Позначка: УКАБ

  • В Україні закінчився свій хрін — виробники змушені імпортувати сировину

    В Україні закінчився свій хрін — виробники змушені імпортувати сировину

    Хрін, традиційна приправа української кухні, тимчасово зник із полиць низки супермаркетів — про це повідомляють покупці й мережі. У деяких мережах (включно з регіональними у Харкові) соуси на основі хрону відсутні як офлайн, так і онлайн; в інших точках продажу товари ще є, але це переважно старі запаси.

    За даними торгових мереж, на ринку працюють два великих вітчизняних виробники хріну — Вінницька харчосмакова фабрика та ТМ «Верес». Влітку 2025 року через посуху, пізні дощі та брак робочої сили в селах виробникам не вистачило сировини, тому деякі партії довелося комплектувати імпортом. Це спричинило тимчасове здорожчання та перебої в постачаннях.

    АТБ у відповіді на запит зазначило, що проблема була сезонною й пов’язана з поганим врожаєм і зрушенням термінів збору; мережа запевнила, що продукція ТМ «Верес» вже є в наявності, а постачання з Вінниці відновлять після закінчення збору нового врожаю. У «ЕКО-маркеті» також повідомили, що очікують відновлення постачань орієнтовно з 15 жовтня.

    Покупці скаржаться, що в різних крамницях навіть однієї мережі ситуація відрізняється, а нові партії хрону не надходять — якщо товар і є, то це старі запаси. Представники частини мереж не відповіли на запити журналістів.

    Аграрні експерти відзначають, що хрін у державних статистичних розрахунках не є пріоритетною культурою, тому детальних оцінок врожаю немає. Водночас фактори, які вплинули на сезонний дефіцит — посуха, зміщення збору і нестача робочих рук у селі — типові для 2025 року й торкнулися не лише хріновиробників.

    Паралельно експерти звертають увагу на інші галузі з ознаками дефіцитів або тиску на ціни. Зокрема, у тваринництві спостерігається зниження поголів’я свиней через руйнування ферм на прифронтових територіях, що вже призвело до суттєвого зростання імпорту м’яса і тиску на ціни. Аналітики УКАБ наголошують, що імпорт став альтернативним джерелом сировини і може залишатися значним, доки не наростить внутрішнє поголів’я.

    Економічний аспект дефіциту хрону вказує на те, що у вільній ринковій економіці справжнього радянського дефіциту не буде — виробники за потреби вдаються до імпорту. Водночас це означає, що покупці тимчасово «годуватимуть» іноземних фермерів, а місцеві постачальники можуть втратити ринок.

    Поточна оцінка: дефіцит хріну сезонний і тимчасовий; мережі очікують відновлення поставок із завершенням врожаю, орієнтовно з середини жовтня, але ризики збереження нестачі частково зумовлені загальними проблемами аграрного сектору — браком персоналу та наслідками бойових дій на сході, що впливають на постачання та виробництво.

  • В законодавчих ініціативах Железняка виявили бізнес-інтереси його тестя-аграрія та Кормишкіна

    В законодавчих ініціативах Железняка виявили бізнес-інтереси його тестя-аграрія та Кормишкіна

    Народного депутата від партії «Голос» Ярослава Железняка вже неодноразово звинувачували в лобіюванні інтересів бізнес-груп, зокрема — грального бізнесу та аграрного сектору. Проте аграрна тема займає в його діяльності особливе місце. І як виявилось — не без особистої зацікавленості.

    З перших днів у парламенті Железняк взявся за просування реформ у сфері сільського господарства — починаючи із впровадження ринку землі, чимало вигод від якого отримали великі агрохолдинги. Співпрацюючи з так званим «Українським клубом аграрного бізнесу» (УКАБ) — об’єднанням топових аграрних компаній країни, що володіють понад 3 млн га землі, — депутат активно просував законодавчі ініціативи, які зміцнювали позиції олігархічних агрокланів.

    УКАБ — це, зокрема, такі гравці, як «Укрлендфармінг», «Миронівський хлібопродукт», «Астарта-Київ», «ІМК», «Харвіст». За ними стоять імена Бахматюка, Косюка, Ліссітси, Ахметова та інших українських агромільярдерів. І саме їм системно сприяв депутат Железняк — через підтримку вигідних їм законопроєктів.

    Один із таких — законопроєкт №9266 «Про електронні аграрні розписки», який відкрив агрохолдингам нові можливості для кредитування фермерів на кабальних умовах. Далі — ще один документ: законопроєкт №10169, спрямований на обмеження експорту агропродукції дрібними і середніми гравцями, що відкривав додаткові переваги для великих агрохолдингів, зокрема членів УКАБу.

    Ці ініціативи — не просто збіг політичних поглядів. Бо аграрна тема для Железняка — це ще й родинний бізнес.

    Його тесть — Володимир Іванович Коваль — є власником агропідприємств на Херсонщині, зокрема ПРАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КХП» та низки фермерських господарств, зокрема через пов’язані офшори. Партнером Коваля виступає Ростислав Данильченко — власник компаній із групи миколаївського аграрного олігарха та колишнього нардепа Юрія Кормишкіна. Його головна компанія — СП «Південна аграрно-експортна компанія» (ПАЕК) — тільки за 2023 рік отримала близько 200 млрд грн доходу.

    Таким чином, законодавча активність Железняка напряму перетинається з інтересами не лише великих аграрних гравців, а й бізнес-оточення його родини. Це — класичний конфлікт інтересів.

    Для порівняння: у 2020-х роках НАЗК визнало конфлікт інтересів у діях депутата Григорія Суркіса, який лобіював інтереси бізнесу свого брата Ігоря Суркіса. Проте тоді йшлося лише про один законопроєкт. У випадку Железняка — десятки ініціатив, що напряму корисні як його союзникам в УКАБ, так і конкретно тестю.

    Ще одна деталь, що викликає запитання: елітна квартира в центрі Києва вартістю понад 11 мільйонів гривень, у якій з 2023 року проживає родина Железняка, оформлена саме на Володимира Коваля.

    Таким чином, уся діяльність депутата набуває ознак не просто лобізму, а й використання державного мандата для послідовного захисту сімейного бізнесу. І це питання, яке давно мало б зацікавити антикорупційні органи.