Golosnovinua.com

Позначка: Українська правда

  • Ткач поїхав до Відня шукати Кравченка і сам опинився під вартою

    Ткач поїхав до Відня шукати Кравченка і сам опинився під вартою

    Михайло Ткач їхав до Австрії із завданням знайти колишнього генпрокурора Руслана Кравченка, який після виїзду з України опинився в центрі розслідування «Української правди» про його перебування у Відні. Судячи з усього, журналісту вдалося вийти на нього, однак увечері 8 жовтня в австрійській столиці затримали самого Ткача. Станом на ранок 9 жовтня причин затримання так і не назвали. Український консул уже поспілкувався з журналістом, але його не відпустили. В «Українській правді» вважають затримання незаконним і вимагають від австрійської сторони пояснити його причини. Оператор Ярослав Бондаренко, який перебував разом із Ткачем, також перестав виходити на зв’язок.

    За інформацією джерела, знайомого з підготовкою поїздки, Ткач вирушив до Австрії саме для того, щоб особисто знайти Кравченка. Судячи з усього, йому це вдалося. Водночас публічного підтвердження зустрічі поки немає. Залишається нез’ясованим і те, чи пов’язане затримання журналіста з роботою знімальної групи.

    Ця поїздка стала продовженням розслідування, опублікованого 23 вересня. Тоді Ткач з’ясував, що Руслан Кравченко та його дружина Олександра зареєстровані в австрійському реєстрі місця проживання за адресою Jordangasse 7/12 у першому районі Відня, неподалік від площі Штефансплац. Однак квартира №12 за цією адресою — не звичайне житло, а офіс CS Corporate Services GmbH, яка надає послуги з реєстрації компаній та юридичних адрес. Там само зареєстровані десятки інших юридичних осіб. Тобто офіційна адреса у Відні є, але встановити за нею фактичне місце проживання значно складніше.

    Сам Кравченко залишив Україну ще до офіційного звільнення з посади генпрокурора. Його відставка припала на період операції НАБУ та САП «Карфаген», у межах якої антикорупційні органи розслідують імовірну систему прикриття нелегальних кол-центрів усередині Офісу генпрокурора. За версією слідства, одним з учасників схеми був співробітник відомства Сергій Кропива, відомий як «Канцлер», а за ним стояв неназваний «Шеф». ЗМІ пов’язували цю фігуру з Кравченком. Сам він заперечував причетність до схеми. Публічно НАБУ не повідомляло йому про підозру.

    Після відставки Кравченко залишив посаду генпрокурора, а згодом — і органи прокуратури. Наприкінці вересня його також вивели зі складу РНБО. Тим часом розслідування «Української правди» привернуло увагу до його реєстрації у Відні: обидва з подружжя вказані в реєстрі за адресою компанії, яка надає юридичні адреси.

    У вересневому матеріалі Ткач окремо звертав увагу на складнощі з екстрадицією з Австрії українських фігурантів корупційних справ. Сама адреса в реєстрі не підтверджує, де людина перебуває насправді. Тому можлива особиста зустріч із Кравченком мала б інше значення, йшлося б уже не лише про документи, а й про підтвердження його присутності в Австрії.

    Поки невідомо, чи вдалося Ткачу зустрітися з колишнім генпрокурором і чи має це стосунок до затримання. Австрійська поліція не назвала його причин. МЗС України підтвердило, що посольство запросило пояснення, а консул отримав доступ до журналіста. Де перебуває оператор Ярослав Бондаренко, досі незрозуміло.

    Тепер усе залежить від пояснень австрійської сторони. Якщо затримання пов’язане з обставинами зйомки, йдеться про можливі претензії до роботи журналістів. Якщо ж воно стосується спроби знайти Кравченка, ця історія набуває іншого масштабу. Поки Ткач залишається під вартою, а офіційних пояснень причин його затримання немає.

  • Після «Карфагена» — Відень: журналісти знайшли Кравченка в Австрії

    Після «Карфагена» — Відень: журналісти знайшли Кравченка в Австрії

    Колишнього генерального прокурора Руслана Кравченка, який після виїзду з України у службове відрядження не повернувся до Києва, журналісти знайшли в Австрії. За даними розслідування Михайла Ткача для «Української правди», Кравченко разом із дружиною Олександрою нещодавно з’явився в австрійському Центральному реєстрі реєстрації місця проживання — Zentrales Melderegister, або ZMR. У документах обом вказали одну й ту саму основну адресу у Відні.

    Історія виглядає особливо показово на тлі того, як Кравченко залишав Україну. У ніч проти 14 вересня він перетнув кордон через пункт пропуску Шегині. За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, ексгенпрокурор їхав Mercedes V-Class разом із водієм, який займається міжнародними пасажирськими перевезеннями. Журналісти стверджують, що авіаквитків із Польщі Кравченко не купував, тож до кінцевої точки маршруту він міг добиратися автомобілем.

    Формально виїзд пояснювали п’ятиденним відрядженням до Франції. За даними медіа, наказ Кравченко підписав собі сам ще 13 вересня, коли залишався генеральним прокурором. Офіційним приводом називалася участь у заходах Парламентської асамблеї Ради Європи, однак у ПАРЄ журналістам повідомляли, що його участь у відповідному засіданні програмою не передбачалась. Термін відрядження завершився 18 вересня, але 21 вересня на роботу Кравченко вже не вийшов.

    За кілька годин до перетину кордону Кравченко оприлюднив відеозвернення, в якому заявив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. НАБУ та САП публічно відкинули претензії Кравченка і називали його дії продовженням конфлікту навколо антикорупційних органів. При цьому важлива юридична деталь: станом на момент появи нинішнього розслідування сам Кравченко не мав публічно підтвердженого статусу підозрюваного у справі «Карфаген». Reuters також зазначав, що Кравченку обвинувачення не висували, а сам він заперечував будь-яку причетність до ймовірного прикриття шахрайських колцентрів.

    15 вересня президент Володимир Зеленський офіційно звільнив Руслана Кравченка з посади генерального прокурора. Відповідний указ №932/2026 містить лише формулювання про звільнення. За день до цього президент окремим указом відсторонив його від посади.

    «Ненька інфо» ще 14 вересня писала про обставини його нічного виїзду: Нічна втеча на службовому авто: генпрокурор Кравченко виїхав з України після гучних звинувачень проти керівництва НАБУ та САП

    Тоді ж навколо Кравченка вже активно циркулювала версія про те, що кінцевою точкою маршруту може стати саме Австрія. «Ненька інфо» окремо писала про припущення депутатки Вікторії Сюмар щодо можливого оформлення притулку в Австрії, однак на той момент незалежного підтвердження цього не було. Сам Кравченко про намір просити притулок публічно не повідомляв, і австрійська влада також не оголошувала про отримання відповідної заяви.

    Тепер з’явився значно конкретніший слід — австрійський реєстр.

    За даними УП, поточним основним місцем проживання Руслана та Олександри Кравченків у ZMR зазначено Jordangasse 7/12 у першому районі Відня, тобто фактично в історичному центрі міста. Саме ці довідки журналісти називають головним доказом того, що подружжя перебуває або принаймні реєструє свою присутність у столиці Австрії.

    Після «Карфагена» — Відень: журналісти знайшли Кравченка в Австрії Після «Карфагена» — Відень: журналісти знайшли Кравченка в Австрії

    Але найцікавіша деталь з’явилася після перевірки самої адреси.

    Як з’ясувала «Українська правда», квартира №12 за Jordangasse 7 — це не звичайне житлове приміщення, а офіс компанії CS Corporate Services GmbH. Компанія надає послуги з доміциляції, тобто реєстрації юридичних адрес для компаній, секретарського й управлінського обслуговування, а також продажу вже готових зареєстрованих компаній. За цією ж адресою значаться десятки різних юридичних осіб.

    Саме через це журналісти ставлять питання, чи є вказана адреса реальним місцем проживання Кравченків.

    УП припускає, що використання такої адреси могло дозволити не розкривати фактичне місце проживання подружжя у Відні. Водночас це саме версія журналістів: публічних пояснень Кравченка щодо реєстрації за цією адресою наразі немає, так само немає рішення австрійських органів про будь-яке порушення ним місцевого законодавства.

    Олександра Кравченко виїхала з України ще раніше за чоловіка — 12 вересня. За даними джерел УП, вона пішки перетнула кордон із Молдовою через Паланку, а наступного дня виїхала через молдовсько-румунський кордон на Mercedes. Журналісти також не виявили інформації про придбання нею авіаквитків, через що припускають, що до Австрії вона могла доїхати автомобілем.

    Таким чином, маршрути подружжя були різними, але, за даними австрійського реєстру, зрештою вони опинилися в одному місті.

    Уся ця історія відбувається на тлі масштабної операції НАБУ і САП «Карфаген», пов’язаної з ймовірним прикриттям шахрайських колцентрів окремими посадовцями Офісу генерального прокурора.

    «Ненька інфо» детально писала про оприлюднені антикорупційними органами матеріали: Операція «Карфаген»: НАБУ та САП оприлюднили плівки у справі про «кришування» шахрайських колцентрів посадовцями ОГП

    Сам Кравченко після розголосу публічно заперечував причетність до можливого прикриття незаконних колцентрів. Згадки про нього в чужих розмовах, за його позицією, не доводять участі в будь-якому злочині. Цю обставину важливо враховувати, оскільки матеріали журналістських розслідувань і оперативні записи не є обвинувальним вироком.

    Окремий резонанс викликало майно родини Кравченка. «Ненька інфо» раніше писала про будинок у Козині та 6,5 млн грн доходів дружини ексгенпрокурора, які аналізував Центр протидії корупції на тлі справи «Карфаген».

    Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Ще раніше «Ненька інфо» повідомляла, що навколо Кравченка могли готуватися жорсткі кроки у відповідь на дії НАБУ і САП, зокрема йшлося про повідомлення ЗМІ щодо можливого стеження за представниками антикорупційних структур. І ці твердження також залишалися журналістською інформацією, а не встановленими судом фактами.

    Окремої обережності потребує тема можливої екстрадиції.

    У матеріалі УП Австрія описується як складна юрисдикція для повернення українських фігурантів. Але говорити, що Австрія взагалі не видає підозрюваних Україні, було б неточно. Австрія та Україна є сторонами Європейської конвенції про видачу, а австрійські суди розглядають українські запити індивідуально. Наприклад, у 2025 році ДБР повідомляло, що австрійський суд мав розглядати питання про екстрадицію колишнього генерала СБУ в Україну.

    Водночас практика справді показує, що такі процедури можуть бути складними і тривалими. Найвідоміший приклад — Дмитро Фірташ, чию екстрадицію до США австрійський апеляційний суд остаточно заблокував у 2025 році після багаторічного процесу. Це, однак, не означає, що аналогічне рішення автоматично буде ухвалено в будь-якій іншій справі.

    А у випадку Кравченка питання екстрадиції наразі взагалі передчасне: для цього потрібні відповідні процесуальні рішення в Україні, міжнародний запит і окремий розгляд австрійською стороною. Публічно підтвердженої підозри Кравченку в «Карфагені» станом на цей момент немає.

    Отже, нові дані дозволяють говорити про кілька встановлених речей. Кравченко залишив Україну 14 вересня, офіційно був звільнений із посади 15 вересня, до Києва після завершення заявленого відрядження не повернувся, а в австрійському реєстрі з’явилася його реєстрація разом із дружиною у Відні. Адреса, яку вони зазначили як основне місце проживання, веде до офісу компанії, що спеціалізується на корпоративному сервісі.

    Історія, яка починалася як п’ятиденне службове відрядження до Франції, тепер перетворилася на значно більший політико-правовий сюжет: колишнього генпрокурора шукають уже не в Парижі, а слід його документів веде просто до центру Відня.

  • Одразу після звільнення Федорова: Єрмак відвідав командний пункт Сирського — що відбувається

    Одразу після звільнення Федорова: Єрмак відвідав командний пункт Сирського — що відбувається

    Андрій Єрмак увечері 16 липня відвідав пункт управління головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського в одній з прифронтових областей. Про це повідомила «Українська правда» з посиланням на власні джерела серед військових та правоохоронців. За інформацією співрозмовників видання, зустріч відбулася вже після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони та на тлі його гучного публічного конфлікту з головнокомандувачем ЗСУ.

    Деталі самої зустрічі наразі залишаються невідомими. Джерела не розкрили ні її тривалості, ні тем, які обговорювалися під час візиту. Також відсутні офіційні коментарі від Андрія Єрмака або Генерального штабу. «Українська правда» повідомила, що звернулася до Єрмака за коментарем та направила офіційний запит Олександру Сирському, однак на момент публікації відповіді не було.

    Поява інформації про поїздку Єрмака викликала підвищену увагу через політичний контекст останніх днів. За кілька годин до цього президент Володимир Зеленський оголосив про кадрові зміни в Міністерстві оборони після відкритого конфлікту між тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Зеленський визнав, що співпраця між двома керівниками фактично зайшла у глухий кут, а суперечності негативно впливали на роботу оборонного сектору.

    Сам Михайло Федоров після відставки заявив, що неодноразово пропонував президенту змінити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. На його думку, такі кадрові рішення були необхідні для переходу до сучаснішої моделі ведення війни, розвитку технологічних рішень та активнішого застосування асиметричних засобів боротьби проти Росії. Федоров стверджував, що практично всі ініціативи Міністерства оборони щодо реформування армії стикалися із системним спротивом військового командування.

    У відповідь на ці заяви Сирський не вступав у публічну полеміку. Він лише зазначив, що сподівається на подальшу роботу Федорова в українській команді та подякував йому за зроблене. Водночас президент Зеленський підтвердив, що між міністром оборони та головнокомандувачем існували серйозні розбіжності щодо управління військом, мобілізації та вирішення проблем на фронті.

    За даними джерел «Української правди», саме конфлікт між Федоровим і Сирським став однією з головних причин рішення президента про кадрові зміни. Зеленський підкреслив, що в умовах війни Міністерство оборони та Генеральний штаб повинні працювати як єдина система, а постійне протистояння між двома центрами ухвалення рішень є неприйнятним.

    Відставка Федорова спричинила помітний суспільний резонанс. У Києві та низці інших міст України відбулися акції на його підтримку. Учасники протестів закликали президента повернути Федорова на посаду та не змінювати курс на цифровізацію армії й розвиток сучасних технологій. За інформацією міжнародних агентств, звільнення одного з найпопулярніших урядовців стало причиною найбільших внутрішньополітичних протестів за останній час.

    На цьому тлі візит Єрмака до Сирського став предметом активного обговорення. Водночас жодних підтверджених даних про зміст переговорів наразі немає. Будь-які припущення щодо ухвалення кадрових рішень, обговорення ситуації навколо Федорова чи майбутнього керівництва ЗСУ залишаються непідтвердженими.

    Варто зазначити, що повідомлення стосується лише самого факту поїздки, який, за даними «Української правди», підтвердили джерела серед військових та правоохоронців. Інформації про те, чи були присутні інші посадовці, скільки тривала зустріч і які рішення могли бути ухвалені, наразі немає.

    Паралельно президент Зеленський продовжив формування нового складу уряду. Він повідомив про намір запропонувати Верховній Раді кандидатуру Євгенія Хмари на посаду міністра оборони, а до ухвалення відповідного рішення Хмара виконуватиме обов’язки очільника оборонного відомства. Таким чином, кадрові зміни відбуваються одночасно із пошуком нової моделі взаємодії між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

    На цей момент офіційних заяв щодо візиту Єрмака до командного пункту Сирського не оприлюднено, а тому його мета та результати залишаються невідомими. Єдиним підтвердженим фактом є сам візит, про який повідомили джерела «Української правди», тоді як будь-які інші версії або припущення наразі не підтверджені.

  • “По-хорошому треба міняти обох”: що Зеленський сказав депутатам про Федорова і Сирського

    “По-хорошому треба міняти обох”: що Зеленський сказав депутатам про Федорова і Сирського

    Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала одним із найрезонансніших кадрових рішень останніх місяців. Хоча офіційно президент Володимир Зеленський пояснював необхідність оновлення уряду комплексними змінами, джерела у фракції «Слуга народу» стверджують, що ключовою причиною стало тривале протистояння між Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Саме цей конфлікт, за словами співрозмовників, президент більше не вважав можливим залишати без розв’язання.

    За інформацією «Української правди», остаточне рішення було озвучене під час закритої зустрічі президента з депутатами фракції «Слуга народу», яка відбулася після формування нового складу уряду. За словами одного з народних депутатів, Зеленському було непросто повідомляти про відставку людини, яка багато років входила до його найближчої команди. Співрозмовник видання розповів, що президент близько десяти хвилин добирав слова, намагаючись пояснити логіку свого рішення, і було помітно, що воно далося йому непросто.

    Попри те, що депутати заздалегідь знали більшість кандидатур нового Кабінету Міністрів, саме доля Михайла Федорова стала головною інтригою зустрічі. За даними джерел, президент пояснив, що системний конфлікт між Міністерством оборони та Генеральним штабом фактично паралізував ефективну взаємодію двох ключових структур, відповідальних за ведення війни.

    За словами співрозмовників «Української правди», Зеленський описував ситуацію як зіткнення двох абсолютно різних підходів до управління обороною країни. Один із депутатів переказав слова президента про те, що Федоров прагнув максимально цифровізувати всі процеси, побудувати систему навколо сучасних технологій, автоматизації та нових моделей управління. Натомість військове керівництво, за словами президента, наполягало насамперед на оперативному забезпеченні конкретних бойових потреб та швидкому реагуванні на запити командування.

    Джерела також стверджують, що суперечки виходили далеко за межі звичайних робочих дискусій. Один зі співрозмовників видання навів приклад, який, за його словами, озвучував президент. За цією версією, Сирський звертався до глави держави зі скаргами, що Міністерство оборони не забезпечує проведення окремих операцій необхідними ресурсами. У відповідь Федоров наполягав, що фінансування та техніка були виділені, однак використовуються неефективно або не за тим призначенням, для якого планувалися. Подібні суперечки, за словами джерел, повторювалися неодноразово.

    Саме тому, як стверджують учасники зустрічі, Зеленський сказав депутатам, що не може допустити ситуації, коли Міністерство оборони та Генеральний штаб фактично конфліктують між собою під час повномасштабної війни. За словами співрозмовників, президент навіть зазначив, що за ідеальних умов слід було б змінювати обох керівників одночасно, однак зробити це зараз він не може. Цю заяву також підтверджують джерела, на які посилається «Українська правда».

    Окрім конфлікту із Сирським, Зеленський, за даними джерел, назвав ще одну важливу причину кадрового рішення — відсутність очікуваних результатів у реформуванні системи мобілізації. За словами співрозмовників, президент наголосив, що саме ця сфера потребує негайного впорядкування. У зв’язку з цим він пояснив депутатам, що кандидат на посаду нового міністра оборони Ігор Клименко має значний досвід організації роботи силових структур і, на його думку, здатний ефективніше налагодити процес комплектування української армії. Подібну інформацію також підтверджують джерела РБК-Україна.

    За інформацією джерел, президент також звернув увагу на можливі майбутні виклики безпеці країни. Один із депутатів переказав слова Зеленського про те, що Україні необхідно максимально швидко впорядкувати питання мобілізації, адже ситуація на фронті може ускладнитися будь-якої миті, зокрема у разі нових масштабних рішень Росії щодо збільшення чисельності своїх військ.

    У великому матеріалі «Української правди» також зазначається, що конфлікт навколо Міністерства оборони був ширшим, ніж лише особисті розбіжності між Федоровим та Сирським. За даними видання, міністр проводив масштабні кадрові зміни, реформував систему закупівель, переводив частину процесів на відкриті тендери, ініціював аудит оборонних контрактів та намагався змінити підходи до планування забезпечення армії. Саме ці кроки викликали опір частини військового керівництва та інших груп впливу, пов’язаних із оборонною сферою. Водночас ці твердження базуються на інформації джерел видання, а не на офіційних висновках державних органів.

    Сам Михайло Федоров після оголошення про завершення роботи на посаді подякував своїй команді та заявив, що продовжить працювати заради перемоги України. Він підбив підсумки своєї діяльності, зазначивши, що за час роботи вдалося реалізувати низку технологічних реформ, однак не всі заплановані зміни були завершені. Федоров також наголосив, що має намір і надалі працювати над розвитком інноваційних рішень для держави та сектору безпеки, хоча новий формат його діяльності поки офіційно не оголошено.

    За інформацією джерел у «Слузі народу», попри відставку з посади міністра оборони, Федоров не залишає президентську команду. Очікується, що його майбутня роль стане відомою найближчим часом. Офіційно Банкова поки не повідомляла про нове призначення ексміністра.

    Рішення про зміну керівництва Міністерства оборони, за версією джерел, стало результатом поєднання кількох факторів: тривалого конфлікту між міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ, різних підходів до управління військовою сферою, необхідності реформування системи мобілізації та загального переформатування уряду. Водночас значна частина цих деталей ґрунтується на повідомленнях джерел, наведених «Українською правдою», і не підтверджувалася офіційними заявами президента чи Офісу президента.

  • НАБУ шукає, Монако приймає: журналісти знайшли Іванющенка на Лазуровому березі

    НАБУ шукає, Монако приймає: журналісти знайшли Іванющенка на Лазуровому березі

    Колишній народний депутат від нині забороненої “Партії регіонів” Юрій Іванющенко, якого Національне антикорупційне бюро України у 2025 році оголосило в розшук, продовжує перебувати у Монако. Журналісти “Української правди” зафіксували його на території готельного комплексу Monte-Carlo Bay під час підготовки нового розслідування “Батальйон Монако 4”.

    За даними УП, знімальна група побачила Іванющенка у внутрішньому дворі елітного готельного комплексу, де він зустрічався зі своїм бізнес-партнером Іваном Аврамовим. Журналісти зазначають, що Іванющенко є одним із небагатьох близьких соратників експрезидента-втікача Віктора Януковича, якому понад десять років вдається уникати українського правосуддя і водночас вести комфортне життя на Лазуровому березі.

    Іванющенко вже не вперше потрапляє в об’єктиви журналістів у Монако. Раніше “Українська правда” фіксувала його там у 2023 році, а тепер він знову з’явився у новому випуску серії розслідувань про українських політиків, бізнесменів і фігурантів кримінальних проваджень, які під час великої війни перебувають у дорогих європейських локаціях.

    Юрій Іванющенко був народним депутатом кількох скликань і входив до політичної орбіти Віктора Януковича. У політичних та медійних колах його багато років називали одним із найвпливовіших представників оточення колишнього президента. Після Революції гідності ім’я Іванющенка неодноразово фігурувало в журналістських розслідуваннях, судових спорах і кримінальних провадженнях, однак реальної відповідальності в Україні він досі уникнув.

    У вересні 2025 року НАБУ оголосило Іванющенка в розшук у справі про ймовірну легалізацію 18 гектарів державної землі на понад 160 млн грн. За версією слідства, йдеться про земельні ділянки, пов’язані з ринком “Столичний” під Києвом. У справі також фігурували інші особи, серед яких забудовниця Владислава Молчанова, колишній керівник Київського обласного управління Держгеокадастру Микола Терещенко та ще кілька підозрюваних.

    Слідство інкримінує фігурантам незаконні оборудки з державною землею та легалізацію майна. За даними медіа з посиланням на НАБУ, йдеться про схему із заволодіння земельним масивом, зміною цільового призначення ділянок і подальшою передачею їх підконтрольним структурам. Розпорядження земельним масивом було зупинене арештом, накладеним за клопотанням прокурорів САП.

    У 2026 році справа отримала новий розвиток. У березні НАБУ звернулося до президента України та Служби безпеки України з проханням ініціювати санкції щодо Іванющенка як одного з підозрюваних у справі “Столичного”. Однак СБУ у відповіді від 22 квітня заявила, що запит НАБУ “не містить достатніх відомостей про завдання Іванющенком шкоди національній безпеці”. Водночас у відомстві додали, що готові повторно розглянути пропозиції щодо санкцій у разі їх доопрацювання.

    Саме ця деталь викликала особливий резонанс після появи нових кадрів із Монако. На тлі того, що НАБУ оголосило Іванющенка в розшук, а антикорупційні органи наполягають на притягненні його до відповідальності, експолітик фактично продовжує жити у країні, яка давно стала символом “запасного аеродрому” для українських еліт.

    За даними проєкту “ВАКС вирішив” від Transparency International Ukraine, справа щодо 18 гектарів землі ринку “Столичний” перебуває у провадженні антикорупційної системи. У червні 2026 року Апеляційна палата ВАКС заочно заарештувала екснардепа Іванющенка в межах цієї справи.

    Попри це, його місце перебування, як показує розслідування УП, не виглядає таємницею для журналістів. Знімальна група змогла зафіксувати його у відкритому просторі готельного комплексу Monte-Carlo Bay, що лише посилило питання до ефективності міжнародного розшуку та механізмів притягнення до відповідальності фігурантів гучних українських справ.

    Розслідування “Батальйон Монако 4” стало продовженням серії матеріалів “Української правди”, перша частина якої вийшла ще у липні 2022 року. Тоді журналісти показували українських бізнесменів, політиків та їхніх родичів, які під час повномасштабної війни перебували на Лазуровому березі. Нова частина зосереджена, зокрема, на фігурантах операції “Мідас” та інших особах, які опинилися поза Україною після антикорупційних розслідувань.

    Поява Іванющенка у Монако вкотре підсвітила проблему, яку українське суспільство обговорює роками: частина колишніх впливових політиків і бізнесменів, пов’язаних із режимом Януковича або великими корупційними справами, досі перебуває за кордоном і фактично недосяжна для українського правосуддя. При цьому їхні справи роками рухаються між слідством, судами, санкційними ініціативами та бюрократичними відповідями різних державних органів.

    Наразі офіційної реакції Іванющенка на нове розслідування УП немає. Також невідомо, чи стане поява відео з Монако підставою для нових дій із боку українських правоохоронних органів або дипломатичних процедур щодо його розшуку й можливої екстрадиції.

  • Як Олег Татаров пов’язаний з фігурантами справи “Мідас” Олександром Цукерманом та Тимуром Міндічем

    Як Олег Татаров пов’язаний з фігурантами справи “Мідас” Олександром Цукерманом та Тимуром Міндічем

    Як повідомляє журналіст Володимир Бондаренко, заступник керівника ОП Олег Татаров допоміг  фігуранту справи “Мідас” Олександру Цукерману переоформити яхт-клуб Трухановому острові.

    Нагадаємо, 02.05.2026 нардеп Олексій Гончаренко запостив роздруківки плівок Міндіча про те як людина на ім’я “Цибульський В.В.” розмовляє с помічниками Олександра  Цукермана – Лесею Устименко та Ігорем Фурсенко.

    Пізніше, 08.05.2026 в третій частині плівок Міндіча журналіст УП Михайло Ткач продекламував запис від 26.10.2025 на якому людина на ім’я “Володимир Цибульський” розповідає що він має відвезти свого шефа Олександра Цукермана через прикордонний пункт перетину Паланка в аеропорт Відня до ранку 27.10.2026

    За інформацією Володимира Бондаренко, на обох записах мова йде про помічника-водія Олександра Цукермана – Цибульського Володимира Валентиновича 1967 року народження.

    “Навпроти Іллінської церкви на Трухановому острові стоїть яхт-клуб, яким володіє фірма ТОВ “СВІТ ПРИРОДИ” якою володів екс-нардеп Немировський, який декілька років намагався продати яхт-клуб за $3 млн, але там тяганина з судів.

    І от 16.04.2025 власником ТОВ “СВІТ ПРИРОДИ” стала фірма West House s.r.o. (Словакія) бенефіціаром якої записаний Євген Петров (Австрія) тоді ж 16.04.2025  директором ТОВ “СВІТ ПРИРОДИ” від нового власника стала Малахова Олена Миколаївна (1959 р н, Харцизьк).

    Малахова також є керівником та засновником ТОВ “ЮФ “ЮВЕНТА УКРАЇНА” разом з нею засновники: ГОЛОВКО НАТАЛЯ ОЛЕГІВНА та ГУБСЬКИЙ РУСЛАН ВІКТОРОВИЧ, які офіційно пов’язані з АО “КРЕДЕНС” (раніше “ТАТАРОВ ФАРИННИК ГОЛОВКО”) це фірма Олега Татарова.

    08.05.2025 директором ТОВ “СВІТ ПРИРОДИ” замість Малахової став Цибульський – помічник-водій Цукермана, фірма West House s.r.o. так і залишається власником ТОВ “СВІТ ПРИРОДИ” і яхт-клубу.

    Тобто довірені особи Татарова викупили яхт-клуб і перевели його на водія Цукермана (Міндіча)” – зазначив Володимир Бондаренко.

  • Омелян відреагував на підозру ДБР: заявив про поранення в ЗСУ та політичне переслідування

    Омелян відреагував на підозру ДБР: заявив про поранення в ЗСУ та політичне переслідування

    Колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян відреагував на повідомлення про підозру, оголошену йому Державним бюро розслідувань, заявивши, що вважає справу політично мотивованою та не погоджується з висунутими звинуваченнями. Він також стверджує, що проходив службу в Збройних силах України, був поранений і звільнений у 2025 році у зв’язку з отриманими травмами. Про свою позицію Омелян повідомив у дописі на Facebook.

    За словами ексміністра, він добровільно приєднався до лав Збройних сил України 24 лютого 2022 року — у перший день повномасштабного вторгнення Росії. Він стверджує, що не обіймав жодних командних посад, не просив привілеїв, звань або нагород і проходив службу нарівні з іншими військовими. Також він заявив, що брав участь у забезпеченні підрозділів необхідною технікою та спорядженням, зокрема транспортом, дронами та бронезасобами.

    Омелян описує свою службу як активну участь у бойових діях і логістичному забезпеченні. За його словами, він неодноразово перебував «на передовій» і виконував завдання у різних регіонах України. У своїх публічних заявах він також наголосив, що під час служби не відмовлявся від виконання обов’язків і діяв на рівні з іншими військовослужбовцями підрозділу.

    Окремо ексміністр повідомив, що в серпні 2024 року отримав поранення внаслідок російського удару — за його словами, на позицію підрозділу, де він перебував, було скинуто дві керовані авіабомби (КАБ). Після цього, як стверджує Омелян, він проходив лікування та реабілітацію.

    За його словами, у 2025 році він був звільнений із лав Збройних сил України через отримані поранення та стан здоров’я. Він наголошує, що саме ці обставини виключають будь-які звинувачення у нібито ухиленні від військової служби.

    Коментуючи підозру, оголошену ДБР, Омелян заявив, що не розуміє її змісту та вважає її продовженням політичного тиску. Він підкреслив, що аналогічні кримінальні провадження щодо нього, на його думку, мають політичний характер і не ґрунтуються на об’єктивних фактах.

    У своїх емоційних заявах ексміністр також зазначив, що планував певний час перебувати з родиною за кордоном і допомагати Україні з-за меж країни, однак розвиток ситуації змусив його переглянути ці плани. Він заявив про намір повернутися до активнішої політичної діяльності та публічно коментувати дії української влади.

    Державне бюро розслідувань офіційно повідомило про підозру колишньому міністру в межах кримінального провадження. Деталі справи наразі публічно не розкриваються в повному обсязі, однак вона стосується можливих порушень, пов’язаних із військовою службою.

    Розслідування триває, а правоохоронні органи продовжують збір та аналіз матеріалів у межах провадження. Суспільна увага до справи зросла через публічний статус фігуранта, його участь у військовій службі після 2022 року та подальшу політичну активність.

  • НАБУ і САП прийшли до Єрмака: що відомо про нові слідчі дії

    НАБУ і САП прийшли до Єрмака: що відомо про нові слідчі дії

    Увечері 11 травня в українському інформаційному просторі з’явилися повідомлення про можливі слідчі дії Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Інформацію першим оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк.

    За словами депутата, наразі немає офіційного підтвердження вручення підозри, однак співрозмовники повідомляють про ймовірне проведення обшуків або інших процесуальних заходів.

    “Одразу зроблю ремарку, що поки немає підтвердження про підозру. Можливо, це просто обшук. Поки ряд джерел говорять саме про це. Що робить ситуацію звичайно теж цікавою, але залишається відчуття незакінченого процесу”, — написав Железняк.

    Згодом інформацію про слідчі дії підтвердили джерела “Української правди”. За даними видання, НАБУ та САП проводять процесуальні заходи щодо колишнього очільника Офісу президента, однак офіційних деталей справи правоохоронці станом на вечір 11 травня не оприлюднили.

    За інформацією окремих медіа, одним із головних об’єктів інтересу слідства може бути мобільний телефон Андрія Єрмака. Саме доступ до електронних комунікацій та переписок, за даними журналістів, може становити важливу частину слідчих дій.

    Наразі залишається невідомим, у межах якого саме кримінального провадження проводяться можливі обшуки або процесуальні заходи. Також офіційно не повідомлялося про процесуальний статус самого Єрмака — чи йдеться про свідка, фігуранта провадження або потенційного підозрюваного.

    Антикорупційні органи — НАБУ та САП — станом на момент появи інформації публічно не коментували ситуацію. Відсутні й офіційні заяви самого Андрія Єрмака або його представників.

    Ім’я колишнього глави Офісу президента вже не вперше опиняється у центрі гучних політичних та антикорупційних подій. Наприкінці листопада 2025 року українські медіа повідомили про проведення обшуків у тодішнього керівника ОП. Згодом НАБУ офіційно підтвердило факт проведення слідчих дій.

    Тоді Андрій Єрмак заявляв, що не чинить жодних перешкод слідству та готовий співпрацювати з правоохоронними органами.

    У медіа повідомлялося, що можливі претензії правоохоронців могли стосуватися діяльності кооперативу “Династія”, однак деталі можливого провадження офіційно так і не були розкриті. Правоохоронці тоді уникали публічних коментарів щодо суті підозр або кваліфікації можливих правопорушень.

    Політичний резонанс навколо ситуації значно посилився після того, як президент Володимир Зеленський у спеціальному зверненні повідомив, що Андрій Єрмак подав заяву про відставку з посади керівника Офісу президента. Це стало однією з найгучніших кадрових подій в українській владі за останні роки.

    Після звільнення навколо Єрмака продовжували виникати нові інформаційні приводи. Зокрема, українські медіа повідомляли, що 5 грудня 2025 року він відвідував центральний офіс Служби зовнішньої розвідки України. У публікаціях журналісти припускали, що мова могла йти про питання оформлення документів для можливого виїзду за кордон, однак жодних офіційних підтверджень цієї інформації не було.

    Крім того, медіа звертали увагу на те, що навіть після звільнення з посади колишній глава ОП продовжував користуватися державною охороною. Повідомлялося, що йому надалі надавали послуги Управління державної охорони, хоча офіційні причини такого рішення не пояснювалися.

    Пізніше також стало відомо, що Андрій Єрмак очолив один із комітетів при Національній асоціації адвокатів України. Це рішення викликало окремі дискусії у медіа та політичному середовищі з огляду на попередні антикорупційні скандали.

    На цьому тлі нова інформація про можливі слідчі дії НАБУ та САП знову привернула значну увагу політичних кіл і суспільства. Водночас відсутність офіційних коментарів та підтверджених деталей поки не дозволяє однозначно оцінити масштаби або юридичні наслідки ситуації.

    Станом на зараз залишається невідомим, чи завершилися процесуальні дії, чи вручено комусь підозру та чи планують антикорупційні органи робити офіційні заяви найближчим часом.

  • Буткевич заперечив причетність до застави за Чернишова після згадки у “плівках Міндіча”

    Буткевич заперечив причетність до застави за Чернишова після згадки у “плівках Міндіча”

    Співвласник мережі АТБ Геннадій Буткевич заявив, що не має жодного стосунку до внесення застави за колишнього віцепрем’єр-міністра України Олексія Чернишова. Свою позицію він оприлюднив у заяві на сайті BGV Group після появи його прізвища у матеріалах журналістського розслідування щодо так званих “плівок Міндіча”.

    У заяві Буткевич наголосив, що не отримував жодних звернень із проханням про внесення застави, не здійснював жодних платежів і не брав участі у фінансуванні цього процесу ані офіційно, ані неформально. Він також категорично заперечив будь-які припущення щодо своєї фінансової або організаційної участі у справі.

    Поява заяви стала реакцією на публікацію журналістів, які повідомили про зміст аудіозаписів, нібито отриманих у межах слідчих дій НАБУ та САП у так званій справі “Мідас”. У цих матеріалах, за даними розслідувачів, обговорювалися можливі джерела коштів для внесення застави за Чернишова, а серед згаданих осіб фігурувало й прізвище Буткевича.

    Олексій Чернишов, колишній віцепрем’єр-міністр України, фігурує у кримінальному провадженні щодо зловживання службовим становищем та одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. У межах цієї справи Вищий антикорупційний суд у червні 2025 року визначив йому заставу у розмірі 120 мільйонів гривень, а згодом, у липні 2025 року, офіційно застосував цей запобіжний захід.

    Справа Чернишова стала однією з резонансних у контексті антикорупційних розслідувань в Україні, оскільки стосується високопосадовця та значної суми застави, а також потенційних зв’язків між політичними та бізнес-колами.

    Матеріали, які отримали назву “плівки Міндіча”, були оприлюднені журналістами після розслідувань щодо бізнесмена Тимура Міндіча. За даними публікацій, у межах негласних слідчих дій НАБУ та САП було зафіксовано розмови, що стосуються можливих корупційних схем та фінансових операцій у різних сферах, зокрема енергетичній.

    У липні 2024 року повідомлялося, що квартира Міндіча, який є бізнес-партнером і співвласником студії “Квартал 95”, перебувала під прослуховуванням у рамках антикорупційного розслідування. У листопаді 2025 року НАБУ заявило про проведення обшуків у низки фігурантів, включно з самим Міндічем та тодішнім міністром юстиції Германом Галущенком, а також про викриття масштабної схеми розкрадання коштів в енергетичному секторі.

    На тлі нових публікацій Геннадій Буткевич окремо підкреслив, що його ім’я було згадане без жодних підстав і не має жодного зв’язку з фінансуванням або організацією застави за Чернишова. Він назвав такі припущення неправдивими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

    Ситуація розвивається на тлі триваючих журналістських розслідувань та антикорупційних проваджень, які охоплюють як політичні, так і бізнес-кола України. Наразі офіційних підтверджень участі Буткевича у будь-яких фінансових операціях у межах справи Чернишова немає.

  • “Плівки Міндіча”: оприлюднено записи з Шефіром і Умєровим

    “Плівки Міндіча”: оприлюднено записи з Шефіром і Умєровим

    Видання Українська правда оприлюднило першу частину аудіозаписів, які, за їхніми даними, були отримані та задокументовані НАБУ у межах кримінального провадження під умовною назвою “Мідас”. Йдеться про матеріали, що були зафіксовані влітку 2025 року в квартирі на вулиці Грушевського, 9а в Києві, яку журналісти пов’язують із підсанкційним бізнесменом Тимуром Міндічем.

    За даними розслідування, у записах фігурують розмови Міндіча з низкою осіб, серед яких колишній перший помічник президента Сергій Шефір, чинний секретар РНБО Рустем Умєров, а також жінка на ім’я Наталія. Усі розмови, як зазначає видання, відбуваються російською мовою та охоплюють широкий спектр тем — від приватних фінансових питань до державних кадрових і оборонних рішень.

    Один із ключових оприлюднених фрагментів стосується діалогу між Тимуром Міндічем та Сергієм Шефіром.

    У цій розмові співрозмовники обговорюють питання фінансових ресурсів, зокрема можливість зібрати кошти для внесення застави за колишнього віцепрем’єр-міністра Олексія Чернишова, якого раніше підозрювали у зловживанні службовим становищем та отриманні неправомірної вигоди.

    Також у записах згадуються окремі політики та депутати, яких співрозмовники називають як прізвищами, так і умовними позначеннями. У матеріалі йдеться про неформальні домовленості щодо фінансових потоків, однак ці твердження подаються як частина розслідування і потребують юридичної оцінки.

    Другий блок записів стосується діалогу між Міндічем і жінкою на ім’я Наталія. У ньому обговорюються будівельні роботи, облаштування територій, інфраструктурні питання та утримання об’єктів.

    У матеріалі зазначається, що частина розмови може стосуватися приватних маєтків у Козині, які раніше фігурували в журналістських розслідуваннях. За словами джерел видання, йдеться про умовний кооператив, де, ймовірно, розташовані об’єкти, пов’язані з низкою високопосадовців та бізнесменів.

    У розмові також звучать емоційні висловлювання та обговорення ризиків у контексті потенційних кримінальних справ, однак офіційного підтвердження змісту цих фрагментів наразі немає.

    Третя частина оприлюднених записів містить розмову між Тимуром Міндічем та Рустемом Умєровим, який на момент розмови обіймав посаду міністра оборони, а нині є секретарем РНБО.

    У цій бесіді обговорюються кадрові перестановки у вищих органах влади, зокрема можливі варіанти призначення Умєрова послом у США та зміни в керівництві оборонного відомства.

    Окремо згадується компанія Fire Point, яка займається виробництвом далекобійного озброєння. За даними розслідувачів, ця компанія отримує значні оборонні контракти, а її продукти — зокрема FP-1, FP-5 та FP-7 — обговорюються в контексті державного фінансування.

    У розмові Міндіч висловлює претензії щодо недостатнього фінансування проєктів компанії, що, за версією журналістів, може свідчити про можливі конфлікти інтересів у сфері оборонних закупівель.

    Усі оприлюднені матеріали, за даними НАБУ, є частиною великого кримінального провадження, яке журналісти умовно називають “Мідас”.

    Офіційні деталі справи не розкриваються повністю, однак, за інформацією розслідувачів, вона стосується можливих корупційних схем у сферах енергетики, оборони, державних закупівель та політичного впливу на рішення уряду.

    Журналісти наголошують, що оприлюднена частина матеріалів є лише початком серії публікацій, і наступні фрагменти можуть містити нові розмови та додаткові деталі щодо кола фігурантів.

    Станом на момент публікації офіційних розлогих коментарів від осіб, які фігурують у записах, не оприлюднено у повному обсязі. Усі згадані твердження наразі базуються на журналістському розслідуванні та матеріалах, які, за словами редакції, походять із документування НАБУ.

    Юристи та антикорупційні експерти зазначають, що такі аудіозаписи можуть мати значну суспільну вагу, однак їхня доказова сила визначається виключно в межах кримінального провадження та судового процесу.

    Українська правда заявляє, що це лише перша частина оприлюднених матеріалів у справі “Мідас”. Очікується продовження публікацій із новими аудіофрагментами та деталями щодо осіб, які можуть бути пов’язані з розслідуванням НАБУ.

    Подальший розвиток подій, за оцінками експертів, може мати значний політичний та суспільний резонанс, з огляду на коло згаданих осіб та теми, які фігурують у записах.