Golosnovinua.com

Позначка: Україна

  • Дипломатичний демарш у Сеулі: МЗС Південної Кореї викликало українського посла через скандал довкола полонених бійців КНДР

    Дипломатичний демарш у Сеулі: МЗС Південної Кореї викликало українського посла через скандал довкола полонених бійців КНДР

    Дипломатичні взаємини між Києвом та Сеулом зазнали нового випробування на міцність, перейшовши у фазу відкритої демаршної кризи. Міністерство закордонних справ Республіки Корея офіційно викликало виконувача обов’язків посла України Андрія Вєшкіна через публічне оприлюднення факту передачі Сеулу двох військовополонених бійців із Корейської Народно-Демократичної Республіки. Перший заступник міністра закордонних справ Південної Кореї Пак Юн Джу провів із українським дипломатом надзвичайно напружену розмову, довівши до його відома категоричну позицію свого уряду. Головною причиною обурення азійської сторони стала не лише сама поява цієї інформації у публічному полі, але й демонстративне заперечення українськими високопосадовцями факту існування попередніх домовленостей про збереження суворої конфіденційності. У південнокорейському відомстві наголосили, що такі односторонні публічні кроки підривають фундамент взаємної довіри між державами та завдають серйозної шкоди дружнім відносинам. Від української сторони зажадали офіційних роз’яснень і вибачень, тоді як дипломатичний представник пообіцяв докладно передати всі претензії до столиці.

    Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон та його адміністрація наполягають, що збереження абсолютної таємниці навколо переміщення полонених військових мало захистити самих солдатів від смертельної небезпеки, спираючись на базові норми міжнародного гуманітарного права. Обидва північнокорейські бійці, яких українські захисники захопили в полон на теренах Курщини ще на початку дві тисячі двадцять п’ятого року, заздалегідь висловили бажання виїхати до Республіки Корея у спеціальних листах. За конституційними нормами Південної Кореї всі мешканці півночі автоматично визнаються її повноправними громадянами, через що Сеул зобов’язаний надати їм прихисток. Проте корейська влада свідомо уникала будь-якого підтвердження прибуття цих військових, добре усвідомлюючи, що зайва публічність загрожує неминучими репресіями проти їхніх рідних і близьких, які залишаються заручниками тоталітарного пхеньянського режиму.

    Зі свого боку українське керівництво категорично відкидає наявність будь-яких кулуарних табу, вважаючи відкритість у цьому питанні принциповою моральною та інформаційною зброєю. Радник президента України з комунікацій Дмитро Литвин заявив, що жодних секретних домовленостей про приховування факту передачі не існувало, а намагання замовчувати подальшу долю військовополонених є хибною практикою під час відкритої війни. Оприлюднення інформації про передачу бранців стало потужним публічним аргументом під час виступу на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, де всьому світу продемонстрували прямі докази участі армії Кім Чен Ина в агресії проти України, зокрема й той показовий факт, що один із захоплених корейських вояків під час потрапляння в полон відчайдушно намагався вчинити самогубство.

    Нинішнє загострення дипломатичного діалогу оголює суттєву суперечність у підходах двох країн, кожна з яких захищає власні стратегічні інтереси. Для України надважливо фіксувати глобальний характер ворожої коаліції перед міжнародною спільнотою задля отримання ширшої оборонної підтримки та посилення санкційного тиску на авторитарні режими. Водночас для Сеула на першому місці перебувають внутрішня безпека, стабільність на півострові та гуманітарні наслідки для перебіжчиків. Попри гостроту риторики та вимоги вибачень, обидві держави залишаються зацікавленими у збереженні конструктивного партнерства, тому подальші консультації вимагатимуть пошуку тонкого балансу між дипломатичною тишею та публічною правдою про злочини диктатур.

  • Паспортні послуги зупинили по Україні

    Паспортні послуги зупинили по Україні

    В Україні на кілька днів тимчасово обмежили надання послуг з оформлення паспортних документів. Державна міграційна служба повідомила, що причиною стала технічна несправність обладнання оператора електронних комунікаційних послуг, через яку частина інформаційно-телекомунікаційних систем відомства стала недоступною.

    За повідомленням ДМС, обмеження діятимуть із 28 до 30 вересня. У цей період громадяни не зможуть повноцінно скористатися послугами, для яких потрібен доступ до відповідних електронних систем. Також на час відновлювальних робіт не працюватиме офіційний сайт міграційної служби.

    У ДМС пояснили, що проблема виникла не безпосередньо в системі виготовлення паспортів, а в обладнанні оператора, який забезпечує канали зв’язку. Через це доступ до частини внутрішніх сервісів та реєстрів був тимчасово обмежений.

    Фактично це означає, що громадянам, які планували найближчими днями подати документи на ID-картку або закордонний паспорт, варто враховувати можливу паузу в роботі підрозділів. Водночас у повідомленні не йдеться про анулювання вже оформлених документів або про зупинку їхньої дії — проблема стосується саме роботи інформаційних систем і надання адміністративних послуг.

    Зазвичай оформлення ID-картки в Україні займає до 20 робочих днів у стандартному режимі та до семи робочих днів у терміновому. Такі строки вказані в офіційній інформації ДМС.

    Окреме питання — люди, які вже подали документи й очікують на готовий паспорт. У звичайному режимі перевірити стадію оформлення можна через сервіс «Перевірка стану оформлення документів» на сайті ДМС. Проте під час нинішнього збою сам сайт також тимчасово недоступний, тому онлайн-перевірка може не працювати до завершення відновлювальних робіт.

    У ДМС поки не повідомляли про зміну стандартних строків виготовлення документів через цей технічний інцидент. Водночас, якщо збій триватиме довше заявленого періоду, це потенційно може вплинути на роботу окремих підрозділів і терміни обробки заяв.

    Ситуація сталася на тлі серії проблем з українською телекомунікаційною інфраструктурою після російських ударів. Упродовж останніх днів повідомлялося про атаки на дата-центри та об’єкти компаній, які забезпечують зв’язок і цифрову інфраструктуру. Зокрема, під удари потрапляли потужності Datagroup і Cosmonova, після чого в окремих користувачів фіксувалися перебої зі зв’язком та інтернетом.

    Водночас ДМС у своєму повідомленні не заявляла, що нинішня технічна несправність безпосередньо спричинена російською атакою. Відомство вказало лише на проблему з обладнанням оператора електронних комунікаційних послуг. Тому напряму пов’язувати зупинку паспортних сервісів з обстрілами наразі немає підтверджених підстав.

    На тлі атак на цифрову інфраструктуру українські посадовці раніше наголошували, що повністю залишити країну без інтернету складно через розподілену структуру мережі. Проте локальні пошкодження дата-центрів, магістральних каналів чи обладнання операторів можуть тимчасово впливати на роботу окремих державних і приватних сервісів.

    Для громадян ключовим залишається строк, названий самою ДМС: 28–30 вересня. Якщо відновлювальні роботи завершать у запланований термін, надання паспортних послуг має повернутися до звичного режиму після відновлення доступу до систем.

    Тим, у кого на ці дні був запланований візит до підрозділу ДМС, ЦНАПу або «Паспортного сервісу», варто перед поїздкою уточнити актуальний режим роботи відповідної установи. Особливо це стосується термінового оформлення документів або ситуацій, коли паспорт потрібен для найближчої поїздки за кордон.

    При цьому вже видані документи залишаються чинними у звичайному порядку. ДМС окремо нагадує, що ID-картки та закордонні паспорти потрібно вчасно обмінювати, якщо змінилися персональні дані, закінчився строк дії документа або він став непридатним для використання.

    Таким чином, йдеться не про повне «припинення видачі паспортів» у довгостроковій перспективі, а про тимчасовий технічний збій, який на кілька днів обмежив роботу частини систем Державної міграційної служби. Якщо ситуація розвиватиметься за планом, обмеження мають бути зняті після завершення ремонтних робіт 30 вересня.

  • «Такої угоди не було»: у Києві відповіли на звинувачення Сеула через полонених КНДР

    «Такої угоди не було»: у Києві відповіли на звинувачення Сеула через полонених КНДР

    Між Україною та Південною Кореєю розгорілася дипломатична суперечка через публічне оголошення про передачу Сеулу двох військовослужбовців КНДР, яких українські сили захопили під час бойових дій у Курській області Росії. Південнокорейська сторона стверджує, що інформацію про операцію мали зберігати в таємниці, тоді як у Києві наполягають: формальної домовленості про нерозголошення не існувало. Про розбіжності між двома сторонами повідомила Financial Times. 

    Приводом для конфлікту став виступ президента України Володимира Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН. Саме там він публічно повідомив, що двох полонених північнокорейських військових уже передали Південній Кореї. До цього доля солдатів обговорювалася Києвом і Сеулом протягом кількох місяців, однак конкретні деталі їхнього переміщення не оприлюднювали.

    У Південній Кореї реакція була різкою. Старший секретар президента країни Сун Кі Хон заявив про «глибоке співчуття» через те, що Україна, за версією Сеула, «односторонньо та раптово» розкрила інформацію, яку сторони нібито погодилися зберігати конфіденційною. Південнокорейська влада зажадала від Києва офіційного пояснення та вибачень. Саме така позиція викладена й у матеріалі, який став основою цієї новини.

    28 вересня конфлікт перейшов уже на дипломатичний рівень: Міністерство закордонних справ Південної Кореї викликало тимчасового повіреного у справах України Андрія Вєшкіна. У Сеулі заявили, що публічне розкриття інформації та подальше заперечення існування домовленості про конфіденційність можуть підірвати довіру між двома урядами.

    Українська сторона трактує ситуацію інакше. Радник президента з питань комунікацій Дмитро Литвин заявив, що угоди про нерозголошення не було. Один із високопоставлених українських посадовців також сказав Financial Times, що питання передачі полонених справді детально обговорювалося під час контактів між міністрами закордонних справ, однак на рівні президентів домовленості про збереження факту передачі в таємниці досягнуто не було.

    При цьому ситуація виявилася ще складнішою після додаткових пояснень самого Сеула. Раніше адміністрація президента Південної Кореї підтвердила, що українська сторона до виступу Зеленського в ООН попереджала про можливу публічну згадку полонених. Водночас південнокорейська сторона стверджувала, що не знала, в якій саме формі прозвучить заява та наскільки конкретною вона буде. Про цей нюанс «Ненька інфо» писала окремо.

    «Нас попередили, але не сказали як»: у Сеулі уточнили претензії до Зеленського

    Таким чином, суперечка зараз фактично стосується не самого факту контактів щодо полонених, а того, чи існувала чітка домовленість про повну секретність і що саме Україна мала право оприлюднювати. Сеул наполягає, що така домовленість була, тоді як Київ заперечує її існування в тому вигляді, про який говорить південнокорейська сторона.

    Двоє військових КНДР були захоплені українськими силами в Курській області у січні 2025 року. Вони отримали поранення, але вижили. Пізніше обоє в інтерв’ю південнокорейським медіа висловлювали бажання переїхати до Південної Кореї. Україна та Сеул після цього почали консультації щодо їхньої подальшої долі.

    Південнокорейська сторона заявляла, що питання має вирішуватися відповідно до міжнародного права, гуманітарних принципів і насамперед із урахуванням волі самих полонених. У липні Сеул офіційно говорив саме про такий підхід.

    Після передачі солдатів до Південної Кореї вони мають пройти перевірку служб безпеки та опитування. Після цього влада вирішуватиме питання їхнього юридичного статусу та можливого включення до програми захисту і ресоціалізації північнокорейських перебіжчиків.

    Ця історія має особливу чутливість для Сеула ще й через можливі наслідки для родичів військових у Північній Кореї. Експерти, яких цитують міжнародні медіа, наголошують, що родини людей, яких режим КНДР вважає перебіжчиками або зрадниками, можуть опинятися під тиском чи репресіями. Саме тому Південна Корея традиційно дуже обережно ставиться до оприлюднення інформації про переміщення громадян КНДР.

    Є і ширший військово-політичний контекст. Північна Корея стала одним із ключових партнерів Росії у війні проти України. Пхеньян постачає Москві боєприпаси та ракети, а північнокорейські військові брали участь у бойових діях на боці РФ. Через це питання полонених виходить далеко за межі звичайної гуманітарної процедури й безпосередньо зачіпає безпеку Корейського півострова та відносини Сеула з Москвою і Пхеньяном.

    Для України Південна Корея також залишається важливим партнером. Київ неодноразово закликав Сеул розширити військову допомогу, зокрема у сфері протиповітряної оборони. Водночас Південна Корея досі дотримується обережної політики щодо прямого постачання летальної зброї в зони бойових дій. «Ненька інфо» раніше детально писала про причини цієї позиції.

    Сеул сказав «ні» зброї для України: що стоїть за позицією Південної Кореї

    Поки що немає ознак того, що нинішня суперечка призведе до розриву співпраці між Києвом і Сеулом. Обидві сторони продовжують консультації, однак тон заяв свідчить, що питання конфіденційності стало серйозним подразником у двосторонніх відносинах.

    Раніше «Ненька інфо» вже розбирала перший етап цього дипломатичного конфлікту — після заяви Зеленського в ООН та реакції південнокорейської влади.

    Дипломатичний конфлікт навколо полонених КНДР: чому Сеул звинуватив Київ у зриві таємних домовленостей

    Отже, головна розбіжність залишається невирішеною: Сеул наполягає, що існувала домовленість про секретність, Київ стверджує, що такої угоди не було. Водночас обидві сторони визнають, що передача військових КНДР була предметом тривалих консультацій і що їхня подальша доля мала визначатися з урахуванням міжнародного права та їхнього власного бажання.

  • Папа Лев XIV закликав Європу робити ставку на переговори, а не на гонку озброєнь

    Папа Лев XIV закликав Європу робити ставку на переговори, а не на гонку озброєнь

    Папа Римський Лев XIV закликав учасників переговорів щодо війни в Європі бути готовими поступитися частиною своїх позицій заради досягнення миру. Водночас понтифік застеріг європейські країни від переконання, що нарощування озброєнь саме по собі здатне гарантувати безпеку.

    Заява пролунала 28 вересня у французькому Меці під час зустрічі «До коренів Європи заради миру та єдності» в Центрі Робера Шумана. Це був один із заключних заходів чотириденного візиту Лева XIV до Франції.

    Папа говорив про повернення війни на європейський континент і назвав її новою безглуздою бійнею, яка щодня забирає життя цивільних. Україну в цій частині промови він прямо не назвав, однак Reuters та інші міжнародні медіа пов’язали його слова саме з повномасштабною війною Росії проти України.

    Лев XIV наголосив, що для досягнення миру необхідна готовність до переговорів і компромісів.

    «Нам потрібно мати сміливість вести переговори і бути готовими пожертвувати певними позиціями заради вищого блага», — заявив понтифік.

    Водночас із його слів не випливає конкретна вимога саме до України поступитися територіями. Понтифік говорив ширше — про сторони переговорного процесу та необхідність шукати політичне врегулювання. Reuters зазначає, що мирні зусилля щодо України поки не дали прориву, а питання територій залишається одним із головних предметів розбіжностей.

    Окрему частину виступу Лев XIV присвятив зростанню оборонних витрат у Європі. Він закликав не створювати «ілюзію», що відповіддю на нинішні загрози є лише переозброєння, та поставив питання, чи справді держави докладають достатньо зусиль для встановлення миру, а не лише готуються до можливих майбутніх воєн.

    Ця позиція продовжує лінію, яку Папа озвучував під час нинішнього візиту до Франції. 25 вересня він уже закликав не сприймати війну як неминучість і робити ставку на дипломатію, діалог та багатосторонні механізми. Він також висловився проти нової гонки озброєнь, зокрема ядерної.

    Заява Папи пролунала на тлі активізації гуманітарної дипломатії Ватикану щодо України. Саме 28–30 вересня спеціальний посланець понтифіка кардинал Маттео Дзуппі перебуває в Москві. Очікується, що основними темами його зустрічей стануть повернення українських дітей, обміни військовополоненими та возз’єднання розділених війною сімей.

    Таким чином, Ватикан продовжує просувати переговорний шлях завершення війни, одночасно зберігаючи окремий гуманітарний канал контактів із Москвою. Конкретних параметрів можливих «поступок» Лев XIV у Меці не назвав.

  • Російська пропаганда в інтернеті, мережі поширення наративів і цифровий слід їхнього джерела

    Російська пропаганда в інтернеті, мережі поширення наративів і цифровий слід їхнього джерела

    Російська інформаційна операція рідко виглядає в інтернеті так, як її уявляють з боку. Один фейковий пост, кілька тисяч ботів, однаковий текст і очевидна спроба досягти максимального охоплення. Така схема досі використовується, але вона лише один з інструментів складнішої системи. Сьогодні один і той самий наратив може пройти через кілька абсолютно різних середовищ. Спочатку з’явитися на невеликому сайті або в анонімному Telegram-каналі, потім перетворитися на «свідчення очевидця», після цього потрапити в соціальні мережі, опинитися в коментарях під публікаціями справжніх ЗМІ, бути перекладеним іншою мовою і зрештою прийти до користувача вже без посилання на першоджерело. На останньому етапі людина може взагалі не знати, що кілька днів тому ця сама історія з’явилася на ресурсі, створеному спеціально для її запуску.

    Російські інформаційні операції дедалі складніше досліджувати за окремими публікаціями. Щоб зрозуміти їхню структуру, доводиться відновлювати весь маршрут повідомлення. Причому важливий не лише сам факт появи фейку. Потрібно зрозуміти, навіщо його зробили саме в такому вигляді, чому спочатку відправили на одну платформу, потім на іншу, навіщо переклали кількома мовами і на якому етапі до поширення долучилися реальні користувачі.

    У 2025 році французька служба VIGINUM опублікувала дослідження 77 інформаційних операцій, пов’язаних із російським способом впливу Storm-1516. Із них 35, за оцінкою VIGINUM, були спрямовані на дискредитацію України, її керівництва або оточення. Французькі фахівці вважають, що ці операції передусім були розраховані на західну аудиторію та мали підривати суспільну підтримку допомоги Україні.

    Інші кампанії показують уже інші елементи тієї самої системи. В операції RRN/Doppelganger VIGINUM виявила 355 доменів, які імітували сайти справжніх європейських та інших закордонних ЗМІ. У Франції копіювалася айдентика 20 Minutes, Le Monde, Le Parisien і Le Figaro. Операція Matryoshka, своєю чергою, була побудована на поширенні підроблених матеріалів у відповідях під публікаціями ЗМІ, політиків і фактчекерів у понад 60 країнах.

    Окремий приклад дає дослідження DFRLab та OpenMinds. У період із січня 2024-го до квітня 2025 року дослідники виявили мережу з 3 634 акаунтів зі стійкими ознаками автоматизованої поведінки, які поширювали проросійські коментарі в Telegram-каналах, пов’язаних з окупованими територіями України. У розширеному масиві йшлося про 316 790 коментарів, опублікованих цими акаунтами. Це різні кампанії та різні технічні інструменти. Але разом вони показують одну тенденцію, російська система впливу прагне не просто донести повідомлення до аудиторії. Вона прагне зробити так, щоб на момент, коли повідомлення стає помітним, його походження вже було складно відновити.

    Створення «незалежного» джерела

    Для запуску інформаційної операції необов’язково створювати великий ресурс і одразу домагатися масового охоплення. Іноді ефективніше зробити невелике джерело, яке породить історію, а потім передати її платформам із уже наявною аудиторією. Тому в сучасних російських кампаніях важливий не лише сам наратив, а і його початкова упаковка. Це може бути сайт, схожий на локальне ЗМІ, відео з людиною, яка представляється очевидцем, фотографія з неправдивим підписом, підроблений документ або акаунт, який видає себе за інсайдера. Головне, щоб майбутній розповсюджувач міг посилатися не на невідомий канал, а на щось, що виглядає як самостійне свідчення: «про це розповів очевидець», «це виявили журналісти», «ось документ», «ось місцевий сайт, який першим про це написав».

    Storm-1516 добре показує цю механіку. У своєму дослідженні VIGINUM описала 77 операцій, у яких використовувалися фальшиві історії, підроблені документи, постановочні матеріали та персонажі, які видавали себе за журналістів або інформаторів. В одному з перших кейсів, наприклад, поширювалася історія про нібито придбання матір’ю дружини Володимира Зеленського нерухомості в Єгипті. У серпні 2023 року на щойно створеному YouTube-каналі з кількома підписниками з’являється чоловік, який називає себе єгипетським розслідувачем Mohammed Al-Alawi. Він показує «контракт» і каже, що теща Володимира Зеленського купила віллу в курортному El Gouna майже за п’ять мільйонів доларів. За два дні історія вже стоїть не як ролик невідомого блогера, а як матеріал на нігерійському Punch та інших сайтах: нібито місцевий журналіст знайшов документи, а «експерт» пояснює, що маєток купили із західної допомоги. Далі текст іде арабською, англійською й російською. Для наступного читача джерелом стає вже не порожній канал, а «єгипетське розслідування, про яке написали за кордоном».

    Через чотири місяці історія мала б згаснути, власник курорту заперечив продаж, єгипетська сторона підтвердила, що вілла належить місцевій родині. Натомість з’являється новий канал і «брат» убитого журналіста. Він звинувачує українські спецслужби. Сайти переказують це вже як версію поліції, а не як слова невідомого родича. На останньому етапі в стрічці лишається коротка формула — «журналіста вбили за віллу родини Зеленського». Контракт, канал і перше посилання зникли. Залишився сюжет, який можна повторювати без першоджерела. Міністерство внутрішніх справ Єгипту офіційно заявило: убивства не було, вілла належить єгиптянам, угод про передачу власності немає.

    Для кінцевого користувача така конструкція виглядає зовсім інакше, ніж звичайна пропагандистська публікація. Замість повідомлення «російський канал стверджує, що сталося X» виникає історія: «ось людина, яка це бачила», «ось розслідування», «ось документ» або «ось сайт, який першим про це написав». Якщо далі матеріал починають переказувати інші платформи, першоджерело швидко перестає бути головним. Це одна з причин, чому російській операції потрібна багатоступенева схема. Первинне джерело не обов’язково має дійти до кінцевої аудиторії. Його завдання — дати історії точку походження та перші ознаки достовірності, після чого вона має перейти в інші середовища. Такий підхід особливо важливий під час роботи з європейською аудиторією. Якщо людина у Франції побачить публікацію на російському державному ресурсі, вона може одразу сприйняти її як частину російської інформаційної війни. Якщо та сама історія з’являється на сайті, візуально схожому на французьке ЗМІ, а потім обговорюється французькими акаунтами, ситуація змінюється. Тепер перед нею вже не «російська історія», а нібито французька проблема.

    Зміст може адаптуватися під місцевий порядок денний. Для української аудиторії повідомлення може бути пов’язане з корупцією, мобілізацією або діями української влади. Для французької — з витратами бюджету, санкціями або ставленням до українських біженців. Для німецької — з постачанням зброї та ризиком ескалації. Для польської — з безпекою та наслідками війни для самої Польщі. При цьому вихідна конструкція може залишатися однаковою, поставити під сумнів доцільність підтримки України, посилити недовіру до влади або представити російську агресію як наслідок дій самої України та її партнерів. Саме таку адаптацію для різних аудиторій фіксує і EEAS. Російські FIMI-кампанії використовують схожі базові наративи, але перекладають і переробляють їх під різні мови та інформаційні середовища.

    Тому під час розслідування доводиться розбирати історію на окремі елементи та встановлювати походження кожного з них. Якщо використовується фотографія, шукають її більш ранні публікації та перевіряють, чи справді вона стосується заявленої події. Якщо є відео, з’ясовують, де і коли з’явився оригінальний файл і чи використовувався він раніше в іншому контексті. Якщо фігурує людина, перевіряють її цифрову історію, чи існував її акаунт до запуску кампанії, чи є старі фотографії, публікації, зв’язки та незалежні згадки. Якщо з’являється сайт, важливі не лише його статті, а й дата реєстрації домену, технічні зв’язки, структура ресурсу та момент початку його роботи.

    Особливо важливо, що дезінформація далеко не завжди складається з повністю вигаданих елементів. Фотографія може бути справжньою, але стосуватися іншої події. Документ може існувати, але бути вирваним з іншої справи. Людина на відео може бути реальною, однак її слова або місце зйомки можуть бути представлені в хибному контексті. Тому перевірка автентичності окремого об’єкта ще не відповідає на питання про достовірність усієї історії.

    Після створення першого матеріалу починається його відокремлення від першоджерела. Стаття на невеликому сайті може перетворитися на пост Telegram-каналу, потім на скриншот, коротку цитату і зрештою на коментар користувача. Щоразу текст трохи змінюється, але основна конструкція зберігається. Якщо дослідник дивиться лише на останній пост, він бачить самостійне повідомлення. Якщо відновлює послідовність, стає видно, що кілька на перший погляд незалежних публікацій є різними версіями однієї історії.

    Цифровий слід стає важливішим за сам текст. Однією з сильних ознак зв’язку не обов’язково є повний збіг публікацій. Іноді значно показовішими є рідкісна помилка, незвичне формулювання, однакова послідовність аргументів, один і той самий візуальний елемент або деталь, яка з’являється в кількох мовних версіях. Текст можна переписати і перекласти, але структура історії часто зберігається. Тому перше джерело — лише початок розслідування. Важливіше зрозуміти, що сталося з повідомленням після того, як його вперше опублікували.

    Підміна першоджерела та локалізація наративу

    Операція RRN/Doppelganger показує інший бік тієї самої проблеми. Іноді російська мережа не намагається створити нове джерело довіри, а використовує довіру до вже наявного. Замість невідомого сайту з’являється його копія. VIGINUM зафіксувала реєстрацію 355 доменів із червня 2022 року до травня 2023 року, які імітували айдентику іноземних ЗМІ в кількох країнах Європи, Америки та Близького Сходу. У Франції підроблялися сайти 20 Minutes, Le Monde, Le Parisien і Le Figaro. На таких ресурсах служба описала щонайменше 49 фальшивих матеріалів під виглядом публікацій Le Parisien, сім під виглядом 20 Minutes, один під виглядом Le Figaro та один під виглядом Le Monde.

    Механіка працює тому, що користувачеві не потрібно пояснювати, чому невідомому сайту варто довіряти. Він уже знає назву ЗМІ. Достатньо побачити схожий домен, логотип і звичну структуру сторінки. Якщо матеріал потім поширюється в соціальній мережі, людина може взагалі не відкрити посилання і побачити лише скриншот. Наступний користувач отримує вже не невідомий сайт, а зображення нібито справжньої публікації. Ще через кілька пересилань зникає і скриншот — залишається фраза: «про це писало таке-то ЗМІ».

    Це дозволяє зрозуміти, навіщо потрібна локалізація. Завдання не обов’язково полягає в тому, щоб замінити європейську думку проросійською. Іноді достатньо змінити питання, яке ставить людина. Замість «чи потрібно підтримувати опір України російському вторгненню?» дискусія перетворюється на «скільки це коштує французькому платнику податків?». Замість «як зупинити російську агресію?» з’являється «чи не провокує Захід подальшу ескалацію?». Замість обговорення відповідальності Росії за війну виникає суперечка про те, чому європейські уряди продовжують допомагати Україні.

    Сам факт таких питань не є дезінформацією. Це реальні теми суспільної дискусії. Проблема виникає тоді, коли штучно створені матеріали починають непомітно зміщувати рамку розмови та створювати хибне відчуття, що певна інтерпретація вже підтверджена незалежними джерелами. Саме тому VIGINUM описує RRN як кампанію, мета якої — дискредитувати західну підтримку України, причому через поєднання кількох компоненті. Фальшиві сайти, імітацію справжніх ЗМІ та державних ресурсів, франкомовні новинні сайти та неавтентичні акаунти.

    Далі до ланцюга підключаються соціальні мережі. Тут джерело може зникнути ще до того, як користувач встигне його перевірити. Він бачить пост, скриншот або коротке відео у звичній стрічці й реагує вже на зміст. Matryoshka побудована ще цікавіше, ця кампанія не обов’язково створювала власну велику аудиторію. VIGINUM встановила, що підроблені матеріали поширювалися у відповідях під публікаціями ЗМІ, публічних людей і фактчекерів у понад 60 країнах. Оператори безпосередньо зверталися до журналістів і перевіряльників із пропозицією звернути увагу на нібито знайдений матеріал.

    Таким чином, чужа аудиторія стає частиною механізму поширення. Якщо журналіст помічає підозріле відео і пише про нього, первинна історія отримує новий цикл життя. У статті з’являються скриншоти, опис фейку, цитата вихідного повідомлення та пояснення, чому воно недостовірне. Це не означає, що фактчекери або ЗМІ стають учасниками операції. Навпаки, вони можуть її викривати. Але для реконструкції ланцюга важливо враховувати, що реакція на фейк теж створює нові точки його поширення.

    У цьому й полягає відмінність такої операції від простої бот-розсилки. Метою стає не максимальна кількість однакових повідомлень, а проходження історії через якомога більше різних інформаційних контекстів. На одному етапі вона виглядає як журналістський матеріал, на іншому — як коментар, на третьому — як користувацька дискусія, на четвертому — як уже відомий «факт». Чим більше таких перетворень відбувається, тим складніше користувачеві побачити першоджерело.

    Поширення пропаганди за межами власної мережі

    Наступний етап починається тоді, коли штучна мережа перестає працювати лише всередині власних майданчиків і входить у спільноти, які існують незалежно від неї. Дослідження OpenMinds і DFRLab щодо Telegram-каналів окупованих територій дає конкретний приклад. Дослідники зібрали початковий масив приблизно з 2,9 млн коментарів у 110 Telegram-каналах, пов’язаних передусім з окупованими регіонами Херсонської, Запорізької та Донецької областей. У ньому вони виявили 96 684 коментарі від 3 634 акаунтів зі стійкими ознаками ботоподібної поведінки. Після розширення вибірки до інших каналів загальна кількість коментарів цих акаунтів у каналах, пов’язаних з окупованими територіями, склала 316 790.

    Важливо не змішувати ці два показники, 96 684 — результат аналізу початкового масиву зі 110 каналів, а 316 790 — розширена вибірка. Ці акаунти працювали не лише там, де аудиторія вже очікувала проросійської пропаганди. Вони з’являлися у спільнотах, присвячених місцевим новинам і побутовим проблемам. Користувач міг прийти туди дізнатися про воду, електрику, документи, школи чи ситуацію в місті, а політичний тезис виникав усередині звичайної розмови.

    Для інформаційної операції це значно корисніше, ніж окремий пропагандистський канал. Користувач не очікує маніпуляції і не вмикає той самий рівень критичного сприйняття, який міг би включитися під час читання державного російського ЗМІ. Це можна назвати маскуванням політичного повідомлення під повсякденну комунікацію. Дослідники виявляли акаунти з надзвичайно високою активністю. У середньому виявлені акаунти публікували 84 коментарі на добу, медіанне значення становило 50. При цьому близько третини з 316 000 коментарів у каналах окупованих територій були унікальними. Дослідження також вказує на ознаки використання мовних моделей для переписування коментарів і зміни їхніх формулювань.

    Це важливо для розуміння того, чому старий метод пошуку однакового тексту стає менш ефективним. Якщо один оператор копіює один і той самий коментар тисячу разів, його порівняно легко виявити. Якщо один тезис перетворюється на сотні різних формулювань, автоматичного збігу тексту вже недостатньо. Тому дослідники дивляться на поведінку, де з’являється акаунт, скільки повідомлень він залишає, як швидко переходить між каналами, у які години активний, які теми обирає і які інші акаунти діють схожим чином.

    Так з’являється інший тип цифрового сліду — поведінковий. І тут особливо важливий момент переходу від штучної активності до реальної. Людина може відповісти на коментар бота, переслати його або вступити з ним у суперечку. Інший користувач побачить уже цю відповідь і долучиться до розмови. Через кілька повідомлень ніхто з учасників може вже не знати, з чого почалася дискусія. У цей момент штучний та органічний інформаційні потоки змішуються.

    Тому кількість ботів сама по собі не показує вплив операції. Якщо тисяча автоматизованих акаунтів написала тисячу повідомлень і ніхто їх не побачив, ефект обмежений. Але якщо кілька десятків акаунтів увійшли в місцеву дискусію, після чого їхні тези почали повторювати реальні користувачі, операція отримала значно важливіший результат, вона перестала бути повністю штучною.

    Саме тут стає зрозуміло, чому Росії не завжди потрібно створювати власну аудиторію. Значно дешевше й ефективніше використовувати наявні спільноти, які вже мають довіру та емоційну залученість. У такому разі штучна мережа виконує роль первинного поштовху, а подальше поширення відбувається за рахунок реальних користувачів.

    При цьому не можна автоматично вважати кожну людину, яка повторила такий тезис, частиною операції. Вона може щиро бути переконана у сказаному, могла побачити повідомлення з кількох джерел або самостійно дійти такого висновку. Цифровий слід дозволяє виявляти скоординовані вузли, але не дає права автоматично приписувати намір кожному учаснику дискусії. Це принципова межа для розслідування.

    Якщо її ігнорувати, дослідження саме починає продукувати надто широкі висновки. А головна цінність цифрової криміналістики якраз у протилежному: показати, що саме можна встановити і де закінчуються докази. Та сама логіка працює і за межами окупованих територій. Російська операція може використовувати невелику групу акаунтів для запуску теми в локальній спільноті, після чого реальні користувачі самі продовжать обговорення. Зовні це вже виглядає як звичайна суспільна реакція.

    Різні версії одного наративу для України та Європи

    EEAS у звіті про FIMI за березень 2026 року прямо описує, як російські інформаційні кампанії адаптують свої наративи під різні аудиторії. Європейська служба зовнішніх дій зазначає, що російські інформаційні операції одночасно працюють з українською, європейською та ширшою західною аудиторією, використовуючи матеріали англійською, німецькою, польською, французькою та іспанською мовами. Одні й ті самі ширші цілі при цьому отримують різні локальні форми.

    Наприклад, один зі стійких російських наративів полягає в представленні України як сторони, яка провокує атаки та втягує європейські країни у війну. Для української аудиторії це може виглядати як звинувачення власної держави. Для європейської — як попередження: «якщо ви будете допомагати Україні, війна прийде до вас». Це вже не просто поширення одного фейку. Змінюється його політична функція.

    У Європі особливо важливим є той факт, що російське повідомлення необов’язково має виглядати проросійським. Воно може бути вбудоване в наявну дискусію та використовувати реальні суперечності. EEAS у своєму звіті за 2026 рік вказує на зниження міжнародної підтримки України як одну з основних цілей російського FIMI. Серед використовуваних наративів — представлення фінансової допомоги Україні як марнотратства, звинувачення європейських країн у прагненні затягнути війну та твердження, що Україна сама провокує атаки.

    Це пояснює, навіщо операції потрібно проходити кілька стадій. Якщо перший фейк одразу виглядає як російський, його легко віднести до джерела та перевірити. Якщо після кількох переходів він стає частиною європейської дискусії, ситуація змінюється. Тепер людина сперечається вже не з російським каналом, а з аргументом, який почула від знайомого, побачила у місцевого блогера або прочитала в коментарях під публікацією справжнього ЗМІ. Джерело зникає, а тезис залишається.

    Спочатку це може бути просто фейковою новиною. Потім стає аргументом проти українського уряду. Потім — аргументом проти допомоги Україні. А зрештою перетворилася на частину загального відчуття, що європейські влади нібито постійно ухвалюють рішення, які шкодять їхнім власним громадянам. На останньому етапі вже неможливо встановити походження цього відчуття одним посиланням. Саме тому європейська частина розслідування потребує аналізу не лише сайтів та акаунтів, а й контексту, в якому повідомлення з’явилося.

    Цифровий слід і структура мережі

    Цифровий слід дозволяє відновити значно більше, ніж просто першоджерело повідомлення. Дослідник може побачити, які акаунти та сайти з’явилися одночасно, які публікації вони підхопили, які зображення використовували, які посилання повторювали та як змінювалася активність мережі після появи певної події. Важлива не одна ознака, а їхнє поєднання. Саме тому EEAS у своїй методології FIMI спирається не на сам збіг наративу, а на поведінкові патерни та картографування інфраструктури. Канали розподіляються за ступенем їхнього зв’язку з передбачуваним актором — від офіційних державних джерел до формально неатрибутованих, але системно узгоджених активів. У звіті за 2026 рік EEAS описує таку модель: із приблизно 10 тисяч каналів, які брали участь у зафіксованих у 2025 році FIMI-інцидентах, близько трьох тисяч регулярно з’являлися в операціях. При цьому у вибірці найпоширеніших активів лише 9,5% каналів були прямо пов’язані з державним актором як офіційні або державно контрольовані джерела, тоді як 90,5% становили приховані активи, пов’язані або узгоджені з актором загрози.

    Це важлива зміна в самому підході до розслідувань. Раніше пошук часто починався із запитання: «Хто керує цим акаунтом?» Зараз він дедалі частіше починається з іншого: «З якими іншими вузлами цей акаунт поводиться однаково?» Якщо кілька каналів регулярно з’являються в одних і тих самих інформаційних інцидентах, публікують матеріали з невеликим часовим розривом, використовують одні джерела, зображення або посилання, а потім передають аудиторію далі одним і тим самим ланцюгом, їх можна розглядати як елементи однієї інформаційної архітектури. Саме на такому принципі побудована Exposure Matrix EEAS, яка пов’язує цифрові канали з інфраструктурою та дозволяє враховувати навіть ті вузли, для яких прямої атрибуції поки недостатньо.

    Особливо показовим є приклад Portal Kombat. У 2024 році VIGINUM спочатку виявила 193 схожі інформаційні портали, а потім розширила мережу до 224 сайтів. Ці ресурси не створювали власної журналістики, вони масово перепубліковували матеріали російських і проросійських акаунтів, російських інформагентств та офіційних структур. Сайти відрізнялися назвами та цільовими аудиторіями, але були об’єднані однаковою моделлю роботи — автоматизацією публікацій, підбором джерел під конкретну територію та пошуковою оптимізацією. У результаті російський контент виглядав як безліч локальних інформаційних ресурсів.

    Розслідування не завжди закінчується виявленням спільної технічної інфраструктури. У продовженні дослідження Portal Kombat VIGINUM змогла пов’язати значну частину сайтів із російською компанією TigerWeb, зареєстрованою в Криму. При цьому французьке відомство не стверджувало, що встановило кінцевого оператора всієї мережі, технічний зв’язок із підрядником дозволив просунутися далі ланцюгом, але не автоматично відповів на питання про кінцевого замовника. Саме тут проходить межа між виявленням цифрової координації та атрибуцією операції.

    Тому найсильнішим доказом стає збіг кількох незалежних ліній. Час публікацій може показати координацію, повторювані зображення — спільне джерело матеріалів, технічні характеристики сайтів — зв’язок інфраструктури, а поведінка акаунтів — їхню функціональну роль усередині мережі. Якщо до цього додається зв’язок із уже відомою інфраструктурою, впевненість зростає. Якщо залишається лише схожий наратив, висновок має бути значно обережнішим. У європейській методології це принципово, цифрові сліди розглядаються як сукупність свідчень, а не як один «відбиток пальця», який автоматично приводить до конкретної держави.

    Саме тому відповідь на питання, чи можна визначити російську інформаційну операцію лише за цифровим слідом, не зводиться до простого «так» або «ні». За цифровим слідом часто можна відновити походження конкретного повідомлення, побачити координацію, знайти інфраструктуру, визначити послідовність поширення та пов’язати між собою на перший погляд незалежні майданчики. Але що далі розслідування відходить від початкового вузла, то важливішими стають додаткові докази. Іноді цифровий слід дозволяє встановити весь ланцюг поширення, але не дозволяє з достатньою впевненістю назвати людину або структуру, яка дала йому команду. Саме в цій зоні і виникає головна складність сучасної атрибуції, операцію може бути добре видно як мережу, але значно складніше — як конкретного замовника цієї мережі.

    І в цьому, мабуть, головна зміна російських інформаційних операцій останніх років. Їхня ефективність дедалі менше залежить від того, наскільки переконливо виглядає початковий фейк. Значно важливіше, скільки проміжних джерел встигне з’явитися між ним і кінцевим читачем. Якщо повідомлення пройшло через кілька сайтів, Telegram-каналів, локальних сторінок, коментарів і реальних користувачів, останній учасник ланцюга може взагалі не знати про його першоджерело. У цей момент цифровий слід зберігається, але початкове походження повідомлення вже не очевидне. Тому розслідувати доводиться не окрему публікацію, а весь маршрут, який вона пройшла.

     

  • Трамп заявив, що просив Зеленського «пригальмувати» з ударами по НПЗ Росії

    Трамп заявив, що просив Зеленського «пригальмувати» з ударами по НПЗ Росії

    Президент США Дональд Трамп заявив, що особисто попросив Володимира Зеленського зменшити інтенсивність ударів по російських нафтопереробних заводах. За версією американського президента, Зеленський нібито відповів, що Україна «ймовірно» так і зробить.

    Трамп пояснив своє прохання тим, що українські атаки на НПЗ РФ впливають на виробництво дизельного пального та можуть мати ширші наслідки для світового енергетичного ринку.

    Водночас важливий нюанс: пряма заява Зеленського про згоду припинити або суттєво скоротити удари по НПЗ публічно не оприлюднювалася. Наразі така відповідь відома лише зі слів Трампа. Офіс президента України окремого підтвердження цієї домовленості не публікував.

    Тема ударів по російській енергетичній інфраструктурі вже була однією з ключових у переговорах Зеленського і Трампа в Нью-Йорку. Перед зустріччю Reuters повідомляв, що український президент планував обговорити енергетичне перемир’я — взаємне припинення атак на енергетичні об’єкти Росії та України.

    Українська сторона раніше заявляла, що готова розглядати такий формат лише за умови взаємності. На тлі цього удари по російських НПЗ продовжувалися, а сама Росія не припиняла атак по українській енергетичній та цивільній інфраструктурі.

    Ефект українських атак уже відчутний у російській паливній галузі. Reuters повідомляв, що після удару 20 вересня Московський НПЗ зупинив переробку нафти через пошкодження двох основних установок. Ремонт, за оцінками джерел агентства, може тривати кілька тижнів.

    Паралельно Росія була змушена коригувати експорт дизпалива. За даними Reuters, Москва зберігала обмеження на поставки пального на зовнішні ринки, хоча окремі країни Центральної Азії продовжували отримувати дизель за міжурядовими угодами. Однією з причин тиску на внутрішній ринок агентство називало саме українські атаки на НПЗ.

    Ще 20 вересня після телефонної розмови з Трампом Зеленський заявляв, що серед тем майбутніх переговорів є деескалаційні кроки, енергетична безпека та завершення війни.

    Однак поки що немає публічно підтвердженої двосторонньої домовленості про повне припинення ударів по енергетичних об’єктах. Тому слова Трампа про те, що Зеленський погодився «пригальмувати», слід сприймати саме як переказ американського президента, а не як офіційно оголошене рішення Києва.

  • Спецпосланець Папи Римського прибув до Москви

    Спецпосланець Папи Римського прибув до Москви

    Спецпосланець Папи Римського кардинал Маттео Дзуппі прибув до Москви, де має продовжити гуманітарні переговори щодо наслідків війни Росії проти України. Очікується, що його зустрічі з представниками російської сторони триватимуть 28–30 вересня.

    Раніше російські державні медіа повідомляли, що Дзуппі планує зустрітися, зокрема, з радником Володимира Путіна з питань зовнішньої політики Юрієм Ушаковим. Основною темою переговорів мають стати гуманітарні питання, пов’язані з війною в Україні. Reuters підтверджував підготовку такого візиту ще 21 вересня.

    Сам Дзуппі називає головними напрямами своєї місії повернення українських дітей, обміни військовополоненими, возз’єднання родин та інші гуманітарні питання. Цей канал Ватикан підтримує ще з 2023 року, коли кардинал за дорученням тодішнього Папи Франциска відвідав Київ, Москву, Вашингтон і Пекін.

    За понтифікату Лева XIV місія продовжилася. У липні Дзуппі знову відвідав Україну, де зустрічався з українськими посадовцями, родичами полонених та відвідав табір «Захід-1», де утримуються полонені військові російської армії. Під час переговорів обговорювали повернення українських дітей, обміни полоненими, пошук зниклих безвісти та повернення цивільних.

    Особливу увагу Ватикан приділяє українським дітям, вивезеним до Росії. Святий Престол офіційно заявляв, що вони мають бути повернуті до своїх родин, а гуманітарна дипломатія Дзуппі залишається одним із каналів, через які Ватикан намагається сприяти цьому процесу.

    Раніше «Ненька інфо» вже писала про роль Ватикану в гуманітарному треку війни. Зокрема, видання повідомляло, що Дзуппі з 2023 року бере участь у контактах щодо повернення дітей, возз’єднання родин та питань військовополонених, а Москва ще на початку вересня підтверджувала готовність прийняти кардинала наприкінці місяця. Українські військовополонені у сучасній війні: між міжнародним правом, обмінами та цифровим пошуком — «Ненька інфо»

    Також «Ненька інфо» писала про липневі переговори президента Володимира Зеленського з представниками Святого Престолу. Тоді сторони окремо обговорювали повернення незаконно вивезених українських дітей і можливість подальшої участі Ватикану в гуманітарних та дипломатичних ініціативах. Ватикан готовий стати майданчиком для переговорів: Зеленський зробив важливу заяву після зустрічі з посланцем Папи — «Ненька інфо»

    Нинішній візит Дзуппі до Москви не означає початку окремих політичних мирних переговорів. Публічно підтверджений мандат кардинала насамперед стосується гуманітарних питань — дітей, полонених, цивільних і возз’єднання сімей. Саме цей напрям Ватикан намагається підтримувати незалежно від загального стану політичних переговорів між Україною та Росією.

  • Росія може не погодитися на паузу в ударах по енергетиці: що прогнозує ISW

    Росія може не погодитися на паузу в ударах по енергетиці: що прогнозує ISW

    Кремль може не погодитися на обмеження ударів по енергетичній інфраструктурі України щонайменше до завершення зимової кампанії 2026–2027 років. Таку оцінку оприлюднив Інститут вивчення війни (ISW), аналізуючи останні заяви Володимира Путіна та ситуацію на фронті.

    Аналітики звертають увагу, що 25 вересня Путін заявив, ніби Україна домагається припинення далекобійних ударів по енергетичних об’єктах, але водночас сказав, що Україна має «відчути» наслідки російських атак. На думку ISW, така риторика може свідчити про небажання Кремля відмовлятися від одного з головних інструментів тиску цієї зими.

    В ISW пов’язують це із ситуацією на полі бою. За оцінкою інституту, російські війська з березня 2026 року мають майже нульові чисті територіальні здобутки, тоді як українські сили проводили успішні контратаки на Куп’янському, Олександрівському та Лиманському напрямках. Аналітики припускають, що через це Кремль може дедалі більше покладатися саме на далекобійні удари, намагаючись посилити тиск на Україну поза фронтом.

    Окрему роль у цій стратегії ISW відводить новим реактивним дронам типу «Герань». У звіті зазначається, що Росія намагається масштабувати їх застосування, а вища швидкість таких безпілотників ускладнює перехоплення. Саме здатність України швидко наростити ефективні засоби протидії цим системам може суттєво вплинути на результат російської зимової ударної кампанії.

    Раніше «Ненька інфо» вже писала, що Росія різко нарощує виробництво реактивних дронів, а Володимир Зеленський заявив про плани РФ витратити у 2027 році близько $12 млрд на реактивні дрони та баражуючі боєприпаси. Це вписується в оцінку ISW про ставку Кремля на далекобійні удари взимку.

    Також «Ненька інфо» повідомляла про посилення ударів по дата-центрах, телекомунікаційній та іншій критичній інфраструктурі. ISW окремо зазначав, що з середини вересня Росія активніше атакує українські дата-центри та інтернет-інфраструктуру, намагаючись завдати шкоди економіці й цифровим сервісам.

    Ідея енергетичного перемир’я передбачає взаємне припинення ударів по енергетичних об’єктах України та Росії. Українська сторона неодноразово заявляла про готовність до такого формату за умови взаємності. Водночас ISW нагадує, що Путін раніше відхиляв подібні пропозиції.

    У підсумку аналітики не очікують значного прогресу в переговорах або суттєвих поступок Кремля до завершення російської зимової кампанії далекобійних ударів. Це саме оцінка ISW, а не підтверджене рішення російської влади.

  • «Нас попередили, але не сказали як»: у Сеулі уточнили претензії до Зеленського

    «Нас попередили, але не сказали як»: у Сеулі уточнили претензії до Зеленського

    Суперечка між Києвом і Сеулом навколо передачі Південній Кореї двох полонених військових із КНДР отримала новий поворот. Адміністрація президента Південної Кореї підтвердила, що Україна ще до виступу Володимира Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН повідомила Сеулу про можливу публічну згадку цієї історії. Водночас південнокорейська сторона стверджує, що не знала, як саме президент України сформулює заяву.

    Про це Korea JoongAng Daily повідомило з посиланням на високопоставленого представника адміністрації президента Південної Кореї.

    За його словами, українська сторона «заздалегідь повідомила» Сеулу про намір Зеленського порушити тему двох північнокорейських військовополонених і звернулася по розуміння ситуації.

    «Ми через дипломатичні канали знали про можливість того, що інформація щодо репатріації північнокорейських полонених може бути включена до виступу», — пояснив посадовець. Однак, за його словами, Південній Кореї не було зрозуміло, «як саме це питання буде сформульовано».

    Таким чином, нова заява дещо уточнює картину дипломатичної суперечки, яка виникла після виступу Зеленського на Генасамблеї ООН.

    Раніше президент Південної Кореї Лі Чже Мьон публічно заявив, що Київ порушив домовленість про конфіденційність, розповівши про передачу Сеулу двох військовослужбовців КНДР. Він назвав ситуацію «глибоко прикрою» та наголосив, що доля північнокорейських полонених є надзвичайно чутливим питанням для дипломатії, національної безпеки та ситуації на Корейському півострові.

    За версією Сеула, Південна Корея хотіла вирішити питання максимально швидко та без зайвого публічного розголосу.

    Представник адміністрації Лі Чже Мьона пояснив, що позиція уряду полягала в тихому врегулюванні ситуації, оскільки публічність могла створити додаткові політичні та безпекові ризики.

    Сеул стверджує, що сторони мали взаємне розуміння: передача двох військових повинна відбутися без публічного оголошення. Саме тому виступ Зеленського, за версією південнокорейської адміністрації, «дещо відійшов» від попереднього розуміння між сторонами.

    Але в Києві цю версію подій заперечують.

    Радник президента України з комунікацій Дмитро Литвин заявив, що домовленості, яка забороняла б українській стороні розповідати про передачу полонених, не існувало. В Офісі президента також заявили, що Україна не брала на себе зобов’язання приховувати сам факт переміщення військових КНДР до Південної Кореї.

    За інформацією РБК-Україна з посиланням на співрозмовника в Офісі президента, Київ виходить із позиції, що питання військовополонених має суспільне значення, зокрема тому, що українці мають право знати про подальшу долю людей, яких українські військові взяли в полон.

    Саме тут і виникає головна розбіжність між сторонами.

    Південна Корея говорить про домовленість щодо конфіденційності всієї операції. Українська сторона натомість стверджує, що не обіцяла приховувати сам факт передачі військових і не вважає заяву Зеленського порушенням домовленостей.

    При цьому тепер стало відомо, що Сеул усе ж був попереджений про можливу згадку цієї теми ще до виступу українського президента.

    Тобто суперечка фактично стосується не того, чи знала Південна Корея про намір Зеленського говорити про полонених, а того, наскільки детально сторони погодили межі публічного розкриття інформації.

    Сам Зеленський розповів про двох військових КНДР під час виступу на загальних дебатах 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Президент заявив, що Україна передала Південній Кореї двох північнокорейських військових, яких українські сили захопили в російській Курській області.

    Ці військовослужбовці потрапили в український полон ще у січні 2025 року.

    На той момент Київ повідомляв, що вони входили до підрозділів КНДР, які Росія залучила до бойових дій у Курській області.

    Питання їхньої подальшої долі від початку було непростим. Південна Корея вважає жителів КНДР громадянами Республіки Корея відповідно до власної конституційної системи та заявляє, що готова забезпечувати захист північнокорейцям, які добровільно хочуть переїхати на Південь.

    У липні 2026 року президенти Володимир Зеленський і Лі Чже Мьон уже обговорювали питання північнокорейських військовополонених під час двосторонньої зустрічі на полях саміту НАТО в Анкарі.

    За офіційним повідомленням адміністрації президента Південної Кореї, тоді сторони домовилися вирішувати долю полонених із повагою до їхньої власної волі, а також відповідно до міжнародного права та гуманітарних принципів.

    Саме добровільність була принциповою умовою.

    Раніше обидва полонені через інтерв’ю та передані послання висловлювали бажання переїхати до Південної Кореї. Після цього між Києвом та Сеулом тривали консультації щодо юридичної та практичної сторони їхнього переміщення.

    Ситуація має значно ширший геополітичний контекст.

    Північна Корея стала безпосереднім військовим партнером Росії у війні проти України. Пхеньян не лише передавав Москві боєприпаси та ракети, а й направив військовослужбовців до Росії, де вони брали участь у бойових діях проти українських сил.

    Саме тому історія двох полонених виходить далеко за межі звичайної процедури поводження з військовополоненими.

    Для Південної Кореї вона безпосередньо пов’язана з відносинами з Пхеньяном, безпекою Корейського півострова та внутрішньою політикою.

    «Ненька інфо» раніше детально розбирала дипломатичний конфлікт після заяви Зеленського. У матеріалі йшлося про претензії Сеула щодо конфіденційності та ризики, які південнокорейська сторона бачить у публічному обговоренні долі військових КНДР.

    Дипломатичний конфлікт навколо полонених КНДР — матеріал «Ненька інфо»

    Окремо «Ненька інфо» писала про ширший контекст відносин Києва й Сеула. Попри участь військових КНДР у війні на боці Росії, Південна Корея досі утримується від прямих поставок Україні летального озброєння та систем ППО, наголошуючи на внутрішніх правилах і збереженні переважно гуманітарної та нелетальної підтримки.

    Сеул сказав «ні» зброї для України: що стоїть за позицією Південної Кореї

    При цьому нинішня суперечка, судячи із заяв південнокорейської адміністрації, поки не повинна вплинути на допомогу Україні.

    Представник офісу президента Південної Кореї окремо заявив, що консультації щодо підтримки Києва є іншим питанням і не пов’язані безпосередньо зі скандалом навколо полонених. За його словами, допомога Україні надавалася раніше і продовжуватиметься.

    Це важливий сигнал на тлі різких публічних слів Лі Чже Мьона.

    Фактично станом на 27 вересня позиції сторін виглядають так: Сеул стверджує, що існувало взаємне розуміння про непублічний характер передачі військових, а заява Зеленського вийшла за межі цього розуміння. Київ заперечує наявність зобов’язання приховувати сам факт передачі. Водночас адміністрація президента Південної Кореї тепер підтвердила, що українська сторона попередила її заздалегідь, що тема полонених може прозвучати під час виступу Зеленського.

    Саме ця деталь робить історію значно складнішою, ніж початкові повідомлення про нібито абсолютно несподіване для Сеула розголошення.

    Наразі немає даних про розрив домовленостей щодо підтримки України або про погіршення офіційної співпраці між двома державами. Навпаки, південнокорейська сторона публічно відокремлює суперечку щодо конфіденційності від подальшої допомоги Києву.

    Водночас історія показує, наскільки чутливим для Сеула залишається будь-яке питання, пов’язане з громадянами КНДР, особливо коли воно одночасно зачіпає Пхеньян, Москву, війну проти України та внутрішню безпекову політику Південної Кореї.

  • Після місяців очікування — новий великий обмін

    Після місяців очікування — новий великий обмін

    Україна та Росія можуть уже найближчими днями провести новий масштабний обмін військовополоненими. Керівник Офісу Президента Кирило Буданов заявив, що позитивних новин щодо повернення українців із російської неволі варто очікувати «дуже швидко», а сам обмін, за його оцінкою, може відбутися вже протягом найближчого робочого тижня.

    Про це Буданов розповів у коментарі «Новини.LIVE». На запитання про перспективи наступного обміну він зазначив, що довго чекати, ймовірно, не доведеться.

    «Має бути взагалі дуже швидко, в найближчому. Я думаю, на тижні», — сказав керівник Офісу Президента.

    Таким чином, йдеться про тиждень, який починається 28 вересня. Водночас конкретної дати операції, кількості українців, яких планують повернути, а також категорій військовополонених Буданов не назвав.

    Це важливе уточнення, оскільки переговори щодо обмінів традиційно проходять у закритому режимі, а деталі часто не розголошують до моменту фактичного повернення людей. Причиною є не лише складність домовленостей із російською стороною, а й безпекові ризики для самих полонених.

    Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими підтверджував, що після останніх повернень робота над новими обмінами не зупинялася. Після обміну 19 серпня керівник Коордштабу та начальник ГУР Олег Іващенко заявляв, що переговорний процес продовжується, а державні структури вже працюють над наступними операціями з повернення українців.

    Саме 19 серпня відбувся один із останніх великих обмінів. За даними, наведеними в матеріалі ТСН, тоді додому повернули українських захисників, серед яких був військовослужбовець, що перебував у російській неволі ще з 2017 року.

    Незадовго після цього Буданов уже говорив, що Україна готується до ще одного масштабного повернення.

    «Ненька інфо» повідомляла, що після серпневих обмінів Буданов анонсував ще один великий етап, заявивши, що він має відбутися «дуже скоро». Тоді також ішлося про продовження звірки списків і переговорів із російською стороною.

    Читайте також: «Дуже скоро»: Україна та Росія готують новий масштабний обмін полоненими. Матеріал «Ненька інфо»

    Остання заява Буданова свідчить, що переговори могли перейти до етапу, на якому українська сторона вже очікує практичного результату. Водночас ані Офіс Президента, ані Координаційний штаб станом на ранок 27 вересня не оприлюднили списків людей, яких можуть повернути.

    Особливо чутливим залишається питання військовослужбовців, які тривалий час вважалися зниклими безвісти.

    Нещодавно стало відомо, що російська сторона підтвердила перебування у полоні ще 79 українських військових, які раніше мали статус зниклих безвісти. Ці дані були передані українській стороні у відповідь на запит щодо 1500 зниклих осіб.

    За інформацією уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, на цьому етапі Росія лише підтвердила факт перебування цих 79 військовослужбовців у полоні. Інформації про включення саме цих людей до наступного обміну немає.

    Питання формування обмінних списків залишається одним із найскладніших. На зустрічах із родинами військовополонених представники Координаційного штабу пояснювали критерії та принципи формування запитів на обмін, а також роботу з військовими, які зникли безвісти.

    Окрема увага приділяється українцям, які перебувають у російській неволі з 2014 року та перших місяців повномасштабного вторгнення у 2022 році. Родини таких військових регулярно порушують питання їхнього пріоритетного повернення під час зустрічей із представниками держави.

    У Координаційному штабі наголошують, що переговори про обміни є постійним і складним процесом. Українська сторона звинувачує Росію у використанні теми військовополонених для інформаційного та психологічного тиску на родини. У серпні Коордштаб заявляв про активізацію російської дезінформації навколо обмінів і закликав орієнтуватися лише на офіційну інформацію.

    Це вже не перший випадок у 2026 році, коли Буданов заздалегідь повідомляє про підготовку великого обміну.

    Навесні він говорив про переговори щодо повернення українців напередодні Великодня. «Ненька інфо» тоді повідомляла, що контакти між Україною та Росією з гуманітарного питання продовжувалися, хоча процес ускладнювали юридичні та технічні процедури.

    Читайте також: Україна продовжує контакти з РФ щодо обміну полоненими, новий етап можуть провести до Великодня — Буданов. Матеріал «Ненька інфо»

    У квітні «Ненька інфо» також писала про один із найбільш резонансних обмінів року, коли в Україну повернули 193 полонених. Особливістю тієї операції було те, що частина звільнених раніше не мала належного підтвердження свого перебування у російській неволі з боку Міжнародного комітету Червоного Хреста.

    Читайте також: Повернули тих, кого «не існувало»: Україна звільнила 193 полонених, яких не визнавав Червоний Хрест. Матеріал «Ненька інфо»

    Тема повернення полонених залишається одним із небагатьох напрямів, де Київ і Москва продовжують прямі або опосередковані контакти навіть на тлі бойових дій.

    При цьому сам переговорний процес значно ширший за обміни. На початку вересня Буданов заявляв, що подальші переговори щодо війни залежатимуть передусім від ситуації на полі бою, а серед питань, які обговорюються сторонами, називав безпеку чорноморського судноплавства та можливе зменшення кількості ударів по цивільних і критичних об’єктах.

    Однак гуманітарний трек — повернення військовополонених, цивільних заручників та пошук зниклих безвісти — продовжується окремо.

    У березні цього року указом президента було створено Координаційну раду з питань захисту прав ветеранів, родин загиблих захисників, полонених і зниклих безвісти. Очолив її Кирило Буданов. Завдання структури включає, зокрема, координацію державної політики щодо полонених та підтримку їхніх родин.

    Саме тому нинішня заява керівника Офісу Президента є одним із найбільш конкретних сигналів за останні тижні щодо можливого нового повернення українців.

    Утім, до офіційного повідомлення про завершення операції говорити про точну кількість звільнених чи конкретний склад групи зарано. Буданов окреслив лише орієнтовний часовий горизонт — найближчий тиждень.

    Якщо домовленості будуть реалізовані, це стане черговим етапом великої роботи з повернення військових і цивільних громадян України, які залишаються у російській неволі. Координаційний штаб наголошує, що переговорний процес триває постійно, а його головною метою залишається повернення кожного українця додому.