Golosnovinua.com

Позначка: військові

  • В Україні відбулася презентація освітнього ініціативного проєкту для сімей та партнерів військовослужбовців і ветеранів

    В Україні відбулася презентація освітнього ініціативного проєкту для сімей та партнерів військовослужбовців і ветеранів

    В Україні презентували новий освітній ініціативний проєкт під назвою “Близькі”, спрямований на родини та партнерів військовослужбовців і ветеранів. За інформацією, розміщеною на сторінці проєкту в Instagram, головною метою ініціативи є надання нових знань, ідей та місця, де учасники можуть вивчати щось нове для себе.

    Представники “Близьких” висловлюють намір сформувати спільноту, в якій учасники матимуть можливість отримати нову професію, вивчити нові навички та знайти свій шлях у менеджменті, бізнесі та творчих сферах.

    Проєкт планує анонсувати найближчим часом програми, спрямовані на кар’єрний ріст та відпочинок у спільноті для близьких військових і ветеранів. Партнерки та партнери військових також зможуть знайти спільноту, де люди розуміють та діляться їхніми переживаннями. Мами дітей військовослужбовців отримають можливість знаходження занять для своїх дітей та відводження часу на власну самоосвіту.

    Представники проєкту обіцяють надавати знання та допомогу, а в разі потреби готові взятися за вирішення будь-яких труднощів. Засновниця школи комунікацій Bazilik, Марина Батуринець, яка стала ініціаторкою ідеї, зазначає, що концепція народилась під час проведення курсу “Комунікації” для близьких воїнів і ветеранів у Veteran hub. Спільно з іншими співорганізаторками, вони об’єднали зусилля і запустили ініціативу “Близькі”.

    Наразі у проєкту вже є міні-команда, розроблено перший календар подій на січень, який включає у себе заняття з написання текстів, вивчення англійської мови, розробку бізнес-планів, а також запуск нового потоку курсу “Комунікацій”, повідомляє Марина Батуринець.

  • Ситуація біля Часового Яру: ЗСУ розкрили деталі наступної лінії оборони після Бахмуту

    Ситуація біля Часового Яру: ЗСУ розкрили деталі наступної лінії оборони після Бахмуту

    Українські захисники продовжують відстоювати свої позиції в зоні конфлікту на Сході України, зокрема на Бахмутському напрямку, де російські війська проводять активні бойові дії. За інформацією начальника служби зв’язків із громадськістю Сухопутних військ ЗСУ Володимира Фітьо, ворог має намір захопити Часів Яр, а в максимальному випадку – взяти під контроль всю Донецьку область.

    Зараз українські захисники відбивають атаки біля Богданівки, де російські окупанти намагаються реалізувати свій “план мінімум” – просунутися у напрямку Часового Яру, або ж “план максимум” – захоплення всієї Донецької області.

    На даному етапі російським військам не вдалося досягти значущих успіхів, оскільки українські захисники утримують активну оборону. Зокрема, вони періодично переходять до контратак і покращують своє тактичне положення, наголошуючи на необхідності утримувати високий рівень готовності.

    Варто зауважити, що розмовник Фітьо підкреслив, що ЗСУ стикаються із серйозним супротивом російської армії, яка має значний ресурс та високий рівень оснащеності. Він попередив відноситися до противника з повагою та не підцінювати його. Російські окупанти, навіть при певних людських втратах, продовжують активно навчатися на полі бою.

    У звіті також зазначено, що російські сили продовжують штурмувати українські позиції на Авдіївському і Мар’їнському напрямках, з вказівкою на 4 відбиті атаки за останню добу поблизу Богданівки та Андріївки Донецької області. У зоні відповідальності ОСУВ “Таврія” також зафіксовано успішні дії українських захисників, які покращили своє тактичне положення на південно-східному напрямку від Новобахмутівки.

    Російські військові намагаються активно використовувати FPV-дрони на Бахмутському напрямку, пристосовуючи їх тактично. Незважаючи на чисельну перевагу у кількості дронів, українські засоби радіоелектронної боротьби спроможні знижувати ефективність російських окупантів.

  • Зеленський – “Чим більше росіян беремо в полон, тим результативніше перемовини щодо обміну”

    Зеленський – “Чим більше росіян беремо в полон, тим результативніше перемовини щодо обміну”

    Сьогодні відбувся один із найбільших обмінів військовополоненими між Україною та Росією, відзначений президентом Володимиром Зеленським як значущий крок у напрямку врегулювання конфлікту. За його словами, цей обмін став можливим завдяки звільненню понад 200 українців, які перебували в російському полоні.

    Президент відзначив, що серед звільнених були як військовослужбовці, так і цивільні громадяни, які стали утиском під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Зокрема, Зеленський підкреслив значущість звільнення військових, які боронили Маріуполь та “Азовсталь”.

    Президент висловив подяку всій команді, яка працює над звільненням українських полонених, включаючи імена Буданова, Єрмака, Усова, Малюка та Клименка. Він також виразив подяку воїнам, які активно залучені до затримання російських окупантів та поповнення обмінного фонду.

    “Що більше росіян беремо в полон, то більш результативні будуть перемовини щодо обмінів”, – зазначив Зеленський.

    За словами президента, Україна використовує будь-яку можливість для обміну та на кожній міжнародній зустрічі піднімає питання повернення полонених. Він підкреслив, що, незважаючи на деяку паузу в обмінах, переговори щодо обмінів не припинялися.

    Раніше, в середині листопада, Петро Яценко, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, повідомив, що Росія тимчасово заморозила процес обміну, але переговори продовжуються.

    Зазначимо, що останній обмін відбувся в серпні 2023 року, а зараз Україна прагне розширити його масштаби, вивідши на перший план питання врегулювання конфлікту та повернення всіх українців, які перебувають в полоні в Росії.

  • 238 українських військових та цивільних повернулись додому з російського полону

    238 українських військових та цивільних повернулись додому з російського полону

    У середу, 3 січня, відбувся найбільший обмін військовополоненими з часів початку повномасштабного вторгнення, в результаті якого повернулися 230 українських воїнів і цивільних, які перебували в полоні у російських заручниках.

    Президент України Володимир Зеленський та Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими оголосили про успішний обмін та повернення вдома героїв України. У повідомленні Зеленського йдеться:

    “Наші – вдома. З російського полону повернули понад 200 наших воїнів і цивільних. Солдати, сержанти, офіцери. Воїни Збройних Сил, Національної гвардії, ВМС, прикордонники. Частина захисників боронила Маріуполь та “Азовсталь”. Дякую всім, хто попри всі труднощі повертає наших людей додому! Дякую нашим захисникам! Ми зробимо все, щоб повернути всіх наших людей, які нині в російській неволі.”

    За інформацією Координаційного штабу, серед повернутих є представники Збройних Сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Національної поліції, а також шестеро цивільних, які були незаконно утримувані.

    Обмін також охопив тих, хто мав офіційний статус військовополоненого, підтверджений Міжнародним комітетом Червоного Хреста (182 особи), а також тих, хто вважався зниклим безвісти (48).

    Більшість звільнених – чоловіки (225), а також п’ятеро жінок. До рядового та сержантського складу належать 213 осіб, одинадцятеро – офіцери.

    У штабі повідомили, що Об’єднані Арабські Емірати відіграли важливу роль у його організації.

  • Баланс перемог і втрат: Україна в 2023 році

    Баланс перемог і втрат: Україна в 2023 році

    Рік 2023-го в Україні завершується під тінню невиконаних сподівань, супроводжуючись тривожними передчуттями наступного року. Поміж них виділяється невдача українського контрнаступу, але також варто відзначити ряд менш помітних, але значущих перемог Збройних Сил України (ЗСУ) на полі бою. Ці успіхи стали особливо цінними, враховуючи їх досягнення в умовах відсутності переваги в повітрі та техніці.

    На початку 2023 року Україна входила в рік з витоками обмеженого оптимізму, спричиненого успішними операціями зі звільнення Харківщини і Херсона. Військово-політичне керівництво України та її західні союзники розпочали анонсувати великий контрнаступ і детально описувати плани з викидання окупаційних військ.

    Однак реальність виявилась більш жорсткою, коли наступ ЗСУ на південному фронті врізався у могутні оборонні лінії російських сил. Події ще більше ускладнило техногенне лихо – підрив дамби Каховської ГЕС. За експертною думкою, цей інцидент можливо був спрямований на заваду просуванню українських військ і вчинений російськими військовими.

    Протягом року активних бойових дій жодна зі сторін не зуміла прорвати оборонні лінії противника. Відзначаючи це, головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний був змушений оголосити перехід до “позиційної війни” наприкінці осені.

    Проте за цей рік обидві сторони можуть зарахувати собі не менше ніж три вдалих та стільки ж неудачних операцій на фронті.

    Перемоги України

      1. Розблокування Чорного моря: Операція з блокування територіальних вод в Чорному морі, розпочата Російською Федерацією за декілька тижнів до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, призвела до серйозних труднощів. Порти та кораблі, як торговельні, так і військові, постраждали від російських ракет та безпілотників, призводячи до зупинення морського експорту, зокрема зерна, з України. У липні 2022 року вдалося розблокувати Чорне море, створивши “безпечний коридор” за посередництва ООН і Туреччини. Але ця угода тривала лише рік, і в липні 2023 російська влада вирішила вийти з неї, загрожуючи атакувати усі кораблі, що направлятимуться в українські порти. Україна вирішила впоратися з цією загрозою самостійно. Морські дрони завдали удачних ударів по російським кораблям і ракетному штабу Чорноморського флоту в Севастополі, змушуючи Кремль зменшити свої амбіції в цьому регіоні.  Наприкінці року стали очевидні позитивні результати цих заходів. З супутникових знімків, представлених у грудні, видно, що більшість кораблів Росії, здатних нести ракети “Калібр”, була евакуйована з Криму до Новоросійська. Це дозволило розблокувати морський експорт України. За чотири місяці цим безпечним коридором пройшли 302 кораблі, експортуючи приблизно 10 тонн продукції. Хоча ці показники ще не досягли довоєнного рівня, вони свідчать про кінцевий завершення “тотального домінування російського флоту” в Чорному морі, як підкреслив президент Зеленський.
    1. Поразка російських військ під Вугледаром та звільнення Роботиного і Кліщіївки: В останні дні січня і на початку лютого російська армія, реагуючи на болючі втрати на Харківщині та Херсонщині, розпочала енергійні наступальні операції. Незважаючи на успішні дії біля Бахмуту і Соледару, на південному заході Донеччини, неподалік від містечка Вугледар, російські війська зазнали важкої поразки. Українські сили, сфокусовані в самому населеному пункті, знищили декілька танкових колон противника. Російські війська, головним чином складаючись з морської піхоти Тихоокеанського флоту, намагалися прорватися до міста через відкриту місцевість, але стали жертвами вогню Збройних Сил України або потрапляли на мінні поля. У січні морпіхи РФ зазнали значних втрат і звернулися із заявою про великі втрати до губернатора Приморського краю, де базується 155-та бригада. Перед весною російські атаки втратили свою силу, а Україна, за словами The New York Times, виборола “найбільшу танкову битву” в цьому конфлікті. Ще дві важливі перемоги Збройних Сил України отримано в ході контрнаступу. В Запорізькій та Донецькій областях вдалося зупинити Времіївський виступ противника поблизу Великої Новосілки та прорвати першу лінію оборонних укріплень росіян поблизу Роботиного. Незважаючи на те, що ці операції вимагали значних зусиль і ресурсів ЗСУ, не дозволяючи розширити успіх на окуповані Бердянськ і Мелітополь, вдалося звільнити села Кліщіївка і Андріївка поблизу Бахмуту. Російські війська опинилися у складному становищі, загрожуючи втратити логістичні шляхи між Бахмутом і Горлівкою. Наприкінці року російські війська вирішили перейти в наступ на цих напрямках, спробуючи збалансувати скромні, але важливі успіхи українського контрнаступу.
    1. Стійкість плацдарму на Херсонщині: У середині листопада українська влада підтвердила довгочекані новини, які вже котилися в російських та українських соцмережах – Збройні Сили України успішно захопили плацдарм на лівому березі Херсонської області. Інформація про те, що українські військові періодично перетинали Дніпро та створювали позиції на окупованому росіянами березі, вже не раз з’являлася. Проте, це здебільшого виглядало як короткочасні диверсійні або розвідувальні операції. Створення такого тактичного плацдарму – це крок на зовсім інший рівень. Форсування водяної перешкоди та захоплення позицій на ворожому березі вважається однією з найскладніших військових операцій, і це набуває ще більшого значення, враховуючи умови, в яких українські війська здійснили це досягнення: без повітряного прикриття, без потужного річкового флоту, без переваги в техніці та відсутності понтонних переправ. Інтенсивні обставини, в яких утримується цей плацдарм біля села Кринка, піднімають питання доцільності його утримання. Українські бійці щоденно стикаються з ударами російської авіації, артилерії та вогнеметних систем. Володимир Путін характеризує цей плацдарм як “пастку” для українців, водночас західні ЗМІ висловлюють думку про “рішення, що самі себе руйнують” українського командування. Незважаючи на це, Україна продовжує тримати контроль над цією обмеженою територією на березі Дніпра, очікуючи на відповідний момент для розширення плацдарму та наступу в глибину окупованої Херсонщини.

    Поразки України

    Неудача контрнаступу: Той факт, що український контрнаступ не досяг поставлених цілей, визнають як військове, так і політичне керівництво України. Головнокомандувач Збройних Сил Валерій Залужний зауважив, що попередні прогнози передбачали глибокий прорив від ЗСУ та досягнення Азовського узбережжя. Проте, реальна ситуація на полі бою виявилась значно відмінною.

    “Якщо взяти за основу підручники НАТО та математичні розрахунки, які ми проводили під час планування контрнаступу, то 4 місяці, фактично, недостатньо для досягнення цієї мети – дійти до Криму, провести операції в Криму, повернутися і знову вийти туди і назад”, – зауважив головнокомандувач.

    Замість прориву на 80 км, українські війська змогли лише прорвати виступ приблизно на 15-17 км поблизу Роботиного. Протистоячи другій лінії російської оборони біля Токмака, вони не зуміли подолати її до настання осінньої непогоди. Проблемам також сприяли відсутність готових резервів, відсутність переваги в повітрі, недостаток засобів ППО та спецтехніки для розмінування.

    Недоліки української сторони включали відсутність далекобійних засобів ураження, а отримані від США касетні боєприпаси надходили занадто пізно та у обмеженій кількості.

    Російський головнокомандувач Валерій Герасімов, коментуючи відхилення українського наступу, показав карту, на якій вказано, що план ЗСУ передбачав одночасні атаки з боку Херсону та Запоріжжя. Здається, що цей план був скоригований російськими військовими, які в червні підірвали дамбу Каховської ГЕС, затопивши значні території Херсонщини і відклавши можливість форсування Дніпра на кілька місяців.

    Втрата Бахмуту: Події, які обидві сторони прозвали “Бахмутською м’ясорубкою”, тривали майже 8 місяців і завершилися втратою міста. Вже восени 2022 року загони найманців ПВК “Вагнер” наблизились до меж Бахмуту.

    В січні вони знайшли слабкий пункт і прорвали українську оборону в Соледарі. Це стало початком рішучої фази “бахмутської різанини”.

    Протягом майже 4 місяців українські сили тримали місто, опинившись в напівоточенні. ЗСУ змушені були користуватися лише однією дорогою для постачання, яка залишалася під вогнем ворога.

    У березні і квітні “вагнерівці” прорвались в житлові квартали Бахмуту, перетворюючи війну в міське середовище. Місто було фактично знищено постійними артилерійськими та авіаційними ударами РФ.

    У таких умовах українські війська поступово відступили на західні околиці міста. Лідер “Вагнера” Євгеній Пригожин оголосив про повне захоплення Бахмуту 20 травня.

    Українська влада так і не визнала цього, продовжуючи стверджувати, що деякі околиці міста залишаються під контролем. Втрата Бахмуту визнається поразкою України, не лише через втрату стратегічного промислового міста, але й через сумніви щодо доцільності тривалої оборони.

    За інформацією західних ЗМІ, ідея тримати “фортецю Бахмут” до кінця належала Зеленському, водночас головнокомандувач Залужний був проти цього рішення.

    Позитивною стороною в цій ситуації може бути  те, що після “бахмутської м’ясорубки” і величезних втрат, приватна військова компанія “Вагнер” практично припинила своє існування. І через 3 місяці після битви загинули командир “вагнерівців” Дмитро Уткін і власник ПВК Пригожин у загадковій авіакатастрофі.

    Напівоточення Авдіївки: На закінчення 2023 року український гарнізон у місті Авдіївка зазнає надзвичайно важких випробувань, знаходячись фактично в напівоточенні. “Коридор” для постачання Збройних Сил України або можливого виводу гарнізону обмежується лише 5-7 км.

    Російська армія розпочала потужний наступ на Авдіївку 10 жовтня. Бронетанкові колони здійснювали атаки одночасно зі східного, південного і північного флангів, залучаючи до операції приблизно 40-50 тисяч військових, підтриманих артилерією, бронетехнікою і авіацією.

    Несприятливою є та обставина, що просування російських сил навколо Авдіївки не можна вважати стрімким. Протягом майже 2 місяців їм вдалося просунутися лише на кілька кілометрів, перетнути оборонний рубіж у вигляді залізничної лінії на півночі і захопити частину “Авдіївської промки” на сході.

    За даними західних експертів, російські війська захопили приблизно 11 кв. км території, та понесли втрати у 13 тисяч бійців і сотнях одиниць техніки. Український гарнізон у Авдіївці залишається в складних умовах, особливо на фоні майже повного зруйнування місцевого коксохімічного заводу від щоденних обстрілів, армія РФ наближається до його території.

    Бої за село Степове на північному заході Авдіївки тривають, і їхні результати можуть визначити долю українських військ, перебуваючи в ризикованому становищі. Захоплення Росією цього села може призвести до повного оточення українських сил та перерізання їхніх шляхів постачання.

    В умовах такої несприятливої обстановки українські та міжнародні військові експерти все частіше ставлять під сумнів доцільність утримання Авдіївки за будь-яку ціну. Однак офіційний Київ на даний момент стверджує, що не має наміру відступати із своїх територій.

     

  • Криза на фронті: Як влада забуває про потреби на передовій

    Криза на фронті: Як влада забуває про потреби на передовій

    Воєнний кореспондент Юрій Бутусов висловлює обурення та занепокоєння щодо відсутності розв’язання питання з ротацією, вказуючи, що така ситуація може невдовзі вийти з-під контролю. Водночас залишається невизначеним, якому з генералів доручено видачу відповідного наказу, що ускладнює розподілення сил та засобів для ефективного опору на передовій.

    Тривалий час в Авдіївку не присилають маршове поповнення та свіжі батальйони. Піхота сточується, люди просто хворіють, списуються по стану здоров’я, поранені, контужені, загиблі. Росіяни зазнають втрати у рази більше, але вони поповнюють свої штурмові батальйони постійно, у нас поповнення у багато разів менші, і дуже давно взагалі було.

    Авдіївка зараз — основний напрямок наступу російської армії в Україні. Ворог кидає сюди резерви, хоче нас продавити. І ми могли б скористатись цим, щоб перемолоти тут усі російські резерви та захистити місто та зручні позиції. Але…

    Питаєш людей Залужного та Тарнавського — кажуть, у нас нема людей, бо розподілом займається командувач сухопутних військ Сирський та підпорядкована йому систему ТЦК та ТРО.

    Питаєш оточення Сирського — у Залужного є підпорядковані йому частини, у Тарнавського теж, хай маневрують та посилюють.

    Питаєш, а хто може розібратись та ухвалити рішення, щоб посилити оборону великого українського міста Авдіївка людьми? Міністр оборони — ні, у нього кажуть, що він в таке не може втручатись. Верховний головнокомандувач та його Ставка? Ні, він теж не може, це військові, хай розбираються.

    В мене питання — як долучити увагу до Авдіївки вищого керівництва, щоб дали маршове поповнення у 110-ту та хоча б пару свіжих батальйонів?

    Хто ж за це відповідає? Чи знов з мерів питати та біля мерій мітинги робити?

    Мова не йде про те, щоб в Авдіївку дали усі сили, зоб змінювати стратегічні плани військового командування. Мова йде, щоб поповнити поточні втрати за два з половиною місяці штурмів. Щоб завести пару свіжих батальйонів і дати трохи виспатись хоча б парі батальйонів в обороні міста. І такі сили у нас є.

    Поповнення людьми гарнізону Авдіївки на цей момент — це першочергова відповідальність Валерія Залужного. Так, також це і Ставка Верховного головнокомандувача і міністра оборони, які взяли на себе політичну відповідальність за оборону країни. Але якщо не буде поповнення людьми та резерви не надійдуть, і ситуація з напружено-контрольованої перейде до стадії напружено-неконтрольованої, то питання будуть не тільки до політичного керівництва, але і чому саме головком не ухвалив критично необхідні рішення.

  • Оптимізм проти Реалізму. Чому в Україні криза довіри до влади

    Оптимізм проти Реалізму. Чому в Україні криза довіри до влади

    Українська влада веде комунікаційну стратегію, спрямовану на утримання оптимізму в країні та на міжнародному рівні, що, за даними Financial Times, призводить до розколу між Офісом президента, військовим керівництвом та суспільством. За заявами осіб, знайомих з комунікаційною стратегією, постійний акцент на “рух вперед” для збереження позитивного настрою створює напругу між адміністрацією президента та військовими лідерами.

    За їх словами, видно, що ця політика використовується на всіх рівнях влади, включаючи військове керівництво, і враховує сувору цензуру негативних новин. Однак в обстановці, коли Україна не досягла значних військових успіхів, а західна підтримка зменшується, така стратегія призводить до розколу між президентською адміністрацією і військовим керівництвом.

    Інсайдери зазначають, що потрібно додати більше реалізму в комунікаційні зусилля та бути сміливішими у визнанні реального стану справ. Водночас Зеленський вважає оптимістичний наратив єдиною можливістю заспокоїти сумніваючих українців і зміцнити довіру західних партнерів та бізнесу.

    Однак військові лідери стверджують, що розрив між офіційним повідомленням та реальністю вже не мотивує громадян та західних партнерів. Лідери ЗСУ визнають глухий кут у війні, але офіційна лінія стверджує інше, що може вразити довіру та сприйняття на Заході.

    Комунікаційна стратегія, спрямована на підтримку оптимізму, може бути неефективною в умовах зростання реальних труднощів. Експерти вказують на необхідність балансу та реалізму у спілкуванні з громадськістю, щоб уникнути втрати довіри.