом’якшення дефіциту, який посилився після українських атак на нафтопереробні підприємства.

    Ще раніше, наприкінці липня, Росія імпортувала близько 30 тисяч тонн бензину АІ-92 з Марокко. Reuters тоді прямо пов’язувало такі закупівлі з дефіцитом і стрибками цін після повторних атак на НПЗ.

    За даними галузевої аналітики, з кінця липня Росія отримала морем понад 1 млн барелів бензину індійського походження, а ще одна партія приблизно на 300 тисяч барелів була завантажена в Марокко. Паралельно бензин надходив із Білорусі та Казахстану.

    Виникла доволі парадоксальна картина: країна, яка десятиліттями заробляла величезні кошти на експорті нафти та нафтопродуктів, сама почала шукати бензин на зовнішніх ринках.

    Казахстан перероблятиме російську нафту і повертатиме пальне назад

    Особливо цікаво виглядає схема з Казахстаном.

    Ще у червні Росія почала переговори з Астаною про постачання приблизно 50 тисяч тонн бензину АІ-92, коли через простої та ремонти НПЗ російське виробництво вже суттєво скоротилося.

    А 25 серпня Казахстан повідомив про ще один механізм допомоги російському ринку.

    Казахстанський НПЗ «Конденсат» має отримувати російську нафту на переробку, після чого приблизно 70% виробленого бензину та дизельного пального відправлятимуть назад до Росії.

    Тобто Москва фактично змушена вивозити власну нафту за кордон, переробляти її там і повертати готове пальне назад.

    Для країни з однією з найбільших нафтопереробних галузей світу це дуже нетипова ситуація.

    Росія перекриває власний експорт

    Ще одним показником серйозності проблеми стало рішення російської влади утримувати пальне всередині країни.

    29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня 2026 року. Обмеження поширюється, зокрема, на дизель, суднове паливо та газойлі російських виробників.

    При цьому обмеження значно ширші.

    За даними Reuters, експорт моторного бензину та дизеля непрофільними експортерами заборонений до 31 січня 2027 року, а обмеження на експорт авіаційного пального діятимуть до кінця листопада.

    І це вже має наслідки не тільки для Росії.

    Наприклад, Туреччина, яка ще у 2025 році отримувала з Росії близько 85% імпортного дизеля, у серпні 2026-го різко переорієнтувала закупівлі на США та Індію. Частка російського пального в турецькому імпорті впала приблизно до 20%.

    Таким чином українські атаки опосередковано починають змінювати навіть міжнародні потоки російських нафтопродуктів.

    Обмеження повертаються і на російські АЗС

    Дефіцит уже відчувають і звичайні споживачі.

    За інформацією джерел Reuters, регіональна влада в окремих частинах Росії знову почала застосовувати обмеження на продаж бензину, зокрема ліміти на обсяг заправки та системи продажу залежно від реєстраційного номера автомобіля.

    Москва намагається компенсувати проблему імпортом.

    За оцінками джерел агентства, у серпні Росія могла отримати близько 220 тисяч тонн імпортного бензину, з яких приблизно 150 тисяч тонн припадало на Білорусь. Одночасно морські поставки з Азії стали ще одним джерелом компенсації дефіциту.

    Але навіть з урахуванням імпорту ситуація залишається напруженою.

    За розрахунками Reuters, після залучення зовнішніх поставок Росія все одно могла забезпечувати лише близько 85% внутрішнього попиту на бензин.

    Тобто імпорт не ліквідує проблему — він лише частково закриває діру, яка утворилася через скорочення власного виробництва.

    Чому удари по НПЗ настільки болючі

    Стратегія України має зрозумілу економічну логіку.

    Знищити російський нафтовидобуток надзвичайно складно: свердловини розосереджені на величезній території, значна частина родовищ розташована за тисячі кілометрів від України.

    НПЗ — інша історія.

    Це великі стаціонарні промислові комплекси з дорогим технологічним обладнанням. Окремі установки неможливо швидко замінити після серйозного пошкодження.

    Саме тому навіть відносно локальне влучання може призвести до тривалої зупинки певного технологічного процесу.

    Україна відкрито пояснює кампанію проти російської енергетичної інфраструктури прагненням скоротити ресурси, які Москва може використовувати для фінансування та забезпечення війни. Reuters фіксує серію ударів по російських енергетичних об’єктах протягом останніх місяців.

    І статистика серпня показує, що накопичувальний ефект таких атак стає дедалі помітнішим.

    Москва потрапляє у неприємну дилему

    Для Кремля виникає проблема, яку неможливо вирішити одним адміністративним рішенням.

    Якщо Росія продовжує експортувати великі обсяги пального — внутрішній дефіцит може посилитися.

    Якщо Москва перекриває експорт — вона втрачає частину зовнішніх доходів та традиційних ринків.

    Якщо збільшує імпорт — фактично витрачає валюту на закупівлю продукту, який сама донедавна масово продавала за кордон.

    А якщо намагається компенсувати зупинку одного НПЗ збільшенням навантаження на інші заводи, то кожен наступний успішний український удар стає для системи дедалі болючішим.

    Саме тому нинішні 70% власного забезпечення бензином — важливі не лише як окрема цифра.

    Це показник того, що кампанія проти російської нафтопереробки починає переходити від локальних пошкоджень підприємств до проблеми масштабу всього внутрішнього паливного ринку.

    При цьому Росія залишається великим виробником нафти й нафтопродуктів. Тому говорити про «паливний колапс» усієї країни було б передчасно. Москва має запаси, можливість перерозподіляти поставки, імпортувати пальне та ремонтувати пошкоджені підприємства.

    Але сам факт, що наприкінці серпня власне виробництво бензину забезпечує лише близько 70% попиту, Росія купує пальне в Індії, Білорусі та Казахстані, використовує морський імпорт і одночасно продовжує експортні заборони, показує масштаб проблеми.

    Для України ж це означає, що далекобійна кампанія починає давати результат далеко за межами території конкретного атакованого заводу.

    Удар по НПЗ тепер відчувається на російській АЗС, у державному регулюванні експорту, в імпортній статистиці та навіть у зміні міжнародних потоків пального.

    І якщо удари продовжаться, головним питанням осені стане вже не те, чи здатна Росія видобувати достатньо нафти.

    А те, скільки цієї нафти вона ще зможе перетворити на бензин і дизель усередині власної країни.