Позначка: Віктор Пінчук

  • Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна

    Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна

    Переговорник Володимира Путіна, фінансист з Києва Кирило Дмитрієв зумів зберегти активи та вплив в Україні завдяки своєму молодшому партнеру, банкіру Миколі Лагуну.

    Як пересіклись дороги випускника факультету розвідки Миколи Лагуна та улюбленеця Путіна фінансиста Кирила Дмитрієва

    Банкір Лагун Микола Іванович, голова наглядової ради та колишній власник “Дельта Банку” до роботи у фінансовому секторі закінчив Київське вище загальновійськове командне училище імені М. В. Фрунзе – один із найпрестижніших військових навчальних закладів, який був провідним центром підготовки офіцерів військової розвідки СРСР.

    Пізніше, після розпаду СССР, заклад ліквідували, а кадровий розвідник Микола Лагун відправився отримувати нову “цивільну спеціальність” поступивши у 1991 році до Київського економічного університету.

    Варто відзначити, що ще під час навчання в університеті Микола Лагун розпочав роботу в НБУ і відразу у відділі банківського нагляду управління по Києву та Київській області. Тобто друга вища освіта для офіцера розвідки Миколи Лагуна була більше “формальністю”, або, ймовірніше, частиною “подальшого легендування”.

    Далі, все ще будучи “студентом”, Микола Лагун з 1994 по 1998 паралельно працює спеціалістом валютного департаменту, начальником управління цінних паперів КБ ВАБбанку (VAB Банк).

    З 1998 по 2005 Микола Лагун уже начальник управління грошових ринків департаменту казначейства в Укрсоцбанку, а пізніше стає начальником казначейства. У 2002 році власник “Укрсоцбанку” Валерій Хорошковський продав Миколі Лагуну 10% акцій банку.

    Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна
    ФОТО: Молодий банкір Микола Лагун

    У 2005 році зафіксована перша офіційна точка перетину між Миколою Лагуном та Кирилом Дмітрієвим через олігарха Віктора Пінчука, який викупив Укрсоцбанк та як новий акціонер призначив Лагуна заступником голови правління.

    Цього ж року Микола Лагун він відкриває власний бізнес, який надалі буде тісно пов’язаний з Кирилом Дмитрієвим та скуповуваванням активів в інтересах росіян, з подальшою їх легалізацію в тому числі в країнах Західної Європи.

    Як партнер Миколи Лагуна, киянин  Кирило Дмитрієв став переговорником Путіна  

    З 2007 по 2011 рік Кирило Дмитрієв очолював український інвестиційний фонд Icon Private Equity з капіталом близько мільярда доларів – в основному це були гроші Віктора Пінчука, зятя колишнього президента України Леоніда Кучми.

    Саме Віктор Пінчук, як пише російський опозиційний сайт Медуза, порекомендував Кирила Дмитрієва Володимиру Дмитрієву (вони не родичі), який на той час очолював ВЕБ – державну корпорацію розвитку Росії. Ці двоє переконали тодішнього президента Дмитра Медведєва і прем’єра Володимира Путіна створити незалежний інвестиційний фонд.

    Так у 2011 році був заснований Російський фонд прямих інвестицій, який Кирило Дмитрієв очолює до цього часу.

    Також, за інформацією журналістів ВВС, Кирило Дмитрієв також має тісні особисті зв’язки з сім’єю Володимира Путіна – його дружина близька з однією із дочок російського президента.

    Крім переговорів із США, Володимир Путін доручив Кирилу Дмитрієву “європейський напрямок”. Зокрема, за повідомленням видання Reuters, Дмитрієв та керівництво німецької ультраправої партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD) готують зустріч на 2027 рік, під час якої планують обговорити відновлення постачання російського газу до Німеччини.

    Спільний бізнес та афери Миколи Лагуна та Кирила Дмитрієва  в Україні

    Нагадаємо, що з початку 2000-х Кирило Дмитрієв працював у Москві, де був директором з інвестицій російсько-американського фонду Delta Private Equity.

    За інформацією джерел, саме на честь цього фонду в Україні було названо створений Дельта банк, який формально заснував Микола Лагун, а насправді профінансував його створення Кирило Дмитрієв, з яким молодого банкіра також познайомив Віктор Пінчук.

    Окрім цього, Микола Лагун та Кирило Дмитрієв заснували спільну колекторську компанію для вибивання боргів із проблемних позичальників, ідея створення якої також належала московському офісу Delta Private Equity.

    За інформацією журналістів, у тих спільних проектах Лагун і Дмитрієв не були рівними – першу скрипку грав Дмитрієв. Однією з ідей було розвинути банк до міжнародного рівня, поступово кредитувати крупний бізнес. Відтак серед інвестицій могли бути і російські державні гроші. “Сестринські” банки відкрили в Росії і в Білорусі.

    У 2007-2011 рр. Микола Лагун та Кирило Дмитрієв,  були бізнес-партнерам у афері із забудови котеджного містечка “Олімпік-парк” під Києвом, яка коштувала інвесторам 60 млн дол втрачених коштів, а до його рекламної кампанії долучалася й співачка Ані Лорак, яка нині мешкає в РФ.

    ФОТО: зустріч з вкладниками у 2010 році, де Кирило Дмитрієв підтвердив, що володіє 30% проекту “Олімпік Парк”.

    У період 2011-2013 рр Микола Лагун вчинив ряд транзакцій щодо виведення коштів “Дельта-банку” на користь  інвестиційного фонду “Icon Private Equity” з головним офісом в РФ, в той час коли Дмитрієв вже очолював російський фонд прямих інвестицій.

    Кирило Дмітрієв продовжував контролювати банк, ймовірно, до самого краху в 2014-2015 роках. Наприклад, в 2011, коли Микола Лагун збирався продати частку фінустанови для залучення інвестицій від Cargill, Дмітрієв спробував заблокувати угоду, а коли в нього це не вийшло, оскаржив в міжнародному арбітражі. Це фактично означає, що у Дмітрієва залишався інтерес у фінустанові. Хоча з цього періоду Лагун починає діяти більш самостійно.

    Російський паспорт, санкції та втеча до Австрії

    Микола Лагун отримав російський паспорт у грудні 2014 року на нещодавно окупованій території Криму, де в нього безліч активів, що приносять стабільний дохід, і які дуже не хочеться втрачати.

    ФОТО: російський паспорт Миколи Лагуна старого зразку

    З 2022 року Лагун, оголошений нині у національний і міжнародний розшук, переховується у Відні. Звідти від онлайн вмикається на судові засідання щодо своїх боргів перед державою Україна. А також звідти дає вказівки своїм адвокатам у справі про власне банкрутство як фізособи. Лагун визнає лише частину боргів – близько 7 млрд грн., проте більшість із них хоче списати через нібито плачевне фінансове становище.

    За таких обставин російський паспорт – це “запасний аеродром” для повністю нового життя, без всяких зобов’язань перед Україною.

    Також варто відзначити, що російський паспорт є і у матері дітей Лагуна, колишньої голови правління Дельта банку Олени Попової.

    Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна
    ФОТО: Мати дітей Миколи Лакуна, екс-глава правління Дельта банку також отримала російський паспорт

    Разом вони проходять обвинуваченими в численних кримінальних справах про виведення коштів з Дельта банку.

    Як Микола Лагун продовжував бізнес в Україні після втечі до Австрії

    Про те, що Микола Лагун продовжує вести бізнес в Україні, в тому чисті в інтересах росіян, давно писали українські ЗМІ. Але перші масові обшуки у “фунтів” скандального банкіра пройшли тільки у 2026 році напередодні Дня незалежності.

    Так, в рамках розслідування кримінального провадження 42026000000000563 щодо відмивання коштів в особливо великих розмірах правоохоронці звернули увагу на діяльність підставних менеджерів екс-власника “Дельта банку” Миколи Лагуна та провели у помешканнях і офісах низки з них обшуки та вилучення доказів причетності до незаконної діяльності.

    Під час обшуків СБУ у тіньових менеджерів активів Миколи Лагуна в Україні, здійснено арешти рахунків, виявлено архів документів, які свідчать про оборудки колишнього менеджменту “Дельта банку”; кількасот печаток юросіб та оригінальні (в т.ч. реєстраційні) документи понад двохсот компаній-нерезидентів”.

    Нагадаємо, Микола Лагун довів до банкрутства другий за обсягом активів приватний банк в Україні – “Дельта банк”  2013 році та щоб уникнути кримінальної відповідальності разом з дружиною отримали російські паспорта та втікли до Австрії.

    Як свідчать численні томи доказів у десятках кримінальних справ, відкритих згодом проти Лагуна і його спільників із числа топ-менеджерів банку, протягом кількох років банкіри виводили гроші вкладників із фінансової установи через підставні компанії на офшорні рахунки, видаючи їм фіктивні позики, які ніхто не збирався повертати.

    Попри переїзд до Відня і формальний відхід від справ, Лагун продовжує контролювати в Україні низку активів, зокрема, земельні масиви під рекреаційну забудову у Київській, Чернігівській, Івано-Франківській областях, а також обʼєкти нерухомості в окупованому Криму.

    Керувати проектами в Україні Миколі Лагуну допомагав бек-офіс на чолі з Максимом Черновим, а також адвокатське бюро “Бірайт Адвокасі”, до якого має стосунок Денис Тарасюк – колишній директор юридичного департаменту “Дельти”.

    Він також є одним із співвідповідачів у справі про нанесення збитків державі на 23 млрд грн. за позовом Фонду гарантування вкладів фізосіб. Саме за цим епізодом в Нацполіції відкрили провадження 42026000000000563 щодо відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, в особливо великих розмірах.

    ЗМІ пишуть, що  обшуки в “українських фунтів” Лагуна можуть розкрити реальну структуру корпоративного управління його фінансовою імперією після його відʼїзду до Австрії. Крім того, обшуки можуть викрити також і реальну структуру інших звʼязків Лагуна, оскільки “засвічені” раніше мережі компаній уже певний час тому почали “скидати” на громадян середньоазійський країн: це типова схема, аби “загубити” компанію, не закриваючи її формально і не надаючи відповідних звітів до податкової служби.

  • Розкіш під час сирен: поки країна воює, українські олігархи купують суперяхти за сотні мільйонів євро

    Розкіш під час сирен: поки країна воює, українські олігархи купують суперяхти за сотні мільйонів євро

    Повномасштабна війна, економічна руйнація та щоденні втрати на фронті стали трагедією для мільйонів українців, проте для окремих представників олігархічного клану це виявилося часом колосального збагачення. Поки держава виживає завдяки донатам громадян та міжнародній допомозі, українські магнати продовжують демонструвати кричущу розкіш. Офіційні форуми, політичні домовленості та державні тендери створюють ідеальну базу для придбання елітного майна за кордоном, яке вражає уяву своєю вартістю.

    Мільярдні статки на державній трубі

    У той час як українська економіка ледь тримається на плаву, позиції топ-олігархів залишаються непорушними. Серед них виділяється фігура відомого бізнесмена, зятя колишнього президента Леоніда Кучми — Віктора Пинчука. Разом із кількома іншими впливовими фігурами він зберіг повну недоторканність: ані кримінального переслідування, ані публічної критики з боку контрольованих медіа чи грантових проєктів.

    Роками відпрацьована схема взаємодії з владними кабінетами дозволяє отримувати надприбутки через монопольне постачання продукції на стратегічні державні підприємства, такі як «Укрзалізниця» чи «Нафтогаз», за завищеними цінами. Будь-які спроби зайти на ринок незалежних конкурентів, наприклад китайських виробників дешевішої продукції, оперативно блокуються на рівні тендерних процедур.

    «Sakura» вартістю у сотні мільйонів: нове надбання українського олігарха

    Результатом такої успішної «військової епопеї» стало придбання чергової розкішної іграшки. Під час запеклих бойових дій на українській землі було завершено будівництво новітньої суперяхти Sakura (проєкт Hull 712), створеної відомою голландською верф’ю Feadship.

    Цей величний 83-метровий плавучий палац вартістю у сотні мільйонів євро оснащений за останнім словом техніки: просторові каюти, басейни з прозорими стінками, екологічна дизель-електрична установка та вертолітний майданчик. Судно стало символом того, як прірва між звичайними громадянами, які збирають на дроги по гривні, та надбогатими елітами продовжує стрімко зростати.

    Інформаційний вакуум та міжнародні платформи

    Цікаво, що подібні придбання зазвичай залишаються поза увагою гучних антикорупційних розслідувачів. Політично вигідні проєкти на кшталт щорічної Ялтинської європейської стратегії (YES) чи форумі в Давосі слугують зручною ширмою для легітимізації статків. Залучаючи західних гостей за допомогою статусних заходів та символічних премій, олігарх купує собі лояльність і недоторканність, залишаючись в інформаційному тилу неприкосновенним господарем життя.

     

  • Україна у приватних дискусіях світових еліт: роль фонду Пінчука

    Україна у приватних дискусіях світових еліт: роль фонду Пінчука

    В оприлюднених листуваннях Джеффрі Епштейна, доступних у рамках розслідувань його зв’язків, згадується український бізнесмен Віктор Пінчук. Ці згадки стосуються контактів із Давосом, приватними заходами фонду Пінчука та обговоренням українських питань у вузьких міжнародних колах.

    Центральною фігурою листування є Борис Ніколіч — друг Епштейна, лікар і венчурний інвестор, який на той період був головним науковим радником Білла Гейтса. У листах 2010 та 2014 років Ніколіч обговорює запрошення Віктора Пінчука на події в Давосі, включаючи закритий захід Ukrainian Lunch, який традиційно збирає західних політиків, інвесторів та лідерів великого бізнесу.

    Особливу увагу привертає період січня 2014 року. Тоді Білл Гейтс був присутній у Давосі, а листування свідчить про обговорення української теми не як частини офіційного форуму, а у форматі приватних, закритих зустрічей. У листах також згадується радник «Yuri», ймовірно Юрій Мільнер, що вказує на перетин інтересів російських і ізраїльських інвесторів із українською порядком денного.

    Ще один епізод датується травнем 2019 року — за кілька місяців до смерті Епштейна. У листуванні з ним бере участь ексміністр фінансів США Лоуренс Саммерс, який обговорює форум Пінчука та зазначає, що Володимир Зеленський «потребує підтримки», а Володимир Путін «з презирством заявляє, що Зеленським керують ізраїльтяни».

    Хоча жоден із цих епізодів не свідчить про порушення закону, вони демонструють тривалу практику обговорення українських питань у закритих колах, де перетинаються інтереси олігархів, західних ексчиновників, інвесторів із російськими зв’язками та оточення Епштейна. Участь Віктора Пінчука у цьому нетворкінгу підкреслює роль приватних фондів і особистих контактів у формуванні іміджу та зовнішньої політики України.

  • В соцмережах вимагають покарати блогера Андрія Драгана, який засвітився з Тіматі та російським прапором

    В соцмережах вимагають покарати блогера Андрія Драгана, який засвітився з Тіматі та російським прапором

    В мережі з’явилося відео, де київський блогер Андрій Драган, який який співав гімн Росії, перекривав дороги і хвалився звʼязками з українськими політиками зустрів Новий рік у Дубаї з Тіматі і російським прапором.

    Нагадаємо, Андрій Драган “здобув популярність” після того, як разом із друзями перекривав рух на Хрещатику та слухав російські пісні.

    Коли справою зацікавилась поліція, Драган почав вихвалятися своїми зв’язками, зокрема в Офісі Президента та Віктором Пінчуком.

    В соціальних мережах користувачі звертаються до українських правоохоронців з вимогою кваліфікувати дії Андрія Драгана, та прийняти відповідні міри у разі його повернення до України.

  • Команда президента США тисне на українських олігархів

    Команда президента США тисне на українських олігархів

    Українські олігархи Рінат Ахметов та Віктор Пінчук опинилися під прицілом команди Дональда Трампа. Наші джерела повідомляють, що оточення президента США дало їм чіткий сигнал: або підтримка «ідей Трампа» щодо миру та боротьби проти глобалістів, або санкції та економічні обмеження.

    Перший публічний натяк вже проявився – адміністрація США запровадила 25% мита на українську сталь, що напряму б’є по бізнесу Ахметова. Подібний сигнал отримав і Пінчук, який традиційно мав добрі зв’язки з демократичним істеблішментом США.

    Відомо, що Ахметов уже почав неофіційні перемовини з представниками трампістів, проте поки що утримується від активної підтримки. Ймовірно, він намагається зрозуміти перспективи повернення Трампа у Білий дім перед тим, як робити ставку на одну з політичних сил США.

  • Корупційні скандали у Держгеонадрах: правоохоронні органи зацікавилися діяльністю Романа Опімаха

    Корупційні скандали у Держгеонадрах: правоохоронні органи зацікавилися діяльністю Романа Опімаха

    Діяльність керівника Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) Романа Опімаха опинилася під пильною увагою правоохоронних органів. За даними, оприлюдненими виданням “Фраза.юа”, його діяльність супроводжувалася низкою непрозорих рішень, які викликають серйозні питання.

    Почати варто з того, що Опімах є ставлеником олігарха Віктора Пінчука. Згідно з офіційною версією Опімах у чесній боротьбі переміг у конкурсі на посаду голови Держгеонадр. Однак за ним стояло серйозне та впливове лобі у вигляді українського мільярдера.

    Схема щодо корупційних ризиків
    Схема щодо корупційних ризиків

    До свого призначення в Держгеонадра Опімах був виконавчим директором «Асоціації газодобувних компаній», до якої входять переважно бізнес-структури їхнього пулу активів Пінчука. Також зв’язок Пінчука та Опімаха простежується і через Олександра Каменчука (чоловік сестри Опімаха), який був діловим партнером Пінчука у газодобувних компаніях «Східний геологічний союз», «Інтек гео» та «Природні ресурси».

    Схема щодо корупційних ризиків
    Схема щодо корупційних ризиків

     

    Після отримання нової посади Опімах почав із місця у кар’єр. Тільки першого року за каденції Опімаха надходження до державного бюджету Держгеонадр скоротилися в 20 разів. Із 200 млн грн у 2019 р. до 10 млн грн у 2020 р. У цьому план держбюджету на 2020 р. становив 750 млн. грн.

    За п’ять років біля керма Держгеонадр Опімах став дуже небідною людиною. Про це свідчить його декларація за 2024 рік. У родини Опімаха 4 квартири, нежитлове приміщення, машиномісце. До того ж, з 2023 р. у розпал війни Опімах орендує квартиру в Іспанії, де зараз проживають його дружина та дочка.

    За Опімаха Держгеонадра неодноразово звинувачувалися у непрозорих процедурах розподілу спеціальних дозволів на дослідження українських надр. Наприклад, у 2019 році Держгеонадра за заниженою ціною 1,6 млн грн віддала ліцензію на користування надрами Західнотокарсько-Краснянської нафтогазової площі (Луганська область) фірмі «Надра Карбон». Заниженою ціна є тому, що перспективні запаси нафтогазової площі оцінюються у 900 млн. кубометрів газу. За оцінкою експертів, це понад 5 млрд грн виручки.

    Зворотна ситуація сталася при видачі дозволів на видобуток бурштину на Ольшанській ділянці (Рівненська область). Стартова ціна складала 323 тис. грн. У результаті переможцем аукціону стала компанія «Потенціал-Полісся» із статутним капіталом у 5 тис. грн, що запропонувала 521 тис. грн. грн. У той же час компанія «Західземресурс», яка запропонувала 3,2 млн грн, була з незрозумілих причин позбавлена ​​права отримати дозвіл. Про це говорить наказ №486 Держгеонадр від 4 листопада 2020 р.

    За п’ять років, протягом яких Опімах керував Держеонадрами, схожих історій було багато. При цьому, згідно з поданою схемою, українські правоохоронці знали про корупційні ризики, яким наражає керівництво Держгеонадр держбюджет України, але закривали на це очі, оскільки далеко не всі «темні» історії зрештою спливли назовні.

    Наприкінці своєї каденції Опімах також опинився у центрі корупційного скандалу, що розгорівся навколо видачі дозволу на вивчення державних земель. Якщо коротко, то далекого 1997 р. АТ «Малінський камнедробільний завод», що входить до групи компаній «Юнігран», отримав від Держгеонадр спецдозвіл на користування надрами Пинязевецького родовища в Житомирській області. 2023 р. проти власника «Юнігран» Ігоря Наумця було введено санкції РНБО за зв’язки з РФ, і активи, які йому належали, повинні були перейти на користь держави. Також санкції мали на увазі призупинення дії дозволів, виданих раніше. Однак у березні 2024 року, незважаючи на санкції, Держгеонадра відновили дії дозволів. Київський господарський суд заблокував це рішення, але у відомстві Опімаха з такою ухвалою суду не погодилися, подавши апеляцію. І цього ж дня, не чекаючи на результати повторного розгляду, погодили прийняте раніше рішення всупереч закону та державним інтересам України.

    До речі, це вже 14 листопада, тобто. після офіційного звільнення Опімаха. При цьому процедуру з переоформлення спеціального дозволу, яка зазвичай займає тижні, була проведена за один день і за персональної присутності вже колишнього голови Держгеонадр Романа Опімаха. Це може вказувати на особисту зацікавленість чиновника у цій справі та отримання особистих дивідендів від його результату.

    Який же результат 5 років керівництва Опімаха Державною службою геології та надр України? Як ми бачимо з прикладів вище про жодну «прозорість», заявлену Опімахом, говорити не доводиться. Зате можна з упевненістю сказати, що ще один чиновник-протеж української олігархії забезпечив собі старість і може спокійно піти на пенсію та пити вино в Іспанії. А це, у свою чергу, підтверджує ще один давно відомий постулат: війна з олігархами в Україні триває дуже вибірково.

  • З приходом Трампа, Ігор Черкаський замислився, кого зі своїх партнерів потрібно “здати”

    З приходом Трампа, Ігор Черкаський замислився, кого зі своїх партнерів потрібно “здати”

    Голова Державної служби фінансового моніторингу України Ігор Черкаський, через якого українські політики та олігархи виводять за кордон отримані корупційним шляхом мільярдні статки, з перемогою Дональда Трампа опинився перед складним вибором.

    Зокрема, через конфлікт між Демократами та Республіканцями, а також бажанням Трампа провести аудит всієї американської допомоги Україні, частина з якої могла стати предметом корупційних зловживань зі сторони українських чиновників, Ігорю Черкаському імовірно прийдеться “здати” частину своїх “клієнтів”, в інтересах яких він легалізував та виводив за кордон мільярдні статки.

    Щоб зрозуміти “масштаби проблеми” згадаємо тільки деяких “клієнтів” Ігоря Черкаського, для яких він займався легалізацією капіталів за кордоном. Це політики та олігархи – Сергій Тарута, Юлія Тимошенко, Віктор Пінчук, Дмитро Фірташ, Віра Ульянченко. За інформацією наших джерел, тільки в інтересах Віри Ульянченко через Черкаського з України до США було виведено та легалізовано 2 мільярди доларів.

    Окремим кейсом варто відзначити роботу Ігоря Черкаського в інтересах олігарха Віктора Пінчука, який по лінії України тісно пов’язаний з Демпартією. Якраз такого роду “операції” ймовірніше за все в першу чергу стануть предметом перевірки з боку “ревізорів Трампа”. І всі вони не могли пройти без відома та санкції Ігоря Черкаського, який з 2014 року займає посаду голови Держфінмоніторингу.

    В даному контексті варто згадати ще кілька цікавих фактів про зв’язки та бізнес оточення Ігоря Черкаського. Зокрема, Черкаський давно має хороші ділові та дружні стосунки з австрійськими євреями та має пряму комунікацію із зятем Дональда Трампа – фінансистом Джаредом Кушнером.

    Джаред Кушнер, через роботу в адміністрації Трампа, а пізніше через приватну інвестиційну компанію Affinity Partners має тісні зв’язки з частиною Ізраїльської еліти, ймовірно саме тією, з якою були конфлікти у Демпартії. Кушнер звісно  зможе надати “гарантії недоторканності” Черкаському при Трампі, але в обмін на які саме “послуги”?

    До слова, питання “гарантій” для Ігоря Черкаського завжди було вкрай не простим. Незважаючи на те, що Черкаський блискучий фінансист і має звичку розділяти та зберігати компромат на кожного свого “клієнта” на випадок “неприємностей”, у відношенні його незаконної діяльності все ж таки було порушено ряд кримінальних справ.

    Сама гучна кримінальна справа проти Ігоря Черкаського була порушена НАБУ взимку 2017 року, щодо пособництва Черкаського в розтраті конфіскованих «грошей Януковича». Мова йшла про суму в розмірі 1,5 млрд доларів. Як повідомив тодішній генпрокурор Юрій Луценко, ці гроші належали екс-президенту Віктору Януковичу та його оточенню.

    Восени 2018 року стало відомо, що кримінальну справу яку вело НАБУ у відношенні Черкаського щодо розтрати “грошей Януковича” закрили. Тобто за причетність до растрати 1,5 мільярда доларів США Ігор Черкаський відповідальності не поніс, чим любив хизуватись перед  перед знайомими.

    Ще цікавий момент, Ігор Черкаський є власником однієї з найбільших в Україні колекцій  предметів мистецтв та антикваріату вартістю не один мільйон доларів. Особливе місце в колекції Черкаського займають речі з антикварних колекцій біглих регіоналів, тобто 1,5 мільярда “грошей Януковича” для Черкаського виявилось замало.

    Також відкриття кримінального провадження САП проти Ігоря Черкаського у 2020 році домігся нардеп Олександр Дубінський. В основу кримінальної справи №42020000000000953 лягли виявлені факти, відносно яких голова Держфінмоніторингу Ігор Черкаський покривав глобальну схему отримання незаконного відшкодування з ПДВ протягом 2019-2020 років, що призвело бюджетних збитків на 79 млрд грн.

    Розкрадання були поставлені на широку ногу і йшли з великим розмахом. Злочинці на чолі з Черкаським задіяли широку мережу транзитно-конвертаційних підприємств. За один тільки лютий 2020 року держбюджет недоотримав 3,5 млрд грн. У схемі були задіяні окремі керівники регіональних підрозділів ДФС, працівники Мінфіну та 549 компаній.

    Як бачимо, поки для простих українців держава посилює правила фінансового моніторингу та вводить додаткові обмеження, для Ігоря Черкаського, який виводить з України мільярди, самим нагальним питанням найближчим часом буде “яку папку передати ФБР”, щоб і надалі курувати фінансовий сектор.

  • Суд наклав арешт на телефон директора «Інтерпайп Україна»

    Суд наклав арешт на телефон директора «Інтерпайп Україна»

    Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) ухвалив рішення про арешт мобільного телефону директора ТОВ «Інтерпайп Україна» Дениса Морозова. Рішення було ухвалене у зв’язку з обшуком, проведеним 18 липня. Як повідомляється, телефон Samsung SM-G975F/DS був вилучений під час обшуку за місцем проживання Морозова. Аппарат оснащений системою логічного захисту, що ускладнило доступ до інформації на ньому.

    Обшук проводився у рамках розслідування справи НАБУ, що стосується можливого завищення цін на закупівлю обсадних труб. Згідно з підозрами, державі могли бути завдані збитки щонайменше 18 млн грн через можливу змову між ТОВ «Інтерпайп Україна» (яке контролюється Віктором Пінчуком через офшори) і ПАТ «Укрнафта».

    Під час обшуку директор ТОВ «Інтерпайп Україна» Денис Морозов, за рекомендацією свого адвоката, заблокував телефон і відмовився надати пароль доступу. Це ускладнило можливість провести огляд інформації на телефоні, що стало підставою для прийняття рішення про арешт апарату.

    Суд задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і наклав арешт на мобільний телефон. Рішення полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження телефону.

    Досудове розслідування виявило, що вартість труб, зазначених у договорі № 23/1490-МТР від 02.08.2023 між ПАТ «Укрнафта» і ТОВ «Інтерпайп Україна», була завищена. За слідчою версією, збитки від цієї угоди можуть становити щонайменше 18 084 993,91 грн (з ПДВ). Завищення вартості товару могло бути здійснено через перепродаж між юридичними особами, що включає ТОВ «Інтерпайп НІКО ТЬЮБ», AT «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» і ТОВ «Інтерпайп Україна», яка у свою чергу поставила товар ПАТ «Укрнафта».

    Розслідування триває, і детективи НАБУ продовжують збирати докази. Прокурори готуються до подання відповідних матеріалів до суду для подальшого розгляду справи.

  • Кондитерська імперія Рошен випереджає промислових гігантів

    Кондитерська імперія Рошен випереджає промислових гігантів

    У 2023 році десять провідних компаній української переробної промисловості продемонстрували вражаюче зростання доходів, які зросли на 23% порівняно з попереднім роком. Загальний дохід цих компаній склав 317,53 млрд грн, згідно з даними Індексу Опендатабота.

    Основну частину доходів серед лідерів переробної промисловості забезпечили компанії групи СКМ Ріната Ахметова. Незважаючи на значні суми доходів, чотири з цих компаній за підсумками року відзначились збитками. Найбільший чистий прибуток серед топ-компаній отримала «Рошен».

    Топ-10 лідерів переробної промисловості очолює «Запоріжсталь», яка наростила дохід на 20%, досягши 56,4 млрд грн. Проте компанія вже другий рік поспіль зазнає значних збитків, які склали 4 млрд грн.

    Друге місце в рейтингу посідає ще одна компанія з групи СКМ – «Камет сталь», з доходом 43,07 млрд грн, що на 14% більше ніж попереднього року. Незважаючи на це, «Камет сталь» зазнала збитків у 1,4 раза більше, досягши 950 млн грн.

    Третє місце у рейтингу зайняло «Арселорміттал», відомий колишній «Криворіжсталь», з доходом 41,84 млрд грн, що на 5% менше ніж у попередньому році. Однак компанії вдалося суттєво зменшити свої збитки, які тепер складають 12 млрд грн.

    Найбільший приріст чистого прибутку продемонструвала «Кока-Кола», яка збільшила свій прибуток в 37 разів, досягнувши 1,64 млрд грн.

    Компанія «Рошен» Олексія Порошенка також відзначилась позитивними результатами, збільшивши прибуток до 5,64 млрд грн, що є найбільшим прибутком серед топ-10.

    До десятки кращих компаній потрапили і два підприємства з групи МХП Юрія Косюка, з загальним доходом 61,57 млрд грн, що складає 19% від доходу всього рейтингу. Серед них:

    • Вінницька птахофабрика, де дохід зріс на 30%, досягнувши 39,25 млрд грн, але чистий прибуток знизився на 11%, до 1,05 млрд грн.
    • Катеринопільський елеватор з доходом 22,32 млрд грн, але із збитками в 156 млн грн.

    «Українська бронетехніка» показала найбільший приріст доходу, який зріс у 2,5 раза до 32,42 млрд грн, а чистий прибуток виріс в 4 рази до 708 млн грн.

    Компанія «Інтерпайп Ніко Тьюб» з групи EastOne Віктора Пінчука також досягла значного зростання доходу на 25%, до 20,5 млрд грн, з подвоєнням чистого прибутку до 4,95 млрд грн.

    З рейтингу випали такі компанії як:

    • «Дніпросталь» з доходом 11,9 млрд грн (+10% за рік).
    • «Дельта Вілмар Україна» з доходом 11,06 млрд грн (-6%).
    • Нікопольський завод феросплавів з доходом 9,5 млрд грн (-6%).
  • Як закон про “деорхалізацію” і війна змінили вплив олігархів в Україні

    Як закон про “деорхалізацію” і війна змінили вплив олігархів в Україні

    У лютому 2023 року Володимир Зеленський заявив, що він “знищив олігархів” в Україні. Так він підсумував на той момент результати майже чотирирічної діяльності на посаді президента.

    Через пів року після цих заяв Венеціанська комісія розкритикувала президентський закон “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”, який тепер називають законом про деолігархізацію.

    Юристи комісії вказували, що закон занадто персоніфікований і каральний і рекомендували поставити його на паузу. Влада погодилася на це й, зокрема, призупинила створення публічного реєстру олігархів, до якого планували включити понад 80 бізнесменів.

    У звіті у листопаді Європейська комісія серед трьох проблемних сфер, які Україна має подолати для старту переговорів про вступ до ЄС, назвала недостатній прогрес у зменшенні впливу олігархів.

    Але у той самий час за майже два роки війни статки і вплив тих, кого в Україні заведено називати олігархами, суттєво зменшилися.

    Олігархічний капітал

    Оскільки закон, у якому містилися визначення поняття “олігарх” і критерії, за якими їх планували включати до реєстру, розкритикували у Євросоюзі, то зараз може йтися лише про “не юридичне визначення олігарха як особи, яка володіє значними активами і медіаресурсами та впливає на ситуацію в країні”, каже ВВС Україна експерт Центру економічної стратегії (ЦЕС) Володимир Ланда.

    Оцінка статків олігархів має значні похибки через війну, а номінальна вартість активів далеко не завжди відображає реальну, наголошує він.

    І все ж економісти ЦЕС в останньому дослідженні змогли оцінити частки різних типів капіталу в українській економіці, у тому числі олігархічного.

    ЦЕС проаналізував капітал 300 найбільших підприємств України, а також державних та комунальних підприємств і змоделював їх розподіл за типами капіталу.

    Як розповідає Володимир Ланда, який є одним з авторів дослідження, на сьогодні олігархічний капітал становить п’яту частину – 21% – від усього капіталу.

    Зеленський, Коломойський
     

    Як вважає експерт CASE Україна Володимир Дубровський, ще рано говорити про те, що олігархічна система знищена, як про це заявляв майже рік тому президент Зеленський.

    “Олігархи, як і корупція, це не якісь явища, що існують самі по собі, вони є проявами системних проблем, які є в країні. І вони нікуди не поділися. Бо поєднання бізнесу і влади, якщо не на центральному, то на місцевому рівнях точно лишаються. Хоча вплив олігархів впав, і вони розуміють, що зараз не на часі просувати свої політичні інтереси”, – каже Володимир Дубровський у розмові з ВВС Україна.

    У той самий час, каже експерт Центру економічної стратегії Володимир Ланда, частка олігархічного капіталу, імовірно, змінюватиметься через об’єктивні причини.

    “Ми бачимо, що в останні роки олігархи не з’являються. Більшість олігархів заробили свій капітал на приватизації 90-х років, а останні з’явилися, мабуть, за президентства Віктора Януковича, тобто понад 10 років тому”, – зазначає економіст у розмові з ВВС Україна.

    Змінюється також структура капіталу.

    “Зростає нове покоління бізнесу, зокрема ІТ компанії. Жодна з них не відзначалася у олігархічній приватизації 90-х, вони розвиваються завдяки власним талантам”, – додає Володимир Ланда.

    Часткова деолігархізація відбулася?

    Ті, кого в Україні заведено вважати олігархами, самі себе такими не вважають.

    Рінат Ахметов називав себе “найбільшим приватним інвестором, роботодавцем і платником податків”, Віктор Пінчук вважав себе “бізнесменом і філантропом”.

    Заперечували свою олігархічність й інші бізнесмени, яких традиційно такими вважали, і які, напевне, опинилися б в реєстрі олігархів, який готувала РНБО: Ігор Коломойський, Петро Порошенко, Юрій Костюк, Костянтин Жеваго, Олександр Ярославський, родина Герег.

    Після рекомендації Венеціанської комісії призупинити антиолігархічний закон найбагатші бізнесмени отримали додаткові підстави не вважати себе олігархами.

    Петро Порошенко, Рінат Ахметов
     

    Проте президент і його команда упевнені, що навіть сам факт ухвалення закону посприяв зменшенню їхніх “апетитів”.

    “Я переконаний, що клан олігархів є найбільшим злом, який призвів до того стану, який є зараз. Ота спотворена модель економіки, штучне управління країною призвели до того, що Україна отримала лейбл дуже корумпованої країни, який нам доводиться відривати з кров’ю”, – запевняв в інтерв’ю Радіо “Свобода” голова Ради Руслан Стефанчук.

    Він переконаний, що закон про деолігархізацію, попри критику його в європейських структурах, частково змінив статус олігархів, оскільки частина з них почала відмовлятися від майна.

    Найбагатший з бізнесменів Рінат Ахметов влітку 2022 року, коли наближався час запуску реєстру олігархів, припинив випуск друкованих ЗМІ, які належали його корпорації СКМ, а також анулював ліцензії компанії “Медіа Група України” і таким чином зменшив шанси потрапити до реєстру олігархів.

    Петро Порошенко також змінив статус “П’ятого” і “Прямого” телеканалів. І він сам, і холдинг “Вільні медіа”, який придбав телеканали, визнавали, що це зроблено вимушено, через вимоги закону про олігархів.

    Проте головні втрати активів олігархи пов’язані з війною.

    Найбільших збитків зазнали Рінат Ахметов та Ігор Коломойський.

    Український Forbes підрахував, що активи Ахметова скоротилися на 64%, він втратив 8,8 млрд доларів. Найбільші з них – Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча та “Азовсталь” – зруйновані, а енергетичні компанії, що входять до ДТЕК, зазнавали пошкоджень від ракетних атак.

    Азовсталь
     

    Активи Ігоря Коломойського теж скоротилися, перш за все після націоналізації компаній “Укрнафта” та “Укртатнафта”. Він втратив близько мільярда доларів, залишившись із 800 млн доларів.

    Через втрату “Укрнафти” і “Укртатнафти” збіднів і його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов.

    Щодо інших керівників великого бізнесу, яких зараховували до олігархів, то, хоча вони і втрачали активи, ці втрати були менш значними.

    Металургійний бізнес Віктора Пінчука, харчовий – Петра Порошенка розташовані переважно на територіях, де не ведуться бойові дії, тому вони не припиняли роботу.

    До списку багатіїв потрапляли власники мережі “Епіцентр” Олександр та Галина Гереги, а також сільськогосподарський магнат Юрій Костюк, чиї підприємства на початку війни постраждали. Але зниження прибутків у них теж не було таким суттєвим, як в Ахметова чи Коломойського.

    Що далі?

    Венеціанська комісія вважала, що концептуально закон про деолігархізацію неправильний і радила змінювати не його, а створювати систему правил, які б унеможливили появу олігархів.

    Для цього треба ухвалювати десятки законів у сфері судочинства, боротьби з корупцією, відмивання грошей, державних закупівель, податків, фінансування партій. А це може забрати чимало часу.

    Не можна сказати, що в останні роки Україна нічого не робила. Раніше у проміжних звітах Єврокомісія вказувала на певний прогрес. Парламент навіть в останні тижні перед самітом ЄС, який розпочнеться 14 грудня у Брюсселі, ухвалив чимало законів, рекомендованих євроструктурами.

    Офіційний Київ сподівається, що вже зроблені країною кроки Євросоюз оцінить, і початок переговорів про вступ не заблокують.