Golosnovinua.com

Позначка: Венесуела

  • Відпочинок у райській Канаймі закінчився авіатрощею: українська модель вижила після падіння літака

    Відпочинок у райській Канаймі закінчився авіатрощею: українська модель вижила після падіння літака

    Українська модель Софія Комар опинилася серед семи людей, які вижили після авіакатастрофи у Венесуелі. Легкий двомоторний літак YV2199, що летів із району знаменитого національного парку Канайма до міста Сіудад-Болівар, 6 вересня впав під час заходу на посадку неподалік аеропорту General Tomás de Heres і після удару загорівся. Загиблих немає, однак усі люди на борту дістали травми різного ступеня. Частина венесуельських джерел повідомляє також про опіки.

    Відпочинок у райській Канаймі закінчився авіатрощею: українська модель вижила після падіння літака
    ФОТО: Софія Комар

    Перші повідомлення про аварію з’явилися у венесуельських медіа ще в день катастрофи. За даними El Pitazo, літак упав у районі злітно-посадкової смуги після 13:00 за місцевим часом. Попереднє повідомлення системи управління ризиками підтвердило, що всі семеро людей, які перебували на борту, вижили. На оприлюднених рятувальниками фотографіях видно серйозно пошкоджену машину: нижня частина фюзеляжу обгоріла після пожежі, яка виникла внаслідок зіткнення із землею.

    Профільний ресурс Bureau of Aircraft Accidents Archives уточнює, що йдеться про двомоторний Partenavia P.68TP-300 Spartacus із реєстраційним номером YV2199. За його даними, літак був виготовлений 1986 року, виконував приватний рейс за маршрутом Канайма — Сіудад-Болівар і зазнав катастрофи саме на етапі заходу на посадку. На борту було п’ятеро пасажирів і двоє членів екіпажу. У базі авіаційних подій також зазначено, що повітряне судно було серйозно пошкоджене вогнем.

    Водночас у перших повідомленнях місцевих медіа були розбіжності щодо типу літака та кількості постраждалих. Деякі видання спочатку називали машину Cessna та повідомляли про п’ятьох травмованих. Пізніші матеріали Correo del Caroní, Efecto Cocuyo та спеціалізована база авіаційних аварій вказують на Partenavia P.68 і сімох травмованих — тобто всіх людей, які перебували в літаку. Саме ці дані наразі виглядають найбільш узгодженими між джерелами.

    Відпочинок у райській Канаймі закінчився авіатрощею: українська модель вижила після падіння літака
    ФОТО: Місце падіння літака / Аварійно рятувальна служба штату Болівар (Венесуела)

    Екіпаж складався з пілота Ернесто Маседи та другого пілота Хосе Гонсалеса. Пасажирами були Рауль Фрагоса, Майкл Бредлі, венесуельські бізнесмени Гільєрмо Амаро та Домінго Амаро, а також українка Софія Комар. Венесуельське El Pitazo називає її українською моделлю. Її ім’я також є у портфоліо міжнародних модельних агентств: профілі Sofia Komar розміщені, зокрема, на сайтах Æ Model Management та Empowered Model Management.

    Після падіння літака до місця події прибули співробітники цивільного захисту та інших екстрених служб. У первинній публікації El Pitazo зазначалося, що офіційної детальної інформації про медзаклад і стан кожного потерпілого не оприлюднювали. Водночас Correo del Caroní із посиланням на офіційне зведення повідомило, що сімох людей із травмами й опіками доправили до університетського лікарняного комплексу Ruiz y Páez у Сіудад-Боліварі. Схожі дані наводить Efecto Cocuyo. Станом на 10 вересня у відкритих джерелах немає достовірної докладної інформації про характер травм конкретно Софії Комар, тому твердження про тяжкість її стану були б передчасними.

    Що саме стало причиною аварії, також остаточно не встановлено. Деякі венесуельські медіа з посиланням на неофіційні дані писали про можливу технічну несправність під час заходу на посадку, однак офіційних висновків авіаційного розслідування поки немає. Саме тому говорити про відмову двигуна, помилку екіпажу або погодні умови як установлену причину катастрофи наразі не можна. Фахівці цивільної авіації розпочали технічне розслідування обставин події.

    El Pitazo з посиланням на джерело повідомляє, що літак прибув до Сіудад-Болівара для дозаправки, після чого мав вирушити далі до Каракаса. У місцевих повідомленнях також фігурує компанія Inversiones Coimpro, яку називають оператором або власником повітряного судна. Спеціалізований архів авіаційних аварій також зазначає Inversiones Coimpro як оператора YV2199.

    Окремий інтерес венесуельських журналістів викликало те, звідки поверталися пасажири. Перед аварією група перебувала в Національному парку Канайма — одному з найвідоміших природних об’єктів Венесуели. За даними El Pitazo, журналісти зіставили публікації Софії Комар у соцмережах з інформацією своїх джерел і встановили, що група могла провести в Канаймі понад п’ять днів. Комар у соцмережах називала цей район дуже красивим місцем для прогулянок.

    Канайма — не просто популярний туристичний напрямок. Парк внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ще 1994 року. Його площа становить приблизно 3 млн гектарів, а близько 65% території займають характерні столові гори — тепуї. Саме тут розташовані грандіозні скелі та водоспади, серед яких найвищий у світі водоспад із падінням води приблизно на кілометр.

    За інформацією El Pitazo, пасажири перед польотом зупинялися у Waka Wená — одному з преміальних туристичних комплексів західної частини Канайми. Видання повідомляло, що у вересні пакети для двох там коштували від 3468 до 4130 євро залежно від тривалості перебування й включали проживання, екскурсії та трансфер. Водночас журналісти лише припустили, що через тривалість відпочинку група могла придбати кілька пакетів; підтверджених даних про те, хто саме оплачував поїздку Софії Комар і скільки вона коштувала конкретно їй, немає.

    Ще одна деталь стосується двох інших пасажирів — братів Домінго Арнальдо та Гільєрмо Альфредо Амаро Чакон. El Pitazo раніше присвячувало їм окреме журналістське розслідування «Mapas de Poder». Видання вивчало їхні зв’язки з компаніями та операціями у нафтовій, золотодобувній й агропромисловій сферах, а також матеріали судового провадження в Іспанії, у якому згадується оточення колишнього прем’єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Родрігеса Сапатеро. Йдеться саме про твердження та матеріали журналістського розслідування, а не про встановлену вироком суду винуватість братів Амаро.

    За даними El Pitazo, літак YV2199 і раніше використовувався для польотів до туристичних таборів у західній частині Канайми. Один зі співрозмовників видання розповів, що бачив цю машину на маршрутах до регіону й у попередні роки. Таким чином, рейс 6 вересня, ймовірно, не був першим польотом цього літака до Канайми.

    Найважливіший факт у цій історії залишається незмінним: авіатроща не забрала життя жодної людини. Спеціалізовані джерела та більшість пізніших венесуельських повідомлень сходяться на тому, що всі п’ятеро пасажирів і двоє пілотів вижили. Для Софії Комар туристична поїздка до одного з найвідоміших природних місць Південної Америки завершилася аварією літака й госпіталізацією. Водночас точні причини катастрофи та актуальний стан українки влада Венесуели публічно детально не розкривала, тому остаточні висновки можливі лише після появи результатів офіційного розслідування.

  • Трамп отримує доступ до 65 млрд барелів нафти Венесуели: WSJ розкрила деталі безпрецедентної угоди

    Трамп отримує доступ до 65 млрд барелів нафти Венесуели: WSJ розкрила деталі безпрецедентної угоди

    Адміністрація президента США Дональда Трампа запускає одну з найбільш незвичайних нафтових схем в американській історії. Вашингтон отримує особливі права у приватному проєкті, який має доступ до 17 венесуельських нафтових родовищ із приблизно 65 млрд барелів доведених запасів — це близько п’ятої частини всіх підтверджених резервів країни.

    Деталі домовленостей 30 серпня розкрили The Wall Street Journal та Reuters.

    За інформацією WSJ, американська держава має отримати 35% пасивної економічної участі у North American Blue Energy Partners — приватній нафтовій компанії, пов’язаній із венесуельським бізнесменом Алехандро Бетанкуром. Крім того, США можуть отримати преференційне право купувати 20% майбутнього видобутку компанії за собівартістю.

    Це робить домовленість значно цікавішою, ніж звичайна ліцензія для американської нафтової корпорації.

    За задумом адміністрації Трампа, Вашингтон матиме економічну вигоду від розробки родовищ і водночас отримає гарантований канал постачання відносно дешевої важкої нафти. Але вже після появи деталей виникла юридична інтрига.

    Пентагон заявив Reuters, що його Office of Strategic Capital не має законних повноважень купувати частки приватних компаній. Його можливості обмежуються кредитами, кредитними гарантіями та технічною допомогою, включно зі структуруванням угод.

    Отже, формулювання про «35% акцій Пентагону» поки не можна вважати остаточно підтвердженим юридичним фактом.

    65 млрд барелів — наскільки це багато

    Масштаб домовленості величезний навіть за стандартами світової нафтової галузі. Венесуела має найбільші доведені нафтові запаси у світі — понад 300 млрд барелів. Проєкт, про який оголосив Трамп, охоплює понад 65 млрд барелів, тобто приблизно кожен п’ятий барель доведених запасів Венесуели.

    Йдеться про 17 родовищ, розташованих у різних частинах країни. Частина з них пов’язана з басейном Оріноко та районом озера Маракайбо — ключовими зонами венесуельської нафтової промисловості. Президент США називає домовленість фактичним отриманням Вашингтоном контролю над значною частиною ресурсної бази Венесуели.

    Reuters підтверджує, що адміністрація США говорить про понад 65 млрд барелів у рамках державно-приватного механізму. Проте володіння нафтою під землею та можливість реально її видобути — зовсім не одне й те саме. І саме тут починається найбільша проблема.

    Венесуела має море нафти, але видобуває дуже мало

    Попри колосальні запаси, венесуельська нафтова промисловість роками перебуває у кризовому стані. Причини добре відомі: багаторічне недофінансування, корупція, санкції, деградація інфраструктури, відтік спеціалістів і зношення обладнання.

    За свіжими даними Reuters, країна зараз видобуває приблизно 1,25 млн барелів на добу. Для держави з найбільшими світовими запасами це надзвичайно мало. Для порівняння, на історичному піку Венесуела виробляла понад 3 млн барелів щодня.

    Тобто Вашингтон отримує доступ до величезного ресурсу, але перетворити цей ресурс на реальну нафту буде складно й дорого. The Washington Post повідомляє, що на частині 17 родовищ практично немає необхідної інфраструктури. На інших обладнання постраждало від багаторічного занепаду та крадіжок.

    Для запуску масштабного видобутку можуть знадобитися десятки мільярдів доларів.

    Навіщо це Трампу

    На поверхні відповідь проста — бензин. Адміністрація США хоче збільшити доступ до нафти у Західній півкулі й таким чином послабити залежність від нестабільного Близького Сходу.

    Зараз цей аргумент став особливо актуальним через конфлікт навколо Ірану та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку.

    Через Ормуз проходить приблизно п’ята частина світових нафтових потоків, а будь-яка загроза судноплавству миттєво додає геополітичну премію до цін на нафту. Венесуельська нафта розташована набагато ближче до американських НПЗ.

    До того ж багато заводів на узбережжі Мексиканської затоки історично пристосовані саме до переробки важкої сірчистої нафти, якою багата Венесуела. Держсекретар Марко Рубіо представляє домовленість як спосіб забезпечити дешевше та надійніше постачання нафти у Західній півкулі. Для Трампа це ще й політика.

    До листопадових проміжних виборів ціни на бензин залишаються дуже чутливим питанням для американського виборця. І обіцянка отримати доступ до десятків мільярдів барелів виглядає ефектно. Інша справа, що ця нафта не з’явиться на американських заправках завтра.

    США хочуть купувати частину нафти за собівартістю

    Одна з найбільш незвичайних деталей угоди — право Вашингтона на майбутню продукцію.

    За даними WSJ, США отримують преференційне право купувати 20% видобутку NABEP за собівартістю.

    Це потенційно дуже вигідний механізм. Якщо світова ціна бареля становить, наприклад, $70–80, а виробнича собівартість значно нижча, різниця стає економічною перевагою США. Таку нафту можна використовувати для американського ринку, військових потреб або поповнення Стратегічного нафтового резерву.

    Сам Трамп уже пов’язував нову політику щодо Венесуели з енергетичною безпекою США. Однак точні параметри майбутніх поставок, їхній початок і обсяги поки не визначені публічно.

    Чому тут з’явився Пентагон

    Це, мабуть, найдивніша частина всієї конструкції. Зазвичай американськими міжнародними нафтовими проєктами займаються приватні енергетичні компанії, банки, Міністерство енергетики або Держдепартамент. А тут ключову роль віддали Office of Strategic Capital Пентагону.

    Цей офіс створений для підтримки стратегічно важливих для національної безпеки галузей — від критичних мінералів до нових технологій і промислових ланцюгів постачання. За версією WSJ, передбачалося використати так звані penny warrants — інструмент, який теоретично дозволяв би державі отримати економічні права майже без значних початкових вкладень.

    Однак саме тут Пентагон публічно заперечив частину повідомлень. Його речник Шон Парнелл заявив Reuters, що OSC не бере часток у приватних компаніях. Тому можливо, що остаточний механізм буде оформлений через кредитні гарантії чи іншу фінансову конструкцію, а не класичну пряму власність.

    Це суттєва деталь, яку варто відстежувати, коли Білий дім або Пентагон оприлюднять офіційні документи.

    Хто такий Алехандро Бетанкур

    Не менш неоднозначна і друга сторона проєкту. North American Blue Energy Partners очолює венесуельський бізнесмен Алехандро Бетанкур. За даними NYT і WSJ, його структура протягом останніх років стала одним із найбільших приватних гравців у нафтовому секторі Венесуели.

    Сам Бетанкур давно має тісні зв’язки з венесуельськими політичними та економічними елітами. Його ім’я раніше фігурувало у розслідуваннях у Європі, зокрема в Іспанії та Швейцарії, однак обвинувачень у рамках згаданих справ йому не висували.

    Саме зв’язки Бетанкура з Каракасом можуть бути однією з причин, чому його компанія стала ключовим посередником між адміністрацією США та владою Делсі Родрігес.

    Великий бізнес спочатку не хотів заходити

    Ще одна причина появи такої незвичайної державно-приватної конструкції — обережність нафтових гігантів.

    Адміністрація Трампа хотіла повернути до Венесуели найбільші американські корпорації. Але ExxonMobil та ConocoPhillips ставилися до цього скептично. Причина проста: обидві компанії мають тяжкий історичний досвід після націоналізації своїх активів у Венесуелі у 2007 році.

    До цього додаються слабкий захист власності, політичні ризики, проблемна інфраструктура та питання безпеки. Chevron, навпаки, продовжує працювати у Венесуелі й зараз обговорює розширення своєї присутності. WSJ повідомляє, що компанія може отримати ще два родовища, а Halliburton веде переговори щодо постачання обладнання.

    Тобто адміністрація намагається створити умови, за яких приватний американський капітал поступово повернеться до країни.

    Каракас обіцяє $100 млрд інвестицій

    Влада Венесуели описує угоду зовсім інакше — як шанс воскресити нафтову промисловість. Тимчасова президентка Делсі Родрігес заявила, що нова енергетична домовленість зі США може залучити приблизно $100 млрд інвестицій.

    За розрахунками Каракаса, бюджет країни протягом дії програми може отримати близько $209 млрд податкових надходжень. Уряд також обіцяє тисячі робочих місць, відновлення старих родовищ та масштабну модернізацію інфраструктури.

    Родрігес окремо наголошує, що Венесуела юридично зберігає суверенітет над своїми природними ресурсами. Reuters повідомляє, що вона описала ширшу енергетичну домовленість між державами як розраховану на 25 років.

    Водночас WSJ повідомляє про сторічні права NABEP на конкретні 17 родовищ. Це, очевидно, різні рівні домовленостей — міждержавна рамка та корпоративні права на розробку, але повні юридичні документи поки не оприлюднені.

    А де Мадуро

    Усе це стало можливим після радикальної зміни політичної ситуації у Венесуелі.

    У 2026 році Ніколас Мадуро був усунутий від влади внаслідок американської операції, після чого Вашингтон почав співпрацювати з тимчасовою президенткою Делсі Родрігес — колишньою віцепрезиденткою його уряду. Саме ця співпраця викликала значний спротив усередині Венесуели.

    Частина опозиції, яка роками виступала проти Мадуро, тепер звинувачує Трампа в тому, що Вашингтон поставив енергетичні інтереси вище за демократичний перехід. Критика лунає навіть із різних політичних таборів.

    Деякі противники угоди називають її порушенням конституційних норм, за якими нафтові запаси належать Венесуельській Республіці. У Каракасі вже відбулися протести проти розширення американського контролю над нафтовим сектором.

    Чи справді Америка тепер «володіє» 65 млрд барелів

    Ні — це було б надто спрощеним трактуванням. Нафта в надрах юридично залишається венесуельським ресурсом.

    Йдеться про контроль або особливі економічні права у структурі, яка отримує доступ до розробки родовищ. І навіть слова Трампа про «контроль» треба відділяти від уже оформлених юридичних механізмів.

    Reuters прямо зазначає, що точна правова та фінансова конструкція угоди все ще не до кінця зрозуміла. До того ж 65 млрд барелів — це не 65 млрд барелів готової нафти на складах.

    Частина родовищ ще потребує величезних інвестицій, нових трубопроводів, електропостачання, бурового обладнання та систем підготовки важкої сирої нафти. Від оголошення угоди до значного збільшення видобутку можуть пройти роки.

    Але геополітичний ефект уже величезний

    Попри всі юридичні та технічні питання, угода може стати одним із найбільших поворотів на світовому нафтовому ринку за останні роки. США фактично намагаються сформувати новий великий нафтовий центр у власній півкулі.

    Для Вашингтона це потенційно означає дешевшу важку нафту, меншу залежність від Близького Сходу та додатковий ресурс у боротьбі за ціни на бензин. Для Венесуели — шанс отримати десятки мільярдів доларів приватного капіталу й відновити галузь, яка десятиліттями деградувала.

    Для світового ринку — потенційне повернення держави з найбільшими запасами нафти до числа великих виробників. А для Трампа — ще одна демонстрація принципу, за яким економічна політика, національна безпека й геополітика фактично зливаються в один інструмент.

    Якщо проєкт запрацює у заявленому масштабі, Вашингтон отримає доступ до десятків мільярдів барелів нафти на десятиліття вперед. Але поки між гучним формулюванням «США контролюють 65 млрд барелів» і реальною нафтою, що піде трубопроводами до американських НПЗ, лежать десятки мільярдів доларів інвестицій, роки роботи та дуже складні юридичні питання.

    Саме тому ця історія лише починається.

  • Енергетичний прорив Вашингтона: США готують угоду про контроль над нафтовими надрами Венесуели

    Енергетичний прорив Вашингтона: США готують угоду про контроль над нафтовими надрами Венесуели

    Сполучені Штати наближаються до підписання стратегічної угоди з Венесуелою, яка забезпечить американським виробникам довгостроковий доступ до багатющих нафтових родовищ країни. Предметом переговорів стали 17 перспективних ділянок у поясі Ориноко та поблизу озера Маракайбо, частина з яких раніше контролювалася китайськими компаніями.

    Умови та механізми майбутньої угоди
    У рамках підготовки до домовленостей венесуельська сторона вже надала американській нафтосервісній компанії SLB доступ до стратегічних геологічних даних щодо видобутку та характеристик пластів. Переговори ведуться на вищому рівні між адміністрацією президента США Дональда Трампа та перехідним керівництвом Венесуели. Як основний юридичний механізм розглядається модель «аренди», після чого родовища розподілять між американськими енергетичними корпораціями через відкриті аукціони чи тендери.

    Головна мета Вашингтона – гарантувати стабільні постачання сирої нафти на американські НПЗ, збільшити загальні обсяги видобутку (наразі країна видобуває близько 1,25 мільйона барелів на добу) та знизити внутрішні ціни на пальне на тлі політичного тиску перед проміжними виборами. Крім того, США активно шукають шляхи поповнення власного Стратегічного нафтового резерву, який виснажився через наслідки повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році та конфлікт з Іраном у лютому 2026-го.

    Конституційні перешкоди та політичний контекст
    Експерти застерігають, що майбутня угода може зіткнутися з серйозними юридичними перешкодами. Чинне законодавство та Конституція Венесуели закріплюють ключові сектори нафтової галузі за державою і прямо не передбачають оренди нафтових ділянок іноземцями, що загрожує перерости в судові суперечки.

    Ситуація загострюється наслідками силової спецоперації США в січні 2026 року, в результаті якої було усунуто від влади колишнього лідера Ніколаса Мадуро. Попри те, що міністр енергетики США Крис Райт готується до нових візитів до Каракаса для реалізації енергетичної стратегії адміністрації Трампа, спроби Вашингтона повністю переформатувати ринок викликають чимало дискусій щодо правомірності й довгострокової стабільності таких домовленостей.

  • Жертв землетрусів у Венесуелі вже майже 3 тисячі: ООН прогнозує ще більше

    Жертв землетрусів у Венесуелі вже майже 3 тисячі: ООН прогнозує ще більше

    Кількість загиблих унаслідок двох потужних землетрусів, які сталися у Венесуелі наприкінці червня, продовжує стрімко зростати. За останніми офіційними даними, жертвами стихійного лиха стали вже майже три тисячі людей, ще понад 16,5 тисячі отримали поранення. Водночас тисячі людей залишаються зниклими безвісти, а міжнародні гуманітарні організації попереджають, що остаточна кількість жертв може перевищити 10 тисяч осіб. Через масштабні руйнування рятувальні операції тривають цілодобово, однак надії знайти під завалами живих людей із кожною годиною стає дедалі менше.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на оновлений звіт уряду Венесуели.

    Згідно з останніми офіційними даними, внаслідок землетрусів загинули 2954 людини, а ще 16 592 особи дістали поранення різного ступеня тяжкості. Порівняно з попередньою добою кількість підтверджених жертв зросла більш ніж на три сотні людей. Ще днем раніше влада повідомляла про 2645 загиблих, однак у міру розбору завалів рятувальники продовжують знаходити нові тіла.

    Також суттєво збільшилася кількість постраждалих. Лише за одну добу офіційна статистика поповнилася приблизно чотирма тисячами нових поранених. Це свідчить про те, що аварійно-рятувальні роботи тривають у десятках населених пунктів, які найбільше постраждали від руйнівних підземних поштовхів.

    Попри регулярне оновлення статистики, уряд Венесуели досі не оприлюднив офіційної інформації про кількість людей, які вважаються зниклими безвісти. Саме це питання викликає найбільше занепокоєння як серед родичів постраждалих, так і серед міжнародних гуманітарних організацій.

    За даними, які зібрала венесуельська опозиція, безвісти можуть залишатися понад 32 тисячі осіб. Ці цифри поки що не підтверджені офіційно, однак вони демонструють можливі масштаби трагедії. Родичі зниклих людей продовжують звертатися до влади із закликами збільшити кількість рятувальників, важкої техніки та спеціалістів, які працюють на місцях руйнувань.

    У багатьох містах і селах люди самостійно розбирають завали, сподіваючись знайти своїх рідних. Через нестачу спеціального обладнання та складні умови роботи рятувальні операції в окремих районах просуваються повільніше, ніж очікувалося. Частина територій залишається практично ізольованою через пошкодження автомобільних доріг, мостів та інших об’єктів транспортної інфраструктури.

    Організація Об’єднаних Націй та інші міжнародні гуманітарні структури вже попередили, що остаточна кількість загиблих може бути значно більшою за нинішні офіційні показники. За їхніми оцінками, число жертв здатне перевищити 10 тисяч осіб. Такий прогноз пояснюють тим, що багато людей досі можуть перебувати під завалами, а також тим, що пошукові роботи ще далекі від завершення.

    Експерти наголошують, що після настільки потужних землетрусів кількість загиблих зазвичай продовжує збільшуватися протягом кількох тижнів. Частину тіл вдається знайти лише після завершення основної фази пошуково-рятувальної операції, коли починається розчищення найбільш зруйнованих кварталів.

    Руйнівна катастрофа сталася ввечері 24 червня, коли територію Венесуели майже одночасно сколихнули два сильні землетруси. Магнітуда першого підземного поштовху становила 7,2 бала, а другого — 7,5. Потужні коливання земної кори відчувалися у багатьох регіонах країни та призвели до масштабних руйнувань житлової, транспортної та соціальної інфраструктури.

    Унаслідок землетрусів тисячі житлових будинків були повністю або частково зруйновані. Значних пошкоджень зазнали лікарні, школи, адміністративні будівлі, підприємства, об’єкти енергетики та системи водопостачання. У багатьох районах виникли перебої з електроенергією, мобільним зв’язком та доступом до питної води.

    Через руйнування доріг, мостів і транспортних розв’язок рятувальникам довелося долати значні труднощі, щоб дістатися до найбільш постраждалих населених пунктів. Частина районів протягом кількох діб залишалася практично відрізаною від зовнішнього світу, що значно ускладнило доставку гуманітарної допомоги та проведення пошукових робіт.

    За оцінками Організації Об’єднаних Націй, наслідки стихійного лиха торкнулися майже двох мільйонів будівель по всій країні. Одні споруди отримали незначні пошкодження, однак десятки тисяч будинків були повністю зруйновані або стали непридатними для подальшого проживання. Сотні тисяч людей втратили свої домівки та були змушені тимчасово переселитися до спеціально облаштованих центрів або проживати у наметових містечках.

    Попередня оцінка економічних збитків уже становить близько 6,7 мільярда доларів. Фахівці припускають, що після завершення повного обстеження територій ця сума може суттєво зрости. Значних втрат зазнали транспортна система, енергетична інфраструктура, об’єкти охорони здоров’я, освіти та комунального господарства.

    Міжнародні гуманітарні організації продовжують надсилати до Венесуели медикаменти, продукти харчування, питну воду, генератори, мобільні шпиталі та інші предмети першої необхідності. Рятувальні місії з різних країн допомагають місцевим службам розбирати завали, шукати людей та надавати допомогу постраждалим.

    Фахівці наголошують, що навіть після завершення пошуково-рятувальної операції Венесуелі доведеться пройти тривалий етап відновлення. Відбудова зруйнованих міст, транспортної інфраструктури, житла та соціальних об’єктів може тривати роками, а масштаб цієї природної катастрофи вже зараз називають одним із найбільших за останні десятиліття в регіоні. З огляду на те, що кількість загиблих і постраждалих продовжує зростати, гуманітарні організації не виключають, що найближчими днями офіційна статистика може знову суттєво змінитися.

  • Землетруси у Венесуелі: число загиблих перевищило 1700

    Землетруси у Венесуелі: число загиблих перевищило 1700

    У Венесуелі продовжує стрімко зростати кількість жертв після двох потужних землетрусів, які сталися 24 червня на півночі країни. За останніми офіційними даними, кількість загиблих уже сягнула щонайменше 1719 осіб. Про це заявив голова Національної асамблеї Венесуели Хорхе Родрігес, повідомляє Bloomberg.

    Ситуація в країні залишається вкрай складною, а масштаби руйнувань — безпрецедентними для останніх десятиліть. За словами Родрігеса, десятки тисяч людей продовжують потребувати невідкладної медичної допомоги, а рятувальні служби працюють у цілодобовому режимі в умовах значних пошкоджень інфраструктури, перебоїв із постачанням електроенергії та ускладненого доступу до окремих районів.

    Наразі у лікарнях, тимчасових польових шпиталях і пунктах сортування допомоги перебувають 22 619 постраждалих, які отримали травми різного ступеня тяжкості — від легких ушкоджень до критичних станів, що потребують хірургічного втручання. Медичні заклади в найбільш постраждалих регіонах перевантажені, а частину пацієнтів евакуюють до інших штатів країни.

    Окремо повідомляється, що 15 866 людей втратили житло внаслідок руйнувань. Багато з них залишилися без доступу до базових умов існування — питної води, електропостачання та стабільного зв’язку. Через це влада змушена оперативно розгортати нові центри тимчасового розміщення по всій країні.

    Уряд Венесуели створив 15 великих притулків у штаті Ла-Гуайра, який зазнав найбільших руйнувань, а також ще 50 додаткових пунктів тимчасового розміщення у столиці Каракасі. У цих центрах постраждалі отримують харчування, базову медичну допомогу та психологічну підтримку. Влада наголошує, що ситуація залишається динамічною, а кількість людей, які потребують допомоги, продовжує зростати.

    Рятувальна операція після землетрусів є однією з найбільших у новітній історії країни. До пошуків і ліквідації наслідків залучено 3319 іноземних рятувальників із 45 міжнародних делегацій, які прибули для підтримки місцевих служб. Також у роботах задіяно 140 пошукових собак, спеціалізовану техніку, дрони та сотні одиниць транспорту. Загальний обсяг гуманітарної допомоги, що надійшла до країни, перевищує 700 тонн і продовжує збільшуватися.

    Міжнародні рятувальні групи працюють у складних умовах, оскільки значна частина будівель у постраждалих районах зруйнована або перебуває під загрозою обвалу. Пошукові операції тривають як у денний, так і в нічний час, а пріоритетом залишається пошук людей, які могли опинитися під завалами у перші години після катастрофи.

    За словами Хорхе Родрігеса, держава вже надала допомогу понад 75 000 сімей, які постраждали від землетрусів. У регіоні Ла-Гуайра розподілено понад 7,2 тонни продовольства, а також медикаменти, питну воду та предмети першої необхідності. Водночас влада визнає, що масштаби руйнувань значно перевищують наявні ресурси країни.

    Міжнародні експерти пов’язують складність ліквідації наслідків не лише з масштабом стихійного лиха, а й з багаторічною економічною кризою у Венесуелі. Як зазначає Bloomberg, країна обмежена в ресурсах через санкції та внутрішні економічні проблеми, що ускладнює відновлення інфраструктури та надання допомоги постраждалим.

    Після землетрусів 24 червня регіон зазнав масових руйнувань: зруйновано житлові будинки, адміністративні будівлі та інфраструктурні об’єкти, включно з сучасними багатоповерхівками. За попередніми оцінками ООН, стихія могла зачепити майже 2 мільйони будівель, а економічні збитки оцінюються у близько 6,7 мільярда доларів.

    Наразі рятувальні роботи тривають безперервно, а влада попереджає, що остаточна кількість жертв може зрости, оскільки під завалами досі можуть залишатися люди.

  • Венесуела після землетрусів: сотні загиблих, кількість жертв зростає

    Венесуела після землетрусів: сотні загиблих, кількість жертв зростає

    У Венесуелі внаслідок двох потужних землетрусів, що сталися увечері 24 червня, кількість загиблих стрімко зросла до 235 осіб, а поранених — щонайменше до 4 300. Про це повідомляють провідні міжнародні медіа, зокрема Associated Press, CNN та Reuters, із посиланням на офіційні дані урядових структур країни та заяви Міністерства охорони здоров’я Венесуели.

    Землетруси магнітудою 7,2 та 7,5 сталися один за одним після 18:00 за місцевим часом і спричинили масштабні руйнування у кількох регіонах, насамперед на півночі країни, де щільність населення є найвищою. Поштовхи були настільки потужними, що призвели до обвалу житлових будинків, адміністративних споруд, пошкодження доріг та критичної інфраструктури, а в окремих містах фактично паралізували роботу екстрених служб.

    За словами міністра охорони здоров’я Венесуели Карлоса Альварадо, офіційні дані щодо жертв продовжують оновлюватися, однак навіть поточні цифри не відображають остаточного масштабу трагедії. Він підтвердив, що лише наприкінці доби четверга кількість загиблих зросла до 235 осіб, тоді як тисячі людей залишаються зниклими безвісти, що змушує рятувальників діяти в умовах високої невизначеності та постійного ризику повторних обвалів конструкцій.

    Очевидці повідомляють, що в багатьох містах північної Венесуели місцеві мешканці змушені самостійно розбирати завали, використовуючи підручні засоби, оскільки офіційні рятувальні служби не завжди можуть оперативно дістатися до найбільш постраждалих районів через зруйновані дороги та перебої в роботі транспорту. У низці населених пунктів відсутнє електропостачання та стабільний зв’язок, що ще більше ускладнює координацію рятувальних операцій.

    Міжнародні інформаційні агентства зазначають, що ситуація залишається динамічною і кількість жертв, імовірно, зростатиме в міру того, як рятувальники отримуватимуть доступ до віддалених районів і розбиратимуть нові завали. За попередніми оцінками Геологічної служби США (USGS), потенційні втрати можуть бути значно вищими, і в окремих сценаріях йшлося навіть про можливість тисяч загиблих, якщо підтвердиться повний масштаб руйнувань.

    Перші години після землетрусів були особливо критичними: уже на початку 25 червня офіційно повідомлялося про десятки загиблих і сотні поранених, однак протягом доби цифри різко зросли, що свідчить про складність доступу до постраждалих районів і поступове виявлення нових жертв. Руйнування охопили як житлові квартали, так і об’єкти соціальної інфраструктури, включно з лікарнями та навчальними закладами, що додатково ускладнює надання медичної допомоги постраждалим.

    Рятувальні операції тривають у цілодобовому режимі за участі державних служб, військових підрозділів та місцевих волонтерів. У багатьох районах люди організовуються самостійно, намагаючись допомогти тим, хто може залишатися під завалами, оскільки час є критичним фактором у пошуку тих, хто вижив.

    Експерти зазначають, що наслідки землетрусів можуть мати довгостроковий вплив на соціально-економічну ситуацію в регіоні, зокрема через масштабні руйнування житлового фонду, інфраструктури та медичних установ. Очікується, що процес відновлення може зайняти роки, а першочерговим завданням уряду стане ліквідація гуманітарних наслідків трагедії та забезпечення тимчасового житла для тисяч постраждалих.

    Ситуація у Венесуелі залишається вкрай напруженою, а офіційні служби продовжують оновлювати дані щодо кількості жертв, поранених і зниклих безвісти в міру надходження нової інформації з постраждалих регіонів.

  • «Кожен одинадцятий під загрозою»: CNN підрахував, скільком країнам уже погрожував Трамп

    «Кожен одинадцятий під загрозою»: CNN підрахував, скільком країнам уже погрожував Трамп

    Президент США Дональд Трамп за час свого нинішнього президентського терміну погрожував застосуванням сили або військовими діями щонайменше 15 країнам світу. За підрахунками CNN, це означає, що під загрозою опинився фактично кожен одинадцятий мешканець планети.

    Про це йдеться в аналітичному матеріалі CNN, який присвячений різкому загостренню риторики Білого дому та дедалі агресивнішій зовнішній політиці Вашингтона.

    Останньою країною, яка потрапила до цього списку, став Оман. За даними журналістів, Трамп допустив можливість силового сценарію через контроль над стратегічними маршрутами та безпекою в регіоні Близького Сходу.

    Аналітики CNN зазначають, що географія заяв американського президента вже охоплює одразу кілька континентів — Північну й Південну Америку, Азію, Африку та навіть Європу. Формально до списку потрапила й Данія через неодноразові заяви Трампа щодо Гренландії.

    За інформацією телеканалу, протягом нинішнього терміну США вже проводили військові операції або удари на території семи країн. Серед них — Іран, Ірак, Сирія, Ємен, Сомалі, Нігерія та Венесуела.

    Водночас ще низці держав Трамп публічно або непрямо погрожував можливим застосуванням сили. До цього переліку CNN відносить:

    — Канаду;
    — Колумбію;
    — Кубу;
    — Мексику;
    — Панаму;
    — Данію;
    — Оман.

    Журналісти наголошують, що ці випадки не можна ставити в один ряд. Частина заяв стосувалася боротьби з терористичними угрупованнями чи безпеки судноплавства, однак в інших випадках ішлося про прямий тиск на уряди або навіть натяки на можливе втручання.

    Окрему увагу CNN звертає на так звану «теорію божевільного», яку раніше пов’язували з політикою президента США Річарда Ніксона. Її суть полягає у створенні образу максимально непередбачуваного лідера, здатного на радикальні дії, щоб змусити опонентів поступатися ще до реального конфлікту.

    На думку експертів, Трамп свідомо використовує саме таку модель поведінки у міжнародній політиці.

    У матеріалі також зазначається, що президент США дедалі частіше говорить про стратегічний контроль над ключовими територіями та транспортними маршрутами. Зокрема, серед потенційних «геополітичних цілей» Трампа CNN називає:

    — Канаду;
    — Кубу;
    — Гренландію;
    — Панамський канал;
    — Венесуелу.

    Журналісти припускають, що Трамп прагне максимально посилити вплив США на критично важливі точки світової логістики та безпеки — зокрема Ормузьку протоку, Панамський канал і Арктичний регіон.

    Останні заяви президента США дедалі частіше викликають резонанс не лише серед опонентів, а й усередині самих Сполучених Штатів. Нещодавно Трамп публічно заявив, що його не турбують звинувачення у «диктаторських» методах правління.

    «Краще бути геніальним диктатором, ніж тупим», — сказав американський президент під час одного з публічних виступів.

    Ще однією гучною заявою стало твердження Трампа про те, що він нібито міг би стати прем’єр-міністром Ізраїлю через високий рівень популярності в цій країні.

    Крім того, президент США оголосив про плани створити навколо Білого дому «імперію дронів». За словами Трампа, резиденцію президента захищатиме безпрецедентна кількість безпілотників.

    У CNN наголошують, що така риторика дедалі сильніше впливає на міжнародну політику та світову безпеку. Частина союзників США вже висловлює занепокоєння через непередбачуваність Вашингтона, тоді як противники Америки використовують ці заяви у власній пропаганді.

    Попри це, команда Трампа продовжує наполягати, що жорстка риторика є елементом стримування і способом захисту американських інтересів у світі.

  • Трамп готує «тиху кампанію» проти Куби: Фрідман пояснив, чому США можуть зробити ставку не на вторгнення, а на колапс режиму

    Трамп готує «тиху кампанію» проти Куби: Фрідман пояснив, чому США можуть зробити ставку не на вторгнення, а на колапс режиму

    Адміністрація Дональда Трампа може готувати нову жорстку лінію щодо Куби, однак імовірний сценарій дій США не обов’язково передбачає пряме військове вторгнення. Засновник Geopolitical Futures Джордж Фрідман вважає, що Вашингтон, найімовірніше, робитиме ставку на поступове ослаблення кубинського режиму, економічний тиск і внутрішній колапс, а не на масштабну воєнну операцію.

    Підставою для таких висновків стали одразу кілька сигналів з боку американської влади. Міністерство юстиції США готує обвинувачення проти Рауля Кастро, держсекретар Марко Рубіо записав рідкісне відеозвернення до кубинців, а директор ЦРУ здійснив поїздку до Гавани, про яку офіційно майже нічого не повідомляли. На думку Фрідмана, три такі події за короткий період не виглядають випадковими й можуть свідчити про формування нової американської стратегії щодо острова.

    Фрідман пояснює: Куба тривожить США не сама собою, а через своє географічне положення. Острів розташований лише за 90 миль від Флориди й фактично контролює важливий морський шлях до Мексиканської затоки. Через цей напрямок проходить значна частина американської торгівлі. Саме тому кожен американський президент із ХІХ століття змушений був зважати на кубинський фактор.

    За словами аналітика, ще доктрина Монро була частково пов’язана з бажанням США не допустити присутності ворожих зовнішніх сил у Західній півкулі. У випадку Куби ця логіка завжди була особливо чутливою: спочатку острів контролювала Іспанія, пізніше він став союзником СРСР, а під час Карибської кризи саме Куба стала майданчиком, через який світ опинився на межі ядерної війни.

    Джордж Фрідман

    Фрідман наголошує, що для США головна загроза полягає не в кубинській армії, а в можливості використання острова іншими державами або ворожими структурами. У минулому такою силою був Радянський Союз. У майбутньому, на думку аналітика, теоретично таку роль міг би відіграти Китай або інший гравець, який спробував би використати Кубу як плацдарм біля американських берегів.

    Окремо Фрідман звертає увагу на кримінальний і картельний чинник. За його оцінкою, сучасна Куба вже давно відійшла від ідеологічного комуністичного проєкту часів Фіделя Кастро. Реальну владу на острові, за словами аналітика, утримує армія, яка перетворилася на головну політичну й економічну силу країни. Він вважає, що саме військові контролюють основні ресурси, тоді як більшість населення живе в умовах бідності, нестачі електроенергії та глибокої економічної кризи.

    На думку Фрідмана, Трамп навряд чи захоче починати повномасштабну наземну операцію проти Куби. Острів великий, кубинська армія все ще має зброю й може чинити опір, а будь-яка війна завжди несе ризики непередбачуваного розвитку. Аналітик порівнює це з досвідом інших американських воєн, коли Вашингтон розраховував на швидкий результат, але згодом стикався з великими труднощами.

    Саме тому, на думку Фрідмана, імовірніша стратегія США — не вторгнення, а посилення тиску на режим до моменту, коли він почне руйнуватися зсередини. Вашингтон може обмежувати доступ Куби до ресурсів, тиснути економічно, переслідувати представників режиму юридично та інформаційно підтримувати ідею змін серед самих кубинців.

    Особливу роль у цій стратегії може відігравати Марко Рубіо, який має кубинське походження й традиційно жорстко виступає проти комуністичного режиму на острові. Його звернення до кубинців Фрідман розглядає як сигнал: США не лише тиснуть на керівництво Куби, а й намагаються говорити безпосередньо з населенням.

    Поїздка директора ЦРУ до Гавани, за оцінкою Фрідмана, також могла бути частиною психологічного тиску. Аналітик припускає, що Вашингтон міг хотіти показати кубинській владі: США добре знають структуру режиму, його зв’язки, слабкі місця та діяльність кубинських сил у регіоні. Це могло бути не дипломатичне, а радше розвідувальне й силове послання.

    Фрідман не виключає, що США можуть спробувати повторити частину венесуельського сценарію — не обов’язково через пряме управління країною, а через усунення ворожого керівництва та підтримку більш прийнятного для Вашингтона політичного переходу. Водночас він наголошує, що США навряд чи хочуть самостійно керувати Кубою, оскільки країна перебуває у надзвичайно складному економічному стані.

    На думку аналітика, найважливіше для Вашингтона — не перетворити Кубу на американську територію, а не допустити, щоб острів став базою для ворожої держави або небезпечної транснаціональної мережі. Саме тому Куба для США відрізняється від інших сусідів, зокрема Мексики. Вона є островом, який може перекривати морські шляхи й бути використаним як військовий плацдарм.

    Фрідман проводить паралелі з іншими геополітичними прикладами: Британією та Ірландією, Китаєм і Тайванем. Великі держави завжди особливо чутливо ставляться до островів біля своїх берегів, якщо ті можуть впливати на безпеку морських шляхів або стати базою для противника.

    У підсумку Фрідман вважає, що Трамп може обрати «тиху кампанію» проти Куби: без масштабного вторгнення, але з юридичним, економічним, розвідувальним і політичним тиском. Мета такої кампанії — послабити армію, підірвати стійкість режиму й створити умови, за яких зміни на острові відбудуться зсередини.

    Водночас аналітик визнає, що передбачити дії Трампа складно. Ще кілька місяців тому він був би впевнений, що США не підуть на військовий сценарій. Тепер, на тлі загострення інших міжнародних криз, зокрема навколо Ірану, Фрідман обережніший у прогнозах.

  • Китайські хакери зламали пошту кубинських дипломатів у США

    Китайські хакери зламали пошту кубинських дипломатів у США

    Китайські хакерські угруповання отримали доступ до електронної пошти дипломатів Куби у США, зламавши щонайменше 65–68 акаунтів співробітників посольства у Вашингтоні. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на дані кібербезпекових досліджень.

    Атака, за даними розслідування, почалася ще у січні 2026 року і тривала непомітно протягом тривалого часу. У результаті зловмисники отримали доступ до листування високопосадовців, включно з послом Куби та заступником глави дипломатичної місії. Експерти зазначають, що йдеться не лише про звичайне листування, а про внутрішню дипломатичну комунікацію, яка могла містити аналітичні матеріали, службові оцінки та чутливу інформацію щодо переговорних процесів.

    За даними компанії Gambit Security, хакери використали дві старі вразливості у поштових серверах Microsoft Exchange. Ці вразливості були відомі вже кілька років і мали офіційні оновлення безпеки, однак частина інфраструктури посольства залишалася незахищеною. Після проникнення зловмисники масово завантажували поштові скриньки та систематично збирали дані, що могло дозволити їм аналізувати дипломатичні позиції та контакти Куби.

    Інцидент стався на тлі загострення відносин між США та Кубою, зокрема через енергетичну кризу на острові та посилення політики Вашингтона щодо Гавани. За даними джерел, атака збіглася у часі з рішеннями адміністрації Дональда Трампа щодо обмеження постачання нафти на Кубу, що призвело до масових відключень електроенергії та поглиблення внутрішніх проблем країни.

    Окремо дослідники повідомляють, що ця ж хакерська група атакувала урядові структури Венесуели, зокрема міністерство закордонних справ. Використані інструменти та методи, за оцінками фахівців, відповідають моделям державного кібершпигунства, які пов’язують із Китаєм, хоча офіційного підтвердження цього немає.

    Крім дипломатичних систем, хакери також експлуатували вразливість у популярному програмному інструменті React, що дозволило їм атакувати близько 5 тисяч серверів у світі менш ніж за тиждень після виявлення проблеми. Розробники React ситуацію поки не коментували.

    Фахівці попереджають, що подібні атаки ставатимуть частішими через використання штучного інтелекту та автоматизованих інструментів злому. Компанія Anthropic раніше заявляла, що її модель Mythos здатна самостійно знаходити та використовувати вразливості в програмному забезпеченні, що викликає занепокоєння урядових структур США та кіберекспертів.

    Аналітики наголошують, що інцидент із посольством Куби вкотре демонструє глобальну тенденцію: державні хакерські групи дедалі активніше використовують старі невиправлені вразливості для доступу до дипломатичної та стратегічної інформації, перетворюючи кіберпростір на важливий інструмент геополітичного впливу.

  • Україна разом з ЄС виступили проти третьої інавгурації Мадуро

    Україна разом з ЄС виступили проти третьої інавгурації Мадуро

    Україна долучилася до позиції Європейського Союзу щодо невизнання третьої “інавгурації” президента Венесуели Ніколаса Мадуро, яка відбулася 10 січня. Глава МЗС України Андрій Сибіга назвав її “фікцією” та закликав до дотримання прав і свобод венесуельців.

    Ніколас Мадуро, незважаючи на масові протести та міжнародний тиск, розпочав третій президентський термін, який триватиме до 2031 року. Інавгурація відбулася в умовах посиленої охорони через невдоволення громадян, які вийшли на вулиці Каракаса, звинувачуючи Мадуро в узурпації влади.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, у своїй заяві, оприлюдненій через пресслужбу МЗС, підтвердив, що Україна підтримує позицію ЄС.

    “Так звана ‘інавгурація’ Ніколаса Мадуро була фікцією. Вибір венесуельського народу був вкрадений. Ми продовжуватимемо підтримувати народ Венесуели”, – зазначив Сибіга.

    Він наголосив, що Україна й надалі виступатиме за права і свободи громадян, закликаючи до забезпечення демократичних стандартів у Венесуелі.

    Окрім України та ЄС, Сполучені Штати також засудили дії Мадуро. Проти Венесуели та її лідера запроваджено низку санкцій. Вашингтон навіть запропонував винагороду за арешт Мадуро, якого звинувачують у злочинах проти людяності.

    Міжнародна спільнота продовжує закликати до відновлення демократії у Венесуелі. Масові протести проти Мадуро свідчать про те, що народ країни готовий боротися за свої права, а позиція України демонструє її готовність підтримувати демократичні цінності на глобальній арені.