Golosnovinua.com

Позначка: війна з Росією

  • Велика Британія посилила ППО України новими зенітними комплексами

    Велика Британія посилила ППО України новими зенітними комплексами

    Велика Британія суттєво посилила протиповітряну оборону України, передавши сучасні зенітні комплекси ближньої та дальньої дії. На озброєння українських підрозділів уже надійшли всі 13 оперативних систем Raven, а також розпочато постачання новітніх комплексів Gravehawk.

    За словами міністра у справах ветеранів Великої Британії Ела Карнса, всі комплекси Raven вже розгорнуті в українських силах і використовуються для захисту від повітряних загроз у прифронтових районах. Ці системи призначені для ураження безпілотників, літаків і вертольотів безпосередньо поблизу лінії бойових дій.

    Raven використовує адаптовані авіаційні ракети AIM-132 ASRAAM, які запускаються з наземних платформ. Однією з ключових переваг комплексу є висока мобільність і швидке розгортання, що дозволяє оперативно реагувати на зміну повітряної обстановки. Водночас система має обмежені можливості для перехоплення крилатих ракет.

    Паралельно Лондон розпочав передачу Україні систем Gravehawk, які призначені для захисту від далекобійних ударів, зокрема по об’єктах критичної інфраструктури. Наразі українська сторона вже отримала два прототипи цих комплексів. Загалом контракт передбачає постачання ще 15 систем, перша партія з яких має надійти найближчим часом.

    Очікується, що Gravehawk стане важливим елементом протиповітряної оборони великих міст і енергетичних об’єктів. Комплекс орієнтований насамперед на боротьбу з ударними безпілотниками, зокрема типу «Шахед», але також здатний протидіяти літакам, гелікоптерам і потенційно крилатим ракетам.

    Постачання Raven і Gravehawk входять до зимового пакета посилення української ППО загальною вартістю 600 млн фунтів стерлінгів. У межах цього пакета Україна також має отримати автоматизовані турелі для знищення російських дронів. У Лондоні наголошують, що ці рішення є відповіддю на системні атаки Росії по українській енергетичній інфраструктурі.

  • Британські війська в Україні: Захід шукає формат стримування без прямої війни з Росією

    Британські війська в Україні: Захід шукає формат стримування без прямої війни з Росією

    Питання можливого розміщення британських військ в Україні знову опинилося в центрі уваги західних столиць на тлі дискусій про майбутню мирну угоду. Лондон разом із Францією та США опрацьовує сценарії, які мають забезпечити дотримання можливого перемир’я, водночас уникаючи прямого воєнного зіткнення з Росією.

    Історичний прецедент для таких рішень уже існує. У 1999 році під час кризи в Косові британські та російські військові опинилися за крок від відкритого конфлікту. Тоді командувач британських сил генерал Майк Джексон відмовився виконувати наказ НАТО, заявивши, що не має наміру розпочинати Третю світову війну. Ситуацію вдалося розрядити без застосування сили.

    Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

    За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

    Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

    Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

    Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

    Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

    Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

  • Волкер розповів про компроміс США і України щодо безпекових гарантій

    Волкер розповів про компроміс США і України щодо безпекових гарантій

    Найефективнішою гарантією безпеки у світі є членство в Північноатлантичному альянсі, однак вступ України до НАТО наразі не перебуває на порядку денному. Про це заявив американський дипломат Курт Волкер, який раніше був постійним представником США при НАТО та спецпредставником Державного департаменту з питань України у 2017–2019 роках, в ефірі телеканалу «Еспресо».

    За його словами, членство в НАТО залишається найпотужнішим стримувальним фактором у сфері міжнародної безпеки. Волкер наголосив, що Росія ніколи не наважувалася на прямий напад на державу-члена Альянсу, що свідчить про визнання стримувального ефекту цієї організації.

    Водночас дипломат підкреслив, що членство України в НАТО наразі не розглядається, і надзвичайно важливо не робити кроків, які могли б остаточно закрити таку можливість у майбутньому. На його думку, найдоцільніше зараз — не порушувати це питання публічно й виходити з того, що воно тимчасово не стоїть на порядку денному.

    Натомість, за словами Волкера, триває обговорення альтернативної моделі гарантій безпеки, яка за своєю суттю максимально наближена до статті 5 Північноатлантичного договору. Йдеться про формат, за якого будь-який новий напад на Україну автоматично супроводжувався б колективною військовою відповіддю всіх країн, що приєднаються до відповідної безпекової угоди разом зі Сполученими Штатами.

    Дипломат зазначив, що саме ця рамка нині є предметом активних консультацій. Він звернув увагу на зустріч у Мар-а-Лаго з президентом України Володимиром Зеленським та українською делегацією, у якій брали участь ключові представники американської влади — державний секретар, міністр оборони, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, президент США, керівник апарату Білого дому, а також Стів Віткофф і Джаред Кушнер. За словами Волкера, це свідчить про те, що всі ключові фігури у США, які братимуть участь у прийнятті такого безпекового зобов’язання, були безпосередньо залучені до обговорення.

    Окремо він згадав дискусію щодо тривалості майбутніх гарантій. За його словами, президент США Дональд Трамп запропонував формат гарантій безпеки строком на 15 років, тоді як українська сторона наполягає на значно довшому терміні — до 50 років. Волкер припустив, що остаточний компроміс, імовірно, буде знайдений десь посередині.

    На його думку, навіть у такому вигляді йдеться про серйозну гарантію безпеки, яка потребуватиме ратифікації Сенатом США. Волкер вважає, що ухвалення такого рішення стане ефективним інструментом стримування майбутньої агресії з боку Росії. Він також переконаний, що після цього до відповідної угоди долучаться європейські союзники, що створить передумови для можливого розгортання їхніх сил в Україні у перспективі.

    Водночас дипломат наголосив, що союзники по НАТО не ухвалюватимуть подібних рішень до досягнення припинення вогню. Однак після встановлення перемир’я така система стримування може стати реалістичним елементом ширшої архітектури безпеки.

    Раніше генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявляв, що США, Угорщина, Словаччина та ще кілька країн виступають проти вступу України до Альянсу. Водночас він підкреслював, що зараз триває активна робота над гарантіями безпеки для України, які мають унеможливити повторний напад Росії.

  • Поїздки до Москви та Криму: ГРД висловила застереження щодо судді з Миколаївщини

    Поїздки до Москви та Криму: ГРД висловила застереження щодо судді з Миколаївщини

    Громадська рада доброчесності поставила під сумнів відповідність критеріям доброчесності судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяни Шевиріної, яка претендує на посаду судді апеляційного суду. Причиною стали численні поїздки самої судді та її близьких родичів до Російської Федерації та тимчасово окупованого Криму після початку агресії РФ проти України.

    За даними ГРД, у серпні 2015 року Шевиріна відвідувала Москву разом із чоловіком і малолітнім сином. Її чоловік також здійснював поїздки на територію Росії у червні та вересні 2014 року, а згодом двічі відвідував анексований Крим — у січні 2018 року та в липні 2019 року. Під час останньої поїздки він перебував на тимчасово окупованій території разом із неповнолітнім сином і батьком судді.

    Батько Тетяни Шевиріної, за інформацією ГРД, перебував у Росії в травні 2014 року, а також відвідував Крим у квітні 2017 року. Ще більш інтенсивними були поїздки з боку родичів чоловіка судді. Свекор і свекруха Шевиріної перебували на території РФ у 2014–2015 роках, у тому числі впродовж тривалого періоду, що охоплював кілька місяців. Крім того, у 2018–2021 роках свекор судді здійснив ще вісім поїздок до Росії та двічі відвідував тимчасово окупований Крим.

    Під час проходження кваліфікаційного оцінювання у 2018 році Шевиріна підтвердила факт своїх поїздок до Росії, пояснивши їх родинними обставинами. У письмових поясненнях до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вона зазначила, що в Москві проживають родичі її чоловіка, а також її власні родичі, там поховані дід і бабуся. Аналогічними родинними причинами суддя пояснила й поїздки батька до Криму.

    Водночас Громадська рада доброчесності наголошує, що в умовах триваючої збройної агресії Росії проти України будь-які поїздки до держави-агресора або на тимчасово окуповані території мають оцінюватися не лише з огляду на особисті обставини, а й з урахуванням ризиків для державної безпеки. Йдеться, зокрема, про загрозу затримання, тиску або вербування, що може мати наслідки не лише для конкретної особи, а й для національних інтересів України.

    Саме сукупність таких поїздок — як самої судді, так і членів її родини — ГРД розцінює як обставину, що потребує особливої оцінки під час розгляду питання про призначення Шевиріної до апеляційного суду.

  • Ветеранів бойових дій звільнять від фізичних тестів під час вступу до поліції

    Ветеранів бойових дій звільнять від фізичних тестів під час вступу до поліції

    Кабінет Міністрів України ухвалив законопроєкт, який спрощує процедуру прийому на службу до поліції для ветеранів бойових дій. Документ передбачає внесення змін до статті 50 Закону України «Про Національну поліцію» щодо перевірки кандидатів, які брали участь у бойових діях на сході країни або під час повномасштабної війни з Росією.

    Як повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук, ініціатива спрямована на врегулювання питань прийому до поліції осіб, які під час бойових дій отримали поранення, контузії, травми або захворювання.

    Законопроєкт пропонує звільняти таких громадян від обов’язкової перевірки рівня фізичної підготовки у разі, якщо вони претендують на посади, перелік яких визначатиме Міністерство внутрішніх справ України. Таким чином, уряд прагне створити більш справедливі умови для ветеранів, які мають бойовий досвід, але через наслідки поранень не можуть повною мірою відповідати вимогам фізичного відбору.

    Ініціатива охоплює учасників антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил, а також тих, хто долучався до заходів із забезпечення оборони України та відсічі збройної агресії Російської Федерації.

    Очікується, що ухвалення цього законопроєкту сприятиме залученню до лав поліції ветеранів, які мають унікальний бойовий досвід і мотивацію служити державі, а також стане важливим кроком у процесі їхньої соціальної інтеграції.

  • Після провалу переговорів: чому Трамп вирішив ударити по російській нафті

    Після провалу переговорів: чому Трамп вирішив ударити по російській нафті

    У США кажуть, що рішення президента Дональда Трампа запровадити новий пакет санкцій проти Росії стало кульмінацією кількох місяців невдалих спроб вмовити Володимира Путіна піти на реальне припинення війни в Україні. Після того, як Москва продовжила масовані удари по українських містах і не змінила свої вимоги навіть після переговорів на саміті в Алясці у серпні, Трамп вирішив «рухатися в іншому напрямку» і вдарив по ключових джерелах російських прибутків — «Роснефти» та «Лукойлу».

    Що сталося зараз

    22 жовтня 2025 року США ввели санкції проти «Роснефти» та «Лукойлу», найбільших нафтових компаній РФ. Ці обмеження мають відрізати їх від американських фінансових сервісів і ускладнити продаж російської нафти, яка фінансує війну проти України. Міністерство фінансів США пояснило крок «відсутністю серйозної прихильності Росії до мирного процесу». Трамп одночасно скасував запланований саміт із Путіним у Будапешті, заявивши, що не бачить сенсу зустрічатися, якщо «не відчуває прогресу» у припиненні російської агресії. Білий дім офіційно визнав: переговори зайшли в глухий кут.  Росія публічно обурилася, назвавши санкції «недружнім кроком», але водночас заявила, що вони не змусять її припинити війну. Путін дав зрозуміти, що не збирається змінювати вимоги до України. Паралельно Євросоюз оголосив про новий пакет власних обмежень, включно з забороною імпорту російського СПГ і додатковими фінансовими обмеженнями, синхронізувавшись зі США. Це демонструє рідкісну публічну єдність Заходу навколо тиску на Кремль.

    Що змінилося в позиції Трампа

    За даними джерел CNN у Білому домі, багато хто у Вашингтоні був здивований тим, наскільки раптово президент пішов на санкції. Але всередині адміністрації це описують не як спалах емоцій, а як накопичення розчарувань. Трампу «місяцями» казали, що Путін не готовий реально припинити війну, і це не змінилося навіть після їхніх прямих контактів, зокрема після зустрічі на Алясці у серпні 2025 року.

    Офіційний представник Білого дому пояснив логіку президента приблизно так:
    “Трамп вважав, що особисті розмови з Путіним можуть спрацювати краще за тиск. Він не хотів робити «надто різкий крок», аби не зірвати шансів на мирну угоду. Але Росія продовжувала бити по українських містах, у тому числі цивільній інфраструктурі”.

    За повідомленнями ЗМІ, удар РФ по дитячому садку в Харкові, який стався буквально за кілька годин до оголошення санкцій, лише посилив відчуття в Білому домі, що Москва не збирається змінювати тактику. Це стало емоційним тлом рішення.

    Цитата настрою з Адміністрації: «Жорсткість призвела до дій». Чиновники порівнюють це з підходом Трампа до Близького Сходу, де, за його переконанням, різкі публічні вимоги до прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху допомогли зрушити переговори щодо Гази. Тобто, логіка така: натиснути — і примусити рухатися.

    Роль Республіканської партії

    Це не тільки особистий імпульс Трампа. Республіканські сенатори, зокрема Ліндсі Грем, давно просували ідею жорсткого санкційного пакету проти РФ, а в Конгресі зареєстровано законопроєкт «Sanctioning Russia Act of 2025», який передбачає тиск не лише на Росію, а й на країни, що купують російські енергоносії. Сенатська більшість також публічно підтримала ідею ударити по доходах Кремля, підкреслюючи, що це потрібно для «припинення кровопролиття» в Україні.

    Тобто, політично Трамп вже не виглядає «м’яким до Путіна» всередині власної партії — навпаки, тепер він діє у фарватері яструбів-республіканців, які хочуть економічно задушити російську військову машину.

    Що саме під санкціями

    За даними Мінфіну США і ЗМІ, «Роснефть» і «Лукойл» — ключові джерела валютних надходжень Росії від експорту нафти. Вони забезпечують значну частину наповнення російського бюджету, з якого фінансується повномасштабна агресія проти України. Санкції спрямовані на те, щоб обмежити доступ цих компаній до американських фінансових послуг та ускладнити міжнародні розрахунки за російську нафту. Це удар по гаманцю Кремля, а не символічний жест. Білий дім також дає сигнал іншим імпортерам російської нафти — мовляв, купувати російську сировину стає токсично. Уже зараз повідомляється, що великі енергетичні компанії Китаю та Індії скорочують закупівлі, щоби не потрапити під вторинні санкції США. Якщо ця тенденція закріпиться, це стане найвідчутнішим реальним наслідком.

    Чи зупинить це Путіна

    Скепсис є — і він звучить навіть серед американських аналітиків. По-перше, Росія вже роками готувалася до енергетичних санкцій: переорієнтація експорту нафти в Азію, тіньовий флот, розрахунки в обхід долара. Це робить миттєвий ефект санкцій менш очевидним. По-друге, Путін демонстративно заявив, що «серйозні» санкції США не змінять курсу РФ у війні. Він дав зрозуміти, що готовий витримувати економічні втрати заради воєнних цілей, які Кремль називає «екзистенційними». По-третє, навіть усередині адміністрації визнають: Трамп неодноразово змінював тон щодо Путіна за свій нинішній термін, від лестощів до жорстких публічних вимог і назад. Питання, чи нова лінія стане сталою, відкрите.

    Чому це важливо для України

    1. США вперше при другій каденції Трампа не просто «погрожують», а реально вводять масштабні санкції проти російської енергетики — головного джерела грошей для війни. Раніше погрози звучали ще 22 січня, фактично «на старті» президентства, але тоді до практичних кроків не дійшло. Тепер дійшло.

    2. Санкції накладаються паралельно з тиском на союзників. ЄС оголошує власний пакет, Британія вже давно має санкції проти тих самих компаній. Координований удар Заходу завжди болючіший за односторонній.

    3. Риторика США різко змінилася: тепер офіційно лунає, що Кремль не демонструє «серйозної прихильності до миру». Це важливо дипломатично, бо посилює аргумент Києва: Путін не хоче припиняти війну, він хоче припинення опору.

    4. Для Києва це сигнал, що Білий дім не полишив ідеї тиснути на Москву економічно, а не тільки вимагати від України «піти на поступки». Після Аляски Трампу закидали, що він занадто наполягав на компромісах за рахунок територій. Зараз він робить ставку на інший важіль — гроші Кремля.

    Але є велике «але»

    Сам Трамп не закрив двері для нової зустрічі з Путіним. Він скасував саміт у Будапешті, але назвав це радше «паузою», заявивши, що зустріч «станеться в майбутньому», якщо побачить сенс. Тобто санкції — не кінець переговорів, а спроба вивести їх у вигіднішу для США (і, потенційно, для України) позицію.

    Зараз ми бачимо момент, який у Вашингтоні описують як «інстинктивний розворот» Трампа від надії на персональну угоду з Путіним — до тиску на російські гроші. Чи стане це стратегією, чи це черговий тактичний сплеск — залежить від двох речей:
    • чи протримаються санкції під політичним і бізнесовим лобізмом,
    • і чи справді впаде попит на російську нафту з боку великих покупців.

    Якщо друге трапиться, у Кремля вперше за довгий час з’явиться реальна фінансова тріщина. Якщо ні — Путін, як і попереджав, просто назве все це «недружнім кроком» і піде далі воювати.

  • Армія рф рухається на Запоріжжя через Кам’янське та Плавні

    Армія рф рухається на Запоріжжя через Кам’янське та Плавні

    За даними аналітичного проєкту DeepState, за минулу добу російські окупаційні війська досягли тактичного просування на окремих напрямках у Запорізькій та Донецькій областях.

    Зокрема, підтверджено рух російських підрозділів у районі Кам’янського (Василівський район, Запорізька область) та поблизу Яблунівки (Краматорський район, Донеччина). Також армія РФ просунулася в районі Плавнів, що є наближенням до стратегічно важливого напрямку на Запоріжжя.

    Наразі відсутнє підтвердження присутності окупантів на околицях Степногірська, про що раніше повідомляли окремі українські військові джерела. На цьому напрямку ситуація залишається напруженою, але офіційних змін на мапі DeepState не зафіксовано.

    Крім того, ворог активізував дії під Костянтинівкою, де відбуваються бойові зіткнення. За повідомленнями з російського боку, вони нібито повністю взяли під контроль Яблунівку, однак українська сторона поки що це не підтвердила.

    На всіх згаданих ділянках фронту тривають важкі бої, ситуація залишається динамічною.

  • Українські зірки масово перекладають свої хіти з російської

    Українські зірки масово перекладають свої хіти з російської

    Після повномасштабного вторгнення Росії переклад російськомовних пісень українською став новою нормою у вітчизняній музиці. Цей процес торкнувся десятків артистів — від Monatik і Макса Барських до DOROFEEVA та Віталія Козловського. Втім, чи є це жестом щирого каяття, мистецьким кроком чи радше способом втриматися на плаву?

    Ще з 1990-х років українські виконавці переважно орієнтувалися на ринок Росії. Навіть після 2014-го року чимало з них продовжували гастролі в країні-агресорі. Та після 24 лютого 2022 року ситуація змінилася кардинально: спершу — суспільний осуд, потім — заборона російської музики в публічному просторі на законодавчому рівні.

    Це спричинило хвилю перекладів — часто з комерційних мотивів. Автор ютуб-каналу Bezodnya Music Макс Нагорняк вважає, що більшість артистів просто пристосувалися до нових умов:

    «Це прекрасно для популяризації української культури. Мене не хвилює, чи це щиро — головне, що українське звучить знову».

    Виконавці, які прагнуть залишатися на сцені, змушені реагувати на суспільний запит. Як каже музикантка Марія Тучка:

    «Комерція і градус суспільства не терплять російської на виступах. Артист вимушений перекладати, і так має бути».

    Та не всі вірять у щирість таких жестів. Співак і військовий Саша Буль зауважує, що «трансформація має бути усвідомленою». На його думку, слід нагадувати про минуле — бо швидке забуття вже не раз коштувало Україні надто дорого.

    Віталій Козловський, який після 2014-го продовжував виступи в Росії, повернувся до української сцени у 2025 році після судової тяганини з Ігорем Кондратюком. Його нова україномовна версія «Пінаколади» швидко стала хітом — і, як зазначає критик Олексій Бондаренко, минуле ніби забулося.

    «Козловський — військовослужбовець. А це в очах суспільства часто знімає всі питання. Плюс — публічне каяття», — каже Бондаренко.

    Та чи варті ці переклади уваги з мистецької точки зору? Нагорняк жорстко оцінює:

    «Часто переклади зроблені абияк. Це не адаптація, а машинний переклад з мінімальними змінами. Від мистецтва там мало».

    Натомість Бондаренко вважає, що емоції важливіші за техніку. Для слухачів — це не про ідеальні рими, а про відчуття, ностальгію і новий сенс знайомих мотивів.

    Втім, не всі погоджуються на мовну «перезагрузку». Лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк припинив виконувати свої російськомовні хіти і відмовляється їх перекладати:

    «Це частина мене, але зараз — гидко співати російською».

    Подібну позицію займає і Андрій Данилко, вважаючи переклади недоречними:

    «Спробував — вийшов КВН».

    Олег Винник теж заявляв, що не перекладатиме російськомовні пісні, хоч у 2025-му все ж заспівав російською в Празі.

    Тим часом молоді слухачі відкривають для себе «нові» україномовні пісні, навіть не знаючи про їхнє російське минуле. Тож для когось “Пінаколада” тепер назавжди «вогняна» і «сповнена сексу», а не «жгучая» і «капелька секса».

    Це теж своєрідне перезавантаження — не лише текстів, а й колективної музичної пам’яті.

  • Харківського доцента судитимуть за підтримку агресії РФ

    Харківського доцента судитимуть за підтримку агресії РФ

    У Харкові перед судом постане 47-річний доцент одного з місцевих вишів, який відкрито виправдовував збройну агресію Росії проти України та мріяв про отримання російського громадянства. Про це повідомила Харківська обласна прокуратура.

    Слідство встановило, що чоловік неодноразово висловлював антиукраїнську позицію, стверджуючи, що Україна як держава має бути знищена, а також зневажливо відгукувався про українських патріотів. Свої погляди він активно озвучував як у професійному колі, так і в побутовому спілкуванні.

    «В России жить хорошо», — стверджував фігурант і з надією чекав «визволення» Харкова російськими військами. Він публічно заявляв, що після цього негайно переїде до так званої «великої Росії». Крім того, доцент звинувачував Збройні сили України в обстрілах житлових будинків та підтримував дії країни-агресора.

    Під час обшуку за місцем його проживання правоохоронці виявили російську валюту, техніку та інші докази його антиукраїнської діяльності. Експертиза підтвердила, що висловлювання чоловіка містять ознаки заперечення та виправдовування російської агресії проти України.

    На доцента чекає суд у Слобідському районному суді Харкова. Йому інкримінують порушення за ч. 1 ст. 436-2 Кримінального кодексу України — виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України. За це передбачено покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.

  • Наступ замість миру: чому найближче півріччя буде вирішальним на фронті

    Наступ замість миру: чому найближче півріччя буде вирішальним на фронті

    Після короткого спалаху інтересу до мирних переговорів між Україною та Росією, війна знову повертається у звичне для себе русло — шляхом сили. Поки делегації демонстративно тиснуть руки у Стамбулі, російська армія нарощує тиск на фронті, готуючи масштабну наступальну кампанію. Мир поки відкладається — не на дні, а на місяці. І саме бойові дії на передовій, а не дипломатичні жести, диктуватимуть хід переговорів у майбутньому. Журналіст Денис Попович дає прямий прогноз: попереду — гаряче літо, а не холодна «заморозка».

    “Хто розраховував на перемир’я чи заморозку — вам на другий поверх, де пишуть фантастику. У війни свої закони. Не переговори впливають на фронт, а фронт впливає на переговори. І у найближчі пів року точно буде саме так”, — упевнений журналіст.

    Сьогодні війна пройшла певний етап — раунд перемовин російської та української делегацій у Стамбулі.

    А якщо минув якийсь етап, то можна спробувати заглянути у майбутнє та вчергове зайнятися невдячною справою — прогнозуванням.

    Переговори — це добре, але цей перший раунд цілком прогнозовано до миру нас не наблизив. Росія готує й навіть вже проводить весняно-літню наступальну кампанію, тому всі ці переговори поки що схожі на процес заради процесу.

    Лише за підсумками цієї кампанії у переговорному треку можлива якась конкретика. Але це не точно й у будь-якому разі не раніше глибокої осені.

    Основні напрямки наступальних потуг російської армії можуть бути такими:

    • Перший. Сумська область. Його, до речі, видав Володимир Мединський.
    • Другий — це Харківська область: Куп’янськ, Борова.
    • Третій — це Покровський напрямок.
    • Четвертий — Новопавлівський.
    • П’ятий — це Костянтинівка.

    На мій погляд, саме довкола Костянтинівки й розгорнуться основні бойові події наступних місяців, бо саме тут ворог вже досягає певних просувань. Передусім — з боку Торецька.

    Костянтинівка — це ворота до Слов’яно-Краматорської агломерації. Без взяття цих міст про захоплення Донецької області росіянам годі й сподіватись.

    Чи візьмуть росіяни Костянтинівку до початку нового опалювального сезону?

    На мій погляд — ні. Після початку, до речі, теж. Хоча фронт до цього міста суттєво наблизиться.

    Чи візьме ворог до осені Покровськ? На мій погляд — теж ні. А Часів Яр? Можливо, хоча й сумнівно.

    Але чи дійдуть росіяни до адмінкордонів Дніпропетровської області у районі Покровська чи південніше Покровська? Я думаю, що так. Не виключено, що ворог зможе зайти у межі Дніпропетровщини.

    Отож готуємось до літніх боїв. Інших варіантів не бачу. Та, власне, їх і не було. Хто розраховував на перемир’я чи заморозку — вам на другий поверх, де пишуть фантастику. У війни свої закони. Не переговори впливають на фронт, а фронт впливає на переговори. І у найближчі пів року точно буде саме так.

    Денис Попович, журналіст