Golosnovinua.com

Позначка: Vbet

  • Білоруський бізнесмен Артур Гранц фігурує у розслідуванні про мільярдні схеми контрабанди та гемблінгу

    Білоруський бізнесмен Артур Гранц фігурує у розслідуванні про мільярдні схеми контрабанди та гемблінгу

    В Україні викривають масштабну злочинну мережу, діяльність якої пов’язують із громадянином Білорусі Артуром Гранцом — бізнесменом, відомим як співвласник мережі магазинів дьюті-фрі та неформальний куратор гемблінгового бренду Vbet. За даними джерел, схема охоплює контрабанду підакцизних товарів, ухилення від сплати податків і легалізацію коштів через підконтрольні компанії та онлайн-казино.

    Ключовим елементом схеми є використання структури, оформленої як бізнес безмитної торгівлі. Компанії «Д’ЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ» (ЄДРПОУ 14285992) та «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (ЄДРПОУ 36953886), що пов’язані з Гранцом, нібито реалізовують підакцизні товари пасажирам в аеропортах. Фактично ж, за даними розслідування, продукція вивозиться до нелегальних точок збуту в Україні та контрабандним шляхом потрапляє до країн ЄС. Розрахунки здійснюються готівкою, що дає можливість штучно формувати податковий кредит і продавати його іншим компаніям для зменшення податкових зобов’язань.

    Окрему роль у схемі відіграє гемблінговий сегмент під брендом Vbet, який в Україні працює через ТОВ «ВБЕТ Україна» (ЄДРПОУ 43904440). За даними джерел, оперативне управління мережею здійснювалося через керівників компанії, які пов’язувалися з Гранцом. Серед них згадують колишнього директора Гіоргі Гігішвілі та чинного керівника Олександра Блохіна. Слідство вказує на системні маніпуляції з програмним забезпеченням онлайн-казино, що дозволяло занижувати виплати та завищувати збитки користувачів, у результаті чого реальні прибутки суттєво відрізнялися від офіційної звітності.

    Ще один механізм, описаний у матеріалах, — міскодинг. За цією схемою транзакції з азартних ігор, яким у міжнародній класифікації відповідає код 7995, змінювалися на код комп’ютерних ігор (7994) або звичайні перекази. Це дозволяло мінімізувати податкове навантаження та легалізувати значні обсяги коштів, зокрема ті, що могли бути виведені в напрямку РФ та окупованих територій.

    Схема, пов’язана з Артуром Гранцом, охоплює одразу кілька секторів — від дьюті-фрі до онлайн-гемблінгу — та, за оцінками джерел, приносила її учасникам мільярдні прибутки. Серед установ, пов’язаних із перевіркою цих фактів, називають податкові та правоохоронні органи. Офіційних коментарів від компаній і Гранца наразі немає.

  • Новий закон про блокування рахунків б’є по звичайних людях, а не по тіньових потоках

    Новий закон про блокування рахунків б’є по звичайних людях, а не по тіньових потоках

    Уряд і Нацбанк готують законопроєкт про створення спеціального реєстру так званих «дропів» — фізичних осіб і ФОПів, рахунки яких визнають ризиковими. Його вже зареєстровано у Верховній Раді під номером 14161. За документом, Національний банк України отримає право вести централізований перелік людей, через рахунки яких проходять «підозрілі» транзакції. Банки та платіжні установи зможуть оперативно вносити туди клієнтів, а статус у цьому реєстрі автоматично означатиме обмеження на фінансові операції.

    Що саме пропонують. Якщо людина потрапляє до реєстру, банки обмежуватимуть кількість рахунків і карток, зменшуватимуть ліміти на платежі та перекази, а всі операції такого клієнта йтимуть під посилений моніторинг. Ідеться саме про фізосіб та підприємців, а не про великі компанії. Термін таких обмежень може сягати до двох років. За задумом авторів, це має перекрити канали відмивання грошей через «дропів» — людей, які за винагороду віддають свої карткові реквізити для перекидання великої готівки в безготівку, для азартних сервісів та інших сірих схем.

    Логіка законопроєкту проста й жорстка: якщо активність на рахунку виглядає «не вашою» — наприклад, обсяги платежів не відповідають офіційним доходам, або один і той самий IP-адрес/пристрій використовується для керування кількома різними картками, або операції мають ознаки типових готівково-безготівкових «прокачок» — клієнта можуть визнати ризиковим і загнати в цей реєстр. Банку при цьому не потрібно чекати вироку суду за відмивання коштів.

    У документації цей крок позиціонують як боротьбу з тіньовою економікою, зокрема з підпільними платіжними сервісами, конвертаційними центрами та псевдолегальними казино, що працюють через мережі дропів. Ідея виглядає привабливо: якщо перекрити дрібні кишені, великі сірі потоки просто зникнуть. Так подають це і автори законопроєкту, і профільні медіа.

    Проблема починається там, де закінчується пресрелізна логіка. Усі нові інструменти контролю спрямовані на кінцеву ланку — пересічного власника картки, студента, підприємця-«ФОПа», якого визнали «ризиковим». А от великі джерела цих потоків — організатори схем — лишаються практично поза кадром.

    Показовий момент: одне з головних українських бізнес-видань, яке активно пише про загрозу «дропінгу», належить бізнесмену Артуру Гранцу. Саме Гранц є мажоритарним власником компанії-видавця Forbes Ukraine після повернення бренду в країну; він відкрито позиціонує себе як людину, яка «повернула Forbes в Україну» і контролює структуру, що стоїть за виданням.

    І тут починається головне питання довіри. Ім’я Гранца роками фігурує у розслідуваннях щодо сірих потоків готівки та контрабанди. Він контролює або контролював мережі duty free на прикордонних переходах — зокрема «СП Д’ЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ», «МЕЛЛО Д’ЮТІ ФРІ», «Автопорт-Чоп» — які, за оцінками депутатів та учасників тимчасових слідчих комісій, були ключовими каналами для виведення цигарок і алкоголю «повз митницю». Журналісти та правоохоронці припускають, що обсяги продажів сигарет через такі точки перевищували реальні потоки пасажирів у рази, що вказувало не на легальний продаж туристам, а на постійне «переливання» тютюну в тінь.

    Тіньовий тютюн — це не дрібниця. За оцінками ринку, контрабанда й ухилення від сплати акцизу на сигарети в Україні вимірюються мільярдами гривень щороку і напряму б’ють по держбюджету. Саме цей сегмент — duty free на кордоні — тривалий час називали одним із центрів збагачення людей, пов’язаних із власниками мережі. У публічних розслідуваннях прямо згадувалося ім’я Гранца як одного з бенефіціарів таких схем, а його бізнес неодноразово потрапляв у поле зору парламентських комісій через підозри у контрабанді. Сам Гранц публічно відкидає звинувачення і каже, що його мережі діють у межах закону, а історії про «сотні фур контрабанди через duty free» називає маніпуляціями конкурентів і політиків.

    Ще один ключовий блок — онлайн-гемблінг. Ринок азартних ігор в Україні після легалізації став величезним грошовим насосом, і одним із найбільших гравців є Vbet. Цей бренд пов’язують із тим самим Артуром Гранцом як фактичним керівником/ключовим бенефіціаром в Україні. За даними журналістських публікацій, саме через такі онлайн-казино роками будувалися схеми з відмивання грошей і мінімізації податків, включно з так званим «міскодингом» — підміною коду транзакції, коли платіж за гру маскується під щось зовсім інше, щоб банки пропускали операцію без зайвих питань. Потім ці кошти розносили по ланцюгу — через «дропів», підставних ФОПів і картки фізосіб, а далі виводили в офшори, у тому числі на Кіпр і в ОАЕ.

    Саме ці потоки — гемблінг, обналічка, duty free-коридори тютюну й алкоголю — і створюють попит на «дропів». Тобто не навпаки: не дроп → схема, а схема → дроп. Але законопроєкт і вся риторика навколо «реєстру ризикових рахунків» концентруються не на тих, хто генерує гроші, а на тих, через кого їх проганяють.

    Це і є головне протиріччя. Держава каже, що візьме під жорсткий контроль людей, у яких «щось не так з транзакціями», обмежить їм кількість карток, поставить під постійний фінансовий нагляд і може фактично паралізувати їхні рахунки до двох років. Але чи буде так само жорстко відпрацьовано питання, звідки походять самі грошові потоки, як працюють «конверти», хто стоїть за міскодингом і хто реально заробляє на дропах? На це відповіді законопроєкт не дає.

    Політично це виглядає так. Банкам готують новий обов’язок: стежити за власними клієнтами, фіксувати підозрілу поведінку й негайно ділитися нею з Нацбанком. НБУ буде тримати централізований «чорний список», доступний усій банківській системі. Людині з таким статусом можуть урізати можливість проводити платежі, заблокувати звичні p2p-перекази, обмежити роботу ФОПа. І все це — без суду на старті.

    Тобто держава отримує важіль тиску на мікрорівні — на окремого громадянина. А ось чи отримає вона хоч якийсь інструмент проти тих, кого в розслідуваннях роками описують як бенефіціарів контрабанди, duty free-схем і тіньових гемблінгових потоків — питання відкрите. І саме це робить історію з «реєстром дропів» настільки чутливою.

  • Прокуратура розслідує схему відмивання коштів з участю податківців і митників

    Прокуратура розслідує схему відмивання коштів з участю податківців і митників

    Громадянин Республіки Білорусь на ім’я Гранц став фігурантом масштабного розслідування щодо легалізації незаконно отриманих доходів. За даними слідства, він організував складну схему відмивання коштів через підконтрольні юридичні особи, серед яких ТОВ «Д’юті Фрі Трейдінг», ТОВ «БФ енд ГХ Тревел Рітейл Лтд», ТОВ «ВБЕТ Україна» та ТОВ «Києвріанта».

    Через ці компанії здійснювалася незаконна торгівля підакцизними товарами, зокрема тютюновими виробами та алкогольними напоями. Формально продукція реалізовувалася нібито пасажирам у магазинах безмитної торгівлі, однак фактично постачалася на нелегальні ринки в Україні та країнах ЄС. Отримана готівка конвертувалася у безготівкові кошти та проводилася через українські банки для подальшого фінансування діяльності мережі онлайн-казино Vbet та легалізації прибутків за кордоном.

    Ці факти розслідуються в межах кримінального провадження №42025110000000248, яким займається Київська обласна прокуратура. Провадження відкрито за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України — використання підроблених документів та організація фіктивного підприємництва.

    Слідство також перевіряє можливе ухилення від сплати податків, підробку фінансової документації та участь у легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. Особливу увагу приділено ролі довірених осіб Гранца: Романа Лапонога, Саймона Форда, Ігоря Мегединюка та Андрія Петкевича, які могли забезпечувати функціонування схеми.

    Правоохоронці досліджують джерела походження коштів, мережу підконтрольних компаній та причетність посадових осіб податкових, митних і банківських органів до прикриття незаконної діяльності.

    Це розслідування може стати одним із найрезонансніших у сфері нелегального грального бізнесу та відмивання коштів за участю міжнародних структур.

  • Сергій Стефурак: радник Дениса Шмигаля та лобіст ЄДАПС

    Сергій Стефурак: радник Дениса Шмигаля та лобіст ЄДАПС

    Сергій Стефурак – радник прем’єр-міністра Дениса Шмигаля на громадських засадах з березня 2020 року. В медіа його персону пов’язують з поверненням скандального ЄДАПСу (Єдина державна автоматизована паспортна система) та звинувачують в організації корупційних схем, які обходяться бюджету воюючою країни в мільярди гривень.

    Стефурак родом із Рогатині Івано-Франківської області. Потрапив до команди голови уряду завдяки родинним зв’язкам: його мати – Марія Савка працювала першим заступником голови Івано-Франківської ОДА в той час, коли її очолював Денис Шмигаль.

    До того, як потрапити до команди Шмигаля, Стефурак працював у агрохолдингу “Укрлендфармінг” Олега Бахматюка, зокрема в торговій мережі “Фаворит” та наглядових радах інших пов’язаних з ним компаній. Під управлінням Стефурака компанії агромагната намагалися обійти тендерні правила на постачання продуктів харчування, за що були оштрафовані Антимонопольним комітетом.

    Також Сергій Стефурак, будучи директором однієї з фірм Бахматюка, засудив збанкрутілий банк самого ж Бахматюка, з метою отримати відшкодування збитків від Фонду гарантування вкладів, що однозначно є шахрайством. Тож не дивно, що наші співрозмовники в Кабміні називають Стефурака “лобістом Олега Бахматюка” в уряді Дениса Шмигаля.

    В контексті функціоналу Сергія Стефурака в команді Дениса Шмигаля, варто також згадати зв’язки Стефурака з нині покійним Андрієм Іванчуком. Іванчук відомий тим, що представляв інтереси російського “Лукойлу” після формального продажу його активу в Івано-Франківській області – заводу “Карпатнафтохім.

    Андрій Іванчук також мав відношення до мереж магазинів Duty Free, якими володів разом із партнером Артуром Гранцем, власником видання Forbes. Гранцу часто приписують зв’язки з росіянами через ігорний бізнес та спробу продати Forbes Україна російському православному олігарху Костянтину Малофєєву. Нагадаємо, що Сергій Стефурак, як радник Дениса Шмигаля з економічних питань, має вплив тому числі на фіскальну і митну політику, що пов’язана з діяльністю Duty Free.

    Також цікаво, що весною минулого року прем’єр-міністр Денис Шмигаль та його найближчий радник Сергій Стефурак заблокували роботу Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), шляхом навмисного не призначення четвертого члена комісії, що автоматично призвело до відсутності кворуму та неможливості прийняття рішень. Як наслідок, КРАІЛ не міг позбавляти ліцензій компанії, які були повязані з РФ та потрапили до санкційного списку. Як зазначають учасники ринку, така ситуація була вигідна одному з бенефіціарів «Vbet» Артуру Гранцу.

    У серпні 2023 року в медіа розгорівся скандал, через ймовірне лобіювання Сергієм Стефураком повернення корупційних схем середини 2000-х років, пов’язаних із концерном ЄДАПС.

    ЄДАПС – це консорціум-монополіст часів Януковича, через який здійснювався друк усіх можливих документів країни, починаючи з паспортів громадян закінчуючи акцизними марками. Він мав природно величезну корупційну складову, активно працюючи на поповнення чорної каси “сім’ї” екс-президента.

    Сьогодні ЄДАПС має назву “Industrial Innovation Group”, а його філіал в Україні – “Поллі-Сервіс”. “Industrial Innovation Group” презентує себе як нового гравця на ринку. Але чи так це насправді?

    Скандально відомий співвласник ЄДАПС Юрій Сидоренко, який неодноразово переховувався від правоохоронців різних країн і мав бізнес у Москві, офіційно вийшов зі структури компаній в 2017 році. Замість нього власниками стали двоє давніх менеджерів ЄДАПСу, низка офшорок і громадянин Арабських Еміратів, де “ожив” консорціум.

    Але вже у 2018-му одна з компаній цієї імперії, патентуючи в ЄС свій черговий винахід, вказала особисто Сидоренка серед винахідників. Варто відзначити, що наразі дана інформація видалена.

    Крім того, у 2021-му в одній з митних декларацій “Industrial Innovation Group” на товар, відправлений до Женеви, отримувачем була вказана людина на ім’я “M Sidorenko”. Це може бути дочка бізнесмена Марія.

    Компанію “Поллі-Сервіс”, яка постачає матеріали для всіх монополізованих сфер, суспільству представляють українським виробником.

    Та бізнес-імперія, до якої входить цей нібито вітчизняний виробник критично важливих для України документів, уже після вторгнення в Крим і на Донбас, незадовго до повномасштабної війни, не цуралась вести бізнес з Росією. Останні угоди з компаніями з РФ, які збереглись у міжнародній базі імпорту-експорту ImportGenius, датовані груднем 2021-го року.

    Серед непублічних власників ЄДАПСу, як встановили журналісти, міг бути проросійський політик Віктор Медведчук. А за часів Януковича консорціум зводив храм Російської православної церкви в Еміратах.

    Починаючи з 2021 по 2023 рік за участі Сергія Стефурака уряд Шмигаля ухвалив низку рішень, що дозволили ЄДАПС повернутися на ринок. Зокрема, змінились вимоги до паспортів, водійських посвідчень, техпаспортів українців, було введено монополію на виробництво нотаріальних бланків та повернено голограму на акцизну марку.

    Матеріали для всіх цих виробництв наразі постачає лише вищезгадана компанія “Поллі-Сервіс”, пов’язана з росіянами та колишнім ЄДАПС. Нагадаємо, що тільки за 2021-2023 роки ЄДАПС отримав державних контрактів на суму щонайменше 2,3 млрд гривень.

    Але повернення Сергієм Стефураком та Денисом Шмигалем корупційних схем часів Януковича по друку державних документів, в умовах повномасштабного вторгнення, крім значних корупційних ризиків, несе також і ризики для української державності.

    Правоохоронці почали масово виявляти підроблені документи, які практично не відрізняються від оригінальних. Не важко здогадатись, що такого роду документи крім криміналітету цікаві також російським спецслужбам. Тож питання повернення ЄДАПС, це не тільки про корупцію, але і про державну безпеку.