Golosnovinua.com

Позначка: верховна Рада

  • НАБУ затримало ексміністра Германа Галущенка у справі «Мідас»

    НАБУ затримало ексміністра Германа Галущенка у справі «Мідас»

    Національне антикорупційне бюро України підтвердило затримання колишнього міністра енергетики Германа Галущенка під час перетину державного кордону у неділю, 15 лютого. Про це повідомили в Національне антикорупційне бюро України.

    За інформацією відомства, затримання відбулося в межах кримінального провадження, відомого як справа «Мідас». Наразі тривають першочергові слідчі дії, які здійснюються відповідно до вимог законодавства та на підставі судових санкцій.

    Журналісти повідомляють, що Галущенко прямував поїздом «Київ–Варшава». Народний депутат Ярослав Железняк зазначив, що ексміністр мав законні підстави для виїзду за кордон, однак його зняли з потяга, ймовірно, за запитом правоохоронних органів, зокрема НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

    Видання Дзеркало тижня з посиланням на джерела повідомило, що після доправлення до Києва Галущенку планують вручити підозру.

    У чому суть справи

    Герман Галущенко очолював Міністерство енергетики з 2021 по 2025 рік, а з липня по листопад 2025 року обіймав посаду міністра юстиції.

    Він фігурує у справі «Мідас», що стосується ймовірної масштабної корупції в енергетичній сфері. За даними слідства, організатором схеми є бізнесмен Тимур Міндіч.

    Раніше прокурор САП заявляв, що Галущенко міг отримувати особисту вигоду шляхом заступництва інтересів Міндіча та через використання послуг із легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, через довірену особу — радника Ігоря Миронюка.

    Після оприлюднення матеріалів розслідування 12 листопада Галущенка відсторонили від посади міністра юстиції, 14 листопада його вивели зі складу РНБО, а 19 листопада Верховна Рада підтримала постанову про його звільнення.

    Наразі триває досудове розслідування, а правоохоронні органи готуються до вручення підозри.

  • Мобілізацію в Україні можуть реформувати найближчим часом

    Мобілізацію в Україні можуть реформувати найближчим часом

    Мобілізаційні механізми в Україні можуть зазнати суттєвих змін уже найближчим часом. У Верховній Раді заявляють про підготовку комплексного підходу, який має одночасно зменшити конфлікти під час призову та посилити відповідальність для тих, хто уникає виконання військового обов’язку.

    Про це повідомив член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. За його словами, питання вдосконалення мобілізаційних процедур активно опрацьовується, а зміни мають бути системними — з урахуванням як прав громадян, так і потреб оборони держави.

    Одним із ключових завдань, зазначив депутат, є зменшення кількості конфліктних ситуацій під час проведення мобілізаційних заходів. Раніше Президент України наголошував на необхідності мінімізувати випадки, які викликають суспільний резонанс і звинувачення у порушенні прав людини. Цю позицію, за словами Веніславського, підтримують і профільний комітет, і міністр оборони Михайло Федоров.

    Йдеться про те, щоб діяльність територіальних центрів комплектування не ставала підставою для публічних скандалів чи інформаційних маніпуляцій. Водночас парламентар визнав, що проблемою залишаються численні випадки невиконання громадянами обов’язку з’являтися до ТЦК за викликом.

    У зв’язку з цим Міністерство оборони готує пакет пропозицій, які найближчим часом мають бути представлені профільному комітету. Після цього очікується ширше парламентське обговорення.

    За словами Веніславського, концепція змін передбачає посилення відповідальності для осіб, які ігнорують мобілізаційні вимоги. Він наголосив, що життя тих, хто не виконує свій конституційний обов’язок щодо захисту держави, не повинно бути простішим за життя осіб, які ухиляються від інших зобов’язань, наприклад сплати аліментів. Наразі, за його словами, до неплатників аліментів застосовуються більш жорсткі обмеження, ніж до громадян, які уникають призову.

    Деталі майбутніх змін поки не розкриваються. Їх планують оприлюднити після розгляду пропозицій у парламентському комітеті.

  • Коли в Україні переходять на літній час у 2026 році

    Коли в Україні переходять на літній час у 2026 році

    Тема переведення годинників в Україні знову стала актуальною напередодні весни. Попри те, що влітку 2024 року Верховна Рада підтримала відмову від літнього часу та перехід на постійний зимовий, відповідний законопроєкт так і не набув чинності.

    Документ не був підписаний президентом України, тому зміни юридично не вступили в силу. Відповідно, у 2026 році в Україні продовжить діяти чинний порядок сезонного переведення годинників.

    Згідно з урядовою постановою, перехід на літній час відбувається в останню неділю березня — стрілки годинника переводять на одну годину вперед. Повернення на зимовий час здійснюється в останню неділю жовтня — стрілки переводять на одну годину назад.

    У 2026 році перехід на літній час припадає на 29 березня. О 03:00 за київським часом стрілки потрібно буде перевести на одну годину вперед.

    Більшість сучасних електронних пристроїв — смартфони, планшети та комп’ютери — змінять час автоматично. Натомість механічні годинники доведеться налаштовувати вручну.

    Ініціатори скасування сезонного переведення часу аргументували свою позицію турботою про здоров’я громадян та економічною доцільністю. На їхню думку, відмова від дворазової зміни часу могла б позитивно вплинути на самопочуття людей та оптимізувати робочі процеси.

    Водночас рішення викликало дискусії в суспільстві. Частина експертів наголошувала на необхідності узгодження українського часу з європейськими країнами, де сезонне переведення годинників поки що залишається чинним.

    Таким чином, у 2026 році українці житимуть за звичним графіком сезонної зміни часу. Питання остаточного скасування літнього часу поки що залишається відкритим.

  • Веревський увійшов до топ-6 найбагатших бізнесменів України з доходом 72 млрд гривень

    Веревський увійшов до топ-6 найбагатших бізнесменів України з доходом 72 млрд гривень

    Андрій Веревський посів шосте місце у рейтингу найбагатших бізнесменів України, задекларувавши у 2025 році близько 72 мільярдів гривень доходу. Основні прибутки сформовані через аграрні структури Кернел-Трейд та Енселко агро. Водночас, за офіційною фінансовою статистикою дедалі частіше проглядається інша сторона цієї бізнес-імперії — система податкової мінімізації та політичного впливу, що роками працює на користь експортного агробізнесу.

    Українська політика стала для власника Kernel не просто сферою інтересу, а точкою входу для захисту бізнес-моделі. Маючи досвід роботи народним депутатом від партії «Батьківщина», Веревський сформував у парламенті лояльне аграрне об’єднання, яке забезпечує сприятливі правила гри для великих експортерів сировини. Йдеться про системний вплив на податкове законодавство, де кожна правка може коштувати державі мільярди.

    Ключову роль у фіскальному прикритті цих схем відіграє Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, який очолює Данило Гетманцев. Саме через цей комітет, за даними журналістських розслідувань, просувалися лобістські законопроєкти, що фактично звільняли експортерів олії від податкових зобов’язань. За підтримку таких рішень, за інформацією джерел, депутатам пропонували готівкову винагороду в десятки тисяч доларів за одне голосування.

    Наслідком цієї практики стали хронічні втрати державного бюджету, які вимірюються мільярдами гривень щороку. При цьому фіскальна звітність не завжди відображає реальні обсяги експорту. Згідно з аналітичними даними міжнародних торговельних баз, при фактичному вивезенні сотень тисяч тонн соняшникової олії через порти Одеської області в офіційних документах фігурують лише символічні обсяги. Решта товару, за версією розслідувачів, проходила через фіктивні компанії-одноденки, які зникали після однієї операції, а валютна виручка осідала в непрозорих фінансових інструментах, зокрема у криптогаманцях.

    Паралельно Веревський реалізував агресивну стратегію на фондовому ринку. Акції Kernel на Варшавській біржі за короткий період обвалилися з майже 100 до трохи більше одного злотого. Через офшорну структуру Namsen Limited було проведено додаткові емісії, які суттєво розмили частки європейських пенсійних фондів та сотень приватних інвесторів. Частину з них об’єднує ініціативна група на чолі з Павлом Бойком, яка відкрито заявляє про порушення прав міноритаріїв.

    У результаті активи концентрувалися в одних руках за заниженою вартістю, тоді як міжнародна репутація України як юрисдикції для інвестицій зазнала серйозного удару. За даними розслідувань, цим процесам сприяли окремі представники виконавчої влади, зокрема колишній міністр аграрної політики Микола Сольський.

    Таким чином, офіційний статус одного з найбагатших бізнесменів країни дедалі більше контрастує з питаннями до джерел цих статків, механізмів податкової оптимізації та політичного прикриття, які залишаються у фокусі уваги журналістів і громадськості.

  • У Раді готують рішення щодо ТЦК і СЗЧ: що зміниться у мобілізації

    У Раді готують рішення щодо ТЦК і СЗЧ: що зміниться у мобілізації

    В Україні напрацьовують комплексні рішення для зменшення конфліктів навколо територіальних центрів комплектування та проблеми самовільного залишення частини. Про це заявив народний депутат від фракції «Слуга народу», член парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Федір Веніславський.

    За його словами, питання мобілізації нині перебуває серед ключових пріоритетів держави. Воно неодноразово порушувалося на найвищому рівні, зокрема за участі президента України та нового міністра оборони. Мета — змінити підходи до мобілізаційних процесів і знизити соціальну напругу, яка виникає через діяльність ТЦК.

    Веніславський зазначив, що на закритих засіданнях комітету Верховної Ради з нацбезпеки та оборони вже відбулися обговорення шляхів виходу з кризових ситуацій. Йдеться не лише про роботу територіальних центрів комплектування, а й про врегулювання питань, пов’язаних із самовільним залишенням частини та подальшим поверненням військових до служби.

    Окремо він наголосив, що процесом напрацювання змін безпосередньо займається міністр оборони. Формується єдиний підхід, який має охопити мобілізацію загалом — від комунікації з громадянами до практичних рішень щодо комплектування бойових підрозділів.

    Також народний депутат повідомив, що вже наступного тижня очікується ухвалення рішення щодо відстрочки для контрактників віком від 18 до 25 років, які вже відслужили встановлений строк.

    Паралельно у військовому командуванні наголошують, що військовослужбовці, які повертаються після самовільного залишення частини, спрямовуються насамперед у підрозділи на найскладніших і найнебезпечніших ділянках фронту. Такий підхід, за оцінками командування, дозволяє швидко посилювати бойові спроможності там, де це критично необхідно.

    Водночас у Збройних силах зазначають, що масове повернення військових із СЗЧ могло б суттєво змінити ситуацію на полі бою. За оцінками командирів, у разі повернення значної кількості таких бійців українська армія отримала б можливість як активніше наступати, так і ефективніше стримувати ворога.

  • Екснардеп Мосійчук опублікував запис розмови Давида Арахамії з Ігорем Копитіним

    Екснардеп Мосійчук опублікував запис розмови Давида Арахамії з Ігорем Копитіним

    Екснардеп Ігор Мосійчук опублікував аудіозапис розмови голови фракції “Слуга Народу” Давида Арахамії з народним депутатом України від цієї фракції Ігорем Копитіним, якого, зі слів Мосійчука, НАБУ використало як “торпеду” проти голови парламентської фракції “Батьківщина” Юлії Тимошенко.

    На плівках, опублікованих Мосійчуком, голос, схожий на голос Давида Арахамії, переконує нардепа Копитіна здійснити провокацію відносно Юлії Тимошенко заради збереження монобільшості “Слуг Народу” у Верховній Раді.

    “Я твердо переконаний, що Офіс Генпрокурора і Державне бюро розслідувань мають порушити кримінальне провадження за фактом публікації цього аудіозапису, провести відповідну експертизу та встановити його автентичність, після чого притягнути до кримінальної відповідальності винних у цій провокації” – зазначає Ігор Мосійчук.

  • Монобільшість тріщить: чому Рада валить кадрові та фіскальні рішення

    Монобільшість тріщить: чому Рада валить кадрові та фіскальні рішення

    Останнім часом Верховна Рада дедалі частіше демонструє нестабільність у голосуваннях. Парламент дає голоси за звільнення міністрів, але не підтримує їхні призначення, провалює урядові фіскальні законопроєкти та регулярно фрондує під час ключових рішень. Це породжує головне питання: чи існує ще монобільшість і наскільки керованим залишається парламент.

    Монобільшість існує лише формально

    Політолог Володимир Фесенко зазначає, що формально у Верховній Раді й досі є парламентська більшість чисельністю 229 депутатів. Однак на практиці монобільшості давно не існує. Починаючи з 2021 року, абсолютна більшість рішень ухвалюється не силами однієї фракції, а за рахунок неформальної коаліції.

    За його словами, ядро фракції «Слуга народу» у голосуваннях становить приблизно 170–190 депутатів. До них додаються близько 80 голосів з різних депутатських груп — частково «Батьківщина», частково колишні депутати ОПЗЖ після початку повномасштабної війни. Саме ця конфігурація дозволяє ухвалювати рішення, хоча й не з усіх питань.

    Проблеми починаються тоді, коли ядро фракції скорочується до 160 або навіть 150 голосів. Саме це, за словами Фесенка, проявилося під час кадрових голосувань у січні. Він також звертає увагу, що окремі політичні гравці намагалися зруйнувати не монобільшість як таку, а саме неофіційну коаліцію, спровокувавши урядову й парламентську кризу.

    Відставка Єрмака і парламент: зв’язку немає

    Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський переконаний, що відставка Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента жодним чином не вплинула на роботу парламенту. За його словами, Єрмак ніколи напряму не втручався у процес голосування депутатів.

    Бужанський зазначає, що має один із найнижчих показників голосування разом із фракцією, регулярно не підтримує або відкрито критикує законопроєкти, і при цьому жодного разу не отримував сигналів чи вказівок від Єрмака. Вплив керівника ОП, за його словами, відчувався лише на рівні формування порядку денного або рішень президента щодо підписання чи вето законів.

    Фесенко також наголошує, що проблеми у фракції «Слуга народу» почалися задовго до відставки Єрмака. Йдеться про депресивні настрої, втому, бажання частини депутатів скласти мандат і втрату внутрішньої мотивації.

    НАБУ, САП і ефект «крайніх»

    Ситуацію у фракції різко загострили події літа 2025 року, коли депутатів змусили підтримати закони, що обмежували повноваження НАБУ і САП, а згодом — під тиском протестів — скасувати власне рішення. За оцінкою експертів, парламентарів фактично зробили «крайніми», що викликало сильне роздратування навіть серед лояльних до президента депутатів.

    Додатковим ударом став так званий «Міндічгейт», який також спричинив хвилю негативу всередині фракції. На цьому тлі лунали заклики до створення «коаліції національної стійкості» та навіть «уряду національної стійкості», однак ці ініціативи не мали продовження.

    Кадровий голод і небажання бути депутатом

    Окремою проблемою стала кадрова криза. Кількість депутатів від «Слуги народу» поступово зменшується, а замінювати вибулих майже ніким. Народні депутати йдуть з життя, переходять на роботу в органи виконавчої влади або інші структури, а список партії фактично вичерпаний.

    Народний депутат Роман Каптєлов зазначає, що в партійному списку майже не залишилося людей, готових зайти до парламенту. Частина потенційних кандидатів відмовляється від мандату, розуміючи, що статус народного депутата означає пожиттєву публічність і постійний контроль. За його словами, близько 50 чинних депутатів хотіли б скласти мандат, але їм цього не дозволяють.

    Через дефіцит кадрів виникають проблеми навіть із призначенням депутатів на міністерські посади, адже немає ким їх замінити у сесійній залі.

    Якщо фракцію «Слуга народу» покинуть ще кілька депутатів, монобільшість зникне не лише фактично, а й формально. Цей ризик посилюється тим, що десятки парламентарів фігурують у кримінальних провадженнях. В умовах відсутності депутатської недоторканності це створює додаткові важелі тиску.

    Початок передвиборчої кампанії

    Максим Бужанський звертає увагу, що з наближенням виборів і потенційного завершення війни парламент дедалі важче ухвалює непопулярні рішення. Активний політичний процес ведуть опозиційні сили, насамперед «Європейська солідарність», яка використовує парламент як трибуну для політичної боротьби.

    За його словами, навіть технічні законопроєкти нині обростають сотнями правок, що штучно блокує роботу Ради і перетворює кожне голосування на багатоденну баталію.

    Роман Каптєлов вважає, що фактично від Верховної Ради зараз очікують лише ухвалення законів про вибори і референдум. Бюджет на 2026 рік уже прийнято, а ключові політичні рішення, за цією логікою, мають ухвалюватися безпосередньо народом.

    За його словами, результати майбутніх референдумів будуть обов’язковими, а не рекомендаційними, і не потребуватимуть ратифікації парламентом. Після цього Верховна Рада ризикує остаточно перетворитися на майданчик для передвиборчої риторики.

    Чи вистачить голосів для критичних рішень

    Володимир Фесенко підсумовує, що попри кризові тенденції, повного розвалу монобільшості поки немає. Однак результативні голосування можливі лише за умов ручної мобілізації депутатів, яка працює епізодично.

    Він переконаний, що для критично важливих рішень — співпраці з МВФ або євроінтеграції — голоси знайдуться. Керівництво парламенту і фракції зможе мобілізувати необхідну кількість депутатів, апелюючи до державних інтересів.

    Максим Бужанський погоджується: всі справді важливі для країни законопроєкти будуть ухвалені. А от другорядні ініціативи можуть чекати місяцями або взагалі не бути проголосованими — і це, за його словами, не матиме критичних наслідків для країни.

  • Кінець радянської моделі: Верховна Рада провела наймасштабнішу житлову реформу

    Кінець радянської моделі: Верховна Рада провела наймасштабнішу житлову реформу

    Ухвалення Верховною Радою у другому читанні законопроєкту №12377 стало однією з наймасштабніших реформ у сфері житлового права за весь період незалежності України. Держава фактично намагається остаточно відійти від радянської моделі житлових відносин, яка формально існувала десятиліттями, але давно не відповідала реальним соціальним і економічним умовам.

    Необхідність таких змін назріла давно. Житловий кодекс 1983 року не враховував ринкову економіку, масову приватну власність, внутрішнє переміщення населення та виклики, спричинені війною. Законопроєкт №12377 пропонує нову концепцію житлової політики, яка передбачає розвиток соціального й орендного житла, житлових програм, прозорих реєстрів і принципово іншу роль держави — не як розпорядника житла, а як регулятора та гаранта базових стандартів.

    Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

    Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

    Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

    13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

    Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

    Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.

  • Die Welt: українські депутати обговорюють територіальні поступки

    Die Welt: українські депутати обговорюють територіальні поступки

    Депутати Верховної Ради України нібито готові розглядати територіальні поступки та відмовитися від контролю над Донбасом для припинення війни. Про це повідомив журналіст німецького видання Die Welt Штеффен Шварцкопф, посилаючись на слова «надзвичайно впливового» українського парламентарія.

    «Так, ми повинні знайти компроміс, навіть якщо це дуже важко. І так, нам доведеться змиритися з втратою Донбасу. Це не лише моя думка, а й точка зору багатьох колег-депутатів, а також значної частини населення. Ми зобов’язані добитися припинення вогню будь-якими засобами. Інакше людські втрати можуть тривати ще довгі місяці та роки», — передав слова джерела журналіст.

    За інформацією кореспондента, депутатка, яка поділилася цим поглядом, не наважилася говорити про це публічно. Як зазначив Шварцкопф, у протилежному випадку її політична кар’єра «миттєво б закінчилася» через тиск з боку Офісу президента та спецслужб.

    Водночас у країні існує й інша позиція — продовжувати боротьбу за повернення всіх втрачених територій. Таким чином, питання компромісу щодо Донбасу залишається предметом гострих дискусій серед політиків та населення.

  • Суд над Тимошенко: політична напруга та запобіжний захід

    Суд над Тимошенко: політична напруга та запобіжний захід

    Одним із найобговорюваніших моментів останніх днів стала поява лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко в суді. Судове засідання привернуло значну увагу через високі політичні ставки та активну позицію самої обвинуваченої. Тимошенко з’явилася у білому пальті та зі своєю фірмовою косою, що створило у багатьох спостерігачів ефект дежавю, нагадуючи події 2011 року, коли її намагався притягти до відповідальності тодішній президент Віктор Янукович.

    На засіданні Тимошенко неодноразово перебивала прокурора, суддю та власних адвокатів, демонструючи рішучість та готовність до конфлікту. Вона стверджувала про «фактично фашистський режим» і «сталінізм» в Україні, а також висловлювалася щодо загрози суверенітету, зовнішнього впливу та корпорацій, що нібито намагаються знищити українські традиційні цінності.

    Прокурор же концентрувався на конкретних доказах: нібито підкуп депутатів, що може свідчити про спроби впливу на парламентську більшість, і записи, вилучені під час обшуку в офісі партії. Зокрема, прокурори зазначають про співпрацю одного з парламентарів із НАБУ, ім’я якого поки не підтверджене.

    Рішення про запобіжний захід стало компромісним: Тимошенко не наділи електронний браслет, але розмір застави зменшили в півтора раза. Водночас їй заборонили виїзд за кордон і спілкування з 66 депутатами парламенту. Тимошенко відразу заявила, що не має коштів для сплати навіть зменшеної суми застави.

    Якщо така напруга виникає на засіданні щодо запобіжного заходу, прогнозувати атмосферу під час розгляду справи по суті складно. Очевидно, що суд над Тимошенко стане резонансною подією та буде ретельно відслідковуватися суспільством і політичними колами.