Позначка: ВККС

  • Рада терміново ухвалила закон про доброчесність суддів і розблокувала 300 млн євро для України

    Рада терміново ухвалила закон про доброчесність суддів і розблокувала 300 млн євро для України

    Верховна Рада України 9 червня ухвалила закон про удосконалення декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів. Документ став одним із ключових зобов’язань України перед Європейським Союзом у межах програми Ukraine Facility і дозволяє розблокувати близько 300 млн євро фінансової допомоги, яку країна могла втратити у разі провалу голосування.

    За законопроєкт №13165-2 проголосували 242 народні депутати. Документ передбачає зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та низки інших нормативних актів, що регулюють процедури декларування доброчесності представників судової влади. За даними парламентського Комітету з питань правової політики, головною метою закону є посилення підзвітності суддів, удосконалення механізмів перевірки їхніх декларацій та виконання рекомендацій Європейської комісії.

    У центрі реформи опинилися декларації доброчесності суддів та декларації родинних зв’язків. Закон передбачає їх об’єднання в єдиний документ — декларацію доброчесності та родинних зв’язків судді. Також уточнюється перелік відомостей, які судді повинні вказувати у таких деклараціях, та врегульовується процедура їхньої перевірки Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

    Прийняття документа відбулося на тлі активного тиску з боку європейських партнерів. Напередодні голосування до Києва прибула єврокомісарка з питань розширення Марта Кос, яка наголосила на важливості виконання Україною взятих на себе зобов’язань у сфері судової реформи. Саме питання очищення та підвищення доброчесності судової системи залишається одним із ключових критеріїв для подальшого просування України на шляху до членства в ЄС.

    Програма Ukraine Facility, яка передбачає для України загалом 50 млрд євро підтримки на 2024–2027 роки, прив’язана до виконання конкретних реформ та індикаторів. Серед них — завершення етапів судової реформи, перевірка декларацій доброчесності суддів, добір нових суддів та створення механізмів очищення судової системи. Саме тому ухвалення цього закону розглядалося Брюсселем як один із важливих маркерів виконання Україною своїх євроінтеграційних зобов’язань.

    Втім, попри позитивне голосування, закон уже викликав гостру дискусію серед антикорупційних організацій та експертів у сфері судової реформи. Низка громадських організацій заявила, що документ не повною мірою відповідає очікуванням суспільства щодо очищення судової системи. Зокрема, критика стосується механізмів перевірки суддів Верховного Суду та відсутності достатньої участі міжнародних експертів у процесі оцінювання доброчесності.

    У Фундації DEJURE наголошували, що закон не містить окремого механізму масштабної перевірки суддів Верховного Суду, яка після корупційного скандалу навколо колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва вважається одним із головних запитів суспільства. На думку експертів, документ не забезпечує достатньо жорсткого контролю та може перетворити процедури перевірки на формальність.

    Схожої позиції дотримується і Центр протидії корупції. Там вважають, що законопроєкт суттєво пом’якшує механізми контролю за доброчесністю суддів та не передбачає залучення міжнародних експертів із вирішальним голосом, як це раніше застосовувалося під час створення Вищого антикорупційного суду та формування Вищої ради правосуддя.

    Разом із тим прихильники закону наголошують, що документ є компромісним рішенням, яке дозволяє виконати вимоги ЄС та забезпечити подальше фінансування України. У Верховній Раді зазначають, що закон створює основу для більш прозорого декларування та перевірки доброчесності суддів, а його подальше вдосконалення можливе вже в рамках наступних етапів судової реформи.

    Питання судової реформи залишається одним із найважливіших для України не лише через фінансову допомогу, а й через переговорний процес щодо вступу до Європейського Союзу. Брюссель неодноразово наголошував, що незалежна, прозора та доброчесна судова система є фундаментом верховенства права та ключовою умовою для подальшої інтеграції України до європейського співтовариства.

    Тепер після ухвалення закону Україна зможе розраховувати на отримання чергового траншу фінансової підтримки в межах Ukraine Facility. Водночас дискусія щодо реального очищення судової системи, ролі міжнародних експертів та ефективності нових механізмів перевірки доброчесності суддів лише набирає обертів.

  • НАЗК і ГРД засвідчили порушення судді ОАСК Нагорянського

    НАЗК і ГРД засвідчили порушення судді ОАСК Нагорянського

    Вища кваліфікаційна комісія суддів України визнала суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Сергія Нагорянського таким, що не відповідає займаній посаді. Рішення ухвалено на підставі низки порушень, що стосуються службового житла, декларування та якості здійснення правосуддя.

    Питання житла стало ключовим у розслідуванні. У 2020 році Нагорянський отримав службову квартиру від держави та майже одразу розпочав її приватизацію. Аргументував це тим, що не мав власного житла за місцем роботи, хоча на той момент проживав у квартирі матері, яка незабаром померла. Спадщину він навмисно не оформив, щоб першочергово приватизувати службове житло. Паралельно суддя будує власний будинок під Києвом площею близько 250 м². Крім того, він ще стоїть у черзі на отримання постійного житла від Міноборони як військовий пенсіонер.

    Також викрито заниження у деклараціях. У 2017 році син судді придбав земельну ділянку площею 0,1755 га за 85 720 грн, тоді як ринкова ціна для цього району стартує від $467 за сотку, що майже в 2,5 раза вище за фактичну суму покупки.

    У 2019 році Національне агентство з питань запобігання корупції склало на Нагорянського адмінпротокол за несвоєчасне повідомлення про істотні зміни в майновому стані. Йшлося про 725 тис. грн суддівської винагороди. Суддя пояснював затримку тим, що «не звернув увагу на смс», а Печерський суд справу закрив.

    Окремо Комісія зазначила сумнівну якість здійснення правосуддя: під час офіційного навчання Нагорянський ухвалив 132 рішення за 11 днів, що ставить під сумнів фактичну участь у процесі.

    Дев’ять членів ВККС намагалися підтримати суддю, проте цих голосів виявилося недостатньо. П’ятеро членів проголосували проти визнання його таким, що відповідає посаді.

    ВККС вирішила, що житлові схеми, проблеми з декларуванням та питання до якості правосуддя несумісні зі статусом судді. Наступним кроком Комісія внесе подання до Вищої ради правосуддя про звільнення Нагорянського з посади.

  • Майно, кошти з РФ і рішення під час відпустки: ГРД визнала суддю Івано-Франківського адмінсуду Чуприну недоброчесним

    Майно, кошти з РФ і рішення під час відпустки: ГРД визнала суддю Івано-Франківського адмінсуду Чуприну недоброчесним

    Громадська рада доброчесності визнала суддю Івано-Франківського окружного адміністративного суду Олександра Чуприну таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики для зайняття посади судді апеляційного суду. Відповідний висновок підготовлено в межах процедури кваліфікаційного оцінювання.

    Підставою для негативного висновку стали сумніви щодо законності джерел походження значного майна, задекларованого колишньою дружиною судді до та після укладення шлюбу. Шлюб між ними було укладено у вересні 2012 року, фактично припинено у серпні 2020 року.

    Згідно з декларацією за 2015 рік, на дружину судді було оформлено кілька квартир в Івано-Франківську, торговельне приміщення, крамницю, земельну ділянку, гаражі та інші господарські приміщення, а також автомобіль. Частина цього майна придбавалася вже після того, як Чуприна отримав статус судді, а також після укладення шлюбу.

    Сам суддя пояснив, що більшість активів була придбана дружиною до шлюбу, а джерелом коштів нібито стали доходи її батьків від підприємницької діяльності та роботи в Російській Федерації, зокрема на Крайній Півночі. Як підтвердження цих обставин було подано спільну заяву батьків без нотаріального посвідчення.

    Громадська рада доброчесності критично оцінила ці пояснення. У висновку зазначено, що відсутні документальні докази легального ввезення в Україну значних сум готівки у 2007–2008 роках після повернення батьків з Росії. Також не надано підтверджень безготівкових переказів чи інших законних фінансових операцій, які могли б пояснити походження коштів.

    Окрему увагу ГРД звернула на те, що частина майна була придбана вже після отримання Чуприною статусу судді та після реєстрації шлюбу, що вимагає чіткого і документально підтвердженого пояснення джерел фінансування. Крім того, навіть майно, формально придбане до шлюбу, могло бути набуте за умов фактичних шлюбних відносин, що також залишилося без переконливих пояснень.

    Додатково у висновку зазначено, що 1 серпня 2014 року, перебуваючи у щорічній відпустці, суддя ухвалив сім рішень щодо припинення підприємницької діяльності та ліквідації юридичних осіб. Хоча ці дії викликають сумніви щодо дотримання принципу старанності, вони не стали самостійною підставою для негативного висновку.

    ГРД також навела низку інших обставин, які, на її думку, потребують додаткових пояснень. Серед них — підозри в академічному плагіаті дисертації колишньої дружини судді, підприємницька діяльність матері судді з доходами від компаній, що фігурували у кримінальних провадженнях, а також низка судових рішень 2014 року, пов’язаних зі скасуванням рішень місцевих рад щодо Майдану та загонів самооборони. Водночас ці фактори не стали визначальними для ухвалення висновку.

    Висновок Громадської ради доброчесності не є остаточним. Остаточну оцінку відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики має надати Вища кваліфікаційна комісія суддів України під час співбесіди та кваліфікаційного оцінювання.

  • Мільйони за недоброчесність: як Вища рада правосуддя гарантує суддям-хабарникам комфортну відставку

    Мільйони за недоброчесність: як Вища рада правосуддя гарантує суддям-хабарникам комфортну відставку

    Попри багаторічні заяви про судову реформу та очищення системи, українське правосуддя продовжує демонструвати стійку здатність до самозахисту. Одним із ключових механізмів збереження статус-кво залишається практика Вищої ради правосуддя, яка дозволяє суддям із сумнівною репутацією уникати відповідальності та йти у почесну відставку з довічним грошовим утриманням.

    Формально право на відставку є законним і гарантованим для суддів, які мають не менше 20 років стажу. Проте на практиці цей інститут дедалі частіше використовується як спосіб уникнення дисциплінарного звільнення у момент, коли суддя опиняється під загрозою покарання за корупцію, грубі порушення або дискредитацію посади.

    Як зазначають аналітики Фундації DEJURE, проблема полягає в дискреційних повноваженнях Вищої ради правосуддя. ВРП має право, але не зобов’язана зупиняти розгляд заяви про відставку судді, щодо якого триває дисциплінарне провадження. Саме ця прогалина і створює умови для вибіркових рішень.

    Типовий сценарій виглядає так: суддю викривають на хабарі, фіксують грубі процесуальні порушення або навіть затримують за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Не чекаючи фіналу розгляду, він подає заяву на відставку. Якщо ВРП розглядає її швидше, ніж завершується дисциплінарна справа, суддя залишає посаду без жодних санкцій, отримуючи статус судді у відставці та довічні виплати з бюджету.

    Серед резонансних прикладів — суддя Одеського апеляційного суду Олександр Князюк, якого неодноразово зупиняли за керування автомобілем з ознаками сп’яніння. Попри це, Вища рада правосуддя дозволила йому спокійно піти у відставку.

    Аналогічна історія сталася з Людмилою Горячківською з Уманського міськрайонного суду, яку підозрювали у сприянні шахрайському заволодінню нерухомістю та задокументували під час отримання хабаря у 9,5 тисячі доларів. Замість звільнення «за статтею» вона отримала почесний статус і довічне утримання.

    Ще більш показовою є справа судді з Полтави Ганни Андрієнко. Вона системно затягувала розгляд справ щодо нетверезих водіїв, фактично дозволивши десяткам порушників уникнути відповідальності. Коли Вища кваліфікаційна комісія суддів подала подання про її звільнення через невідповідність посаді, ВРП проігнорувала цей документ і першочергово задовольнила заяву на відставку. Сьогодні суддя отримує понад 75 тисяч гривень щомісяця з державного бюджету.

    Окремою проблемою залишається ставлення ВРП до майнових порушень. Хоча закон зобов’язує Раду оцінювати відповідність способу життя судді його доходам, на практиці ВРП часто відкладає розгляд скарг, очікуючи завершення перевірок НАЗК. Таке зволікання дозволяє суддям роками уникати відповідальності, а згодом — скористатися правом на відставку.

    Показовою є ситуація з суддею Ігорем Дашутіним з Касаційного адміністративного суду, щодо якого журналісти виявили користування елітною нерухомістю, не відображеною у деклараціях. Попри це, дисциплінарна палата ВРП відмовилася відкривати провадження до завершення зовнішніх перевірок.

    Крім того, Вища рада правосуддя системно затягує розгляд подань ВККС про звільнення недоброчесних суддів. За останні роки було розглянуто менше половини таких рекомендацій, тоді як судді продовжують працювати, отримувати зарплати та користуватися імунітетом.

    Ситуацію ускладнює й нерівність прав сторін у дисциплінарному процесі. Суддя може оскаржити будь-яке рішення проти себе, тоді як скаржник фактично залежить від дозволу тієї ж дисциплінарної палати, яка вже ухвалила рішення. Це створює замкнене коло безкарності.

    Експерти наголошують: без обов’язкового зупинення процедур відставки до завершення дисциплінарних справ та без рівних прав на оскарження говорити про очищення судової системи неможливо. Кожна гривня, виплачена недоброчесному судді у відставці, підриває довіру до держави і демонструє, що відповідальність у судовій системі досі можна обміняти на фінансові привілеї.

  • Поїздки до Москви та Криму: ГРД висловила застереження щодо судді з Миколаївщини

    Поїздки до Москви та Криму: ГРД висловила застереження щодо судді з Миколаївщини

    Громадська рада доброчесності поставила під сумнів відповідність критеріям доброчесності судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяни Шевиріної, яка претендує на посаду судді апеляційного суду. Причиною стали численні поїздки самої судді та її близьких родичів до Російської Федерації та тимчасово окупованого Криму після початку агресії РФ проти України.

    За даними ГРД, у серпні 2015 року Шевиріна відвідувала Москву разом із чоловіком і малолітнім сином. Її чоловік також здійснював поїздки на територію Росії у червні та вересні 2014 року, а згодом двічі відвідував анексований Крим — у січні 2018 року та в липні 2019 року. Під час останньої поїздки він перебував на тимчасово окупованій території разом із неповнолітнім сином і батьком судді.

    Батько Тетяни Шевиріної, за інформацією ГРД, перебував у Росії в травні 2014 року, а також відвідував Крим у квітні 2017 року. Ще більш інтенсивними були поїздки з боку родичів чоловіка судді. Свекор і свекруха Шевиріної перебували на території РФ у 2014–2015 роках, у тому числі впродовж тривалого періоду, що охоплював кілька місяців. Крім того, у 2018–2021 роках свекор судді здійснив ще вісім поїздок до Росії та двічі відвідував тимчасово окупований Крим.

    Під час проходження кваліфікаційного оцінювання у 2018 році Шевиріна підтвердила факт своїх поїздок до Росії, пояснивши їх родинними обставинами. У письмових поясненнях до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вона зазначила, що в Москві проживають родичі її чоловіка, а також її власні родичі, там поховані дід і бабуся. Аналогічними родинними причинами суддя пояснила й поїздки батька до Криму.

    Водночас Громадська рада доброчесності наголошує, що в умовах триваючої збройної агресії Росії проти України будь-які поїздки до держави-агресора або на тимчасово окуповані території мають оцінюватися не лише з огляду на особисті обставини, а й з урахуванням ризиків для державної безпеки. Йдеться, зокрема, про загрозу затримання, тиску або вербування, що може мати наслідки не лише для конкретної особи, а й для національних інтересів України.

    Саме сукупність таких поїздок — як самої судді, так і членів її родини — ГРД розцінює як обставину, що потребує особливої оцінки під час розгляду питання про призначення Шевиріної до апеляційного суду.

  • Кандидатка до Львівського апеляційного суду користується елітними авто родички

    Кандидатка до Львівського апеляційного суду користується елітними авто родички

    Кандидатка до Львівського апеляційного суду, суддя Шептицького міського суду Львівської області Неля Отчак, пояснювала, чому користується автомобілем Audi Q8, який зареєстрований на її сестру. Раніше родина Отчак також викупила у сестри автомобіль Honda CR-V.

    За даними журналістів, у сестри судді є цілий автопарк елітних машин, серед яких Audi Q8, Nissan Juke та Toyota Land Cruiser Prado. При цьому задекларованих доходів родички та її чоловіка явно недостатньо для придбання такого майна, що викликало питання щодо походження коштів.

    Під час спеціальної перевірки та співбесіди ключовими темами стали також користування «родинними» автомобілями, наукові роботи кандидатки та питання академічної доброчесності. Незважаючи на це, Нелю Отчак направили на співбесіду до пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

  • ВККС перевіряє джерела майна кандидата на посаду судді у Львові

    ВККС перевіряє джерела майна кандидата на посаду судді у Львові

    Кандидатка на посаду судді Львівського апеляційного суду, завідувачка кафедри кримінального права та кримінології Львівського університету внутрішніх справ Ірина Газдайка-Василишин, під час співбесіди у Вищій кваліфікаційній комісії суддів повідомила, що придбала частину майна завдяки спадщині від бабусі. За її словами, бабуся отримала 26 тис. доларів від родичів з Австралії. Однак підтверджуючих документів на це кандидатка не надала, повідомляє Bihus.info.

    Члени ВККС звернули увагу на декларацію Газдайки-Василишин, у якій вона вказала криптовалюту, квартиру у Дублянах вартістю понад 2 млн грн та інше майно. Офіційно документів про спадщину на суму 26 тис. доларів немає.

    Громадська рада доброчесності видала висновок, що кандидатка не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Також зазначено, що професорка у 2011 році захистила дисертацію, а вже у 2012 році видала монографію із аналогічним текстом, що свідчить про самоплагіат.

    Крім того, у 2017 році вона стала власницею автомобіля Peugeot 308CC 2011 року випуску вартістю 162 тис. грн, однак вартість автомобіля у декларації значно нижча за ринкову. У 2023 році професорка розлучилася, але не вказала майно та доходи колишнього чоловіка, що викликало додаткові запитання у ВККС.

    Ірина Газдайка-Василишин закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка у 2001 році, з 2004 року працює у Львівському державному університеті внутрішніх справ, у 2011 році захистила кандидатську дисертацію, а у 2013 році отримала звання доцента.

  • Фаворит конкурсу до апеляційних судів Руслан Раімов має російський податковий номер

    Фаворит конкурсу до апеляційних судів Руслан Раімов має російський податковий номер

    Як повідомляють ЗМІ, головний фаворит конкурсу до апеляційних судів та діючий помічник Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) Андрія Пасічника  – Раімов Руслан Ікрамович має російський податковий номер. Про це пише видання 360ua.news.

    Так, за інформацією пабліку, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Руслан Раімов має російський податковий номер: “виявилося у до апеляційних судів та помічника Голови ВККС Пасічника – Руслана Раімова є російський податковий номер. Перевірити може кожен: https://service.nalog.ru/inn.do”

    ФОТО: Скріншот матеріалів ТГ каналу Офіс очищення судової влади
  • Суддя Луганський отримував справжні гроші за фейковий диплом: ВККС не поспішає зі звільненням

    Суддя Луганський отримував справжні гроші за фейковий диплом: ВККС не поспішає зі звільненням

    Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) вже понад пів року не ухвалює рішення щодо звільнення Володимира Луганського, який незаконно отримував доплати за підроблений науковий ступінь.

    Про це повідомляє Центр протидії корупції.

    Ще у серпні 2024 року Центр протидії корупції (ЦПК) виявив, що Луганський має підроблений ступінь “доктора філософії” та отримував надбавки до посадового окладу на загальну суму понад 160 тисяч гривень. У вересні 2024 року ЦПК звернувся до ВККС, Вищої ради правосуддя (ВРП) та Національного антикорупційного бюро (НАБУ) із закликом розслідувати справу та вжити відповідних заходів.

    У відповідь ВККС доручила розгляд цього питання члену комісії Руслану Мельнику, який створив робочу групу з трьох представників ВККС і трьох представників громадськості. Однак за чотири місяці ця група так і не змогла офіційно підтвердити факт отримання незаконних доплат, попри наявність усіх необхідних доказів.

    Наразі Володимир Луганський продовжує працювати у ВККС, зокрема бере участь у співбесідах кандидатів у судді, оцінює їхню доброчесність та академічну доброчесність. При цьому лише з моменту викриття його махінацій він отримав понад 2 мільйони гривень заробітної плати.

    Ситуація навколо Луганського викликає серйозні питання до роботи ВККС та ефективності механізмів контролю за доброчесністю суддів, оскільки інституція, яка має очищувати судову систему, фактично ігнорує очевидний корупційний скандал у власних лавах.

  • Фундація «DEJURE» під контролем США: чи є це гарантією незалежності в реалізації судових реформ?

    Фундація «DEJURE» під контролем США: чи є це гарантією незалежності в реалізації судових реформ?

    Громадська організація «Фундація «DEJURE», яку очолює Михайло Жернаков, отримала значну частину фінансування від міжнародних організацій, зокрема USAID, Фонду «Відродження» та інших інститутів, що знаходяться під контролем Демократичної партії США. Це стало предметом обговорень та публічних заяв в Україні та за її межами, де деякі критики порушують питання прозорості таких фінансових зв’язків і можливого впливу на політичну ситуацію в Україні.

    На це звернули увагу експерти за результатами аналізу надходжень на рахунки цієї організації в 2023 році, інформує «Закон і Бізнес».

    Так, за наявними даними, тільки за вказаний рік громадська організація «Фундація «DEJURE» отримала майже 36 млн грн. від іноземних організацій, як-от:

    представництво Європейського Союзу в Україні (EU DEL) — 10,7 млн грн.;

    Федеративна Республіка Німеччина — майже 21 млн грн.;

    Національний фонд на підтримку демократії (NED) — 2,15 млн грн.;

    Посольство Королівства Нідерландів (МАТRА Programme) — понад 1,1 млн грн.

    Європейський фонд за демократію (EED) — майже 420 тис. грн.;

    секретаріат наглядової ради Форуму громадянського суспільства Східного партнерства (EaP CSF) — 325 тис. грн.

    Крім того, за грантовими програмами було отримано:

    від Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) —4,6 млн грн. (протягом 2018—2019 рр.) напрограми «Нове правосуддя», «Громадський моніторинг та адвокація заради покращення захисту прав людини в третейських судах»;

    від Національного фонду на підтримку демократії (NED) — 1,2 млн грн. (2022 р.) на програму «Сприяння суддівської підзвітності та прозорості»;

    від Міжнародного фонду «Відродження» — 6,1 млн грн. (протягом 2017—2022 рр.), зокрема, на програми «Забезпечення доброчесності суддівського корпусу», «Очищення та оновлення суддівського корпусу», «Аналіз діяльності органів суддівського врядування в країнах Східного партнерства», «Інституційна підтримка діяльності Фундації DEJURE»;

    За оцінками експертів, це дозволило ГО «Фундація «DEJURE», яка фактично сформувала більшість у громадській раді доброчесності, без якої не може функціонувати ВККС, встановити контроль над Вищою кваліфікаційною комісією суддів та Вищою радою правосуддя, фактично усуваючи «незручних» суддів та просуваючи лояльних. А результатом цих процесів став розвал судової системи України, різке зниження рівня довіри до суду як інституту влади та падіння престижу суд професії.

    Експерти зазначають, що це відбувалося у власних інтересах і часто використовувалося для позапроцесуального тиску на суди з метою вирішення особистих питань активістів, вибіркового правосуддя, усунення опонентів та політичного тиску на владу.

    За оцінкою експертів, обсяги фінансування та завдання, які виконувала ГО «Фундація «DEJURE», «чітко доводять, що позапроцесуальний контроль над судовою системою України намагалися встановити за Демократичної партії США». Й головними провідниками цього впливу на території України стали представники фінансованих із-за кордону структур, зокрема «Центру протидії корупції» та ГО «Фундація «DEJURE».

    Експерти зазначають, що «ці організації діяли як інструмент політичного впливу, використовуючи судову реформу як механізм усунення опонентів, тиску на владу та вибіркового правосуддя».

    Водночас, як відомо, ключовий засновник ГО Михайло Жернаков опинився в епіцентрі низки скандалів:

    був оштрафований за ухилення від військової служби;

    відзначився як «палач Майдану» та представник «Антимайдану»;

    був призначений В.Януковичем суддею Вінницького адміністративного суду;

    опинився в центрі скандалу з плагіатом у своїй докторській дисертації тощо.

    Пізніше М.Жернаков зблизився з іншими ухилянтами із «ЦПК» та разом із ними організував ієрархію управління судовою системою, використовуючи механізм міжнародного тиску через західні організації.