Golosnovinua.com

Позначка: #війнавУкраїні

  • Ядерний шантаж Росії, як він впливав на рішення Заходу щодо України і чому втрачає силу

    Ядерний шантаж Росії, як він впливав на рішення Заходу щодо України і чому втрачає силу

    Російські ядерні сигнали з перших тижнів повномасштабного вторгнення працювали не як прямий засіб примусу, а як фільтр, через який західні уряди пропускали кожне рішення про військову підтримку України. Загроза або натяк на ескалацію не скасовували допомогу, але змінювали її параметри — номенклатуру систем, строки поставок, географічні та оперативні обмеження на застосування. Це створювало асиметрію, в якій Росія отримувала час, а Україна — зброю, яка вже частково застаріла відносно темпу бойових дій.

    У Вашингтоні ключовим фактором була не абстрактна «ядерна війна», а конкретна оцінка ймовірності, що надання певних можливостей Україні спровокує відповідь, яку Сполучені Штати не зможуть контролювати без власного залучення. Адміністрація Байдена з самого початку провела жорстку лінію. У березні 2022 року президент заявив, що готовий захищати «кожний дюйм території НАТО» аж до третьої світової, але не ризикуватиме прямим зіткненням заради України і виключив безпольотну зону. Пізніше, у жовтні 2022 року, на тлі українського контрнаступу і російських сигналів, Байден говорив: «Уперше з часів Карибської кризи у нас є пряма загроза застосування ядерної зброї, якщо ситуація розвиватиметься нинішнім шляхом». І додавав: «Я не думаю, що існує можливість легко застосувати тактичну ядерну зброю і не закінчити Армагеддоном».

    Ці оцінки підкріплювалися розвідкою. Вільям Бернс, директор ЦРУ, пізніше підтверджував: восени 2022 року існував «справжній ризик потенційного застосування тактичної ядерної зброї». Результатом ставали паузи і обмеження. HIMARS, запитані Україною в квітні 2022 року, з’явилися в червні, але з обмеженнями по дальності. ATACMS, запитані у вересні 2022-го, прибули лише в жовтні 2023-го. Abrams — у вересні 2023-го, через півтора року після перших запитів. F-16 — ще пізніше.

    Німеччина за Шольца додавала власний шар стриманості. У квітні 2022 року канцлер прямо пов’язував відмову від швидкої передачі важкої техніки з ризиком ядерної ескалації: «Я дуже рано сказав, що ми повинні зробити все можливе, щоб уникнути прямого військового зіткнення між НАТО і високоозброєною наддержавою на кшталт Росії, ядерною державою… Я роблю все, щоб запобігти ескалації, яка призведе до третьої світової війни. Не повинно бути ядерної війни». Берлін враховував не лише ядерний ризик, а й власну залежність від енергетичних зв’язків, історичну чутливість до ескалації і політичну ціну для правлячої коаліції. Франція займала більш гнучку риторичну позицію, але на практиці теж рухалася поступово. Східноєвропейські союзники — Польща, країни Балтії — послідовно тиснули на прискорення, розглядаючи російські загрози як блеф, розрахований саме на західноєвропейську і американську обережність. Різниця позицій всередині НАТО сама ставала частиною механізму.

    Важливо відокремити реальні наслідки загроз від припущень. Ядерний фактор не був єдиним обмежувачем. Захід враховував запаси власного озброєння, темпи виробництва, внутрішню політику і необхідність зберігати простір для можливих переговорів. Однак саме ядерна складова надавала цим розрахункам особливої

    гостроти. Поки Захід вважав, що ціна перевірки загрози вища за ціну дозованої підтримки, механізм продовжував працювати.

    Страх перед ескалацією, який стримував Захід

    Російська модель спиралася не на готовність застосувати ядерну зброю, а на управління невизначеністю. Мета полягала в тому, щоб змусити західні уряди приймати рішення в умовах, коли ймовірність катастрофічного результату залишається ненульовою, а ціна помилки — неприйнятною. Це схема рефлексивного контролю: створити у противника перебільшений набір ризиків і тим самим змусити його обмежувати самого себе.

    Алгоритм був стійким. Спочатку йшов сигнал — зміна статусу ядерних сил, розміщення систем у Білорусі, оновлення доктрини, публічні заяви. Потім у західних столицях починалася дискусія. Дискусія сама по собі ставала затримкою. У підсумку рішення або відкладалося, або приймалося в урізаному вигляді. За даними CSIS, за перші 18 місяців війни Москва випустила майже 450 публічних заяв, політичних оголошень і військових дій, пов’язаних з ядерною тематикою. Частота сама підтримувала постійний фон ризику. Невизначеність була ключовим ресурсом.

    Заходу не потрібно було вірити, що Росія обов’язково застосує ядерну зброю. Достатньо було не хотіти перевіряти цю ймовірність. Американські та європейські лідери неодноразово підкреслювали, що вони не шукають прямого конфлікту з ядерною державою. Бернс пізніше формулював це жорсткіше: «Ми не можемо дозволити собі бути заляканими цим брязканням зброєю… але повинні пам’ятати про нього».

    Шольц наполягав на відсутності «підручника», за яким можна заздалегідь визначити момент, коли Захід почне сприйматися як сторона конфлікту.
    Модель працювала навіть тоді, коли конкретні кордони перетиналися без наслідків. Поставки танків, далекобійних ракет, винищувачів — усе це в різні моменти оголошувалося небезпечним. Реакція залишалася в рамках сигналів. Відсутність ядерної відповіді не руйнувала механізм одразу, бо кожного разу зберігалася можливість сказати, що «цього разу кордон ще не був справжнім». Невизначеність дозволяла переносити лінію далі, зберігаючи ефект стримування на наступні рішення.

    Різниця позицій всередині Заходу підсилювала ефект. Східноєвропейські столиці частіше сприймали загрози як блеф. Вашингтон і Берлін — як ризик, який не можна ігнорувати. Москва могла розраховувати на те, що внутрішні розбіжності сповільнять колективну відповідь. При цьому ядерний фактор ніколи не діяв ізольовано. Він накладався на розрахунки про власні запаси, про темпи української мобілізації і про внутрішню політику союзників. Але саме він перетворював звичайні військові рішення на питання стратегічної обережності.

    Зворотний бік ядерного шантажу

    Перелом стався не в результаті одного рішення, а через накопичення досвіду. Захід поступово з’ясовував, що багато з оголошених кордонів не є абсолютними. Кожен крок, який раніше вважався надмірною ескалацією, після його здійснення без ядерної відповіді змінював уявлення про допустимий рівень ризику. Це ефект зсуву «червоних ліній».

    Процес ішов поетапно. HIMARS з обмеженнями, потім танки, потім ATACMS, потім дозвіл на обмежені удари західною зброєю по території Росії, потім глибші удари. Українська операція в Курській області, масовані кампанії дронів по нафтопереробних заводах у 2025–2026 роках (за даними The Economist на основі ACLED — 658 глибоких ударів у 2025 році і темп, що веде до понад 800 у 2026-му), удари, що досягали об’єктів за тисячі кілометрів від кордону, включно з інфраструктурою, пов’язаною зі стратегічною авіацією, — усе це в різні моменти могло інтерпретуватися як перетин кордону. Реакція залишалася в рамках оновлення доктрини, демонстративних пусків і риторики.

    Частота ядерних загроз з часом знизилася. Страх не зник. Змінився характер реакції на нього. Якщо раніше натяк на ескалацію майже автоматично призводив до паузи, то з часом західні уряди почали зважувати ядерний ризик проти інших витрат. Ціна стриманості зросла: затяжна війна дозволяла Росії адаптуватися, зміцнювати лінії і переносити тиск на європейську інфраструктуру. Українські втрати теж входили в розрахунок. Єнс Столтенберг у 2024 році прямо говорив, що «безрозсудна російська ядерна риторика» не повинна зупиняти підтримку: «Кожного разу, коли ми підвищували рівень підтримки — танки, далекобійні системи, F-16, — росіяни намагалися нас зупинити. Їм це не вдалося». Марк Рютте пізніше формулював жорсткіше: якщо ядерну зброю буде застосовано проти України, реакція буде «спустошливою».

    Важливу роль відіграла різниця між стримуванням і примусом. Ядерна зброя краще працює для запобігання прямому нападу на саму Росію. Вона значно гірше працює для примусу третіх сторін відмовитися від підтримки жертви агресії, особливо коли підтримка залишається нижчою за поріг прямої участі. Захід поступово переконувався, що Росія не готова переходити до ядерного застосування заради того, щоб зупинити поставки або обмежити удари по військових об’єктах. Це не означало, що ризик зник. Це означало, що автоматична капітуляція перед загрозою перестала бути єдиною раціональною відповіддю.

    Нові інструменти російського тиску

    Ядерний інструмент має високу руйнівну силу, але низьку операційну гнучкість. Його застосування несе ризик, який важко калібрувати: міжнародна ізоляція, втрата підтримки ключових партнерів, непередбачувана ескалація. Тому Москва все активніше спирається на систему інструментів, які дозволяють завдавати шкоди нижче порогу, де Захід готовий відповідати за Статтею 5 або порівнянними засобами.

    Ця система включає кілька рівнів. Диверсії і саботаж на території європейських країн — підпали складів і логістичних об’єктів, пошкодження залізничної інфраструктури, спроби атак на промислові та транспортні вузли. Кібератаки. Інформаційні операції. Тиск через міграційні потоки. Дії в сірій зоні: безпілотники в повітряному просторі союзників, пошкодження підводних кабелів і трубопроводів у Балтійському морі. Використання партнерів.

    За даними спільного моніторингу ICCT і GLOBSEC, кількість зафіксованих гібридних інцидентів, пов’язаних із російською участю, до лютого 2026 року досягла 151 випадку. Польща залишалася найчастішою ціллю (31 інцидент), за нею йшли Франція (20), Литва і Німеччина (по 15). Ці інструменти забезпечують заперечення або ускладнюють швидку атрибуцію. Вони можуть застосовуватися постійно і з різною інтенсивністю. Вони створюють накопичений ефект політичної та економічної втоми. Вони тестують реакції НАТО, виявляючи слабкі місця в координації.

    Різниця принципова. Ядерна загроза — інструмент високої ставки і низької частоти. Гібридна система — інструмент низької ставки і високої частоти. Перший краще підходить для запобігання прямому нападу. Другий — для поступового ослаблення рішучості і збільшення витрат підтримки України. Поки Захід зберігає чутливість до ядерного ризику, гібридні інструменти отримують додатковий простір.

    Кордон готовності НАТО до ескалації

    Реальний кордон готовності НАТО визначається не деклараціями, а точкою, в якій політична і стратегічна ціна подальшої стриманості починає перевищувати ціну відповіді. Ця точка не фіксована. Вона залежить від характеру дії, від жертв, від можливості однозначної атрибуції, від внутрішньої політики ключових членів і від оцінки довгострокових наслідків бездіяльності.

    Прямий напад на територію країни-члена з метою захоплення або утримання території з високою ймовірністю активує Статтю 5. Загибель військовослужбовців НАТО внаслідок навмисного удару генерує політичний тиск, який складно ігнорувати. Масштабна атака на критичну інфраструктуру, що веде до значних жертв або системного збою, також може зрушити розрахунок. Застосування ядерної зброї змінює рамку радикально.

    Важливі й менш очевидні пороги. Серія гібридних дій, які окремо залишаються нижчими за Статтю 5, але в сукупності створюють відчуття, що альянс не здатний захистити власну територію, може підірвати політичну довіру швидше, ніж один великий інцидент. Різниця позицій зберігається: східноєвропейські члени оцінюють ризики вище, деякі західноєвропейські столиці і, в певні періоди, Вашингтон проявляють більшу обережність. Ця різниця сама по собі є вразливістю.

    Головний парадокс полягає в наступному. Російський ядерний шантаж зберігає силу доти, доки Захід вважає, що ескалація небезпечніша за поступове розширення російської агресії — як на полі бою в Україні, так і через гібридні операції проти самої Європи. Поки це співвідношення тримається, ядерний важіль працює як страховка, що дозволяє Москві діяти нижче порогу прямого зіткнення. Коли співвідношення починає змінюватися — коли ціна бездіяльності сприймається як загроза самій архітектурі європейської безпеки і довірі до колективної оборони — сила ядерного важеля зменшується.

    Москва це розуміє. Тому вона одночасно підтримує ядерну риторику і нарощує інструменти, які дозволяють тиснути саме в тій зоні, де Захід усе ще воліє не відповідати в повну силу. Від того, де саме пройде нова точка рівноваги між страхом ескалації і ціною її відсутності, залежить не лише майбутнє підтримки України, а й стійкість самого стримування в Європі.

     

  • Чому Буданов не брав участі в переговорах з Лукашенком: ризики для керівника Офісу Президента

    Чому Буданов не брав участі в переговорах з Лукашенком: ризики для керівника Офісу Президента

    Керівник Офісу Президента України Кирило Буданов особисто не брав участі в переговорах з білоруською стороною і не їздив до Білорусі. Незважаючи на те, що переговори з Лукашенком частково контролюються США через Джареда Кушнера, до якого близький Буданов, особиста присутність колишнього глави української розвідки (а тепер і керівника ОП) у Білорусі була визнана надто ризикованою і могла б стати смертельною небезпекою. Ключовий ризик пов’язаний з глибокою інтеграцією білоруських структур з російськими. За оцінками експертів та джерел у силових відомствах, рівень впливу російської влади (і відповідно ймовірність витоків інформації) у ключових органах Білорусі оцінюється приблизно в 80 відсотків. В таких умовах будь-яка поїздка Буданова могла б обернутися прямою загрозою.

    Чому керівник Офісу Президента України залишається однією з головних цілей Кремля

    Ліквідація або захоплення Буданова стала б для Путіна потужним пропагандистським та оперативним успіхом, доказом «відплати» за неочікувані удари по Росії, сильним сигналом для власних силовиків та суспільства, а також вагомим аргументом у внутрішній політиці. Російська пропаганда вже давно позиціонує Буданова як «терориста номер один» та організатора ударів по території РФ (включаючи звинувачення в дронових атаках та координації з РДК). Захоплення або усунення такої фігури дало б Кремлю потужний інформаційний козир.

    Сам Буданов ніколи не приховував свого ставлення. У відповідь на російські звинувачення він прямо заявив: «Все, що я прокоментую, це те, що ми вбивали росіян і будемо вбивати росіян у будь-якій точці світу до повної перемоги України». Ця фраза стала класикою і лише посилила бажання Кремля поквитатися.

    Особиста участь Буданова в операціях на території РФ

    Виходячи з тієї інформації, що росіяни знають про участь Буданова в спецопераціях на території Росії, ліквідація або захоплення такої фігури могла б бути вагомим аргументом для Путіна. За наявними даними, російські спецслужби володіють відомостями не тільки про координацію українською розвідкою рейдів Російського добровольчого корпусу (РДК) та інших добровольчих формувань у Білгородську та Курську області, але й про особисту участь самого Буданова в низці операцій на російській території. У квітні 2026 року командир одного з елітних підрозділів ГУР публічно підтвердив, що Буданов особисто заходив на російську територію — зокрема, на Грайворонському напрямку в Білгородській області, де йшов разом з групою лісами та полями на ранніх етапах рейдів. Ці операції включали диверсії, захоплення полонених, створення паніки в прикордонних регіонах та прямі бойові зіткнення з російськими силовиками (включаючи ФСБ та прикордонників). Для Кремля це не просто військова невдача, а серйозне приниження російських спецслужб, які не змогли забезпечити безпеку навіть у глибині своєї території.

    Стратегія безпеки ключових персон в українському керівництві

    У Кремлі Буданов давно вважається однією з головних «цілей». Тому традиційно входить до числа найбільш захищених осіб в українській державі, поряд з вищим керівництвом Офісу Президента та іншими ключовими фігурами. Його публічна активність зведена до мінімуму, а всі закордонні переміщення проходять під багатошаровим посиленим контролем. Безпека Буданова забезпечується на максимальному рівні як всередині України, так і під час будь-яких закордонних візитів. Переговори за білоруським напрямком стосувалися, серед іншого, питань безпеки кордону, нейтралізації загроз (зокрема використання території Білорусі для запуску російських дронів), обміну розвідданими та можливих домовленостей щодо деескалації. Щоб не піддавати Буданова ризику, українську сторону на цих контактах представляли інші офіційні особи. Такий підхід дозволив зберегти канал комунікації, одночасно мінімізувавши загрози для однієї з найцінніших фігур в системі національної безпеки.

  • Лавров пригрозив “всіма заходами” для захисту Білорусі

    Лавров пригрозив “всіма заходами” для захисту Білорусі

    Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров заявив, що Москва готова за необхідності використати весь комплекс механізмів, передбачених союзним договором із Білоруссю, для забезпечення безпеки Білорусі та так званої Союзної держави.

    Про це повідомляють російські державні медіа, зокрема агентство “Інтерфакс” та “РИА Новости”, які посилаються на слова Лаврова.

    Лавров зробив цю заяву під час круглого столу, присвяченого питанням врегулювання війни в Україні. У своєму виступі він окремо прокоментував позицію українського керівництва, зокрема заяви президента Володимира Зеленського щодо ролі Білорусі у війні.

    За словами глави російського МЗС, ці заяви нібито мають на меті втягнути Білорусь у прямий військовий конфлікт та розширити географію бойових дій.

    Лавров стверджує, що подібна риторика, на його думку, ускладнює можливості політико-дипломатичного врегулювання конфлікту та створює додаткові ризики для регіональної безпеки.

    Коментуючи заяви українського президента, Лавров сказав:

    «Це очевидно націлено на те, щоб втягнути Білорусь безпосередньо у конфлікт і розширити географію бойових дій, тим самим ускладнивши можливості врегулювання конфлікту політико-дипломатичними засобами».

    Окремо він заявив, що Росія має зобов’язання в межах союзних домовленостей із Мінськом і готова їх виконувати у разі виникнення загроз.

    «У разі необхідності ми готові вжити весь комплекс заходів, передбачений договором, щоб забезпечити безпеку нашого союзника і, звісно, безпеку Союзної держави», — сказав Лавров, не уточнивши, про які саме заходи йдеться.

    Лавров нагадав, що з березня 2025 року між Росією та Білоруссю діє договір про гарантії безпеки в межах Союзної держави. За його словами, цей документ передбачає механізми спільної реакції на загрози безпеці однієї зі сторін.

    Водночас він не деталізував, які саме інструменти можуть бути задіяні у випадку загострення ситуації.

    У своїй промові Лавров також різко висловився на адресу українського керівництва. Зокрема, він вжив образливу характеристику щодо Володимира Зеленського, назвавши його “фюрером”, і заявив, що той нібито використовується як інструмент у політичних процесах, пов’язаних із війною.

    Ці заяви не супроводжувалися доказами і мають характер політичних оцінок, озвучених російською стороною.

    Українська сторона раніше неодноразово заявляла, що Росія намагається втягнути Білорусь у війну проти України або використати її територію для потенційного розширення бойових дій, у тому числі з ризиком для країн НАТО.

    У Києві наголошували, що будь-яка ескалація з боку Білорусі або використання її території російськими силами матиме наслідки для регіональної безпеки.

    Водночас у Мінську раніше звучали суперечливі заяви щодо участі у війні, а офіційна позиція білоруської влади неодноразово змінювалася в риториці щодо конфлікту.

    На тлі цього у регіоні продовжують зростати напруженість і взаємні звинувачення сторін щодо можливого розширення бойових дій та загроз безпеці.

  • У РФ створили “міністерство захисту від дронів”

    У РФ створили “міністерство захисту від дронів”

    У Росії продовжується адаптація регіональних структур управління до регулярних атак безпілотників: у Нижньогородській області ухвалили рішення про створення окремого міністерства захисту об’єктів, яке спеціалізуватиметься на протидії дроновим загрозам та охороні критичної інфраструктури. Відповідний указ підписав губернатор регіону Гліб Нікітін у межах масштабної реформи обласного уряду.

    Про це повідомляють російські офіційні джерела з посиланням на заяву губернатора.

    Нова структура з’явилася на тлі регулярних повідомлень про ураження об’єктів на території регіону та інших глибинних районів Російської Федерації, де дедалі частіше фіксуються атаки безпілотників. Йдеться насамперед про підприємства паливно-енергетичного комплексу, промислові об’єкти та енергетичну інфраструктуру, які в російських офіційних заявах визначаються як потенційні цілі.

    Згідно з ухваленою реформою, новостворене “міністерство захисту об’єктів” працюватиме у тісній взаємодії з міністерством енергетики та житлово-комунального господарства регіону. Координацію цих напрямів здійснюватиме віцепрем’єр Володимир Тужилін, якого переведено до оновленого управлінського блоку в межах переформатування регіональної виконавчої влади.

    Губернатор Нижньогородської області пояснив створення нового відомства необхідністю посилення безпеки об’єктів, які мають стратегічне значення як для регіону, так і для оборонного потенціалу Росії. За його словами, у межах одного управлінського центру мають бути зосереджені функції, що стосуються як “внеску регіону в обороноздатність країни”, так і безпосереднього захисту інфраструктури від повітряних загроз.

    Серед ключових завдань нового міністерства прямо визначено організацію “захисту неба над регіоном”, а також координацію заходів безпеки на об’єктах паливно-енергетичного комплексу, транспортної та комунальної інфраструктури. Саме ці об’єкти, за офіційною позицією російської влади, розглядаються як найбільш вразливі до атак безпілотних літальних апаратів.

    Фактично створення окремого міністерства є визнанням того, що наявні механізми протидії повітряним загрозам на регіональному рівні не забезпечують повного захисту інфраструктури, а масштаби атак змушують владу переходити до окремої управлінської вертикалі.

    Рішення ухвалено на тлі низки інцидентів із ураженням промислових об’єктів у глибині Росії. Зокрема, раніше повідомлялося про атаку на нафтопереробний завод “Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез” у місті Кстово Нижньогородської області. Це підприємство є одним із ключових у російській нафтопереробній системі та забезпечує значні обсяги переробки сировини для внутрішнього ринку.

    За оцінками відкритих джерел, серія атак на нафтопереробні підприємства та інфраструктурні об’єкти в різних регіонах РФ уже вплинула на стабільність частини виробничих потужностей, що змусило російську владу посилювати заходи безпеки не лише на федеральному, а й на регіональному рівні.

    Окремі аналітики зазначають, що поява спеціалізованого “міністерства захисту від дронів” свідчить про поступову інституціоналізацію реагування Росії на новий тип загроз, який раніше не вимагав окремих управлінських структур. Тепер же боротьба з безпілотниками фактично виділяється в окремий напрям державної політики на рівні регіонів.

    Такі зміни також демонструють зсув у характері безпеки всередині РФ: якщо раніше основні зусилля концентрувалися на прикордонних регіонах, то нині дедалі більше уваги приділяється захисту глибокого тилу та стратегічної інфраструктури.

    Експерти вказують, що подібні управлінські рішення можуть бути пов’язані з необхідністю швидкого реагування на інциденти, які відбуваються на значних відстанях від зони бойових дій, але мають прямий вплив на економіку та енергетичну стабільність країни.

    Таким чином, створення окремого міністерства в Нижньогородській області стало черговим свідченням того, що Росія змушена адаптувати свою внутрішню систему управління до нової реальності, у якій загрози безпілотних атак дедалі частіше зачіпають ключові промислові та енергетичні центри в глибині країни.

  • Зеленський закликав українців реагувати на сигнали повітряної тривоги

    Зеленський закликав українців реагувати на сигнали повітряної тривоги

    Президент України Володимир Зеленський звернувся до громадян із закликом уважно ставитися до сигналів повітряної тривоги та не ігнорувати попередження про можливі ракетні й дронові атаки з боку Росії. За його словами, попри роботу систем протиповітряної оборони, загроза нових масованих ударів у найближчий період залишається актуальною.

    Про це глава держави заявив у своєму вечірньому відеозверненні.

    Зеленський наголосив, що українські розвідувальні служби продовжують фіксувати ознаки підготовки Росією нових комбінованих атак, які можуть включати використання балістичних і крилатих ракет, а також ударних безпілотників. Водночас, за його словами, навіть попри міжнародні контакти щодо зниження ескалації, розраховувати на зміну позиції Москви не доводиться.

    Президент підкреслив, що Україна має діяти виходячи з реальної військової ситуації, а не з дипломатичних сигналів, оскільки ризики нових обстрілів залишаються високими.

    «Важливо і цієї доби бути уважними до будь-якої загрози, до сигналів повітряної тривоги. Інформація від розвідок про можливість масованого удару залишається актуальною. Ми знаємо, що партнери говорили з росіянами щодо цього. Віри у те, що хтось там, у Москві, одумається, немає. Обов’язково бережіть життя — реагуйте на небезпеки», — зазначив Зеленський.

    За словами глави держави, українські Сили оборони, включно з підрозділами протиповітряної оборони, мобільними вогневими групами та авіацією, перебувають у стані підвищеної готовності. Військові відпрацьовують можливі сценарії відбиття атак, які Росія може застосувати найближчим часом.

    Окрему увагу президент приділив ефективності української системи ППО. Він повідомив, що сили оборони демонструють стабільно високі показники зі знищення ворожих ударних безпілотників типу Shahed, які стали одним із ключових інструментів російських атак на українські міста.

    За словами Зеленського, рівень перехоплення таких дронів залишається стабільно високим і перевищує 90%.

    «Відсоток збиття “Шахедів” нашими воїнами стабільно вище 90 — це 90–93%. По крилатих ракетах та балістиці: з усіма партнерами ми працюємо, щоб були нові внески в програму PURL, ми шукаємо інші способи отримувати ракети. Я дякую всім, хто допомагає», — сказав президент.

    Він також наголосив, що питання поповнення запасів ракет-перехоплювачів і посилення систем протиповітряної оборони є одним із ключових пріоритетів міжнародної співпраці України з партнерами. За його словами, без стабільних постачань сучасних систем ППО та боєприпасів ефективний захист території країни був би значно складнішим.

    Попередження президента пролунало на тлі повідомлень української розвідки про підготовку Росією чергової хвилі повітряних атак. За оцінками військових аналітиків, ворог може одночасно застосовувати різні типи озброєнь, щоб перевантажити українську систему протиповітряної оборони.

    Українські військові також зазначають, що останні місяці Росія дедалі частіше використовує комбіновані удари, поєднуючи масовані запуски дронів-камікадзе з ракетними обстрілами. Така тактика спрямована на ускладнення роботи ППО та збільшення ймовірності ураження цілей.

    У цьому контексті Міністерство оборони України та регіональні військові адміністрації також звернулися до населення із закликом не ігнорувати сигнали тривоги, особливо у великих містах. Громадянам рекомендують під час загрози перебувати в укриттях і дотримуватися офіційних інструкцій.

    Додаткову увагу викликає й календарний фактор: наприкінці травня в низці міст України проходять масові заходи, що потенційно підвищує ризики для цивільного населення у разі можливих атак.

    Останній масштабний комбінований удар Росія завдала 24 травня, коли основною ціллю став Київ. Тоді були застосовані ракети різних типів і ударні безпілотники. Частину повітряних цілей вдалося знищити силами ППО, однак у столиці було зафіксовано пошкодження інфраструктури.

    Після цієї атаки російська сторона заявляла про наміри продовжувати удари по українських містах, що ще більше посилило занепокоєння щодо можливих нових хвиль обстрілів.

    Експерти відзначають, що війна дедалі більше переходить у формат технологічного протистояння, де ключову роль відіграють швидкість реакції, системи раннього попередження та ефективність протиповітряної оборони.

    Таким чином, звернення президента стало черговим сигналом про необхідність максимальної обережності для населення та готовності державних структур до можливих загострень ситуації в повітряному просторі України.

  • Гегсет: США знайдуть спосіб допомогти Україні

    Гегсет: США знайдуть спосіб допомогти Україні

    Сполучені Штати продовжуватимуть підтримувати Україну у її боротьбі проти російської агресії та шукатимуть можливості для надання додаткової допомоги, необхідної для захисту українських міст і критичної інфраструктури від дедалі інтенсивніших повітряних атак Росії. Про це заявив міністр оборони США Піт Гегсет під час міжнародного безпекового форуму «Шангрі-Ла Діалог» у Сінгапурі.

    Заява очільника Пентагону пролунала на тлі чергового загострення ситуації в українському небі, де російські війська останніми місяцями значно збільшили масштаби використання балістичних ракет, крилатих ракет та ударних безпілотників. Питання протиповітряної оборони залишається одним із найважливіших для України, оскільки саме системи ППО є основним інструментом захисту цивільного населення, енергетичних об’єктів, транспортної інфраструктури та підприємств оборонної промисловості.

    Під час спілкування з журналістами Гегсета попросили прокоментувати звернення президента України Володимира Зеленського до президента США Дональда Трампа та членів Конгресу. У своєму листі український лідер звернув увагу американської сторони на дефіцит засобів протиповітряної оборони та необхідність посилення підтримки України на тлі зростання кількості російських атак.

    Коментуючи це звернення, глава Пентагону наголосив, що США працюють над пошуком усіх можливих шляхів для допомоги Україні та одночасно здійснюють масштабну модернізацію власного оборонно-промислового комплексу.

    За словами Гегсета, Вашингтон фактично перебудовує підхід до виробництва ключових видів озброєння та боєприпасів, щоб забезпечити значно більші обсяги випуску продукції. Йдеться не лише про потреби американських збройних сил, а й про забезпечення союзників і партнерів, які залежать від постачання американського озброєння.

    «Ми змінюємо спосіб виробництва всіх цих видів важливої амуніції, щоб гарантувати, що наші компанії постачають не просто трохи більше, а набагато більше у всьому спектрі можливостей. Там, де ми можемо допомогти Україні, ми це робимо. Там, де ми можемо дати можливість Європі зробити більше, ми також це робимо», – заявив міністр оборони США.

    Його слова свідчать про те, що американська адміністрація розглядає питання підтримки України не лише як короткострокове завдання, а як частину довгострокової стратегії розвитку оборонного виробництва та зміцнення безпеки союзників.

    Окрему увагу Гегсет приділив ролі європейських партнерів. Він наголосив, що за останні роки країни Європи значно активізували свої зусилля щодо підтримки України, збільшивши як фінансову, так і військову допомогу.

    За словами очільника Пентагону, європейські держави демонструють дедалі більшу готовність брати на себе відповідальність за безпеку континенту. Він підкреслив, що це є важливим сигналом як для України, так і для всієї системи колективної безпеки Заходу.

    «Мене надихає європейська відданість справі. Якщо подивитися на загальні обсяги витрат, Європа активізувалася, а Україна була не менш, а часто й більш ефективною у використанні цих ресурсів. Ми хочемо, щоб вони могли захищатися, і ми знайдемо спосіб забезпечити їм допомогу», – зазначив Гегсет.

    Його заява пролунала в момент, коли питання забезпечення України системами протиповітряної оборони знову стало однією з головних тем міжнародних переговорів. Українська влада неодноразово наголошувала, що навіть попри успіхи у створенні багаторівневої системи ППО країна продовжує відчувати гостру нестачу сучасних засобів захисту від балістичних ракет.

    Особливе занепокоєння викликає використання Росією нових типів озброєння. У своєму листі до американського керівництва Володимир Зеленський повідомив, що під час масованої атаки 24 травня російські війська застосували дві балістичні ракети середньої дальності «Орєшнік». Це стало одним із перших випадків використання такого типу озброєння в межах масштабних ударів по Україні.

    Українська сторона вважає, що поява нових типів ракет додатково ускладнює завдання протиповітряної оборони та потребує подальшого посилення захисних спроможностей країни.

    Протягом останніх років США залишаються найбільшим постачальником військової допомоги Україні. Вашингтон передав Києву широкий спектр озброєнь, включаючи системи Patriot, NASAMS, ракети різних типів, артилерію, бронетехніку, засоби зв’язку, радари та інше обладнання.

    Саме комплекси Patriot сьогодні вважаються одним із найефективніших інструментів для перехоплення російських балістичних ракет. Українські військові неодноразово повідомляли про успішне знищення складних повітряних цілей завдяки використанню цих систем.

    Водночас постійне збільшення інтенсивності російських атак призводить до значних витрат ракет-перехоплювачів, що змушує союзників шукати додаткові можливості для поповнення запасів і нарощування виробництва.

    На цьому тлі американський оборонний сектор переживає масштабне розширення виробничих потужностей. Після початку повномасштабної війни в Україні у США було запущено низку програм зі збільшення випуску артилерійських боєприпасів, ракет для систем ППО, високоточних засобів ураження та інших видів військової продукції.

    Пентагон неодноразово наголошував, що війна в Україні продемонструвала необхідність перегляду підходів до виробництва озброєнь, оскільки сучасні конфлікти потребують значно більших запасів боєприпасів, ніж передбачалося раніше.

    Паралельно Вашингтон працює з європейськими союзниками над створенням більш стійкої системи підтримки України. Генеральний секретар НАТО раніше заявляв, що європейські держави готові брати участь у фінансуванні закупівель американського озброєння для українських сил оборони, а також збільшувати власне виробництво військової продукції.

    Експерти зазначають, що нинішня модель підтримки поступово трансформується від екстрених поставок до довгострокової програми забезпечення України ресурсами для оборони. Це включає розвиток оборонної промисловості союзників, розширення виробничих ліній та створення нових механізмів фінансування військової допомоги.

    Реакція на звернення Зеленського пролунала і в американському Конгресі. Сенатор-демократ Річард Блюменталь заявив, що Сполучені Штати мають належним чином відреагувати на запит України щодо посилення протиповітряної оборони та розглянути додаткові можливості підтримки.

    Аналітики вважають, що слова Піта Гегсета свідчать про збереження стратегічного курсу США на підтримку України попри зміни міжнародної обстановки та зростання конкуренції між глобальними центрами сили. Водночас дедалі більша увага приділяється розподілу відповідальності між Вашингтоном та європейськими союзниками, які мають відігравати активнішу роль у забезпеченні безпеки континенту.

    Таким чином, заява глави Пентагону стала сигналом того, що США не відмовляються від підтримки України та продовжують шукати механізми для зміцнення її оборонних можливостей. На тлі посилення російських ракетних ударів і появи нових загроз питання протиповітряної оборони залишається одним із ключових напрямків співпраці між Києвом і його західними партнерами.

  • Естонія розгортає мережу виявлення дронів уздовж кордону з Росією

    Естонія розгортає мережу виявлення дронів уздовж кордону з Росією

    Естонія розпочала новий етап зміцнення своєї національної безпеки, встановивши перші стаціонарні системи для виявлення та моніторингу безпілотних літальних апаратів уздовж кордону з Росією. Влада країни називає цей крок частиною масштабної програми захисту повітряного простору та прикордонних районів на тлі стрімкого зростання ролі дронів у сучасних військових конфліктах і дедалі більшої кількості інцидентів за участю безпілотників у країнах НАТО.

    Про це повідомляє естонський суспільний мовник

     із посиланням на Міністерство внутрішніх справ Естонії.

    За інформацією відомства, перші стаціонарні комплекси для виявлення дронів уже введені в експлуатацію на трьох ділянках південно-східного кордону країни. Одне з місць розгортання розташоване поблизу прикордонного пункту Лухамаа, який є одним із найважливіших переходів між Естонією та Росією.

    Нові системи здатні цілодобово відстежувати повітряний простір, виявляти безпілотні літальні апарати різних типів, визначати напрямок їхнього руху, фіксувати параметри польоту та оперативно передавати інформацію прикордонним службам і правоохоронним органам. У перспективі ці комплекси мають стати частиною єдиної національної мережі спостереження за дронами, яка охопить усю територію Естонії.

    У Міністерстві внутрішніх справ наголошують, що створення такої мережі є відповіддю на кардинальні зміни безпекового середовища в Європі після початку повномасштабної війни Росії проти України. Саме ця війна продемонструвала, що безпілотники перетворилися на один із головних інструментів сучасного поля бою, виконуючи функції розвідки, коригування артилерійського вогню, ударних операцій і навіть стратегічного стримування.

    Міністр внутрішніх справ Естонії Ігор Таро заявив, що запуск перших комплексів є результатом кількох років підготовчої роботи та ретельної оцінки потенційних загроз.

    За його словами, останні події в регіоні підтвердили правильність рішень щодо посилення спроможностей із контролю за безпілотниками. Він наголосив, що перші пристрої вже функціонують у робочому режимі, а їх встановлення є лише початком значно масштабнішого проєкту.

    «Перші пристрої вже встановлені та працюють. Звичайно, це лише початок: ми рухаємося до створення мережі дронів, яка охоплює всю Естонію. Нещодавні інциденти з безпілотниками показують, що ми дуже реалістично оцінювали ризики та своєчасно ухвалювали рішення щодо розвитку наших можливостей», – заявив Таро.

    За планами уряду, до кінця року обладнання для виявлення та моніторингу дронів має з’явитися вздовж усього східного кордону країни. Йдеться про сотні кілометрів прикордонної інфраструктури, яка межує з Росією та частково проходить через важкодоступні лісисті райони, водойми та болотисту місцевість.

    Паралельно тривають роботи зі створення комплексної системи охорони кордону. У п’ятницю представники Управління поліції та прикордонної охорони Естонії (PPA) представили міністру внутрішніх справ звіт про хід будівництва прикордонної інфраструктури поблизу Саатсе-Саапа, а також про розгортання нових систем спостереження вздовж річки Піуза, яка є природною частиною державного кордону.

    У відомстві повідомляють, що закупівлі обладнання для наступних ділянок уже тривають, а реалізація проєкту відбувається відповідно до графіка або навіть із випередженням запланованих термінів.

    Рішення про посилення захисту кордону було ухвалене на тлі зростання занепокоєння через безпілотні загрози в регіоні Балтійського моря та на східному фланзі НАТО. Останніми роками країни Балтії дедалі частіше повідомляють про інциденти за участю дронів, які порушують повітряний простір або з’являються поблизу критичної інфраструктури.

    Особливе занепокоєння викликають випадки, коли безпілотники невідомого походження фіксуються поблизу військових об’єктів, енергетичних підприємств, аеропортів або прикордонних районів. Уряди держав НАТО вважають, що подібні польоти можуть використовуватися для збору розвідувальної інформації, тестування систем протиповітряної оборони або здійснення інформаційно-психологічного тиску.

    Президент Латвії Едгарс Рінкевичс раніше закликав Європейський Союз розглянути можливість створення окремих механізмів фінансової підтримки прикордонних регіонів, які стикаються з дроновими загрозами внаслідок війни Росії проти України. На його думку, країни, що розташовані на зовнішньому кордоні ЄС і НАТО, несуть особливий безпековий тягар і потребують додаткових ресурсів для зміцнення оборони.

    Водночас міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна нещодавно виступив із резонансною заявою, в якій припустив, що Росія може навмисно спрямовувати українські безпілотники до повітряного простору країн НАТО для створення політичної напруги та спроб послабити підтримку України з боку західних союзників.

    Хоча Москва відкидає подібні звинувачення, країни Балтії останніми роками значно збільшили витрати на безпеку, модернізацію кордонів і розвиток систем раннього попередження. Після початку повномасштабної війни в Україні Естонія, Латвія та Литва суттєво розширили програми спостереження за повітряним простором і прискорили інтеграцію нових технологій у свої оборонні структури.

    Аналітики наголошують, що безпілотники стали однією з найсерйозніших асиметричних загроз XXI століття. Відносно невисока вартість виробництва та експлуатації дронів дозволяє використовувати їх не лише державам, а й недержавним групам, що значно ускладнює систему безпеки. Саме тому країни НАТО дедалі активніше інвестують у системи виявлення, радіоелектронної боротьби та перехоплення безпілотників.

    Естонський проєкт із розгортання мережі виявлення дронів розглядається як один із наймасштабніших подібних проєктів у Балтійському регіоні. У перспективі він має стати частиною ширшої архітектури безпеки, яка дозволить оперативно реагувати на повітряні загрози та забезпечити захист кордону в умовах зростаючої нестабільності в Європі.

    Таким чином, встановлення перших систем виявлення безпілотників на кордоні з Росією стало для Естонії не просто технічним оновленням прикордонної інфраструктури, а важливим стратегічним кроком у формуванні нової моделі безпеки, адаптованої до реалій сучасних конфліктів і технологічних викликів.

  • В Україні тестують людиноподібних бойових роботів на фронті — CNBC

    В Україні тестують людиноподібних бойових роботів на фронті — CNBC

    В Україні розпочалися випробування людиноподібних бойових роботів безпосередньо в умовах реальних бойових дій — подія, яку експерти вже називають одним із перших практичних випадків застосування гуманоїдної робототехніки на полі бою. Про це повідомляє CNBC із посиланням на розробників, військові джерела та учасників програми тестування.

    Йдеться про американський стартап Foundation Future Industries (часто скорочено Foundation), який базується у Сан-Франциско та займається розробкою автономних роботизованих систем подвійного призначення. Компанія створює людиноподібних роботів, які можуть застосовуватися як у цивільній промисловості, так і у військових умовах, включно з логістикою, евакуацією та потенційною роботою в небезпечних бойових зонах.

    За даними видання, Foundation має зв’язки з політичним і бізнес-оточенням родини президента США Дональда Трампа, зокрема через участь Еріка Трампа як радника зі стратегічного розвитку, а також як попереднього інвестора проєкту. У компанії стверджують, що це партнерство спрямоване на масштабування виробництва робототехніки та повернення критичних технологій у США.

    Перші прототипи під назвою Phantom MK-1 були доставлені в Україну на початку року для пілотних випробувань. За словами розробників, це стало першим задокументованим випадком використання людиноподібних роботів у зоні активних бойових дій. Тестування проводилося у співпраці з українськими структурами та за участі американських технічних і оборонних консультантів.

    Основною метою випробувань стало перевірити, чи здатні гуманоїдні системи виконувати базові логістичні та допоміжні завдання в умовах високої загрози. Зокрема, йшлося про доставку боєприпасів, спорядження та медичних матеріалів у райони, де пересування військових є надзвичайно ризикованим через артилерійські обстріли, мінування та дронові атаки.

    Роботи MK-1, за даними компанії, можуть переносити до приблизно 20 кілограмів вантажу, пересуватися у складному середовищі та частково взаємодіяти з елементами інфраструктури. Водночас вони залишаються ранніми прототипами і мають суттєві обмеження: недостатню автономність, обмежений час роботи від батареї, відсутність повної водонепроникності та низьку адаптивність до екстремальних умов фронту.

    Попри це, у Foundation заявляють, що навіть ці перші моделі вже продемонстрували практичну цінність — передусім у зменшенні ризику для особового складу під час логістичних операцій. За словами представників компанії, використання роботів дозволяє «вивести людину з найнебезпечнішого етапу ланцюга постачання».

    Україна стала місцем для таких випробувань не випадково. Війна, яку розпочала Росія, перетворила територію бойових дій на один із найбільших у світі полігонів для тестування сучасних військових технологій — від безпілотних літальних апаратів до наземних роботизованих систем і елементів штучного інтелекту. Саме тут уже активно застосовуються автономні дрони для розвідки, коригування вогню та ударних операцій, а також наземні платформи для доставки вантажів.

    За словами гендиректора Foundation Санкаета Патака, Україна дозволяє перевірити технології «в найскладніших можливих умовах», що неможливо відтворити в лабораторіях або полігонах у мирних країнах. Він зазначає, що бойовий досвід є критично важливим для розвитку наступного покоління робототехніки.

    Компанія вже оголосила про плани відправити в Україну нову версію системи — Phantom 2. Вона, за заявами розробників, матиме збільшену вдвічі вантажопідйомність, покращену автономність, кращу стійкість до погодних умов і розширені функції взаємодії з військовими підрозділами. У перспективі ці системи можуть отримати напівавтономні або автономні режими роботи.

    Паралельно Foundation активно розширює співпрацю зі збройними силами США. Компанія вже отримала державні контракти на суму близько 24 мільйонів доларів для дослідження використання робототехніки в армії, флоті та повітряних силах. Йдеться про тестування систем у логістиці, інспекціях, транспортуванні вантажів і навіть потенційній роботі зі зброєю.

    У компанії заявляють, що кінцева мета — масштабне впровадження роботів у військові структури США протягом найближчих 12–18 місяців, включно з можливим використанням у зонах бойових дій. Це вже викликало дискусії серед аналітиків щодо швидкості інтеграції автономних систем у сучасну війну.

    Український досвід, за оцінками експертів, може стати ключовим фактором у формуванні нової військової доктрини Заходу. Застосування роботів у реальних бойових умовах дозволяє перевірити не лише технічні можливості, а й логістику, управління ризиками та взаємодію людини і машини на полі бою.

    Водночас фахівці застерігають, що розвиток людиноподібної військової робототехніки відкриває складні етичні та правові питання — зокрема щодо ступеня автономності систем і меж їхнього використання у бойових діях. Окремі експерти наголошують, що поява таких технологій може змінити саму природу війни, зменшивши роль людини у безпосередньому контакті на полі бою.

    Таким чином, Україна фактично стала не лише ареною сучасного збройного конфлікту, а й глобальним випробувальним майданчиком для технологій майбутнього, де формується нове покоління військової робототехніки, здатне визначити стандарти війни у найближчі десятиліття.

  • Пентагон різко нарощує виробництво зброї для України

    Пентагон різко нарощує виробництво зброї для України

    Пентагон готує масштабне розширення виробництва озброєння з метою значного збільшення обсягів військової допомоги Україні, що може означати перехід США до довгострокової моделі «індустріальної мобілізації» оборонного сектору. Йдеться про перебудову виробничих ланцюгів у ключових сегментах — від артилерійських боєприпасів і ракетних систем до засобів протиповітряної оборони та високоточної зброї, аби забезпечити стабільне постачання «значно більших обсягів» для потреб української армії.

    Про це заявив міністр оборони США Піт Гегсет під час виступу на міжнародному безпековому форумі «Діалог Шангрі-Ла» в Сінгапурі, який вважається однією з найважливіших майданчиків для обговорення глобальної архітектури безпеки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. За його словами, Сполучені Штати переглядають саму логіку оборонного виробництва, оскільки попередні темпи випуску боєприпасів та техніки більше не відповідають реаліям сучасних конфліктів високої інтенсивності.

    Гегсет наголосив, що мова йде не про поступове збільшення виробництва, а про суттєве масштабування промислових потужностей, яке дозволить американським компаніям постачати Україні «не просто трохи більше, а значно більше по всьому спектру можливостей». Це включає як поповнення запасів критично важливих боєприпасів, так і розширення виробництва систем, що забезпечують протиповітряну оборону, контрбатарейну боротьбу та високоточні удари.

    Окремо глава Пентагону підкреслив, що Вашингтон одночасно очікує посилення ролі європейських союзників у підтримці Києва. За його словами, нинішня стратегія США передбачає більш рівномірний розподіл фінансового та військового навантаження між партнерами, оскільки війна в Україні є викликом не лише для Сполучених Штатів, а й для всієї євроатлантичної системи безпеки.

    Водночас американська сторона позитивно оцінює вже здійснені кроки Європи щодо збільшення оборонних бюджетів і розширення постачання Україні. У Вашингтоні вважають, що європейські країни поступово беруть на себе більшу частку відповідальності, зокрема через фінансування закупівель озброєння та розвиток власних оборонних виробництв.

    Гегсет також заявив, що Україна демонструє високу ефективність у використанні наданих ресурсів, що, на думку США, підсилює аргументи на користь подальшого нарощення допомоги. Він підкреслив, що метою Вашингтона є забезпечення здатності України до самозахисту в довгостроковій перспективі у координації з союзниками.

    У цьому контексті важливу роль відіграє співпраця в межах НАТО, де тривають дискусії щодо розподілу витрат на підтримку України та зміцнення оборонного потенціалу країн-членів. Раніше в Альянсі вже звучали заклики до збільшення інвестицій у військову сферу та підвищення готовності оборонної промисловості до тривалих конфліктів високої інтенсивності.

    Аналітики відзначають, що заяви Пентагону можуть свідчити про поступовий перехід США до більш системної моделі військової підтримки України, яка базується не на разових пакетах допомоги, а на довгостроковому плануванні виробництва та постачання озброєнь. Такий підхід передбачає тісну інтеграцію між державним замовленням, приватним оборонним сектором та міжнародними союзниками.

    Окремо підкреслюється, що перебудова оборонної промисловості США відбувається на тлі глобального перегляду безпекових ризиків і зростання попиту на озброєння у світі. Це змушує Вашингтон балансувати між забезпеченням власних стратегічних запасів і виконанням зобов’язань перед партнерами, зокрема Україною.

    У підсумку, ініціативи Пентагону можуть стати одним із ключових елементів нової довгострокової стратегії США щодо підтримки України, яка поєднує нарощення виробництва, розширення міжнародної координації та перерозподіл відповідальності між союзниками в межах трансатлантичної безпекової системи.

  • Українська громада в Словаччині заявила про серйозні проблеми у взаємодії з Посольством України

    Українська громада в Словаччині заявила про серйозні проблеми у взаємодії з Посольством України

    Відсутність комунікації, ігнорування і не тільки: українці у Словаччині звернулись до влади – заявляють про системні проблеми у роботі посольства та збирають підписи

    Українська громада в Словаччині заявила про серйозні проблеми у взаємодії з Посольством України та направила офіційне звернення до Президента України Володимира Зеленського, керівника Офісу Президента Кирила Буданова, очільника МЗС Андрія Сибіги, а також до уповноваженого з міжнародного співробітництва Михайла Спасова.

    Про це повідомляє екс-нардеп Ігор Мосійчук та публікує лист-звернення Української громади в Словаччині до Президента України Володимира Зеленського та глави МЗС Андрія Сибіги.

    ФОТО: лист-звернення Української громади в Словаччині до Володимира Зеленського та Андрія Сибіги.

    У листі, під яким, як зазначається, вже поставили підписи сотні українців, громада заявляє про відсутність належної комунікації з боку посольства, формальний підхід до роботи, ігнорування ініціатив та фактичну відсутність взаємодії з українцями у Словаччині.

    У зверненні наголошують, що йдеться вже не про окремі непорозуміння чи приватні конфлікти, а про системну проблему у відносинах між дипломатичним представництвом України та українською громадою у Словацькій Республіці. При цьому окремо наголошується, що у Словаччині наразі перебувають сотні тисяч українців, а тому питання ефективної роботи дипломатичної установи в умовах війни має особливе значення.

    Нагадаємо, раніше ЗМІ писали про російські бізнесові зв’язки родини чинного посла України у Словаччині Мирослава Кастрана. Йдеться про те, що вже після окупації Криму та початку війни на Донбасі компанія «М-2», співвласником якої був батько посла Мирон Кастран, будувала елітний особняк у Підмосков’ї для начальника Головного управління МВС Москви Анатолія Якуніна.

    Будівництвом безпосередньо керували Мирон Кастран та брат посла Євген Кастран. Більше того, вказувалося, що Євген Кастран разом із громадянкою РФ Мариною Макаровою зареєстрували у Росії компанію «Проектстройсервис». Тобто бізнесові зв’язки з російськими партнерами оформлювалися вже після початку російської агресії проти України.

    “Фактично навіть на тлі вже триваючої війни та російської окупації українських територій навколо сімейного бізнесу родини посла продовжували фігурувати російські зв’язки.

    Окрім того, брат посла Євген Кастран, ймовірно, і зараз може проживати та вести діяльність на території РФ.

    Звідси й абсолютно не дивно, що саме завдяки бездіяльності, а можливо навіть умисним діям Мирослава Кастрана було зірвано ряд військових контрактів із словацькими підприємствами з постачання зброї та боєприпасів.

    Якщо ситуація навколо посла Мирослава Кастрана не буде врегульована до можливих перемовин Володимира Зеленського та Роберта Фіцо у Братиславі, то, судячи з настроїв у середовищі громади, людям не залишається іншого вибору як прийти до місця проведення зустрічі аби вже публічно й особисто заявити про проблеми, які роками ігноруються українським посольством.” – зазначає Мосійчук.