Позначка: українська мова

  • Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    В Україні презентували новий національний шрифт Zakon, який поступово використовуватимуть у державному діловодстві, офіційних документах, грамотах, дипломах та інших матеріалах державних установ. Його створили на основі української мистецької традиції, щоб замінити шрифти російського походження, які досі застосовують для оформлення окремих державних документів.

    Про це 29 жовтня повідомило Міністерство культури України. Презентація відбулася в Києві під час форуму до Дня української писемності та мови «Українська — мова вільних».

    Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    Новий шрифт став частиною ініціативи зі створення власного візуального стилю української держави. Йдеться не лише про зміну зовнішнього вигляду документів, а й про відновлення українських графічних традицій, які тривалий час залишалися поза широким використанням у державному діловодстві.

    У Міністерстві культури зазначили, що сьогодні в оформленні окремих офіційних документів, грамот і відзнак продовжують використовувати шрифти російського походження, зокрема Izhitsa та Petersburg.

    Також застосовують гарнітури, кирилічні версії яких розробляли російські дизайнери або компанії. Українські посадовці вважають, що держава повинна мати власне шрифтове рішення, яке відповідатиме національній культурній традиції.

    Основою Zakon стала спадщина шести українських митців: Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Якова Гніздовського, Роберта Лісовського, Василя Хоменка та Василя Чебаника.

    Розробники використали характерні риси українського літерництва, зокрема асиметричні зарубки, ромбоподібні крапки над літерами «і» та «ї», а також особливе оформлення знака над літерою «й», характерне для графічної традиції Георгія Нарбута.

    Водночас пропорції літер спираються на європейську традицію класичних антикв — шрифтів із зарубками, які широко використовують у книжковому друці та офіційних виданнях.

    Над створенням Zakon працювали четверо українських шрифтових дизайнерів: Олексій Чекаль, Геннадій Заречнюк, Дмитро Растворцев та Андрій Шевченко. Керівником проєкту став військовослужбовець Тарас Іщик.

    Новий шрифт розробили одразу в трьох гарнітурах, кожна з яких призначена для окремої сфери використання.

    Zakon Text стане основним варіантом для повсякденного державного діловодства. Його планують застосовувати під час підготовки офіційних листів, наказів, бланків та інших документів.

    Zakon Decor призначений для урочистого оформлення грамот, подяк, дипломів, державних відзнак та написів.

    Третя гарнітура — Zakon Letterpress — розроблена для друку оригіналів нормативно-правових актів Верховної Ради України.

    При цьому Zakon Text уже доступний для вільного використання. Натомість дві інші гарнітури матимуть закриті ліцензії, тому користуватися ними зможе лише визначене коло установ та організацій.

    Усі три гарнітури передбачають чотири накреслення: звичайне, курсивне, напівжирне та напівжирне курсивне.

    Важливо, що презентація нового шрифту не означає негайної обов’язкової заміни оформлення всіх державних документів.

    За словами віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики — міністерки культури Тетяни Бережної, наразі розпочинається етап тестування. Після його завершення уряд планує ухвалити необхідні нормативні акти для офіційного впровадження Zakon.

    На першому етапі державні установи випробовуватимуть Zakon Text у повсякденній роботі. Міністерство культури має надати їм файли шрифту та інструкції зі встановлення.

    За результатами використання збиратимуть відгуки, які дозволять розробникам усунути можливі недоліки й адаптувати гарнітуру до потреб документообігу.

    У відомстві також наголошують, що перехід здійснюватимуть поступово, без необхідності масово передруковувати чинні бланки, замінювати таблички чи витрачати додаткові бюджетні кошти на переоформлення вже виготовлених матеріалів.

    Ініціативу створення національного шрифту пов’язують із постановою Верховної Ради від січня 2026 року №4764-IX «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави».

    Проєкт реалізувало Міністерство культури України за підтримки Work.ua.

    Поява Zakon відбувається на тлі ширшої дискусії про використання шрифтів російського походження в українському дизайні.

    Зокрема, у 2026 році суспільний резонанс викликало оновлення дизайну напою «Живчик». Користувачі соціальних мереж звернули увагу на шрифтове оформлення, яке пов’язували з російською графічною традицією. Після критики виробник пообіцяв змінити відповідний елемент дизайну.

    Інша дискусія виникла довкола оформлення банкноти номіналом 2000 гривень із портретом Василя Стуса. Тоді дизайнер Богдан Гдаль звернув увагу на схожість напису з кирилічною адаптацією шрифту російської дизайнерки. Національний банк України згодом повідомив про намір змінити шрифтове оформлення.

    Такі ситуації посилили увагу до походження графічних елементів, які використовуються державними установами та українськими компаніями.

    У Міністерстві культури очікують, що Zakon допоможе сформувати впізнаваний український стиль офіційних документів і водночас зменшити залежність від іноземних шрифтових рішень.

    Ознайомитися з новою гарнітурою, завантажити доступну версію та залишити відгук можна на офіційному сайті Міністерства культури України.

    Таким чином, Україна вже презентувала власний національний шрифт, але його обов’язкове застосування в державному документообігу ще попереду. Спочатку Zakon пройде тестування, після чого уряд визначатиме порядок його подальшого впровадження.

  • Українська мова об’єднає пасажирів просто в дорозі: Укрзалізниця оголосила незвичайну акцію

    Українська мова об’єднає пасажирів просто в дорозі: Укрзалізниця оголосила незвичайну акцію

    В Україні Радіодиктант національної єдності цього року писатимуть не лише в школах, університетах та офісах, а й просто під час подорожі залізницею. 27 жовтня пасажири трьох швидкісних поїздів Інтерсіті зможуть долучитися до загальнонаціональної мовної акції, не перериваючи поїздки.

    Про це 26 жовтня повідомила Укрзалізниця на своїй сторінці у Facebook.

    До написання Радіодиктанту долучаться пасажири поїздів №732 Київ — Дніпро, №722 Київ — Харків та №725 Харків — Київ. Початок запланований на 11:00, одночасно з учасниками в інших містах України та за кордоном.

    У компанії зазначили, що проведення Радіодиктанту безпосередньо у вагонах уже стало доброю традицією. Пасажирам пропонують заздалегідь підготувати ручки та аркуші паперу. Якщо необхідного приладдя не буде під рукою, допомогти обіцяють стюарди.

    Таким чином, звичайна поїздка перетвориться на частину масштабної події, яка щороку об’єднує українців незалежно від їхнього місцеперебування.

    Цьогорічний Радіодиктант стане вже 27-м. Його традиційно проводять у День української писемності та мови, який відзначають 27 жовтня.

    Автором тексту став письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь, який після початку повномасштабного вторгнення приєднався до Сил оборони України. Він відомий своїми поетичними та прозовими творами, присвяченими, зокрема, досвіду війни.

    Текст цьогорічного диктанту має назву «Лист, який не закінчується».

    Особливістю Радіодиктанту-2026 стане те, що вперше в історії проєкту його читатимуть одразу двоє людей. Цю місію довірили вчителю української мови та літератури Артуру Пройдакову і співачці, громадській діячці та волонтерці Даші Астаф’євій.

    Організатори наголошують, що головна мета Радіодиктанту полягає не в перевірці знань чи пошуку помилок. Насамперед це символічна акція, покликана об’єднати українців навколо рідної мови та нагадати про важливість її збереження.

    Долучитися до написання зможуть усі охочі. Трансляцію забезпечить Суспільне Мовлення на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура, в ефірі телеканалу «Суспільне Культура», на YouTube та цифрових платформах.

    Для пасажирів Інтерсіті ця подія стане можливістю відчути себе частиною великої української спільноти навіть у дорозі. У різних вагонах і на різних маршрутах люди одночасно писатимуть один текст, демонструючи, що українська мова здатна об’єднувати незалежно від відстані.

  • Пишеш українською — отримуєш російською: мовна омбудсменка висунула претензії Google

    Пишеш українською — отримуєш російською: мовна омбудсменка висунула претензії Google

    Українські військовослужбовці та ветерани поскаржилися на роботу пошукової системи Google, яка в окремих випадках пропонує російськомовні результати навіть тоді, коли користувач формулює запит українською. Проблема дійшла до уповноваженої із захисту державної мови Олени Івановської, яка повідомила про офіційне звернення до головного офісу американської технологічної компанії.

    Про це Івановська розповіла в інтерв’ю виданню «Цензор.НЕТ», опублікованому 23 жовтня 2026 року.

    За її словами, питання присутності української мови в цифровому середовищі порушили ветерани та військові, які перебувають на передовій.

    Вони звернули увагу на ситуації, коли пошуковик показує російськомовні сторінки на запити українською. Одним із можливих чинників такої поведінки називають географічне розташування користувача.

    Івановська підтвердила, що її офіс уже направив офіційний лист до штаб-квартири Google з проханням перевірити коректність роботи алгоритмів пошукової видачі.

    Водночас дата надсилання звернення не уточнюється. Також наразі невідомо, чи отримала українська сторона відповідь від компанії.

    Ситуація порушує ширше питання: наскільки повноцінно українська мова представлена в глобальному цифровому середовищі.

    Адже для користувача важливо не лише мати можливість написати запит рідною мовою, а й отримати відповідну інформацію без необхідності переходити на іншу.

    Особливого значення це питання набуло під час повномасштабної війни, коли українська мова стала важливою складовою суспільної самоідентифікації та інформаційної безпеки.

    При цьому варто розрізняти дві речі: скарги на російськомовну видачу та технічно підтверджену помилку алгоритмів.

    Пошукові системи можуть враховувати одночасно кілька чинників, зокрема мову запиту, налаштування користувача, географічне розташування та релевантність знайдених сторінок.

    Тому сам факт появи російськомовного результату не дозволяє встановити, який саме механізм спричинив його відображення.

    Незалежних технічних висновків щодо роботи Google в конкретних випадках, описаних військовослужбовцями, наразі немає.

    Проте Олена Івановська переконана, що питання виходить далеко за межі одного пошукового сервісу.

    На її думку, Україні необхідно системно інвестувати в розвиток української мови в цифрових технологіях, особливо з огляду на поширення штучного інтелекту.

    Одним із пріоритетних завдань омбудсменка назвала створення повного Державного електронного тезауруса української мови.

    Такий ресурс має охоплювати словоформи, діалектні особливості та інші елементи мовної системи.

    Передбачається, що структуровані мовні дані можуть бути корисними для підготовки та вдосконалення великих мовних моделей — технологій, на яких ґрунтується робота сучасних генеративних систем штучного інтелекту.

    За словами Івановської, її інституція вже надає рекомендації державним органам і науковим установам, зокрема Національній академії наук України.

    Вона послалася на статтю 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що визначає статус і завдання мовного омбудсмена.

    Питання розвитку українськомовних технологій уже перебуває в полі зору держави.

    Зокрема, раніше «Ненька інфо» повідомляла про підготовку національної моделі штучного інтелекту, адаптованої до української мови та національного контексту.

    У Міністерстві цифрової трансформації планували отримати першу тестову версію такої моделі до кінця 2026 року.

    У матеріалі зазначалося, що технологічною основою розробки обрали Gemma 3 від Google, а до реалізації проєкту залучений «Київстар».

    Йдеться про окремий напрям цифрового розвитку, який не слід плутати з алгоритмами пошукової видачі Google.

    Однак обидві теми демонструють потребу в якісних українськомовних даних та технологічній інфраструктурі.

    В інтерв’ю Івановська також застерегла, що без системної підтримки української мови в цифровому просторі держава ризикує послабити її позиції серед молодого покоління, для якого інтернет є одним із головних джерел інформації.

    Таким чином, звернення до Google стало лише одним із напрямів роботи мовної омбудсменки.

    Поки що компанія публічно не оголосила про зміну пошукових алгоритмів у відповідь на цей лист. Невідомо також, які саме технічні рішення можуть запропонувати для покращення українськомовної видачі.

    Водночас порушене військовослужбовцями питання привернуло увагу до ширшої проблеми: розвитку української мови не лише в освіті, культурі та державному управлінні, а й у пошукових системах та технологіях штучного інтелекту.

  • Від Playboy до Радіодиктанту: чому українці знову сваряться через свято єдності

    Від Playboy до Радіодиктанту: чому українці знову сваряться через свято єдності

    До Радіодиктанту національної єдності залишилося лише два дні, але навколо головного мовного флешмобу країни вже розгорівся скандал. Цього року приводом для суперечок стала Даша Астаф’єва, яку організатори запросили читати текст разом із відомим учителем української мови Артуром Пройдаковим. Частина користувачів соцмереж розкритикувала вибір співачки через її минуле в модельному бізнесі, тоді як інші підтримали артистку та нагадали про її волонтерську діяльність.

    Радіодиктант національної єдності відбудеться 27 жовтня об 11:00. Цьогоріч текст під назвою «Лист, який не закінчується» написав письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь.

    Уперше в історії акції диктант читатимуть двоє людей — педагог Артур Пройдаков і громадська діячка Даша Астаф’єва. Про це офіційно повідомило Суспільне Мовлення.

    Оголошення кандидатури Астаф’євої викликало неоднозначну реакцію. Деякі користувачі почали згадувати її фотосесії для журналу Playboy, ставлячи під сумнів доречність участі колишньої моделі в загальнонаціональній освітній акції.

    Сама артистка відреагувала на критику з іронією. Вона звернула увагу на суперечливість закидів: одні коментатори критикують її за модельне минуле, інші — за зовнішність або вік.

    Водночас прихильники Астаф’євої нагадують, що останніми роками вона активно займається волонтерством, бере участь у благодійних ініціативах і розвиває культурні проєкти.

    У коментарі виданню «Люкс ФМ» Астаф’єва та Пройдаков наголосили, що Радіодиктант передусім має об’єднувати людей, а не перетворюватися на змагання за оцінки.

    Цікаво, що подібні суперечки супроводжують Радіодиктант уже багато років.

    Протягом тривалого часу його тексти створював і читав мовознавець Олександр Авраменко. Попри професійний досвід, він також отримував критичні зауваження.

    Учасники скаржилися на складні речення, велику кількість розділових знаків і незвичні для повсякденного мовлення наголоси.

    Авраменко пояснював, що орієнтується на словникові норми, а не на власні мовні вподобання.

    У 2021 році текст «Слідом за пам’яттю» написав і прочитав письменник Юрій Андрухович. Після трансляції частина учасників скаржилася, що автор читав надто швидко, через що вони не встигали записувати почуте.

    Водночас у 2022 році Радіодиктант викликав зовсім інші емоції.

    Текст «Твій дім» письменниці Ірини Цілик прочитала акторка Ада Роговцева. Її виконання справило сильне враження на слухачів, а ведучий Роман Коляда не стримав сліз під час трансляції.

    У 2023 році текст Катерини Калитко читав актор Олексій Гнатковський. Його переважно хвалили за розмірений темп та виразну дикцію, хоча деякі учасники знову говорили про складність пунктуації.

    Наступного року справжню хвилю жартів спровокував текст Оксани Забужко «Магія голосу».

    Радіодиктант читав поет і військовослужбовець Павло Вишебаба. Українці обговорювали довгі речення письменниці, численні тире та малознайомі слова.

    Особливо активно жартували над словом «брехунець» — так називали дротовий радіоприймач.

    Проте найбільш резонансним за останні роки став Радіодиктант-2025.

    Текст «Треба жити!» написала Євгенія Кузнєцова, а прочитала народна артистка України Наталія Сумська.

    Частина слухачів розкритикувала темп читання та інтонацію акторки. Дехто зізнавався, що фізично не встигав записувати речення.

    У соцмережах активно обговорювали складні діалектні слова, зокрема «лелітки», «пітятко» та «кия́хи».

    Особливо гучною стала реакція львів’янки Христини Гоянюк, яка бере участь у Радіодиктанті від самого початку його проведення.

    Під час прямого ефіру вона різко розкритикувала і текст, і манеру читання. Ситуація викликала додаткову суперечку після того, як ведучий перервав її виступ.

    Нинішній Радіодиктант обіцяє відрізнятися від попередніх не лише участю двох читців.

    Автор тексту Артур Дронь розповів, що прагнув створити особисту й емоційну розповідь, яка нагадуватиме відверту розмову з близькою людиною.

    За словами письменника, текст не міститиме навмисно ускладнених архаїзмів чи діалектизмів.

    Організатори також наголошують: мета Радіодиктанту полягає не в перевірці грамотності як такій, а в об’єднанні українців незалежно від місця проживання, віку чи рівня знання мови.

    Попри щорічні суперечки, інтерес до акції залишається високим. У 2025 році учасники надіслали на перевірку понад 11 тисяч робіт, зокрема з-за кордону.

    Цьогоріч долучитися до Радіодиктанту можна буде через Українське Радіо, Радіо Культура, телеканал «Суспільне Культура», YouTube та застосунок «Дія».

    Чи стане участь Даші Астаф’євої та Артура Пройдакова приводом для нових дискусій після трансляції, покаже вже 27 жовтня. Однак історія Радіодиктанту свідчить, що навіть суперечки навколо текстів і читців не заважають українцям щороку повертатися до цієї традиції.

  • Квиток російською і вистава без української: на одеські «Маски» склали новий протокол

    Квиток російською і вистава без української: на одеські «Маски» склали новий протокол

    Одеська комік-трупа «Маски» знову стала фігурантом справи про можливе порушення мовного законодавства. Цього разу приводом став документ для входу на виставу, надрукований російською мовою. Про це повідомило видання «Одеське життя».

    Скаргу подавав один із відвідувачів театру. Він сфотографував документ і передав матеріали представниці Уповноваженого із захисту державної мови в Одеській області Анні Неруш.

    У театрі заявили, що йдеться нібито не про квиток, а про запрошення для пільгових категорій глядачів. Представники «Масок» також звернули увагу, що на ньому не вказано рік друку, а такі запрошення могли зберігатися тривалий час.

    Однак ці аргументи не переконали представницю мовного омбудсмена. За її словами, реквізити документа відповідають визначенню вхідного квитка. Крім того, стаття 23 Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» поширюється не лише на квитки, а й на інші інформаційні матеріали про культурні заходи. Закон прямо передбачає, що оголошення, афіші, інформаційні матеріали та вхідні квитки мають виготовлятися державною мовою.

    Рік використання документа, за даними видання, допоміг встановити сам скаржник. Він повідомив, що придбав його саме у 2026 році. Також чоловік заявив, що вистава нібито проходила переважно російською мовою, через що він залишив зал до її завершення. Це наразі є його свідченням у межах розгляду скарги.

    Мовне законодавство передбачає, що культурно-мистецькі та розважальні заходи в Україні проводяться державною мовою, хоча використання інших мов допускається у визначених законом випадках, зокрема коли це виправдано художнім задумом. Для державних і комунальних театрів вистави іншою мовою мають супроводжуватися перекладом українською.

    Для «Масок» це вже не перший подібний випадок. За даними «Одеського життя», раніше щодо театру вже складали протоколи через порушення мовного законодавства, а у березні повідомлялося про штрафи на загальну суму 17 тисяч гривень.

    Тепер новий епізод з квитком має отримати окрему правову оцінку.

  • За українську мову, книжку чи прапор — переслідування: як живуть люди в окупації

    За українську мову, книжку чи прапор — переслідування: як живуть люди в окупації

    На окупованих Росією територіях звичайні для мирного життя речі — українська мова, книжки, прапори, шкільні підручники чи навіть старі фотографії — можуть стати приводом для обшуку, допиту або переслідування. Через страх люди змушені приховувати все, що може вказувати на їхній зв’язок з Україною.

    Особливо вразливими в таких умовах опинилися українські вчителі. У матеріалі «Української правди» описані історії трьох педагогинь із Луганщини та Херсонщини, які після окупації були змушені буквально ховати частину власного життя.

    Одна з них, директорка школи Світлана, забрала з подвір’я навчального закладу синьо-жовтий прапор, по якому вже проїхала російська військова техніка. Спочатку вона просто сховала його вдома, але після обшуків і погроз родина вирішила закопати прапор у землю — у скляній банці між будинком і погребом.

    Інша вчителька, Наталя з Херсонщини, до окупації викладала історію України. Після приходу російських військ вона почала свідомо змінювати зовнішність і поведінку, щоб не привертати уваги: перестала говорити українською в публічних місцях, не проявляла активності в соцмережах і намагалася виглядати максимально непомітно. Підручники з історії України вона спочатку ховала в шафі, потім у сараї, підвалі, а частину матеріалів закопувала подалі від будинку.

    Попри ризик, Наталя таємно продовжувала проводити онлайн-уроки української історії для своїх учнів. Після кожного заняття вона видаляла платформу, через яку працювала, щоб під час перевірки не залишалося слідів.

    Ще одна педагогиня, Олександра з Луганщини, мала вдома бібліотеку з понад тисячі книжок. Після того як у сусідній громаді затримали вчителя, вона почала ховати українську літературу за рядами російської класики. Під час обшуків російські військові перевіряли книжкові полиці, шукали прапори та звинувачували її в «нацизмі». Після цього частину українських книжок, прапорці та інші речі вона вночі спалила в котлі, аби вони не стали приводом для нового переслідування.

    Після виїзду з окупації жінка ще довго бачила сни, в яких повертається додому і боїться випадково заговорити українською. Водночас, попри втрату частини бібліотеки, вона поступово знову почала купувати книжки у новому місці проживання.

    Подібні історії не є поодинокими. За даними моніторингової місії ООН з прав людини, на окупованих територіях фіксувалася системна політика нав’язування російської ідентичності та придушення проявів української. В освітній сфері вчителів змушували переходити на російські програми, викладати російською мовою та використовувати матеріали, які виправдовують російське вторгнення. Українську літературу, зокрема книжки про Голодомор та історію України, вилучали як «екстремістську» або «націоналістичну».

    Freedom House у звіті «Свобода у світі – 2026» оцінив окуповані території України лише в 1 бал зі 100 за рівнем політичних і громадянських свобод. Для порівняння, підконтрольна Україні територія отримала 51 бал зі 100.

    Правозахисники також фіксували випадки, коли люди в окупації переходили на російську мову лише через присутність поруч російських військових, а українські прапори та символи приховували через ризик допитів і покарання.

    У результаті речі, які до війни були частиною повсякденного життя — книжка на полиці, прапор у школі чи українська мова вдома, — для багатьох людей в окупації перетворилися на потенційний доказ «нелояльності». Саме тому частина українців змушена була ховати, закопувати або знищувати власні речі лише для того, щоб зменшити ризик переслідувань.

  • «В окопах не ділилися за мовою»: Луценко зробив гучну заяву про російськомовних українців

    «В окопах не ділилися за мовою»: Луценко зробив гучну заяву про російськомовних українців

    Колишній генеральний прокурор України, ексміністр внутрішніх справ і військовослужбовець Юрій Луценко виступив проти цькування громадян через використання російської мови та закликав не перетворювати мовне питання на нову лінію внутрішнього конфлікту. За його словами, досвід війни показав, що на фронті українських військових об’єднувала насамперед боротьба за незалежність держави, а не мова, якою вони спілкувалися в побуті.

    Про це Луценко заявив в інтерв’ю програмі «Власть vs Влащенко». Політик наголосив, що вважає неприйнятними ситуації, коли громадян України принижують, переслідують або тим більше застосовують до них силу через те, що вони говорять російською.

    Особливо різко він висловився про випадки, коли мовні конфлікти стосуються родин військовослужбовців або дітей. На його думку, суспільство повинно однозначно засуджувати агресивну поведінку, незалежно від того, якими мотивами її пояснюють.

    Луценко заявив, що в Україні існує невелика група людей, які, за його оцінкою, використовують мовне питання для власної популярності, політичної кар’єри або активності в соціальних мережах. Саме такі прояви він закликав суспільство «пригасити», наголошуючи, що пошук внутрішніх ворогів під час війни може лише послаблювати державу.

    При цьому колишній генпрокурор не виступив проти посилення позицій української мови. Навпаки, він заявив, що Україна має поступово ставати фактично україномовною, а громадяни повинні володіти державною мовою. Водночас, на його думку, такий процес не повинен будуватися на приниженні або примусі в побутовому спілкуванні.

    «Мені не подобається війна проти російськомовних в Україні. Війна проти інакодумців в Україні», — заявив Луценко.

    Він окремо наголосив, що зовсім інше ставлення має бути до людей, які працюють на Росію, заперечують українську державність або допомагають ворогу. За його словами, шпигуни, агенти впливу та особи, які ведуть антиукраїнську діяльність, повинні відповідати за законом. Однак сама російська мова, на його переконання, не може автоматично бути доказом нелояльності державі.

    Луценко запропонував розглядати мовну трансформацію України як довгостроковий процес. На його думку, першим етапом має бути реальна двомовність значної частини дорослого населення — тобто здатність людини, яка звикла говорити російською, щонайменше розуміти українську та за необхідності переходити на неї.

    Наступне покоління, вважає він, завдяки освіті, родині та державній політиці вже має переважно користуватися українською.

    Такий підхід частково перегукується і з чинним українським законодавством. Конституція визначає українську єдиною державною мовою та зобов’язує державу забезпечувати її всебічний розвиток і функціонування. Водночас стаття 10 Конституції також гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України.

    Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який залишається чинним у редакції від 27 червня 2026 року, встановлює обов’язковість української у визначених публічних сферах — органах влади, освіті, обслуговуванні, низці публічних заходів та інших передбачених законом ситуаціях. Водночас його дія прямо не поширюється на приватне спілкування та здійснення релігійних обрядів.

    Одна з центральних тез Луценка стосувалася саме фронтового досвіду.

    Колишній генпрокурор заявив, що хотів би почути від майбутнього президента України чіткий сигнал: російськомовні громадяни, які захищали країну, не є менш патріотичними чи менш заслуженими, ніж україномовні.

    За його словами, під час війни військові не поділяли одне одного за мовою чи політичними симпатіями.

    «В окопах війни за незалежність України солдати не ділилися на українську та російську мову, не ділилися на кандидатів, за яких вони голосували», — заявив Луценко.

    На його переконання, саме здатність людей із різними поглядами, походженням та мовними звичками об’єднатися навколо захисту держави стала однією з причин, через які Росії не вдалося зруйнувати українську оборону.

    Цікаво, що схожу позицію щодо фронтового середовища Луценко висловлював і раніше. Ще під час служби він розповідав «Главкому», що серед військових мовні відмінності фактично не були важливим критерієм поділу. За його словами, на фронті «мова не розділяє», так само як релігія, партійність, вік чи матеріальний статус. Головним критерієм для бійців було те, чи людина справді виконує свою роботу і воює.

    У розмовах про службу в районі Бахмута Луценко також згадував російськомовних військовослужбовців, які демонстрували виразну українську ідентичність. Він описував фронтову атмосферу як середовище, де люди значно менше звертають увагу на такі відмінності, ніж у політичних або соціальних дискусіях у тилу.

    Водночас позиція Луценка не означає підтримки надання російській мові статусу другої державної. Ще задовго до повномасштабної війни він публічно виступав проти такого сценарію. Зокрема, у 2009 році Луценко називав голосування за статус другої державної мови принципово неприйнятним для себе.

    Тобто нинішня його теза полягає радше в розмежуванні двох питань: зміцнення української як єдиної державної мови та ставлення до громадян, які у приватному житті продовжують говорити російською.

    За словами Луценка, російськомовний військовий, який воює за Україну, не може вважатися менш українським лише через мову спілкування.

    «Російськомовні солдати не менші герої, ніж україномовні», — наголосив він, додавши, що людські якості та ставлення до країни не визначаються автоматично мовою.

    Заява Луценка пролунала на тлі постійної дискусії про мовну політику під час війни. Після повномасштабного вторгнення Росії позиції української мови в суспільстві суттєво посилилися, а мільйони громадян добровільно перейшли на неї у повсякденному житті. Водночас мовне питання періодично стає причиною резонансних конфліктів — особливо коли суперечки виходять за межі дискусії та переходять у публічне приниження чи фізичну агресію.

    Саме цього сценарію, судячи із заяв Луценка, він закликає уникати.

    На його думку, Україна повинна одночасно продовжувати системну українізацію публічного простору, забезпечувати знання державної мови і не допустити появи внутрішньої ворожнечі між громадянами, які разом протистоять Росії.

    Ключовим аргументом Луценка залишається досвід війни: люди з різних регіонів, різними політичними поглядами та мовними звичками опинилися в одних підрозділах і разом захищали країну.

    «Росія не змогла розбити нашу оборону, тому що вона була єдиною, незважаючи на різність кожного з нас», — підсумував політик.

    На переконання Луценка, після війни саме ця єдність має стати одним із головних принципів внутрішньої політики України — без відмови від української як єдиної державної, але й без перетворення мови побутового спілкування на критерій патріотизму.

  • “Українською вона говорить”: у Мілані водійка Bolt влаштувала скандал через мову пасажирок

    “Українською вона говорить”: у Мілані водійка Bolt влаштувала скандал через мову пасажирок

    У Мілані стався мовний скандал за участю водійки сервісу Bolt, яка після завершення поїздки почала ображати українок через те, що вони спілкувалися між собою українською мовою. Компанія вже відреагувала на інцидент, перепросила пасажирок та пообіцяла провести ретельну перевірку обставин події.

    Про випадок розповіла користувачка Threads Анна Данилюк. За її словами, під час подорожі до Італії вона разом із подругами скористалася послугами Bolt. Щойно дівчата сіли до автомобіля, водійка, яка була підписана в застосунку як Tanja, звернулася до них російською мовою. Анна відповіла українською, після чого жодного спілкування з водійкою більше не було. Пасажирки лише розмовляли між собою українською протягом поїздки.

    Після прибуття до місця призначення дівчата подякували водійці українською мовою. Саме після цього, за словами Анни, жінка почала агресивно реагувати та вигукувати образи на адресу пасажирок.

    На опублікованому відео зафіксовано лише частину конфлікту. На записі чути, як водійка нецензурно висловлюється, демонструє непристойні жести та заявляє, що її “бісить”, коли українці розмовляють рідною мовою. За словами авторки допису, до початку запису пролунало ще більше образливих висловлювань.

    Анна зазначила, що найбільше її вразило не лише агресивне ставлення, а й те, що подібну поведінку дозволила собі людина, яка працює у сфері обслуговування.

    “На відео лише невеликий фрагмент того, що сталося. До цього було дуже багато образливих слів і жестів. Ми були в шоці. Найбільше засмучує, що у 2026 році людина, яка працює у сфері обслуговування, дозволяє собі таке ставлення до пасажирів лише через мову, якою вони спілкуються”, – написала дівчина.

    Після публікації історії в коментарях відгукнулася ще одна українка – лікарка-ортодонтка Галина Круглицька. Вона повідомила, що впізнала водійку та мала з нею неприємний досвід ще рік тому під час поїздки через сервіс Uber.

    За словами Галини, водійка також звернулася до неї російською мовою та поцікавилася, звідки вони. Після відповіді, що пасажири не розмовляють російською, атмосфера в автомобілі стала напруженою. Тоді відкритого конфлікту не виникло, однак жінка зазначила, що поведінка водійки вже тоді викликала підозри, а нинішній інцидент лише підтвердив її враження.

    На ситуацію оперативно відреагували в компанії Bolt. Представники сервісу назвали поведінку водійки абсолютно неприйнятною, попросили постраждалу звернутися до служби підтримки із деталями інциденту та запевнили, що проведуть внутрішнє розслідування.

    У компанії наголосили, що подібні випадки суперечать стандартам сервісу та не повинні залишатися без належної реакції. Водночас остаточні результати перевірки поки що не оприлюднені.

    Подія викликала широкий резонанс у соцмережах, де користувачі закликали сервіс дати принципову оцінку діям водійки та забезпечити безпечне й недискримінаційне ставлення до всіх пасажирів незалежно від їхньої національності чи мови спілкування.

  • У Києві вчительку оштрафували на 3400 грн через мультфільм російською мовою

    У Києві вчительку оштрафували на 3400 грн через мультфільм російською мовою

    Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська наклала адміністративний штраф на вчительку одного з київських ліцеїв, яка під час уроку продемонструвала учням першого класу фрагмент мультфільму зі звуковим супроводом російською мовою. Педагогиню визнали винною у порушенні вимог мовного законодавства, а сума штрафу склала 3400 гривень.

    Про ухвалене рішення 21 липня повідомив Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови. Зазначається, що підставою для відкриття провадження стало звернення батька одного з першокласників, який є ветераном російсько-української війни. За його словами, під час навчального заняття вчителька використала мультфільм із російськомовною аудіодоріжкою. Після перевірки цих обставин уповноважений орган склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про накладення штрафу. Як уточнили в офісі мовного омбудсмана, педагогиня добровільно сплатила його в день винесення постанови.

    У повідомленні не уточнюються назва навчального закладу, дата проведення уроку, а також який саме мультфільм демонструвався дітям. Також не повідомляється, чи використовувався російськомовний фрагмент як навчальний матеріал або лише як допоміжний елемент під час заняття.

    Представник Уповноваженого із захисту державної мови Ігор Спірідонов наголосив, що використання російської мови в освітньому процесі суперечить вимогам законодавства.

    «Використання мови держави-агресора, зокрема в освіті, є грубим та неприпустимим порушенням законодавства. Учні першого класу не повинні захищати свої мовні права від дорослих. Це обов’язок закладу освіти, адміністрації та педагогічних працівників — забезпечити освітній процес державною мовою», — заявив Спірідонов.

    Випадок став одним із перших публічно оголошених рішень нової мовної омбудсманки Олени Івановської після її призначення на посаду. Саме Секретаріат Уповноваженого уповноважений розглядати звернення громадян щодо можливих порушень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», проводити перевірки та, у разі встановлення порушень, складати адміністративні протоколи.

    Відповідальність за порушення мовного законодавства передбачена статтею 188-52 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вона встановлює санкції за невиконання законних вимог Уповноваженого або порушення порядку застосування державної мови у випадках, коли її використання є обов’язковим. Для окремих категорій порушень закон також передбачає можливість винесення попередження, якщо правопорушення вчинене вперше та не має системного характеру.

    Освітня сфера належить до тих галузей, де закон прямо визначає українську як мову навчального процесу. Відповідно до статті 21 Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Водночас закон не забороняє вивчення іноземних мов або використання окремих матеріалів у межах відповідних навчальних програм, якщо це передбачено законодавством.

    У цьому випадку, як зазначили в офісі мовного омбудсмана, йшлося саме про демонстрацію мультфільму російською мовою під час уроку для учнів першого класу, що було розцінено як порушення мовного режиму освітнього процесу.

    Питання використання російської мови в українських школах набуло особливої актуальності після початку повномасштабного вторгнення Росії. Багато закладів освіти відмовилися від російськомовних матеріалів, книжок та навчального контенту, а окремі місцеві ради ухвалили рішення про обмеження використання російськомовного культурного продукту у публічному просторі.

    Зокрема, на початку червня Полтавська міська рада підтримала рішення про заборону публічного використання російськомовного культурного продукту на території громади. Воно стосується, зокрема, музичного супроводу у громадських місцях, проведення культурних заходів та інших випадків, визначених місцевими нормативними актами.

    Останніми роками кількість звернень громадян до мовного омбудсмана щодо можливих порушень мовного законодавства залишається високою. Найчастіше вони стосуються сфери обслуговування, освіти, вебсайтів, реклами та діяльності органів влади. Після отримання звернення Секретаріат Уповноваженого проводить перевірку, за результатами якої може винести попередження або скласти адміністративний протокол.

    Водночас кожна справа розглядається індивідуально, а рішення ухвалюються з урахуванням усіх встановлених обставин. Сам факт накладення штрафу не означає автоматичного застосування аналогічної санкції у всіх схожих випадках.

    Секретаріат мовного омбудсмана не повідомив, чи оскаржуватиме вчителька постанову про накладення штрафу. Також відсутня інформація про реакцію адміністрації ліцею або можливі дисциплінарні заходи щодо педагогині.

    Рішення вже викликало активне обговорення у суспільстві. Одні вважають його логічним наслідком чинного законодавства, яке вимагає використання державної мови під час освітнього процесу, інші закликають враховувати конкретні обставини справи та пропорційність адміністративного покарання. Водночас офіційна позиція Уповноваженого залишається незмінною: українська мова є обов’язковою мовою навчання у закладах освіти, а її використання має забезпечуватися всіма учасниками освітнього процесу.

  • У Польщі чоловік напав на 15-річного українця через українську мову

    У Польщі чоловік напав на 15-річного українця через українську мову

    У польському місті Плоцьк стався напад на 15-річного українця через те, що він розмовляв українською мовою. За словами потерпілого, незнайомий чоловік спочатку зробив йому зауваження, а потім застосував фізичну силу. Правоохоронці вже розпочали розслідування інциденту та встановлюють особу нападника. Про це повідомляє польський телеканал TVP Warszawa.

    Інцидент стався в автобусі маршруту №3. Підліток розповів, що він разом із подругою спілкувався українською мовою, коли до них підійшов невідомий чоловік. За словами хлопця, незнайомець заявив, що на території Польщі вони повинні розмовляти виключно польською.

    «Він просто сказав нам, що в Польщі ми маємо розмовляти польською», — розповів 15-річний українець.

    Після цього, за словами потерпілого, чоловік почав поводитися агресивно. Спочатку він ударив підлітка долонею, а коли автобус зупинився і водій відчинив двері, силоміць виштовхнув із салону хлопця та його подругу.

    «Він поводився дуже агресивно, постійно лаявся, виштовхував нас з автобуса», — повідомив підліток.

    Після інциденту мати хлопця Наталія Мельник зізналася, що тепер постійно хвилюється за безпеку свого сина. За її словами, подія змусила її почуватися незахищеною навіть під час повсякденного життя.

    «Я не почуваюся в безпеці у Плоцьку. Боюся розмовляти своєю мовою, справді боюся», — сказала жінка.

    Вона також зазначила, що після нападу переживає щоразу, коли син не відповідає на телефонні дзвінки.

    «Коли я зараз дзвоню йому, а він не бере трубку з першого разу, я вже на нервах, нормально працювати не можу», — додала мати підлітка.

    За фактом інциденту районна прокуратура Плоцька відкрила розслідування. Як повідомив прокурор Марцін Поліцевич, слідчі вже допитали законного представника неповнолітнього та свідка події. Наразі тривають заходи зі встановлення особи чоловіка, який напав на українських підлітків. Після завершення першочергових слідчих дій буде ухвалено рішення щодо можливого висунення йому обвинувачень.

    Інцидент стався на тлі зміни суспільних настроїв у Польщі щодо українських біженців. За даними останнього опитування Центру дослідження громадської думки (CBOS), 54% поляків вважають, що підтримка українців є надмірною. Це перший випадок за всю історію проведення таких досліджень, коли кількість противників прийому українських біженців перевищила кількість прихильників. Водночас окремі випадки агресії не відображають ставлення всього польського суспільства, а правоохоронні органи країни продовжують розслідувати подібні інциденти та притягувати винних до відповідальності.