Позначка: «Укрнафтобуріння»

  • Україна купує «свій» газ у Європі утричі дорожче через приватний експорт з родовищ

    Україна купує «свій» газ у Європі утричі дорожче через приватний експорт з родовищ

    Англійський суд зобов’язав колишніх власників ПриватБанку Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова відшкодувати близько $3 млрд збитків і судових витрат. На цьому тло українська дійсність демонструє інше: гучні вироки не обов’язково блокують старі схеми у зерновій логістиці й газовидобутку.

    У липні Високий суд Англії визнав двох українських бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство проти ПриватБанку, а тепер визначив і суму компенсації — близько $3 млрд. Рішення стало резонансним сигналом для міжнародних юрисдикцій і кредиторів, однак в Україні, за оцінками експертів ринку, олігархічні конструкції продовжують працювати — через контроль над логістикою, ресурсами й пов’язаними структурами.

    Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

    Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

    Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.

  • Українські надра під офшорами: хто стоїть за “європейським” газом для України

    Українські надра під офшорами: хто стоїть за “європейським” газом для України

    Поки уряд готує країну до зими та виділяє мільярди на закупівлю газу з ЄС, українські надра продовжують працювати на приватні кишені. Тисячі кубометрів вітчизняного газу йдуть не в українські домівки, а в Європу — через компанії, пов’язані з утікачами та олігархами.

    За даними журналістів, уряд спрямовує 8,4 мільярда гривень на імпорт газу з Угорщини та Словаччини. Але в цей час власні родовища Полтавщини та Харківщини стоять напівпорожні, попри наявність достатніх запасів. Причина — контроль над ними груп олігархів, які ведуть бізнес через офшори та посередників.

    На перший погляд, імпорт із ЄС виглядає логічно. Проте в дійсності в Україну повертається той самий газ, що був видобутий у наших надрах і проданий до Європи приватними структурами. Таким чином, держава купує власний ресурс утричі дорожче — під офіційною вивіскою “європейського імпорту”.

    Ще один парадокс — половину російського скрапленого газу сьогодні споживає Євросоюз. Виходить, ЄС купує в росіян, Україна купує в ЄС, а українські родовища продовжують працювати на офшорні компанії, пов’язані з колишніми політиками.

    Британська компанія Enwell Energy, що працює на Полтавщині та Харківщині, готова видобути понад 71 мільйон кубометрів газу — це майже мільярд гривень надходжень до бюджету. Але, як повідомляють у галузі, діяльність компанії блокується “щоб звільнити місце для своїх”.

    Під “своїми” розуміють структури, що контролюються через офшори, де кінцевими бенефіціарами виступають Олександр Кацуба, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов і Віталій Хомутиннік.

    Один із ключових фігурантів — Олександр Кацуба, відомий за справою “вишок Бойка”. Він володіє активами через компанію «Надра-Геоінвест», записану на колишню дружину Тетяну Гузенко.
    Серед офшорних гілок — Кіпр, Сейшели та Беліз, а ключова структура GIL Gold Investment LTD фігурує у витоках Pandora Papers.

    Інша компанія, «Стратум Україна», що раніше належала Олександру Онищенку, опинилася під контролем тієї ж Гузенко. Саме ця фірма мала ліцензії на розробку родовищ у Луганській області та проходила у справі про співпрацю з окупаційними адміністраціями.

    Ще одне стратегічне родовище — Сахалінське на Харківщині, із запасами понад 15 мільярдів кубометрів газу. Формально ним користуються кілька компаній, серед яких «Укрнафтобуріння», JKX Ukraine B.V., DERIPON COMMERCIAL LTD — усі мають зв’язок із колишнім депутатом-регіоналом Віталієм Хомутинніком.

    Хомутиннік є партнером Коломойського та Боголюбова і володіє половиною компанії «Укргаз Інвест». Попри скандали та розслідування, РНБО не вводила санкцій, а фірми продовжують отримувати доступ до українських надр.

    Схема працює просто: газ видобувається в Україні приватними структурами, експортується в ЄС, а держава закуповує “європейський” газ уже за ринковою ціною.
    В результаті — громадяни платять утричі більше, бюджет втрачає мільярди, а прибутки йдуть на рахунки в Монако та на Кіпрі.

    У той час, коли Росія б’є по українській енергетиці ракетами, українські чиновники закривають очі на “енергетичну колонізацію” власної країни, де родовища фактично приватизовані старими кланами.

    Попри відкриті понад десяток кримінальних проваджень, система залишається непорушною. Геонадра, Міндовкілля, а також відповідальні чиновники — Гоцинець і Соболев — поки що не дають відповіді, чому стратегічні ліцензії залишаються у руках осіб, пов’язаних із фігурантами корупційних справ.

    Україна опинилася в “газовій петлі”, коли наша держава імпортує власний газ.
    Поки уряд витрачає мільярди на закупівлі, замість відновлення контролю над родовищами, старі гравці — Кацуба, Хомутиннік, Коломойський і Боголюбов — продовжують заробляти на ресурсі, який мав би забезпечувати українські родини теплом узимку.

  • Прикордонник оформив втечу олігарха Боголюбова потягом під виглядом іншої особи

    Прикордонник оформив втечу олігарха Боголюбова потягом під виглядом іншої особи

    Втеча співзасновника «ПриватБанку» Геннадія Боголюбова стала черговим скандалом, що оголив слабкість українських інституцій. Олігарх, який десятиліттями заробляв мільйони на фінансових та промислових схемах, залишив країну під чужим іменем і за сприяння високопосадовців прикордонної служби.

    За офіційними даними, для перетину кордону він скористався закордонним паспортом 67-річного волинянина Миколи Сюмака, котрий ще у 2022 році заявив про втрату документа. Виїзд потягом «Київ – Хелм» не був відображений у базах даних прикордонників.

    Організацію схеми слідство пов’язує з начальником групи інспекторів прикордонної служби «Ягодин» Володимиром Макаренком. Саме він відсканував чужий паспорт, поставив печатки й не провів жодної перевірки купе. За даними джерел, Макаренко зайшов до вагона вночі під виглядом передачі «подарунку» від голови ДПСУ Сергія Дейнеко.

    Втім, усі деталі вказують, що прикордонник діяв не самостійно. Згідно з неофіційними версіями, виїзд олігарха узгоджували на рівні керівництва ДПСУ. Дейнеко начебто дав «добро» в обмін на гарантії від НАБУ уникнути переслідувань у власних корупційних справах. Умовою було те, що Боголюбов дозволить спецслужбам використовувати його квартиру для технічного спостереження за бізнесменом Тимуром Міндічем.

    Ключову роль у прикритті схеми відігравав командир Волинського прикордонного загону Сергій Лозінський. Під час обшуку в його будинку ДБР виявило 1 млн доларів готівкою — ймовірну «винагороду» за успішну операцію. Згодом Лозінського перевели до Краматорська з обіцянкою генеральського звання, а Макаренку забезпечили адвоката та оплату застави в обмін на мовчання.

    Давні зв’язки між учасниками схеми простежуються ще з Мостиського прикордонного загону, де служили і Дейнеко, і Макаренко. Тоді останній мав репутацію «касира» контрабанди.

    Втеча Боголюбова — це не просто спроба втекти від відповідальності. Це демонстрація того, як державні ресурси роками використовуються для приватного збагачення. Олігарх контролював низку компаній, через які виводилися гроші з «ПриватБанку», займався нелегальним експортом зерна через термінал «Боріваж», а також разом із Коломойським і Хомутинніком мав частку в «Укрнафтобурінні», що експлуатувало державне Сахалінське родовище через офшори.

    Прибутки від використання українських надр і активів осідали у кишенях приватних структур, тоді як держава залишалася без доходів. Ба більше, експерти не виключають, що ці схеми могли мати приховані зв’язки з російськими спецслужбами.

    Втеча Боголюбова стала лакмусовим папірцем того, що в Україні досі можливо «купити» вихід із країни навіть на тлі війни. Поки кордон можна перетнути за чужим паспортом, а керівництво державних органів домовляється заради власного захисту, країна залишається вразливою не лише перед ворогом ззовні, але й перед внутрішніми зрадниками.

  • Країна втрачає міліарди через недолугий мененджмент “Укрнафтобуріння”

    Країна втрачає міліарди через недолугий мененджмент “Укрнафтобуріння”

    Останні новини свідчать про те, що втрати держави у вигляді недоотриманих податків через некомпетентні дії управителя компанії “Укрнафтобуріння” досягли 1,8 млрд грн і продовжують зростати. В той же час, менеджмент приватної компанії, захопленої рейдерами, хвалиться перерахунком 831,2 млн грн дивідендів, на які не має законного права.

    Михайло Бакуненко, який був відсторонений від обов’язків голови “Укрнафтобуріння” рік тому, опублікував в Facebook критичний пост щодо дій менеджменту. Він повідомив, що УНБ без правових підстав сплатила цю значну суму “Укрнафті”, адже корпоративні права компанії не належать державі або пов’язаним з нею юрособам.

    Бакуненко також зазначив, що ці дії зафіксовані у “Протоколі №3 річних загальних зборів акціонерів” від 25 червня 2024 року, який не має жодного стосунку до реальних акціонерів та їх інтересів.

    Крім того, Бакуненко звернув увагу на некомпетентність управління, що призвело до втрати ліцензії на Сахалінське родовище. Внаслідок цього держава щомісячно недоотримує близько 380 млн грн податків. За сім місяців це складає 2,66 млрд грн, що, разом із виплаченими дивідендами, створює негативний баланс в 1,8 млрд грн.

    Менеджмент компанії ігнорує ці втрати та продовжує непрозорі фінансові практики. Бакуненко підкреслює, що втрачені доходи та зниження видобутку газу негативно впливають на економіку країни.

  • Півмільйона гривень на відпочинок із родиною поки компанія втрачає 400 мільйонів щомісяця

    Півмільйона гривень на відпочинок із родиною поки компанія втрачає 400 мільйонів щомісяця

    11 березня компанія «Укрнафтобуріння» має отримати нового голову правління. Втім, скоріш за все ним стане нинішній виконуючий обов’язки голови правління Олег Мальчик.

    Результатом цього затвердження стане те, що він отримає новий 5 річний контракт з мільйонними зарплатами і бонусами і золотим парашутом при звільненні.

    Проте як стверджує політичний експерт Михайло Шнайдер за час керування компанією Мальчик відзначився двома речами – звільненням юристів УНБ та постійними відрядженнями до Праги на 7-10 днів. Результатом звільнення юристів став програш судового позову Держгеонадра, і тепер компанія 4-й місяці не може видобувати газ, а держава втрачає щомісяця 400 мільйонів гривень відрахувань і податків до бюджету.

    Із відрядженнями ще веселіше, адже як стверджує Михайло Шнайдер, насправді Олег Мальчик їздить до родини у Варшаву, а відрядження просто підроблює аби перетнути державний кордон України. Ба більше того, одна така поїздка-«відрядження» коштує «Укрнафтобуріння» понад 100 тисяч гривень, а їх керівники компанії у жовтні-листопаді робив 4, загалом на 509 149 гривень.

    Втім, на тлі свого безпосереднього керівника, що лобіює це призначення, голови «Укрнафти» Сергія Корецького, пан Мальчик не буде виділятися, адже перший створив в «Укрнафті» власний приватний бізнес, який оформлено на рідну сестру дружини пана Сергія. Закупівлі ж державна компанія веде у бізнес-партнера Корецького – пана Свірського.

    І ось такого керівника може отримати «Укрнафтобуріння» вже 11 березня, якщо звичайно ж, відповідні державні органи не зацікавляться усією цією вельми цікавою історією.