Golosnovinua.com

Позначка: УІНП

  • Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    На Рівненщині та Львівщині проведуть ексгумацію тіл померлих, виявлених під час пошукових робіт, пов’язаних із похованнями жертв Волинської трагедії 1943 року. Крім того, вилучення людських останків із місць їхнього захоронення погодили на території Київської, Тернопільської та Волинської областей.

    Відповідне рішення ухвалила Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. Про це повідомив Український інститут національної пам’яті.

    Однією з ключових локацій, де заплановані роботи, стане територія колишнього села Гута Пеняцька на Львівщині. Ексгумацію проведуть у межах домовленостей між Україною та Польщею. Раніше під час пошукових робіт там виявили останки людей у 25 місцях.

    У Українському інституті національної пам’яті наголошували, що сам факт виявлення останків не дає змоги однозначно встановити кількість загиблих та обставини їхньої смерті. Для цього необхідні додаткові археологічні, антропологічні та інші дослідження.

    Водночас польська сторона заявляла, що знайдені останки можуть бути матеріальним свідченням злочинів проти польського населення, які, за польською версією, були вчинені українцями. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають робитися на підставі результатів фахових досліджень.

    Окремо комісія погодила ексгумацію одного тіла, яке раніше виявили в селі Угли на Рівненщині. Пошукова експедиція працювала там із метою виявлення можливих масових поховань мешканців населеного пункту, які загинули у 1943 році.

    Роботи також проведуть на території Меморіалу радянських воїнів у селищі Млинів Дубенського району Рівненської області. Окремі ексгумаційні дослідження заплановані у похованнях жертв Другої світової війни в Бородянці Бучанського району Київської області.

    У Кременці Тернопільської області досліджуватимуть останки радянських військовослужбовців, загиблих під час Другої світової війни та у повоєнний період. Аналогічні роботи проведуть у місті Володимир Волинської області, де йдеться про останки радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду.

    Окремим рішенням комісія дозволила відбирати зразки ДНК із поховань 1992–2015 років на кладовищі колишнього села Острівки на Рівненщині. Такий генетичний матеріал може бути використаний для ідентифікації похованих людей та встановлення їхньої спорідненості.

    Раніше в районі Острівків під час пошукових робіт виявили останки шістьох людей. Людські останки також знаходили на території колишнього села Воля Островецька.

    Пошукові роботи, пов’язані з жертвами Волинської трагедії, проводяться в Україні у межах українсько-польського діалогу щодо історичної пам’яті. Одним із найбільш складних питань у цих відносинах залишається встановлення місць поховань та проведення ексгумацій загиблих унаслідок подій Другої світової війни та українсько-польського конфлікту на Волині.

    Раніше під час спільних українсько-польських пошукових робіт у Волинській області фахівці виявили останки чотирьох людей, серед яких були два черепи. При цьому ознак масового поховання на цій ділянці дослідники не виявили.

    Проведення ексгумацій має дозволити фахівцям встановити точнішу кількість похованих, їхню стать і вік, можливі причини смерті, а також, за можливості, провести генетичну ідентифікацію. Результати таких досліджень можуть мати значення не лише для історичної науки, а й для подальшого українсько-польського діалогу щодо вшанування пам’яті загиблих.

    Таким чином, нове рішення Державної міжвідомчої комісії охоплює одразу кілька регіонів України та передбачає як ексгумацію виявлених останків, так і проведення додаткових пошукових та генетичних досліджень. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають бути зроблені після завершення роботи фахівців.

  • УІНП: Україна продовжить пошук жертв Волинської трагедії

    УІНП: Україна продовжить пошук жертв Волинської трагедії

    Україна й надалі видаватиме дозволи на проведення пошукових та ексгумаційних робіт щодо польських жертв Волинської трагедії, наголошуючи на необхідності збереження історичного діалогу навіть попри політичні суперечки між Києвом і Варшавою. Водночас українська сторона очікує аналогічного кроку від Польщі та сподівається вже цього року розпочати пошук поховань українців, які загинули на території сучасної Польщі під час трагічних подій Другої світової війни.

    Про це в інтерв’ю польському агентству PAP заявив голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.

    За його словами, Україна визнає трагічність подій Волинської трагедії та не ставить під сумнів необхідність гідного вшанування всіх її жертв. Саме тому українська влада вважає пошукові, ексгумаційні роботи та перепоховання загиблих важливою гуманітарною місією, яка повинна залишатися поза політичними дискусіями.

    Алфьоров наголосив, що Український інститут національної пам’яті виступає за продовження практичної співпраці між двома державами у сфері пошуку місць поховань, ідентифікації загиблих та належного облаштування меморіальних місць.

    За словами очільника УІНП, Київ не має наміру припиняти видачу дозволів польським фахівцям, адже це відповідає як міжнародній гуманітарній практиці, так і моральному обов’язку перед загиблими.

    Він підкреслив, що пошукові роботи повинні тривати незалежно від поточного політичного порядку денного, адже людська пам’ять не може бути заручником міждержавних суперечностей.

    «Незалежно від існуючих суперечок, така робота має тривати. Глухий кут в питанні ексгумаційних і пошукових робіт не слугує ані діалогу, ані християнській етиці», – заявив Алфьоров.

    Він пояснив, що ексгумації та перепоховання є насамперед гуманітарним питанням, яке стосується родин загиблих, права людей знати місце поховання своїх близьких та можливості належним чином увічнити їхню пам’ять.

    Окремо керівник Українського інституту національної пам’яті звернув увагу на необхідність взаємності у вирішенні історичних питань.

    За його словами, українська сторона сподівається, що вже найближчим часом Варшава погодить проведення аналогічних пошукових робіт щодо українців, які загинули на території Польщі.

    Йдеться, зокрема, про українські поховання у селах Сагринь і Ласкув, де під час польсько-українського конфлікту у роки Другої світової війни загинули мирні українські мешканці.

    Алфьоров зазначив, що Україна розраховує отримати необхідні погодження вже цього року.

    «Сподіваюся, що попри існуючі політичні розбіжності українська сторона зможе почати пошукові, а можливо й ексгумаційні роботи у Сагрині й Ласкуві цього року, і ми отримаємо відповідні погодження від польської сторони», – наголосив він.

    За словами голови УІНП, лише взаємний підхід до вшанування пам’яті дозволить двом країнам остаточно позбутися багаторічних історичних суперечок та зосередитися на спільному майбутньому.

    Він зазначив, що українська позиція полягає у рівноправному ставленні до пам’яті всіх жертв незалежно від їхньої національності чи громадянства.

    Останніми місяцями тема Волинської трагедії знову стала одним із ключових питань українсько-польського діалогу. Напередодні 83-х роковин трагедії у Польщі відбулися численні меморіальні заходи, а представники польської влади зробили низку заяв щодо необхідності збереження історичної пам’яті.

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск у зверненні з нагоди Національного дня пам’яті жертв Волинської трагедії наголосив, що історична пам’ять повинна об’єднувати народи, а не ставати інструментом політичної боротьби.

    За його словами, справжня солідарність між Україною та Польщею можлива лише тоді, коли вона базується на правді, взаємній повазі та відповідальному ставленні до складних сторінок історії.

    Туск також зазначив, що пам’ять про загиблих не повинна використовуватися для розпалювання ненависті між двома народами.

    Подібну позицію висловив і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

    Він заявив, що Росія зацікавлена у тому, щоб історичні суперечки між Україною та Польщею ставали джерелом нових конфліктів.

    За словами глави польської дипломатії, Кремль активно використовує історичні теми як інструмент інформаційної війни, намагаючись послабити стратегічне партнерство між Варшавою та Києвом.

    Сікорський наголосив, що польсько-українська співпраця є одним із ключових чинників безпеки всієї Європи, тому будь-які спроби посварити дві держави відповідають виключно інтересам Росії.

    Попри це, останнім часом між країнами виникли нові дискусії навколо історичної політики.

    Зокрема, у польському Сеймі відбулося перше читання президентського законопроєкту про внесення змін до законодавства щодо Інституту національної пам’яті та Кримінального кодексу.

    Документ передбачає запровадження кримінальної відповідальності за публічне пропагування ідеології ОУН та УПА.

    В Україні ця законодавча ініціатива викликала занепокоєння.

    Міністерство закордонних справ України закликало польську сторону уникати кроків, які можуть негативно вплинути на двосторонні відносини, наголосивши, що складні історичні питання повинні вирішуватися шляхом професійного діалогу істориків, архівістів та експертів, а не через політичні рішення.

    У Києві підкреслюють, що в умовах триваючої російської агресії Україна і Польща залишаються стратегічними партнерами, а історичні питання не повинні підривати рівень співпраці між двома державами.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії саме Польща стала одним із найближчих союзників України, надавши масштабну військову, гуманітарну та політичну підтримку, прийнявши мільйони українських громадян та активно підтримуючи європейську і євроатлантичну інтеграцію України.

    Водночас обидві країни визнають, що тема Волинської трагедії залишається складною сторінкою спільної історії, яка потребує виваженого, професійного та взаємоповажного підходу.

    В Українському інституті національної пам’яті переконані, що саме продовження пошукових робіт, ексгумацій, належне впорядкування поховань і відкритий діалог між істориками можуть стати основою для подальшого примирення українського та польського народів і не допустити використання історичних трагедій як інструменту політичних маніпуляцій чи зовнішнього впливу.

  • Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Кабінет міністрів України ухвалив постанову, яка визначає місце для створення Українського національного пантеону. Меморіальний комплекс, покликаний стати головним місцем вшанування борців за незалежність України, визначних державних діячів, військових, науковців, митців та інших видатних українців, планують розмістити на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” у самому центрі столиці. Таким чином уряд розпочав практичну реалізацію одного з наймасштабніших державних проєктів у сфері політики національної пам’яті за роки незалежності України.

    Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

    Ухвалена постанова закладає основу для створення Пантеону та визначає подальші кроки державних органів щодо його реалізації. Документ був підготовлений Українським інститутом національної пам’яті та передбачає розробку повноцінної концепції майбутнього меморіального комплексу, його структури, принципів функціонування та порядку вшанування осіб, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність і розвиток української держави.

    В Інституті національної пам’яті наголошують, що Український національний пантеон має стати не лише місцем поховання визначних українців, а й масштабним символічним простором, який відображатиме історію боротьби українського народу за власну державність упродовж багатьох століть. За задумом авторів проєкту, це буде комплекс, який поєднає меморіальну, культурну, просвітницьку та наукову функції.

    Очікується, що Пантеон стане місцем загальнонаціонального вшанування українських діячів різних історичних епох — від борців за незалежність часів Української Народної Республіки та визвольних змагань ХХ століття до сучасних захисників України, які віддали життя під час російсько-української війни.

    Одним із головних напрямків реалізації проєкту стане розробка державної концепції меморіалізації. Саме вона визначить, хто саме може бути похований у Пантеоні, за якими критеріями ухвалюватимуться відповідні рішення, як здійснюватиметься перепоховання та якими будуть архітектурні й символічні елементи майбутнього комплексу.

    Окремий блок роботи стосуватиметься проведення широких експертних та громадських консультацій. До обговорення планують залучити істориків, археологів, архітекторів, мистецтвознавців, представників громадських організацій, духовенства, науковців, діячів культури та міжнародних експертів. Влада наголошує, що створення такого меморіального комплексу повинно відбуватися максимально відкрито із врахуванням думки професійної спільноти та суспільства.

    Важливою складовою майбутньої роботи стане верифікація кандидатур осіб, яких можуть перепоховати до Українського національного пантеону. Це завдання уряд поклав на Український інститут національної пам’яті та Міністерство закордонних справ України.

    Відомства мають провести комплексне дослідження щодо українських діячів, які сьогодні поховані за межами держави. Насамперед йдеться про борців за незалежність України, політичних діячів, військових командирів, представників української еміграції, діячів науки, культури, мистецтва та духовенства, які зробили визначний внесок у становлення української державності, однак були поховані в інших країнах через історичні обставини.

    Уряд також допускає можливість перепоховання окремих членів родин таких діячів, якщо це відповідатиме встановленим критеріям та рішенням спеціально створених експертних комісій.

    Окрему роль у реалізації проєкту відіграватиме Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Саме воно має визначити конкретну земельну ділянку в межах території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, де буде розташований майбутній Пантеон.

    Під час вибору місця враховуватиметься низка важливих факторів. Насамперед ідеться про статус Києво-Печерської лаври як пам’ятки національного значення та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тому будь-які роботи повинні здійснюватися відповідно до українського законодавства про охорону культурної спадщини, міжнародних конвенцій та вимог щодо збереження історичного середовища.

    Крім того, Міністерство культури має організувати міжнародний архітектурний конкурс, під час якого буде обрано найкращий проєкт майбутнього Пантеону. До участі в ньому планують запросити провідних українських та іноземних архітекторів, містобудівників, реставраторів, дизайнерів і спеціалістів із меморіальної архітектури.

    До конкурсної комісії також планують залучити представників органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, міжнародних інституцій, істориків, мистецтвознавців, релігійних громад та інших фахівців. Очікується, що такий підхід дозволить створити сучасний меморіальний комплекс, який гармонійно поєднається з історичним середовищем Києво-Печерської лаври та відповідатиме найкращим світовим практикам.

    Створення Пантеону фінансуватиметься за рахунок державного бюджету України. Водночас законодавство дозволяє використовувати й інші джерела фінансування, які не заборонені законом, зокрема благодійні внески, гранти міжнародних організацій та кошти меценатів.

    Правову основу для створення Українського національного пантеону Верховна Рада заклала 1 липня, коли ухвалила законопроєкт №15360. Документ підтримали 287 народних депутатів, що забезпечило його впевнене прийняття парламентом.

    У пояснювальній записці до законопроєкту зазначалося, що Україна досі не мала єдиного державного місця, де на найвищому рівні вшановувалися б видатні діячі української історії. Автори документа наголошували, що більшість європейських держав уже давно мають власні національні пантеони або меморіальні комплекси, які стали символами державності, історичної пам’яті та національної єдності.

    На думку ініціаторів створення Пантеону, поява такого комплексу дозволить не лише належним чином увічнити пам’ять про визначних українців, а й стане важливим елементом формування сучасної української історичної політики, розвитку національної ідентичності та патріотичного виховання майбутніх поколінь.

    Водночас ініціатива ще до її остаточного ухвалення викликала міжнародний резонанс. Найбільш критично на законопроєкт відреагували у Польщі. У Канцелярії президента Кароля Навроцького заявили, що внесення документа президентом України Володимиром Зеленським стало черговим кроком, який, на думку Варшави, може ускладнити українсько-польський історичний діалог.

    Польська сторона пов’язала появу законопроєкту із рішенням української влади надати одному з військових підрозділів назву на честь героїв Української повстанської армії. У Варшаві заявили, що такі рішення можуть призвести до подальшого загострення історичних суперечностей між двома державами.

    Попри це українська влада наголошує, що створення Українського національного пантеону є суверенним рішенням держави та частиною політики відновлення історичної справедливості. У Києві підкреслюють, що головною метою проєкту є гідне вшанування тих, хто у різні історичні періоди віддав життя або зробив визначний внесок у боротьбу за свободу, незалежність і розвиток України.

    Очікується, що після завершення розробки концепції, проведення архітектурного конкурсу та погодження всіх необхідних процедур розпочнеться безпосереднє створення меморіального комплексу. У перспективі Український національний пантеон має стати одним із головних символів сучасної української державності, місцем проведення офіційних церемоній, державних заходів і вшанування пам’яті людей, які творили історію незалежної України.

  • Жванецького визнано символом російської імперської політики — висновок УІНП

    Жванецького визнано символом російської імперської політики — висновок УІНП

    Український інститут національної пам’яті визнав, що використання імені сатирика Михайла Жванецького у назвах географічних об’єктів, юридичних осіб та пам’ятників є виявом “пропаганди російської імперської політики”. Такий висновок оприлюднено у відповідному документі, підготовленому експертами установи.

    Попри те, що Жванецький народився в Одесі, більша частина його життя та творчості була пов’язана з російськими містами — Ленінградом (нині Санкт-Петербург) та Москвою. Його творчий доробок створено виключно російською мовою, а сам сатирик неодноразово був відзначений державними нагородами Російської Федерації, що, за оцінкою УІНП, свідчить про його інтегрованість у культурне поле держави-агресора.

    Хоча у 2015 році Жванецький був внесений до так званого “білого списку” діячів культури, які виступили проти анексії Криму, пізніші висловлювання сатирика ставлять під сумнів його позицію. Зокрема, під час виступу в 2014 році він заявив, що «Крим втрачено, його не повернути», а також висловив думку, що питання майбутнього України мають вирішувати США та Росія. В Інституті нацпам’яті зазначили, що така риторика повністю відповідає російському наративу щодо України як несамостійної держави.

    У 2019 році Жванецький також відвідав окупований Крим, де знімався у фільмі “Одесский пароход”, створеному на замовлення пропагандистського каналу “Россия 1”. У проєкті брали участь актори, внесені до українського переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці, зокрема Федір Добронравов та Михайло Пореченков.

    З огляду на це, УІНП дійшов висновку, що вшанування Жванецького в українському публічному просторі є виявом русифікації — політики, яка нав’язує російську мову та культуру, витісняючи українську і зменшуючи присутність української ідентичності.