Суддя Личаківського районного суду Львова Володимир Мармаш опинився в центрі скандалу через систематичне ігнорування норм права та факти, що свідчать про його можливу причетність до організованих корупційних схем.
За даними джерел, більшість клопотань детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області, які потрапляли на його стіл, задовольнялися автоматично. Натомість скарги громадян і адвокатів на бездіяльність БЕБ Мармаш залишав без розгляду. Така вибірковість створює підґрунтя для сумнівів у незалежності та неупередженості судді.
Ключову роль у цій “системі” відіграє керівник Головного підрозділу детективів БЕБ Олександр Ткачук. Саме під його керівництвом, за інформацією співрозмовників, клопотання систематично “спрямовувалися” до Мармаша. Спостерігачі вважають, що подібна практика неможлива без погодження з керівництвом БЕБ у Києві, а отже, має організований характер і політичне “дахування”.
Не менш показовою є ситуація з майновим станом родини судді. Дохід Мармаша та його дружини, судді Залізничного районного суду Львова Іванюк І.Д., не відповідає фактичним витратам сім’ї. Лише за три місяці 2024 року Іванюк отримала понад 16 тис. грн на банківські рахунки, які не були внесені до декларації. Подружжя користувалося квартирами, будинками та паркомісцями, зареєстрованими на родичів, але оплачувало комунальні послуги зі своїх банківських карток. Це свідчить про фактичне користування незадекларованим майном.
Ще одна резонансна деталь – невиконання судових рішень щодо діяльності Мармаша. Так, ухвали Галицького райсуду Львова від 18 червня 2025 року та Шевченківського райсуду Києва від 11 серпня 2025 року зобов’язали СБУ та БЕБ внести відповідні дані до ЄРДР. Однак цього зроблено не було, що демонструє умисний саботаж і свідчить про високий рівень захисту, яким користується суддя.
Випадок Мармаша виходить далеко за межі персональних порушень. Йдеться про систему, де судді, силові органи та політичні покровителі формують замкнене коло безкарності. А відсутність реакції на рішення судів ставить під сумнів не лише незалежність окремих служителів Феміди, а й саму дієвість української системи правосуддя.
