Позначка: водоканали

  • Вода може різко подорожчати через мільярдні борги держави

    Вода може різко подорожчати через мільярдні борги держави

    Тарифи на водопостачання та водовідведення в Україні можуть істотно зрости у разі, якщо центральна влада не компенсує багатомільярдну заборгованість перед підприємствами галузі. Про це заявила Асоціація міст України (АМУ), попередивши, що ситуація у сфері водоканалів наближається до критичної межі та може безпосередньо вплинути на вартість базових комунальних послуг для населення по всій країні.

    У зверненні правління АМУ, оприлюдненому на офіційному сайті організації, наголошується, що ключовою причиною фінансового дисбалансу у водопостачанні стала тривала невідповідність між фактичними витратами підприємств і тарифами, які встановлювалися раніше. Протягом останніх років тарифи на воду залишалися незмінними понад чотири роки, тоді як витрати водоканалів суттєво зросли через подорожчання електроенергії, пального, реагентів для очищення води, обладнання, запасних частин, а також підвищення заробітних плат працівників критичної інфраструктури.

    За оцінками АМУ, така ситуація призвела до формування значної заборгованості з різниці між економічно обґрунтованими тарифами та фактично затвердженими. Загальний обсяг боргу наразі оцінюється приблизно у 7 мільярдів гривень. Ці кошти, як зазначають у асоціації, мали б компенсуватися з державного бюджету, однак відповідного механізму або фінансування не було забезпечено в повному обсязі, що поставило підприємства водопостачання у складне фінансове становище.

    У зверненні підкреслюється, що водоканали в Україні є об’єктами критичної інфраструктури, які працюють в умовах постійних викликів, пов’язаних із війною. Багато підприємств змушені самостійно відновлювати пошкоджені або зруйновані мережі, забезпечувати резервне живлення через перебої з електропостачанням, а також підтримувати стабільне водопостачання навіть під час аварійних відключень. Усе це потребує додаткових фінансових ресурсів, яких підприємства наразі не мають.

    Асоціація міст України звернулася до центральної влади та президента із закликом ініціювати повне погашення заборгованості з державного бюджету. На думку представників організації, саме держава має взяти на себе відповідальність за накопичений борг, який виник унаслідок попередніх рішень щодо тарифної політики та регулювання галузі.

    В АМУ наголошують, що без термінового фінансового втручання ситуація може розвиватися у двох негативних напрямках: або подальше накопичення боргів підприємств і погіршення стану інфраструктури, або вимушене підвищення тарифів на місцях. У другому випадку рішення про зростання вартості води можуть ухвалювати органи місцевого самоврядування, які вже зараз попереджають про обмежені можливості компенсувати дефіцит коштів.

    Окрему увагу в асоціації звертають на нещодавні законодавчі зміни, зокрема закон №4777-IX, який передбачає удосконалення функціонування енергетичних ринків та посилення енергетичної стійкості. Документ, що набув чинності у березні, передав частину повноважень щодо встановлення тарифів на воду органам місцевого самоврядування. Водночас, як зазначають в АМУ, закон не передбачив чіткого механізму компенсації різниці в тарифах, яка накопичувалася протягом попередніх років.

    Представники асоціації вважають, що таким чином фінансове навантаження фактично було перекладене на місцеві громади, які не мають достатніх ресурсів для покриття багатомільярдних боргів. Це, на їхню думку, створює ризик нерівномірного підвищення тарифів у різних регіонах України та посилення соціальної напруги серед населення.

    У зверненні також зазначається, що водопостачальні підприємства працюють у надзвичайно складних умовах воєнного часу. Пошкодження енергетичної інфраструктури, перебої з електропостачанням та необхідність резервних систем живлення додатково збільшують витрати галузі. Попри це, тарифи для населення залишалися незмінними, що ще більше поглибило фінансовий розрив.

    У разі відсутності компенсації з державного бюджету, як підкреслюють в АМУ, органи місцевого самоврядування можуть бути змушені ухвалювати рішення про перегляд тарифів на водопостачання та водовідведення. Це означатиме пряме зростання витрат для домогосподарств, підприємств та бюджетних установ, які користуються послугами водоканалів.

    В Асоціації міст України закликають центральну владу розглянути ситуацію як системну кризу у сфері житлово-комунального господарства та невідкладно ухвалити рішення щодо фінансового врегулювання заборгованості. У зверненні підкреслюється, що йдеться не лише про економічне питання, а й про забезпечення стабільної роботи критичної інфраструктури, від якої залежить життєдіяльність міст і громад по всій Україні.

    Ситуація з тарифами на воду, за оцінками експертів, може стати одним із ключових викликів для уряду та місцевої влади у найближчий період, оскільки поєднує у собі фінансові, соціальні та інфраструктурні ризики.

  • Бізнес готовий вкласти мільярди в енергетику, але держава блокує: названо правила, які треба скасувати негайно

    Бізнес готовий вкласти мільярди в енергетику, але держава блокує: названо правила, які треба скасувати негайно

    Український бізнес готовий вкладати мільярди гривень у власну генерацію електроенергії, енергоефективність та модернізацію критичної інфраструктури, однак розвиток цих проєктів стримується застарілими правилами, тарифними перекосами та бюрократичними перепонами. Про це йдеться у спільній колонці голови економічного експертного напряму Економічної експертної платформи Олега Гетьмана та директора Українського інституту правової політики Єфрема Лащука для 24 Каналу.

    Автори наголошують, що після масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру питання енергетичної незалежності для бізнесу перестало бути способом економії коштів і перетворилося на фактор виживання підприємств. Саме тому українські компанії активно інвестують у дахові сонячні електростанції, газові когенераційні установки, системи накопичення енергії та інші об’єкти розподіленої генерації.

    За даними Міністерства енергетики, протягом 2024–2025 років приватний сектор став одним із головних драйверів розвитку малої генерації. Лише за програмами підтримки бізнесу та кредитування під державні гарантії підприємства залучили мільярди гривень на встановлення енергетичного обладнання. Водночас уряд неодноразово заявляв, що децентралізація генерації є одним із ключових напрямів підготовки до наступних опалювальних сезонів.

    Однак, як зазначають експерти, інвестиційний потенціал ринку досі залишається значною мірою заблокованим. Однією з головних проблем називають політику штучного стримування тарифів. Через адміністративне втручання в ціноутворення інвестори не отримують зрозумілих фінансових сигналів щодо окупності своїх проєктів. У результаті строки повернення вкладених коштів часто розтягуються на багато років, що знижує привабливість інвестицій у сектор.

    Ситуацію ускладнює й накопичення боргів на енергетичному ринку. За даними авторів матеріалу, лише на балансуючому ринку електроенергії заборгованість обчислюється десятками мільярдів гривень. НЕК «Укренерго» заборгувала учасникам ринку понад 30,9 млрд грн, тоді як самій компанії ринок винен понад 46,3 млрд грн. Така ситуація створює серйозні ризики для стабільної роботи всієї енергетичної системи та суттєво погіршує інвестиційний клімат.

    Окремою проблемою бізнес називає взаємодію з операторами систем розподілу електроенергії. Підприємці скаржаться на складні процедури підключення об’єктів генерації до мереж, відсутність єдиних стандартів і непрозорі вимоги щодо технічного обладнання. Особливо гостро питання стоїть для компаній, які прагнуть працювати за моделлю net billing — механізмом, який дозволяє продавати надлишки виробленої електроенергії в загальну мережу.

    За словами експертів, у багатьох випадках обленерго вимагають встановлення дорогих смарт-лічильників або додаткових систем комерційного обліку навіть тоді, коли технічної необхідності в цьому немає. Через це витрати на запуск проєктів суттєво зростають.

    Проблеми виникають і в бюджетному секторі. Державні та комунальні установи, які могли б інвестувати у власну генерацію та продавати надлишки електроенергії, ризикують втратити статус неприбуткових організацій через особливості чинного податкового законодавства. Це фактично блокує реалізацію багатьох проєктів енергетичної модернізації.

    Не менш складною залишається ситуація у сфері теплопостачання та водопостачання. Значна частина підприємств теплокомуненерго і водоканалів працює на обладнанні, яке експлуатується десятиліттями. При цьому балансова вартість активів часто не переглядалася роками, а амортизаційні відрахування не дозволяють накопичувати кошти для модернізації. Будь-яка спроба провести переоцінку майна автоматично створює додаткове податкове навантаження.

    Критику викликає і чинна система державних закупівель. Експерти наголошують, що сьогодні Prozorro орієнтована насамперед на найнижчу ціну товару, а не на його довгострокову ефективність. У результаті державні установи нерідко закуповують дешевше, але менш енергоефективне обладнання, що збільшує витрати на його експлуатацію в майбутньому.

    На думку авторів, для вирішення проблем необхідний комплексний перегляд правил функціонування енергетичного ринку. Серед першочергових кроків вони називають поступовий перехід до економічно обґрунтованих тарифів, інтеграцію українського ринку електроенергії з європейським енергетичним простором, скасування цінових обмежень на ринку та створення прозорого механізму погашення накопичених боргів.

    Також пропонується затвердити єдині стандарти підключення об’єктів розподіленої генерації, надати податкові гарантії бюджетним установам, які продають надлишки електроенергії, та спростити правила закупівлі енергії для комунального сектору.

    Важливим напрямом має стати підтримка інвестицій в енергоефективність. Для цього пропонується розширити державні програми страхування воєнних ризиків, запровадити оцінку повної вартості життєвого циклу обладнання під час державних закупівель, а також тимчасово скасувати ПДВ на імпорт і продаж сучасного енергоефективного обладнання, зокрема теплових насосів та інверторних систем.

    Експерти переконані, що саме приватний сектор може стати головним драйвером відновлення української енергетики після руйнувань, спричинених війною. Однак для цього необхідно створити передбачувані правила гри та усунути бар’єри, які сьогодні стримують інвестиції.

    Умови воєнного часу показали, що централізована енергосистема залишається вразливою до атак. Тому розвиток малої генерації, локальних джерел електроенергії та сучасних технологій накопичення енергії стає не лише економічним питанням, а й складовою національної безпеки. Якщо держава оперативно перегляне регуляторну політику та дозволить бізнесу повноцінно інвестувати в енергетику, Україна зможе не лише подолати наслідки нинішньої кризи, а й створити одну з найстійкіших енергосистем у Європі.