Позначка: УВКБ ООН

  • «Нам потрібні ці люди»: Зеленський назвав мільйони українців, яких хоче повернути додому

    «Нам потрібні ці люди»: Зеленський назвав мільйони українців, яких хоче повернути додому

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що за кордоном перебувають 9,5 мільйона українців, які, за його словами, втратили житло. Глава держави наголосив, що Україні необхідно створити умови для повернення громадян, оскільки саме люди мають стати основою повоєнної відбудови та економічного розвитку. Водночас міжнародна статистика свідчить про меншу кількість українських біженців за кордоном, тому озвучена президентом цифра потребує уточнення.

    Про це Зеленський заявив в інтерв’ю американському телеканалу Fox News, повідомляє ТСН 21 жовтня.

    Президент підкреслив, що відновлення України після завершення війни залежатиме не лише від міжнародної фінансової допомоги, а й від повернення людей, які були змушені залишити країну.

    «Нам потрібно, щоб 9,5 мільйона людей, які втратили житло і зараз перебувають за кордоном, повернулися в Україну — просто щоб жити тут і будувати свою країну», — заявив Зеленський.

    За його словами, повернення громадян має стати одним із ключових завдань держави.

    Скільки українців насправді перебувають за кордоном

    Озвучена Зеленським цифра у 9,5 мільйона людей привертає увагу, адже вона суттєво перевищує показники міжнародних гуманітарних організацій.

    За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, наприкінці 2025 року у світі перебували приблизно 5,9 мільйона біженців та шукачів притулку з України.

    Більшість із них знайшли прихисток у європейських країнах.

    Водночас ще близько 3,7 мільйона людей були внутрішньо переміщеними особами, тобто залишили власні домівки, але продовжили проживати на території України.

    Разом ці дві категорії становили приблизно 9,6 мільйона людей.

    Таким чином, озвучена президентом кількість близька до загального масштабу внутрішнього та зовнішнього переміщення, але не відповідає окремому показнику біженців за кордоном.

    Чи мав Зеленський на увазі саме всіх вимушено переміщених українців, наразі невідомо.

    Чому українці не поспішають повертатися

    Однією з головних причин залишається безпекова ситуація.

    Російські війська продовжують атакувати українські міста, житлові будинки та об’єкти критичної інфраструктури.

    Для родин із дітьми важливими залишаються доступ до безпечної освіти, медичної допомоги та стабільного житла.

    Не менш суттєвим чинником є працевлаштування.

    За роки повномасштабної війни багато українців адаптувалися до життя в інших державах, знайшли роботу та облаштували побут.

    Діти відвідують місцеві школи, вивчають іноземні мови та поступово інтегруються в нове середовище.

    Тому рішення про повернення залежить не лише від бажання жити в Україні, а й від можливостей забезпечити родині безпечне та стабільне майбутнє.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала, що може спонукати мільйони українців повернутися додому.

    Серед ключових умов — безпека, доступне житло, гідна оплата праці та перспективи для дітей.

    Зруйноване житло залишається серйозною перешкодою

    Повернення українців ускладнюється масштабними руйнуваннями житлового фонду.

    Особливо гострою проблема залишається у прифронтових регіонах та населених пунктах, які тривалий час перебували під російською окупацією.

    Частина людей втратила житло повністю, інші не можуть повернутися через пошкодження будинків, відсутність комунальних послуг або небезпеку повторних обстрілів.

    За даними Міжнародної організації з міграції, оприлюдненими 16 жовтня, навіть українці, які вже повернулися додому, знову ризикують бути змушеними виїхати.

    Причинами залишаються пошкоджене житло, повторні удари по енергетиці та високі витрати на опалення.

    Організація попереджає, що наближення зими може ще більше ускладнити становище вразливих родин.

    Чому повернення мільйонів людей важливе для економіки

    Вимушена міграція має довгострокові наслідки для української економіки.

    Скорочення чисельності населення означає зменшення кількості працівників, споживачів і платників податків.

    Особливо відчутною є нестача людей працездатного віку.

    Для повоєнного відновлення Україні знадобляться фахівці у будівництві, промисловості, медицині, освіті, транспорті та сфері послуг.

    Водночас зменшення кількості молодих родин і дітей створює додаткові демографічні ризики.

    Саме тому питання повернення громадян виходить далеко за межі соціальної політики.

    Йдеться про майбутній економічний потенціал держави та можливість відновлення територій, які найбільше постраждали від російської агресії.

    Що Україна робить для повернення громадян

    Українська влада поступово розробляє інструменти, покликані полегшити повернення людей.

    Серед таких ініціатив — цифрова платформа «Додому», запущена в тестовому режимі у 2026 році.

    Вона має допомагати громадянам отримувати інформацію про житло, працевлаштування, оформлення документів та навчання дітей.

    Про запуск відповідного сервісу раніше повідомляла «Ненька інфо».

    Водночас наявність інформаційної платформи сама по собі не вирішує основних проблем, із якими стикаються люди.

    Для масштабного повернення необхідні відновлення житлової інфраструктури, створення робочих місць, доступні державні послуги та стабільна безпекова ситуація.

    Чи повернуться українці після завершення війни

    Міжнародні дослідження свідчать, що значна частина українців, які залишили країну, зберігають бажання повернутися.

    Водночас намір повернутися не завжди означає готовність зробити це найближчим часом.

    На рішення впливають тривалість війни, становище родини, умови проживання за кордоном та перспективи працевлаштування в Україні.

    Додаткове значення має той факт, що протягом кількох років люди формують соціальні зв’язки в країнах перебування.

    Тому навіть після припинення бойових дій процес повернення може бути поступовим.

    Головний висновок із заяви Зеленського полягає в тому, що Україна розглядає повернення громадян як одну з найважливіших умов свого майбутнього.

    Водночас для досягнення цієї мети недостатньо лише закликати людей приїхати додому. Державі необхідно забезпечити реальні умови, за яких повернення буде безпечним, добровільним та економічно виправданим.

  • ООН: понад половина українських біженців залишаться в Європі за «крихкого миру»

    ООН: понад половина українських біженців залишаться в Європі за «крихкого миру»

    У разі досягнення у 2026 році так званого «крихкого миру з поступками» у російсько-українській війні понад половина українських біженців залишатиметься в країнах Європи щонайменше до кінця 2029 року. Про це йдеться в дослідженні Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), на яке посилаються аналітики організації.

    У звіті розглядається кілька можливих сценаріїв розвитку ситуації, які не є прямими прогнозами, а моделюють можливу поведінку українців залежно від політичних, безпекових та економічних умов у майбутньому.

    У першому сценарії передбачається, що в 2026 році досягається умовне припинення бойових дій або «крихкий мир», при якому Росія зберігає де-факто контроль над частиною тимчасово окупованих територій України. Також у моделі закладено, що рівень інвестицій у регіони, які залишаються під контролем українського уряду, буде середнім або високим.

    Окремо враховується припущення щодо політики ЄС: статус тимчасового захисту для українських біженців у Європейському Союзі припиняється у березні 2027 року.

    За таких умов, за оцінками УВКБ ООН, близько 2,9 млн українських біженців, або приблизно 56% від їхньої нинішньої кількості, залишаться в Європі щонайменше до кінця 2029 року.

    Фактично це означає, що навіть у разі зниження інтенсивності бойових дій значна частина українців не повернеться додому у середньостроковій перспективі. Причинами такого сценарію можуть стати невизначеність безпекової ситуації, економічні фактори, інтеграція в країнах перебування, а також відсутність достатніх умов для швидкого відновлення житла та інфраструктури в Україні.

    Другий сценарій передбачає збереження поточної ситуації, тобто продовження російської агресії без суттєвих змін на фронті або в політичному врегулюванні.

    У такому випадку, за розрахунками УВКБ ООН, на кінець 2029 року в Європі перебуватиме близько 5,16 млн українських біженців, що становить приблизно 99% від їхньої поточної кількості. Це означає практично повне збереження масштабів вимушеного переміщення населення протягом усього періоду моделювання.

    Третій сценарій моделює варіант, за якого Україна до кінця 2026 року відновлює контроль над окупованими територіями.

    У цьому випадку очікується найбільше скорочення кількості біженців: до близько 32% від поточної чисельності. Водночас у звіті наголошується, що навіть за такого розвитку подій повернення буде поступовим і залежатиме від темпів відбудови, безпеки, економічної стабільності та наявності житла.

    В УВКБ ООН підкреслюють, що наведені сценарії не є прогнозом майбутнього і не відображають очікувань організації щодо найбільш ймовірного розвитку подій. Натомість вони демонструють, як поведінка українських біженців може змінюватися залежно від різних політичних і соціально-економічних умов.

    Моделювання базується на поєднанні статистичних даних та результатів опитувань українських біженців у країнах Європи, що дозволяє оцінити потенційні міграційні рішення у разі зміни обставин.

    Окремо в дослідженні враховується невизначеність щодо подальшого режиму тимчасового захисту в Європейському Союзі. Наразі дія Директиви про тимчасовий захист, яка була запроваджена у березні 2022 року, продовжена до 4 березня 2027 року.

    Європейська комісія обговорює з державами-членами можливі варіанти подальшої політики щодо українців після цієї дати. Серед розглянутих сценаріїв — як поступове згортання механізму тимчасового захисту, так і його можливе продовження ще на обмежений період.

    У підсумку УВКБ ООН зазначає, що навіть за найоптимістичніших сценаріїв значна частина українців може залишатися за межами країни протягом тривалого часу. Основним фактором, який визначатиме динаміку повернення, залишаються безпекові умови в Україні та темпи відновлення економіки й інфраструктури після завершення активної фази війни.