Golosnovinua.com

Позначка: Війська РФ

  • Російські військові намагаються перерізати стратегічну дорогу до Курахового: під загрозою село Розлив

    Російські військові намагаються перерізати стратегічну дорогу до Курахового: під загрозою село Розлив

    Російські війська посилюють наступні дії на південь від стратегічно важливого села Розлив на Донеччині. Це село є ключовим пунктом на шляху до Курахового, і захоплення його може перерізати важливу транспортну артерію, яка веде із заходу до міста. 

    Судячи з карти українського військового паблику Deep State, до Розливу від лінії фронту в районі Ясної Поляни залишилося трохи більше шести кілометрів.

    Ще вчора ця відстань була по тій самій карті понад вісім кілометрів.

    «Продовжується прорив у напрямку Розливу бої за цей населений пункт відбудуться зовсім скоро», – підтверджує український боєць із позивним «Молочною».

    Також росіяни, наступаючи з півдня у бік Курахового, просунулися в районах Максимівки та Трудового, повідомляє телеграм-канал.

    На північ від Курахового DS підтверджує просування РФ у бік Вознесенки. Українські військові пишуть, що «майже втрачено» село Іллінка.

    Російські паблики також заявляють про контроль над Іллінкою – з наступною атакою на сусіднє село Берестки. Також вони стверджують, що захопили Новодмитрівку та більшу частину Новоселидівки.

    Україна цього не підтверджувала. При цьому боєць ЗСУ Мучний пише, що «противник продавлює наші опорники в районі Нововодмитрівка-Вознесенка».

    «Намагатимемося протриматися, інакше лінія оборони тут стрімко може посипатися, що призведе до оточення Курахового», – додає він.

  • Ворог активізував атаки в ключових районах

    Ворог активізував атаки в ключових районах

    На тлі запеклих боїв російські сили окупували селище Ясна Поляна Волноваського району Донецької області та просунулися в декількох населених пунктах на Донбасі, зокрема, в Новодмитрівці, Дружбі, Максимівці та біля Новоукраїнки та Тернів. Про це повідомив моніторинговий проєкт DeepState, який публікує оновлену карту бойових дій, що демонструє поточні територіальні зміни.

    Згідно з інформацією Генштабу Збройних сил України, за минулу добу зафіксовано 126 бойових зіткнень, які супроводжувалися трьома ракетними ударами, 52 авіаційними атаками та майже трьома тисячами обстрілів позицій українських військ. Особливо активні дії розгорнулися на Куп’янському напрямку, де російські війська здійснили п’ять атак на укріплення українських захисників, але всі штурми були успішно відбиті.

    Напрямки активних бойових дій

    • Куп’янський напрямок: чотири боєзіткнення відбулися в районах Петропавлівки, Лозової, Кругляківки та Загризового. Усі атаки противника успішно відбито, що свідчить про міцність оборонних рубежів ЗСУ.
    • Лиманський напрямок: протягом доби окупанти 14 разів намагалися прорватися в районах Дружелюбівки, Катеринівки, Греківки, Макіївки, Тернів та Серебрянського лісу, однак усі спроби були зупинені українськими військовими.
    • Краматорський напрямок: три спроби російських загарбників просунутися поблизу Ступочок також закінчилися невдачею.
    • Торецький напрямок: російські війська здійснили три штурмові атаки в районах Торецька та Щербинівки. Тут особливо активно діяла бомбардувальна авіація противника в районах Торецька, Костянтинівки та Петрівки, що свідчить про спроби інтенсивного тиску на оборонні позиції.

    Нарощення активності на Покровському та Курахівському напрямках

    Інтенсивність боїв залишається високою на Покровському напрямку, де окупанти здійснили 36 штурмових і наступальних дій, зберігаючи велику активність у районах Сухої Балки, Миролюбівки, Миколаївки, Лисівки, Новогродівки та Селидового.

    На Курахівському напрямку було зафіксовано 48 бойових зіткнень, де українські захисники протистояли атакам ворога поблизу Острівського, Ільїнки, Новоселидівки, Кремінної Балки та інших населених пунктів.

    Також на Времівському напрямку зафіксовано дві спроби російських військ прорватися до Трудового, проте жодна з них не принесла окупантам успіху.

    Оцінка ситуації

    Зважаючи на зростання інтенсивності бойових дій, українські воїни продовжують відбивати атаки ворога, не дозволяючи йому закріпитися на нових позиціях. Однак загроза подальших обстрілів та авіаударів залишається високою, що створює додаткові виклики для оборони та мирного населення на сході країни.

  • Російські солдати відмовляються йти на штурм у Запорізькій області

    Російські солдати відмовляються йти на штурм у Запорізькій області

    Запорізький напрямок став справжнім випробуванням для російських військ: окремі взводи окупаційних сил відкрито відмовляються йти в наступ. За даними агентів руху “АТЕШ” з 1440-го мотострілкового полку, ці військові були затримані російською військовою поліцією за відмову виконати накази командування.

    Причина зрозуміла: солдати не хочуть ризикувати життям, адже штурм укріплених українських позицій — це, фактично, дорога в один кінець. “Подібні випадки трапляються дедалі частіше”, — зазначають представники “АТЕШ”. Це примушує російське військове командування шукати нові сили для фронту, зокрема залучати строковиків, попри обіцянки про невикористання їх в “СВО”. “Вони не були б собою, якби не брехали”, — додали у повідомленні.

    Надійна оборона України

    На думку українських експертів, Запорізький напрямок є добре укріпленим, і російське командування усвідомлює всі ризики наступу. Видання Kyiv Post, посилаючись на джерела в силових структурах України, повідомляє, що на цьому напрямку українські війська створили потужну лінію оборони. За словами джерела, “наступати там — самогубство для росіян”, що фактично підтверджує неготовність окупаційних сил до активних дій.

    У результаті, поточні дії російських військових більше нагадують “взаємні укуси” та позиційні зіткнення, аніж активний наступ. Це послаблення бойового духу росіян та зростання кількості відмов свідчать про наростаючу кризу всередині окупаційних військ, що впливає на перебіг бойових дій у регіоні.

  • Росіяни захопили ще два населенних пункти

    Росіяни захопили ще два населенних пункти

    Російські окупанти продовжують наступ на східному фронті України, зміцнюючи свої позиції та намагаючись прорвати оборону українських сил на кількох напрямках. За даними моніторингового проєкту DeepState, що відстежує ситуацію на лінії фронту, противник зумів зайняти населений пункт Гірник на Курахівському напрямку. Окрім того, зафіксовано просування ворога в Селидовому, Богоявленці, Новоукраїнці, а також поблизу Шахтарського і Новоолексіївки.

    Особливо складна ситуація спостерігається в районі Селидового. Бійці 15-ї бригади Національної гвардії України “Кара-Даг” повідомляють про масштабний наступ російських сил, який триває майже тиждень. За їхніми даними, окупанти закріпилися на окремих позиціях у цьому районі та кинули додаткові сили в бік Вишневого, намагаючись взяти Селидове в кільце.

    Учора російські війська підняли червоний прапор у центрі селища Богоявленка, що у Вугледарській міській громаді Волноваського району Донеччини, символізуючи своє закріплення на цих територіях. З’явилися також фото та відеокадри з міської ради Селидового, що вже знаходиться під контролем загарбників.

    Як повідомляють українські військові та місцеві джерела, в деяких районах, які опинилися під російською окупацією, пілоти дронів помітили загибель цивільних. У районах, які вже перебувають під контролем російських військ, але не постраждали від активних бойових дій, виявлено тіла мирних мешканців.

    Ситуація на фронті залишається напруженою. Водночас, українські військові підрозділи продовжують зміцнювати оборону, прагнучи зупинити ворога та не допустити подальшого просування на стратегічно важливих напрямках.

  • Росіяни продовжують наступ на Торецьк і Покровськ

    Росіяни продовжують наступ на Торецьк і Покровськ

    Російські війська продовжують тиснути на стратегічно важливі міста Торецьк і Покровськ, намагаючись закріпитися в регіоні. Бої тривають із високою інтенсивністю, і ситуація залишається напруженою. Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW) у своєму останньому звіті.

    ЗСУ досягли успіху на Курщині

    З іншого боку, українські сили продовжують наступ у Глушківському районі Курської області Росії. Геолокаційні дані від 29 вересня свідчать про те, що ЗСУ просунулися на захід і північний захід від селища Веселе, захопивши північно-західну частину населеного пункту. За оцінками військового аналітика Костянтина Машовця, в Курській області зосереджено близько 40-41 тисячі російських військових, і ворог планує посилити свої позиції ще шістьма тисячами військовослужбовців.

    Ситуація на Харківщині

    На півночі Харківської області 29 вересня російські окупанти намагалися здійснити кілька наступальних операцій, зокрема в районах Глибокого, Вовчанська та Тихого. Однак просування не було зафіксовано. Росіяни посилили свої підрозділи біля Глибокого та перекинули додаткові сили до Вовчанська для поповнення втрат.

    Луганська область: Триває наступ РФ

    У Луганській області російські війська продовжують атакувати на лінії Куп’янськ – Сватове – Кремінна, але не досягли значного прогресу. Окупанти здійснювали наступальні дії поблизу Андріївки та Макіївки, хоча підтверджень їх успіхів немає.

    Донеччина: Бої на Сіверському напрямку

    Російські атаки на Сіверському напрямку, зокрема біля Білогорівки та Верхньокам’янського, не призвели до змін у лінії фронту. Ворог продовжує наступ у районах Часового Яру, Калинівки, Білої Гори та Курдюмівки, але просування немає.

    Запорізька область: Наступ окупантів на півдні

    На південній осі фронту, в Запорізькій області, російські сили продовжують наступ поблизу Роботиного та Кам’янського. Водночас підтверджених змін на лінії фронту в цьому районі немає.

    Таким чином, російські війська продовжують спроби просунутися в ключових регіонах, однак не досягають значних успіхів, тоді як українські сили продовжують контрнаступальні операції на північних та південних напрямках.

  • Окупанти готуються до штурму на Запорізькому напрямку

    Окупанти готуються до штурму на Запорізькому напрямку

    На Запорізькому напрямку спостерігається активна заміна підрозділів окупантів, що свідчить про їхню підготовку до можливих штурмів позицій Збройних сил України (ЗСУ). Про це повідомив командир батальйону 31-ї окремої механізованої бригади “Ріддік” в ефірі “Київ24”.

    Оперативна активність ворога

    За словами командира, в останні два тижні стало помітним, що ворог нарощує свої сили на передовій. “Противник постійно переміщується від позиції до позиції, вживає заходів для збільшення своєї чисельності на фронті”, – зазначив він. Сили оборони, у свою чергу, активно виявляють ці пересування за допомогою аеророзвідки та наносять вогневе ураження по скупченню ворога.

    “Ці пересування вказують на те, що противник, ймовірно, готується до штурмових дій. Значно підвищився їхній професійний рівень, що вказує на серйозність їхніх намірів”, – підкреслив військовий.

    Ситуація на Запоріжжі

    На фоні цих подій, речник оперативно-стратегічного угруповання військ “Таврія” Дмитро Лиховій раніше зазначав, що наприкінці серпня загарбники перекинули частину особового складу на інші напрямки, зокрема в Курську область РФ. Це призвело до певної стабілізації ситуації на частині півдня України.

    Проте, незважаючи на це, обстріли Запоріжжя тривають майже щоденно. 23 вересня окупаційні війська завдали удару по житловій забудові, внаслідок чого загинула одна особа, а ще п’ятеро отримали поранення. Ці атаки підкреслюють постійну загрозу для мирного населення регіону.

  • Війська РФ почали наносити на свою техніку маркування ЗСУ

    Війська РФ почали наносити на свою техніку маркування ЗСУ

    В тимчасово окупованому Маріуполі помічено нове маркування на військових вантажівках, яке нагадує тактичне маркування Збройних сил України. Як повідомив радник мера Маріуполя Петро Андрющенко, вантажівки, що рухалися з території транзитної бази по вул. Таганрогська в Розівський район Запорізької області, були помічені з маркуванням у вигляді трикутника, що точно повторює маркування ЗСУ у Курській області.

    Ці вантажівки, що перевозили особовий склад та боєприпаси, рухались колоною з сімох автівок без відкритого супроводу. Досі невідомо, чому окупанти вирішили використовувати таке маркування та яке його призначення. Проте Андрющенко зауважив, що це може бути частиною стратегії, спрямованої на введення в оману українських сил та дезорієнтацію на фронті, зокрема в районі Вугледару.

    Зокрема, ситуація з маркуванням може свідчити про нові тактичні маневри окупантів, що прагнуть дезінформувати українські сили або створити вигляд збільшення власної військової присутності. Це викликає серйозні питання про можливі плани ворога і вимагає додаткової уваги з боку українських військових та розвідувальних служб.

    Масовість і мета нанесення подібного маркування досі залишаються загадкою, але цей випадок явно свідчить про можливі зміни в тактиці російських окупаційних сил. Українські війська повинні бути готовими до будь-яких сюрпризів та активно моніторити ситуацію, щоб адекватно реагувати на потенційні загрози.

  • Що зараз відбувається зараз у Часовому Яру

    Що зараз відбувається зараз у Часовому Яру

    Російські окупаційні війська продовжують агресивний наступ у Бахмутському районі Донецької області, зокрема, на місто Часів Яр. На даний момент, за словами Андрія Полухіна, представника прес-служби 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила, росіяни контролюють близько 40% міста, включно з територією до Каналу.

    Цей контроль має серйозні тактичні наслідки. Якщо окупанти зможуть повністю захопити Часів Яр, вони отримають стратегічну перевагу на висотах, що дозволить їм контролювати та впливати на ключові міста Донеччини, такі як Костянтинівка, Дружківка та Краматорськ. Крім того, вони матимуть можливість перекривати важливі логістичні шляхи між цими населеними пунктами, що може суттєво ускладнити оборону українських сил і сприяти подальшому просуванню росіян.

    Наразі місто Часів Яр майже повністю зруйноване, подібно до ситуацій, що склалися в Авдіївці та Бахмуті після російських атак. Як зазначив Андрій Полухін, ворог не шкодує ці території, перетворюючи їх на руїни, що свідчить про повну байдужість до збереження інфраструктури та людських життів.

    Захоплення Часового Яру може стати значним кроком у планах російських сил щодо повного контролю над Донецькою областю в її адміністративних межах. Раніше прес-офіцер 26-ї артилерійської бригади ЗСУ Олег Калашніков підтверджував, що ворог не припиняє спроби просунутися в районі міста, щодня проводячи штурмові дії.

    Лінія фронту наразі проходить по каналу Сіверський Донець, і щоденні атаки малими піхотними групами свідчать про те, що ворог намагається закріпитися на іншому березі каналу для подальшого розвитку свого штурмового потенціалу.

  • Перекидання російських військ до Курської області ослабить їх наступальні дії на Донбасі – ISW

    Перекидання російських військ до Курської області ослабить їх наступальні дії на Донбасі – ISW

    Згідно зі звітом Інституту вивчення війни (ISW), перекидання російських військ до Курської області матиме значний вплив на здатність Росії підтримувати наступальні операції на сході України. Американські аналітики вважають, що це ослаблення наступальних можливостей на інших ділянках фронту може суттєво вплинути на хід війни.

    На даний момент Росія володіє стратегічною ініціативою на всьому театрі бойових дій, що дозволяє їй визначати місце, час і інтенсивність бойових операцій в Україні. Ця перевага надала російським військам можливість визначати темп наступу, реалізуючи довготривалі та стійкі наступальні операції, а також уникати швидкого досягнення кульмінації.

    Однак, за даними ISW, російські війська активно використовували свої стратегічні та оперативні резерви для підтримки наступальних операцій до літа 2024 року. Багато з цих резервів були задіяні в наступальних операціях на сході та північному сході України навесні та влітку 2024 року. Це призвело до значного виснаження ресурсів, що вже негативно позначається на здатності Росії утримувати наступальну ініціативу.

    Перенесення російських військ до Курської області призведе до збільшення навантаження на оперативні резерви, що залишилися. Це може суттєво вплинути на здатність Росії підтримувати послідовні наступальні операції на всіх фронтах. Внаслідок цього Росія, ймовірно, буде змушена знижувати свою активність на менш пріоритетних ділянках фронту.

    Фахівці ISW прогнозують, що подальше переміщення російських сил на північний захід та посилення пріоритету підтримки наступальних операцій у Донецькій області ослаблять здатність Росії підтримувати таку ж інтенсивність наступальних дій на північному сході і сході України. Це може призвести до зменшення російської наступальної активності на інших ділянках фронту, що надасть українським силам більше можливостей для контратаки та стабілізації ситуації на сході країни.

    В цілому, скорочення російської військової активності на деяких ділянках фронту може бути результатом виснаження ресурсів та перекидання сил на нові ділянки. Це створює умови для можливих змін у військовій ситуації на сході України і може відкрити нові можливості для українських сил у їх боротьбі проти російської агресії.

  • Чи зламає Кремль хід війни збільшенням військ до 690 тисяч

    Чи зламає Кремль хід війни збільшенням військ до 690 тисяч

    Збільшення російських військових сил до 690 тисяч на території України, на думку військового аналітика Костянтина Машовця, є ризикованим кроком для Кремля. Цей крок може виявитися марним без належних організаційних заходів і нових підходів до ведення війни. Проте наступні шість місяців обіцяють бути вкрай складними. Однак, реальна ситуація набагато складніша і залежить від методології використання цих сил. Розглянемо основні моменти, пов’язані з цим гіпотетичним сценарієм.

    Спробуємо зрозуміти, як воно може вплинути на загальний (стратегічний) хід війни.

    На перший погляд, відповідь лежить на поверхні.

    Адже збільшення чисельності російського стратегічного угрупування, яке діє на теренах України, нічого доброго нам не принесе, за замовчуванням. Особливо в контексті перспектив продовження противником активних (у сенсі наступальних) дій (операцій) на визначених операційних напрямках.

    Але насправді РЕАЛЬНА, а не УДАВАНА ситуація із цим угрупуванням противника залежить не тільки від його чисельності, а від цілої низки чинників. Головним з яких є методологія його використання.

    У попередніх двох частинах я висловив власну точку зору стосовно двох основних моментів, пов’язаних із цим ГІПОТЕТИЧНИМ нарощуванням чисельності угрупування противника:

    • найімовірніше, це можливо, здебільшого в межах реалізації чергового етапу мобілізаційного розгортання (мобілізації) ЗС РФ. Інакше — або доведеться розтягувати у часі це нарощування (тоді термін “до кінця 2024-го року” явно буде не витримано), або розміри та обсяги цього нарощування доведеться суттєво “переглядати” (й, відповідно, плани, пов’язані із його використанням);
    • окрім того, як на мене, основним призначенням нарощування чисельності російського стратегічного угрупування в Україні, ймовірно, є спроба перейти від сталих, позиційних форм організації та ведення бойових дій до серії більш-менш “глибоких” (принаймні оперативного рівня та масштабу) операцій, з метою якомога скорішого завершення війни (примусу України до ухвалення сформульованих “пуйлом” умов). В силу цілої низки причин зовнішньополітичного та ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОГО характеру, Кремль став ПОСПІШАТИ, і тому довготривала й масштабна війна перестала бути для нього “зручною” стратегією її ведення.

    Або як альтернативну причину цього нарощування чисельності російського стратегічного угрупування в Україні варто розглянути прагнення російського командування вже весною (літом) наступного року “парірувать” чергову спробу України змінити свою стратегію ведення війни з оборонної на наступальну.

    Й отже, довести її військово-політичному керівництву (ну й, звісно, її держав-партнерів) усієї “безперспективності” спроб “щось змінити” у поточній військово-політичній (стратегічній) ситуації у війні. Тобто неможливості “щось повернути” чи “щось відбити”. Й це, на думку Кремля, очевидно, об’єктивно повинно спонукати Україну та її союзників “погодитись” на всі “завоювання” Кремля.

    Як на мене, перший варіант “основного призначення” озвученого генералом Сирським запланованого нарощування чисельності російських військ в Україні виглядає більш ймовірним, ніж другий.

    Просто тому, що “ідеологія” теорії та практики радянсько-російської “школи” військового мистецтва вимигає пошуку та застосування найбільш активних та ефективних способів й методів “решительного разгрома войск противника”.

    Перехід від позиційного “тягни–толкай” в тактичній зоні із більш-менш сталою лінією фронту, з надію на те, що противник (ЗСУ та загалом Україна) якось та колись “посипляться”, до серії “глибоких проривів та охватів”, у цьому сенсі є найбільш відповідною стратегією.

    Хоча б тому, що Кремль на сьогодні просто “сам для себе” не може гарантувати із стовідсотковою впевненістю того, що Україні у якийсь момент можуть припинити допомогати “враждебные буржуины” (які, до речі, сукупно переважають усі ресурсні, економічні та технологічні спроможності Кремля вести затяжну війну, навіть на додаток із “частичным участием” Китаю).

    Водночас, намагаючись визначити характер впливу цього нарощування чисельності російських військ, розгорнутих в Україні, на загальну (військово-політичну\стратегічну) ситуацію у війні, варто мати на увазі не тільки сутто військову (воєнну) сферу, а цілу низку інших, так чи інакше пов’язаних із спроможністю Кремля її взагалі вести, або “моделировать” свою стратегію в ній. Наприклад, фінансову, воєнно-ЕКОНОМІЧНУ складову чи соціально-політичну, технологічну й т.д.

    Щодо, власне, воєнної сфери.

    Такого роду нарощування чисельності стратегічного угрупування російських військ в Україні, яке озвучив генерал Сирський, очевидно, сприятиме набуттю його командуванням цілого переліку можливостей та спроможностей.

    Я їх зараз не буду перераховувати всі, але назву два, як на мене, ключових, у світлі вищеописаного призначення цього нарощування й загального перебігу війни, а саме:

    • набуттю російським командуванням можливості провести оперативне розгортання відповідних наступальних угрупувань військ не тільки на 1–2 операційних напрямках, як зараз, а щонайменше на 3–4-х (нехай і в порівнянно обмеженому масштабі). 150–160 тисяч “тушок” — це принаймні ще одне додаткове угрупування військ (УВ), цілком співставне із такими “монстрами”, як “Запад”, “Юг”, або “Центр”;
    • набуттю російським командуванням можливості наростити оперативну щільність своїх військ (тобто збільшити середні покажчики кількості особового складу та бойової техніки військ (сил) своїх армій та армійських корпусів, розгорнутих в Україні та у безпосередній близькості від неї), завдяки чому не тільки ешелонувати бойові порядки своїх військ на більшій кількості напрямків та відрізків, а й почати формувати у більших масштабах та інтенсивніше резервні компоненти (на тактичному та оперативному рівнях, з чим у них на сьогодні, скажімо так, існують певні складнощі).

    Однак вся ця “красота” має сенс виключно тоді, коли російське командування дійсно збирається міняти основні форми й методи застосування своїх військ у війні з Україною — з поступового “прогризання” української оборони у стилі “від посадки до посадки” на “стремительные и сокрущающие удары в глубину обороны противника”, ну або тоді, коли виникне реальна потреба знову “зацементувати” власну оборону додатковими резервами на якомусь операційному напрямку, де, на його думку, “ЗСУ знову спробують наступати”.

    В усіх інших випадках це нарощування буде позбавлене сенсу. Бо збільшенням “живої” (до визначеного моменту) сили, яка залучається лише для того, аби мати можливість й надалі штурмувати “домік лісника” чи “пів посадки під Часіком” приведе виключно до того, що й ці “гіпотетичні” 150–160 тисяч “зточаться” так само, як і їхні попередники.

    Немає ніякої різниці для “зміни загальної ситуації у війні” скільки конкретно російських військовослужбовців загинуло, наприклад, в боях за Вовчанськ — три, п’ять, десять тисяч, грає роль лише співвідношення між цими втратами та “якістю” (рівнем, обсягом) досягнутого результату.

    Якщо ви вклали (або у землю, або на койку в шпиталі) у лобових атаках для того, щоб захопити третину прикордонного містечка, приблизно десь повнокровну дивізію, то, якщо ви не зміните сам підхід до такого роду своїх дій, а лише збільшите чисельність штурмових груп та рот, то, очевидно, бажаного успіху ви досягнете (якщо взагалі досягнете) принаймні не з меншими втратами.

    Підсумуємо

    Збільшення чисельності особового складу російського стратегічного угрупування військ, розгорнутого в Україні, безумовно, на загальному перебігу війни для нас з вами відіб’ється “різко негативно”. Адже сприятиме суттєвому розширенню можливостей та спроможностей російського командування відповідного рівня планувати, організовувати та ПРОВОДИТИ ті чи інші свої дії (особливо наступального характеру).

    Однак вплив цього нарощування на загальну ситуацію у війні зовсім не обмежується виключно військовою сферою. Для неї має значення ціла низка “пов’язаних” із цим ІНШИХ чинників. Починаючи з фінансового (адже цю ДОДАТКОВУ ораву треба одягати, кормити, поїти, нарешті — озброювати та оснащувати чимось, це — кошти, знову кошти й ще раз кошти), закінчуючи соціально-політичним.

    Станом на середину лютого нинішнього року, за даними видання “Лівий Берег”, РФ УЖЕ витратила на війну з Україною не менше 1,3 ТРИЛЬЙОНА американських долЯрів (з них, принаймні, 211 мільярдів — лише на розгортання та утримання на окупованих територіях свого стратегічного угрупування військ, коли воно явно не дотягувало до 500 тисяч “голів”, зараз воно більше, й на дворі далеко не ЛЮТИЙ). Додавання до цього кодла ще 150–160 тисяч “тушок” означає — додавання витрат, причому суттєве.

    Водночас в самій РФ інфляція продовжує зростати, промислове виробництво, не дивлячись на просто “ахіренне вкачування бабла” з російського бюджету у військове виробництво, продовжує “замєдляца” (темпи зростання, яке “давав” тамтешній ВПК, спочатку стабілізувались й зараз потроху почали зменшуватись, вони ще ростуть, але все менше й менше). Із самим дефіцитом “болотяного” бюджета щось також таке недобре коїться, та й загалом податки на “болотах” кардинально зростають.

    А ще є соціально-політичний чинник (цих ДОДАТКОВИХ “вітязей” на боротьбу з “натівсько-бІндероФскою гідрою” ще десь й колись тре наловити, тобто мобілізувати, а це навряд чи викличе у російському суспільстві особливо позитивні почуття та емоції).

    Ну й т.д.

    Ну й на завершення — коротка оцінка всього цього нарощування у стилі “незважаючи ні на що…”.

    Ми маємо справу із “останньою” спробою Кремля змінити “парадігму війни” в стратегічному сенсі. Тобто досягнути СПРАВЖНЬОЇ цілі війни — ліквідувати Україну як державу.

    Обраний метод — розтягнуте у часі удушення.

    Спочатку військовим шляхом примусити погодитись на закінчення війни на своїх умовах (для цього, власне, й потрібне це нарощування), після чого в Україні (або, краще сказати, в тому, що від неї залишиться), очевидно, розпочнуться, за думкою Кремля, “необратимые социально-политические процессы дезинтеграционного характера” щодо її системи державного управління й всього державного устрою (що цілком ймовірно). Наприкінці Кремлю залишиться лише “добити”.

    Тому нам варто готуватися до дуже динамічно-напруженних найближчих 5–6-и місяців. Кремль, по суті, їде ва-банк. Його найближче й наразі ГОЛОВНЕ завдання — примусити Україну погодитись на ЇХНІ підсумки війни.